хочу сюда!
 

Алиса

38 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «україна»

Україна в тумані пропозицій кандидатів

Пропозиції кандидатів по розбудові України.

Як проголошує український гуру Р.Ташбаєв- навіть у жорсткого ворога можуть бути правільні ідеї. Тому вирішив проаналізувати деякі пропозиції кандидатів в президенти. Розбиратися будемо тільке з пропозиціями які дійсно дозволять Україні вийти з кризи і стрімко розвиватися, за всі іньші їхні забаганки хай турбуються проплачені інформаційні кілери.

Першою, хто проголосив тези і попав під аналіз це п. Тімошенко, яка задіяла різноманітних фахівців і проводить широку рекламну компанію “Нового курсу”.

Що ж можливо виділити позитивного в політичному блозі її курсу.

Перш за все це надання права народу на референдумі змінювати Конституцію, відкликати обраних президентів, депутатів, мерів.

Дійсно народ є джередом влади, він надає особам конкретні владні повноваження , він повинене мати право і механізм їх забирати.

Щоб це працювало на практиці потрібно визначити порядок і терміни процедури проведення референдумів. Важливим вбачається те що спочатку повинні відбутися суспільні слухання по діям обранця, потім рішення по проведенню референдуму, сам референдум, обов'язкове виконання його рішень.

Друга позитивна пропозиція- Ю. Тимошенко, створення суспільної палати самоврядування з широкими повноваженнями по призначенню ключевих владних чиновників, зупинення рішень ВР та інше

 Вона дійсно може покращити сітуацію в державі якщо буде зформована з чесних і порядних фахівців державників, але як іх обрати — дуже проблемне питання

Третя пропозиція -законодавчо закріпити контроль за опозіційними партіями, тобто закріпити за ними право очолювати рахункову палату, призначати виборчу комісію, назначати оумбесменів створювати слідчі парламентські комісії. Все це теж можно зарахувати в позитив програми.

Четверте Запропановано також провести дійсно судову реформу яка дозволить позбавитись від корупції та неправосудних рішень Ключеве в ціх пропозіціях- виборность судій першої інстанції та мирових судій Пропонується також створити Палату честі, яка буде контролювати законність прийнятих судових рішень і діїї суддів відповідно присязі, і якщо будуть виявлені порушення судді вони будуть  звільнені.

Безумовно такі нововедення дозволять швидко подолати корупцію в судах, ліквідувати клановість системи, підимуть законо слухняність і захист прав громадян і загалом збільшать довіру до всієї судової гілки влади.


Все інше запропановане Ю.Тимошенко в політичному блозі дуже сумнівно, діскусійне, тому що може дати, як добрі так і навпаки, жахливі наслідки для народу.

Нагадую що головною формулою визначення виборців повинно бути- 1- моральність, 2- дієвість, 3- фаховість. Наскільке цьому відповідає кандидат Ю.Тимошнко та іньші, вирішувати вам.

Лалі буде.

Епоха неоколоніалізму: американський губернатор буде балотуватис

Шок, нерозуміння та гостре почуття безвиході - такі емоції викликає новина про те, що наступним президентом України може стати американський політик. Невже ж серед кандидатів на президентську посаду немає жодного гідного претендента? Невже ж рівень політичної імпотенції в країні та недовіри до вітчизняних політиків настільки високий, що чинний президент України вирішив "виписати" собі заміну прямісінько зі Штатів? І як треба розуміти такий жест з боку людини, яка є гарантом територіальної цілісності та суверенітету Української держави?

Утім з першим завданням Петро Порошенко вже не впорався, а тепер, судячи з усього, вирішив позбавити Україну ще й її незалежності, яку було здобуто великими зусиллями та чималою кров'ю. Людина, якій Порошенко пророкує перемогу на виборах, - американський політик від Республіканської партії, губернатор штату Огайо та внутрішньопартійний опонент Трампа Джон Річард Кейсік. Суперечки з приводу його походження не вщухають і досі: хоча сам Кейсік вважає собі етнічним словаком, багато українських експертів наполягають на тому, що в нього українське коріння. На користь цієї версії говорять також політична позиція губернатора та його дуже тепле ставлення до України. Джон Кейсік не раз підтримував Україну в боротьбі з сепаратистами на сході країни та активно виступав за постачання американської летальної зброї українцям. В американському губернаторі Київ завжди бачив друга та захисника, соратника у боротьбі проти російської агресії. На сайті Офіційного інтернет-представництва президента України вже навіть з'явилася петиція у підтримку його кандидатури. Але чи достатньо одних лише взаємних симпатій, щоб стати президентом чужої країни, і яке майбутнє в цьому випадку чекає Україну?

Очевидно, що навіть при всіх його заслугах перед країною обрання іноземця президентом завдало б нищівного вдару по міжнародної репутації України і, більш того, поставило б під сумнів її суверенітет. Історія сучасності не знає подібних прецедентів принаймні в економічно розвинутих країнах, які мають авторитет на міжнародної арені. Обрання американського ставленика на посаду президента України ознаменувало б початок нової колоніальної епохи. Під керівництвом Кейсіка Україна ризикує перетворитися на інструмент реалізації інтересів та амбіцій США і в своїй політиці - як зовнішній, так і внутрішній - стати залежною від американської лінії. Крім того, вже сама участь іноземного кандидата у виборах вимагала б внесення серйозних змін до українського виборчого законодавства. Багато хто серед патріотично налаштованого населення, звичайно, визнав би подібні дії образою національної гідності нашої країни. Однак Порошенко, судячи з усього, вже знайшов спосіб вирішити обидві проблеми.

В електронному листі Кейсіку нардеп та політтехнолог Порошенка Ігор Гринів від імені лідера країни повідомляє, що відповідний проект закону вже розроблений та очікує ухвали, а також заявляє про готовність розпочати активну інформаційну піар-кампанію майбутнього президента. При цьому Гринів не сумнівається у перемозі Кейсіка, посилаючись на вже досягнені домовленості з іншими кандидатами, лідерами фракцій та представниками бізнес-еліти. Серед них він також називає Юлію Тимошенко, чия згода фактично була куплена в обмін на гарантовану посаду прем'єр-міністра.


Шановний Губернатор Кейсік,

Радий Вам повідомити, що висунуті Вами вимоги та рекомендації виконані у повному обсязі. Нам вдалося досягнути домовленостей із лідерами парламентських фракцій, лідерами опозиції, керівниками великого бізнес та економічної еліти країни а також ключовими кандидатами на посаду президента України. Перемовини з кандидатом Юлією Тимошенко зараз знаходяться на заключному етапі, і її згода на те, щоб посісти посаду прем'єр-міністра не залишає жодних сумнівів. Ми фактично можемо гарантувати Вам перемогу на майбутніх виборах. Проект відповідних змін до Конституції вже готовий і незабаром буде винесений на розгляд та ухвалений Верховною Радою України.

Ми також запевнюємо Вас, що Ваша участь у виборах буде виключно позитивно сприйнята українською громадськістю. План вашої передвиборчої кампанії вже затверджений, а підготовча інформаційна піар-кампанія готова до старту.

Від імені чинного президента України Петра Порошенка я хочу висловити надію на Ваше позитивне рішення та участь у президентських виборах в Україні в 2019 році.

