хочу сюди!
 

Марианна

33 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «політика»

Идеология.

Здравствуйте,дамы и господа!

Идеология - это все таки,то что должно объединять государство или все же череда заблуждений и предрассудков...

В нашей с вами любимой стране идеология не обязательна и подтверждает Конституция Украины:
Раздел 1.
Статья 15: Никакая идеология не может признаваться государством как обязательная.

На сегодняшний день власти Украины позиционируют себя с либерализмом, (а некоторые отдельные представители выбирают даже течение либертарианства).
Они не навязывают общую идеологию либерализма всему украинскому народу,но живем мы с вами именно в этой модели уже десятки лет.

Другие типы идеологий просто отметаются правящим политическим классом и всячески очерняются, возможно из-за страха неизвестности,боязни за свои карманы или просто не понимая значения идеологий как таковых,

Что же нужно простому украинскому народу?Достаточно ли просто хорошей и сытой жизни или по мимо этого нужен идеологический рывок в украинском государстве?Есть ли запрос на какую либо идеологию в нашем обществе?

Делитесь своими взглядами и приоритетами!Как считаете вы?

Спасибо за внимание и хорошего дня. podmig

«Здалека про близьке» ч.1

«Здалека про близьке» ч.1

Панорама українських політичних партій у діаспорі.

Тарас Кузьо 



Вступ

Вищенаведена стаття – це спроба розгляду українських еміграційних політичних партій в об'єктивний спосіб. Вже на початку прагнемо утвердити, що, незважаючи на деякі критичні зауваження, всі ті, які активно працюють в українській політичній сфері, роблять це з патріотичних спонук і що всі еміграційні політичні партії стоять на засадах української державної незалежності.

Українські політичні партії сформувалися в основному в 1945 – 1955 рр. насамперед у країнах Західної Європи (де знаходились або були інтерновані колишні українські військовики та робітники), після чого основні центри діяльності перенеслися на терени Північної Америки. Існуючим та багаточисельним представникам російської і польської еміграцій особливо пощастило в 1970-х та 1980-х рр., коли туди прибуло велике число нових емігрантів (серед яких було багато євреїв). Ця найновіша молода еміграція не тільки активізувала вже діючі там організації – вона створювала також нові політичні угрупування, товариства, видавничі установи тощо. Все це, як бачимо, значно змінило еміграцію, а також наблизило її до існуючих обставин і розвитку подій в Росії та Польщі.

У порівнянні з цим розвиток українського еміграційного політикуму відбувався в ізоляції від материка. Навіть більше – деякі політичні групи навмисне агітували проти відвідин України, а також активно знеохочували еміграційну спільноту від контактів з культурницькими групами з України, які мали виступити в країнах поселення українців. Врешті, це привело до самозамикання українствау своєрідних «гетто», ізольованих від дійсності, яка існувала в Україні. І далі – така надмірна концентрація стала ареною внутрішньої  конкуренції та боротьби за вплив у середовищі української спільноти, спричинилась до безконечних конфліктів і внутрішніх роздорів на грунті персональній і т.д., і т.п. Як наслідок – тільки незначна частини молодшої генерації включається в діяльність українських політичних партій на еміграції.

Не треба забувати, що переважна кількість українських емігрантів, які знайшлися після 1945 року за кордонами України, – це греко-католики та галичани. На це є різні причини. Найголовнішою з них був т.зв. Ялтинський договір, де одним із параграфів було вирішено, що всі українці, які до 1939 року були громадянами СРСР, мали бути репатрійовані до СРСР. І тому багато українців із східних областей України, щоб уникнути примусової репатріації, подавали себе як громадяни західних областей. Мимо цих заходів, біля 80% української діаспори – це греко-католики, що має важливий вплив як на розвиток, так і на структуру політичних груп, їх взаємне співвідношення і поставу щодо ситуації в Україні. Все-таки треба підкреслити, що взаємини між вірними обох церков – УАПЦ та УГКЦ – є дружніми.

