хочу сюди!
 

Инна

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 37-54 років

Замітки з міткою «погляд»

Незвичний погляд на звичайні речі

Комп`ютерний Томограф. Вигляд без кожуха.


Банківський Сейф минулого. Вигляд зсередини.


Пізанська Вежа. Вид зсередини.


Військовий Корабель перед спуском на воду.

Погляд

Вчора в маршрутці, їхати майже годину. Навпроти, обличчям до мене, сидить хлопець, років 16 на вигляд. Звичайний ніби хлопець.. але обличчя мимоволі притягує погляд. Не красою, але рисами, такими по-чоловічому гарними. Білявий, коротка, але зачіска.. неймовірної краси блакитні світлі очі, дивовижного розрізу, з пухнастими довжелезними віями... І от нащо вони чоловікам?? )) Дивиться у вікно, а я дивлюся на нього й думаю - просто погляд, а який виразний.. таке обличчя я б задоволенням побачила б десь в рекламі, парфумів від "Шанель" чи одягу від "Труссарді". Уважний, з легким прищуром повік, що якось так майже непомітно додає цьому погляду сконцентрованої уваги й очікування... По чоловічому гарної ліпки ніс.. вольове, ідеальних обрисів підборіддя.. І все це створює разом профіль, на який важко не звернути увагу. Я сиділа і думала - а він цього  ж не розуміє. Але як добре, що ні.. бо бідні б дівчата були )) Але так прикро, така без сумніву фотогенічна зовнішність, доповнена легкою граційністю рухів і справді чудовою посмішкою могла б прикрасити портфоліо не одного агента.
  І супутня думка.. когось же він мені нагадує.. краса ніколи не цікавила, а тут сиджу, дивлюся вже майже годину, і мимоволі ловлю себе на тому, що просто любуюсь.. вбираю очима... І аж коли він виходив сяйнуло - це ж "він".. тільки котячі очі-мигдалини з пухнастими світлими віями в "нього" зелені, настільки пронизливого кольору весняного листя, що зблизька здаються нереальними. І різниця в 12 років.  Нагадав... Щастя їм обом.

Пам-пам...

Справедливость - есть логика!
Справедливость - есть логика?
Справедливость - есть логика...
Хм... 
В чем логика? Где справедливость?!

 На форумі видавців у Львові назвали найкращу книгу про війну... 
 Я думала, найкращі книги про війну вже давно написані... 
 Носороги... скрізь носороги...

Ваша книга

У попередніх роздумах і пошуках відповіді на запитання, яке інколи ще й не дійшло до свідомості, змовчують тільки ті чиє сумління стримує, відверто сказати неправду.

Однак ми дійшли до однієї з редакцій, що інвалідів називають людьми "особливими" я дав можливість прослухати одну з передач "Ти-Мій" яку веде дівчина інвалід.

А тільки скажіть: чому про особливих людей не пишуть в кіно, в піснях, в книгах?

Тепер запитання: які художні книги яскраво пишуть про особливих людей-інвалідів, назвіть книги які варто було б прочитати бо Ви їх прочитали?

Зі своєї сторони презентую книгу яка давно в моєму профілі порталу i.ua в списку "Улюблені книги"

Мандруючи по книжковому-клубу часом я провів свій конкурс, зробивши ставку на одну з книг. Клуб успішно виконав моє завдання, і мені довелось здійснити свою обіцянку: купити ту книгу. А ставка виявилася доволі вдалою.

Емма Дарвін, праправнучка Чарльза Дарвіна, закінчила філософський... і з неї вийшов цікавий письменник, перша книга "Математика любові" з жанру любовний роман. Емма Дарвін виправила помилку свого прадіда де він відтворивши ланцюжок еволюції самовиживання, бородьби, сильний нищить слабшого і т. п. Вона вмістила важливу і відсутню в його ланцюжку розвитку деталь: любов. В книзі головним героєм є саме чоловік з протезом ноги. Надзвичайно витонченні дослідження життя, а до того ж книга відверта в любовному плані.

