хочу сюда!
 

Ксюша

38 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «політика»

Всіх переграли

Декілька днів тому писав про резонансне замовне вбивство російського журналіста в Києві. Але того ж дня, ввечері, в новинах надійшло спростування — Бабченко живий і неушкоджений, замовника вбивства затримано. СБУ всіх переграли. Від українських правоохоронців цього, напевно, ніхто не очікував. Цього разу вітчизняні спецслужби пішли на випередження. В шоу "Право на владу" міністр МВС Юрій Луценко розповів, що є список з 30ти людей, яких могли вбити. Так що похвально. Однак експерти розповідають, що на цій справі можна було і не піаритись. Тим паче, нерозкритих замовних вбивств багато. Але в справі Бабченка перемога. Аби тільки слідство не застопорилося, як це буває у вітчизняних судах.

На фоні такої новини здивувало, що іноземні організації обурюються. Радіти треба, що запобігли вбивству. І збільшувати протидію російській пропаганді і спецслужбам.

Від Рашки не сховатись

Сьогодні весь день обговорюють вбивство опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченко. Рашка вчергове показала: або сидіть в тюрьмі в Росії, або грохнуть за кордоном. Від російських спецслужб не сховаєшся. Он, Литвиненка і  Скрипаля навіть в Лондоні дістали. Жаль, що українські і зарубіжні спецслужби безсилі проти агентів Кремля.

Генетична ненависть…

Як людина державницького спрямування, я завжди був готовий підтримати розумні дії влади. 

Підкреслюю, готовий підтримати РОЗУМНІ дії влади в різних сферах – політиці, економіці, медицині чи соціально-культурній сфері. Підтримати незалежно від партійної приналежності – головне те, щоб ці дії були патріотичні та стратегічно-далекоглядні…


Але де ж вони ті розумні владні дії, які можна привітати та підтримати?
Практично кожна дія, яку робила раніше та й нині робить наша влада – визиває відразу. 
На початку незалежності, ця відраза до владних чиновних дій була доволі інертною. І навіть так звана совкова "прихватизація", тоді не визвала в народі широких та активних протестних дій.
Тому що тільки через декілька років, стало очевидне те соціальне розшарування серед населення, до якого привів цей підтриманий вищими державними чиновниками приватизаційний грабіж. 
Грабіж, який очолював другий президент та активно вела його жадібна чиновна банда*…


І покотилася наша країна донизу. Спочатку потихеньку, але чимдалі йшов час, то державне падіння набирало швидкість.
І на фоні цього економічного падіння, фантастично багатіли наші президенти та інша привладна сволота – і все більше біднішав простий український люд.
І отака пасивна народна відраза до влади, почала потихеньку перетворюватися на більш активну…


Перша українська революція, безкровна революція – на короткий час повернула народу надію на правову справедливість та покращення рівня життя. 
Але базікало й тюхтій Ющенко разом зі своїми "любими друзями", бездарно розтринькав ці народні надії і передав владу ще більш примітивному Януковичу. 
Який, разом з бувшою совковою номенклатурою, вже звиклою до бандитського розкрадання економічних багатств України – активно трансформувалися в нову українську буржуазію.
Ту ненаситну буржуазію, яка жадібно вчепилися в ці багатства і тому зубами трималася за політичну владу в країні.
І економічні зміни та соціальні реформації, які чекав і які вимагав від влади український народ – були для цієї організованої бандитської зграї, зовсім ні до чого…


Що й привело до другої, вже зовсім не мирної революції, загибелі доведених до відчаю людей, втечі Януковича та швидкої зміни влади…

Дуже швидкої зміни, та не зовсім якісної! Бо на жаль, і ця кривава революція не принесла ніякої користі чи прогресу в розвитку української держави.
На жаль і при Порошенку – народні надії на покращання розтанули ще швидче, ніж весняні вранішні тумани.
Бо наш новий президент, практично нічого не захотів міняти в державному управлінні. Міняти чи хоча б спробувати зламати грабіжницькі схеми Януковича. Чому не захотів – питання відкрите…


Як на мене – ці грабіжницькі схеми сподобалися нашому новому гаранту і він навіть значно удосконалив деякі з них)))
Наприклад – дурень Янукович тримав золоті батони та унітази в українських темних підвалах, а розумник Порошенко – тримає свої мільярди на далеких офшорних островах!