Українська діаспора складається з багатьох політичних партій. Перед приходом до влади Горбачова підсовєтська преса змальовувала їх найчорнішими фарбами, прозиваючи всіх (включно з авторами цих рядків) «бандерівцями». У споминах українських правозахисників – Леоніда Плюща і Данила Шумука – читаємо, що в 1970-х і 1980-х рр. у таких українських містах, як Київ чи Одеса, вистачало промовити якесь речення по-українськи, і це було загрозою, що даній людині автоматично причеплять ярлик «бандерівця». І нині в цілому ряді східних областей України ця небезпека ще існує.
До речі, це термін, який до сьогодні створює плутанину понять серед багатьох, і тому не диво, що у висліді руху відродження – в умах і розумінні суспільства – ім'я Степана Бандери стало реабілітованим, без сумніву, якраз тому, що КГБ і компартія перетворили його в символ. Отож тому, коли йде мова про т.зв. бандерівськии рух, в нього включаються всі, без винятку, групи і формації, які боролися за визволення України. Зате на Заході «бандерівці» – це дефініція на означення порівняно вузької української еміграційної політичної партії. Наприклад, широковідома стаття «Хто такі бандерівці і за що вони борються?», написана упівським публіцистом Петром Полтавою у 1948 році, майже нічим не нагадує ідеологію політичної партії, яка на еміграції себе називає «бандерівцями».

Богдан Гордасевич: Досить давно написано, але тим і цікавий, на мою думку, цей матеріал, що дає особливий "погляд на вигляд"

Особый статус Донбасса неизбежен

Но Зеленскому ура! 

Все в восторге от Зеленского, от снятия депутатской неприкосновенности, начала работы Высшего антикоррупционного суда, возврата украинских пленных, от того, что парламент выпускает законы, как принтер… Зеленского хвалят не только граждане Украины, но и связанные с Кремлём персоны: Венедиктов и Белковский.

ВЕНЕДИКТОВ, редактор «Эхо Москвы», приезжал в Украину летом. В интервью Гордону он анонсировал происходящие сейчас события, дал руководству Украины установки, и теперь мир приближается невероятно быстрыми темпами. Как будто из некоего верховного штаба вниз спустились директивы, которые быстро воплощаются в жизнь.

ЧИТАЙТЕ ПОДРОБНЕЕ МЕССЕДЖИ ВЕНЕДИКТОВА >>

БЕЛКОВСКИЙ, российский политтехнолог, приехал в Украину после Венедиктова. В интервью Влащенко на ТВ ZIK (который принадлежит Медведчуку), он предложил выдвинуть Зеленского на Нобелевскую премию мира… 

С точки зрения Кремля, Зеленский движется в правильном направлении. 

А что такое правильное направление для Кремля?

  •  Особый статус Донбасса

  •  Региональный русский язык

  •  Вынесение «за скобки» Крыма

  •   Переговоры в Нормандском формате

  •   Установление долгосрочного мира 

Потеряв Крым в 2014 году Украина идёт к федерализации на условиях Кремля. Об этом отлично знают в команде ЗЕ, но этого ещё не успели понять граждане Украины! Они слишком увлечены восхвалением «Слуги народа» и радужными надеждами


Уважаемые граждане Украины! Не питайте иллюзий по поводу возвращения украинских территорий!

Порошенко подписал Минск-1 и Минск-2, Медведчук и Кучма работали над этим в согласительной комиссии. И теперь Зеленский доводит дело до логического завершения по формуле Штайнмайера. Он как президент не может открыто заявить, что всё, на что Украина согласилась в рамках Минских соглашений, будет реализовано: у Донбасса будет особый статус, регион получит политическую автономию и русский язык. И тем более Зеленский не может сказать народу, что Крым теперь российский, что Европа и США не заинтересованы в возвращении Крыма Украине. Поэтому Зеленский говорит то, что хотят слышать люди — Крым наш, негодяй Путин должен вывести войска из Донбасса — и делает то, что Украина обязана делать в рамках Минский соглашений. 