Давайте подаруємо їйrose ... ні не квіточку, а просто зацілуємоkiss .

Погляд

Я милі можу бігти без зупину,
Щоб в очі твої зазирнуть
І серце моє до тебе лине
І мов на крилах душа летить.

Та інший в тебе є
Безмежно ти його кохаєш.
Це добре, що любов
У серці твоєму розцвітає.

Я знаю - третій зайвий,
І третій знову я...
Що ж, бажаю тобі щастя
Прощай, любов моя.

І зникну з твого життя, як те марево - 
Піду по світу долю я свою шукати,
Але погляд очей милих
Навіки буду пам'ятати.

Євро 2012.

Нема в країні такої людини,яка б не чула про Євро 2012. Воно скрізь. По телебаченню Євро,по радіо Євро,одяг в стилі Євро,новорічні ялинки в стилі Євро, автомобілі таксі з фішкою у вигляді половини футбольного м'яча з написом Євро 2012. Євро, Євро, Євро... Якась масова істерія,чи загальний психоз. Носяться з тим Євро,як "дурень зі ступою"! А найтрагічніше те,що Україна,як бідній нещасний човняр. Човень старий,порепаний,тріщить по швам,вода тече з усіх дір,а він людей взявся перевозити. І в той час,коли його сім'я сидить голодна холодна,човняр викидає останні гроші,щоб ніхто не помітив,що під обшивкою ховається старе гниле корито,сподіваючись на виручені гроші покрити всі затрати. Смішно!!!
Євро -та мене вже нудить від нього!

Життя,як воно є.

Життя прекрасне,хоч воно і повне дірмо! Аж розпирає від цікавості,які ж іще "сюрпризи" воно приготувало для тебе.

Будуємо нову країну?

Відгреміли чергові вибори і партія-переможець почала будувати нову країну. Щоправда деякі люди подейкують, що будують вони “нову країну” десь у Середземному морі – на Кіпрі, але факт активного будівництва резиденцій чиновниками спростовує це (чого тільки Межигір’я варте!).

            Взагалі процес будівництва нової країни доволі складний і потребує неабиякої здатності до мислення, що спростовується найпростішим поглядом на нашу владу та її проффесорські обличчя. Отож збудувати нову не вийде, а от реставрувати стару…

Наприклад чому-б не взяти УСРС, яку Азаров і Янукович мабуть вважають за ідеальний державний устрій. А чому-б ні?

Якщо подвитись на інтерв’ю наших чиновників то можна виокремити тези про розвиток металургії, вугледобування тощо. Тобто ніш де не потрібно створювати високотехнологічний продукт, а лише брати те що лежить на поверхні. Що це значить? – Це значить що замість того, аби отримувати достойню зарплатню за технологічний продукт, ми будемо ризикувати своїм життям і здоров’ям за продукт зовсім не технологічний (ну якщо технологією тільки не назвати 100-річний процес). Розвинений світ вже років із 20 як постіндустріальний – тобто не виробляючий, а конструюючий (виробити будь-який дурень зможе – а от придумати…). розвиваючи металургію і вугледобування наші керманичі із ПР тим самим нам пропонують прописатися поряд із африканськими народами.

Особливістю вітчизняного країнобудування є те, що в країні будується най-най-най совковіша демократія, навіть з однією демократично обираємою партією. До слова країнобудівники навіть намагаються затулити язики ЗМІ, що доречі дуже гарно виходить, щоправда “по-совковому” – найпродвинутіші вже давно інфо з Інету беруть. Дуже ефектно виглядає будівництво з точки зору арешту опонентів – за 40тис грн (до слова Янукович в Межигір’я вклав не менше 5 млн грн бюджетних коштів).

