Глобальный экономический кризис: Великая депрессия 21 века.  Центр по изучению глобализации,находящийся в Монреале, запустил вебсайт,который публикует углублённый анализ экономических и стратегических вопросов, направленный на оппозицию мнений,предлагаемых мейнстрим-СМИ.

«Глобальный экономический кризис» является сборников таких статей, написанных постоянными авторами вебсайта этого Центра, такими как Джеймс Петрас, Питер Дейл Скотт и Майкл Чоссудовский, которые разбирают текущий экономический кризис.

Также они обращаются к сопутствующему мировому процессу милитаризации – «войны без границ», концепции «затяжной войны» Пентагона, которая тесно связанас реструктуризацией неолибераламиглобальной экономики, что привело кэкономическому кризису.

Хотя мейнстрим-экономика представлена в качестве нейтральной дисциплины, очищенной от классов и политических элементов, являющихся мифологией саморегулирующегося рынка, писатели выявляют невидимую руку капиталистического класса, укрытого за завесой рынка и конкуренции.

Они утверждают, что мировой финансовый кризис начался не с кризиса 2008 года. Онбыл глубоко вплетён в крупные измененияглобальной экономики и финансовой системы, осуществлявшихся с 1980 года.

Это стало результатом процесса дерегулирования финансовых и макроэкономических реформ под председательством Всемирного банка, МВФ и ВТО.

Экспансия мирового капитализма (глобализация) зависит от глобальной экономики дешёвой рабочей силы.

Развитие промышленных колоний в странах третьего мира привело к переводу в эти страны целых индустрий, что привело к увольнениям и прямому закрытию широкого спектра производительных отраслей в развитых странах.

При отсутствии весомого регулирования со стороны государства, этот нескончаемый процесс минимизации расходов на рабочую силу привёл к драматическому сокращению потребительского потенциала общества.

Люди стали беднее не в результате нехватки производственных ресурсов, а вследствие закрытия производственной деятельности, что привело к краху совокупного потребительского спроса.

Массовое обнищание и общемировое падение уровня жизни стало результатом такой экономики дешёвой рабочей силы.

Эксплуатация огромного потенциала рабочей силы Китая, Индии и других стран, вкупе с ограблением и релокацией миллиардов из бывшей коммунистической России и «нео-либерализованной» Южной Америки заполнило казну старых финансовых институций.

Огромные финансовые прибыли были направлены в финансовый рынок, рынок жилья и страхования, дав капиталу большую социальную и политическую мощь. Это сократило влияние трудовых организаций, ограничив их переговорное влияние (здесь – торги профсоюзов с работодателями; прим. mixednews) и умножив прибыль (капиталистов).

Государство как таковое стало их инструментом, коль скоро государственные предприятия, земли, ресурсы и банки были приватизированы.

Этот спекулятивный натиск, попытки выцарапать богатства через финансовые манипуляции и являются той силой, что стоит за кризисом.

Прямой грабеж, обложение таксой и контрабанда капитала производят новый обширный источник финансовой прибыли и ликвидности.

Неспособность капиталистической системы реинвестировать капитал в продуктивное русло ведёт к большому росту спекулятивного капитала в самых различных формах.

Это и завышенные цены в сфере недвижимости, в сырьевых товарах, хедж-фондах, ценных бумагах, слияния и поглощения. Прибыль накапливается через завышение цен на рынке недвижимости, основанных на расширении экспансии кредитов с высокой долей заёмных средств, и откровенно мошеннических «финансовых инструментах».

Спекуляции недвижимостью были расширенына рабочий класс, поскольку зарплаты икредиты предоставили шанс лёгких займов, дабы присоединиться к основанным на необратимости роста стоимости домов спекуляциям.

Работа компенсировалась дешёвым импортом ширпотреба, произведённым низкооплачиваемой рабочей силой развивающихся в промышленном плане  стран, и доступу к лёгким кредитам. Удвоение доходов также смягчало эффект (относительного) сокращения заработной платы.

Перенакопление уходит своими корнями в самые основы капиталистических отношений: противоречия между частной собственностью и общественным производством.

Редактор Михаил Чоссудовский сказал, что сентябрьско-октябрьский финансовый кризис 2008 года не имеет ничего общего с силами свободного рынка.

