хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «україна»

З виступу Рябовіла.

http://www.gipanis.ru/media/stanitsa/52/str25/25Ryabovol1.jpg
24 вересня 1917
року розпочала свою роботу 2-га сесія Кубанської Військової Ради, на
неї запросили представників України. Вони виступили на одному з засідань
Ради, М.С.Рябовіл вітав їх (спочатку російською мовою):

Україна прислала до нас у гості своїх послів. Вітаю вас, браття!
(бурхливі оплески. Всі встали. Вигуки: "Слава! Слава! Ура!
Представників України, що займали місця в одній з лож, просять на сцену,
де була президія).
Браття козаки, лінєйці! Я певний, що ви не осудите, а зрозумієте вашими серцями ті почування, які наповнюють мою душу... та чи тільки мою? Душі всіх козаків-чорноморців у теперішню хвилю. Привітаймо ж послів Матері-України мовою наших батьків, дідів та прадідів... (вигуки: «просимо, просимо», далі Рябовіл продовжує українською мовою).


Дорогі гості! Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від
матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут
сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду... Царі,
робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й
любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми,
коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками
задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері... (голоси з місць. "Не діждали б! Не діждали б!”)
Так!
Не діждали б цього вони ніколи. Не діждали б бо хоч наші душі царі
понівечили, та не вбили, і ми, діти, руки на Матір не підняли б... Та
минула лиха година... Прийшла воля і ми ожили. Ожили і, як вірні діти
своєї Матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорять
уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів…(оплески).
Йдемо,
і нас не звернуть на свої стежки ні цент ралісти всяких проб, ні
авантюристи всяких марок... Не звернуть, бо нам з ними не по дорозі... (дужі оплески).
Будете,
брати, на нашій Раді і побачите, чи ми вже твердо ступаємо тим битим
шляхом волі народів, що Мати нам показує, чи ще тільки ми спинаємося
йти... А коли ми ще справді йдемо нетвердо, а тільки, може, дибаємо ще,
то, будьте певні, незабаром ми наберемося сили й разом з козаками всіх
Військ підемо-таки тим славним шляхом. Ще раз вітаю вас, любі брати!
(Оплески. На сцені з'являються представники України; їх вітають голосними оплесками та криками: "Слава! Ура!”). 

   Микола Рябовіл - голова Української Кубанської Республіки, що виступав за інтеграцію з Україною. Був вбитий "білими" в той момент, коли Кубанська Рада прийняла Акт про приєднання до України...

Молитва

 
                               Цією заміткою я хочу подякувати тобі український народе за мужність, силу, терпіння...Вам, наші славні воїни,
  за героїзм, пролиту в боях кров, рани і ваші життя...Вам, воїни визволителі другої Світової війни, які також захищали нашу країну
  від фашизму...Пам'ять про Вас завжди залишиться в наших сердцях, в серцях ваших внуків, правнуків та багатьох поколінь...
              
                          Звертаюся до Тебе Боже тихенькою молитвою за нас, за наш народ, за країну...

                                                                                ПРОСТИ НАС БОЖЕ  І  СПАСИ...  

                                                   


                                                            Дай нам Боже милосердя, трішечки терпіння,
                                                           Подолати ворожнечу, ненависть, насилля,
                                                           Непомірніі тарифи, безробіття, ціни,
                                                           Люди плачуть і cтраждають за свої  провини?!...
                                                           Помирають від нестатків, стресів і кредитів,
                                                           "Нагодуй"  Господь, благаю, владних паразитів,
                                                           Які просто обдирають свій народ, країну,
                                                           У такі часи жирують, коплячи данину...
                                                           Дай нам  Господи  любові та спали ненависть,
                                                          Примири наш Схід і  Захід, ворогам на зависть,
                                                          Миру просимо, свободи, досить стрілянини,
                                                          Не карай нас, ми благаєм, кожної хвилини...
                                                          Дай нам Господи можливість, повірити в себе,
                                                          Не грішити і не красти, і прийти до Тебе,
                                                          Полюбити вороженьків, ближнього, Країну,
                                                          І прости за все нам Боже...І мене дитину...