З повагою,

Ігор Гринів

Незрозумілою в такому випадку залишається мотивація Юлії Володимирівни, яка зараз є фаворитом майбутніх виборів і має гарні шанси на перемогу. Невже ж, погоджуючись на "синицю в жмені", Тимошенко хоче підстрахуватися та забезпечити собі гарантоване місце в уряді чи просто не хочу брати на себе відповідальність за можливий розвал країни? Ні для кого не є таємницею, що наступний президент Украйни буде змушений виправляти помилки свого попередника, можливо, навіть ціною великих втрат, причому як політичних, так і територіальних. В умовах економічної нестабільності, конфлікту на сході, який погрожує перейти у повномасштабну війну, політичної кризи всередині країни та зіткнення інтересів і амбіцій інших країн навколо неї перемога будь-якого українського кандидата буде подібно сходженню на жертовний вівтар. Мабуть, у пані Тимошенко прокинувся інстинкт самозбереження?

Незрозумілі й подальші перспективи самого Петра Порошенка. Чи приберіг нинішній президент для себе тепле місце на пантеоні чи, мабуть, в обмін на допомогу американському кандидату він розраховує на протекцію Вашингтону? Відповіді на ці питання поки що немає. Ясно лише одне: концепції чесних виборів в Україні, які були засновані на волевиявленні народу, прийшов кінець.

Творець Православної Церкви України.


Філарет назавжди залишиться в історії творцем відродженої Православної Церкви України.

Об'єднавчий Собор відбувся 15 грудня 2018 року у Святій Софії. Першого предстоятеля Православної Церкви України обрано.
Ним став митрополит Епіфаній: доктор наук з богослов’я, професор, колишній митрополит Переяславський і Білоцерківський УПЦ Київського патріархату та намісник патріарха Філарета, ректор та професор кафедри біблійних і філологічних дисциплін Київської православної богословської академії, постійний член Священного синоду та голова Синодального управління у справах духовної освіти УПЦ КП, член Вищої церковної ради УПЦ КП, намісник Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря міста Києва, член Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів.

Момент дійсно історичний. Україна боролася за свою духовну незалежність з 1686 року. Але саме зараз треба сказати про патріарха Філарета, який просував ідею Української помісної Церкви відразу після здобуття Україною незалежності. Святіший Патріарх витримав шалений тиск від уламків імперії, а також брехливі московські анафеми та зміг створити і організувати основу Української Церкви, без якої Томос сьогодні був би неможливий. Так, він робив це не один, але саме він був духовним лідером та наставником.
Патріарх Філарет сьогодні показав, що таке справжня любов до України та почуття відповідальності. Він відмовився висувати свою кандидатуру на предстоятеля Православної Церкви України заради злагоди та майбутнього і зіграв вирішальну роль на Об‘єднавчому Соборі для обрання послідовника його справи по відродженню Української Церкви, Епіфанія.
Це приклад всім, в тому числі політикам, які часто через гординю тягнуть спільну справу на дно.
Святіший Патріарх Філарет назавжди залишиться в історії творцем відродженої Православної Церкви України та Великим українцем.


Виступ Президента за результатами Об’єднавчого Собору

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору

15 грудня 2018 року - 18:15

Виступ Президента за результатами Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору

Слава Україні!
Вітаю всіх зі створенням Української Помісної Автокефальної Православної Церкви, яке щойно відбулося в Святій Софії!

Ваше Високопреосвященство і Ваші преосвященства, представники Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія!
Ваша Святосте!
Ваші блаженства!
Дорогі українці!
Шановна і високодостойна громадо, яка зібралася на цій площі у Святій Софії, котра є свідком найважливіших рядків літопису України!

Cаме така велична подія відбувається і сьогодні.

На вулиці, кажуть, дуже зимно. Але кожного з вас протягом кількох  годин напруженого очікування... десять годин не втомлюючись чекав український народ повідомлення яке щойно буде оголошено... Це очікування гріли тепло ваших сердець і трепетне очікування  великого державного чину епохального масштабу.

Дорогі друзі, Ви не є свідки. Ви – творці історії, яка зараз твориться. Ви - безпосередні учасники цього величного таїнства, яке щойно сталося всередині Софійського собору. Собору, що тисячу років тому на честь перемоги над східною ордою спорудив Ярослав Мудрий, син рівноапостольного князя Володимира Хрестителя. І тому ваша присутність тут, така ваша масова підтримка були надзвичайно важливими для всіх учасників Собору. Скажу чесно, я її  відчував, будучи серед делегатів на запрошення Його Всесвятості Патріарха Варфоломія.

Отже, звершилося!

Сьогодні 15 грудня. Прошу всіх, хто зараз нас дивиться: всередині України, по всьому світу - запам’ятайте дуже добре. Цей день увійде, або вже увійшов в історію України як священний  день, день створення Автокефальної Помісної Православної Церкви України. День остаточного здобуття нашої української незалежності від Росії. І Україна тепер вже не буде пити, кажучи словами Тараса Шевченка, «з московської чаші московську отруту».

Це день створення Церкви, визнаної світовим православ’ям у якості незалежної структури – як у переважній більшості країн, які належать до православної християнської традиції.

Щойно всі представники, помісний собор УПЦ Київського Патріархату, собор і всі ієрархи УАПЦ, група єпископів УПЦ Московського Патріархату заснували об’єднану Церкву.

Це диво стало можливим завдяки непохитній позиції Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія, нашої Константинопольської Церкви-Матері. Це вона скористалася своїм беззаперечним канонічним правом зцілити ті рани, які завдано українському православ’ю кількома століттями московського панування.

Наші переговори тривали довго. Але протягом цього року Його Всесвятість та Синод крок за кроком ухвалили рішення про надання автокефалії. Це по-перше. По-друге, затвердили проект Томосу, грамоти про незалежність. По-третє, зняли всі неправедні московські кари з українських єпископів, які ще на світанку незалежності вийшли із-під порядкування РПЦ і почали розбудовувати структури незалежної церкви. І по-четверте, підтвердили незаконність анексії Київської митрополії Москвою, здійсненої ще у 17 столітті. Вони, як і ми, не визнають жодних претензій РПЦ на Україну.

Отож, внаслідок рішень Церкви-Матері, твердої політичної волі світської влади, Президента, Парламенту, який підтримав  звернення Президента, і головне - українського народу, відповідальної позиції ієрархів трьох православних юрисдикцій сьогодні і народилася нова об’єднана і незалежна українська православна церква.

Що це за церква? Це – церква без Путіна. Що це за церква? Це церква – без Кирила. Що це за церква? Це – церква без молитви за російську владу та російське військо. Бо російська влада і російське військо вбивають українців. Але це - церква з Богом. Це церква - з Україною.

Буквально вчора в соціальних мережах вичитав вельми цікаву думку: «Церква не тільки співає й молиться. Церква виховує справжнього українського громадянина». І тут же пригадав фразу, яку традиційно приписують Отто фон Бісмарку: «Війни виграють не генерали. Війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». Звичайно, її не слід розуміти буквально. Йдеться про унікальну роль духівництва та вчителів у становленні нації та в процесі державотворення.

Ми з вами зараз творимо незалежну Україну. І ця подія така сама важлива, як і референдум про нашу незалежність, який був прийнятий більше 27 років тому.

І от центр управління церкви, якщо він знаходиться в чужій державі, та яка ще є країна-агресор, то якого ж громадянина вона виховає? Точно, що не громадянина України. Кремль і не приховує, що розглядає РПЦ як один із головних інструментів впливу на Україну. Ситуацію в українському православ’ї обговорюють на раді безпеки Росії під головуванням її президента. Натомість від української держави вимагають не втручатися у її ж власні українські справи!

А коли в Москві говорять про Україну як про нібито їх канонічну територію, хіба це не є зазіханням на нашу територіальну цілісність? І хіба ми не зобов’язані в таких умовах захистити і українську землю і український дух?

 І ми, як ніхто інший добре знаємо: там де сьогодні махають російським кадилом, завтра б’ють російськими градами. Спочатку патріарх Кирило колесив Україною з пропагандою «Русского мира» та єдиної купелі, а потім поїхали їхні танки!Очевидно, що питання автокефалії виходить далеко за межі церковної огорожі. Це – питання нашої національної безпеки. Це – питання нашої державності. Це – питання світової політики. Недарма всі лідери держав, з якими я зустрічався останні пів року питали мене: «Як з вашою церквою?». І ми маємо шалену і важливу підтримку від всього світу.

І коли російський президент сказав, що розпад СРСР став для Росії головною геополітичною катастрофою двадцятого століття. «Для Путіна», – як дуже добре написав Мирослав Маринович, – «Надання автокефалії українському православ’ю є другою геополітичною катастрофою». Тільки, дозвольте мені поправити, цього разу – вже масштабом не століття, а тисячоліття. Нехай знають.

Дорогі українці!

Ми ще раз довели, що для нас нема нічого неможливого. Бо ще декілька років тому дуже багато казали, що нехай Порошенко займається, нехай ми робимо все, але це неможливо. Можливо. Нема для нас нічого неможливого. Головне вірити у велику ціль і не відступати від задуманого. За таким принципом ми здобули Угоду про асоціацію. За таким принципом ми здобули безвіз. За таким принципом ми рухаємось далі до ЄС. І надзвичайно важливо для нас, що всі перемоги будуть з Україною. Хочу окремо наголосити, що сьогодні у нас великий день. Ми не відступимо ані на крок з того шляху, яким рухаємося вперед ще від 2014 року.

Сьогодні – спільне свято православних, греко-католиків, римо-католиків, протестантів, іудеїв, мусульман. Словом, всіх, для кого цінністю є свобода України. Для кого цінністю є наша незалежність. Жоден патріот не сумнівається у важливості мати в незалежній українській державі незалежну православну церкву. Така церква – духовний гарант нашого суверенітету. В грудні 1991 року на референдумі ми підтвердили Акт проголошення незалежності. В грудні 2018 - заснували незалежну православну українську Церкву, якій Вселенський Патріарх вручить Томос.

Автокефалія – частина нашої державницької проєвропейської та проукраїнської стратегії, яку ми послідовно втілюємо в життя протягом майже п’яти років. Все це – основа нашого власного шляху розвитку, розвитку держави Україна і розвитку нашої української нації.

«Товариш москаль, на Украину шуток не скаль!» – цитував я колись Маяковського ще в серпні 2016 року на параді на честь двадцять п’ятої річниці Незалежності. І наші Збройні сили що не день, то міцніше тримають оборону. І це не жарт!

«Прощай, немытая Россия»», – сказав я на Європейській площі, коли ми вибороли безвіз, згадував Лермонтова. І таки прощавай!

«До свиданья, наш ласковый миша, возвращайся в свой сказочный лес», – це слова, адресовані Москві вже восени цього року. І таки до побачення!

«Геть від Москви!»… «Дайош Європу!». Тепер ці крилаті фрази українського письменника початку минулого століття Миколи Хвильового стали частиною нашого політичного словника. І вони дуже влучно передають суть нашої державницької стратегії, нашого впевненого курсу на Європейський Союз та НАТО.

Шановна громадо!

Дозвольте мені від всього нашого загалу, від всієї України та українського народу подякувати Вселенському Патріарху Варфоломію за його неймовірну турботу про Україну.

Хочу подякувати всім українцям, які з самого початку вірили в автокефалію, підтримували Президента, Голову Верховної Ради і Парламент, підтримували наших ієрархів, боролися за автокефалію ще тоді, коли навіть сама ідея видавалася примарною.

Насамперед також хочу подякувати нашим ієрархам і предстоятелям наших православних церков. Його Святості Філарету. Ваша Святосте, чуєте цю реакцію людей на площі?... Ваша Святосте, не придумано ще тієї міри, якою можна виміряти внесок Патріарха Філарета в боротьбу за власну помісну Церкву. Ви були, є і залишаєтеся духовним лідером української церкви, духовним лідером українського народу.

Хочу подякувати Предстоятелю УАПЦ Митрополиту Макарію і всьому єпископату за тверду позицію і непересічну роль в цьому історичному процесі.

А ще хочу дякувати тим ієрархам УПЦ Московського Патріархату, які, попри тиск, погрози і прокльони Москви та її п’ятої колони прийняли мужнє рішення і прийшли сьогодні на Собор. Все дуже просто – вони між Україною та Росією вибрали Україну. І ми вітаємо цей вибір.

У нас не було, нема і не буде державної церкви. Держава не буде втручатися в діяльність церкви. І в освячену Томосом православну церкву теж ніхто нікого не «запрошуватиме» силоміць. Ще раз наголошую, це – питання вільного вибору для кожного віруючого. Гарантую, що влада поважатиме вибір тих, хто з тих чи інших обставин вирішить залишитися в тій церковній структурі, яка буде зберігати єдність з РПЦ. Але так само гарантую, що держава захистить права священиків і мирян УПЦ Московського Патріархату, які добровільно вирішать вийти з-під Москви, щоб разом з іншими православними творити Єдину Українську Православну Помісну Церкву.

Така Церква сьогодні заснована. Вона потребує певного часу на становлення, мирне розширення і зміцнення. Дозвольте зараз представити вам її новообраного предстоятеля, Митрополита Київського та всієї України Епіфанія. Саме йому випаде почесна місія разом з українським Президентом поїхати до Константинополя на початку січня та отримати довгоочікуваний Томос. Владику Єпіфанія, представника молодого покоління єпископів, висунула УПЦ Київського Патріархату та підтримали представники інших церков. Але тепер вже немає того розподілу. Той розподіл не має жодного значення, бо твориться і створена об’єднана церква.

В єдності сила нашого народу, Боже, нам єдність подай! Є в нас така молитва, яка дуже доречна до сьогоднішньої події і яку ми щиро возносимо.

Єдність – це те, що забезпечить нам перемогу.

Дорогі співвітчизники!

Я щиро вітаю вас з автокефалією і здобуттям нашої духовної незалежності.

Ми зупинили агресора. Ми зберегли державу. Ми збудували боєздатну армію. Ми утверджуємо українську мову – складову сили та успіху нашого народу.

Ми за цей рік ще більше переконалися, що Помісна Церква – запорука незалежності. Державна мова – запорука єдності. А сильна армія – запорука миру.

Ми точно переможемо!

Слава Богу і Слава Україні!

А тепер із задоволенням надаю слово Предстоятелю об’єднаної Церкви, Митрополиту Київському та всієї України Епіфанію. Прошу, владико!

Президент до учасників Об’єднавчого Собору

Президент до учасників Об’єднавчого Собору: Держава зробила все, що могла - тепер від вас залежить майбутнє і духовна незалежність України

15 грудня 2018 року - 16:07

Президент до учасників Об’єднавчого Собору: Держава зробила все, що могла - тепер від вас залежить майбутнє і духовна незалежність України

Президент Петро Порошенко подякував Вселенському Патріарху Варфоломію, учасникам Всеукраїнського Православного Об’єднавчого Собору та всім вірянам, які зібралися на площі перед Софійським Собором, за підтримку створення української автокефальної православної церкви.

