Замітки україна

Замітки з міткою «україна»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Богдан Бо

Павло Тичина - правильний!

Я єсть народ, якого Правди сила!

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,

як вішала моїх дочок, синів

і як залізо, хліб та вугіль крала…

О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —

та, подавившись, падаєш в траву…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила,

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Сини мої, незламні українці,

я буду Вас за подвиг прославлять,—

ідіть батькам на допомогу й жінці,

дітей з ярма спішіте визволять!

На слобожанських нивах, на подільських,

на Чорнім морі я прошу, молю! — вбивайте ворогів,

злодюг кремлівських, вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не встидаюсь,

гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,

що з нього світ весь буде подивлять,

яка земля! яке зерно! росиця!

Ну як не сіять? Як відсіч ворогу не дать!

І я сіяю, крильми розгортаюсь,

своїх орлів скликаю, кличу, зву…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,

добробут в нас підніметься, як ртуть,

заблискотять косарки в житі,

заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,

пущу над сонцем хмарку, як брову…

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

Кремлівська гнидь, тремти!

Я розвертаюсь!

Тобі ж кладу я дошку гробову!

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Павло Тичина

Коментарі: 0

Богдан Бо

Сьогодні 20 лютого вся Україна вшановує героїзм захисників Донецького летовища, яких вороги прозвали "кіборгами" і є пояснення, чому так сталося. Один зі наших "кіборгів" згадував, що дуже боляче було втрачати побратимів. То було настільки нестерпно, така лють находила, що не знаходив собі місця, не хотілося шукати відпочинку, а тільки стріляти і стріляти в бік ворогів. Стріляти безперервно всі 24 години на добу. Оскільки з одного місця довго не постріляєш, бо засічуть і влуплять з важкого калібру в те місце, то мусів постійно змінювати позицію, мотатися туди-сюди, а з того і виникало враження у ворогів, що бійців у терміналі все збільшується і збільшується, хоча насправді їх меншало і меншало. Насправді це були не машини, а люди, живі люди, які гинули і не відновлювались, але попри все вони були - "Кіборги"! Так їх називали вороги.

Також дуже важливим є засвідчити про наявність серед захисників Донецького летовища великої кількості добровольців, тобто не фахових військових, але які проявляли такий неймовірний героїзм та відвагу в бою, що начисто знищували ворожі підрозділи зі дуже підготовленими бійцями зі спецназу, які самонадіяно вважали легкою прогулянкою захопити летовище, бо його захищають аматори військової справи. Зокрема прославлений у багатьох злочинних війнах спецпідрозділ "Вимпел" навіть узяв зі собою свій прапор частини, щоб встановити його над летовищем після своєї перемоги, але майже усі оті "вимпелята" були вбиті в тому бою і прапор їх дістався "кіборгам". Як гарно каже українське прислів'я: - Не кажи "гоп!" допоки не перескочиш.

