хочу сюда!
 

Ксюша

38 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «гумор»

Хто є хто в Україні? :)

Ті, що не мають ні хліба, ні сала – ледацюги.
Ті, що мають хліб, але не мають сала – середній клас.
Ті, що мають хліб і сало – багаті.
Ті, що мають щось, окрім хліба і сала – олігархи.
Ті, що дають хліб, а хочуть взяти сало – банкіри.
Ті, що збирають сало, а дають хліб – бюджет.
Ті, що стережуть сало за хліб – міліція.
Ті, що возять хліб, а вивозять сало – інвестори.
Ті, що давали нам трохи хліба, трохи сала, яке ми проїли – МВФ.

Мій блог на УПУ.

Хто є хто в Україні? :)

Ті, що не мають ні хліба, ні сала – ледацюги.
Ті, що мають хліб, але не мають сала – середній клас.
Ті, що мають хліб і сало – багаті.
Ті, що мають щось, окрім хліба і сала – олігархи.
Ті, що дають хліб, а хочуть взяти сало – банкіри.
Ті, що збирають сало, а дають хліб – бюджет.
Ті, що стережуть сало за хліб – міліція.
Ті, що возять хліб, а вивозять сало – інвестори.
Ті, що давали нам трохи хліба, трохи сала, яке ми проїли – МВФ.

Мій блог на УПУ.

А потрібно було слухати маму

Я тут якось сиділа у кав’ярні з другом і тут він видав сакраментальну фразу «а потрібно було слухати маму», та я замислилася, з якою частотою наші мужчини видають цю фразу.
Найчастіше мужчини видають фразу, «а потрібно було слухати маму» , у таких випадках:
У десять років валяючись у ліжку з температурою під сорок, та переносячи болючи уколи. Він каже - а потрібно було слухати маму. Та навіщо її слухати ми ж дорослі, а коли мама казала – Не їди синку на ставок з хлопцями у хокєя грати бо лід ще не достатньо товстий.
А він не послухав маму та пішов, і от у ту мить коли він так гарно відбив шайбу прямо у вікно автівки дяді Валери, що рибу ловить. Він: пада, проломлює лід, діти несамовито верещать, дядь Валера помічає розбите скло та починає матюкатися вголос, а помічаючи його в ополонці підіймає гучність. У цю саму мить він взагалі ні про що не згадує та лише лежачі з температурою та запаленням легень він згадує, що казала мати.
У чотирнадцять років, стоячи на колінах та обіймаючи унітаз з однією думкою «я невдовзі помру» - він розуміє, що потрібно було слухати маму, коли вона говорила, синочок ідеш на день народження багато там не пий. І от воно усе оббльоване, бо змішало все що можна і не можна на день народженні з синцем під оком, та порваними новими штаньми, тому що подралося з іменником, плаче гіркими сльозами. Бо шо?!
Бо не послухав маму.
У двадцять років, коли його забирають до армій, бо три місяці тому, коли він одружився, а зараз він розлучений. Мама, казала «синок, як же можна тобі ще три роки навчатися, а треба забезпечувати родину ти ж кинеш університет я знаю, подумай добренько». Він двадцяти річне мурло, стоїть з тою повєсткою, та зціпивши зуби тихо матюкається.
У двадцять п’ять років, коли податковий інспектор ходить по його офісу та тиче йому паперами у носа, що ви не платили борги, а за віщо ж платити якщо партнер, якому він довіряв як брату, та який вів усю бухгалтерію, втік в невідомому напрямку з усіма грошима хвірми. А коли мама, казала – Ой не довіряю я синку жидам, хоч ти його зі шкільної парти знаєш.
У тридцять років, коли суд вже закінчився і добрий шмат його майна відібрала його колишня тепер вже дружина, і він винен такі шалені аліменти, що ніякої зарплатні не вистачить, і суд взагалі заборонив йому зустрічі з його ж дітьми, за аморальну поведінку. Він розуміє що потрібно було слухати маму коли вона говорила - Синку, ну на хера тобі та коханка, у тебе ж є чудова дружина та діти.
У сорок років, коли застає свою молоду дружину, з двадцяти п’яти річним у ліжку, та іде пити у кабак, бо що ж ще йому залишається робити. Адже коли мама казала – Синку тобі потрібна жінка, твого віку, бо молода роги наставить. Він її не послухав.
І стає образливо не так за наших мам, як за наших чоловіків, які не те що слухати, але й почути свою матір не вміють.