Это было не следствием циклического спада экономической активности, а результатом сложного процесса финансовых манипуляций, которые включали в себя спекулятивную торговлю деривативами.

Эти спекулятивные операции до подходящего момента гнали рынки вверх, а потом вынудили опуститься.

Те, кто имеют доступ к «привилегированной» информации – политики, силовые структуры и военные имеют превосходство в проведении этих спекулятивных сделок с высокой долей заёмных средств. В свою очередь частные и оффшорные банки делают возможным перемещение прибыли из одного места в другое.

Финансовые рынки вызвали крах некоторых компаний через короткие продажи и другие спекулятивные операции. Затем они были обналичены при помощи покупки выгодных операций обанкротившихся предприятий.

Вызвав финансовый кризис, они получили сказочные барыши через спасательные пакеты, предоставленные для спасения банков администрацией Буша и Обамы. Это способствовало дальнейшему укреплению их контроля над реальной экономикой,поскольку они скупали реальные экономические активы; при крахе некогда прибыльных компаний они отхватили свой кусок.

Спасательные меры администраций Буша\Обамы способствовали дальнейшей дестабилизации путём передачи больших сумм денег за счёт налогоплательщиков в руки частных финансистов, что послужило спирализации госдолга и беспрецедентной централизации банковской власти.

Государственные активы и всё, находящеесяпод государственной юрисдикцией отдалина приобретение в частную собственность,тем паче, что финансовый истеблишмент призывает к реструктуризации и приватизации государственных активов.

Мы имеем дело с беспрецедентным по историческим масштабом процессом присвоения.

Невозможно рассмотреть все вопросы,поднятые в этой заставляющей задуматься книге. Кроме того, в разделе о финансовом кризисе есть подробный раздел о глобальной бедности, войне, национальной безопасности,мировом правительстве, глобальной валютной системе и закулисной банковской системе.

http://mixednews.ru/?p=4527

http://www.globalresearch.ca/index.php?context=va&aid=23576

 Ми любимо вихвалятися своєю працелюбністю. І дійсно, ми працюємо часто зранку до ночі. А який толк з нашої праці? Погляньте на наші дороги! Вони нагадують воєнні події. А пошарпані будинки у наших містах? А чому навколо нас бруд і сміття? Чому на наших робочих місцях бардак, як і у нашій державі, між іншим? Чи може наші чорноземи родять краще, ніж піщані і кам'янисті грунти Західної Європи? Так, ми працюємо багато, але не раціонально. І це треба визнати, бо про це говорять результати нашої праці. А працюємо погано тому, як зазначає публіцист Арсен Паламар, бо так звикли, бо завжди працювали на когось, а не на себе, бо нам завжди платили погано і продовжують це робити й сьогодні. А до роботи, яка оцінюється як-небудь й відповідне відношення.

   Найкраще ми вміємо,  це пити горілку і співати. П'ємо, мабуть, через те, щоб втекти від себе, від власного «я», від реального життя, а співаємо, мабуть, від надмірної сентиментальності.

Ми пишаємося своєю релігійністю, і, як жодний європейський народ найчастіше відвідуємо християнські Храми, молимося. А запитаймо себе, чи дотримуємося християнських чеснот у повсякденному житті? Звичайно, що ні. Грішимо на кожному кроці: обманюємо, лукавимо, заздримо, пліткуємо, наговорюємо один на одного, ображаємо, кривдимо і т.д. Ззовні ніби християни, а у душі — часто поганці.

   Через те до нас немає довіри. Іноземні бізнесмени вкладають свій капітал у різні країни, навіть у комуністичний Китай, а у нашу економіку не хочуть. Чому? їхня відповідь в основному зводиться до слів: «бо ви дуже часто брешете і не дотримуєтеся слова».

