Опитування-голосування: Який тип президента найбільше підходить сучасній Україні?

Опитування: Чому БЮТ не хоче проведення дострокових виборів 7 грудня?

Он Міністр внутрішніх справ, лідер ГР «Народної самооборони» Юрій Луценко вважає, що якщо проводити дострокові вибори, то треба проводити паралельно вибори і Верховної Ради, і президента.

«Я категорично проти (дострокових парламентських виборів). Припустімо, відбудуться ці вибори, потім будуть президентські, потім вибори в місцеві ради. Три роки жорсткого протистояння рівнозначних політичних таборів нічого доброго країні не принесуть», - сказав він в інтерв'ю газеті "24".

«Під загрозу ставиться не майбутнє Ющенка, Тимошенко, Януковича чи Луценка, а сам проект «Україна». Якщо вже йти на вибори, то треба проводити паралельно дострокові парламентські і президентські вибори. Тоді ми подолаємо кризу одним стрибком. Запитувати в українців, яку владу вони хочуть, треба комплексно», - вважає Юрій Луценко.

А Ви якої думки?

В одному з епізодів популярного мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть. «Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує дівчинка. «А ви займіться цікавою роботою», — каже рекламіст. І справді: як тільки люди перестали дивитися на монстрів і думати про них, так ті відразу ж втратили свою могутність і безсило повалилися на землю.

Нинішні політики в Україні — це такі ж самі рекламні монстри. Можливо, вони є непоганими трейдерами, рейдерами чи колекціонерами, але як державні діячі є третьосортним матеріалом. Керована ними держава остаточно перестала виконувати свої базові функції. Вона вже не контролює кордони та міграційні потоки, не слідкує за якістю харчів та медикаментів, не забезпечує ні обороноздатності, ні економічної незалежності, ні правосуддя, ні соціальної справедливості. Висловлюючись сучасним сленгом, держава послала народу меседж, що вона його «послала». Тобто кинула напризволяще. Мовою політології це називається повною відчуженістю між державою та народом.

Основне гасло можновладців: «Народ має бути повністю керованим». Для самоутвердження себе як еліти вони роблять все можливе для перетворення народу на бидло. Відповідно, самі вони при цьому перетворюються на «еліту бидла» — БИДЛОЕЛІТУ.

Політична діяльність рекламних монстрів — це суцільне шоу, імітація, ілюзія, пародія. До системної державницької діяльності вони неспроможні в принципі. Тому роблять те, що вміють: борються між собою за бюджетні гроші та землю, а в перервах піаряться в ЗМІ. Для цього проводять фотосесії в затоплених водою селах, спускаються в шахти, доять корів, роздають медалі, літають на гвинтокрилах і висловлюють в телекамери турботу про народ, що катастрофічно вимирає, та про інфраструктуру, що катастрофічно розвалюється. Ми розуміємо, що це цікавіше і простіше, ніж будувати дамби, саджати ліси чи створювати сучасні виробництва, проте їхня метушлива бездіяльність перетворилася на головну загрозу національній безпеці. «Якщо їх не вбити, вони нас уб’ють», — співає гурт «Абздольц» у пісні про покемонів, але на думку чомусь приходить дещо інше.

Планета увійшла в гостру кризу Великого Переходу — до нової цивілізації, до нової екологічної ніші. Вичерпання природних ресурсів, екологічне забруднення і соціальна дестабілізація посилюються кліматичним розбалансуванням. Треба бути готовим до небачених досі спекот і холодів, посух і повеней, ураганів і землетрусів, інфекційних хвороб і геомагнітних інверсій (зміни магнітних полюсів). Щоб пережити цей екстремальний період, народу потрібна сильна і розумна держава, що володіє достатніми резервами і засобами швидкого їх застосування. Натомість що роблять наші покемони? Замість того, щоб згуртовувати народ, вони нацьковують одних українців на інших. Замість насаджування лісів, вони їх хижацькі вирубують — деревина йде на експорт, а гроші в офшори. Замість модернізації гідротехнічних споруд половину з них вже приватизували, решту кинули напризволяще. Їм просто нецікаво займатися техногенною безпекою. Їх хвилює приватизація найприбутковіших підприємств, розпродаж української землі та її надр — того, чого вони ніколи не створювали і що їм не належить.

«Клоуни знущаються над нами. Називай речі своїми іменами», — закликає гурт ТНМК. Це вже про ринковий балаган, який «еліта» чомусь називає демократичними виборами. Він робиться за такою схемою:

1. Спочатку олігархічні клани через підконтрольні ЗМІ розкручують з десяток перспективних політпроектів та «героїв майбутніх виборів».

2. Через якийсь час визначаються їхні рейтинги, на основі яких складаються розцінки. На закритих аукціонах відбувається розпродаж місць у партійних списках — згідно з законами ринкової економіки.

3. Для створення ілюзії «передвиборчої боротьби» через ці ж ЗМІ запускається «війна компроматів» і демонстративне обливання один одного багнюкою. Очевидно, що це «шоу для лохів», бо якби було інакше, то публічні заяви про скоєні злочини завершилися б кримінальними справами, резонансними судами і ув’язненнями з вилученням накраденого.

4. Для відволікання людей від реальних проблем у масову свідомість вкидаються «кістки», за які ці люди мають гризтися між собою: «НАТО», «двомовність», «міжконфесійні відмінності», «хто кого годує» тощо.

5. Внесок у вибори — це інвестиція, що має швидко окупитися і принести прибуток. Тому ті, що купили мандати, негайно включаються в «дерибан» країни з метою «відбити бабки».

