Дива не сталося: Зеленський – не лох! На жаль
(Записи анархіста 21 ст. від 05.11.19 р.)
При тому, що я від самого початку виборчого процесу був проти Володимира Зеленського та всього іншого, що вже сталося, але певна надія і в мене жевріла: а раптом?! А раптом станеться неймовірне і ця когорта маловідомих людей зробить фундаментальний прорив у економічній, політичній і структурній конструкції у розбудові Української Держави!.. Але не сталося, чого бажалося. Наразі ми в унітазі, як співалось в одній з пісень Скрябіна-Кузьменка.
Можливо, що мало часу ще пройшло…
Можливо, що коли стане всім зрозуміло що до чого – буде вже запізно…
Можливо, що все буде добре і передвиборче гасло Зе-кодла: «За все добре проти всього поганого» – здійсниться…
Можливо все!– є моїм улюбленим гаслом віднедавна, бо а що лишається робити, як не вірити у неймовірне.
Тепер про наболіле: хоча я є від початку серпня 2013 року ( див. моє «З народу до народу») і дотепер прихильником Петра Порошенка, проте я не є його фаном, що все сприймає беззастережно як істину у найвищій інстанції з усього, що від нього походить. То окрема тема і вона складна. Питання в іншому: я щиро бажаю успіху пану Зеленському і його Зе-команді, бо їх успіх є успіхом України, а більшого мені не потрібно. Ніколи не був прихильником тези: «Чим гірше – тим краще!» – тільки тому, що то є мої політичні суперники. Навпаки, мені дуже сумно і соромно за всі «проколи» та «приколи» від правлячої партії «Слуга народу» і особисто пана Зеленського. Його нещодавній вислів на фронті перед військовими: – Мені 42-ва і я не лох!– можна трактувати як завгодно і перевести у «стьоб»: чоловік явно відстав у розвитку, бо йому вже 42, а він досі не лох… А мав би ним бути, як оті 73% відсотки, що проголосували за нього, а потім і за СН до ВРУ. Хоча насправді все набагато сумніше: Володимир Зеленський явно відстав у розумовому розвитку, коли дав згоду стати Президентом України – це однозначно.
Простий приклад: уявіть, що в синочка чи коханої дружини пана Володимира стався приступ апендициту і йому дають усе потрібне хірургічне причандалля щоб зробити конче потрібну операцію по видаленню того небезпечно запалення. Даю не 73, а всі 100%, що пан Володимир відмовиться від того, щоб робити особисто цю над потрібну і відповідальну операцію, бо ж чудово сам розуміє, що не має належного фаху хірурга. Відмовиться не тому, що він не любить свого сина чи дружину, а саме тому, що їх любить! Він буде шукати фахівця і буде рятувати їх як має бути в нормальний спосіб, а не самотужки. То не підлягає жодному сумніву! Якщо ти розумієш, що в хірургії є лох!
Або не настільки особистий приклад: людина гарно їздить на велосипеді, отож їй запропонували сісти керувати авіалайнером – а чом би й ні? Що тут складного? Сів, включив «автопілот» і літак сам злетів, сам пролетів та прилетів куди потрібно, сам сів і всі задоволені… Але ж насправді усе далеко не так, хто в авіації мастак, а не мудак!
Начебто я дав розуміння по-факту щодо людини, яка при здоровому начебто розумі береться керувати великою державою не маючи і найменшого практичного розуміння, що то є таке насправді. При цьому можна бути дуже хорошою людиною і щиро бажати добра, але якщо не знаєшся фахово і берешся за справу, то це жахливо!
На жаль, але я споглядаю, що «авіалайнер Україна» явно очікує доля МН-17 і це мені не байдуже, бо і я у ньому! І мої рідні! І ви всі, хто тут є! Ось усе, що я хотів сказати на тему «мені 42-а і я не лох». Дива не сталося.
Богдан Гордасевич
Львів
Записи анархіста 21 ст. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні від 5 листопада 2019 р. (7527)