   Отже, за своїми світоглядними принципами, ми нині є ближче до азійців, ніж до європейців. А стали такими під впливом дії декількох факторів. Через відсутність тривалий час власної Української держави, яка могла захищати національні інтереси. Вороги-зайди за час свого панування фізично винищили інтелектуальний генофонд нації, бо розумні і мислячі люди були небезпечними для їх владарювання та залишили нам пристосуванців і прислужників, які народжували і виховували подібних до себе. Внаслідок бідності. Перебуваючи у колоніальному ярмі, зазнаючи соціального гноблення і визуску, основна маса українців жила у злиднях. А без матеріальної незалежності немає і особистої. Таким чином, бідність відняла у людей їхню людську гідність, віру у себе і в свої можливості. Негативно вплинуло і радянське матеріалістичне виховання. Воно знищило у населення благородні ідеали, нав'язавши взамін низькі матеріальні потреби у ранг культу. І для багатьох нинішніх людей ковбаса, сало і корито є значно вищими цінностями, ніж совість, честь, гідність.

  У свій час Д. Донцов поділив український народ на дві частини: козаків-лицарів і «свинопасів», які постійно всього боялися і ховалися у нори. Такий поділ є характерним і для інших народів. Біда наша лише у тому, що у нас значно переважають «свинопаси», а не козаки. А треба, щоб було навпаки. А для цього потрібно в першу чергу змінити світогляд, усвідомивши, що насамперед треба покладатися на розум і на власні сили, і творити, а потім на ласку Божу. Творець дав усім нам голови, у яких розмістив мозок, щоб думати, дав руки, щоб працювати, наділив свобідною волею, щоб кожна людина могла робити вільний вибір і нести за нього відповідальність, а не чекати його змилування.

   Дехто із наших політиків вважає існування олігархів цілком нормальним і прогресивним явищем. Чи можна погодитися із такою точкою зору? Вважаю що ні, бо, по-нерше, вони виникли не на законній основі, а в результаті зловживань і різних махінацій, одержання пільг в оподаткуванні і приватизації об'єктів державної власності, виняткового доступу до кредитів І вигідних замовлень і т.п. По-друге, вони ,підпорядкувавши своїм інтересам найважливіші сфери української економіки не зацікавлені у її розвитку. Вони не створюють, а лише розподіляють між собою вже створений національний продукт, їх діяльність в основному зосереджена у спекулятивній сфері. По-третє, вони не хочуть жодного серйозного реформування країни, бо існуюча ситуація їм дуже вигідна, оскільки приносить надприбутки. Потрібно також відмовитись від аморального способу життя, бо саме аморальність приносить зло у суспільство і робить людину нещасною. Позбутися байдужості і зайняти активну громадянську позицію, бо само по собі ніщо не змінюється і не приходить.

   Якщо ми хочемо змінити своє суспільство, то в першу чергу мусимо змінитися самі, передусім перестати лукавити, брехати і красти та не дозволяти цього робити іншим.

   Якщо кращими і розумнішими станемо ми, то і кращим і розумнішим стане наше суспільство. Іншого шляху ще ніхто не придумав. Розум є основою прогресу інтелектуального, духовного і суспільного. Та тільки хто до нього прислухається. Розумних патріотів України просто напросто витісняють від сфери впливу всіма доступними і недоступними способами.

Високою є ймовірність того, що величезна країна впаде протягом
найближчого часу... Маловірогідно, що система протягне більше п`яти
років... Бжезинський передбачав, що Росія розпадеться в 2012-му...

 Росія в цифрах і фактах

 За даними Інституту соціально-економічних досліджень Російської академії
наук, на 2011 рік у Росії вже налічувалися 4 мільйони бомжів, 3
мільйони жебраків, близько 5 мільйонів безпритульних дітей.

 
Ну і що з того? – скаже читач. Якого щодня за допомогою телебачення з
головою занурюють у вселенський мурашник на блакитній нашій планеті.
 
Річ у тому, що російська статистика – передвісник реальної катастрофи.

У Росії 3 мільйони вуличних і привокзальних повій, зареєстрованих
приводами до райвідділів міліції. Ще приблизно 1,5 мільйона росіянок
цією тяжкою працею молотять бакси, євро, шекелі і іншу не-дерев`яну
валюту в країнах Європи і Азії. Коли порівняти кількість зелені, яку
щороку надсилають повії до країн мешкання їх нужденних сімей, з
кількістю валюти, яку заробляє держава від продажу зброї, вражає
близькість цифр.

