хочу сюда!
 

Карина

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 37-55 лет

Заметки с меткой «гумор»

Юристам і людям (№ 17)


Вдячний за розміщення цього малюнка пані "Кралі Галі", якій і вирішив присвятити цю коротеньку спробу "гри з текстом"...


Знайома  завтра виходить заміж за ... Сантехніка.


А втім, все "по порядку".
Знайома - інтелігентне створіння 25 років, успішний менеджер у великій компанії, живе одна, винаймає квартиру.


Далі з її слів:
drink
 "... У туалеті перестав працювати зливний бачок. Не спускає воду, і все. Знаходжу номер ЖКГ, викликаю сантехніка. Сказали, що він прийде через годину. Думаю як з ним розплачуватися... Ну не грошей же давати! Сходила за пляшкою горілки... Усі так роблять. Дзвінок в двері. Відкриваю. На порозі ду-уже пристойний на вигляд молодий чоловік з валізкою. Кажу: "Проходите, знімайте курточку". Показала, де туалет, пояснила, що зламалося. Поки лагодив, дуже щиросердно поспілкувалися. Пляшку не взяв, але напросився через пару днів на чай... Прийшов на чай... З тортиком... Такий милий... Я так пошкодувала, що у нього професія така... Е-м-м непідходяща..."

Розповідь від імені молодого чоловіка:
call
 "Домовилися з моїм старим приятелем, що зайду в гості. Давно у нього був, квартиру до ладу не пам'ятаю. Дзвоню, двері відкриває мила дівчина. Ну, думаю, одружився, а мені й слова не сказав. Дівчина вішає мою курточку, я намагаюся зняти черевики, а вона каже: "Не треба, я вам газетку підстелю!" Стою... Осмислюю... НАВІЩО І КУДИ СТЕЛИТИ ГАЗЕТКУ ? Наступна фраза дівчини остаточно мене  шокує: "Ось, туалет тут, проходьте". Стою... Балдію... І тут вона сказала про бачок, що зламався! Зрозумів! Мене прийняли за сантехніка... Мда-а-а... Гарно виглядаю, напевно... Полагодив дівчині бачок. Напросився на чай."


Завершення історії від імені знайомої:
hug
 "І тут він запитує, єхидненько так: "А що, сантехнік так і не прийшов?" Німе питання в моїх очах... Він: "Та я взагалі-то юрист по професії... Просто ви були такі наполегливі..."

heart Одружилися-таки... Через 4 місяці. :))heart

 

Спершу це можна було знайти десь тут: http://funnydays.ru/humor/page_3/ .


85%, 40 голосов

4%, 2 голоса

11%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Юристам і людям (№ 16)

Лицар і Дракон 

Казуалістична казка

За чудовий малюнок висловлюю подяку вельмишановному "A_V_L".

 

- Король сказав, що двері його скарбниці відкриті переді мною! - буркнув лицар.
- Вони й відкриті, - миролюбно відгукнувся комірник. - Прямо перед твоїм носом.
- Тоді дай мені увійти.
Комірник не зійшов з порогу.
Лицар спохмурнів:
- Ти не виконаєш наказ короля? Комірник похитав головою:
- Якщо ти увійдеш, двері скарбниці будуть відкриті не перед, а за тобою. Ось це - вже серйозне порушення наказу.
- Для чого мені розкриті двері, якщо я не можу пройти всередину? - розлютився лицар.
- Уявлення не маю. Вибудовувати припущення щодо королівських намірів я не   звик.
- Король хотів, щоб я сам вибрав собі в скарбниці винагороду!

- Він саме так і сказав?
- Ні, - признався лицар. - Він виголосив: "У винагороду за те, що ти вразив дракона, двері моєї скарбниці відкриті перед тобою!"
- Угу, - кивнув комірник. - Я так і думав.
Лицар узявся за меч.
- Я при виконанні, - нагадав комірник. - Не раджу.
Насупившись лицар виголосив:
- Гаразд. Я скоро повернуся.
Він розвернувся і попрямував геть.
- Тількино ти з'явишся тут, двері негайно ж перед тобою відкриються! - запевнив комірник лицарську спину і причинив стулки...