                                      З  любов'ю  до Вас                          кАмарик222(Христина)

                                      


                                    

                       
                                   
                                                   
               

Підтримай Луценка! Захисти себе!

«Народна самооборона» закликає вільних людей віддати голос на захист Луценка

Сьогодні лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка разом із десятьма колишніми урядовцями через надумані звинувачення кинуто за ґрати. Арешти опозиціонерів влада пояснює бажанням «побороти корупцію» та «навести порядок у країні».

Але насправді цими красивими гаслами старанно маскується зовсім інше: ретельна «зачистка» країни від опозиційних політиків, вільних журналістів, активних громадських діячів та письменників — всіх, хто має свою власну думку і, не боючись влади, відкрито її виголошує.

Сьогодні Луценко сидить за ґратами тільки тому, що не мовчав про сьогоднішнє повернення до влади вчорашніх бандитів, які хочуть нав’язати цілій країні зовсім іншу систему цінностей — систему, де не буде свободи, справедливості, чесності, законності та демократії.

Нехтування законами, утиски вільної преси та громадських діячів, переслідування «незручних» для влади громадян поступово стають нормою для цієї влади. Для всіх нас це означає тільки одне —Україна з кожним днем усе стрімкіше скочується у прірву тоталітаризму.

Саме зараз прийшов час кожному з нас запитати себе: «Що я можу зробити для того, щоб відвернути це?». «Народна самооборона» закликає всіх, хто не байдужий, віддати голос на захист Юрія Луценка і поставити підпис під вимогою негайно звільнити його з-під варти. Це і буде особистим протестом кожного з нас проти встановлення в Україні диктатури бандократії. Це буде твій мінімум участі в політиці: публічне висловлювання своєї незгоди із діями влади!

Якщо ти вважаєш, що справа Луценка тебе не стосується, пригадай слова відомого німецького борця з нацизмом Мартіна Німьоллера: «У Німеччині вони спочатку прийшли за комуністами, але я не сказав нічого, тому що не був комуністом. Потім вони прийшли за євреями, але я промовчав, тому що не був євреєм... Потім вони прийшли за членами профспілки, але я не був членом профспілки і не сказав нічого. Потім прийшли за католиками, але я, будучи протестантом, не сказав нічого. А коли вони прийшли за мною — за мене вже не було кому заступитися».

Подумай. Якщо сьогодні ти промовчиш, то хто за тебе заступиться завтра?

Віддати свій голос на захист Ю.Луценка можна тут http://www.nso.org.ua/ua/news/8069

==============

якщо чесно, у мене самого є серйозні питання до пана Луценка. Але питання не в Луценку чи Тимошенко. Сьогодні - вони, завтра - підприємці, післязавтра - правозахисники, а потім настане черга за нами. Ми живемо зараз з вами у поліцайський країні

Новий порядок набору міжміських та міжнародних номерів

Згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 29.09.2008 №1200 "Про затвердження Плану переходу
на перспективну систему нумерації телефонної мережі загального користування України" 14 жовтня 2009 року змінюється порядок набору міжміських та міжнародних номерів для абонентів мобільного та фіксованого зв’язку. Щоб вийти на міжміську телефонну мережу, потрібно замість міжміського префікса "8" набирати префікс "0", а для виходу на міжнародну телефонну мережу замість міжнародного префікса "8-10" – префікс "0-0".


Наприклад, щоб зателефонувати на міський телефон до Маріуполя, слід набирати номер наступним чином:

0 – Код міста (без першої цифри "0" в існуючому коді ) – Номер телефону абонента (0-629-123456).


Аналогічний порядок набору діє при здійсненні дзвінків на номери абонентів мобільних операторів України:

0 – Код мережі оператора (без першої цифри "0" в існуючому коді ) – Номер телефону абонента (0-67-1234567).

Для абонентів мобільного зв’язку порядок набору міжміських номерів у міжнародному форматі (через "+380") зберігається.