Сакральною темою, яку ми і вшановуємо сьогодні, став героїзм наших українських воїнів-"кіборгів", бо в грудні-січні фронт стабілізувався і було перемир'я, але не у Донецькому летовищі, де бої тривали і ворог по при всі домовленості й далі намагався його захопити. Були пропозиції залишити ці напівруїни летовища, але багато хто з українських воїнів з цим не погодився, бо занадто дорого коштував цей форпост українського духу в межах Донецька. На жаль, але ротація у Донецьке летовище відбувалася чомусь через пости "сепарів", де українських воїнів оглядали якісь воєнспеци з російської розвідки, які підступно таємно причіпляли до амуніції "кіборгів" різні "маячки" та "жучки", що дуже ускладнило оборону для наших воїнів, але коли ця підступна дія не спрацювала і все одно "кіборги" відбивали всі атаки, то вороги пішли на ще підлішу акцію: попросили дозволу винести з нижніх поверхів термінала трупи своїх, але насправді вони на ношах скритно занесли багато вибухівки і заклали її під колони, що тримали на собі всю конструкцію летовища, а потім раптово підірвали. Саме звідси виникло оте загальновідоме гасло "Люди витримали - не витримав бетон" Багато "кіборгів" тоді загинуло, багатьох привалило уламками бетону і вони попали в полон, а залишки з живих змушені були залишити летовище, що перетворилося в одну суцільну руїну. Чи був потрібен цей жертовний героїзм "кіборгів"? Однозначно так, бо ми тому і вшановуємо пам'ять про цей героїчний Чин зараз. Він повністю тотожний подвигу героїв Крут, який не даремно прирівняли до давньоісторичного подвигу "З00-т спартанців", коли цар Спарти Леонід зрозумів, що перед величезною армією Персії його війську вже не встояти, то наказав усім союзним військам відступати і залишитись тільки спартанцям, щоб дати ворогу останній бій, прикриваючи одних і прославляючи інших: націю греків вцілому і свою любу батьківщину Спарту, зокрема. Спартанці майже всі тоді загинули, ворога не зупинили, але вони надихнули до боротьби усю Грецію. В усі часи були люди, які вважали за краще піддатися сильному ворогу, не опиратися, а шукати можливостей пристосуватися, як і багато людей взагалі не могли визначитися, що їм робити в такий час, аж раптом величний подвиг спартанців збурив їх до спротиву ворогу, яким би сильним і чисельним він не був. У підсумку греки виграли ту війну з Персією. Як потім скіфи розбили велике окупаційне військо перського царя Дарія саме там, де йде сучасна визвольна війна України з військом ще більш жорстокого агресора - Російською Федерацією. Не менш величним героїчним є приклад для українців усіх воїнів Української Повстанчої Армії на чолі з Головним Командиром генерал-хорунжим Романом Шухевичем. Вони також були свідомі трагічності свого становища після 1945-го року, коли вся Європа дрижала перед чоботом армії СРСР, але - не здалися! Билися, гинули і перемогли, бо є їх головна мета: Незалежна Українська Держава. Є! А комуністичної влади в Україні - немає! І СРСР немає! На тепер ми не маємо права програти війну, не маємо права здатися, бо героїзм "кіборгів" кличе всіх нас до битви за своє вільне майбутнє і гарне майбутнє для наших нащадків. Слава Україні! Героям слава! Слава "кіборгам" України!

Богдан Гордасевич

20 січня 2024 р.

Коментарі: 5

Богдан Бо

Референдум 1-го грудня

До тепер я завжди 1 грудня до відзначення Всеукраїнського референдуму на підтвердження Незалежності України оприлюднював вірші моєї мами, письменниці Галини Гордасевич, але цього разу я вирішив надати слово своєму літературному герою Жоржу Дикому, бо хто його знає чи будемо ще відзначати в Україні оте 1 грудня, яке вже діюча влада не відзначає ніяк.

Як влучно зазначив Жорж Дикий: "Комуняки розвалили Союз, а тепер і Україну добивають"

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ

Веселитись будемо

i усе забудемо.

Все, чого не знаємо, –

ми не пригадаємо.

Нащо нам iсторiя?!

Поперед – вiкторiя!

Слава комунiзму!

Та дивись крiзь призму:

кольори красивi,

а батьки вже сивi –

їх життя минає,

щастя чи хто має?

Парость молодая –

бур'яну безкрая...

Мрiяти не будемо –

все чуже огудимо!

Лиш своє вiтаємо –

тiльки ним ригаємо!

Мерзосна теорiя:

кожен, як калорiя.

Витисли, мов клiзму –

слава комунiзму!

Скрiзь слова лестивi,

скрiзь дiла злостивi.

Тiльки Бог те знає,

як всiх покарає:

винищить до краю

недолюдкiв зграю!

УКРАЇНІ

Яке це щастя – бути мертвим,

не знати горя та журби!

Яке це щастя – бути мертвим

й не бачити, як гинеш ти!

О, Україно! Рiдна мати!

Та ж скiльки плачiв тих складать?!

Тебе спасати, захищати...

І все могили насипать.

Немає сили, навiть вiри,

що буде правда на землi.

Страшною кров'ю напоїли

вже вщерть лани й сади твої.

І що з того? – нема нiчого!

Ми маєм пустку, де родить

смiття одне... Та ще болото,

що чвохка й газами смердить.

Нi, досить! – краще кулю в лоба!

У мертвих серце не болить!

Прощай, Україно – небого,

Вмираєм разом, раз не жить!

НЕМА

Лелеки бiльше не лiтають

Над хатою, якої вже нема

І дiти до батькiв не вибiгають

Бо нi дiтей, нi їх батькiв

уже давно нема... нема... нема...

А ми були, були такi замрiянi

Ми вiрили в кохання i життя

І тiльки верби, хугами завiянi

Сумують, що нiкого з нас

уже давно нема... нема... нема...