 
До цілком здорових тілом мільйонів російських секс-трудівниць додамо
шість мільйонів психічнохворих росіян. Велика частина госпіталізовані, а
при хронічній відсутності ліжок у психлікарнях – на вулицях міст і
селищ юродяться, кривляться, біснуються, вважають себе «леніними»,
«сталіними», «гагаріними», останнім часом з`явилися навіть «гітлери» -
весь букет на волі розквартированих російських психів без необхідного
лікарського нагляду.

 П`ять мільйонів – наркомани. Шість мільйонів носіїв ВІЛ-інфекції вже
хворіють на СНІД. А скільки блукає країною не виявлених носіїв
ВІЛ-інфекції?

 За словами директора Дитячого фонду Аліханова, кількість дітей-сиріт
Росії перевищила показник післявоєнного травня 1945 року. 750 тисяч у
мирний час зараз – проти 678 тисяч сиріт батьків, які загинули на війні,
та матерів, які померли в тилу від голоду і хвороб.

 У воістину Великій Росії, за оцінкою Світової організації охорони
здоров`я, кількість алкоголіків - 37-42 мільйони. Споживання спирту на
душу населення становить у середньому 14 літрів за рік, що виводить
авангард «русского мира» в абсолютні світові лідери за цим показником.
Враховуючи ту обставину, що 20 мільйонів мусульман Росії до зеленого
змія, зазвичай, байдужі, алкогольного удару значної сили цілеспрямовано
завдається по печінці і ниркам авангарду «русского мира» - так узаглавив
російськомовне населення, осколки «великого радянського народу»
патріарх Кирил (Гундяєв), нинішній продовжувач справи свого ідейного і
політичного попередника, провокатора 1905 року Гапона. Тим часом, за
міжнародною шкалою, вживання більш як вісьмох літрів «на рило» означає
незворотню фізичну деградацію.

 
Статистика свідчить: на десять тисяч населення за кількістю визнаного
«антиалкогольного засобу» – театрів – Росія зараз на 40-му місці, та й
рівень освітнього і культурного розвитку молоді продовжує падати, зараз
він десь на 47-му місці в світі. Натомість не вщухають закльони
кремлівських ВІП-ієрархів і квасних патріотів дрібніших калібром про
«вселенську культурно-духовну місію» Росії.

 Щорік у Росії скоюють злочини близько 3 мільйонів осіб, за рік стається
більше 80 тисяч убивств (з доповіді генерального прокурора РФ Устінова).
Ув`язнених в країні понад 1 мільйон, тоді як камери розраховані на 700
тисяч. Народ спить у в`язницях на «шконках» по черзі. У горезвісному
1937 року зеків у численнішому тоді Радянському Союзі, ніж Росія
сьогодні, було на 200 тисяч менше. За кількістю ув’язнених на сто тисяч
населення вільна Росія з особливим шляхом розвитку тримає безперечний
рекорд у світі – 800-810 осіб. Навіть у кріпацькому Китаї з
неототалітарним гнобленням громадян цей показник менший.

 Щороку в дорожньо-транспортні пригоди потрапляють 200 тисяч людей,
близько 30 тисяч з яких гинуть. Десятиліття обмежених військових дій в
Афганістані обійшлися такою ж кількістю мертвих і інвалідів як нині за
один мирний російський рік на дорогах.

 Середня тривалість життя в Росії 64,8 року. Для порівняння: у США – 75
років, в Китаї, де в колгоспному рабстві перебуває величезна частина
населення, – 71,3. Якщо не озиратися на світових лідерів, а порівняти
цей показник, наприклад, з Білоруссю, де, якщо вірити кремлівським ЗМІ,
поголовна бідність, то позиції Росії гірші на п`ять-шість років, а
дитяча смертність у «бідних» і «знедолених» білорусів вдвічі менша!
Щодня в Російській Федерації роблять 10 тисяч абортів. При цьому 7
мільйонів шлюбних пар бездітні. Що це, як не фізичне звиродніння?

