хочу сюда!
 

Александра

42 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «україна»

З роману Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого»

Цитати з роману Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого»

(«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010)

Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу. Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації. Скоро людство, як той святий Діонісій, ітиме з власною головою в руках, а на плечах у нього буде віртуальна голова, набахтурена абсурдом безвиході. Ми статисти духовної пустелі. Ми ґвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим входимо і в двадцять перше. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само. Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф. Тісно робиться на планеті, людство витісняє саме себе. Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві. А перемогти можна, лише коли її тримають живі. Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати. Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. Наївний ми народ, українці. Мріємо про свободу в умовах глобалізації. Випустили свою гривню з князями й поетами, коли вже не треба ні історії, ні поезії. Любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за свою мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і усього, будуємо незалежну державу. Та все дбаємо про злагоду в суспільстві, про консенсус і компроміс. Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів. Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше. Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі й картини, а ікону нема де поставити. У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама. Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема. Коли факти розкидані у свідомості, то це лише факти. А коли їх звести докупи, це вже система. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Мабуть, час уже нам приймати новий гімн — «Донбас порожняк не гоніт» і на біцепси нашої Незалежності наколоти тату Пальма Мерцалова. У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене.

Стань «сопричасником»!

СТАНЬ «СОПРИЧАСНИКОМ»!

Спілка Української Молоді в Україні, у рамках відзначення роковин Голодомору, ініціює проведення акції «Сопричастя» на знак духовної єдності з тими поколіннями українців, які постраждали в часи Великого Голоду та терору. Вважаємо, що серед низки меморіальних заходів, які супроводжуватимуть цей сумний ювілей, важливо не загубити пам’ять про саму людину, що стала жертвою тієї неоголошеної війни. Нерідко ми згадуємо про сам факт голоду 1932-1933 років, про його призвідників, але не в стані осягнути жаху, перед яким віч-на-віч опинився пересічний українець, з хати якого вимели останню зернину, село якого оточене кільцем вартових, діти якого просять їсти... Аби зрозуміти — потрібно пережити, або, принаймні, спробувати це зробити. Саме це є одним iз завдань акції «Сопричастя», покликаної вшанувати пам’ять жертв Голодомору шляхом посту, молитви та доброї справи. ПІСТ Кожен, хто погодився взяти участь в цій акції, бере на себе добровільне зобов’язання суворого посту, без вживання страви, впродовж 33 годин (з 7.00 год. 26 листопада 2010 року до 16.00 год. 27 листопада 2010 року). Це буде своєрідною особистою жертвою кожного з нас на спомин душі невинно загиблих від голоду 33 року. Дуже важливо аби ця жертва була свідомою, а не механічною. До участі в цьому заході запрошуються виключно особи, які досягли 18-ти річного віку й не мають медичних протипоказань щодо такого добровільного голодування. МОЛИТВА О 16 годині, 27 листопада 2010 р., учасники акції духовно єднаються в спільній молитві за упокій душі невинно вбитих та померлих від голоду. ДОБРЕ ДІЛО Впродовж 33 годин участі в акції кожен її учасник може зробити добре діло, метою якого є допомога ближньому, який цього потребує. Це може бути милостиня, пожертва на сиротинець тощо. Кожен вправі самостійно вибирати, яке добре діло він може зробити і куди його спрямувати. Зазначимо, що вперше така акція, започаткована СУМівцями Австралії та членами Тернопільської міської організації Спілки української молоді в Україні, відбулася у 2003 році. З того часу СУМівці щороку, в листопаді, проводять такий захід, присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору. У 2006 році до участі в «Сопричасті» долучилися не лише громадяни України, але й представники Грузії, Великої Британії, Словаччини. Акцію підтримав доктор філологічних наук, багаторічний завідувач Науково-дослідного відділу україністики Університету ім. Шафарика у Пряшеві (Словаччина) професор Микола Мушинка, інші громадські діячі. Запрошуємо вас долучитися до акції «Сопричастя» і вшанувати молитвою, постом та доброю справою пам’ять тих, хто невинно загинув під час голоду 1932-1933 років. Запрошуємо вас долучитися до акції «Сопричастя» і вшанувати молитвою, постом та доброю справою пам’ять тих, хто невинно загинув під час голоду 1932—1933 років.