 Через півгодини біля входу в скарбницю загуркотіла залізна рукавиця.
Комірник виглянув:
- Швидко ти.
- Пропускай! - кинув йому лицар буркотливо.
Комірник підняв брови:
- Король сказав ще що-небудь?
- Ні, - відповів лицар. - Він не сказав. Король написав.
Лицар протягнув комірникові сувій. Той розвернув його і повільно, по складах, прочитав:

"Подавцеві цього, лицареві, що вразив дракона, дозволено увійти до королівської скарбниці і взяти там те, що лицар визнає гідною для себе винагородою".

- А потім ти покладеш те, що узяв, на місце? - поцікавився комірник.
- Читай далі, - скомандував лицар.
Комірник відмотав від сувою ще трохи і продовжив:

"Узяте лицар вільний винести зі скарбниці й використовувати за своїм розумінням, для свого блага і без будь-яких обмежень.

Підпис - Король".


- Який король мається на увазі? - уточнив комірник.
Лицар тицьнув у самий кінець сувою - там стояла приписка:

 "Нашого королівства".


Під текстом красувалися три печатки - чорнильна, з воску і з червоного сургучу.
- Все вірно, - сумно погодився комірник. - Що ж, вибирай.

Лицар ступив через поріг, повів носом і пройшовся уздовж полиць.
- Я візьму це, - сказав він, тицьнувши пальцем у найближчу коштовність.
- Ти впевнений? - комірник усім своїм виглядом радив лицареві відмовитися від задуму.
- Абсолютно.
Комірник щось надряпав на паперовому аркуші.
- І ще це, - лицар надуваючи щоки й натужно червоніючи, зняв з верхньої полиці величезну скриню.
Комірник скрушно написав кілька каракуль.
- А навіщо записувати? - з підозрою запитав лицар.

- Для порядку.
- Король побачить список?
- Не виключено. Якщо його величність раптом забажають дізнатися, яку винагороду ти вибрав, я буду готовий до звіту.
- Гаразд, нехай буде так, - лицар потер долоні. - Тоді ще це, і це, і он те.
- Чи не забагато !? - із наголосом відзначмв комірник.
- Як раз. Тим паче, що я не закінчив.
- Гадаю, буде краще, якщо я зараз же повідомлю королю, що тут робиться, - тужливо зітхнув комірник.

Лицар недбало вийняв з-за пазухи клаптик пергаменту і пред'явив його комірникові. На пергаменті значилося: "Лицареві - не заважати!" Внизу, як годиться, виведено підпис "Король. Нашого королівства.", і виднілося три печатки.
Крехчучи, лицар витягнув з кута туго набитий об'ємний мішок.
- Мі-шок - виголосив комірник, запекло шкрябаючи пером, і додав: - Скільки добра відходить!
- У кого відходить, а кому приходить, - процідив лицар, шатаючись під тягарем товстенного рулону.
- Навіщо тобі килим? - обурився комірник.
- На додаток до гобеленів! - відрізав лицар і поліз за гобеленами.

Комірник перевернув свій аркуш на інший бік.
- А це що? - поцікавився лицар, роздивляючись масивну ковану конструкцію незрозумілого призначення.
- Не знаю, - знизав плечима комірник. - Оскільки знаходиться тут, напевно, щось коштовне.
- Беру, - вирішив лицар.
Комірник вивів в реєстрі: "Залізяка важеленна - 1 шту.", - і шмигнув носом.
- Ну, тепер оно та скриня, два ящики і короб зі скриньками. Мабуть, все, - лицар витер піт з лоба. - А, так! Ще візок!
Комірник стрепенувся:
- В наказі було написано "винести"!... Все, що не зможеш понести залишиться тут!