6. Доволі швидко вся ця шкурна метушня починає викликати в людей блювотний рефлекс. Тоді розкручуються нові «герої нашого часу» — і все починається спочатку. В результаті змінюються політпроекти, але не змінюються елітні фізіономії.

Як зупинити цих «голих королів»? Найкраще скористатися рецептом від «Сімпсонів»: перестати звертати на них увагу, не живити цих енергетичних паразитів своїми емоціями, сподіваннями, страхами та малодушним вибором «меншого зла». Бо в цьому світі існує закон тяжіння: що сьогодні в наших головах, те завтра в нашому житті. Вболіватимемо за цих «політичних покемонів» і братимемо участь у їхніх виборчих лохотронах — матимемо постійне відтворення балагану. Якщо ж будемо думати про державу нашої мрії — неминуче сформуємо новий український світ.

Спочатку він народиться у нашій свідомості, потім в наших стосунках із дітьми, родичами, друзями та знайомими, згодом пошириться на ширші територіальні й професійні громади. Пройде небагато часу — і тисячі осередків світла зіллються в сонячну українську державу-громаду — Третій Гетьманат.

Тож почни з себе! Зроби перший крок: вимкни «зомбоящик» і перестань підживлювати рекламних монстрів своєю життєвою енергією. Натомість спрямуй її на добро — і власними силами, в міру своїх можливостей твори навколо себе чесний та розумний простір.
http://www.day.kiev.ua/251745/

Без коментарів. Дивіться відео і коментуйте ви. Я все сказав.

О кулуарном сотрудничестве Ахметова и Ющенко не писал разве ленивый. Однако, в Интернете все чаще начинает появляться информация более угрожающего характера: о фактическом начале внутрипартийного раскола в Партии регионов.

В часности, упоминается о том, что якобы Ахметов в Крыму уже начал начал откровенно «сливать» Януковича. Якобы Ринат Леонидович "дал команду своим людям (именно команда Рината играет первую скрипку в регионе) готовиться к выборам и работать на интересы ЕЦ и Виктора Ющенко".

Об этом, в частности, пишет From-UA в своей статье "Ахметов «сливает» Партию регионов". Впрочем, читайте сами:

"С началом кризиса, инспирированного с Банковой, Партия регионов получила шанс вернуться во власть. Но «регионалы» ввязались в сложную борьбу в непростые для партии времена. Ведь переговоры по поводу нового большинства с участием ПР могут не только не сплотить различные группы влияния внутри партии, а наоборот ускорить процесс ее развала. В недавнем прошлом главный финансист партии Ринат Ахметов уже начал собственную игру, и Виктор Янукович занимает все меньше места в его планах. Подтверждением может служить информация из родного для бело-голубых региона - Донецкой области. Там уже сейчас серьезно аукнулся внутрипартийный конфликт по поводу возможного создания коалиции с БЮТ. «Рупор Ахметова» председатель облсовета Анатолий Близнюк резко раскритиковал Кабмин, а «голос Януковича» мэр Донецка Александр Лукьянченко отказался исполнять Указ Президента о ликвидации памятников тоталитаризма. Таким вот образом первые пытаются рассорить Януковича с Тимошенко, вторые же ставят целью вбить клин между Ющенко и Ахметовым.

«Точно так же единственным шансом Виктора Федоровича сохранить свое лидерство в партии остается заключение коалиционного соглашения с БЮТ. Все остальные пути у враждующих сторон, похоже, отрезаны окончательно. Соответственно, нет иных вариантов и у «регионалов» на местах, кроме как пойти стенка на стенку», - пишет авторитетный еженедельник «Комментарии».

Более того, новости из регионов свидетельствуют о том, что Ахметов уже начал откровенно «сливать» партийные ячейки под пропрезидентский проект «Единый Центр». Характерным примером тому может служить Крым, где вовсю заправляют люди миллиардера.

Предыстория конфликта. Внутренние разногласия у «регионалов» родились не сегодня. Все началось еще с 2004 года, когда лидер Виктор Янукович потерпел досадное поражение на президентских выборах. Конечно же, в планы Рината Ахметова это, мягко говоря, не входило. Впрочем, конфликт между «идеологическим крылом» Януковича и «финансовым крылом» Ахметова поначалу носил латентный характер, плюс еще и избиратели пребывали в шоке от событий 2004 года. Однако не без помощи политтехнологических разработок американских советников Ахметова и напряженных отношений в рядах помаранчевых оппонентов, ПР удалось не только удержаться на плаву, но и сделать Януковича премьером. Пиком влияния регионалов можно считать 2006 год. Но, потеряв власть или же отдав ее, если учитывать позицию Ахметова (именно его называют тем, кто, получив личные гарантии от Ющенко, «дал добро» на перевыборы в 2007-м), ПР заметно начала терять электоральные позиции, особенно на юго-востоке страны. Даже штатный политолог бело-голубых Андрей Ермолаев, основываясь на социологических исследованиях своего Центра, в августе прошлого года отмечал, что «у Партии регионов возникли проблемы снижения доверия в Харьковской области, в Крыму, в Днепропетровской области».

Со временем дела у регионалов пошли еще хуже. Точкой самого низкого падения популярности стал период после выборов 2007 года. Пообещав с помощью референдума быстро решить вопрос языка, сделав русский вторым государственным, лидеры партии, едва закончились выборы, забрали свои слова обратно. В октябре того же года лидер крымского отделения ПР Василий Киселев заявил, что «всем политическим силам нужно остановиться и отойти назад. Мы не должны выдвигать те требования, которые возбуждают западную часть населения Украины, а западники, в свою очередь, не должны выдвигать требования, которые возмущают жителей юго-востока». Как говорится, регионалы настоящие хозяева своего слова: захотел - пообещал, передумал - забрал. А коллега Киселева - нардеп Юрий Болдырев вообще поразил своей откровенностью. Он признал, что идея референдума по языку и НАТО была... предложена штабом «бело-синих» после того, как стало очевидно, что регионалы теряют поддержку голосов избирателей. В придачу ко всему, «бело-голубые» в конечном результате проиграли борьбу за власть Тимошенко и ушли в оппозицию.