За кордон (міжнародний дзвінок):

0 – 0 – Код країни – Код міста/Мережі оператора – Номер телефону абонента


Наприклад, телефонуючи на міський телефон до Москви, слід набирати 0-0-7-495-1234567.

Для абонентів мобільного зв’язку порядок набору міжнародних номерів через "+" зберігається.

Зверніть, будь ласка, увагу: для Київської області вводиться новий власний код 45 замість коду 044. Наприклад, телефонуючи до м. Бровари, слід набирати 0-4594 та номер телефону абонента.

Андрій Макаревич - вдячні, що з нами!

Відомий співак Андрій Макаревич один з перших висловив свій протест проти війни РФ проти України та окупації Криму, за що зараз його переслідують пропутінська кліка і рефівська бидлодь. Є ще люди серед культурних діячів РФ, які виступили проти війни, як режисер Ельдар Рязанов, актори Лілія Ахеджакова та Армен Джигарханян. Є й інші, що приєднались до "одобрямсу" війни і будь чого, що вчудить Пукін і його банда, зокрема такими є Михайло Боярський та Олег Табаков, ще інші лакузи від культури.

Пропоную тому будь-яким чином підтримати і популяризувати тих митців, які виступили проти війни і за Україну, як і піддавати остракізму всіх митців-мудаків, що в супереч своїй гуманітарній природі виступають за агресію і насилля.

Першим, кого я хочу підтримати – того, хто і був першим – Андрія Макаревича. Заходьте на сайти і слухайте, скачуйте, ставте плюси тощо. Давайте покажемо, що ми вміємо цінувати друзів. До справи!



http://www.moskva.fm/artist/%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9_%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87/song_0261998
починайте тут



http://kibergrad.com/?do=artist&name=907_andrey_makarevich
гарно скачувати музику АМ




Нужно поддержать Макара, на его личном сайте!
http://www.makar.info/index.php?m=3



От 20 марта 2014.
Друзья мои! В силу происходящего в стране и в мире, народ пришел в излишне нервное состояние. Лично мне и так хватает истерики в окружающем пространстве. Поэтому, извините меня, я посчитал разумным закрыть форум ровно до того момента, когда мы все немного успокоимся. Надеюсь, скоро. Как говорит Андрей Бильжо - держите себя в руках. А.М.
 По вопросам проведения концертов, пожалуйста, обращайтесь к Алексею Земцову по телефону +7 (916) 777-5025.
Песни, стихи и прочее Ваше творчество на сайте не публикуется и Андреем не рассматривается - к сожалению, он не располагает временем для этого.
 Спасибо за понимание!
 


ТЕПЕРЬ МОИ ЗАПИСИ МОЖНО СКАЧАТЬ ЗДЕСЬ
Абсолютно легально.
Можете выразить благодарность, если вы сочтете это нужным.
http://thankyou.ru/music/rock/andrei_makarevich



Легендарный российский музыкант Борис Гребенщиков сказал в интервью Русской службе Би-би-си, что за Андрея Макаревича необходимо заступаться.
http://www.bbc.co.uk/russian/multimedia/2014/04/140402_seva_bg_interview.shtml

