http://ut.net.ua/Politics/24383
Цей заголовок взятий з останього номеру журналу «Український тиждень» - http://ut.net.ua/ - видання, яке позиціонується як журнал для українських інтелектуалів з право-центристською ідеологією (до речі всім бажаючим рекомендую даний журнал - українська мова видання, інтелектуальні статті чудових авторів (наприклад Юрій Макаров, Вахтанг Кіпіані, Сергій Грабовський тощо), співробітництво з «The Economist», чудова якість поліграфії, от тільки ціна трохи кусається 19 гривень у роздрібній торгівлі в Києві, зате є в усіх кіосках
), звичайно він трохи провокативний та можливо для когось навіть парадоксальний (особливо для тих хто з піною на губах буде розказувати про «вялікую гуссскую культуру» і про те що саме «гуссскій язік» дає всім «малим народам» можливість «пріобщіца» до культурної скарбнички людства і тощо і тощо), але при більш детальному розгляді стає зрозумілою вся очевидність цієї тези.
По-перше, згадаємо коли почалася русифікація на українських теренах – в 17-18ст., коли після смерті Б.Хмельницького Москва посилила тиск на Україну з метою скористатися Руїною та приєднати українські землі до своєї вже на той час доволі великої східної деспотії (як можна охарактеризувати Московську державу на той час). Знаряддя підкорення були звичайні для всіх загарбників всіх часів – підкуп, шантаж претендентів на найвищу посаду, гра на їх недосвідченості, різноманітних слабкостях тощо. Були задіяні також інструменти військові (московські залоги по українським містам) та мовно-церковні.
Останій момент досить добре висвітлений у книзі М. Воротиленка «Заповіт Петра І», де в хронологічному порядку описано як Москва після смерті Хмельницького рейдерскою атакою захопила Київську метрополію, яка до того часу була в формальному підпорядкуванні Константинопольському патріархові, а фактично незалежна та про те як була поступово введена заборона на будь-які освітні чи церковні книжки «які відрізняються від московських», тобто фактично зрусифіковано.
Тут потрібно зупинитися та згадати, а що ж таке Московія в 17ст.? А це доволі відстала східна деспотія з абсолютиським царем, відсутністю університетів, будь-якої вільної думки (згадаймо гнання на першодрукаря маскальського І.Федорова), з дуже ортодоксальною церковною верхушкою та рабським положенням селян. Згадаймо також що основоположником російської науки був Ломоносов, селянин-самоук який жив у другій половині 18 ст., а до нього чи існувала взагалі московська наука? Можливо у вигляді самоуків-«лєвшей», але не у вигляді інститутів.
Подивимось на Україну 17-18ст. Звичайно Україна фактично є колонією Польщі, українці є пригнобленою нацією, але тим не менше існувало досить багато легальних та великих навчальних закладів де продукувалися шедеври порівнянні з світовими зразками – Києво-Могилянська академія, Острозька академія, різноманітні братства, магдебурзьке право, багато друкарень, шкіл не тільки церковних, але й приватних які належали багатим українським родинам тощо. Рівень освіти українців був досить високий, навіть серед жінок. Навіть на початку 18ст. українські землі була найосвіченішими та найрозвиненішими в усій російській імперії, на керівні посади в імперські наукові інститути беруть німців, французів та … українців, чистими «великоросами» там навіть не пахне! На жаль ситуація змінюється вже в кінці 18 -на початку 19 століть - освітній рівень українців падає до рівня нижчого за загальноімперський, а центри науки переміщуються в Пітербург.
Тобто, фактично в 17-18 століттях Москва знищила українську науку та культуру та призвела її до свого тодішнього досить низького та скудого стану.
Це лише один аспект русифікації, а їх ще є багато – наприклад, розповіді манкуртів-мазохістів про те що імперія бачте привнесла на українські землі промисловість та науковий прогрес. Але знову ж таки вона це привнесла потім (і в порівнянні з Європою дуже пізно) в кінці 19 – поч. 20 ст. Але та сама імперія знищила всю українську промисловість та українських підприємців у 17-18ст., коли традиційні торгові шляхи українських купців – прямо до Європи через Чорне море чи Польщу, були за наказом Петра І були замінені абсолютно дибільними шляхами через Архангельськ та Петербург. Доходило
до того що купці з Лівобережжя могли відправити товари на Правобережжя лише через Архангельськ і хіба після цього вони могли бути конкурентно спроможні? Також імперський центр встановив систему квот на вивіз товарів за кордон, їх могли вивозити лише певні купці з певних гільдій, а отримували ці квоти передусім купці, які були вхожі в імперські кабінети і тощо і тощо. Було і пряме субсидування «великоросійських» купців та підприємців, які приїзжали в Україну і їм давали привілеї в податках та саме у них брали закази місцеві окупаційні адміністрації. Місцевих ж підприємців обкладали різноманітними
податками типу на утримання московських залог і тощо.
І останій аспект русифікації на який можна звернути увагу – це ментальні зміни, привнесення на українські терени типово московської рабської ментальності, віри у «доброго батюшку царя», засилля чиновників-бюрократів, гноблення будь-якої приватної ініціативи, яка не одобрена царем чи його фаворитами тощо….
Звичайно, можна сказати ну що ж це було давно і колись, а от зараз - зараз російська культура дійсно є «світочем» на який
потрібно орієнтуватися і тощо і тощо. Але мене особисто не покидає думка, а що було б якби Україна не підпала в 17-18ст. під владу деспотичної Маскви, що було б якби не були знищенні паростки Києво-Могилянської та Острозької академій,
української церкви, освіти, науки, якби тисячі українських патріотів не були заслані в Сибір та розстріляні, а працювали б на благо вітчизни. Впевнений що Україна досягла б набагато більшого і була б в ряду європейських країн принаймні в одному ряду з Польщею, Чехією, Угорщиною та іншими. (Для особливо тупих пояснюю простіше – Що краще: - спочатку все зламати, а потім з великими потугами будувати щось інше на запозичених зразках з великим запізненням (як це робила Російська імперія) чи - поступово з наростанням будувати все нове і нове та бути учаником органічного європейського будівничого процесу? Як на мене відповідь очевидна…)
Всі ці розмірковування актуальні нажаль і зараз, особливо після приходу до влади в незалежній (!!!) Україні українофобської та москвофільсько-манкуртської влади. З новою актуальністю засяяв і лозунг Хвильового «Геть від Москви! Дайош Європу!», який на диво знову став дуже сучасним
А ви що думаєте русифікація це позитив чи негатив?