Команда ЗЕ подадут автономию Донбасса как ещё одну большую победу, чтобы народ снова закричал Зеленскому «ура!»

Balashov.com.ua


The концтабір або адіннарот

В законопроект 1083 заложено всё, о чем гэбня мечтала со времён диктаторских законов 16.01.2014:

Тотальная регистрация мобильников. Им даже не нужно продавать сим-карточки по паспортам, если то, во что вы будете их вставлять, будет записано на ваше имя. Разумеется, продавать карты по паспортам они тоже хотят. Цифровой браслет, как мера пресечения для добропорядочных граждан! Разумеется, вам больше не выгодно перепродавать ваш мобильник на olx - в случае чего, приходить будут не к покупателю, а к вам.



Интересная ситуация ждёт иностранцев по приезду в страну - их телефоны перестанут работать, пока они сами не внесут себя в этот реестр. (А с учётом того, что этот беспредел подаётся под соусом борьбы с контрабандой, ещё и доказывать, что ты не преступник) Это как в Северной Корее, где иностранцы не могут передвигаться без сопровождения службистов, только технологичнее. Таким образом они просто топчут пару статей Конституции. (Для особо наивных, считающих, что это и есть некий "европейский путь" замечу, что IMEI не подлежат регистрации ни в одной стране мира).

Для других наивных, мечтавших о том, чтобы таким образом "правоохранителей" обеспечить надёжным способом поиска украденных телефонов отвечу, что для этого и сейчас нет никаких препятствий. Они просто не хотят искать ваши телефоны по IMEI. Ведь и сейчас никто не мешает вам приложить к заявлению о краже коробку от телефона с фабрично нанесенным туда IMEI, как железобетонное доказательство, что этот аппарат ваш. Повторяю - они просто не хотят их искать. Они хотят всё про всех знать даже несмотря на то, что закон запрещает делать это без санкции суда. (Да, сейчас мы на пороге потери свободы частной жизни)

И, нет - с контрабандой так бороться невозможно. Ведь согласно закону, добросовестный приобретатель преступником не является. А попытка взыскать пошлину не на таможне, а с конечного покупателя является лишь способом покрывать контрабандистов.

В этот же законопроект они внесли и одиозный российский "закон Яровой" - под соусом заботы о разрешении возможных конфликтов, они пытаются заставить операторов хранить весь трафик (там размытая формулировка, чтобы обыватель не понял) на "срок исковой давности". Даже кремлевская шушера до такого не додумалась - обосновать перлюстрацию защитой прав потребителей.



Ну и везде реестры. Реестры провайдеров, реестры каналов связи, реестры мобильников (iot-устройств, умных сигнализаций и всего другого, во что втыкается sim-карта). Это значит, что защите персональных данных и тайне частной жизни хана. Услуги "пробивки" станут настолько могущественными, а утечки столь опасными (а оно обязательно потечёт - по-другому невозможно), что цена тотальных неприятностей для любого человека упадет до считанных "франклинов".

Разумеется, после этого появится и такое российское явление, как отнесение к секретным данных про особо важных персон и их семьи (конечно, с изъятием из этих реестров). Поскольку не могут же небожители жить в одном концлагере с идиотами, голосовавшими за телевизор.

А ещё из интересного намек на криминализацию VPN. Правда формулировка настолько размыта, что там чёрт ногу сломит, но отлично позволит беспредельничать в суде в отношении желающих обходить блокировки и объединять в сети компьютеры из разных мест.



И самое главное: ни одно из нововведений этого законопроекта не послужит удобству, безопасности и защите прав и свобод украинских граждан и резидентов. Этот законопроект вообще не должен называться относящимся к связи - это законопроект целиком полицейского реформирования.