 У XIX столітті, коли до складу Російської імперії входили Україна,
Польща, Прибалтика, Бессарабія, Фінляндія, губерній було 69. А сьогодні
на російських «рештках» СРСР розташувалися 89 губерній. У Сполучених
Штатах, де населення вдвічі більше, штатів лише 52. Відповідно, в Росії
величезна армія чиновників – більше 1 мільйона 100 тисяч. Для
порівняння: при Йосипі Сталіні в СРСР їх було близько півмільйона, при
Микиті Хрущові теж – 532 тисячі. Російський Генштаб, за словами адмірала
Бардіна, зараз за кількістю працюючих там офіцерів перевищив показник
часів Великої Вітчизняної війни. Це притому що тільки з 1991 року армія в
Росії скоротилася майже в п`ять разів. А скільки захисників Росії з
подагрою в колінних суглобах, з серцевою одишком і шкіряними ременями,
що лопаються на «бронежирожилетах» черевах, але, із золотими
генеральськими і адміральськими погонами?

 За рівнем життя росіяни перебувають на 60-му місці в світі, натомість як
«злиденні» без своєї нафти і газу білоруси на 56-му місці. А ось за
кількістю мільярдерів Росія на 7-му місці. Путінські протеже олігархи,
до речі, платять найнижчі в світі податки (13%), які й не снилися,
наприклад, Франції і Швеції (по 57%), Данії (61%) або Італії (66%). 1,5%
населення Росії володіють 50 відсотками національних багатств.

 За словами екс-прем`єра Михайла Касьянова, тільки за останні півроку
відтік фінансових коштів з країни досяг 20 мільярдів доларів. На хабарі
та підкуп посадовців населення країни витрачає щорік у середньому 33,5
мільярда «зелені» (Георгій Сатаров, фонд «Індем»).

 
Трансльоване з путінських прес-конференцій, «оптимістичне» зростання
виробництва є таким, що за видобутком вугілля Росія нарешті досягла
рівня 1957 року, за виробництвом вантажівок – 1937 року, комбайнів –
1933 року, тракторів – 1931-го, вагонів і тканин – 1910-го, взуття –
1900 року. Авіатранспортом раніше користувалося майже 100% населення, а
зараз тільки 3%.

 А ось і утішний статистичний промінець світла пробився. Хоч щось повинне
мати позитивне сальдо в країні. Росія є безумовним лідером в світі за
кількістю банківських службовців на душу населення.

 
У Росії були зруйновані і без того не найвидатніші умови для ведення
бізнесу. Бізнес став додатком до адміністративних посад, а корупція –
основою всіх господарських відносин. Світовий банк у 2006 році поставив
за цим показником Росію на 96-е місце з 175 можливих. За десятибальною
шкалою Росії виставили 3,8 за ефективність держуправління, а за
законність – 1,9. Це показники убогих африканських і нині вже минулих –
загиблих – латиноамериканських диктатур.

 Триває потворна урбанізація. За 20 років в РФ зникли 23 тисячі населених
пунктів. На тлі загального скорочення населення до 900 тисяч чоловік в
рік - населення Москви, Санкт-Петербурга і деяких міст-мільйонників
стрімко зростає, що призводить до жахливого забруднення прилеглих
територій, руйнування екосистем і до транспортного колапсу мегаполісів.

 Інфраструктура не витримує перевантажень. Ще не було в новітній історії,
щоб десятки тисяч жителів Підмосков`я зустрічали Новий рік без
електрики, а аварію не могли усунути більше тижня. Влада панічно
боїться, що без електрики в розпал зимових морозів опиниться Москва, про
що свідчить введення режиму надзвичайного стану. Для системи це буде
кінець, а для людей – катастрофа з сотнями тисяч жертв.

 Загальна причина валу техногенних катастроф, які мали місце в минулому
році і вже продовжуються в нинішньому, – це втрата керованості
економікою взагалі і промисловими об`єктами зокрема. Система управління
повинна бути регулятором, це ланка прямого і зворотного зв`язку,
контролю. Одним з дефектів регулятора є те, що сьогодні на багатьох
об`єктах керівниками поставлені абсолютно некомпетентні люди. Це наочно
видно на прикладі електроенергетики, де замість фахівців у галузі
енергетики на керівні посади призначалися «свої» в партійному відношенні
економісти, які ніколи не працювали в цій сфері.

 Це може статися будь-якої миті

 Крах системи може статися в будь-який момент. Висока ймовірність, що це
відбудеться протягом найближчого часу. Практично малоймовірно, що
система протягне більше п`яти років. Як тут не пригадати пророцтво
Збігнева Бжезінського десятирічної давності, що Росія розпадеться в 2012
році.