Лицар понишпорив за пазухою. На черговому шматку пергаменту був короткий дозвіл "Хай вивозить!", завірений королівським підписом і трьома печатками.
Склавши на візок свою винагороду і перев'язавши її мотузками, щоб купа не розсипалася, лицар спробував зрушити візок з місця. В нього нічого не вийшло.
- Допомагай! - пропихтів він стомлено.
- І не подумаю! - мотнув головою комірник. - Про це й мови не було.
Лицар поліз за пазуху... Комірник зітхнув і наліг на візок. Колеса страждальницьки скрипнули.
Вони насилу випхали поклажу за двері.
- Далі на мене не розраховуй! - злорадно заявив комірник. - Моє місце в скарбниці!
- А ти мені більше і не потрібний.
Лицар свиснув.
Підлога і стіни затрусилися, і в галерею увійшов дракон.

- Тягни! - крикнув лицар і кинув драконові кінець канату, прив'язаного до візка.
- Ну, ти даєш! - гмикнув дракон, оглянувши гору цінностей.
Комірник роззявив рота і сповз спиною по стінці.
- Уявляєш? - дракон підморгнув комірникові і кивнув на лицаря. - Цей пройдисвіт зібрав вже чотирьох принцес! Каре!
Лицар знизав плечима.
- Ти ж стверджував, що вразив дракона! - у відчаї крикнув йому комірник.
- Звичайно, вразив! - підтвердив дракон, впрягаючись у візок. - Цей лицар і тепер продовжує мене приголомшувати...

Важко завантажений візок повільно покотився у напрямку наступного королівства...

rose rose rose

Предісторія...


Лицар підійшов до печери, окинув поглядом камінь, що закриває вхід, і сів поруч, притулившись до теплої скелі. Влаштувався зручніше, закинув руки за голову і блаженно примружився.
- Агов, Дракон!- крикнув Лицар, не розплющуючи очей.- Ти вдома?
- Вдома, - відгукнувся з-за каменя Дракон.
- Вийти ще не надумав?
- Ні-а...
- Ну, гаразд - справа господарська. А то дивися, якщо раптом надумаєш...
- Я тебе повідомлю заздалегідь.
- Угу.

Лицар посовався, щоб кіраса не давила на плече, і продовжив, не підвищуючи голосу:
- В місті вчора свято було. З карнавалом. Барди приїжджали.
- Так? - зацікавився Дракон. - І хто виступав?
- Якісь Платинові з Сорокасеми Островів. Веселка теж була. І ця, все забуваю її ім'я...
- Бабка ?
- Ні, інша. А, пригадав, Ластівка.
- Ну і як вони?
- Нормально, - знизав плечима Лицар.
Дракон не міг цього побачити, але почув скрегіт зброї і зітхнув.
- А новини які-небудь розповідали?
- Угу. Нічого цікавого.
- Ну гаразд тоді, - знову зітхнув Дракон. - Пожерти ж приніс?

- Приніс, - Лицар штовхнув ногою дорожній мішок.
- Не отруєно?
- Ні. Жери собі на здоров'ї.
- Врахуй, я спершу дам принцесі спробувати.
- Знаю. Кажу ж тобі, не отруєно.
- Та я так, про всяк випадок. Просто щоб ти знав.
- А поговорити з нею можна?
- З принцесою ? Хвилиночку...
Дракон зашарудів в глиб печери, звідти почулися приглушені голоси, через хвилину Дракон повернувся і сказав, вибачаючись:
- Неможна, вона миється. Завтра поговорите.
- Ну, тоді просто запитай її, вона вже довідалася про те, що я прохав?
- Це про мое слабке місце, чи що?
- Кх-м... ну так.
- Вона намагалася. Але я не сказав.

Лицар по-філософському знизав плечима, зірвав травинку і сунув до рота.
- Ну й гаразд тоді. На чому ми минулого разу зупинилися?
- Кінь б'є королівського пішака на d5.
- Так, вірно. Слон на a4.
- Ти мені жертвуєш ферзя?
- Розумій як знаєш.
- Я подумаю...
Дракон подумав, невпевнено двинув вперед туру. Лицар пішов конем, противники розміняли ферзів і відклали закінчення партії на завтра.