Собственно правильнее всего назвать его "о превращении средств связи в средства слежки". Написан этот законопроект силовиками, которые хотят расширить свой и без того неслабый бизнес по незаконной слежке ("пробивке"), однако это тот случай, когда один коррупционный бизнес ставит под удар безопасность, в первую очередь информационную, всех добропорядочных граждан воюющей страны. И делает дополнительно уязвимыми непосредственных участников военных действий.

При этом никаких положительных сторон ни одна из этих инициатив не несёт. И под "никаких", я подразумеваю, что каждый довод в пользу этого законопроекта может легко быть оспорен с фактами в руках. Каждый!



P.S. Поки зебільні дегенерати ламають систему, впершись в зомбоящик і чекають на покращання життя, пліснява перетворює Україну на загін для худоби

5.10 в Верховной Раде 9 созыва

Наконец-то «пятидесятники»-приверженцы партии «5.10» попали в парламент Украины.

В последнее время в правительственном квартале ко мне часто подходят молодые люди. Они представляются новоизбранными народными депутатами и говорят, что уже давно смотрят мой канал на YouTube, читали книги и согласны со моими взглядами. С одним из либертарианцев я разговорился во время обеда в ресторане.

Активный «пятидесятник», который продвигал «5.10», прошёл в Раду в составе «Слуги народа». Я спросил: «И что теперь? Ты будешь нести на себе 5.10 в парламент?» Он многозначительно промолчал. И я подумал,

Если вы не хотите потерять себя, никогда не теряйте своих Идей.

Это напутствие касается всех депутатов, которые пришли сегодня в Раду, как первоклашки в школу.


Вы ещё не знаете, как работает система госуправления, не знаете, с чем вам придётся столкнуться. Если вы пришли в Верховную Раду действительно ради кардинальных перемен в стране и обществе, а не ради личной наживы, если у вас есть идея, которая вас вдохновляет и в которую вы верите, то Служите этой Идее.

Судьба одарила вас депутатством. Воспользуйтесь этим с умом!

До конца года вы примите ряд очень важных законов, которые, я уверен, приблизят Украину к западным рынкам. Вы отмените мораторий на землю сельскохозяйственного назначения, начнёте приватизацию госпредприятий, возможно, снимите депутатскую неприкосновенность и примите ещё сотню прогрессивных законов, которые нам предлагает МВФ.

Но главное не это!

Главное, чтобы в результате вашей работы ваши родители, близкие люди, дети, друзья и знакомые получили то, чего они не получали никогда ранее. По крайней мере, попытайтесь ответить себе на вопрос: «Как лично я могу сделать жизнь граждан Украины более сытой и свободной?» 

Создайте парламентскую группу единомышленников, доносите вашу идею журналистам, снимайтесь в видео, пишите в соцсетях, дискутируйте. Не бросайте свою идею! Потому что без неё вы потеряете свою политическую индивидуальность, сольётесь с безыдейной парламентской массой. А через год превратитесь в таких же «государственников», как большинство депутатов ВР, и будете топить за усиление госконтроля и налоги, прекрасно понимая, что именно это и делает ваш народ нищим. 

Я продвигаю идею Налогового рая «5.10», потому что граждане Украины могут быть богатыми на своей собственной земле. Для этого нужно отменить НДС и грабительские налоги, разрешить свободное хождение любой валюты, приватизировать 3600 коррумпированных госпредприятий и устранить всё, что мешает людям зарабатывать деньги. И я буду продолжать это делать в парламенте или вне его, потому что это Идея, которая объединит все регионы нашей страны и приведёт нацию к Процветанию.

Balashov.com.ua


Вступление.Обычный гражданин.

Здравствуйте,дамы и господа!

Задумывались ли вы о том,почему мнение простого украинца неважно в нашей любимой стране?

Почему с экранов телевизоров и на просторах интернета нам вещают "украинские передовые менеджеры",а страна продолжает опускаться в пропасть?

Как с точки зрения простого гражданина должно развиваться государство?
Ведь именно народ является источником абсолютной власти.(или все же нет?)