Попереду, можливо, будуть місяці анархії і руїни, панування вуличного
кримінального беззаконня. Масштаби втрат залежатимуть від ступеня і
глибини дезинтеграції, тривалості смутного часу і здатності до бажано
подальшій реінтеграції стихійно утворених автономій. Ряд регіонів
(Татарстан, Башкортостан, можливо, Карелія) в перші ж дні кризи
проголосять незалежність. В принципі, і інші регіони, де є більш-менш
самостійні і дієздатні місцеві еліти, вже на другий день можуть
наслідувати їх прикладу. Подальше національне відродження нинішніх
придатків «русского мира» все ж таки є бажаним за умови реінтеграції з
утворенням оновленої федерації або конфедерації. Тому що розкол країни
на десятки конфліктуючих між собою «князівств» означатиме продовження
гниття і самознищення. Тоді «русскому миру» можна буде поставити свічку в
якій-небудь старообрядській церкві, що дивом збережеться.

 Розсудливі голоси в Росії вже пропонують шляхи порятунку. В умовах
кризової ситуації місто дуже швидко стане пасткою для городян. У першу
чергу будуть паралізовані транспортні мережі, масовий і організований
виїзд з міста стане неможливим. У перші ж години кризової ситуації
системи життєзабезпечення (теплопостачання, водопостачання,
електропостачання, зв`язок і т. д.) будуть виведені з ладу. Хто не
встигне вибратися з міста в першу добу години Х, практично буде
приречений.

 Якщо у війну людям допомагали виживати печі і колодязі (по суті,
автономні системи тепло- і водозабезпечення), в сучасному місті люди
залишаться і без питної води, і без тепла практично одразу ж. Посилить
ситуацію відключення електрики. Стільниковий зв`язок буде блокований в
перші ж хвилини, стаціонарний – перерваний протягом кількох годин.
Спроби приготування їжі й обігрітися за допомогою відкритого вогню
неминуче призведуть до вибухів і пожеж.

 
Через антисанітарію в теплу добу року протягом перших тижнів почнеться
 інтенсивне поширення інфекційних хвороб.

 
Гроші в перші ж дні перетворяться на порожні «фантики». Падіння центру
імперії – Москви – означатиме припинення постачання регіонів продуктами
першої необхідності за налагодженою схемою.

 Мародерство, грабіж і вбивства набудуть масового характеру. В умовах
стрімкого насування голоду будь-якій владі буде складно утримати свої
позиції. Добре, якщо на місцях завчасно домовляться губернатори,
військові й інші силові структури.

 Шанси на виживання

 У протилежність вликим містам, високий ступінь виживання матимуть
віддалені від обласних центрів населені пункти, де збереглися
сільськогосподарські підприємства і супутнє виробництво, де серед
населення достатньо молодих і енергійних людей. Ті, хто має можливість
перебратися до родичів у такі райони, як пропонують стурбовані російські
аналітики, повинні це зробити заздалегідь.

 Крім віддалених сільських районів, шанси на тривале автономне існування
мають організовані міські громади, готові за наперед підготовленим
планом екстрено евакуюватися в сільську місцевість, згуртовані ідеєю
створення автономного антикризового поселення. Це може бути від 15 до 30
сімей (50-100 осіб). Громади менших розмірів більш вразливі, групи
більшої чисельності стають погано керованими. Необхідна наявність в
такій громаді людей різних спеціальностей, перш за все військових,
інженерно-будівельних, сільськогосподарських, медичних.

 ...Сучасна РФ давно втратила продовольчу незалежність і безславно
доживає свої дні, по-хижацьки розбазарюючи дефіцитну вуглеводневу
сировину, годуючи населення буйволятину, кенгурятиною і іншими
низькосортними продуктами харчування.
 
Збанкрутіла влада залишає в спадок практично повністю зруйновану
інфраструктуру, промисловість і сільське господарство. Жити як і раніше,
розпродаючи енергоносії і купуючи продовольство за кордоном, можливості
не буде, оскільки запаси нафти ось-ось вичерпаються, а видобуток газу
почне падати через виснаження родовищ. Доведеться екстрено вживати
непопулярним заходів, мобілізовувати людей на трудовий і
сільськогосподарський фронт.

