хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-47 лет

Заметки с меткой «україна»

Місця сили

Подольские Товтры (г. Каменец-Подольск, Хмельницкая область). В них, кстати, находиться одна из известнейших украинских пещер - Атлантида - излюбленное место спелиологов-любителей. Здесь же находиться гора Бохит или Богит, а также знаменитая Бакота является частью Подольских Товтр. Одним из сакральных мест также считается "гора Отшельника".

Гора Богит (с. Городница, Тернопольская область) в заповеднике Медоборы. До создания славянского святилища (всего каких-то 150 лет назад) здесь стоял идол Святовита возрастом более тысячи лет. В 1948 году идол Святовита (Свитовид) передан в исторический музей Кракова. Кстати, на подходе есть интересный камень-долмен. Наши предки верили, что через под ним души умерших переходили в другие миры. Из Тернополя ходят автобусы до Гусятина. Выйти нужно в Городнице и идти около двух часов пешком.

Бакота (птг. Старая Ушица, Хмельницкая область) - это местность Приднестровья, которая заворожит любого природными красотами. Несмотря на то, что сегодня она затоплена. Недалеко находиться скальный монастырь. Кстати возле Бакоты можно поставить палатку. Доехать можно на автобусе из Каменец-Подольского. Направление - Старая Ушица, но ехать нужно до села Грушки. Спросите у водителя, говорите, что хотите попасть в Скальный монастырь.

більше тут  http://freetravel.com.ua/world/ukraine/place-of-power


window.addEventListener("message",function(msg){ if (msg.data.type=="isTopEqSelf") { window.postMessage({type:"isTopEqSelf_FromPage",result:window.self==window.top},"*"); } });

Карта Поділля

http://harvard-cga.maps.arcgis.com/apps/Time/index.html?appid=a2917cef2a8b4cdfa4e35f89bcf2038f
window.addEventListener("message",function(msg){ if (msg.data.type=="isTopEqSelf") { window.postMessage({type:"isTopEqSelf_FromPage",result:window.self==window.top},"*"); } });

Рейтинги банків України

Рейтинг банків. Осінь-2017Mind проаналізував фінансову стійкість, платіжну дисципліну та ризики власників банків, що працюють в Україні. Як і раніше, найнадійніші з них – установи з іноземним капіталом

Рейтинг банків. Осінь-2017
Фото: Shutterstock

Лідерами рейтингу Mind життєздатності банків, що працюють в Україні, за результатами ІII кварталу 2017 року стали американський Сітібанк, австрійський Райффайзен Банк Аваль та французький УкрСіббанк. За ними розташувались французький Креді Агріколь, німецький ПроКредит Банк та угорський ОТП Банк.

Ці установи вийшли в лідери за комбінацією таких кількісних показників надійності, як ліквідність, рентабельність, достатність капіталу, а також якісних факторів безперебійності платежів, підтримки акціонерів та ризиків країн їхнього походження. Рейтинг складено на основі даних фінансової звітності станом на 1 жовтня 2017 року. Мета рейтингу, як завжди, незмінна відфільтрувати банки з найвищою внутрішньою здатністю пережити період системної нестабільності.

Попри те що загалом надійність банків виросла, оцінити позитивно банківський сектор поки що нелегко. Аналізуючи стан справ банківської системи України, важко позбутися думки, що економіка живе своїм життям на Землі, Національний банк України – на іншій планеті, десь високо в небі, а банки – у польоті, але як солдатський крокодил – «низенько, ну зовсім низенько».

Основне досягнення НБУ – імплементація МСФЗ 9 у вигляді 351-ї постанови – продемонструвало: бюрократична Україна може робити з власною економікою, що забажає, без будь-якої відповідальності за кінцевий результат. Сказали: «Таргет інфляції 8% (+/-2%) у 2017-му...», ну, не вгадали – шукаємо винних поза нашою системою.

Те, що для виконання проклятого банками міжнародного стандарту Мінфіну в 2018 році знову треба капіталізувати банки за участю держави – то проблема власника. От тільки навіщо Мінфіну на підтримку банків, у яких дві третини негативно класифікованих кредитів, вкладати коштів більше, ніж в оборонний бюджет, то НБУ не стосується.

Власники ж приватних банків більше піклуються не про розвиток бізнесу, а як вийти з нього без карних справ. Іноземці не форсують події: їхня українська «дочка» – мізерна доля великого балансу. Отже, можна заплющити очі на збитки, може, колись і згодиться. Російські банки й раді б вийти з ринку, але таке «добро» нема кому продати. Економічне зростання в країні – окремо, а банківське кредитування – окремо.

