Ох і багато вермішелей і локшин швидкого приготування я перепробував за крайні 3 роки! Це вже буде аж 12-а дегустація! За таке шлунок і підшлункова не подякують... Однак, як тільки на ринку з'являються новинки, виникає непереборне бажання продегустувати їх. Так вийшло і цьогоріч: два тижні тому вперше скуштував вермішелі "Chibi" від нового виробника — ПП "Віліс", а сьогодні буду їсти і робити огляд на ще одні вермішелі цієї ж фірми — "Garnenka". 

Асортимент представлений чотирма різновидами (що небагато, але так менше фоткати і фільмувати, та й все одно це достатня кількість для огляду). Смаки класичні, як і дизайн. Щодо поширеності, в мережах супермаркетів не бачив у продажу. Хоча не виключаю, що ці вермішелі можна зустріти у західних областях, в місцевих магазинах. Втім, вони доступні в інтернет-магазинах і маркетплейсах. Причому не лише оптом, а й у роздріб. Тому при бажанні їх цілком реально придбати.

1. У цій дегустації — вітчизняні вермішелі швидкого приготування "Garnenka" чотирьох видів: зі смаком курки, зі смаком гострої курки, зі смаком грибів, зі смаком сиру та зелені. Вага пачок стандартна — 60 г. Вартість становить від 8 до 11 грн. (я, звісно, купив там, де дорожче).

За очікуваннями, це має бути звичайна вермішель. З імітованими смаками та ароматами (оскільки зазначено, що "зі смаком"). Проте, з соняшниковою олією. Тож цікаво, наскільки вермішель з назвою "Гарненька" буде гарненькою?

Треба було десь пробздітись, бо безсоння вже замучало, а порнхаб вже не допомогає заснути.

З радістю полазив би по закинутостям, але де їх взяти? В/ч на Нивках перетворилась у будмайданчик. Овочева фабрика теж. Агрокомбінат "Пуща-Водиця" — туди ж. Так вирішив пошукати нові місця в парку "Дубки". В принципі, я вже заходив у парк. Причому давно, років 6-7 тому. Але вглиб далеко не просувався.

Правда, виявилось, що це не "Дубки", а "Сирецький гай". А я думав, що "Дубки" по обидві сторони вулиці Стеценка.

Казав собі, що більше не піду в ліс, бо набридло. Але знайшов нові місця — пройшовся від джерела вздовж річки Притварка (а не вздовж автомобільної дороги). По туристичній стежці й справді є мальовничі місця. Та до джерела не навідувався років 4. Так є трішки нових вражень.

Хтось викинув крісло у ліс.

Були і ще інші цікавинки.

Кілька тижнів тому пройшовся до лісу, за маршрутом 9-річної давнини. Правда, пройшов його не повністю. Однак відкрив для себе нові місця (пішов не тією стежкою) і відвідав місцеві цікавинки — долину Надсона і ділянку вузькоколійки.

Що примітно, на вихідних народу була купа. Спочатку подумав, що генеральне прибирання перенесли або подовжили, але виявилось, що то відпочивальники. Причому знахабніли до того, що по лісу ганяють на квадроциклах, позаїжджали на машинах.

У воєнний час займатися блогерством проблематично, адже багато чого показувати заборонено або небажано. Саме тому частина відеоблогерів і фотоблогерів перейшла на щоденник, а інша частина взагалі призупинила ведення своїх блогів/каналів. Я ж вирішив примкнути до першої когорти, повернувшись до формату щоденника. В усякому разі, у цьому блозі — відеоблог поставив на паузу. І ось, врешті-решт, наважився на фотозвіт. Правда, довелося помучитись із фотохостингом, який вчергове заглючив.

1. В умовах війни назбирати матеріал було важко. Сподіваюсь, що у цьому пості нічого секретного не видам. Тим паче, в соцмережі й так викладають знімки.

У цьому звіті, переважно, побут, обстановка з постачанням товарів, обстановка у місті (те, що не заборонено показувати).
[ Читати далі... ]

Скуштував польський йогурт. Смакота!

Відчувається смак чорниці (або лохини — "голубики" - рос.).

Але головне не лише смак, а інгрідієнти. І в цьому він дуже відрізняється від вітчизняних йогуртів.

Треба було пройтися у справах, поки нема ожеледиці, а заодно вирішив прогулятись до одного з парків. Дещо нафоткав.

Правда, на окремий звіт недостатньо. Пишіть, що ще можна сфоткати.

Як би не любив своє місто (а чи є за що любити?), і воно набридає.

Цікаво, чи стоїть новорічна ялинка?

Доречі фотограф - Торкил Гуднасон