- Їжу я залишаю тут, - сказав Лицар, підводячись на ноги.- Тобі що-небудь ще потрібно ?
- Так. Захопи завтра, будь ласка, трохи паперу для писання. І ще принцеса просила роздобути їй флейту, хоче навчитися грати.
- Я їй знайду самовчитель, - пообіцяв Лицар. - І флейту куплю попристойніше.
- Це не дуже дорого? - почав турбувався Дракон.- У мене тут є деякі заощадження...
- Не треба, - відмахнувся Лицар. - Мені цілком гідно платять за те, щоб я тримав тебе в страху. Адже ти в страху, правда ж?
- Ага!- охоче погодився Дракон. - В жаху просто. У мене навіть хвіст тремтить якщо хочеш знати. Так і передай бургомістрові.

- Я передам, - кивнув Лицар.
- Так, ще чого. Якщо Ластівка не встигла поїхати, ти не міг би запросити її до мене в гості?
На день-другий, не більше. Давно її не бачив, та й принцесі було б приємно, поговорили б про своє, про дівоче. А може, й заспівали б чого-небудь...
- Я запитаю.
- Спасибі.
- Ну до завтра тоді. І якщо надумаєш битися...
- Іншим разом.
- ОК.
Лицар заліз на коня і поскакав.

Дуже легко мати гарні стосунки з тими, до кого не можеш дотягтися.

За оригінальний текст висловлюю подяку сайту  http://www.cd4user.net/anekdot/knight_dragon.shtml.


12%, 2 голоса

76%, 13 голосов

12%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ой під вишнею...

За чудове фото висловлюю подяку пані «mapedshou» .

"Приправка" від N 47-ого...

Дружина до чоловіка (drink ):  — Чому ти перестав грати в шахи з Іваном?
blind — А ти б грала з людиною, котра постійно лається, впадає в істерику і гризе фігури?
— Звичайно, ні. nini
fingal — Ось і він не хоче.


Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.

І просилася,
І молилася:
"Пусти мене, старий діду.
На вулицю погулять!
Пусти мене, старий діду.
На вулицю погулять!"

"Ой і сам не піду,
І тебе не пущу,
Бо ти мене, старенького,
Покинути хочеш.
Бо ти мене, старенького,
Покинути хочеш.

Куплю тобі хатку,
І ще сіножатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок!
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок!"

"Ой не хочу хатки,
І ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка.
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка.

Ой ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга.
А я, молоденька,
Гуляти раденька!..
А я, молоденька,
Гуляти раденька!..

Ой ізгиньте, пропадіте,
Всі старії кості,
Не сушіте, не крушіте
Мої молодості!
Не сушіте, не крушіте
Мої молодості!

Ти в запічку "ка-хи, ка-хи",
Я з молодим "хі-хі, хі-хі".
Ой ти все спиш, а я плачу,
Тільки літа марно трачу!
Ой ти все спиш, а я плачу,
Тільки літа марно трачу!"

Слова: Іван Котляревський…

Пісню було розміщено на сайті http://folkmusic.org.ua .


22%, 5 голосов

9%, 2 голоса

70%, 16 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Їде жінка на курорт

rose rose rose devil rose angel rose rose rose

Вранці жінка на курорт виїжджати мала,
В безрозмірний чемодан речі укладала.
Три кофтиночки нові, гарні чоботята,
Модну кофточку і плащ, білі штаненята.
Пильним оком чоловік "зміряв" чемоданчик,
—Значить має на меті завести романчик.
—Бач, радіє, що сама, що без мене їде,
—Ні голубко постривай, діло так не піде.
Серед ночі він устав, взявся до роботи,
Чемоданчик спорожнив, вклав дешеві боти,
Сіре платячко старе, панталони, майку,
Пару штопаних панчох і руду куфвайку.
На світанку у вагон підсадив дружину
—Їдь до моря, погуляй, а я тут спочину.
Через тиждень він листа жінці посилає
—Скучно, пише, в світі жить, як тебе немає,
Як ти рибонько моя там відпочиваєш,
Де проводиш вечори, чи в кіно буваєш?
А дружинонька йому шле листа додому
—Не ходжу я у кіно, бо немає в чому,
У палаті цілий день "кисну" від нудоти,
А як вечір наряджусь у куфайку й боти,
Тай блукаю у кущах отаким манером,
Признаюся не сама, з міліціонером.
А щоб ти не хвилювавсь, поділюсь секретом,
Нам не страшно у кущах, бо він з пістолетом.