Іноді дивитися на “реформи” влади дуже весело – особливо прикалує їх розповіді “про гречку”, та про “кровосісів”, однак веселощі дуже швидко зникають коли дивишся на реальні ціни і тарифи. Прикольно ще те, що народ “реформатори” тримають за лохів – в нас ціна на бензин вже більше 9 грн, а вони нам розповідають про економічний рост та всебічний розвиток (мабуть через розвиток ми отримали інвестицій на 40% менше, аніж у “кризовй” 2009-й рік).

От про що розповідає влада від ПР – “хрєн прассиш”. То вони кажуть про те що кредити МВФ брати не можна, то беруть іще 15 млрд долярів в кредит – причому нам доведеться вже віддавати більше 20 млрд (праценти як ні як). А кредити використовується по призначенню – то гелікоптерчик для глави держави прикупити (доречі найдорожчий у світі!), то на день народження скинутися… Ех беріть кредити – ми платимо!

Був колись ще один країнобудівник – Коля Чаушеску… Так вже добудувався – починав з тих-же кроків що і наші країнобудівники. Цікаво – чи не родичі?

                                                                                        http://pipernews.wordpress.com/

Усім фанам союзу з Росією присвячується...

Прапор АдигеїБагато наших політиків полюбляє озвучувати міф про "два братських народи". Вони втлумачують "темному" люду, які блага принесе нове об*єднання, як погано жити в незалежній Україні і тому подібне. Однак все пізнається в порівнянні. У складі РФ достатньо "молодших братів". Вони теж колись мали своїх януковичів, яценюків, тимошенків. Далеко ходити не треба: 5 жовтня 2009 р. Адигея святкує 18 річницю утворення республіки.

«Основные торжества, посвященные 18-летию со дня образования республики, прошли 5 октября. В них принял участие Президент РА Аслан Тхакушинов. На центральной площади республиканской столицы Майкопа был представлен культурно-этнографический портрет Республики Адыгея. Гости и участники мероприятия смогли попробовать национальные блюда, познакомиться с обычаями и традициями народов, проживающих в Адыгее. Все города и районы республики получили возможность представить национальные подворья, отражающие адыгскую, русскую, армянскую, курдскую, азербайджанскую и греческую культуры», - указывается в пресс-релизе президента Адыгеи.

В этот день также состоялись различные спортивные мероприятия, концерты самодеятельных коллективов, посвященные Дню республики,
сообщает "РИА Новости".

Між іншим, історія Адигеї в певному періоді дуже нагадує нашу:

В 1557 году часть адыгских князей во главе с верховным князем Кабарды Темрюком Идаровым обращается в Москву с предложением военно-политического союза к России. Этот политический акт закрепляется брачным союзом между Иваном IV и дочерью Темрюка Гошевнай (Вікіпедія http://ru.wikipedia.org/).

Так само як у нас після Переяславського договору, дружба росіян та адигейців грунтувалася на обслуговуванні інтересів росіян:

В Російській імперії Адигея була однією з найвідсталіших провінцій — народ не мав власної писемності, на 150 осіб припадав 1 учень, не було лікарських закладів, промисловості майже не було — в 27 кустарних майстернях працювало 90 робітників(Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/).

Отже більше ніж за 300 років російського менеджменту адигейським народом не було досягнуто нічого. Він так і залишився в 1557 році...

Інший цікавий факт - демографічний розвиток адигейців. Особливо жалюгідно виглядає в порівняно з чеченцями, які не припиняють боротьбу за незалежність від Москви:

Населення АдигеїНаселення Чечні


















Тому, шановні політики, не треба вішати локшину про "братній народ". Тим більше, що цей народ не брат, а онук навіть адигейцям, не кажучи вже про український етнос, який сягає корінням Трипільської культури. Чим скоріше ми позбавимося таких "братів" разом з їхніми "племінниками" в українській владі, тим краще. Для цього в нас і є вибори.

Stanislove, спеціально для upu.org.ua
Сторінки:
1
2
попередня
наступна