Избиратели ПР в такой ситуации повели себя вполне естественно - рейтинги партии и лично Виктора Федоровича начали стремительно падать. Вполне логично, что главный удар пришелся на юго-восток. Так, в 2007 году на парламентских выборах в Крыму за «регионы» отдали свои голоса 60,98% избирателей. Теперь же, по данным известной социологической компании «Юкрейниан социолоджи сервис» (цифры других котирующихся на рынке социологических служб существенно не отличаются), уже в январе 2008-го на Донбассе и в Крыму готовы были поддержать ПР - 46,1%, в сентябре и вовсе 40,4%! Что касается президентского рейтинга Януковича, то и здесь картина на Донбассе и в Крыму довольно безрадостна. Бывшего премьер-министра в сентябре 2008 года готовы были поддержать только 39,2% опрошенных. Напомним, что в так называемом третьем туре выборов президента-2004 Янукович набрал в Донецкой и Луганской областях свыше 90%, а в Крыму - 81,26%.

Крымские «регионалы» променяли Януковича на Ющенко. Анализируя рейтинги, мы не зря делали акцент на Крымском полуострове. Ведь именно здесь люди наиболее чувствительны к языковому вопросу, соответственно, сильнее других разочаровались в нерешительности регионалов. Но есть еще один очень примечательный фактор, который заставляет пристальней присмотреться именно к АРК, а именно речь идет все о том же расколе в рядах регионалах, который, похоже, начался именно в этом регионе. Тенденция того, что оказалась ПР на грани раскола, четко проявилась в момент, когда многолетнюю соратницу Рината Ахметова Раису Богатыреву лидер ПР Виктор Янукович буквально «выпер» из партии. В ответ группа миллиардера прошлась по соратникам Януковича. Больше всех досталось Дмитрию Табачнику, которого друг Ахметова Борис Колесников потребовал лишить партбилета.

Ринат Ахметов, все больше ориентирующийся на Виктора Ющенко, начал откровенно «сливать» Януковича. Именно позиция миллиардера, согласованная с Банковой, не дает продвинуться переговорам ПР и БЮТ о создании коалиции. Ахметов уже откровенно начал играть на досрочные выборы, где рассчитывает выгодно разложить яйца в разные корзины. Очевидно, больше всего «золотых яиц» достанется проекту Балоги «Единый Центр» (ЕЦ). Это, как подтверждают авторитетные источники, как раз и происходит в Крыму. Ринат Ахметов дал команду своим людям (именно команда Рината играет первую скрипку в регионе) готовиться к выборам и работать на интересы ЕЦ и Виктора Ющенко! Это событие стало сенсацией в политических кругах полуострова, его сейчас активно обсуждают в кулуарах Совмина и местного парламента. Главным исполнителем называют тандем главы Совмина Анатолия Гриценко и депутата-регионала Александра Мельника. Премьера автономии и депутата ВР АРК объединяет много общего - они главная опора Ахметова...

Отметим, что оба политика шли на сближение с Ющенко в ногу со своим патроном. Еще в 2006 году, тогда еще спикер парламента и главный кандидат на должность премьер-министра АРК, четко заявил о своих симпатиях. Он безапелляционно подчеркнул, что местные регионалы... разделяют программу Ющенко «Десять шагов навстречу людям». А тему оппозиционности Крыма к центру он назвал надуманной. Такая позиция, конечно же, не прошла мимо внимания Президента. Интересная деталь: сразу после избрания главой Совмина Анатолия Павловича Гриценко на глазах у местных журналистов, со словами «звонил Ахметов», поздравил Александр Мельник, передав Гриценко трубочку. При таком обилии фактов не сложно предположить, что все дела против Анатолия Гриценко, в том числе и недавнее по подозрению в избиении понятого, «спустят на тормоза», как это, в свое время, сделали и по Александру Мельнику...

Медвежья услуга. Вот такая гоп-компания призвана помогать «лидеру Майдана» Ющенко в Крыму. Теперь-то Александр Мельник получит возможность использовать запись якобы его разговора с Львом Миримским (экс-нардеп, один из лидеров партии «Союз»). Пленка с голосами, очень похожими на обоих персонажей, гуляла по Интернету в конце 2004 года. На ней «голос Мельника» уверял Миримского, что Ющенко «траванули серьезно», в то время как его собеседник иронически утверждал, что кандидат в Президенты сам отравился. Теперь в покушение на Ющенко не верят даже многие его соратники, так что Виктору Андреевичу наверняка было бы приятно услышать слова поддержки.

Кстати, на этой же пленке «голос Мельника» утверждает, что в случае победы на выборах (разговор якобы имел место 31 октября 2004 г.) Януковича именно Гриценко и сам Мельник являются главными кандидатами на пост премьер-министра АРК. Тогда в это верилось с трудом, ведь были более весомые фигуры. Но своего тандем достиг, несмотря на то, что победил Ющенко. Благо, их патрон Ахметов вовремя переориентировался. Что до интересов родной партии, то Гриценко и Мельнику, как стало понятно, помаранчевый Ющенко гораздо ближе, чем бело-синий Янукович. К сожалению Виктора Федоровича, личный... имидж крымских ординарцев Ахметова в свое время понизил рейтинг ПР в Крыму. Теперь же Гриценко и Мельник трудятся на понижение на полуострове рейтингов Ющенко и Балоги.