А кожна осiнь так кружляла крилами

А весни так квiтчали заметiлями

Ми були молодими й незрадливими

Ми були, але нас усiх

уже давно нема... нема... нема...

Серед зiрок я спомини визбирую

І свідчу: Світ існує не дарма

Я знаю все, бо я у тебе вiрую

Моя кохана, хоч тебе не було i

уже давно нема... нема... нема...

ЗІРКА ПАДАЄ

Зiрка падає, зiрка падає,

зiрка падає стовпом вогню.

Нас з тобою нiхто не пригадує

i не молить за душi в Раю.

Тiльки грiшним покута провини,

тiльки вбогим прощення i Рай:

зуби оскалом в ницi спини,

очi дiрками впилися в край.

Передайте привiт сторожi!

І молiтесь, i Бога просiть, –

(кiстяки, як штахет в огорожi)

правду слова свого донесiть,

як жирують тi проклятi свинi,

потiм моляться Небу з колiн,

хрестять пики покривлено-виннi,

щоб не з'їла їх зiрка Полин.

Але падає, зiрка падає,

зiрка падає стовпом вогню.

Нас з тобою нiхто не пригадує

i не молить за душi в Раю.

(с) Жорж Дикий

Сумно

100%, 2 голоси

Весело

0%, 0 голосів

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коментарі: 3

Богдан Бо

Не на місці місцеве?

Знищення місцевого самоврядування як ціль для повної узурпації влади

Вчора, 17-го липня ц.р., вирішив я споглянути наше центральне телебачення... Ой, перепрошую, бо то візії ще радянського часу, а на тепер це названо, як “єдиний марафон”, тобто біжимо кудись крізь щось. І в тому щось з’явився безкінечно всіма недошанований Давид Арахамія. Хто це? Пригадуєте, як я колись висловився про Данила Гетьманцева, що є голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, доктор юридичних наук, професор, знавець з грального бізнесу тощо: “та в нього одна звивина і то пряма, і то не в голові, а він на ній сидить”? Так ось Арахамія є його шеф! Тобто голова фракції “Слуга народу” у Верховній Раді, отже посада також обумовлює не до процесу мислення, а суто до заяв, яка і була вчора виголошена: як багато в місцевому самоврядуванні поганого щодо використання коштів з їх власного бюджету і на то нарікають люди, тому якщо органи місцевого самоврядування і далі будуть так поводитись та ремонтувати бруківку, стадіони, будувати дорожні розвилки тощо, то вони будуть просто змушені відреагувати на вимоги людей і обмежити законодавчо права місцевого самоврядування у їх можливостях щодо власних бюджетів. Мій переказ довільний і в основному є точний, як і за “людей” Арахамія визнає тільки депутатів зі своєї фракції та ОПУ. Не скажу, що то є несподіванка, оскільки вибори мають бути і контроль над усім поспільством — також.

Складається враження, що наступною заявою буде приблизно таке: люди незадоволені марнотратством громадян, як купують дітям морозиво і собі пиво, витрачають свої зарплати нікчемні після величезних податкових поборів не на донати і тому подібне, а на ремонти і навіть покупку чого нового з меблів та одягу, неначе не свідомі того, що у нас війна! Тому варто подумати над тим, щоб люди працювали і ніяких зарплат не отримували. Вистачить видачі харчових карточок на харчування у пунктах незламності тощо. Захід секонд-хендом допоможе і все буде чарівно в нашій державі, ще краще від нині. То не жарти, тому що після найкумеднішої інтермедії 2019-го року усі жарти є постановами ОПУ та законами ВРУ Ось так! Хто не вірить — нехай перевірить. Для прикладу вистачає жарту, коли Віталію Кличку, законно обраному голові Києва, оголосили догану від ОПУ за поганий стан сховищ у місті. Реакція Кличка була приблизно така: добре хоч брату Володимиру догану не дали. За що? А мені за що? Користуючись воєнним станом усі повноваження над районами Києва перебрало на себе ОПУ і тим позбавила Віталія Кличка впливати на всі рішення керівництва районів. Уявіть, як у маршрутку зайшов представник ОПУ і керуючись військовим станом посадив за кермо свого водія, а справжнього відправив до пасажирів, після чого на нарікання останніх, що їх вже знудило від такого кермування авто, спокійно заявити: а законний водій маршрутки сидить поряд з вами — до нього і всі претензії. Ой і весело живемо, панове!