«Ще раз дякую усім, хто вірив у те, що це можливо, і усім, хто за це боровся, усім, хто не побоявся. Усім, хто відкинув власні амбіції для того, щоб цей день відбувся і церква була створена», - сказав Петро Порошенко.

«Нас об’єднує розуміння, що нині вирішується велике державотворче питання. І я хочу сказати тим, хто зібрався: ви безпосередні учасники становлення української незалежної церкви. Це ви, які сьогодні прийшли на площу, які є в Храмі Святої Софії, творите українську історію, прямо тут і прямо зараз», - наголосив Глава держави. За його словами, саме учасники цієї події понесуть по Україні добру звістку про утворення автокефальної Української православної церкви.

Президент звернувся до всіх учасників Собору: «Це є колосальна відповідальність, яка в ці години лежить на вас. Держава, наголошую, зробила все, що могла. Тепер саме від вас і лише від вас залежить майбутнє України, майбутнє нашої великої нації, наша свобода, наша державна і духовна незалежність. Вам належить ухвалити Статут. Вам належить обрати Предстоятеля, а Томос вже чекає Предстоятеля на Фанарі. Отже, все залежить від вашої здатності домовитися, від вашої здатності почути один одного, почути заради України».

Глава держави процитував слова святого апостола Петра: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!».

«Тож заради Господа і України прийміть ваші найрозумніші зважені рішення. Вірю, що ви – правильні люди, у правильний час і у правильному місці. Бажаю Об’єднавчому Собору успішної роботи», - наголосив Президент.

Петро Порошенко на Об’єднавчому Соборі

Виступ Президента України на Всеукраїнському Православному Об’єднавчому Соборі

15 грудня 2018 року - 15:52

Виступ Президента України на Всеукраїнському Православному Об’єднавчому Соборі

Ваше Високопреосвященство,

Ваші Преосвященства - високоповажні представники Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія!

Ваша Святосте!

Ваші блаженства!

Високоповажні владики!

Шановні учасники Собору!

Дорогі українці!

Волею Божою зібралися ми в Святій Софії через тисячу років після того, як стараннями Ярослава Мудрого цей храм був збудований, освячений, і як в ньому вперше пройшло богослужіння.

Тут зібралися спадкоємці Хрещення, яке Святий Рівноапостольний Князь Володимир прийняв від Константинопольської Церкви-Матері. Знову, як і тоді, з нами  посланці Вселенського Патріарха, який підтримує нашу мрію про духовну свободу.

За тисячу років не один раз підтверджено: щоб утвердити державність, Україні слід позбутися ланцюгів, які поневолюють нас духовно. Які розділяють і роблять нас вільними чи невільними виконавцями чужої волі.

Століття тому, в часи Української національно-визвольної революції гетьман Павло Скоропадський і Симон Петлюра започаткували шлях України до автокефальної православної церкви. І багато подій, що засвідчували це велике прагнення, теж проходили саме у цих стінах Святої Софії, або на майдані біля цих стін.  

Незалежна Україна вклоняється великим предкам і пам’ятає їхній заповіт. Сьогодні все готово, щоб ми виконали цей заповіт. Робимо останній крок на тисячолітньому шляху до святої і великої мети.  

Хочу нагадати, що сьогоднішньому Об’єднавчому Собору вже в нашій новітній історії передували тривалі зусилля як духовної, так світської влади, мільйонів українського православного люду. Протягом кількох десятків років ми не просто молилися, а будували церковні структури, які тепер стають основою незалежної і визнаної Української Церкви.

Хотів би зазначити тут роль Віктора Ющенка, який присутній з нами в цій залі, і який започаткував тоді інтенсивний діалог з Церквою-Матір’ю.

Після вимушеної паузи 2010-14 років ці переговори поновилися, одразу ж з перших днів мого президентства. Вони тривали кілька років, поки під час великодньої зустрічі Президента України з Його Всесвятістю не була погоджена дорожня карта, яка вивела цей процес на фінішну пряму.

Константинопольська Матір-Церква реалізовує приналежну їй згідно з канонами місію - ввести автокефальну помісну православну церкву України як рівну серед рівних до родини помісних православних церков. Вселенський Патріарх остаточно проголосив незаконною московську анексію Київської митрополії, здійснену ще наприкінці 17 століття. Його Всесвятістю було заявлено, що Російська православна церква не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні. І що наша православна церква не має підпорядкування РПЦ.

Наголошую, Україна не була, не є і не буде канонічною територією російської церкви!

В квітні одразу ж після повернення з Константинополя, після створення дорожньої карти, погодженої з Його Всесвятістю, я звернувся до українського Парламенту щодо підтримки мого звернення до Його Всесвятості щодо надання нам автокефалії. Я також хочу подякувати присутньому тут Голові Верховної Ради пану Андрію Парубію за більш ніж переконливу парламентську підтримку звернення Президента. І це надзвичайно важливо на нашому шляху!

У листопаді цього року Священний Синод Вселенського Патріархату схвалив текст Томосу про надання незалежності українській церкві та прийняв рішення про скликання об‘єднавчого православного Собору. Нашого Собору, історичного Собору.

Ще раз дякую усім, хто вірив у те, що це можливо, і усім, хто за це боровся, усім, хто не побоявся. 

Усім, хто відкинув власні амбіції для того щоб цей день відбувся і церква була створена. Велика вам подяка!

З глибокою вдячністю вклоняємося Вселенському Патріарху Варфоломію за його неймовірну турботу про Україну. Ми бачимо, яку велику мужність та мудрість втілює в собі Його Всесвятість.

Дякую усім, хто сьогодні зібрався на площі перед Софійським Собором. Зібралися ще о 8 годині ранку і чекали години-години на морозі. Бо вони не є спостерігачами, вони також є творцями нашої нової церкви. Це – віруючі різних українських церков. А хочу наголосити, що нас об’єднує розуміння, що нині вирішується велике державотворче питання. І я хочу сказати тим, хто зібрався: ви безпосередні учасники становлення української незалежної церкви. Це ви, які сьогодні прийшли на площу, які є в Храмі Святої Софії, творите українську історію, прямо тут і прямо зараз. Ви понесете по Україні добру звістку про утворення автокефальної Української православної церкви. І прошу, розкажіть усім про цю історичну подію.

Питання автокефалії – питання нашої української національної безпеки. Це – питання нашої української державності. Ми здобуваємо, нарешті, духовну незалежність, яку можна порівняти із здобуттям незалежності політичної. Ми обрізаємо пута, які прив’язують нас до імперії. Ми повертаємося на свою визначену Богом дорогу і йдемо своїм шляхом.

Звертаюся безпосередньо до всіх вас, учасників Собору, до ієрархів церков. Це є колосальна відповідальність, яка в ці години лежить на вас. Держава, наголошую, зробила все, що могла. Тепер саме від вас і лише від вас залежить майбутнє України, майбутнє нашої великої нації, наша свобода, наша державна і духовна незалежність. Вам належить ухвалити Статут. Вам належить обрати Предстоятеля, а Томос вже чекає Предстоятеля на Фанарі. Отже, все залежить від вашої здатності домовитися, від вашої здатності почути один одного, почути заради України.

Всі ми пам’ятаємо слова святого апостола Петра: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!». Тож заради Господа і України прийміть ваші найрозумніші зважені рішення.