Юристам і людям (№ 4)


Оголошення:


"Знімаю: порчу по фотографії, судимість по фотороботу".


25%, 10 голосов

13%, 5 голосов

63%, 25 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Тлумачний антикризовий словничок новомови (оновлюється)

ВОДОГІН -- (узаг.) політичне ток-шоу.

М
ЕТРОСЕКСУАЛ -- чоловік, якого в середньому кілька разів на день любить метрополітен. Інколи ця любов є взаємною.

ПРОРВА -- водопровідна система міста. Інколи вживається застарілий синонім КАНАЛІЗАЦІЯ. Не плутати зі словом ВОДОГІН.

Далі буде.

Подружнє життя жіночими очима.

Кожна нормальна людина в своєму житті повинна одружитися хоча в наші часи це вже не звучить, як аксіома, але все ж таки і от з огляду на це, я тут провела невеличке соціологічне дослідження серед своїх друзів та знайомих, з приводу подружнє життя очами жінки. Що ж любі мої слухайте.
Перший рік подружнього життя вона свято вірить в те , що побудує не зважаючи на побутові негаразди, гарну родину, ні разу не буде сваритися з чоловіком та його батьками. Наївна! Перші місяці як правло вони обидва знаходяться в ейфорійному стані, а саме він досі не може повірити в те що все ж таки це зробив, а вона в те що все ж таки він це зробив. Тому зазвичай перші місяці їх подружнього життя нагадують «тиху колобережну гавань», та після цього починається «буря в пустелі». І це не через те що його мама кожен тиждень інспектує її на кухні промовляючи вже ставши класичною фразу «ти не так вариш борщ» або ж «хто ж так миє посуд». І не через те що її чоловік після двох місяців прибалдєвшого стану від одруження, береться за старе, та після зарплатні приперається о другій годині ночі в цицьку п’яний. Ні не через це. А через те що вона вже не може терпіти його маму по неділях або суботах у себе на кухні, через те що він же їй обіцяв більше не пити так як раніше. Отож зазвичай через шість місяців подружнього життя вона вже не нагадує ту наївну дівчинку, яка мріяла побудувати затишне сімейне гніздечко без жодного скандалу. Тому наступного разу його мама, а її свекруха посилається автоматично ну ви сподіваюся, самі здогадалися куди. А після того як він знову приперається додому п’яний, вона просто залишає його на порозі будинку вирішуючи так просто це складне питання. Її мрії стають більш приземленими на кшталт зарплатня чоловіка збільшується удвічі, та вони від’їжджають у інше місто подалі від його та її родини.
Отже другий рік подружнього життя у неї виробляє такі інстинкти як: знайти заначку чоловіка з закритими очима, посваритися з свекрухою так щоб та місяць до неї навіть не потикалася, наваляти люлєй сусідським дітям за обмальовані стіни, прийти з роботи додому та встигнути зробити все, що її потрібно доки в неї вариться борщ – тощо. Сварки зі своїм благовірним вона вже не затіває бо знає, що це лише марно витрачені нерви та втіха сусідам з їхнього поверху. І все частіше її думки звертаються до найпростішого вирішення цієї проблеми, а саме на розлучення. Та тут вона натикається на ще одну проблему – вона вагітна. В загалом все це можна охарактеризувати однією фразою – «піздєц подкрался нєзамєтно».
Третій рік вона вагітна і цім все сказано. Її нудить весь час, не лише через вагітність але і від чоловіка, свекрухи, своєї мами, своїх подруг, від усього. Приблизно десь на сьомому місяці вона починає шкодувати про те що не зробила аборт, але розуміє що вже запізно. Втішає її лише одне: чоловік кидає пити та замислюючись про те що вона не працює, знаходить кращу роботу. Ось нарешті кінець третього року подружнього життя осяює радісна дата – день народження дитинки.
Четвертий рік минає непомітно у череді: пелюшок, пляшок з молоком, дитячих шмарклів; сварок з батьками з приводу, як ви повинні виховувати дитину; сварок з чоловіком на тему «НУ чому ти мені не даєш!» та таке інше.
З огляду на вище перелічене можна сказати , що якщо вона дотягне до п’яти років це вже «подвіг»! І от кладучи руку на серце я називаю її героїнею просту нашу українську жінку, для когось дружину, для когось матір, бо саме на її тендітні плечі лягає важка праця оберігати родинний «очаг»!