На фоне глубокого раздрая в ПР неудивительно, что этим пользуются их политические противники. Так, ввиду того, что позиция Юлии Тимошенко стала менее радикальной и она открыто ищет пути сближения с Россией, получая одобрение со стороны Владимира Путина, электорат «бело-голубых» активно перетекает к БЮТ и пророссийским силам вроде Наталии Витренко и Василия Волги. В Крыму и на Донбассе за нынешнего премьера уже готовы проголосовать порядка 10-15% и показатели постоянно растут. Единственным политиком, который отбирает «бело-голубых» избирателей, является Тимошенко, на Западе и в Центре она на 15-30% опережает Януковича, а ее президентский рейтинг в Донбассе и на Юге постоянно растет, констатируют социологи.

Вот так, помогая Ющенко, Ахметов и Ко значительно способствуют Тимошенко. Впрочем, это «рок» многих людей, решивших поддержать Президента".

* * *

Комментарий для «Фразы»

Владимир Сивкович, народный депутат, фракция Партии регионов: "Это ерунда какая-то. Ничего подобного быть не может. В Партии регионов никаких таких процессов не происходит".

Комментарии с блогов и форумов:

varjag_2007: "Бандитам тюрьмы, бандитам тюрьмы" Ахметов при юще в 2 раза увеличил свое состояние (другие олигархи только в полтора). Так что они, умиротворяя мелочевкой на батурин и мистецький Арсенал, пылинки с него сдувать будут, пока есть еще что с Украины выжимать. А идеология ОУН об "ініціятивній меншості" и "неусвідомленій більшості" для них как раз в самый раз подходит"

vokintrop: "Жесткое заявление одного из лидеров Партии Регионов Бориса Колесникова относительно необходимости исключения из партии бывшего вице-премьера и главы президентской администрации Дмитрия Табачника продемонстрировало, что на украинской политической сцене, помимо официально оформленных блоков и объединений, есть еще и неформальные группы предпринимателей по интересам. Одну из них, не таясь, представляет Борис Колесников – это «бизнесмены юго-востока». Еще одним ведущим представителем этой группировки является Ринат Ахметов – судя по словам того же Колесникова. И если вспомнить, что гневная реакция Колесникова связана с исключением из партии секретаря Совета по национальной безопасности и обороне Раисы Богатыревой, то можно сделать еще один простой вывод – в нынешнем украинском противостоянии бизнесмены юго-востока поддерживают президента Виктора Ющенко"

a_gru: "Не мог бы мне кто-нибудь из украинских френдов объяснить, почему никем не рассматривается вариант коалиции "НУ-Регионы"? Это что, совсем невозможно? А по-моему, так вполне. Достаточно всего двум людям - Ахметову и Ющенко - договориться. На взаимовыгодных, разумеется, условиях"

Подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»

Осень 2008-го стала для Виктора Ющенко тяжким испытанием. Альянс парламентских тяжеловесов поставил украинского президента на грань политического выживания. Ностальгия заставляет вспомнить легендарное время, когда нынешний гарант находился на пике популярности.

Осенью 2004-го все было ясно и понятно - Добро боролось со Злом, демократическая общественность дружно ругала Виктора Федоровича (по большей части – заслуженно) и расхваливала Виктора Андреевича (по большей части – незаслуженно).

Именно тогда в "Украинской правде" была опубликована статья "Тому що… Ющенко" , растиражированная штабами оппозиционного кандидата. Известный украинский журналист перечислял все достоинства Виктора Андреевича.

Конечно, автор восторженной апологии давно разочаровался в своем герое, но дело не в этом. Просматривая давний список "Тому що…" в пользу кандидата Ющенко, с удивлением обнаруживаешь, что за четыре года ВАЮ не растерял своих замечательных качеств!

"Собирает коллекцию раритетов Триполья", "каждый год поднимается на самую высокую вершину украинской земли – Говерлу", "всегда будет помнить о  Голодоморе", "слушает Тараса Петриненко", "знает, кто такой Васыль Стус", "никогда не осквернит уста матом и феней", "уважает древние обычаи своего народа", "ходит в церковь по велению души" - все перечисленные добродетели на месте, они никуда не исчезли.

Не потерял актуальности и этот пассаж: "Он любит пчел, а трудяги-пчелы любят только людей добрых сердцем".

Да, в 2004-м пристрастие Ющенко к насекомым из семейства Apoidea казалось трогательной и бесспорно положительной чертой. Сторонники оппозиционного кандидата не представляли, сколько презрения можно вложить в емкое прозвище "Пасечник"…

Четыре года назад ярко выраженный традиционализм Виктора Ющенко действительно импонировал. На фоне гитары, мата и тюремных ходок от Кучмы и Януковича патриархальный банкир с коллекцией икон и походами на Говерлу выглядел идеальным кандидатом в президенты.

Его духовность и религиозность воспринимались как лучший предохранитель от коррупции и беззакония, любовь к истории обеспечивала ему имидж интеллектуала, а увлечение казацкими древностями приводило в неописуемый восторг украинских патриотов.

Мы еще не знали, что такое убежденный традиционалист во главе государства.

А Виктор Андреевич исповедует традиционалистскую философию в чистом виде. Сохранение традиций – культурных, исторических, религиозных – является него большей ценностью, нежели развитие.

Он черпает вдохновение в прошлом, он верит в духовную силу обрядов и ритуалов, он твердо знает, что возвращение к корням – это залог национального процветания и приоритетная задача. Остальное приложится!

Все заметные свершения Виктора Ющенко на посту президента так или иначе связаны с традицией – Голодомор, Шухевич, Батурин, украинский язык etc.

Как только дело касается развития, мы наблюдаем один провал за другим. Качественные преобразования в экономике, судебная, налоговая и территориально-административная реформы, энергетическая безопасность, европейская интеграция – на всех направлениях наше государство терпит фиаско.

Примечательная деталь: хотя половина украинцев безоговорочно поддерживает гуманитарные инициативы президента, эта поддержка не трансформируется в рейтинг самого Ющенко.

Виктора Андреевича считают политическим лузером и на Востоке, и на Западе. Тем самым наши граждане признают: развитие для Украины важнее традиций. Да иначе и быть не может в XXI веке, в эпоху инновационных обществ и глобализации.

Традиционалистское правление Ющенко заставило нас взглянуть на многие вещи по-новому. Несомненные достоинства ВАЮ на проверку оказались недостатками.

Виктора Андреевича хвалили за приверженность патриархальным ценностям – таким, как Вера и Семья. А потом возмущались неподобающим поведением гаранта во время скандалов с нечистоплотными кумовьями и сыном-мажором. Между тем это было вполне закономерно.

Для истинного традиционалиста семья или сакральная связь с кумом значат несравнимо больше, чем бездуховные ценности современного общества – равенство граждан перед законом, свобода прессы и т. п.

Украинцы ценили в Ющенко моральность и патриотизм. У Виктора Андреевича действительно есть моральные принципы, чем он выгодно отличается от Януковича и Тимошенко.

Гарант всем сердцем любит Украину и считает своей миссией возрождение страны. Но за три с лишним года украинцы смогли не раз убедиться: когда президент руководствуется не Конституцией и законами, а субъективными представлениями о морали и своей уникальной миссии, – хорошего в этом мало.

Патриархальный управленческий стиль ВАЮ ошеломил грамотных экспертов уже в первые месяцы 2005 года. Украина не дождалась от нового президента ничего системного: ни отлаженных антикоррупционных механизмов, ни эффективной законодательной базы, ни рациональной экономической политики.

Вместо этого Виктор Андреевич давал бесчисленные поручения чиновникам, брал под "личный контроль" то одно, то другое дело и выслушивал многочисленных жалобщиков, осаждавших здание на Банковой.

Добрый и справедливый правитель лично принимает своих подданных, вникает в проблемы простых людей, приказывает расторопным помощникам навести порядок – если вдуматься, это оптимальная модель государственного управления! Для княжества Липпе-Детмольд или герцогства Мекленбург-Стрелиц в середине XIX столетия, но не для современной страны с 46-миллионным населением…

В принципе, Виктор Ющенко обладает неплохими задатками государственного лидера. Вот только стран, которыми он мог бы эффективно рулить, на карте мира уже не осталось – они перекочевали в учебники истории. А для нынешней Украины политическая философия гаранта губительна. Традиционализм, положенный в основу государственной политики, приносит уродливые, карикатурные плоды.

Да, трипольские древности и прочие памятники старины нужно беречь. Но когда археологические коллекции и взносы на реконструкцию Батурина превращаются в индульгенцию для профессиональных рейдеров и  воротил теневого бизнеса – это не лезет ни в какие ворота.

Тот же Батурин – хорошее место для музейного комплекса. Однако нелепая идея создать в далеком поселке военный лицей – из цикла "No comments".

Безусловно, архивариус – достойная и нужная профессия, но это не повод превращать СБУ в архивное управление, неспособное решать задачи государственной безопасности

Живописная вышиванка хороша на фольклорном фестивале. Но когда она становится дресс-кодом для "настоящих патриотов" – мэра-коррупционера и его ловкого помощника – это и смешно, и грустно…

Виктора Ющенко принято считать слабовольным, безынициативным политиком, легко поддающимся чужому влиянию. Думается, эта характеристика не совсем справедлива. Когда дело касается Голодомора или примирения ветеранов войны, ВАЮ демонстрирует целеустремленность и упорство, достойные царя Сизифа. Главное, чтобы вопрос не выходил за определенные хронологические рамки (примерно середина прошлого века) – и тогда президент чувствует себя в родной стихии.

Традиционалист Ющенко живет в ином историческом времени, он не приспособлен к изнуряющему ритму третьего тысячелетия, не поспевает за динамикой событий, его энергии и внимания катастрофически не хватает на острые проблемы, порожденные новой эпохой.

К сожалению, от жестокой современности никуда не денешься: насущные вопросы требуют решения. В итоге все заботы, связанные с вызовами ХХI века, будь то газовые переговоры или политический менеджмент, берет на себя окружение Виктора Андреевича.

Так было во время президентской кампании-2004. Так продолжалось в 2005-м, в эпоху "любих друзів". Так обстоят дела и сегодня, в разгар балогианской эры.

И президент Ющенко искреннее благодарен отзывчивым соратникам, которые позволяют ему жить в комфортном патриархальном мире.

Нынешний микроскопический рейтинг ВАЮ – не просто личное поражение Виктора Ющенко как политика. Это банкротство традиционалистской философии в глобальном обществе.

Виктор Андреевич мечтал стать отцом всех украинцев, но современное государство – это не уже семья, а скорее гигантская корпорация. И нуждается оно не в строгом и справедливом отце, а в энергичном и эффективном менеджере.

Украинский президент здорово переживает из-за попыток наделить его полномочиями английской королевы.

Но, возможно, эта роль – декоративный и безобидный реликт седой старины – подходит Виктору Ющенко как нельзя лучше? Церемониальные функции – пожалуй, единственное, с чем может справиться политик-традиционалист в современном мире.


Михаил Дубинянский, УП

Серед 5 найбільших українських олігархів українців немає. Про це наголосив лідер УНП Юрій Костенко під час прес-конференції в Івано-Франківську. Проте юридично, каже нардеп, всі вони українці. Нині українська влада - це колосальний бізнес. Тому, каже Юрій Костенко, говорити про український бюджет, який складає 50 мільярдів доларів, - це смішно. Щонайменше 100 мільярдів осідає в кишенях наших владних мужів, переконаний лідер УНП.

Антиукраїнський потенціал у 2006 році був найбільшим, бо виборці голосували не за ідею, а за обіцянки і гарні слова. Найвищий рівень демократії, переконаний Костенко, був у 1990 році. У 1994 вже голоси виборців скуповувалися за гречку. У 2008, стверджує Костенко, їх купити буде ще простіше і дешевше. Тому повернутися до мажоритарної системи виборів - не можливо і не потрібно. У такому випадку, припустив Костенко, Західну Україну розділять між собою Тимошенко і Ахметов.

Zaxid.net

Юрій Луценко - гість програми «Час» на 5 каналі

Чули, що будуть визначатися представники «Нашої України» з тим, чи залишаться в уряді. Чи визначився з цим міністр внутрішніх справ Юрій Луценко?

Я думаю, що не мої колеги визначаються зі своїми бажаннями, а вони визначаються, чи виконувати забаганки руйнівника демократичної коаліції пана Балоги, який ще більше хоче дестабілізувати ситуацію в демократичній коаліції. Йому мало того, що він особисто вночі телефонними вказівками розвалив коаліцію, яка була, в принципі, суперечливою, але працювала. Тепер він хоче зруйнувати ще й уряд - останній острів стабільності. Я не збираюся такі нерозумні речі виконувати. Я буду залишатися міністром внутрішніх справ, виконувати свої обов’язки, і бачу своїм завданням забезпечити порядок і закон в країні, аби політичні чвари у верхах не перекинулися на громадські протистояння внизу.

У мене, наприклад, наступного вівторка прийом. Я знаю, що прийде до мене не менше півтори сотні людей. Я їм не можу написати папірець, що за велінням Балоги я не хочу працювати міністром. Мене обрали люди і я буду працювати міністром внутрішніх справ стільки, скільки це мені відпущено згідно з Конституцією, а не за забаганками з будь-яких деструктивних кабінетів.

Коли створювалася демократична коаліція, тоді ваша посада – міністр МВС - відносилася до так званої квоти Президента. Не думаєте, що тим, що ви хочете залишитися на цій посаді, ви йдете всупереч волі глави держави?

Бачите, це не Балога, і навіть, при всій повазі, не Президент проїхали в 2007 році 277 мітингів, бачачи мільйони людей, їхні очі на вулицях. І не вони, а я давав гарантії того, що ця коаліція демократів – БЮТ, НУ та інших демократичних сил, в тому числі і «Народної самооборони» - буде працювати на благо України. Я ці гарантії давав. І що сталося у них уночі, що вони раптом захотіли зламати цю коаліцію, я не розумію. Чому я маю нести відповідальність за чужі примхи, за чужі амбіції, за незрозумілі мені плани чергових перевиборів, які тільки погіршать ситуацію і в демократичному таборі, і в Україні в цілому. Я не збираюся грати в чужі, при чому, не українські ігри.

Я представляю політичну силу – «Народну самооборону», без якої не було б перемоги демократичних сил на попередніх виборах. Ви правильно сказали, посада міністра МВС - це умовно квота Президента. Але я представник «Народної самооборони». Я, в кінці кінців, доклав чимало зусиль, аби помирити БЮТ і НУ і здобути спільну для демократів і для більшості українських виборців перемогу. Чому сьогодні я маю залежати від примхи окремих людей, навіть високопоставлених. Я цього ніколи не робив в своїй кар’єрі і не збираюся далі робити. Стільки, скільки мені відпущено часу, я буду виконувати те, що обіцяв своїм виборцям і пишаюся цим.

Чи знаєте ви про настрої інших міністрів? Мабуть, вам відомо, що вони мають зробити саме в суботу.

Я не буду розписуватися за колег. Я розумію, як їм важко. Більшість із них прекрасно розуміє нерозумність того кроку, який так поспішно зробила «Наша Україна». Давайте повернемося знову туди. Кажуть, що БЮТ проголосували не так з Партією регіонів. А що, до цього НУ ніколи не голосувала з ПР не так, як БЮТ? Неправда, голосували. Кажуть, що Юлія Володимирівна має контакти з Москвою. А це заборонено прем’єру з сусідньою державною? Чи, можливо, Балога, не їздив в Москву? З помпою і разом з Богатирьовою? Чи Віктор Ющенко там не бував? Та це нормальне явище. Це треба тільки вітати. Що сталося такого, що раптом оголосили кремлівський зговір. Кажуть, що проголосувати за спеціальні комісії в парламенті. Я не полінувався, відкрив спеціально виступ Віктора Андрійовича Ющенка 2003 року, який виступаючи проти Медведчука, казав, що нам не потрібна нова Конституція, нам треба прийняти закони в розвиток існуючої. В першу чергу, спеціальні комісії парламенту, які нададуть цьому парламенту повноваження. Що змінилося?

Повноваження для прем’єр-міністра. Ви прийняли його у тій редакції, яку пропонувала Партія регіонів, а не президент.

Дійсно є питання, з якими і я не зовсім погоджуюсь. Наприклад, зараз, з моєї точки розу, невиважені реваншистські плани прийняти зміни до законів, які можуть зруйнувати баланс влади. Це стосується і елементів міністерства внутрішніх справ. Але я розумію, що така солодка помста Банковій, яка об’єднала сьогодні депутатів від БЮТ та ПР, не завжди є продуманою. Кажуть, що неправильно проголосував БЮТ за закон про Кабмін. Що після цього роблять нормальні люди – сідають за стіл і кажуть: панове, ми так не домовлялися, давайте знайдемо компроміс, давайте відіграємо назад, давайте поговоримо один з одним. Але без жодних розмов в нічному режимі вийти з коаліції, поставити всіх перед шоком, розвалом того, чого ми добивалися весь 2007 рік. Тільки налагодилося життя, тільки починає розвиватися економіка, тільки зупинили інфляцію, тільки піднімають заробітну плату, наприклад, міліціонерам, як і всім бюджетникам. Зараз вночі треба розвалити коаліцію, бо один закон не так проголосували, причому не остаточно, а в першому читанні.

Не в законах питання, а в тому, що Балога з самого початку не хотів демократичної коаліції. Робив усе, щоб ми програли ці вибори. Він планував широку коаліцію з ПР. Йому це не вдалося. Ви всі пам’ятаєте, як його люди не хотіли підписувати коаліційну угоду, потім не хотіли голосувати за прем’єра і вся країна була свідком того, як шукали один-два голоси, довго бігали по коридорах з усіма телефонами. В тому числі я передавав слухавку від Президента, який давав вказівку виконувати угоду, яка була обіцяна мільйонам виборців. Тепер, куди б я не приїхав, мене питають: а що у секретаріаті Президента немає телефону?

Вони листи один одному пишуть. Кожен день на екрані з’являється якийсь клерк, який пише листи. Слухайте, хай сядуть і розмовляють. Вони обіцяли працювати разом. Балога цього не обіцяв, він не був на виборах, він не був на мітингах, він знає тільки свій особистий інтерес – земля, земля і ще раз земля. Юлія Володимирівна йому тієї землі не дає. Отже, в нього простий закарпатський крок – значить треба усунути Юлію Володимирівну.

Питання не в голосуванні! Була знайдена зачіпка, аби зруйнувати ефективно працюючий демократичний уряд з усіма складнощами його існування і, нарешті, почати руйнувати владу в цілому. Сьогодні стоїть завдання зруйнувати Верховну Раду. У нас уже немає спікера, у нас немає коаліції, у нас тепер хочуть міністрів вивести із уряду. Залишиться єдиний орган влади – Балога – на всю країну - велике Закарпаття, яке буде керувати всім і всіма устами своїх десяти заступників.

«Народна самооборона» піде в опозицію теж?

Почнемо з аналізу того, що сказав пан Кириленко. А він сказав, якщо буде створена така коаліція. А я тоді запитую, а що зробити для того, аби для нас така небажана коаліція не була створена. Ще раз кажу: «Народна самооборона» пропонує просту річ – НУ-НС і БЮТ сідають за стіл, запрошують також пана Литвина, який має бути стабілізаційною частиною, аби знешкодити той партизанський загін імені Балоги, який руйнує коаліцію. Сісти за стіл і втрьох, як рівноправні партнери, порозмовляти про те, як допомогти сьогодні стабільності розвитку на демократичному європейському шляху нашої країни.

Справді думаєте, що вони домовляться?

Справді думаю, що так має буди для відповідальних політиків. Я спілкувався з усіма серйозними політиками демократичного табору, і всі вони намагаються достукатися до серця і розуму Президента. Можна сісти, порозмовляти і я впевнений, що ми знайдемо компроміс. Я, на жаль, не маю такого контакту з Президентом уже багато місяців. Тим не менше, ще в квітні казав йому просту річ: Віктор Андрійович, ви - глава держави, ви маєте стати над сутичкою. Для цього варто лише зробити прості речі – звільнити Балогу, який явно є деструктивним елементом і грає в чужі ігри. А з іншого – можливо, потрібно добитися публічних гарантій БЮТу про недоторканність Конституції. І далі працювати, бо людей цікавлять зовсім не статті Конституції і не розподіл влади, а прості ефективні речі, які від нас вимагають і які в нас виходять.

Як буде діяти «Народна самооборона», якщо «Наша Україна» буде в опозиції?


Наразі НС публічно заявила свою позицію. Ми закликаємо всіх наших партнерів з демократичного табору сісти за стіл із Блоком Литвина і домовитися про створення нової стабілізаційної коаліції. Я впевнений, що Володимир Михайлович є мудрою людиною і може у важкий час довести країні, який їй потрібен Литвин.

Я також впевнений, що НУ зможе найти в себе мужність зробити крок назад, можливо, вигнати деструктивних діячів і працювати на національний інтерес. Заявити про те, що ми завтра йдемо в національну опозицію - це легко. Взагалі, здатися – завжди легко. А от відвойовувати свої принципи і зробити обіцяне виборцям – важче.

Я закликаю сьогодні всіх свої колег «нашоукраїнців» згадати, як на всіх морозах, на всіх спеках, на всіх мітингах 2007 року ми обіцяли, що будемо працювати. Попри будь-які амбіції.

Може справді, варто роз’єднатися? Чи це тільки бажання «нашоукраїнців»?

Можливо ,комусь не подобається самостійність НС, але ми маємо на це повне право. Хоча би тому, що могли б спокійно йти в парламент самостійно, але обрали важчий шлях, але суспільно більш важливий – об’єднати за руки конфронтуючих на той момент НУ і БЮТ. Наш план вдався, ми нікому не обіцяли, що будемо силою однієї людини, навіть дуже шанованого Президента. Ми не обіцяли, що будемо підспівувати різним невідомим нам планам. І сьогодні ми несемо конструктив, закликаючи сісти за стіл переговорів.