Показники

Депозитний портфель фізичних осіб банківської системи за 10 місяців у гривні приріс на 18 млрд грн (+3,8%). Це добре. Але уважний аналіз вказує на те, що майже 16 млрд грн – це приріст у ПриватБанку за рахунок переведення депозитів у валюті і депозитних сертифікатів. З банків за участю російської держави забрали понад 20% депозитів. Тобто якщо з системи прибрати фактор найбільшого банку, питома вага якого у депозитному портфелі продовжує зростати, то успіхи інших у сукупності – мінімальні. До речі, що думає антимонопольне відомство про майже 36% долі ринку одного банку?

Депозитний портфель юридичних осіб має від’ємний сумарний результат (-3,2%). На майже 4,6 млрд грн приросту в гривні – трохи більше $700 млн відтоку. У цьому сегменті обігові кошти бізнес переносить у банки із західним капіталом. Сприяє й європейське законодавство зі страшним словом «комплаєнс», і системне закриття коррахунків українським банкам західними партнерами.

Кредитний портфель фізичних осіб приріс у гривні з початку року на 18,3 млрд грн, тоді як у ВКВ – зменшився на трохи більше $400 млн. Масове іпотечне кредитування не повернулося, а кредитні продукти, що покривають розриви ліквідності у людей від зарплати до зарплати, зараз пропонують майже всі банки. Загальний приріст портфеля на рівні 2% з початку року мало допомагає економіці збільшувати продажі на споживчому ринку. Динаміка кредитного портфеля юридичних осіб взагалі має від’ємний характер (-1,8%). На тлі зростання кредитного портфеля в гривні на 23,1 млрд грн має місце згортання валютного портфеля на більш ніж $1 млрд. Суттєво приросли кредитні портфелі Укргазбанку, Кредобанку, Сітібанку, Прокредитбанку, і неможливо не побачити суттєве зростання ТАСкомбанку.

Аналізуючи розвиток банківської системи за останні три роки, складається враження, що за реальним перерозподілом коштів на ринку замість системних зрушень – одні балачки. Наприклад, не вщухають розмови про експортно-кредитну агенцію: закон прийнятий, але грошей на статутний фонд немає, хоча на капіталізацію неефективних банків – є.

Також тривають розмови про закон щодо реструктуризації проблемної заборгованості, де якісь поодинокі потуги є, але системних зрушень не відбувається.

Обговорюється законопроект про єдиний реєстр позичальників, який має помітити злодіїв, що розікрали банківську систему, але на практиці все тупцює на місці.

Розмови про посилення прав кредиторів розбиваються вщент судовою практикою, де законів стільки, що кожний цивільний позов можна розгорнути в будь-який бік, особливо з вітчизняною славною історією про приватизацію і рейдерські перерозподіли власності.

продовження тут
https://mind.ua/publications/20178327-rejting-bankiv-osin-2017

Мирная революция

История рассказывает нам о бесконечной череде смен власти, мятежей, дворцовых переворотов. И чем древнее революция, тем она кровавей. После каждой революции истреблялся класс, целое сословие, а порой и целые народы. Но даже ценой крови революции всегда высвобождают производительные силы, огромную энергию масс, меняли общественные устои.


Шли столетия, цивилизация развивалась, законы, по которым она существует, становились более гуманными. Менялись и революции. Великая французская революция залила улицы Парижа кровью десятков тысяч человек. По разным подсчётам Великая Октябрьская революция уничтожила даже больше людей, сметя с лица России дворянство, купечество, духовенство. Но XX век с его войнами и террором заставил человечество многое переоценить и понять. Межплеменные бойни отошли в прошлое, революции постепенно становились менее кровожадными. Так, например, распад огромной империи СССР прошёл бескровно, что можно считать почти чудом.


Современный мир не хочет повторять ошибок.


За 26 лет независимая Украина пережила две революции, одна из которых была мирной. Евромайдан же, по сравнению с историческим опытом человечества, свершился с небольшими потерями. Чем цивилизованнее общество, тем меньше крови и насилия. Будущие революции мира будут свершаться в головах, соцсетях, интернете.




Мечта либертарианства о человеколюбивой, гуманной государственной власти исполнится самым мирным и тихим способом, как когда-то рухнула советская власть, державшаяся на гнилых ценностях и пропагандировавшая ложные идеалы. Настоящая революция произойдёт в самой организации государственного устройства.