 Оптимістично налаштовані російські експерти пропонують готуватися до
виживання і розбудови нової цивілізації з опорою на екологічні
пріоритети. Більшість людей будуть вимушена займатися спочатку переважно
важкою ручною працею, оскільки і з сільгосптехнікою, і з пальним, і
навіть з тягловими тваринами будуть неймовірно великі проблеми.
Більшості колишніх офісних працівників неминуче доведеться освоювати
нові професії землероба і доярки.

 Проблема посилюється тим, що в Росії 90% освічених молодих городян ні до
чого не готові, окрім як папірці в офісах перекладати. А сільська
молодь – переважно пиячить.

 ...Одну тему боязко стороною обходять російські експерти. Що буде з
ядерною зброєю? Чи стануть бомби і ракети надійно зберігатися в умовах
загального краху? Хто займе місце біля пультів замість політично і
морально деградованих російських офіцерів, для яких обов’язок хоч якось
нагодувати сім`ю стане вище обов’язку перед фантомом вітчизни?

 Георгій Бурсов

Сьогоднішнє
бажання Росії асимілювати українське населення у вже незалежній державі з
точки зору демографії виглядає начебто природним, у Росії про «збирання
земель» говорять дуже багато. Адже сучасній багатонаціональній країні
надзвичайно потрібен потужний проект, котрий міг би переплавити не
тільки ті народи, котрі живуть на її території, а й ті, котрі туди
активно переселяються. На відміну від ситуації 35-річної давності, тепер
вже йдеться і про китайців. Проте хибність та застарілість
сьогоднішнього підходу до цього питання очевидні. Російський підхід
приречений на поразку, адже збирати сьогодні потрібно не землі (їх у
цієї країни більш ніж достатньо), а народи, нації, людей. Росії, на
відміну від інших, менших за розміром та геополітичними амбіціями країн,
допоміг би проект, подібний до того, що був використаний у США, де
ідеологічною основою переплавки різних націй в одну були не національні
вільна економіка та демократія. Потрібно визнати, що до ХХІ ст. цей
американський проект був успішним. Але Росія вперто товчеться на
застарілому ідеологічному базисі, адже і православ'я, і панславізм мають
серйозні ознаки національного та етнічного, тому неслов'янським і
неправославним народам і до сьогодні важко вливатися в новий імперський
проект. Інша справа українці: вони, за словами ідеологів нової
Російської імперії, вже є росіянами (йдеться про південь і схід
України). Треба тільки закріпити деякі ідеологічні міфи у їхній
свідомості, і тоді вони стануть справжньою основою майбутньої російської
нації. Хоча назву народу з огляду на тих же китайців потрібно буде
змінити, як це зробили в СРСР, винайшовши «радянський» народ по аналогії
з «американським». Теоретично можна прогнозувати, що «Московія» як
назва майбутньої країни і «московський народ» як назва майбутньої
імперської нації можуть більше влаштувати кремлівських ідеологів.
Власне, не їх самих, а ті мільйонні маси людей, котрі мусять сприйняти
ідеологію єдиної держави. Фактично в тій майбутній Московії російською
мала б залишитися тільки мова (хоча, можливо, її теж треба було б
суттєво змінити, додавши до неї елементи монгольської, татарської та
арабської мов, щоб мати більшу привабливість для неслов'янських
народів). Тому, на мою думку, в наступні десятиліття ми можемо стати
свідками нового, не національного проекту нової Росії, якщо, звичайно,
еліта цієї країни не вирішить врешті-решт обмежити свої кордони
Уральськими горами та річкою Дон. Для України в цьому випадку
відкриються досить цікаві перспективи, після того як буде зупинено
демографічний колапс.

http://dniprograd.org/ua/articles/sosiety/1624

1. Многие предприятия находятся сегодня на стадии выхода из кризиса. На этом этапе наблюдается привлечение новых специалистов в компании. Вакансии, которые были заморожены, сейчас актуализируются.

2. Наибольшую активность в привлечении новых сотрудников на сегодняшний день проявляют компании, работающие в сфере производства и продаж товаров народного потребления, фармацевтики, информационных технологий, услуг (фитнесс, медицина, индустрия красоты).