Диктатура или демократия?
Какую модель нужно выбрать Украине на ближайшее десятилетие?
Государственник или бизнесмен?Кто достоин править страной?

Если не мы,то кто будет строить нашу страну?(или все такие кто-то но не мы?)

Эти и другие вопросы,рассмотрим в ближайшее время.ua_flag
Всем спасибо и хорошего вам настроения podmig.

100



- Освобождено пленников кремля - НОЛЬ.

- Выпущено на свободу серпаров, изменников Родины, террористов - несколько десятков. Включая главмусора Харькова, расстреливавшего Майдановцев и "отца-основателя ЛНР" Александра Ефремова. (которые до того сидели в СИЗО несколько лет).

- Снижено тарифов для обычных граждан - НОЛЬpoka

- Зато снижены тарифы для преприятий Коломойскогоpopa

- "Отрублено рук" - НОЛЬ

- "Свинарчуки" - посажены во властные кабинетыapplause

- РОТТЕРДАМ+ - признан самой выгодной схемой и оставлен.

- ОБЕЩАНО "нанять глав ОДА на открытом конкурсе с привлечением лушчих HR агентств". По итогу НИ ОДИН глава ОДА не был нанят на открытом конкурсе. Некоторые главы ОДА - откровенные сепары и бандиты.

- ВПЕРВЫЕ официальная Украина просит Западных партнеров СНИМАТЬ санкции с окружения Януковича (Портнова).

- Война - НЕ "остановлена".

- Отведены наши войска от Станицы Луганской, разобраны фортификационные сооружения. Нашим ЗАПРЕЩЕНО отвечать артиллерией.

- Убито более 70 наших воинов. (СЕМЬДЕСЯТ!)

- Остановлена реформа питания в армии.

- Россию вернули в ПАСЕ (Президент ПРОИГНОРИРОВАЛ украинскую делегацию в ПАСЕ, не оказал ей НИКАКОЙ помощи)

- Макрон говорит о необходимости "Западу презапустить отношения с россией" (на что не было НИКАКОЙ реакции от президента Зеленского)

- Идут разговоры о возвращении россии в G7

- На ключевые позиции (часто, в нарушение процедур) - ставятся либо люди Коломойского (Богдан), либо кенты Зеленского. Профессиональные качества значения не имеют.

- Заходящим кораблям на 2 месяца разрешили сливать - да практически что угодно - в море возле Одессы (т.к запретили экологический контроль).

- Реперше, ездившей в оккупированный Крым через Москву, на День Независимости позволили поганить Гимн на Майдане Незалежності.

Зато:
- "Незаангажована, незалежна" міліція возбудила уголовное дело против киевского пенсионера, раздававшего листовки против Зеленского.
- Активистов таскают на допросы "за ролик с Зеленским и грузовиком".
- Новиє ліца прямо называют журналистов "тупые овцы" и заявляют о том, что "журналисты нам не нужны".
- Новая влада устроила наезд на иностранную компанию "Арселор Миттал" - это действо даже удостоилось комплимента "политическое рейдерство" от посла ЕС в Украине г-на Мингарелли.
- Силовики заблокировали аппарат Верховной Рады (сегодня).

- Быдлу показали 100500 роликов Лукашенко-стайл "Президент распекает председателя колхоза". Результат каждого из таких визитов - НОЛЬ (что по бурштину, что по больнице, что по Закарпатской таможне).
- По итогам 100 дней НЕ БУДЕТ пресс-конференции (какую делал КАЖДЫЙ Президент Украины) - а будет очередной ролик для быдла с актером из сериала "Слуга Народа".

Зелебобы, хавай.Те
Вони зробили ВАС разом!

Аллан Левитов

Посмертний вирок...

Навіяно дописом:  http://blog.i.ua/user/4732134/2299207/#p2

  Справа "Сальєрі - Моцарт" наскільки я розумію виникла набагато пізніше їх фізичної смерті...

Сотворили її "Пінкертони" пізніших часів, головне завдання яких було прославитись самим.