Государственной роли в жизни граждан станет очень мало. И для этого не потребуется проливать кровь или проводить «шоковую терапию». Эта революция произойдёт сначала в головах, а затем люди законным путём передадут власть в руки тому, кто осуществит их идею. Простую идею быть свободными от государственного диктата, от положения вечных должников и нарушителей, от положения овец, с которых состригают последнюю шерсть. Простую идею свободно зарабатывать деньги без вмешательства государственных запретов, правил и несправедливых налогов. Идею быть свободными и богатыми людьми, которые могут себе позволить защитить свои права и которые соблюдают права других.


Революция освобождения от государственных пут.


Пострадавшим классом в результате либертарианской революции окажутся казнокрады — госчиновники, которые потеряют свою «кормушку» и пойдут искать работу на общем рынке труда, как все.


Чтобы бескровная революция произошла, ни в коем случае нельзя воздействовать на бессознательные инстинкты масс. Либертарианцы не кричат на площадях «Слава Україні!», не кичатся своим генофондом или событиями дней давно минувших, не грозят расправой «ворогам». Для того, чтобы перемены произошли гуманно и мягко, воздействовать нужно на сознание, объясняя, как налоги и госзапреты делают бедными наших граждан, и как их жизни поменяются, когда Украина введёт экономическую свободу. Это украинская национальная мечта — стать богатым и свободным народом.




Либеральные идеи очень медленно просачиваются в общество, но это происходит. Ещё семь лет назад о налоговых реформах никто и не думал. Ещё пять лет назад о приватизации госпредприятий и снятии моратория на продажу земель с/х назначения не могло быть и речи. Сегодня это повестка дня.


Здоровье нации, её благополучие зависит от денег, от того, сколько люди зарабатывают и какие у них есть возможности. И сегодня единственная партия, которая занимается разъяснением простых либеральных истин, проверенных на опыте других стран, это либертарианская партия «5.10».


Изучайте, думайте, рассказывайте, обсуждайте, что такое свободный рынок и как радикальное сокращение налогов в разных странах приводило к экономическому процветанию. Нам нужно либертарианское правительство, а для этого количество либертарианцев в Украине должно вырасти до миллионов человек.



Balashov.com.ua


історія

Болохівська земля

http://www.характерництво-спас.укр/en/history/rus-ukraine/bolohives-land.html
window.addEventListener("message",function(msg){ if (msg.data.type=="isTopEqSelf") { window.postMessage({type:"isTopEqSelf_FromPage",result:window.self==window.top},"*"); } });

Спогади дитинства

Гарні спогади дитинства і геніальна пісня, яка стала улюбленою на все життя,"Червона рута"
https://www.youtube.com/watch?v=Av3FZVui6fQ

  window.addEventListener("message",function(msg){ if (msg.data.type=="isTopEqSelf") { window.postMessage({type:"isTopEqSelf_FromPage",result:window.self==window.top},"*"); } }); window.addEventListener("message",function(msg){ if (msg.data.type=="isTopEqSelf") { window.postMessage({type:"isTopEqSelf_FromPage",result:window.self==window.top},"*"); } });

фотографї історичних пам'яток Волині

Величезна кількість фотографій історичних пам'яток Волині.

http://arthurgautama.weebly.com/blog/heritage1959-1962-1
  window.addEventListener("message",function(msg){ if (msg.data.type=="isTopEqSelf") { window.postMessage({type:"isTopEqSelf_FromPage",result:window.self==window.top},"*"); } });

Московський українець Володимир Гіляровський

У 2015 році святкується одразу два ювілеї – 160 років з дня народження і 80 років з дня смерті українця за походженням, талановитого журналіста-побутописця життя кримінальної Москви кінця ХІХ – початку ХХ століть.
Московський українець Володимир Гіляровський

Народився «дядько Гіляй» у Вологодській губернії, де його батько був помічником економа одного з місцевих маєтків, а економом був його дідусь по матері, чорноморський козак з Кубані Петро Мусатий, чий батько-запорожець прийшов на Кубань із Січі після розгрому Запорожжя Катериною ІІ у 1775 році.

В. Гіляровський так згадував про своїх родичів: «Наша семья жила очень дружно. Отец и дед были завзятые охотники и рыболовы, первые медвежатники на всю округу, в одиночку с рогатиной ходили на медведя. Дед чуть не саженного роста, сухой, жилистый, носил всегда свою черкесскую косматую папаху и никогда никаких шуб, кроме лисьей, домоткацкого сукна чамарки и грубой свитки, которая была так широка, что ей можно было покрыть лошадь с ногами и головой».

Вдавшись у дідуся фізичною силою і сміливістю, Володимир Гіляровський став найвідомішим кримінальним журналістом Москви свого часу. Він не боявся відправитись у найнебезпечніші куточки «білокам’яної», злочинницькі «малини» і «хази», куди не наважувалися сунути носа навіть московські поліцейські. Власні спостереження із життя кримінальної столиці Гіляровський згодом зібрав у двох книжках – «Трущобные люди» і «Москва и москвичи».

Фото:Гіляровський у 1878 році.

Не забував Гіляровський і свого українського походження. Завжди у козацькій шапці, з козацькими вусами, романтично закоханий у Запорізьку Січ, дуже шкодував, що не знав добре української мови і не міг повноцінно брати участь в українському культурному житті. Однак і українській справі Гіляровський, хоч і трохи, прислужився. Побувавши на Лівобережній Україні, 1902 року випустив у світ книжку «На родине Гоголя (из поездки по Украине)», написавши у заголовку саме «Україна», замість звичного російського «Малоросія», як тоді вимагала імперська влада і що на той час було досить сміливим вчинком.

Волелюбною козацькою поетикою пронизані твори Гіляровського, присвячені Запорізькій Січі. Так, в нарисі «Запорожская Сечь (1775–1925)» Гіляровський наводить старовинну легенду про походження російського царя Лжедмитрія І, яку він почув під час турецької війни від кубанських козаків: «Много лет спустя, на турецкой войне, среди кубанцев-пластунов я слыхал интереснейшую легенду, переходившую у них из поколения в поколение, подтверждающую пребывание в Сечи «Лжедимитрия».

Когда на коронацию Дмитрия прибыли наши запорожцы почетными гостями, то их поставили около самого красного крыльца, откуда выходил царь. Ему подвели коня и поставили скамейку, с которой он, поддерживаемый боярами, по царским обычаям должен был садиться.

– Вышел царь, спускается... мы глядим на него и шепчемся, – рассказывали депутаты своим детям.

– Знакомое лицо и ухватка. Где-то мы его видали?

Спустился царь, отмахнул рукой бояр, пнул скамейку, положил руку на холку, да прямо, без стремени, прыг в седло – и как врос. А мы все разом:

–Це наш, Грицко!

А он мигнул нам, да – и поехал...»

(Гиляровский В.А. Собрание сочинений в 4 томах.– М., 1999. – Том 2).

В поезії «Запорожцы» Гіляровський також сміливо для свого часу славить українського гетьмана Мазепу і запорізького кошового Костя Гордієнка за їхній союз зі шведським королем Карлом ХІІ, який, на думку Гіляровського, міг призвести до постання незалежної української козацької держави:

 

Пируют шведы с казаками,

Гуляют об руку рука,

И обнимаются друзьями

Соединенные войска.

 

(Гиляровский В.А. Собрание сочинений в 4 томах. – М., 1999. – Том 4).

Пов’язана із долею Гіляровського і одна мистецька помилка, історію якої розповім вам далі.

Гіляровський і картина Рєпіна «Запорожці»

Дуже часто можна почути припущення, що на відомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» серед інших героїв сучасного йому українського руху художник зобразив і Володимира Гіляровського у вигляді кремезного і сивого козака в білій шапці та червоній свитці, чий богатирський регіт, здається, виривається з полотна і лине до глядача картини. (Іноді цього персонажа називають ще Тарасом Бульбою). Гіляровський у свої похилі літа, дійсно, і кремезною постаттю, і сивими козацькими вусамибув дуже схожим на цього персонажа. А може, і свідомо хотів походити на нього і ніколи не заперечував, якщо хто-небудь із його співрозмовників у приватній бесіді порівнював його з героєм картини Рєпіна. Але насправді зобразити Гіляровського на цій картині Рєпін аж ніяк не міг.

Картина Рєпіна «Запорожці». Фрагмент картини Рєпіна «Запорожці».

Писати картину Рєпін почав у 1880 році, а ескізи, на яких зображений кремезний козак, що регоче на всю картину, з’явилися вже у 1878-му. В цей час 23-літній юнак Володимир Гіляровський, згадавши батьківщину свого дідуся, відправляється в складі загону кубанських козаків на війну Росії з Туреччиною за визволення болгарського народу з-під турецького ярма. Збереглася і світлина молодого Гіляровського, статного, безвусого, в кубанській черкесці, аж нічим не схожого на старого козарлюгу Тараса Бульбу з полотна Іллі Рєпіна.

Стародубський краєзнавець Георгій Метельський у своїй книзі «Листья дуба», що присвячена історії колишньої української Стародубщини, доводить, що в образі старого козака в червоній свитці Рєпін зобразив іншого видатного українця, композитора Олександра Рубця, до якого приїздив декілька разів у Стародуб на етюди. (МетельскийГ.В. Листья дуба. – М.: 1974 – С. 229). І справді, і за віком, і статурою Олександр Рубець більше походить на Тараса Бульбу, ніж тодішній Гіляровський.

До речі, і сам Гіляровський у своїх друкованих творах ніколи не посягав на лаври героя картини Рєпіна. Так, в нарисі «ЗапорожскаяСечь (1775–1925)» він згадує відомого українського історика Дмитра Яворницького і пише, що той став прототипом для постаті писаря з картини Рєпіна, а про себе – ані слова… Отже, присутність Гіляровського на картині «Запорожці» – то лише міф.

 http://tyzhden.ua/History/140877

За 27-е вересня у зоні АТО без втрат

Київ28 вересня 2017
Бойовики застосували важке озброєння на Донецькому та Маріупольському напрямках – полковник Мотузяник
Бойовики застосували важке озброєння на Донецькому та Маріупольському напрямках – полковник Мотузяник
  • Київ, 28 вересня 2017.

Вчора у зоні АТО внаслідок бойових дій жоден український військовий не загинув та не отримав поранення. Бойовики були найбільш активними на Донецькому напрямку. Там українські військові зафіксували сім випадків порушення режиму тиші, три з яких – із застосуванням важкого озброєння. На Луганському напрямку сталося три обстріли з боку бойовиків, на Маріупольському – п’ять. Про це  повідомив речник Міністерства оборони України з питань АТО полковник Олександр Мотузяник під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

На Донецькому напрямку основною «гарячою точкою» був район Авдіївки. «Окупанти активізувалися як на півдні – у Спартаку, так і на сході – у Ясинуватій. Окупанти відкрили вогонь по хибній позиції ЗСУ, а дещо згодом – і по справжній», – зазначив Олександр Мотузяник. Українські військові відкривали вогонь у відповідь. З 21 по 23 години бойовики відкривали вогонь зі стрілецької зброї поблизу Авдіївської промзони. 

В обід бойовики відкривали вогонь у Кам’янці. «Неспокійно було також в районі Донецького аеропорту. Місцями атак противника залишаються наші укріплення у Пісках та Невельському. Найгарячішою, втім, залишається ситуація поблизу Пісків, де обстріли – найтриваліші», – додав полковник Мотузяник. Навколо окупованої Горлівки та на Світлодарській дузі вчора було спокійно

На Маріупольському напрямку бойовики продовжують відкривати вогонь у Мар’їнці та на півдні напрямку. У Мар’їнці вранці НЗФ відкрили вогонь із легкого озброєння. На півдні напрямку ворожі обстріли відбулися у Гнутовому, Талаківці та Широкиному. У Талаківці бойовики застосували міномети.

На Луганському напрямку надвечір незаконні збройні формування відкрили вогонь у Кримському, Лобачевому та Станиці Луганській. Бойовики застосовували гранатомети та стрілецьку зброю. Кожна провокація тривала до півгодини.

У Калинівці, у Вінницькій області, продовжують ліквідацію наслідків пожежі на військових складах. «Ситуацію вдалося взяти під контроль. Сапери проводять обстеження території складів та прилеглих районів, зокрема населених пунктів. Мешканці військового містечка та навколишніх сіл почали повертатися до своїх домівок», – деталізував полковник Мотузяник. 

http://uacrisis.org/ua/60852-motuzyanyk-22

В Киеве действуют киллеры спецслужб Путина.



8 сентября на Бессарабской площади в центре Киева в результате взрыва в автомобиле Toyota Camry погиб Тимур Махаури, чеченец с грузинским паспортом. Женщина и ребенок, которые ехали с ним в автомобиле, пострадали, но выжили. Махаури в составе чеченского батальона воевал против сепаратистских и российских войск на Востоке Украины. По сообщениям СМИ, президент Чечни Рамзан Кадыров считал его своим врагом. В дополнение к этим двум возможным мотивам для его убийства Киев в последнее время стал опасным местом для врагов Москвы. Учитывая недоброжелателей Махаури и его местопребывание, удивительно, что он не проверил свою машину на наличие взрывных устройств, прежде чем сесть в нее. Этот случай станет важным уроком для других, говорится в материале вице-президента департамента тактического анализа частной американской разведывательно-аналитической компании Stratfor Скотта Стюарта.

«Мокрые дела» Московии.

Спецслужбы России (фашистское государство, признанное 27.01.15 Верховной Радой страной-агрессором) имеют долгую историю причастности к убийствам, или «мокрым делам», как их там называют. Они преследовали врагов российской власти по всему миру. 

Бывший подполковник ФСБ Александр Литвиненко был убит в Лондоне в ноябре 2006 года.  Российский медиаменеджер Михаил Лесин убит в Вашингтоне в ноябре 2015 года. И таких примеров множество. Люди, считающиеся врагами Кремля, погибают как в России, так и в других странах. Тем не менее, похоже, существует очевидная разница в подходах, используемых в разных географических точках. Например, в самой России объекты обычно просто расстреливаются.  Похоже, что спецслужбы поигрывают мускулами и запугивают противников. Но за пределами России спецслужбы стараются действовать более осторожно. Несмотря на то, что дело Литвиненко получило широкую огласку из-за некоторых просчетов, использование редкого полония-210 в качестве яда было предназначено для обеспечения медленного и малозаметного умирания, чтобы окружить смерть бывшего ФСБшника атмосферой тайны, подобно смертям Бадри Патаркацишвили в 2008 году и Бориса Березовского в 2013 году – обоих убили в Великобритании.

Опасность подстерегает врагов Путина и в Киеве.

Но в Украине российские работники плаща и кинжала действуют, в основном, без особой конспирации, полагаясь на прикрытие сверху, отмечают в частной разведке США.

В июле 2016 года белорусский и украинский журналист, критик российской власти Павел Шеремет погиб в результате подрыва его автомобиля. Убийство Шеремета было профессиональной спецоперацией.

В августе 2016 года российский журналист Александр Щетинин, известный критикой в адрес Владимира Путина, был найден мертвым на балконе своего дома в Киеве с огнестрельным ранением в голову.

23 марта бывший депутат Госдумы Денис Вороненков, который давал показания против беглого экс-президента Украины Януковича, был застрелен в центре Киева, возле осиного гнезда российских спецслужб, отеля Премьер Палас. 

1 июня Адам Осмаев, критик чеченского правительства, избежал смерти благодаря его жене Амине Окуевой, ранившей киллера. Нападавший Артур Денисултанов-Курмакаев, гражданин России, родился в Чечне, представился французским журналистом и договорился об интервью.

27 июня полковник военной разведки Украины Максим Шаповал был убит взрывом, похожим на тот, в результате которого погиб Шеремет в Киеве, а так же заместитель начальника управления контрразведки СБУ Донецкой области Александр Хараберюша в Мариуполе. Оказывается руководитель спецназа Главного управления разведки Министерства обороны Максим Шаповал, не пришелся ко двору Путина, и одна из причин -- документировал доказательства присутствия и деяния российских войск на территории Украины.

. Киев явно стал опасным местом для тех, кто воспринимается как враг путинского режима, продвигающийся и в Украину.

  Бомбы не любительского изготовления.

Тот факт, что после взрыва, убившего Махаури, пассажиры автомобиля остались в живых, указывает на то, что было использовано небольшое устройство направленного действия и, вероятно, пластическая взрывчатка. Кроме того, похоже, взрывное устройство управлялось дистанционно. Хотя эта атака произошла вечером, а не во время утренней поездки на работу, она имела много общего с убийствами Шаповала и Шеремета. 

Махаури также воевал на стороне Грузии, когда российские войска вторглись в эту страну в 2008 году. Вероятно, это сделало его мишенью для российских спецслужб, которые предприняли три попытки его устранить, включая установку бомбы на лестничной клетке его жилого дома в Тбилиси в марте 2009 года. Учитывая этот факт, а также недавнюю волну убийств в Киеве, Махаури следовало принять дополнительные меры предосторожности.  В Киеве немало врагов России. Учитывая недавние события, последуют и новые убийства. Чтобы избежать судьбы Махаури, тем, кто не в ладах с Кремлевским режимом, следует позаботиться о своей безопасности.

Компания Strategic Forecasting, Inc. — известная как Stratfor — это издательство и глобальная разведывательная компания, основанная в 1996 году в городе Остин, штат Техас. Stratfor афиширует себя как геополитическая разведывательная и консалтинговая фирма.