3. Активизируются сети розничной торговли.

4. Компании малого и среднего бизнеса, пережившие кризисный 2009 год, готовы привлекать в свои команды сильных, опытных специалистов, имеющих опыт работы в крупных системных компаниях.

5. К сожалению, по-прежнему в состоянии стагнации находится строительный сектор и инвестиционный бизнес.

6. Несмотря на оживление рынка труда и появление большого количества вакансий, предложение свободных специалистов всё ещё превышает спрос на них со стороны работодателей.

7. Работодатели продолжают активную замену своих сотрудников на более профессиональных, используя ситуацию, когда на рынке есть достаточное количество свободных специалистов высокого профессионального уровня.

8. Сотрудникам компаний в ближайшее время не стоит особо рассчитывать на повышение зарплат, поскольку сейчас работодатель всё ещё может найти сотруднику более "дешевую" замену.

9. Тем не менее, работодателям особо занижать "стоимость" работников не стоит. Время урезания заработных плат прошло. Сегодня нужно обязательно "держать руку на пульсе событий" и постоянно проводить мониторинг заработных плат дабы защитить свою команду от посягательств хед-хантеров и конкурентов.

10. Наиболее востребованные специалисты в категории «топменеджмент»: генеральные директора, с опытом эффективного управления ситуацией изменений. Такой ротации генеральных директоров, как сейчас не наблюдалось в докризисный период. Также компании активно нуждаются в директорах по развитию. Последнее время начинается активизация спроса на директоров по маркетингу. В цене руководители и технический менеджмент на производство.

В категории « специалисты» по-прежнему высок спрос на менеджеров по продажам, торговых представителей. Данные вакансии, как правило, связаны с увеличением торговых активностей предприятий. Также у предприятий есть потребность в финансистах: экономистах и бухгалтерах.

Большинство аналитиков прогнозируют, значительное увеличение бизнес активности после выборов, приход инвесторов в Украину, и реализацию новых бизнес проектов. Вот тогда и будут остро нужны сотрудники.

На початку дев’яностих років минулого століття багато країн світу поглинула фінансова криза. Здавалося, ключові фінансові гравці мали б побачити всі слабкі місця системи і захистити її від ще одного подібного колапсу. А економічна наука наче досягла свого апогею. Але більшість країн світу вдруге наступили на ті самі «граблі» у першому десятилітті нового століття – сьогодні маємо другий обвал світової фінансової системи.

Виходить, що світ навчився ефективно управляти фінансовим капіталом, але раз на десять років щось не спрацьовує. Значить фінансовий капітал більше не дає гарантії стійкості суспільства. Можливо, настав час навчитися оперувати іншим капіталом - соціальним.

Прочитати повну статтю Володимира Чепового, голови Української Громади, "Від кризи світ врятує не фінансовий, а соціальний капітал" можна тут: http://ukrhromada.org/ua/quotes-content/id/40/

У нас в м.С...я,Чернігівської обл. вже більше місяця не має
скрапленого газу в балонах і по словах газовиків найближчим часом
чекати на нього можна не сподіватися.В мене запитання до нашого
уряду,це що,один із способів боротьби з кризою,чи з власним народом?

У сучасних умовах падіння економіки бачу явниний спад ефекривності  від розміщення реклами в друкованих органах ЗМІ. Навіть так звані спеціалізовані видання змушені скорочувати свої обсяги через відсутність рекламодавців. На мою думку таку рекламу ніхто не читає. Нещодавно ми намагались провести анкетування з метою визначення потреб у металоконструкціях для одного з підприємств Західного регіону України. З роповсюдженимх понад 2000 анкет - відповіді не було отримано ЖОДНОЇ. А наше видання позицоноване як всеукраїнський рекламно-аналітичний тижневик розрахований на менеджерів і керівників підприємств та приватних підприємців які займаються впровадженням сучасних технологій, металообробного обладнання та інструменту  тощо. ЩО ЦЕ??? Василий Гатов: «Зачем портить бумагу?»

Вице-президент Гильдии издателей периодической прессы и член правления IFRA о том, какие метафизические, ремесленные и экономические причины приблизили «смерть бумаги»

Дальше ›