Наші славетні пращури козаки

Сьогодні ми поговоримо про наших славетних пращурів тобто не про щурів, а пронаших предків  козаків. Козаки то найдревніша нація у світі! Отож невеличкий вступ до цього відео


тисни сюди та ділися враженнями про відео http://video.i.ua/user/1493680/19741/94112/setpreview/

Белая стрекоза любви

Прикольне відео, я 2й день тащусі... 



тут по тупому відео закидується, тому дам ссилку:
Белая стрекоза любви: Відео тут

Не думай о секундах свысока.

Сегодня не сработал парашютSmile

Небрежно уложил вчера, наверноеEmbarassed

И то порой чего пол века ждут

Сейчас оно придет, твое мгновение.

 Не думай о секундах свысока.Very Happy

Наступит время - сам поймешь, наверное:

Свистят они, как пули у виска,Cool

Мгновения, мгновения, мгновения...

Чукрен

Сива-сивезна старовина...

Отоді ж таки, як жила-була на світі Атлантiда, гонів із сотню за Атлантiдою, трішки вбік, праворуч, була друга казкова країна, що мала чудернацьку трохи назву Чукрен..

3валась так та казкова кpaїнa через те, що її населення, люд, тобто, її Божий, завжди чухався.

Дитинча маленьке, як тільки починало було спинатися на ноги i коли його чи запитають про що-небудь,чи загадають що зробити, зразу воно лізе до потилиці й починає чухатись. І так ото чухається все своє життя, аж поки дуба врiже...

Через те й країна та звалася Чукрен...

Власне кажучи, перша її назва була не "Чукрен", а "Чухрен", але згодом "хи" перейшло в "ки", а правописна комiсiя той перехід "хи" на "ки" затвердила. Так назавжди й залишилася назва тої країни "Чукрен".

Жили там люди - чухраїнцi. Усе було вони чухаються та співають. До спiвiв були вони великi мастаки. Співають було цілими століттями.Спочатку в них пісні були дуже короткі, мелодійні i з глибоким змістом, а потім, як уже було заведено "Всечухраїнський день музики", почали співати "Корита" :

Ой, корито, корито,
Повне води налито.
Там дiвчонки руки мили,
А мальчики воду пили.
Не хочу я чаю пить,
Не хочу заваривать,
Не хочу тiбе любить
3 тобой разгаварювать.

Співали вони так, що сусіди їхні, атлантiдяни оті самі, аж вікна було зачиняють:

- Співають чухраїнці! От народ? А коли ж вони вже за індустріалізацію візьмуться?

А ті співають, а ті співають...

Перестануть, почухаються та знову:

Ти скажи мнє пачему,
По какому случаю,
Одного тiбє люблю,
А десяток мучаю.

Отак i жила та казкова країна "Чукрен".

І якось вийшло так, що мала вона святкувати якесь дуже велике ювілейне свято. Чи то десятиріччя якоїсь події, чи то ювілей якогось громадського дуже важливого чинника одне слово, дуже велике мало відбутися свято. Вирішили святкувати.

От надіходить уже й свято, а чухраїнцi чухаються собі помаленьку.

Сусіди з боку нагадують:

- Не проґавте, хлопці!

А чухраiнцi їм:

- Нічого! Встигнемо з козами на торг.

Та й дочухалися до того, що перед самісіньким святом тик-мик, а святкувати нема з чим. Не підготувалися як слід...

Що маєш робити?

Так вони що втнули? Хитрий народ був. Рік у їх мав 365 день, так вони взяли й ухвалили:

Через те, мовляв, що рік для нас дуже короткий, ухвалюємо, що з цього числа рік у нас має бути на тисячу днів.

Щоб не дуже, значить, поспішати.

3радiли всі дуже...

А заслужена їхня артистка вийшла на сцену в народнім театрі й проспівала художньо:

Віють вітри,
Віють буйні,
Аж-аж-аж дерева гнуться.

На тім, поки що, і кінчився "народний здвиг" з цього приводу.

______________________

Отака була колись казкова країна Чукрен

ОСТАП ВИШНЯ

Продовження читайте http://blog.i.ua/user/8474/56086/