Андрей Макаревич

Лидер «Машины времени» Андрей Макаревич в детстве был очень любознательным: в разные годы он мечтал быть водолазом, палеонтологом, герпетологом, заниматься подводным плаванием, кулинарией, путешествиями. Большинство этих желаний он осуществил, когда вырос, но главным его делом стала музыка. Это случилось после того, как он услышал группу The Beatles.
Еще в московской спецшколе №19 с углубленным изучением английского языка Макаревич создал группу Kids, которая впоследствии стала Time Machines, «Машинами времени» и наконец «Машиной времени». Пели по-английски, но затем Андрей не без удивления обнаружил, что у него прекрасно пишутся песни на русском языке. Это в те годы было настолько оригинально, что полуподпольная «Машина времени» быстро набрала популярность.
В 1970 году Андрей Макаревич по примеру отца поступил в Московский Архитектурный институт, из которого был отчислен в 1974 году в рамках компании по «очистке рядов советских студентов от волосатой нечисти» (кстати, кудрявый Макаревич в юности очень мучился от того, что у всех «битлов» волосы были прямыми, и пытался с помощью разных бесполезных ухищрений выпрямить свои). Андрей восстановился на вечернее отделение и устроился на работу в проектный институт «Гипротеатр». До 1979 года он совмещал музыкальные занятия с трудом на благу отечественной архитектуры, а потом уволился.
Главное его дело с этих пор – «Машина времени». Однако Андрей Вадимович успевал заниматься кучей побочных дел – как связанных с музыкой, так и нет.
В 1985 году он выпустил сольный акустический альбом «Песни под гитару» и снялся в фильме «Начни сначала» (в роли молодого музыканта; в ленте прозвучали несколько песен «Машины»).
В 1989 году состоялась первая выставка его графических работ, и с тех пор у Макаревича было более 50 персональных художественных выставок.
В 1992 году Андрей выпустил книгу рассказов о «Машине времени» «Все очень просто». За ней последовали «Сам овца», «Мужские напитки» и несколько других книг.
Вскоре он появился на телеэкранах не в качестве музыканта, а как ведущий кулинарной программы «Смак». С 1993 года телекомпания «Смак», основанная Макаревичем, выпускает более 15 телепрограмм, в том числе и о подводных съемках (еще одно увлечение Андрея). «Смак» - не только телепрограмма, но и продуктовый бизнес: под торговой маркой выпускаются пельмени, водка и другие продукты. Кроме того, у Макаревича есть магазин снаряжения для дайвинга и ресторанный бизнес.
Музыкальных проектов тоже хватает. В 2002 году Андрей основал «Оркестр креольского танго», с которым записывает и исполняет песни в приджазованных аранжировках: в репертуар входят как обработанные композиции «Машины», так и новые вещи. Еще ближе к джазу Макаревич стал в проекте «Джазовые трансформации», появившемся в 2009 году.
Все попытки Андрея дистанцироваться от политической жизни оказались обречены на провал. Он приветствовал крах коммунистической системы и защищал баррикады Белого дома в 1991 году, но затем был замечен в компаниях президентов Путина и Медведева и даже рассорился в интернете с пользователями, обвинившими его в продажности. К 50-летию Андрей Вадимович получил орден "За заслуги перед Отечеством" IV степени. В последние годы политизированность Макаревича опять резко выросла: он сочинил несколько острых песен («К нам в Холуёво приезжает Путин»), подписал письмо в защиту Ходорковского, а на президентских выборах-2012 стал доверенным лицом Михаила Прохорова.


93%, 76 голосів

4%, 3 голоси

4%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Звернення Ради Сибірського Народу до Українців

     Мій дід, розповідаючи про свою службу в Червоній Арміїї, завжди добрим словом згадував своїх товаришів-однополчан з Сибіру. І кожного разу наголошував, що ті хлопці дуже ображалися коли їх називали росіянами. Самі себе вони вважали сибіряками, а Сибір - окремою державою, що не має жодного відношення до Росії. Ставлення ж до України та українців - дружнє і братерське. 

З тих пір з цікавістю слідкую за інформацією на тему сибірської автономії.

Ось ще один документ

Звернення Ради Сибірського Народу до Українців

http://sd.org.ua/news.php?id=19036[ Читати далі ]

Моя скромна версія пісні "1944"(На підтримку Джамали)


                  Скажу чесно, навіть і не думада цього року заглядати на те Євробачення. Не тому що не подобається, навпаки  завжди вболівала за наших...За Данилка, Лорак, Руслану, Тіну Кароль...та останім часом просто не цікавилась, хоча раніше і смс-ки слала і ночами не спала...Знаєте, після перемоги Руслани була така гордість за нашу країну, за нашу націю...мені здавалось що подібного виконавця від України не буде ще довго, хоча всі хто виступав після Руслани достойно представляли нашу Україну...Та сьогодні зранку, зайшовши на сайт, я звернула увагу що багато блогерів змінили свої ави на фото Джамали і я вирішила подивитися її виступ у полуфіналі, хоча я поспішала на роботу...Знаєте, я була вражена...Це неймовірно, неймовірний вокал, музика яка пронизує  і не залишає спокійною душу...Джамала жила своєю піснею, вона переживала кожне слово...Я, Христина, вирішила хоч трішки підтримати Джамалу у фіналі своєю заміткою...Мій скромний і малесенький внесок у загальне велике діло...Моя версія пісні Джамали...Не судіть   строго...старалася...Тримаємо кулачки сьогодні...Фінал на першому національному...