Вірю, що ви – правильні люди у правильний час і у правильному місці. Бажаю Об’єднавчому Собору успішної роботи.

Слава Господу і Слава Україні!

https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-vseukrayinskomu-pravoslavnomu-52034

Про сонце :-)



...Дещо шукав в мережі, знайшлась отака краса) dance
...Синє море аж до краю
Що там далі небо знає ura
Гурт "Go-A" - київський квартет, що виконує пісні у створеному власноруч музичному стилі "укр-транс".
Більше ось тутка

СБУ: Київ і Лондон готуються звільнити Донбас


Провокаційні дії Москви в Керченській протоці та окупація українських територій, яка триває вже 5 років, змушують українську владу на рішучі і досить небезпечні кроки. Звільнення Донбасу від проросійських терористів є головною темою дискусії в українських політичних колах, і з наближенням президентських виборів, а значить і зростанням загрози повномасштабного вторгнення, вона тільки набуває актуальності. Однак якщо раніше перетворена на окопну війну операція об'єднаних сил була проблемою України, то зараз у українських військовослужбовців з'явився досить досвідчений в подібних справах союзник.

За інформацією анонімного співробітника СБУ, яка була опублікована в Телеграм-каналі "Кріт СБУ", підготовка операції з остаточного вирішення сепаратистського питання на сході України проводиться спільними зусиллями СБУ та військовослужбовців 77-ої бригади Британської армії.

t . m e / S B U m o l e

Попереджувальні дії нашої спецслужби дозволять остаточно переконати світову спільноту в агресивності та неадекватності кремлівського режиму та дозволять розпочати довгоочікувану операцію зі звільнення окупованих територій.

И здесь я хочу поделиться с вами самым настоящим инсайдом: сейчас в Украине находятся представители 77 бригады Британской армии. Они присутствуют в качестве консультантов и уже приняли участие в разработке нескольких психологических операций. В частности предложение сымитировать химическую атаку и ответное наступление на Донбассе 14 декабря поступило именно от них. - Повідомив знайомий з ситуацією співробітник СБУ. І хоча інформація про операцію, яка готується, потрапила до терористів, скасовувати її ніхто не збирається. Більш того, за його словами, зараз розробляють і інші варіанти, які можуть остаточно вирішити проблему ОРДЛО, в тому числі і пов'язані з імовірною хакерською атакою на українські інфраструктурні об'єкти.

"...в качестве альтернативы коллеги из 77 бригады предложили реализовать второй вариант и инсценировать массированную кибератаку российских хакеров на ключевые объекты украинской инфраструктуры".

Звичайно, всі подробиці публікувати не слід, бо агресор може почати діяти на випередження та знову дістати заїжджену платівку про "внутріполітичне підґрунтя загострення ситуації напередодні президентських виборів". Хоча навіть і сліпий ясно бачить, що відміна виборів вигідна тільки кремлю.

Комусь подібний підхід СБУ може здатися цинічним, але в умовах безперервної гібридної війни та загрози повномасштабного вторгнення вибирати не доводиться. Утім, проросійські боти обов'язково знайдуть в подібних діях провокацію та бажання Порошенко переобратися на другий термін. Але, як говорить народна мудрість, "переможців не судять".

Брехнею і підступом дружби не збудуєш




Березневі статті 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорозького») — угода між московським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Загальні відомості
За цими статтями Україна зберігала свої військово-адміністративні органи управління на чолі з виборним гетьманом. На Гетьманщині без обмежень мало далі діяти місцеве право, обумовлювалося невтручання царських воєвод та інших урядовців у внутрішні справи України. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо. Гетьманський уряд мав право на ведення стосунків з іноземними державами з дозволу московського уряду і не мав права на зносини з Річчю Посполитою та Османською імперією. Гетьман обирався на козацькій раді довічно, а царя лише повідомляли про результат виборів. Влада Гетьмана поширювалась на всю територію України. Всі податки і доходи збирались українськими фінансовими органами. Представники Москви лише мали приймати від них належну їй данину.

При виборах наступних гетьманів ухвалювалися договірні статті, в яких деякі пункти Березневих статей скорочувалися, додавалися нові статті.

Угода була розірвана 30 січня (9 лютого) 1667 року Московією, що підписала розділяюче Андрусівське перемир'я з Річчю Посполитою.

Серед 11 пунктів Березневих статей немає жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи возз'єднання.

Передісторія
Протягом 1648 - 1654 років років війська Гетьманщини вели боротьбу з військом Речі Посполитої захищаючи козацькі свободи та вимагаючи рівноправні умови співіснування української шляхти та козаків в межах Речі Посполитої. У військових компаніях козацькі війська підтримували загони кримських татар. Однак факт проведення сепаратних польсько-татарських переговорів під Кам'янцем та усна угода, досягнута по їх завершенню підштовхнули українське керівництво до остаточного розриву з Річчю Посполитою та пошуку нових союзників. Зокрема в особі Швеції, Московії та деяких німецьких держав.

Богдан Хмельницький з початком війни проводив далекоглядну зовнішню політику і вів активну дипломатичну діяльність з іншими державами. Неодноразово звертався до Москви з проханням допомогти в боротьбі з Річчю Посполитою і навіть погрожував війною, якщо не буде надано цієї допомоги. Московський уряд з одного боку не хотів розривати мир з Річчю Посполитою, а з іншого боку мав намір поширити сферу впливу. Після довгих вагань, «в ім'я віри православної», Земський собор ухвалив взяти Військо Запорозьке під «високу царську руку». Юридично цей акт було оформлено під час московсько-українських переговорів у січні-березні 1654. На етапі підготовки Переяславської ради, яка відбулась 8 січня 1654, виникли розбіжності у підходах до нового союзу. Московські посли відмовилися принести присягу за царя, боярин Бутурлін, який очолював московську делегацію, відмовився дати письмову гарантію збереження прав і вільностей після того, як договір набере чинності. З боку козаків не всі полки присягнули на вірність царю.

У березні 1654 року козацька делегація передала на розгляд московитам проект договору, який увійшов в історію під назвою «березневих статей». За цим документом, Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, систему соціально-економічних відносин, незалежність у проведені внутрішньої політики і зовнішньої (за винятком Речі Посполитої і Османської імперії).

З початку визвольної війни московський уряд надавав широку економічну і фінансову допомогу Україні. Поступово розширювалася дипломатична підтримка України зі сторони Московії, а також допомогу людьми, зброєю, боєприпасами. На початку 1649 московський уряд визнав гетьмана Хмельницького і відтоді регулярно обмінювався з ним послами. Тоді ж уряд повідомив гетьману про готовність прийняти Україну в московське підданство, але вважав за необхідне поки уникати війни з Річчю Посполитою[1].

Зміст статей
1)      Збір податків на користь скарбниці доручалося вести українським урядовцям.

2)      Установлювалася платня у розмірі:

a)         військовому писарю та підпискам — 1000 польських злотих;

b)        військовим суддям — 300 польських злотих;

c)         судовим писарям — 100 польських злотих;

d)        польським писарям та хорунжим — 50 польських злотих;

e)        сотенним хорунжим — 30 польських злотих;

f)          гетьманському бунчужному — 50 злотих.

3)      Козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, усім полковникам і військовим та полковим осавулам надавалися у володіння млини;

4)      Установлювалася платня генеральному обозному — 400 злотих і генеральному хорунжому — 50 злотих;

5)      Заборонялися дипломатичні взаємини з османським султаном та королем Речі Посполитої;

6)      Підтверджувалося право київського митрополита й усього духовенства на маєтності, якими вони володіли;

7)      Московський уряд зобов'язувався почати війну з Річчю Посполитою навесні 1654 року;

8)      Утримання московських військ на кордонах України з Річчю Посполитою;

9)      Гетьманський уряд просив установлював платню:

g)         полковим — 100 єфимків талерів;

h)        полковим осавулам — 200 польських злотих;

i)          військовим осавулам — 300 польських злотих;

j)          сотникам — 100 польських злотих;

k)         кожному козакові — 30 польських злотих;

10)  У випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати спільні походи як з боку України, так і Московської держави;

11)  Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залоги кількістю 400 осіб у фортеці Кодак та для запорожців. Тут же містилася вимога до гетьмана почати реєстрування, що мав охопити 60.000 козаків.

Текст Березневих статей
Московський текст Український текст
Бьютъ челомъ великому государю царю и великому князю Алексю Михайловичу, всеа Великія и Малыя Росіи самодержцу, и многихъ государствъ государю и обладателю, его царскаго величества подданные Богданъ Хмельницкой, гетманъ войска Запорожского и весь міръ христіянскій російскій, чтобъ его царское величество пожаловалъ ихъ тмъ, о чемъ посланники ихъ бити челомъ учнутъ, а они его царскому величеству во всякихъ его государскихъ повелньяхъ служити будутъ во вки. Бють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Війська Запорозького і весь мир християнський руський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їх, а вони його царському величеству служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.
1. Чтобъ въ городхъ урядники были изъ ихъ людей обираны къ тому достойные, которые, должны будуть поддаными царского величества урежати и доходы всякіе, въ правду, въ казну царскаго величества отдавати, для того, что царского бъ величества воевода пріхавъ учалъ права ихъ ломать и уставы какіе чинить, и то бъ имъ было въ великую досаду; а какъ тутошніе ихъ люди гд будуть старшіе, то они противъ правъ своих учнуть исправлятца. 1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їх ламати і якісь устави заводити, і то було б (Українцям) прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.
И сей стать царское величество пожадовалъ-веллъ быть по ихъ челобитью. А быти бъ урядникомъ, въ городхъ: войтамъ, бурмистромъ, райцамъ, лавникомъ, и доходы всякіе денежные и хлбные сбирать на царское величество и отдавать въ его государеву казну тмъ людемъ, которыхъ царское величество пришлетъ; да тмъ же прислаинымъ людемъ, кого для то сборные казны царское величество пришлетъ, и надъ тми сборщиками смотрить, чтобъ длали правду. Що до сеї статті царське величество пожалував-велів бути по їх прошенню. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники, і доходи всякі грошеві і хлібні збирати на царське величество й віддавати до государевого скарбу тим людям, которих пришле царське величество. І ті прислані люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді.
2. Писарю войсковому чтобъ по милости царского величества 1000 золотыхъ полскихъ для подписковъ давать, а на судей войсковыхъ по 300 золотыхъ полскихъ, а на писаря судейского по 100 золотыхъ полскихъ, на писаря да на хоружего полкового по 50 золотыхъ, на хоружего сотницкого 30 золотыхъ, на бунчюжного гетманского 50 золотыхъ. 2. Писареві військовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на підписків (канцеляристів). на судей військових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол. польських, на писаря й хорунжого по 50 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного гетьманського 50 зол.
Царское величество пожаловалъ, веллъ быть по ихъ челобитью; а давать т деньги изъ тамошнихъ доходовъ. Царське величество пожалував, велів бути по їх проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.
3. На писаря и на судей войсковыхъ, на 2 человка, и на всякого полковника и на ясауловъ войсковыхъ и полковыхъ чтобъ по мельниц было, для прокормленья, что расходъ имютъ великой. 3. На писаря і на судей військових, на 2 чоловіка, і на всякого полковника, осаулів військових і полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великі видатки.
Царское величество пожаловалъ, веллъ быть по ихъ челобитью. Царське величество пожалував, велів буть по їх проханню.
4. На подлку наряду войскового и на пушкарей и на всхъ работныхъ людей, которые у наряду бываютъ, чтобъ царское величество пожаловать изволилъ учинить свое царское милостивое призрнье, какъ въ зиму, такъ и о станахъ, такожде на обозного арматного 400 золотыхъ, а на хоружего арматного 50 золотыхъ. 4. На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованнє і пристановище; також на арматного обозного 400 зол., а на хорунжого 50 зол.
Царское величество пожаловалъ, велЂлъ давать изъ тамошнихъ доходовъ. Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів.

5. Послы которые издавна къ войску Запорожскому приходять изъ чюжихъ краевъ, чтобъ гетману и войску Запорожскому которые къ добру были, волно приняти; а только что бъ имло быть противно царского величества, то должны они царскому величеству извщати. 5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до Війська Запорозького аби було вільно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царське величество.
По сей стать царское величество указалъ: пословъ о добрыхъ делхъ принимать и отпускать; а о какихъ длехъ приходили и съ чмъ отпущены будуть, о томъ писать къ царскому величеству подлинно и вскор. А которые послы присланы отъ кого будутъ царскому величеству съ противнымъ дломъ, и тхъ пословъ и посланниковъ задерживать въ войск и писать объ нихъ о указ къ царскому величеству вскор жъ, а безъ указу царского величества назадъ ихъ не отпускать. А съ турскимъ салтаномъ и съ полскимъ королемъ безъ указу царского величества не ссылатца. До сеї статі царське величество велів: послів з добрими ділами приймати і відправляти, і писати царському величеству вірно і скоро, за чим вони приходили і з чим їх одправлено. А котрі посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послів і посланників затримувати в війську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царського величества не мати зносин.
6. О митрополит кіевскомъ посланникомъ изустной наказъ данъ. А въ рчахъ посланники били челомъ, чтобъ царское величество пожаловалъ, веллъ дать на его маетности свою государскую жалованую грамоту. 6. Про митрополита київського дано послам устний наказ. А в розмовах посли били челом, щоб царське величество велів дати свою государську жалувану грамоту на його маєтности.
Царское величество пожаловалъ: митрополиту и всмъ духовного чину людемъ на маетности ихъ, которыми они нын владютъ, свою государскую жалованую грамоту дать веллъ. Царське величество пожалував: митрополитові і всім людям духовного чину велів дати свою государську жалувану грамоту на маєтности, которими вони тепер володіють.
7. Чтобъ царское величество изволилъ рать свою вскор прямо къ Смоленску послать, не отсрочивая ничего, чтобъ непріятель не могъ исправитца и съ иными совокупитися, для того что войска нын принужены, чтобъ никакой ихъ лести не врили, естли бъ они имли въ чемъ длать. 7. Аби царське величество зволив післати своє військо під Смоленськ не гаючися ні трохи, аби неприятель не міг собі ради дати і сполучитися з иншими (військами), бо тепер війська (польські) потомлені-нехай не вірять ніякому лукавству (Поляків), коли б почали що вимишляти.
Царское величество изволилъ на непріятеля своего, на полского короля, итти самъ и бояръ и воеводъ послать со многими ратми по просух, какъ конскіе кормы учнуть быть. Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому і бояр та воєводів післати з великим військом, як просохне і почне бути паша.
8. Чтобы наемного люду зд по рубежу отъ Ляховъ, для всякого безстрашія, съ 3000, или какъ воля царскаго величества будетъ хотя и болши. 8. Аби наємного війська тут на польськім пограничу, для безпечности було з 3000 або скільки буде воля царського величества-хоч і більше.
Царского величества ратные люди всегда на рубеж для Украйны обереганья есть и впередъ стоять учнутъ. Військові люди царського величества на пограничу для охорони України завсіди були і надалі будуть стояти.
9. Обычай тотъ бывалъ, что всегда войску Запорожскому платили. Бьютъ челомъ и нын царскому величеству, чтобъ на полковника по 100 ефимковъ, на ясауловъ полковыхъ по 200 золотыхъ, на ясауловъ войсковыхъ по 400 золотыхъ, на сотниковъ по 100 золотыхъ, на казаковъ по 30 золотыхъ полскихъ давать. 9. Завсіди був такий звичай, що Війську Запорозькому плачено. Бють чолом і тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 єфимків, на осаулів по 200 золотих, на осаулів військових по 400 зол., на сотників по 100 зол., на козаків по 30 золотих польських.
И въ прошлыхъ годхъ присылалъ къ царскому величеству гетманъ Богданъ Хмельницкій и все войско Запорожское и били челомъ многажды, чтобъ его царское величество ихъ пожаловалъ, для православные христіянскіе вры и святыхъ божіихъ церквей, за нихъ вступился и принялъ ихъ подъ свою государеву высокую руку и на непріятелей ихъ учинилъ имъ помочь. И великому государю нашему, его царскому величеству, въ то время подъ свою государеву высокую руку приняти было васъ не мочно, потому что у его царского величества съ короли полскими и великими князи либовскими было вчное докончанье. А что съ ихъ королевскіе стороны царского величества отцу, блажевные памяти великому государю и великому князю Михаилу Федоровичю, всеа Русіи самодержцу, и многихъ государствъ и обладателю, и дду его государеву, блаженные памяти великому государю святйшему патріарху Филаренту Никитичю, московскому и всеа Русіи, и великому государю нашему царю и великому князю Алексю Михайловичю, всеа Русіи самодержцу, его царскому величеству, учинились многія безчестья и укоризны, и о томъ, по королевскимъ грамотамъ и по соймовому уложенію и по констытуціи и по посолскимъ договорамъ царское величество ожидалъ исправленія. А гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское хотлъ съ королемъ полскимь помирить, черезъ своихъ государевыхъ великихъ пословъ, тмъ способомъ: буде Янъ-Казимеръ король учинить съ ними миръ по Зборовскому договору и на православную христіянскую вру гоненія чинить не учнетъ и уніятовъ всхъ выведетъ, и царское величество виннымъ людемъ, которые за его государскую честь довелись смертные казни, вины ихъ хотлъ отдать. И о томъ посылалъ къ Яну-Казимеру королю своихъ государевыхъ великихъ и полномочныхъ пословъ, боярина и намстника великопермского князя Бориса Александровича Репнина-Оболенского съ товарищи. И т царского величества великіе и полномочные послы о томъ миру и поступкахъ королю и паномъ рад говорили всякими мрами, и Янъ Казимеръ король и паны рада ни на которую мру не сошли, и то великое дло поставили ни во что, и тхъ царского величества великихъ и полномочныхъ пословъ отпустили безъ дла. И великій государь нашъ, его царское величество, видя такіе съ королевскіе стороны многіе неисправленья и грубости и неправды, и хотя православную христіянскую вру и всхъ православныхъ христіянъ отъ гонителей и хотящихъ церкви божіи разорити и вру христіянкую искоренити отъ Латынъ оборонити, подъ свою государеву высокую руку васъ принялъ. А для вашіе обороны собралъ рускіе и нметцкіе и татарскіе рати многіе, идетъ самъ великій государь нашъ, его царское величество, на непріятелей христіянскихъ, и бояръ своихъ и воеводъ шлетъ со многими ратми; и на тотъ ратной строй, по его государеву указу, роздана его государева казна многая. Попередніх літ присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький і все Військо Запорозьке і били чолом, щоб його царське величество їх пожалував, уступився за них задля Православної Християнської Віри і святих Божих церков, прийняв їх під свою високу руку і дав поміч на неприятелів. Великому государеві нашому в тім часі не можна було вас прийняти під свою государську високу руку, тому що у його царського величества була вічна згода з королями польськими і великими князями литовським. А хоч з королівської сторони батькові цар. величества святої памяти великому государеві Михайлові Федоровичеві і дідові його, святійшому патріярхові Філаретові Никитичови, і великому государеві нашому Олексієві Михайловичу сталося нечести і ганьби, то в тім згідно з королівськими грамотами і соймовими постановами царське величество чекав поправи. А гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке хотів помирити з королем польським тим способом: аби кроль Казимир учинив з ними згоду на підставі Зборівському трактату: проти Православної Віри християнської не верещав, уніятів усіх викорінив, — зате царське величество хотів вибачити вину всім винним людям, котрим за образу його государської чести належала кара смертна. Про се посилав він до кроля Казимира своїх великих і уповноважених послів: боярина і намісника великопермського Бориса Олександровича Репнина-Оболенского з товаришами. І ті великі і уповноважені посли царського величества про ту згоду і про вчинки королеві і панам — раді говорили на всякі способи. Але Казммир з ляхами ніяк не пристали, і сю велику справу взяли за ніщо, а тих великих і уповноважених послів царського величества відправили з нічим. Тоді великий государ наш, видівши так богато несправности з королівської сторони, грубости і неправди, і бажаючи оборонити Православну Християнську Віру і всіх православних християн від отступникiв латинян (папистів), що хочуть церкви Божі знищити і Віру Християнську викорінити, прийняв вас під свою високу руку. А для оборони вашої зібрав много руського німецького і татарського війська — сам великий государ наш іде на неприятелів і посилає бояр своїх і воєводів з великим військом, і на те зібраннє війська, за государевим наказом, роздано великі гроші.
И нын имъ посланникомъ о жаловань на войско Запорожское говорить, видя такую царскаго величества милость и къ нимъ оборону, не довелось. А какъ былъ у гетмана у Богдана Хмельницкого государевъ ближней бояринъ и намстникъ тверской Василей Васильевичъ Бутурлинъ съ товарищи, и гетманъ говорилъ съ ними въ разговорехъ о числ войска Запорожского, чтобы учинить 60.000; а хотя бъ де того числа было и больше, и государю де въ томъ убытка не будетъ, потому что они жалованья у государя просить не учнутъ. Да и имъ, Самойлу и Павлу, и инымъ людемъ, которые въ то время при гетман были, про то вдомо жъ. А что въ Малой Росіи въ городхъ и мстхъ какихъ доходовъ, и про то царскому величеству не вдомо; и великій государь нашь, его царское величество, посылаетъ доходы описать дворянъ. А какъ т царского величества дворяны доходы всякіе опишутъ и смтять, и въ то время о жаловань на войско Запорожское по разсмотрнью царского величества и указъ будетъ. А нын царское величество, жалуя гетмана и все войско Запорожское, хочетъ послать своего государева жалованья по давнымъ обычаямъ предковъ своихъ, великихъ государей царей и великихъ князей російскихъ, гетману и всему войску Запорожскому золотыми. Тому їм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них царського величества й оборону, говорити про плату Запорозькому війську не годиться. Як був у гетьмана Богдана Хмельницького государів ближній боярин і намісник тверський Василь Василевич Бутурлин з товаришами, гетьман в розмовах з ними про число Запорозького війська говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б і більше того числа було, государеві в тім шкоди не буде, бо вони прости плати у государя не будуть. Про се відомо їм, Самійлу і Павлу, й иншим людям, які тоді були при гетьмані. Які доходи в Малій Росії по городах і містах, про се царському величестві не відомо, і великий государ посилає дворян, щоб списали доходи. Як ті дворяни царського величества опишуть всякі доходи і обрахують, тоді, по обміркуванню царським величеством, буде наказ про плату Запорозькому війську. А тепер царське величество, жалуючи гетьмана і все Запорозьке військо, давнім звичаєм предків своїх, великих государів, хоче післати гетьманові і всьому війську Запорозькому своє государське жалуваннє золотими.
10. Крымская орда если бы имла вкинутися, тогда отъ Астрахани и отъ Казани надобно на нихъ наступити. Такожде и Донскимъ казакомъ готовымъ быть. А нын ещо въ братств, дать сроку и ихъ не задирать. 10. Коли б мала напасти кримська орда, тоді треба на неї наступити від Астрахани й Казани, також і Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтві (з козаками), треба дати час і її не зачіпати.
Царского величества указъ и повелніе на Донъ къ казакомъ послано: буде Крымскіе люди задору никакова не учинятъ, и на нихъ ходить и задору чинить не велно. А будетъ Крымцы задоръ учинять, и въ то время царское величество укажетъ надъ ними промыслъ чинить. Наказ і повеліннє до козаків на Дін післано: коли Кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти не велено. А коли Кримці зачіплять, то царське величество велить на них іти походом.
11. Кодакъ городъ на рубеж отъ Крыму, въ которомъ гетманъ всегда по 400 человкъ держить и кормы всякіе имъ даетъ; чтобъ и нын царское величество пожаловалъ кормами и порохомъ къ наряду изволилъ построити. Также и на тхъ, которые за порогами коша берегутъ, чтобъ царское величество милость свою изволилъ показать: понеже нелзя его самого безъ людей оставляти. 11. Кодак город на границі з Кримом, там гетьман завсіди по 400 чоловіка держить і харч усякий їм дає — тепер нехай би царське величество пожалував, зволив наділити харчом і порохом для армати. Також і тим, що за Порогами коша стережуть, аби царське величество зволив показати свою ласку, бо його неможна самого без людей лишати.
О той стать царского величества милостивой указъ будетъ впередъ, какъ про то вдомо будетъ, по скольку какихъ запасовъ въ т мста посылывано и сколько будетъ доходовъ въ сбор на царское величество. До сеї статті буде милостивий указ царського величества, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали, і скільки доходу буде зібрано на царське величество.
А что въ письм жъ вашемъ написано: какъ великій государь нашъ, его царское величество, гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское пожалуетъ, свои государскіе грамоты на волности ваши дать велить, тогда вы смотръ межъ собой учините: кто будетъ казакъ, или мужикъ, а чтобъ число войска Запорожского было 60.000. И великій государь нашъ, его царское величество, на то изволилъ имъ-числу списковымъ казакомъ быть веллъ. И какъ вы посланники будете у гетмана у Богдана Хмелницкого, и вы бъ ему сказали, чтобъ онъ веллъ казаковъ разобрать вскор и списокъ имъ учинилъ, да тотъ списокъ за своею рукою, прислалъ къ царскому величеству вскор. А що в вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольности велить дати, тоді ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб війська Запорозького було 60.000. — То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. То ж як ви, посли будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписсю прислав негайно царському величеству
Див. також
Жалувана грамота Олексія Михайловича Війську Запорозькому.
Примітки
 Земський Собор 1653 РОКУ, А. І. КОЗАЧЕНКО, Питання історії, 5, 1957, 151—158
Джерела
Горобець В. Договірні статті українських гетьманів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 433. — ISBN 966-00-0405-2.
Щербина В. До питання про статті Богдана Хмельницького // Ювілейний збірник на пошану академика Михайла Сергієвича Грушевського з нагоди шістьдесятої річниці життя та сорокових роковин наукової діяльности. — Київ, 1928. — Т. І.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Посилання
Березневі статті // сайт «Культура України».