Не хочеться завершити свій веселий реакційний допис, як реакцію на попис звище, тому нагадаю, що після фактично повного лагідного знищення опозиції у нас в Україні найкраща демократія на цілому світі. Проведення чесних виборів зростає просто в геометричній прогресії, щоб не мали ми дуростей, як в узурпованій Білорусії. Беремо за взірець РФ: не допускаємо реально сильних конкурентів і чесна перемога в кишені! Я не жартую, бо то є правда чистої води.! Заява Арахамії щодо обмежень самоврядування один в один списана з ідеї кремблдядей щодо України: щось вони свою незалежність неправильно використовують, лізуть не туди у якесь НАТО та Євросоюз, замість того, щоб нам лизати подібно Білорусії — час схаменути отих хахахохлів.

Сподіваюсь, мене зрозуміли, хто на то здатний включно з отих 73% жартівників, отож додам суто прагматичне: найголовніше завдання місцевого самоврядування є поліпшення життя місцевого населення в першу чергу через створення нових робочих місць. Перекладати бруківку не є злочином, як і ремонтувати стадіони, будувати дорожні розвилки тощо. Якщо є порушення, а вони є, то потрібно посилювати контроль не якогось дяді чи тьоті з Києва, що вже хроном дістало всіх, бо усе зруйнувало на місцях, а потрібно посилювати місцевий громадський контроль і давати для цього більше законодавчих важелів, зокрема можливість проводити суто місцеві референдуми на довіру діючій владі ОТГ, чого немає. Потрібно, щоб громадські ради були дієвими в контролі влади, а не таким собі хитрим прикриттям від справді активного середовища місцевої громади. Чого такого не хочуть? Тому що зорганізована громадськість не буде коритись владі і дасть належний спротив всілякій узурпації місцевого і вищого рівнів, а тому хоч і справді Україна не Росія, але комусь того хочеться — тотожності. Вони живуть і посеред нас. І навіть нами керують. Ще один жарт доволі прикрий. Що тут додати? Позбав нас, Боже, від підступних друзів, а з ворогами ми самі розберемося. Амінь.

18 липня 2023 р.

Богдан Гордасевич

м. Львів

Коментарі: 4

Богдан Бо

100 днів війни

У Генеральному штабі Збройних сил України повідомили про поточну ситуацію на фронті, станом на початок сотої доби війни РФ проти України.

Згідно з повідомленням, артилерійські обстріли по всій лінії зіткнення продовужються на Донецькому напрямку.

На Лиманському напрямку армія РФ обстріляла цивільну інфраструктуру в районах населених пунктів Ярова, Щурове, Старий Караван і Райгородок. Проводив штурмові дії поблизу Студенка, бойові дії тривають.

На Сєвєродонецькому напрямку російські загарбники продовжують обстріли позицій Сил оборони та цивільної інфраструктури в районах населених пунктів Сєвєродонецьк, Борівське, Устинівка і Лисичанськ.

«Ворожа штурмова авіація завдала авіаударів неподалік Мирної Долини. Крім того, в районі Метьолкіного та Білогорівки противник намагався вести штурмові дії, зазнав втрат, відійшов на попередні позиції. В центральній частині Сєверодонецька тривають бої», – йдеться в повідомленні.

На Бахмутському напрямку війська РФ здійснюють обстріли в районах населених пунктів Покровське, Нью-Йорк, Золоте, Комишуваха, Миколаївка, Берестове, Білогорівка та Врубівка. Поблизу останнього російські військові вели безуспішні штурмові дії.

«Силами штурмової та армійської авіації ворог завдав авіаударів по інфраструктурі неподалік Відродження, Ротів, Новолуганського і Доломітного. На Авдіївському, Курахівському, Новопавлівському та Запорізькому напрямках активних бойових дій ворог не проводив», – йдеться в повідомленні.

У Генштабі також повідомили, що окремі підрозділи 150-ї мотострілецької дивізії 8 загальновійськової армії РФ на Попаснянському напрямку зазнали значних втрат – «щонайменше 50% особового складу, озброєння та техніки».

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.

На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.

Управління Верховного комісара ООН із прав людини підтвердило 9151 жертву серед цивільних – 4169 загиблих і 4982 поранених – через повномасштабну війну Росії проти України. Це дані від 24 лютого до півночі 1 червня, повідомили в УВКПЛ ООН.

7:50 03.06.2022

Коментарі: 0

Богдан Бо

Злодій сидітиме в тюрмі!

В коментах основне

Коментарі: 2

Богдан Бо

Флотилія до кораблика на... від нас

22.04.22, 16:50
Ми любимо тебе, Україно!
україна, україна понад усе, українська мова

Зміст всього у коментах

Працює автоматика цензури

Коментарі: 33

Богдан Бо

Пішов корабель, куди послали

Чорноморська "Цусіма" набирає обертів: "Саратов" вже дрібна рибка...

Вчора злагодженими діями українських сил берегової оборони двома влученнями протикорабельних ракет потоплено флагманський корабель-ракетоносець Чорноморського флоту російської федерації з промовистою назвою "Москва", який спершу ходив по острів Зміїний, де його послали і він, нарешті, знайшов дорогу куди саме. Також запусками крилатих ракет з цього корабля обстрілювали міста України, зокрема м. Львів і прилеглі до нього місцини - уже не буде.

Коментарі: 4

Богдан Бо

Папа Римський назвав Бучу "містом мучеників"

"Місто мучеників". Папа Римський засудив звірства окупантів у Бучі

6 квітня 2022

Папа Римський Франциск засудив звірства російських окупантів в українській Бучі на щотижневій аудієнції у Ватикані.

Про це повідомляє The Guardian.

Також Понтифік під час аудієнції показав блакитно-жовтий прапор, який йому надіслали з Бучі – міста, де ворожі солдати розстрілювали і катували сотні українських мирних жителів.

Папа Римський назвав звільнену від окупантів Бучу "містом мучеників", а страшні вчинки ворогів "різаниною".

Фото: Andreas Solaro/AFP

"Недавні новини з війни в Україні замість полегшення і надії принесли повідомлення про нові звірства, такі як різанина в Бучі. Жорстокість, яка стає все жахливішою, навіть проти мирних жителів, беззахисних жінок і дітей.

Це жертви, чия невинна кров кличе до неба й благає: "Зупиніть цю війну! Хай замовкне зброя! Припиніть сіяти смерть і руйнування". Вчора, саме з Бучі, мені привезли цей прапор. Це з війни, саме з того мученицького міста", – заявив Понтифік.

У залі Ватикану на аудієнції були присутні українські діти, які були змушені тимчасово поїхати з рідної країни після того, як Росія почала війну.

Понтифік роздав їм шоколадні писанки, сказавши:

"Ці діти повинні були втекти, щоб прибути в безпечну країну. Це плід війни. Не забуваймо їх і не забуваймо український народ".

Нагадаємо, 1 квітня міський голова Бучі Анатолій Федорук заявив про звільнення міста від російських окупантів.

Наступного дня стало відомо, що у місті є братські могили, де поховані майже 300 людей, а на вулицях лежали десятки понівечених тіл мирних мешканців. Деякі з них мали зав'язані рук

Коментарі: 0

Богдан Бо

Папа Римський засудив російських військових за звірства у Бучі

Папа Римський засудив звірства у Бучі

ТЕКСТ: ЛЮДМИЛА ТРОЦЕНКО, 6 квітня 2022,136

Папа Римський Франциск показав прапор України, привезений із Бучі

Понтифік закликав зупинити війну та поцілував український прапор перед багатотисячною аудиторією.

Папа Римський Франциск засудив звірства у Бучі та підняв український прапор, який був відправлений йому з міста у Київській області, яке постраждало від російської військової агресії. Про це 6 квітня повідомило агентство Reuters.

"Недавні новини з війни в Україні замість полегшення та надії принесли повідомлення про нові звірства, такі як різанина в Бучі", - зазначив понтифік наприкінці щотижневої аудієнції у залі Ватикану.

Він закликав зупинити війну в Україні, засудивши жорстокість щодо мирних жителів, беззахисних жінок та дітей.

Також він уточнив, що потемнілий і забруднений прапор України з написами та символами було доставлено йому з Бучі у вівторок, 5 квітня.

"Це з війни, саме з цього міста-мученика, Бучі", - сказав він, цілуючи прапор перед багатотисячною аудиторією, яка вибухнула оплесками.

Потім Папа попросив групу українських дітей-біженців підійти до нього та вручив кожному шоколадне пасхальне яйце.

Коментарі: 0