Наша ідеологія - ЛЮБОВ до України

В кого обмаль часу дивимось з 2 хв. 50 сек. І розсилаємо. 


Гора Афон. КАЛІКАтура.

В одній багатій країні жив собі  уркаган, звичайний гопнік.
Два рази він відсидів у в'язниці, ще два рази йому вдавалося
уникати
нових отсидок.
Якимось чином він потрапив до номенклатури КПРС, і почалася його кар'єра чиновника.
Але свій кримінальний досвід він не забув, і на кожній посаді крав, де більше, де меньше.
Потім ця країна відокремилася від імперії, а уркаган-чиновник продовжував
своє кар'єрнє зростання
, завдяки тому, шо не була проведена
люстрация
.
І в решті-решт сталося диво. Він став президентом цієї країни. Це вперше в
історії людства, коли урка-рецидівист, стає президентом
країни
.
Але він, яким був, таким і залишився. Все його життя, діяльність, були заточені на крадіжки.
І більше ніяких думок в нього не було.
Як не дивно, а він був настількі туп, шо навіть не знав в якій півкулі земного шару живе, до нього
дійшло, шо в нього нема мізків, шоб керувати країною.
А в нього була така заморочка, їздити на гору Афон, просити якихось Божих благ.
 Але точно ніхто не знав, чі їздив він туди, та і ,взагалі, чі знав, де вона знаходиться.
Ось і цей раз, він потіліпався до цієї гори, просити
ради.











Там на голосуванні, декілька відповідей, шо сказала йому  гора.
Якою, на ваш погляд, була ця відповідь?



8%, 6 голосов

3%, 2 голоса

16%, 12 голосов

74%, 56 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Нагадування: владу в Україні узурпувала банда фашистів.

Знаєте що це таке-



Це фасції. Пучок в'язових, або березових гілок.
Вони стали символом партії Беніто Мусоліні, яка і отримала назву - фашистська.
Це, справжній символ фашизма, а не свастика, яка є позитивним символом.

Цим символом, фасціями, Мусоліні показував, що він збирає всю владу в один пучок, в одні руки.

Скажить, будь ласка, Вам це нічого не нагадує?
Так, це те, що зараз робиться та впроваджується в нашій країні.

На додачу можна ще сказати, що фашизм, це ще й заборона всіх демократичних свобод.
І це також в повній мірі впроваджується в Україні.

Ну, а те що ці, наши, доморощенні фашисти, є ще і звичайними бандитами,
уркаганами, крадіями, і всю цю камарілью очолює рецидівіст з двома відсідками,
безмежно тупий та дебіловатий, додає всій цій ситуації суму, та одночасно
викликає холодну лють.

Це одне.

Друге.
А це ви точно знаєте, що це таке-




Конституція України.

Мабуть не треба казати, що її вже нема.
Ця вищезгадувана банда фашистів, сама того не помітимвши,
відмінила її.

Тим самим, вони зробили самі себе нелегітимними.
Вони зараз працюють в нелегітимному полі.

Але з іншого боку, у нас, народу, з'явився уникальний шанс.
Справа в тому, що владу, в любій країні світу, навіть з авторітарним режимом,
формує народ.
Формує по-різному, своїми активними діями, або пасивними, але народ, і тількі народ,
формує владу.

І оскількі влада зараз в нас нелегітимна, все що буде робити народ,
 навіть через озброєнне повстання, для усунення цієї влади,
 буде знаходитися в правовому полі,
І буде законним.

А все що роблять і будуть робити бандити-фашисти, є незаконним, і не є правовим.

Пробачте, що я нагадую про це.
Всі це розуміють, і цю замітку я тиснув, перш за все для себе.

Я все розумію, я знаю, і я не буду стояти збоку та спокійно спостерігати.


Цікаво, багато ще залишилося лохів?
Спробуємо це з'ясувати по голосувалці.


 

85%, 86 голосов

12%, 12 голосов

3%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Шедевр украинской оперы-"Наталка Полтавка"

Специально для сообщества подготовила большую заметку о выдающемся произведении украинской культуры.  Немного много текста, но я рассчитываю, что не все знаю , увы, эту историю. А уж удержаться от замечательнейших песен в исполнении наших гениальных певцов тоже не смогла. Так что если есть время, читайте, слушайте, получайте удовольствие!

[ Читать дальше ]

З днем незалежності України ! ! !

 З днем незалежності України! З днем незалежності України! З днем незалежності України!  З днем незалежності України! З днем незалежності України! З днем незалежності України! :::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: Вітаю всіх друзів з нашим спільним українським святом - днем незалежності України! Добробуту нам і процвітання! Слава Україні!:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::: З днем незалежності України! З днем незалежності України! З днем незалежності України!  З днем незалежності України! З днем незалежності України! З днем незалежності України! Рейтинг блогов

Обережно - міліція!

Зеки, сидячі в тюрмі або перебуваючи на зоні в колоніях, можуть дозволити собі пожартувати: "Моя міліція мене стереже". А як бути нам, простим громадянам України?
За останні місяці ситуаці така, що міліція стає для наших громадян страшнішою за бандитів. Скоро з усіх усюд буде чути не крик: "Гвалт! Міліція! Рятуйте - бандити напали!", а вереск до навпаки: "Гвалт! Бандити! Рятуйте - міліція напала!"
Ситуація дика, але коли зек стає президентом, то мент має стати бандитом і мусить займатись злочинами як їх організатор, а не ліквідатор! Бо ніяк інакше я не можу розцінити заяву міністра МВД України громадянина Могильова з трибуни Верховної Ради України щодо того, що він знає про підготовку збройних кривавих сутичок і безпорядків 22 січня. Ще б не знати, коли їх організатори власне міністру Могильову і звітують про хід підготовки. Певен, що всі ви не один раз бачили по телевізору кадри з підготовки спецназу МВД, де в ролі терористів чи правопорушників виступали ті самі спецназівці МВД. Тепер від тренувань вони перейдуть до живого діла.
Якраз кілька днів тому я побував на прес-конференції Миколи Ляховича, що відсидів у в*язниці майже 3 роки з 5 за відомі антикучмівські безпорядки в Києві коло пам*ятника Тарасу Шевченку, так він прямо і доказово розповів, що тоді сам особисто та з Шкілем зупиняли якихось зовсім невідомих хлопців, що жбурляли в кордони міліції чим попало. І хоч все було чіктко зафіксовано на відео - засудили його й інших побратимів, як організаторів безпорядків. Причому багато чиновників МВД потім перед ним вибачались за це і казали у своє виправдання, що нічого не могли зробити - наказ треба виконувати, навіть якщо він словесний і конфединційний.
Полковнику МВД, який провів цю "успішну" провокацію, дали звання генерала, а за деякий час він став заступником міністра МВД - кого б ви подумали? Цушка? А ось і ні! Не вгадали: своїм заступником цього знавця провокацій зробив міністр Юрій Луценко! Смакуйте, які у нас були "помаранчові борці за справедливість". Нічого, зараз і вони посидять в тюрязі, відпочинуть і подумають, може ще якусь фігню придумають...
Хто хоче деталей - інтернет дозволяє самому дізнатись. А я закликаю до одного: бійтесь міліції, яка до вас ще не наближається, бо коли міліція почне до вас наближатись - буде пізно!
Он до хлопців з "Тризуба" наблизились і що доброго з того вийшло хлопцям? Вручили кожному по іменному автомату та й засадили за зберігання зброї. Ще кажуть дякувати, що не за наркотики притягли чи згвалтування постового даїшника. "Дякуєм, громадяни міліціянти, що не збезчестили, а героями робите, хоч хлопці вас про те і не просили." Але нам було особисте замовлення від  Самого! (і пальчиком до гори вказуєм, бо сказати в голос - та ви що!): "Треба вполювати кількох з "Тризуба". І ще не встигли їх схопити й опитати, а вже міністр знає і звітує "про хату з двома рушницями й оптикою коло летовища" в Івано-Франківську, де Самий-Самий мав злітати, але передумав і пішов пішки, задля моціону та розпитати, а де поділись на івано-франківщині всі яйця?..
Ще добре, що ракетного комплексу "земля-повітря" в тій хатинці не знайшлось на стріху, і танка під стодолою, а то щось не дуже лячно, а обивателя треба грунтовно лякати, як в братній Росії феесбешники не роздрібнюючись будинок з усіма меншканцями бах і підірвали - і є в момент президент-герой в країні-переможниці всіх воєн і народів!
Виходячи з вище сказаного і з очікуваного, я пропоную відтепер всі громадські акції проводити виключно в полях і лісах, або вдома тихенько причаївшись в темному куточку з вузликом найнеобхіднішого про всяк випадок - а раптом і до вас міліція зайде. І не переживайте, що цього разу не зайшла - повірте мені на слово: обов*язково зайде! Наша міліція постарається, щоб ви могли спокійно розлягтись на нарах в камері і весело сказати: "Моя міліція мене стереже!"

Богдан Гордасевич
17 січня 2011
м. Львів-Рясне

87%, 71 голос

5%, 4 голоса

9%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Два шляхи. Вибір є. Але...


Так, коли ніколи замислишся, і починає дах їхати.
 
Ось людина.

Вона народжуєтся, щоб померти. Вчасно померти. Не раптом.

І в цей проміжок, між народженням та смертю, отримати задоволення від життя.

Щоб було, що їсти, що одягнути.
Щоб було де жити. Щоб понароджувалися діти. Щоб була можливість їх виховати.
Бажано відчути під власним м'яким місцем, шкіряне сидіння "Мерседеса".

Ну, і так далі, дрібні людські радощі.

Ну і з відчуттям виконаного обов'язку, з купою вражень, повернутися туди.
Назад.

А що маємо?

Два шляхи.

Угору, та вниз.
Обираємо вниз.

Світло, та темрява.
Обираємо темряву.

Вперед, та назад.
Обираємо назад.

Можливість долучитися до "золотого мільярда", та злидні.
Обираємо злидні.

Майбутне, та відсутність такового.
Обираємо відсутність майбутнього.

І ще дуже багато таких порівнянь.

Знов кажу, дах їде.

А у Вас?








Старший брат

Все, що могли, уже віддАли

Старшому брату на поталу.

Та не вгамовується Раша,

Не до вподоби їй свобода наша.

 

Куди ж ти лізеш, старший брате?

Невже й повітря наше хочеш відібрати?

А потім виявиться, що й цьогО замало,

Запрагне наших душ твоє осине жало.

 

Та посміхається лиш хитро старший брат,

Що у країні в нас не єдність, а розбрАт.

Що наша влада, прикриваючись законом,

Знущається лиш з власного народу.

 

Що дружба найміцніша з ним, єдиним,

Та дружить влада проти України.

В Верховній Зграї день і ніч готові засідати,

Щоби йому, могучому, як Богу, догоджати.

 

Закони вже давно людей не захищають.

В овечих шкурах перевЕртні їх приймають.

Вони готові й свою совість розпродАти,

Щоб тридцять срібнякІв одержати від брата.

 

Він насміхається :”А ви чого чекали,

Коли країну циркачеві довіряли?»

Ще декілька об’єктів залишИлося продати,

І тисячі людей своїх до нитки обібрати.

 

Й тоді вже,може,заспокоїться наш старший брат?

Так мріє по землі чужій провести свій парад.

До цього прагне він століттями, роками,

Щоб панувати безроздільно понад нами.

 

Та старший брат лиш одногО не передбачив –

Під його гнітом ми ніколи не заплачем!

І не впадем йому до ніг з поклоном,

Бо з нами Бог, і вірні ми ЙОГО законам.