Переяславські статті (1659)
Підписаний 17 жовтня 1659 року
Переяслав, Гетьманщина - місце
Переяславські статті — козацько-московська міждержавна угода, укладена 17 жовтня 1659 року в Переяславі. Статті означали розрив Гадяцької угоди 1658 року з Річчю Посполитою і суттєво звужували автономію козацької України у складі Московської держави. Підписані гетьманом Юрієм Хмельницьким і представниками московського уряду на чолі з князем Олексієм Трубецьким.

Передумови
Після скинення Івана Виговського молодий новообраний гетьман Юрій Хмельницький вислав посольство до московського воєводи Олексія Трубецького. Посольство, очолюване Петром Дорошенком, привезло проект договору, в яких визначалися принципи союзу з Московією. Цей проект отримав назву Жердівські статті. Вони базувалися на Березневих статтях 1654 року з певними модифікаціями. Зокрема, козацька сторона пропонувала:

скасувати московські гарнізони в українських містах, окрім Києва, як при Богдані Хмельницькому.
підпорядкувати гетьманові усі московські війська, що надсилалися в Україну.
заборонити контакти московського уряду зі старшиною, оминаючи гетьмана.
допустити, щоб у всіх зовнішніх переговорах, дотичних інтересів Війська Запорозького, були присутні козацькі посли з правом голосу.
Трубецькой прийняв посольство, але запросив Хмельницького на особисті переговори. Гетьман побоювався пастки, однак, врешті-решт, поїхав до Переяслава із малим супроводом. 27 жовтня 1659 року, в Переяславі, Трубецькой організував Генеральну військову раду. На ній були відсутні правобережні полковники, а основну масу становила старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя. Сама рада проходила в оточенні 40-тисячного московського війська. На раді Хмельницького знову обрали гетьманом, після чого Трубецькой змусив підписати його сфальсифікований московською стороною текст Березневих статей 1654 року. Пізніше цей довільно редагований текст увійде до Зводу законів Російської імперії під назвою «Статей Богдана Хмельницького».

Скасовувалися компанійські полки гетьман позбавлявся права знімати старшину з посади без вироку військового суду або згоди старшини

Зміст
Переяславські статті складалися з 19 пунктів. Всупереч сподіванням козацької сторони, вони містили ряд суворих обмежень самоврядування. Документ мав на меті зміцнити позиції Московії в Україні. Статті передбачали:

Заборону козакам самостійно переобирати гетьмана без дозволу царя.
Обов'язкове затвердження кандидатури гетьмана московським урядом.
Заборону гетьману здійснювати дипломатичні відносини із іноземними державами.
Заборону козакам самостійно вступати у війну або надавати третій стороні військову допомогу.
Обов'язок гетьмана посилати військо на перший виклик царя.
Заборону гетьману призначати й усувати полковників без згоди царя. Правове врегулювання категорій осіб котрі могли займати полковницький уряд.
Розквартирування московських гарнізонів і воєвод в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані за кошти українського населення.
Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху; заборона приймати посвяту від Константинопольського патріарха.
Крім цього статті передбачали видачу Москві усієї родини Виговського, котрого царський уряд вважав зрадником.

Наслідки
Обранням Юрія Хмельницького гетьманом і підписанням Переяславських статей закінчилася московсько-українська війна (1658—1659) рр.

Восени 1660 Ю. Хмельницький розірвав воєнно-політичний союз із московським царем і уклав новий договір з Річчю Посполитою — Слободищенський трактат.