Хоча для українського народу, така різниця наших "гарантів" в методиках пограбування свого народу, не має суттєвого значення.


На жаль, і це головне – всі наші президенти мали на меті не чесне служіння українському народу, а тільки його безкінечний пограбунок.
І нас відкрито і таємно грабували і досі грабують зовсім не якісь невідомі кляті вороги!
Нас грабує наша ж, Богами проклята – жадібна, продажна й слизька хохляцька влада!

Тому збіднілий до межі люд, вже починає відкрито ненавидіти своїх ненаситних людоподібних правителів. Чому так, звідкіля ця ненависть – відповідь на поверхні. 
Тому що наша чиновна нечисть робить все можливе для того, щоб її щиро ненавиділи!

І інколи навіть якась мізерна кабінетна сволота, може придумати такі правила чи адміністративні вимоги, від яких ненависть до центральної влади зовсім зашкалює і стає генетичною!


зі… та приклади і аналіз таких різноманітних грабіжницьких чиновницьких прийомів – наступним постом…


* – "та його жадібна чиновна банда"… Азаров – комисия по приватизации, фонд держмайна – Чечетов…


7.05.18


Президентский диабет на деньги

Почему Порошенко не любит деньги.


Огромная сцена украинского драматического театра.

Поднимается занавес. В левой части сцены зрители видят огромную пачку денег размером с письменный стол. Стодолларовые купюры уложены плотно, но пачка распакована. Справа нагромождена гора из огромных конфет и коробок из-под торта.

Из-за кулис выходит Президент Украины. Он подходит к пачке денег, пытается вытащить хоть одну купюру, но у него ничего не получается. Деньги как будто склеены. Он берётся двумя руками, напрягается изо всех сил, его лицо краснеет от напряжения, но купюры по-прежнему остаются на месте. Президент выпрямляется и произносит в зал:

- Я не люблю деньги!

Тогда он подходит к горе сладостей, пытается поднять хотя бы одну, но у него ничего не получается. Конфеты также, как деньги, как будто склеены в единый монолит. Президент поднимается и говорит:

- Я не люблю конфеты!




Представьте себе детство мальчика, живущего в семье советского начальника, который на работе произносит пламенные коммунистические речи, но при этом, как крепкий хозяйственник, имеет нелегальный доход. И весь этот нелегальный доход он приносит домой. Дома деньги есть в избытке, и жена, и дети знают об этом. Только тратить их нельзя — «засветишься», угодишь в тюрьму. Представьте себе детство мальчика, которому к тому же нельзя есть сладкое, хотя дома полно конфет, тортов, пирожных и варенья…


И вот этот мальчик, привыкший с раннего возраста отказываться от того, чего хочется больше всего, вырастает. И начинает заниматься большими деньгами и производством кондитерских изделий.


Я искренне верю Порошенко, когда он говорит, что не любит деньги. А куда он как президент может их потратить? Может ли он пройтись по магазинам в кайф и купить всё, что хочется? Может ли он показаться на публике с тем, что он купил? Да одна поездка на Мальдивы закончилась грандиозным скандалом и копанием в его счетах и тратах. Порошенко не может тратить свои деньги так, как хотел бы. Ну купит он ещё два дома, ну построит ещё недвижимость, ну запрячет свои капиталы ещё в десяти офшорах… что толку, если он не может получить от них удовольствие? Порошенко вынужден ехать на нелюбимую работу, выслушивать про себя гадости из соцсетей, унижаться перед западными кредиторами, быть в курсе всех унылых политических программ.


И я абсолютно уверен, что Порошенко также, как деньги, не любит шоколад и торты, потому что тоже лишён возможности ими наслаждаться. Его мозг заменил настоящее сладкое суррогатом. Наткнувшись на возможность купить кондитерскую фабрику, он скупает фабрику, затем сахарные заводы, свекольные поля на совхозной земле Винницкой области. Порошенко становится владельцем полного цикла производства, собственником самой большой сахарной индустрии в Украине. Он может производить сладкое, продавать его, смотреть на свои витрины, на красочные обёртки и упаковки, вдыхать ванильный аромат в своих магазинах, он не может только одного — есть сладкое...


Вспоминается древнегреческий миф о Тантале, сыне Зевса, богатейшем царе, который был удостоен чести пиршествовать с богами, а потом наказан вечными муками. За то, что он разглашал тайны богов, услышанные им на пирах, за то, что он похитил божественный нектар и амброзию, за воровство и свою неблагодарность, Тантал был низвержен в подземное царство. Он сидит по горло в воде, но никогда не может напиться, потому что вода отступает, как только он наклоняется. На ветвях над ним спелые фрукты, но он никогда не может утолить голод, потому что они поднимаются вверх, когда он тянет к ним руки. А над головой Тантала нависает огромный камень, грозящий вот-вот сорваться вниз и раздавить его насмерть. Танталовы муки Порошенко — иметь всё и не наслаждаться этим.



Balashov.com.ua


Віртуози державного злодійства…

Нічого не розумію, що це? 

Театралізоване дійство з Бочковським – це тріумф справедливості, чи вершина казенної дурості?
Це черговий вихлоп чиновного ідіотизма, чи торжество договорняків?

Ніц не розумію… Звідкіля з’являється в Україні нахраписте "фуфло", яке безцеремонне лізе до керівництва? 
Може хоч хто з читачів розуміє? Розуміє і може розповісти що діється з нашою державою?

Чому вся система верховної української влади постійно і страшенно нахабно плює своїм громадянам в душу? 
Чому ми допускаємо отаких аморальних бюрократичних фуфлижників до керівництва? 
Чому не можна знайти хоча б якогось покарання для владної підлоти? Невже оці перефарбовані совки – дійсно такі слизькі, що їх не можна вхопити рукою закону? 
Це ж реально внутрішні окупанти, внутрішні вороги – які значно гірші від тих, зовнішніх!

І оця ворожа нечисть, продовжує відкрито паразитувати на світлих ідеалах тих патріотів, які ще мріють про розвиток та велич рідної української держави!

Це вона, чиновна підлота на телекамеру виголошує гарячі популістичні гасла, яро б’є лоби перед іконами і вилизує святі знамена. 
А потім, ховаючись за недоторканістю або іншим чиновним імунітетом – посилає своїх співгромадян в атомні Чорнобильські, чи воєнні Іловайські котли.

Це вони, імітуючи активну діяльність – з театральним шумом-гамом, на вертольотах чи прямо в кабінетах – закоцують в кайданки корупціонерів різного ґатунку і грізно погрожують їм, величезними тюремними строками.
Та потім, відібрав і десь притаїв ті ж крадені брильянти чи багатомільйонну готівку, по тихому відпускають отаку жирну рибу в безмежне море української корупції...

І, на жаль – Україна ніяк не може народити того Героя, який зміг би відрубати голови оцій підлій українській корупційній гідрі. 
Відрубати їй голови і посадити на нари всіх віртуозів велетенського державного злодійства і тих бариг, які породжують державну апатію і активно підтримують безнадію в народі…


зі… та виникає ще одне, досить серйозне питання – де ж ви, моральні порядні люди? 
Де ви – Честь нації – українські патріоти, воїни-пассіонари? 
Ті, хто ще керується вічними законами справедливості? Чому вас нема при владі?
В мене є своя, не дуже приємна для патріотичного вуха думка – чому так? 
Та хотілося почути вашу, перед тим як висловити свою)))

зі.зі… болісна тема "чому…" - бажана для розповсюдження та роздумів…

26.04.18


Про посмішки в роки німецької окупації.


Напередодні переможних урочистостей рівень «патріотичного» маразму в РФ зашкалює. Ось чергова новина: в Брянську закрилася фотовиставка «Брянщина в об'єктиві війни. Дитячі долі», зроблена на основі фотографій, знятих в роки німецької окупації. Комусь не сподобалося, що на обличчях дітей, зображених на фото - посмішки. Це, мовляв, «пропаганда фашизму» і «представлення окупаційного режиму з позитивного боку» з усіма наслідками, що випливають.

Змушений засмутити «пильного»: у ввіреному йому регіоні в перші роки війни щасливі посмішки можна було бачити на обличчях не тільки дітей, а й дуже багатьох дорослих!

В Наприкінці вересня 1941 року німецькі війська підійшли до Брянщини. І, схоже, всенародного ридання в зв'язку з цим не було. НКВД доповідав, що «евакуйовані сім'ї партійного і радянського активу проводжали під свист і недвозначні погрози з боку розперезавшоїся антирадянщини, а частина співробітників установ наполегливо уникала під різними приводами евакуації» ( «Матеріали з історії Російського Визвольної Руху», М., 1998).

Відразу після втечі комуністів селяни за власною ініціативою стали ділити колгоспні поля і створювати загони самооборони. Ще ДО приходу німців в місті Локоть Брасовського району Брянської області зібралися сільські і сільські старости, а також обрані населенням депутати. По суті, це був вічовий сход. Коли німці (2-а танкова армія Гудеріана) 4 жовтня 1941 року увійшли в Локоть, то за свідченням очевидців, їх зустрів вже не червоний, а біло-синьо-червоний прапор! І можна сміливо стверджувати, що в ті дні на обличчях місцевих жителів незалежно від віку були радісні посмішки! Так виникло «Локотське окружне самоврядування» більше відоме як «Локотська республіка» - автономний антирадянський район, який отримав статус «російського державного утворення». Там не було німецьких комендатур, діяла своя правова система. Наприклад, німці не змогли запобігти страті двох своїх військовослужбовців, засуджених в Локотях за мародерство і вбивство.

«Локотська республіка» охоплювала аж ніяк не один тільки Брасівський район: вона поширилася на інші райони, в тому числі Орловської та Курської областей, і перевищувала територію Бельгії. Населення нараховувало 581 тисячу чоловік (за іншими даними - до півтора мільйонів). Легко зрозуміти, що такий масштабний антирадянський прецедент, який відбувся до того ж не де-небудь, а в центральній Росії, був для Сталіна як більмо в оці.

 

Читати далі: http://rufabula.com/author/alexey-shiropaev/465

Акція “обійми свинособаку” = “зелений коридор” в Іловайську

Акція “обійми свинособаку” = “зелений коридор” в Іловайську

 

Джон Сміт

 

Щодо чергової ватної спроби обдурити українців – акції “обійми свинособаку” і “Росія – не путин”.

По-перше, чому це росія – не путін? Росія – це саме путін. Немає ніяких підстав вважати навпаки.

Всі, хто вивчав історію вікового ворога професійно, знають, що населення Московії, виховане “в мерзенній і приниженій школі монгольського рабства” ©, з самого початку їхньої історії – це захоплені чужинцями племена ерзі, мері, мещери, муроми, чуді, воді, чухни, пермі і інших “бурят как я рад”. Ординські намісники, а пізніше всілякі німкені Катерини, всіх їх зібрали в плавильний котел і почали переплавляти в “новую історічєскую общность” – т. зв. “рускіх людєй”. І це важлива відмінність, яку нам необхідно розуміти: створення так званих рускіх-вєлікоросов-московитів-радянських людей, на відміну від нас, було проектним. Зверху. Не знизу – народ створює свою державу, щоб та захищала його інтереси, а зверху – держава створює народ під себе, щоб використовувати його як ресурс своєї політики.
Це реально Мордор, де вирощують орків з однією метою – служити Володарю.

Населення на рашці не має власної суб’єктності і важелів впливу на владу. Вийшли вони на протести проти агресії в Україні та анексії Криму? Ні. Чи можливо змусили покарати когось за Кемерово? Ось і відповідь.

Різниця між нами і ними проявилася при першому ж контакті “русского міра” з українством. Коли постало питання про присягу козаків на вірність московському цареві, козаки зажадали від царя присягнути в свою чергу на вірність їм. Тут-то і був перший сюрприз: царські бояри заявили, що у московитів цар – самодержець, і своїм підданим нічим не зобов’язаний.

Уже тоді потрібно було зробити висновок, що договірні відносини з подібними неможливі. Самі їх порядки суперечать рівноправності та дотриманню домовленостей. Це був явний дзвіночок, який не можна було ігнорувати. Але українці його проігнорували.

Повернемося туди ж в 17 століття, коли на старшинській раді перед об’єднанням з московитами видатний український полководець Іван Богун промовляв:
“У народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати. Самі вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б’ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили і дорожче заплатили. Словом сказати, з’єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум’я”. © Іван Крип’якевич. Історія Русів

При цьому Богун знав, що говорив, бо особисто бував в тих краях не один раз, зі своїм загоном нападаючи на них.

І знову українці не прислухалися до свого шанованого вже тоді представника. За це заплатили пізніше дорогу ціну.

Споконвіку народ у нас боровся за свою державу. Ми, українці, виходимо з того, що державу створюємо ми, отже держава служить нам. В цьому єдині всі: і порохоботи, і зрадофіли, які хоч і ненавидять державу, але їх претензії до Президента та Верховної Ради мають на увазі, що ті зобов’язані працювати нам на користь.

Вважаючи так, ми переносимо свій уклад і на населення Рашки. І це наша помилка. У них все повністю навпаки.

У них народ належить державі, а не держава належить народові. Всі ці бурято-мордовські “русичі” – це раби путіна і його ресурс.

Ось принципова між нами різниця. Нам не можна переносити на них свій уклад. У них інший уклад. І цей уклад повністю суперечить здоровому співіснуванню. Вони як ракова пухлина – завжди будуть прагнути привести тебе до спільного з ними знаменника – зробити таким же рабом.

Тому “обійми” ці для них – лише черговий спосіб однією рукою тебе тримати, а другою встромити ніж.
Вірити їм це неминуче створити собі новий “зелений коридор” в Іловайську.
Ми і не віримо.

Не дорогі росіяни! Обіймемося ми з вами тільки в одному випадку: коли ви видасте хуйло в Гаагу, повернете нам окуповані Крим і Донбас, вибачитеся і виплатите компенсації за кожного вбитого і пораненого українця, пересадите кооператив Озеро, проведете демократичні вибори, а потім засудите радянський режим і комуністичну ідеологію та попросите вибачення у всіх народів за їхні злочини, а після того всім бажаючим народам росії дасте свободу.
Ось тоді можна буде і обійняти
ся.

 

Я не поділяю думку автора про можливість будь-коли та за будь-яких умов обійматися з цими ….

Нехай їх трясця обнімає!!!


Шимон Перес – Путину



"Я сказал ему: Вам 63 года, мне 93 года. Скажите, что

 вы хотите достичь в ближайшие 30 лет? За что вы

 боретесь? Вы надеетесь, позлить Америку?

Он говорит: Нет

Америка хочет часть России? Нет. У вас есть проблемы недопонимания с Обамой? 
Он говорит: А почему вы спрашиваете? 
Я сказал: Послушайте, я не шпион, вы можете говорить со мной обо всем. 
Он говорит: Что вы думаете? 
И я сказал: Америка выиграет, независимо от того, что вы делаете.

Почему? – спросил он. 
Потому что они счастливы, а вы – нет. 
Я сказал ему дальше. 
Когда американец просыпается утром, что он видит? Мексика на юге, и они принимают мексиканцев в своей стране. Канада на севере, они являются лучшими друзьями в мире. А справа и слева есть рыба в воде. О чем Обама должен беспокоиться?

Вы, вы просыпаетесь утром, кого вы имеете по соседству? Япония, Китай, Афганистан? Мой Бог! Они знают, что у вас есть много земли, и вы не даете им ни копейки. У вас есть 20 процентов пресной воды, и вы ничего не даете. Так что, когда снег в Сибири растает, первое, кого вы там увидите – китайцы. Потому что на востоке много китайцев и не так много русских. 
Второе, что я сказал ему, было: 
У Америки лучшее соотношение между размером земли и размером народа. У вас – худшее. Двадцать миллионов квадратных километров. Мой Бог! Но у вас нет столько людей. Ваши люди умирают. Не обольщайтесь аплодисментами и тем, что люди говорят. Они не простят вас. Почему русские живут только 62 года, в то время как американцы будут жить до 82-х лет? 
И тогда я сказал ему: Вы ведете себя как царь.
Я сказал: Что делали цари? Они отстроили два города, Санкт-Петербург и Москву, как витрину. 
Что бы вы ни пожелали, вы найдете там. Остальная часть России, как Нигерия, покрытая снегом. Ваши люди умирают. Вы не даете им жизнь. Вы думаете, что они простит вас? 
Почему Америка прекрасна? – спросил я его. 
Потому что они дарители. Почему у Европы проблемы? Потому что они берущие. Америка дает. Люди думают, что это потому, что они щедры. Я думаю, это потому, что они мудры. Если вы даете, вы создаете друзей. Самая полезная инвестиция – заводить друзей. 
Америка имела мужество принять план Маршалла, огромный кусок своего ВВП они дали этой умирающей Европе. И таким образом, они показали, что это лучшая инвестиция в мире. 
Там нет ни одной европейской страны, которая не была империей. Французы и англичане, португальцы, все. И что случилось? Они были выброшены оттуда и остались ни с чем. Англия, самая большая империя от восхода до заката, все океаны, и ненасильственные индийцы вышвырнули их и оставили их ни с чем, кроме трех маленьких островов, с которыми они не знают, что делать. 
Поверьте мне, сказал я Путину, враги и вражда являются самыми большими потерями в жизни. 
Вы инвестируете в глупость."

Ліцензія на дурість...


Мені страшенно не подобаються язикаті феські та публічні психопати всіх різновидностей. 
Такі собі енергійні балакуни всіх чинів та рівнів – починаючи від вуличного, кінчаючи міністерським. 
Які маючи довгий язик та короткий розум, постійно щось бовкають бо мають вроджену ліцензію на дурість…

Тому, почувши ось таке: "Ми готуємо варіанти де-окупації Донбасу…", мені подумалось – от що вони роблять ці хлопи? Нащо так грізно роздувають щоки такі недолугі фейсбучні "карателі"?
Не розумію, навіщо дочасно кукурікати на всі чотири сторони світу та відкривати потаємні державні плани віковічному ворогу?

Хіба не зрозуміло що тільки на базарі треба кричати на все горло, що ти готовий поміняти свою жирну корову на десяток худих куропаток. 
Але ж офіційна державна пропаганда, то зовсім не твоя беззуба корова, якою ти хочеш залякати провінційних лугандонських простофіль)))

Мені вбачається те, що можливо дещо інше ховається за отакими простакуватими чиновними одкровеннями. Може отака відкрита демонстрація стратегічних задумів, є не що інше як планова передача ворогу потаємних державних секретів?! 
Бо не хочеться вірити тому, що в наших міністерських кабінетах сидять лише дурні язикаті феськи. Хоча, інколи слухаючи їхні словесні пассажи – все ж виникають великі сумніви в адекватності чиновних ораторів)))

Але як холеричний інтроверт, схильний до індивідуального аналізу – я роблю висновок що така ліцензована показна дурість все таки була запланована…. 
Це такий собі оригінальний передсвятковий подарунок даунбаським бандитам та їхньому кремлівському куратору)))


Бо тепер Захарченко-Плотницькому вже не треба робити примусову мобілізацію даунбасців. 
Тепер їм достатньо лише розповсюдити по ефірам Лугандонії оцю бовкнуту київськими язикатими феськами дурню про "де-окупацію Донбасу" і все – "даунбас воскрес" 
Лугандонці, налякані тим що "київська хунта" збирає загони "карателів-правосеків" на де-окупацію Донбасу – самі побіжуть діставати із шахт чергову дозу вибухівки, гвинтівок, гранатометів та бронетехніки…

І все – Путін в захваті переможно аплодує черговому пропагандистському провалу "київської хунти"! 
Аплодує і під істеричні попівські мантри типа "даунбас воскресе…" – виспівує ритуальну частушку "пока живут на свете дураки…"


зі…ми ж, маючи вікове сакральне прагнення до Свободи, повинні бути готовими мовчки боротися за неї...

Тож братове – Слава Україні! Воїстину Слава Героям!


7.04.18

Дошка ганьби…

В радянські часи, для заохочення трудівників замість грошей – частенько практикувалося вручення почесних грамот, юбілейних дипломів і навіть демонстрація фотографій на т\званих "Дошках пошани…" 

І дійсно, за мізерним виключенням, на цих дошках "висіли" кращі трудівники. Скромно зізнаюсь - я сам постійно "висів" на такій почесній дошці))))

Але виявляється, що подібні дошки – є і зараз. Ось одна із них…



Я не можу поки що оцінювати результати роботи всіх жіночок, вибачайте – "повішених" на оцій дошці)))

Але до однієї з них - в мене виникла досить стійка і щира відраза! 


Я не розумію як можна називати "успішною" оту недолугу, яка очолювала НАЗКа?! Про її "успішну" роботу навіть говорити не хочеться. 
Бо очевидно, що все те що їй належало професійно робити, вона – з фантастичним успіхом завалила!
Чому так – не знаю... Можливо – недостатньо освіти?  Маю на увазі якраз освіту, а не наявність дипломів про освіту! 


Можливо – вона виконувала інше завдання, яке було діаметрально протилежне її робочим функціямІ?? 
Коли так – то з цим втаємниченим завданням, вона впоралася на відмінно! Чим і заслужила від українського народу повну відразу, ненормативні матюки та нормативні прокляття.


Бо для українського суспільства очевидно те, що для того щоб оця дамочка могла повністю завалити роботу такого важливого органу як НАЗКа – їй треба було мати або жорсткий владний наказ, або ж надвеликий фінансовий інтерес.... (ось порівляльне фото – тільки її "гола" ставка і зарплатня нянечки в дитсадочку станом на 2016рік)



Що керувало цією язикатою чиновною саботажницею, вже неважливо – але ті сотні тисяч преміальних юдиних срібляників, які вона отримала за втаємничену дезорганізацію та відкритий саботаж роботи НАЗКа – обов’язково вилізуть їй боком...


Зі… я ж зі своєї сторони – пропоную всім громадянам завести демонстраційну Дошку політичної та професійної ганьби. З тим щоб в майбутньому, ніколи не довіряти керівництво країни ось таким повішеним "героям" та "героїням".

зі.зі...хто згоден - поширюємо

28.03.18