Яким чином це зробити? Ну не віртуозним же виконанням музики...

Тоді око впало на самий, здавалось би, простий предмет -- гусине перо!

Саме гусине перо -- найлегший спосіб звернути на себе увагу! Саме гусиним пером були написані шедеври Поезії і Прози, шедеври Музики; але ж пасквілі і доноси були написані саме тим же гусиним пером!

Я сказав «найлегший спосіб», бо не треба було робити лабораторні аналізи, ексгумацію, і все таке інше…А головне – дійові особи не зможуть захищатись!

Пройшли віка………..

І ось вже новоявлені «Пінкертони» нашого сторіччя створюють ново-явлений прецедент – справу Магнітського!

Юриста Сергія Магнітського, який викрив махінації з податками на суму 230 мільйонів доларів, тоді в 2009 році було заарештовано, і через кілька місяців він загинув у тюрмі РФ від ненадання медичної допомоги.

Це не завадило російській владі засудити його ПОСМЕРТНО!?!?

Пройдуть віка………..

І вже ніщо не завадить осудити злочинців, які творять сьогодні безлад у моїй країні!

Бо колись давно створений прецедент, кілька разів повторений, стає вже правилом!

Навіть якщо ті злочинці вже підуть …

Зе+кримінал

"Голос Америки" - бюджетная организация США, контролируемая структурами Государственного департамента США, потому вероятность случайности в этом случае просто исключена.
Во-первых Зеленского, который отрицал наличие лоббистской активности в США, в предвыборный период, снова уличили во лжи.
Во-вторых - нанесен удар в фундаментальную основу всего правления Зеленского - легитимность избирательного процесса. Выборы по версии США - это не только большинство голосов полученное на выборах - это еще и неукоснительное соблюдение законов во время их проведения.
Бумаги, обнародованные "ГА" ставят интересный вопрос - "Откуда деньги?". В предвыборном фонде Зеленского они явно не прошли. Следовательно имело место незаконное финансирование избирательного процесса. Дальнейшие расследования в этом направлении могут привести к непредсказуемым для Зеленского и компании результатам. Информации о реальных схемах финансирования избирательной кампании Зеленского очень много.

Увязывание незаконного финансирования выборов с незаконными операциями, которые рассматриваются Делаверским судом вполне могут дать искомый результат. И он очень неприятен для г-на Зеленского.

Shlomo Nagel

Про opus magnum Нікколо Макіавеллі

МАКІАВЕЛЛІ ТА СУЧАСНІСТЬ
СЕРПЕНЬ 27, 2016 КАТЕРИНА ТУМАНОВА  



Як думає політик? Отримати владу, використати її максимально ефективно (передусім для себе самого та своєї репутації, а потім уже виправдовувати очікування своїх підданих, про що замислюються не завжди) і «красиво піти». Зберегти владу надовго – тут уже виникають проблеми. Як із ними боротися? Прислуховуватися до теоретиків та правити так, «як книжка пише»? Навряд чи комусь дійсно це вдається, скільки не було б витрачено сил і часу.

Практичні поради, ілюстровані прикладами із сучасного авторові життя політиків та з екскурсами в історію для кращого розуміння, – ось як можна охарактеризувати opus magnum Нікколо Макіавеллі «Державець». Як трактат, присвячений молодому правителеві, «Державець» і сьогодні міг би залишатись одним із тих першоджерел, де описано й пояснено, як слід і як не слід чинити. Ідеалізація та героїзація влади, демонстрація життя можновладця як «він просто має своєрідну синекуру та отримує великі гроші» – усе це відходить у минуле. Макіавеллі намагається показати реалістичний бік політичної діяльності та хоча б орієнтовно вказати на всі її «підводні камені». Як це йому вдається і навіщо потрібне нині, коли науково-технічний прогрес набагато переважає політичну думку? Всім відомо, що історію треба знати й розуміти, щоб не повторювати помилок попередніх поколінь. Але мало хто насправді це використовує.

Якщо відкрити книгу Макіавеллі на будь-якій сторінці, можна прочитати про доволі знайомі ситуації, які навіть у контексті минулого виглядають напрочуд сучасно. Як здобувається влада? Або своєю, або чужою зброєю – чи дістається у спадок. Зброя «своя» мається на увазі не лише та, що належить володарю або тому, хто волів би ним стати: ідеться також про зброю «своїх» людей. Чи це ідейні послідовники, чи вірні справі найманці (доки їм це вигідно), чи просто молодь, яка хоче повоювати та довести свою відвагу, – байдуже. Для здобуття влади «своєю» зброєю, згідно з обґрунтованою значно пізніше концепцією психології мас, потрібен лідер + проста та зрозуміла ідея + «масовка». Коли ж ідеться про чужу зброю, то тут спадає на думку «одноденне союзництво» з однією чи декількома державами, кожна з яких має свої цілі. Але в такому випадку наш державець може легко стати маріонеткою більш досвідчених та компетентних володарів, а йому це навряд чи потрібно. Для того, щоби проілюструвати цей приклад, можна згадати про маніпуляції та маніпуляторів. Наш державець вважає, що сам дійшов до певної ідеї, хоча насправді ж вона, у кращому випадку, належить його канцлерові (який сам не дуже-то бажає стати «мішенню» народного невдоволення, тому працює «на посаді сірого кардинала»). І спадкова влада. І сьогодні лунає чимало нарікань на те, що у величних батьків нікчемні діти, а інститут спадкової або «протегованої» влади де факто нікуди не зникає. Таким чином, є три шляхи здобуття влади, а також різні способи її втримати.

Державець має мислити критично – без цього ніяк, і ця настанова актуальна для всіх часів. Макіавеллі не дарма написав свою не таку вже й громіздку працю, а не декілька речень а ля «виконуй усе, що вони попросять, усю провину приписуй попередникові та вмій вийти сухим із води». У часи раннього Ренесансу вже було зрозуміло, що таке політологія та мистецтво управління, окреслені терміном іншомовного походження – «менеджмент». Якщо розглядати державця-володаря як ефективного менеджера (і ключовим словом тут має бути «ефективний»), то варто приймати основні тези «Державця» як поради, які слід осмислити і реалізувати.

Спершу з’ясуємо, які політичні погляди були в Нікколо Макіавеллі. Для прикладу – те, за що в недалекому минулому найбільше звинувачували так званий макіавеллізм: «Ціль виправдовує засоби». І першим контраргументом стає хоча би той факт, що це цитата-бастард – Макіавеллі такого не говорив і мав на увазі не зовсім це. Якщо просто погортати книгу, то можна побачити, наприклад, такі думки: «Розумний володар воліє мати справу з власним військом» або «Треба вміти добре приховувати своє єство, прикидатися й лицемірити». І лейтмотивом цих настанов є застереження від зради. Своє, не наймане військо, потрібне хоча б для того, щоб його комерційні інтереси стосувалися приналежності до власної держави (консервативні маси воліють задовольнити свої потреби, нічого, по суті, не змінюючи). Якщо проектувати цю тезу на сучасність у руслі «ефективного менеджменту», то краще набрати штат, аніж тримати фрілансерів (які можуть передати ваші корпоративні секрети вашим конкурентам або принаймні використовувати їх у своїй діяльності там, де гроші та ресурси йтимуть не у вашу кишеню). А про приховування власного єства – тут ще простіше. У будь-якій сфері, пов’язаній так чи інакше із комунікаціями, завжди є місце згаданим вище маніпуляторам. Володареві не слід бути «розкритою книгою» та повністю подавати свої політичні міркування – особливо, якщо має справу з тими, що можуть легко підкорити його волю собі. Саме тому для того, щоб подати свою кандидатуру на посаду президента, сьогодні існує певний віковий ліміт: адже старші й досвідчені вже не так «розкривають карти», як молоді, амбітні, ідейні і водночас недостатньо «підковані» в обраній сфері діяльності. А про «ефективний менеджмент» із погляду Макіавеллі можна навести приклад: будь-який лідер, яким ліберальним він не був би, ніколи не покаже усіх реальних планів як на свої кадри, так і на клієнтуру. Якщо існує негласне правило чи то неписаний закон для керівника і підлеглих відверто не говорити, що всі вони прагнуть нажитися один на одному, то цього дотримуються в його корпоративній етиці. Традиція формалізованого спілкування, де прийнято думати одне, а говорити завше толерантно і ввічливо, це існувало як при флорентійському дворі на початку XVI століття, так існує і в офісі чи державних установах сьогодення.