...stop cup_full drink ...

Було розміщено тут: http://vlachentsy.at.ua/blog/2009-02-18-468.


53%, 17 голосов

19%, 6 голосов

28%, 9 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Юристам і людям (№ 15)

phone devil blind angel phone

Літній дідусь прийшов до юриста аби скласти заповіт. Заплатив 100 доларів згідно з тарифом. Коли він пішов, юрист виявив, що 2 банкноти злипнулися і в нього не 100, а 200 доларів. В голові моральний вибір: сказати партнерові, чи ні...

cup_full call phone


28%, 10 голосов

56%, 20 голосов

17%, 6 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Посміхніться!

Дослухайте, будь-ласка, до кінця.

(Прошу вибачення за останнє слово).

100 кг за два дні - це реально!

100 кг за два дні - це реально!
Колгосп "Фітнес Ілліча" запрошує на збирання картоплі.

 

Чому б і не проголосувати за цю замітку?


20%, 1 голос

60%, 3 голоса

20%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Бувальщина з військового життя

Завітав у військову частину командувач і напустився на чергового майора: «Ти чого на моїй нараді не був?». А той, не знітившись: «Був, можливо, ви мене просто не побачили». «То про що я говорив?» — запитує. Майор дістає записник і зачитує цілі цитати. «Хм, все правильно»… А тим часом на майора напустився вже командир частини: «Як ти міг покинути довірене тобі чергування?». Майор виправдовується: «Та не залишав я ні на хвилину розташування частини». «Звідки ж знаєш, про що говорив командувач?» «А я ще коли лейтенантом був, записав одну з його промов»...

0%, 0 голосов

85%, 22 голоса

15%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Защитим еврея Яценюка от фашиских Украинцев!

Защитим еврея Яценюка от фашиских Украинцев!

http://news.bigmir.net/ukraine/173791/
http://sd.org.ua/news.php?id=17156
http://vlasti.net/news/38959
http://www.fraza.ua/news/11.03.09/65211.html
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=16154
http://observer.sd.org.ua/news.php?id=17171
http://sd.org.ua/news.php?id=16549
http://sd.org.ua/news.php?id=16993 

Украинцы - это плохо,
Богословская - не плохо,
Украинцы - это плохо,
А Арфуш - совсем не плохо.

Украинцы - это плохо,
Черновецкий - хорошо,
Украинцы - это плохо,
Гурвиц - это хорошо.

Тина Кароль – как чудесно!
Украинцы – плохо.
Таня Либерман прекрасна!
Украинцы – плохо.

Вот Кауров Будулай – депутата выбирай!
Жвания, Григян, Васадзе – все славяне, все свои!
Украина – это плохо,
Вся фашистская она.

Украинцы все фашисты,
Нехорошие они.
Против них антифашисты,
Толерантные они. 

Чтоб фашизм нам победить – 
Украинцев всех убить!
Потому что если нет – 
Будет новый Святослав, 

Новый Гонта, Зализняк,
И Хмельницкий, и Богун,
Будет Довбуш, Кармалюк,
Скоропадский, Болбочан,
И Петлюра, и Махно,
Коновалец и Бандера,
И прийдет Роман Шухевич -
Он со шмайсером , в крестах, -
Нагонять тотальный страх. 

Вот поэтому и надо
Украинцев всех убить,
А фашистскую их землю
АрфушАми заселить. 

И наступит толерантность
Без фашистских украинцев: 
Вместо свастики фашистской
Там где был Собор Софии
Будет центр жертв голокоста
И музей фашистских жертв, 
Чтобы каялись фашисты,
И платили жертвам деньги,
Можно в долларах и евро,
И наличкой тоже можно, 
Потому что виноваты,
Что такими родились,
На земле своей фашистской, 
Где кровавые погромы
Сотворили гайдамаки.

В общем, стыдно и немодно
Быть фашистским украинцем,
Провокатором-злодеем, маргиналом-экстремистом.