Якщо гіпотетично уявити, що коаліція БЮТ і ПР буде створена, як буде діяти НС?

По-перше це може бути лише тоді, коли остаточно «балогану» і його підспівувачам із НУ вдасться розвалити демкоаліцію. Тоді країна стане перед вибором: або чергові перевибори, або неприродній союз. «Народна самооборона» не приєднається до такого неприродного союзу. Ми з розумінням поставимося до будь-якого рішення тих, хто буде грати в свою гру, бо ми менші в цьому парламенті. Тим не менше, ми не будемо голосувати за такий союз. З іншого боку, я вважаю, що чергові перевибори не менш проблемні для країни. Вдумайтеся у перспективу: перевибори до парламенту, наступні – вибори президента, далі – вибори до місцевих органів влади. Потім новообраний президент точно не знайде спільної мови з новообраним парламентом, знову його розпустить. Ми втратимо державу!

Наступає час істини. Відповідальні діячі, які б посади вони б не займали, але, в першу чергу, Президент, прем’єр, спікер, лідери демократичних фракцій мають сьогодні взяти відповідальність за те, що буде з країною: або стабільність європейського поступу, або загроза для нормального функціонування української держави. Бо рівень довіри до проекту «Україна» стає загрозливо малим.

Якщо будуть дострокові вибори, «Самооборона» піде самостійно?

Я б хотів, щоб не було загрози дострокових виборів. І не тому, що їх боюся. Смію вас запевнити, що я не займався партією з дня свого призначення на посаду міністра. Проте, коли всі заговорили про дострокові вибори, звичайно, це схвилювало наших активістів, ми замовили соціологію, подивилися.

Рівень довіри особисто до Луценка – точно такий, яким він був в 2006 і 2007 роках – близько 20%. Повна довіра політику Луценку. Я думаю, що це добрий старт для будь-якого політичного проекту, якщо це знадобиться. Сьогодні країні важливіший стабільний розвиток і вже досить політикам ходити до людей. Виборці вже тричі сказали, яку коаліцію вони хочуть – вони тричі голосували за демократію.

Зауважу також той факт, що стосується соціології. Не варто мірятися рейтингами, варто згадати київські вибори. Вони показали, що недомовленість демократичних сил висунути єдиного кандидата в мери підштовхнула всіх свідомих виборців виїхати з Києва і не проголосувати взагалі. Голосували люди, котрі потребують підтримки. Я назвав би це час «Ч» - час Чернівецького, хто більше дасть. Решта людей, хто вміє аналізувати, відмовляються голосувати. Ті ж, хто потребує допомоги, чекають свого «ч».

Я боюся, що ще одні позачергові вибори можуть привести країну до чергового рівня деградації політичного розвитку. Я закликаю всіх політків схаменутися в свої амбіціях і дозволити владі побудувати нормальну країну!

Джерело: http://www.nso.org.ua/ua/news/2693

Левко ЛУК’ЯНЕНКО склав із себе повноваження голови Комісії з помилування при Президентові України, написавши відповідну заяву на ім’я глави держави Віктора ЮЩЕНКА.

Своє рішення Л.ЛУК’ЯНЕНКО аргументував тим, що В.ЮЩЕНКО так і не почав нову добу в історії України, повідомив він УНІАН.

«Замість посадити бандитів до в`язниці, Ви їх поставили поруч з собою, що майже однозначне з опусканням себе до їхнього рівня», - звертається Л.ЛУК`ЯНЕНКО до Президента.

Вказуючи на те, що В.ЮЩЕНКО «оточив себе людьми, які дбають не про долю України, а про свої егоїстичні інтереси», Л.ЛУК’ЯНЕНКО апелює до Президента: «Ви потураєте главі Вашого Секретаріату, який зниження рейтингу „Нашої України" вирішив лікувати не покращенням її діяльності, а створенням іншої партії. Глава Секретаріату розіслав по областях антиконституційну вказівку, щоб керівники виступили з вимогою до Президента встановити пряме президентське правління, але Ви маєте знати, що таке не передбачене Конституцією і є ні чим іншим як узурпацією влади».

На думку Л.ЛУК’ЯНЕНКА, глава держави не скористався теперішніми вищими повноваженнями для наведення ладу в країні, і надання ширших прав сьогодні несе загрозу національній безпеці країни.

«Надання Вам ширших прав, у теперішню відсутність виконавської дисципліни в органах виконавчої влади, створило б в Україні страшніший хаос, яким не проминула б скористатися Москва для перетворення України в Малоросію. Ваше прагнення продовжити собі президентські повноваження не чесним служінням Україні, а різними організаційними способами та боротьбою проти Вашого ж помаранчевого уряду та публічне звинувачення голови уряду у злочині - неприпустиме», - заявив Л.ЛУК`ЯНЕНКО.

Політик переконаний, що «Президент цивілізованої держави перед тим, як звинувачувати прем’єра у злочинах, дав би завдання слідчим органам спочатку встановити істину, а вже потім виступати публічно».

«У морі хабарництва і беззаконня, в павутинні бюрократичного дисциплінованого жадібного чиновництва звичайна людина підіймає голову й задихається від втрати моральних критеріїв на вершині державної піраміди з Вами на чолі», - йдеться у заяви.

Усе вищезазначене не дає можливості Л.ЛУК’ЯНЕНКУ, як він стверджує, продовжувати працювати надалі на чолі комісії.

«За таких обставин вважаю за неможливе продовжувати виконання обов`язків голови Комісії з помилування при Президентові України ЮЩЕНКУ і повертаю посвідку», написав Л.ЛУК`ЯНЕНКО.

УНІАН.