Звісно, в контексті сучасної політики одразу доречно згадати, а як чинить Макіавеллі у ситуації, коли потрібно навести приклад із діяльності його живих сучасників? Правильно, він просто не називає імен, але читач, ознайомлений з історією Італії XVI століття, легко може зрозуміє, про якого з володарів чи їхніх васалів ідеться. Тому для «осучаснення» Макіавеллі в цьому тексті використано більш нейтральний ефективний менеджмент та його складові – стереотипний офіс (читай: двір Лоренцо де Медичі, якому присвячено трактат «Державець» як путівник у грозах політики), генеральний директор (він же – сам володар, який може обирати: чи буде його робоче місце троном монарха – чи кафедрою республіканця), заступник директора або віце-президент (той самий канцлер, який може бути як маріонеткою, так і маніпулятором), партнери й конкуренти (володарі інших держав, які не залишають поза увагою діяльність нашого державця), і офісний планктон різного сорту (простий народ). Проводячи паралель далі, розуміємо, що можна розписати, згідно з «Державцем», функцію кожного – але головна роль мала б належати тому, для кого і про кого написано цю працю. Повернімося до трьох способів отримання влади – у контексті нашого офісу слово «зброя» буде радше метафорою. Отже, отримати владу своєю зброєю значить здобути її своїми винятковими досягненнями (і своєї команди, кожен зі «структурних елементів» якої хоче зайняти непогану посаду як протеже нового кандидата). Ще можна застосувати «виняткові інвестиції», і це також актуально в нашому корумпованому світі. Отримання влади чужою зброєю передбачає всі різновиди гри на тлі конкуренції, брудні закулісні інтриги, зраду своїх колег та присвоювання чужих досягнень або ж безкровну і безболісну роботу проплачених спеціалістів із чужих фірм (аналог найманців у «Державці»). І отримання влади у спадок – у цю категорію входять ті численні ситуації, коли компетентний директор, який здобув усе сам (різними, інколи не надто чесними способами) віддає свою справу, наприклад, синові – представникові «золотої молоді» що автоматично стає суб’єктом помилок та об’єктом глузування колег.

Ідеї Макіавеллі в політології, як бачимо, можна декорувати по-різному. Очевидно, що реалістичне бачення проблеми, скептицизм та критичне мислення, використання зброї маніпуляторів як засобу захисту від них, приховування істинних ідей та втримування влади – усе це актуально і сьогодні. Можна читати «Державця» як своєрідну ретроспективу політичної думки – це цілком нормально, бо книга написана й опублікована відповідно 1513 та 1532 року. Звісно, деякі реалії (наприклад, переважання монархії як форми правління у тодішній Західній Європі) канули в Лету, але, відкинувши метафорику, можна знайти чіткі вказівки того, як слід правити. Помітною є теза, що у різні епохи політологія зазнавала особливого розквіту якраз тоді, коли держава чи держави були в роздробленому стані. Таким чином, із непотрібної та необов’язкової політична думка ставала необхідною. Макіавеллі написав свою книгу тоді, коли Італія була поділена на невеликі субдержави – і ця «невелика праця» прославила як його ім’я, так і його методи. А їх можна застосовувати, як уже згадувалося вище, не лише в політиці.
https://lysty.net.ua/makiavelli-ta-suchasnist/