                        ДЖАМАЛА  Я ВІРЮ,ТИ ПЕРЕМОЖЕШ...ТИ НАША...ТИ ЗА  УКРАЇНУ,   
                
                                         А  УКРАЇНА  ЗА ТЕБЕ!!!



                                                          

                                                                                                                                                                  Думаєте, що ви є богами.
                                                                                                                                                                 Але смертні всі.
                                                                                                                                                                 Не ковтайте мою душу.
                                                                                                                                                                 Наші душі.(з пісні "1944")


                       

                                Чому стріляють в нас і виселяють?
                                                        Не розуміють наш народ і принижають?
                                                       Та Ви ж не Боги!  Схаменіться!  Закликаєм!
                                                       Наш голос не почуто, знов страждаєм...
                                                       На цій Землі хотіли жити та любити,
                                                       Свої  нам мрії не вдалося захистити,
                                                       Бо ви забрали в нас майбутнє і Країну,
                                                       Нами омріяну, і рідну, і єдину...
                                                       О, людство! Закликаєм, піднімайся,
                                                       Борись за краще завтра, не здавайся...
                                                       Ми об'єднаємо думки,країни і міста,
                                                       Нехай моя лунає пісня не проста...

                                  З любов'ю до Вас               Христина(кАмарик222)

               P.S. Навіть забула про свою депресію і хворобу...Буду вболівати

                                              

Памятник Сталину установили в Одессе

До дня Перемоги Колими над Бухенвальдом, 7 травня 2012 року, БРАТСТВО подарувало всім ветеранам заградотрядів пам‘ятники «Пісяючий Сталін». В Києві пам‘ятник встановлено на вул. Братській. Також «Пісаючих Сталіних» встановлено в Одесі та Львові, де образ генсека також викликав ажіотаж.

Скульптуру виконано у зріст людини в актуальній художній манері симбіозу радянської ностальгії з сучасними євроінтеграційними прагненнями.
Пам’ятник виконаний у кращих традиціях Євросоюзу, одним із символів котрого є брюссельський писяючий хлопчик (Manneken Pis). Як і брюссельській «Пісяючий хлопчик», скульптура виконана як діючий фонтан.


Цей художній жест спрямований на розвінчання культу перемоги одних окупантів над іншими. «Писяючий Сталін» поховає комуністичні міфи, багато років нав’язувані антиукраїнськими силами.

З роману Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого»

Цитати з роману Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого»

(«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010)

Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу. Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації. Скоро людство, як той святий Діонісій, ітиме з власною головою в руках, а на плечах у нього буде віртуальна голова, набахтурена абсурдом безвиході. Ми статисти духовної пустелі. Ми ґвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим входимо і в двадцять перше. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само. Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф. Тісно робиться на планеті, людство витісняє саме себе. Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві. А перемогти можна, лише коли її тримають живі. Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати. Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. Наївний ми народ, українці. Мріємо про свободу в умовах глобалізації. Випустили свою гривню з князями й поетами, коли вже не треба ні історії, ні поезії. Любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за свою мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і усього, будуємо незалежну державу. Та все дбаємо про злагоду в суспільстві, про консенсус і компроміс. Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів. Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше. Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі й картини, а ікону нема де поставити. У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама. Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема. Коли факти розкидані у свідомості, то це лише факти. А коли їх звести докупи, це вже система. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Мабуть, час уже нам приймати новий гімн — «Донбас порожняк не гоніт» і на біцепси нашої Незалежності наколоти тату Пальма Мерцалова. У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене.