хочу сюда!
 

Таня

35 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «україна»

Справа Гримчака: не вийшло "хабар" - стало "шахрайство"

Заступник глави МінТОТ ЮріЙ Гримчак. Фото: Вести
Заступник глави МінТОТ ЮріЙ Гримчак. Фото: Вести
Справа Гримчака: потерпілий доносив на суддів та 100 разів телефонував з СБУ
16 сер 2019, 16:25

Потерпілим у справі заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрія Гримчака проходить співвласник компанії «ЮрЖитло» Максим Святненко.

Свого часу він був кандидатом на посаду в Антикорупційне бюро, претендував на крісло начальника відділу по роботі зі свідками та заявниками. Свого часу Святненко заклав двох суддів та зробив 100 дзвінків з Служби безпеки України. Про це 16 серпня повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на коментар колишнього заступника голови Адміністрації екс-президента Віктора Януковича Андрія Портнова в ефірі «112 Україна».

Зазначається, що Гримчак та його помічник Овдієнко 8 серпня взяли гроші у Святненка й пообіцяли вплинути на суддів Верховного суду щодо винесення рішення, в якому був зацікавлений Святненко. Компанія «ЮрЖитло» судиться про стягнення боргу з іншого підприємства.

Крім того, потерпілий у справі про шахрайство Гримчака свого часу був заявником у справі проти судді Подільського суду Києва Тетяни Войтенко, яку НАБУ підозрює в отриманні хабара у розмірі 10 тис. дол. Нещодавно Вища рада правосуддя відсторонила Войтенко від посади. Адвокат судді з’ясував, що за півтора місяці до відкриття провадження Святненко близько 100 разів телефонував із території, де розташована Служба безпеки України.

Також Святненко є заявником по справі судді Баришівського суду Київської області Олександра Лисюка, якому у вересні 2017 року начебто передали 2 тис. 500 дол.

Нагадаємо, 14 серпня правоохоронці затримали заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Юрія Гримчака, а також його помічника Ігоря Овдієнка. Напередодні Антикорупційне бюро оголосило обом підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України.

Затримання Гримчака: в НАБУ розповіли подробиці

Затримання Гримчака: в НАБУ розповіли подробиці (ІНФОГРАФІКА)
15 сер 2019, 16:48

Обставини затримання заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (МінТОТ) Юрія Гримчака та його «помічника» розповіли в Національному антикорупційному бюро (НАБУ).

За даними слідства, вони шляхом обману заволоділи чужим майном — грошовими коштами в особливо великому розмірі, зазначає прес-служба НАБУ.

Так, за інформацією слідства, представник інтересів однієї з приватних компаній під час спілкування з заступником очільника МінТОТ повідомив про проблему, вирішення якої належить до сфери компетенції судової гілки влади, а саме — консультацій з приводу стягнення боргу з іншої компанії на свою користь.

У відповідь на це заступник міністра нібито заявив, що зможе використати свої зв’язки для ухвалення потрібного компанії судового рішення за винагороду в сумі 100 тис. дол.

У НАБУ зазначають, що чиновник нібито пообіцяв звернутися до заступника Генпрокурора, щоб вона вплинула на голову Касаційного цивільного суду, котрий, у свою чергу, може вплинути на суддів цього ж суду.

У подальшому сума неправомірної вигоди була зменшена до 80 тис. дол. США. Після одержання першої частини неправомірної вигоди в сумі 50 тис. дол. США заступник міністра та його «помічник» розподілили кошти між собою. Другу частину у сумі 30 тис. дол. США їм було передано 14 серпня 2019 року, — зазначають у НАБУ.

Крім того, в одній із розмов із заступником міністра представник компанії розповів про проходження складної процедури погодження дозвільних документів на здійснення будівельних робіт на ділянках у Києві, які належать до пам’яток культурної спадщини. Дізнавшись про це, заступник міністра нібито запропонував свої «послуги» із забезпечення погодження проектної документації й оцінив їх у 1 млн дол., зазначають в НАБУ.

Як запевняли учасники корупційної схеми, вказана сума начебто мала бути розподілена між керівниками та службовими особами виконавчих органів влади, серед яких: Міністерство культури України, Міністерство юстиції України, Український державний інститут культурної спадщини, Київська міська державна адміністрація та інші, — наголошують в антикорупційному відомстві.

Заступника міністра та його «помічника» було затримано після одержання частини грошових коштів у сумі 450 тис. дол. США та 30 тис. дол. США.

За результатами здійснених обшуків виявлено та вилучено всю суму неправомірної вигоди, одержаної 14 серпня 2019 року, а також частину одержаної раніше, — зазначають у НАБУ.

Інфографіка: НАБУ

Інфографіка: НАБУ

Нагадаємо, Служба безпеки України сьогодні оприлюднилафото та відео слідчих дій під час затримання Гримчака.

Україна на межі водної кризи: вихід є!

Після впровадження з 1 липня ринку електричної енергії в Україні суттєво зросли ціни на електроенергію, насамперед, для промислового сектору. Так підвищення тарифів на електроенергію заподіяло шкоду українським підприємствам, які займаються водопостачанням. Справа в тому, що вартість електроенергії для цих компаній зросла майже на 600%, але тарифи на воду залишилися колишніми. У результаті, тільки за останній місяць підприємства зазнали збитків у розмірі близько

200 мільйонів гривень. Водоканали опинилися у критичній ситуації: через неможливість платити за підвищеними тарифами деякі з них незабаром будуть вимушені зупинити свою роботу, що може призвести до повного припинення водопостачання у країні. В Асоціації водоканалів України вже попередили про вимушений перехід на погодинний режим постачання води у ряді регіонів з 20 серпня

2019 року. До того ж, представники асоціації закликали Національну комісію, яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), знайти вихід з важкого становища, в якому мимохіть опинилися їх підприємства. На їхню думку, необхідно чи то скорегувати вартість чи то збільшити тарифи на воду. У відповідь на невдоволення водоканалів комісія виступила з компромісним рішенням: знизити тариф всім державним водоканалам на 10% і тимчасово перейти на погодинне постачання води в регіонах, де мешкають етнічні меншини, зокрема в окремих районах Одеської, Чернівецької та Закарпатської областей.

За словами керівництва відомства, одночасне зниження ціни на електроенергію до рівня, якого вимагають водоканали, неможливо. Так само підвищення тарифів на водопостачання, без сумніву, викличе невдоволення населення. Таким чином, пропозиція НКРЕКП виглядає найбільш оптимальною для виходу з ситуації, що склалась: такі заходи не тільки дозволять компенсувати втрати водопостачальних компаній та запобігти можливій водній кризі в Україні, але й не завдадуть ніяких незручностей українцям.

Поки неясно, чи підтримує Асоціація водоканалів України запропонований в НКРЕКП варіант. Нам же залишається лише сподіватися на те, що сторонам вдасться досягти консенсусу в найближчий час, а мільйони українських сімей на залишаться без води.

16 серпня. Ретро-ролік. Оккупований Краснодон...

...Любка Шевцова. Якісь історичні параллєли podmig.
До речі, Краснодон досі оккупований.
Дивись ось тут.

Записи анархіста 21 ст. від 15.08.19 р. Зе-дебілізація

15 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 15.08.19 р. 

Зе-дебілізація



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч. 9

Одною з найважливіших тем політичного буття в державі є тема громадського контролю та покарання народних обранців і державних посадовців. Улюбленою байкою в цьому питанні є розмови щодо «відкликання депутата», що реально означає звичайну політтехнологію «запудрення мізків», оскільки це абсолютно абсурдно при таємному голосуванні, бо відкликати, по-суті справи, повинні виключно ті виборці, хто проголосував «за» обрання, але ж це таємниця: хто за кого проголосував. В радянському виборчому законодавстві норма «відкликання депутата» існувала, але жодного прецеденту щодо її застосування не зафіксовано, що і доводить її безглуздість. Насправді питання контролю і відповідальності лежить в зовсім іншій площині. Уявімо, що після копіткої витратної праці по відкликанню депутата це відбулось – і що? Обрали іншого, який так само ще хто зна яким буде. Ну а що тому, хто перестав дочасно бути депутатом? А нічого! Живе собі і далі, як жив перед цим, а може й ще краще завдяки вдалому продажному «тушкуванню». Але ж чому всім тим політичним зрадникам і перебіжчиками, цим продажним політичним курвам не стає гірше жити після своїх ганебних вчинків?! От над чим варто задуматись!
Подібне запитання прозвучало вже вище: «Чому нас, виборців, не бояться обманювати наші обранці?» Якщо ввести кримінальну відповідальність за недотримання передвиборчих обіцянок, то у нас всі тюрми будуть переповнені колишніми депутатами. Ясно, що то є дурість, тому вистачає і того, що: «Всі на волі, а вона сидить». Звичайно, то є жарт, хоча насправді тут не до жартів: як змусити депутатів і державних посадовців всіх рівнів боятись порушувати свої обіцянки та зобов'язання перед людьми? Просто переобирати не є покаранням, як вже зазначалось. Не є актуальним погрози мордобою чи ще якоїсь фізичної розправи, бо то деструктивно для фунціонування соціуму, тим більше що у народу є набагато сильніший метод впливу: досить простий за принципом і дуже дієвий за ефективністю спосіб провчити будь-якого депутата або чиновника. В чому сила народу? Головна сила народу в його масовості, яка в поєднанні з організованістю стає непереборною силою. Масовість й організованість – перша і найголовніша сила народу!
В українській мові вираз «громадська думка»  –  звучить занадто ніжно, щоб ним означати громадський протест. Слова «опінія» чи «обструкція» не дуже зрозумілі, але зараз не час займатись словотворчістю – скористаємось тим, що є. Соціальна ізоляція та громадська зневага, тобто обструкція – є надзвичайно дієва форма впливу народу на різну державно-політичну сволоту. Пануюча влада, використовуючи державний апарат, може присилувати ту чи іншу людину до неправомірних вчинків в супереч її волі, але весь народ примусити неможливо жодній владі. Народ може влаштувати таку соціально-економічну блокаду і конкретній людині, і конкретному бізнесу, і навіть певним державним установам,  що вони втратять будь-яку можливість діяти, а то і взагалі існувати!  Цього і тільки цього народного гніву-обструкції бояться політики у всіх розвинутих державах світу, де є висока культура громадянської свідомості. І звичайно, де є високий рівень особистої порядності самих громадян, тому що коли проти продажності депутата виступають продажні пікетувальники та демонстранти – то це нонсенс. Вплив продажної масовки дуже негативний в першу чергу для всіх її учасників, тому що вони не з власних щирих переконань, обурення і вимог приймають участь в акції, а є такими ж самими продажними виродками, як і всі інші державні злочинці.  Власне продажні протестувальники тільки посилюють самовпевненість тих, проти кого вони виступають, підтверджуючи їх переконання, що народ є тупе і продажне бидло, яке треба нещадно експлуатувати, а не жаліти і поважати. Тільки чесна акція протесту чесних громадян може нажахати злодіїв в законі та при законі, тобто: при владі.  Система демократичного державного устрою можлива виключно  у тому випадку, коли основна маса народу дотримується сама і вимагає від інших чесного і порядного формату життя.
Нам всім потрібно зрозуміти одну просту істину: політична система не працює сама-по-собі, а тільки завдяки всім учасникам політичного процесу система набуває тих чи інших форм. Демократичний устрій передбачає владу народу через систему виборів уповноважених представників, які виконують контрольно-адміністративні функції в державі. Але ця система не передбачає продажності голосів виборців і членів виборчих комісій, як і подальшої продажності та скерованості до приватної користі обранців від перебування на державних посадах. В такому вигляді це зовсім не демократія! Так само ідея лібералізму неможлива при відсутності чесного суддівства! Свобода нереальна без справедливості, зміст якої визначає суспільство, тобто всі ми разом. І якщо ми маємо, те, що маємо: волюнтаризм і безчесність в державі,  – то в цьому не демократія винувата чи ідеї лібералізму. Це ми – МИ маємо все виправляти і вправляти в належне русло правди і правопорядку. Багато в чому по різних регіонах України важать історичні традиції, як і сучасний рівень культури, але ще більше значення має спільне бажання людей самим пожити в цивілізованому суспільстві, як і дітям залишити кращий світ і порядки в ньому, аніж дісталось нам. Я вважаю це дуже важливим стимулом братись дружно до справ щодо наведення ладу і порядку в нашій державі.

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 14.08.19 р. «Кровосісі»

14 серпня 2019 р.  (7527)

Записи анархіста 21 ст. від 14.08.19 р.
 «Кровосісі»



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч.8

Прийшов час дещо уважніше приглянутись до команди Віктора Януковича, яка при всіх її негативах, набагато позитивніша за своїх «попєрєдніков». Варто навести в приклад роботу теперішнього прем'єр-міністра України Миколу Азарова: спокійна, ділова атмосфера на всіх засіданнях Кабміну, жодних демонстрацій свого егоцентризму, хоча не можна сказати, що Микола Азаров зовсім позбавлений емоцій, але причиною його вибухів роздратування стають сторонні чинники типу скандальних нардепів чи фронди журналістів. Взагалі варто оцінити і підкреслити, що після лютої гризні поміж так званої «помаранчевої влади» злагодженість роботи команди Віктора Януковича приємно вражає. Інше питання, що кадрова політика тут явно авторитарного типу, тому при всій повазі до особистих якостей Миколи Азарова – він є просто чиновником, добросовісним виконавцем волі зверхника. Те ж саме можна сказати про всіх інших посадовців на найвищих щаблях державного апарату: голова ВРУ Рибак, а з ним: Єфремов і Чечетов, голова та судді Конституційного Суду і всіх інших, міністр МВС Захарченко і т. д.  Кого не візьми з теперішніх посадовців – все це не персоналії, а виключно прислуга, яка готова виконувати будь-яку забаганку свого патрона, не залежно чи є вона законна, чи – ні. Виникає дивний парадокс: для злагодженої діяльності владної команди це є позитивно, а для якісної роботи державного апарату – це дуже негативна річ. Держава, як структура, що дотримується певних норм і правил, – перестає існувати, коли законом стають суб'єктивні забаганки одної-єдиної людини і коли жодна державна інституція не може постати проти цього свавілля, – тоді можна забути про суспільний розвиток і прогрес, тому що коли держава перестає бути гарантом законності і правопорядку, то відбувається елементарна деградація всього державного апарату, він втрачає своє суспільне значення справедливого арбітра-управителя і стає узурпатором, що в свою чергу породжує відторгнення народом такої влади. Антагонізм влади і народу ніколи не був і не може бути доброю комбінацією для держави в усіх аспектах її діяльності, що ми і споглядаємо наразі при всіх реляціях про успіхи, які звучать згори.
Держава ніколи не буде функціональна і стабільна, ніколи не буде мати динамічно розвинуту економіку і загальну громадянську злагоду, доки люди не почнуть в своїй більшості довіряти владі, що можливо тільки через повагу до персоналій на чолі владних інституцій. Якщо головою виборчкому буде людина в стилі огидновідомого Серйожи-підрахуй, то хто повірить в легітимну чесність таких виборів, отже через недовіру і несприйняття влади загроза народного бунту буде постійною. Історія засвідчує, що доброго від цього немає нікому, як і сучасні події в Єгипті чи Сирії тому підтвердження: страждають усі разом як бідні, так і багаті, як хто при владі, так і хто проти неї. Ось чому я закликаю і людей, і саму владу обирати на високі державні посади не холуїв і не лакуз на подобі Лавриновича, а людей з гонором, особистості, які ніколи не стануть прислугою. Взяти хоч би випадок з Петром Порошенком, який власне через свій гонор і не прижився в команді Віктора Януковича – прекрасний приклад, гідний найвищої поваги. В розумінні поваги до Порошенка, як і зневаги до влади, де він «не прийшовся ко двору», тоді як нікчема Королевська прижилась легко...
Маємо визнати чітко і однозначно, що для державного добробуту на посади потрібно обирати людей таких, з яких кожен є особистість! Таких, яким люди можуть довіряти за їх порядність, фаховість і принциповість. Однозначно, що Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок відповідають цим вимогам, тому що абсолютно неможливо навіть уявити їх в якості прислуги у Віталія Кличка. Виключно як партнери! Так має бути! Не вороги і не прислуга, а ПАРТНЕРИ. Всі ми маємо добре усвідомити цей принцип: провідні державні посади повинні обіймати особистості, а свої взаємовідносини з іншими керівниками вони мають будувати не як протистояння чи взаємопоборювання – виключно як партнерство! Держава то одна спільна! Пливемо в одному човні! Досить бавитись у боротьбу ворожих кланів та угрупувань, де все будується за принципом «свій – чужий» і «війна до переможного кінця». Ми всі живемо разом, тому нам всім потрібна не безкінечна війна за життя, а навпаки: потрібні чесні правила мирного життя і праці для всіх!  Для всіх!

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 13.08.19 р. Хто господар?

13 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 13.08.19 р. 

Хто господар?



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч.7

В загальних рисах головне виголошене, отже можна або завершити свої роздуми, або перейти до більш розлогої балачки на теми менш значні, однак не менш значимі. Взяти ті самі попередні домовленості про сприяння зайняти посади поміж Яценюком – Кличком – Тягнибоком. Начебто це виглядає не дуже демократично, але з іншого боку де тут є погіршення демократії, якщо самі вибори залишаються такими як є. Домовлялись же партії про єдиного кандидата від опозиції на мажоритарних округах і це дуже гарно спрацювало, то чому цього не можна зробити і в інших питаннях? Яценюк з Тягнибоком сприяють Кличку стати президентом, Кличко з Яценюком допомагають Тягнибоку стати головою ВРУ, а після того Кличко і Тягнибок докладають зусиль, щоб прем'єр-міністром став Яценюк. Все виключно за процедурою законодавства про вибори. Просто вони наперед домовились про такий розклад і діють свідомо та публічно. Ось що головне: не закулісні торги і таємні кулуарні домовленості, а все публічно і відкрито. Тоді і виборці можуть активно діяти, підтримувати, контролювати і що найважливіше: прогнозувати-творити своє особисте життя, бізнес, побут, спадкоємність тощо.
Погляньте уважно, як діє сучасна система демократичних виборів в Україні: перед самими виборами вискакує купка претендентів на якусь посаду, коли ж когось обирають, то він починає тільки виясняти де він опинився і що має робити, а люди в цей час так само вичікують, щоб придивитись до нового керівництва та підлаштуватись під його забаганки управління. Хіба це не так відбувається? Хіба є у виборців свідоме переконання, що ось нам потрібно зараз ось такі і такі дії від влади, тому ми обираємо саме такого, який приобіцяв і зобов'язаний робити ось те і те, потрібне нам, виборцям. Немає подібного свідомого прояву спільної волі у нас, а має бути. Не країна і народ мають підлаштовуватись під примхи різних Кучмавок, Ющеночків, Тимошенчишок чи Януковчиків, а вони мали б виконувати нашу волю. Мали б, та не виконують, тому що цієї народної волі немає.
Ось що ми робимо зараз? Чекаємо. Вичікуємо, що ж воно далі у нас в Україні буде? Споглядаємо, як команда Януковича розставляє на всі державні пости «своїх людей», щоб на час виборів силою державного механізму, так званим «адмінресурсом» зробити всі майбутні вибори і їх результати такими, які влаштовують виключно Віктора Януковича і його гоп-компанію. Варто віддати належне: готуються заздалегідь, отож мають добрі шанси перемогти, тому що опозиція, вибачте на слові, «жує соплі» і мало що робить конструктивного стосовно майбутнього поступу та перемоги у виборах. І якщо найближчим часом не відбудеться однозначного оформлення тріумвірату з Яценюка – Кличка – Тягнибока, то можна розпочинати підготовку до другої каденції Віктора Януковича в якості Президента України з усіма відповідними негативними наслідками, яких вже і за першої його «ходки» в президенти більш ніж достатньо.
Владу не віддають – владу відбирають! На всі намагання Януковича і Ко залишитись при владі, опозиція повинна відповісти такою внутрішньою єдністю та організованістю, такою посиленою роботою з людьми по всіх регіонах України, щоб будь-які спроби фальсифікацій та різних «узаконених викрутасів» від теперішньої влади одразу б відчули на собі всенародний гнів і непокору куди могутнішу за Майдан 2004-го. Виключно зорганізованість опозиції, мобілізація всіх верств України на чесні вибори, або всенародне повстання у випадку провладного «безпредела» – тільки така силова загроза примусить до чесної і правдивої зміни влади без насилля, а на мирних умовах. Ну а якщо Янукович і Ко виявляться сильнішими за опозицію і народ, тоді нехай правлять, тому що передавати владу слабакам не личить і я особисто буду проти цього. 

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 12.08.19 р. Тріумвірат

12 серпня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 12.08.19 р.

Тріумвірат



З   НАРОДУ   ДО   НАРОДУ  ч. 6

Завершивши черговий теоретичний екскурс, повернемось знову до практичного питання сьогодення. Визначившись з кандидатом у Президенти України Віталієм Кличком, варто перейти до інших кандидатур на керівні посади в нашій державі. І я не буду затягувати інтригу, а одразу назву найоптимальніший варіант домовленостей про взаємопідтримку трьох лідерів опозиції. Отже за принципом народного віче пропоную по обранні нового президента Віталія Кличка на посаду прем'єр-міністра України – Арсенія Яценюка, а на посаду голови Верховної Ради України – Олега Тягнибока.
Обгрунтування почнемо з того, що в стані опозиції вже існує своєрідний тріумвірат: Яценюк – Кличко – Тягнибок. Це є фактичний стан їх співдружньості в опозиції через необхідність злагоджено протистояти узурпації повноважень більшістю ВРУ з фракцій ПРУ та КПУ, ну і різноманітного депутатського шмельцю. Водночас цей стан тріумвірату досить хисткий через відсутність чітких домовленостей поміж його учасниками, що робить їх вразливими перед підступними діями з боку суперників. В кожного з тріумвірату грають власні амбіції, як і не є однаковими інтереси кожної з команд лідерів опозиції. Зрозуміло, що політик без амбіцій – це не політик, а шмата, яку використовують де завгодно і як завгодно. Тому я з симпатією ставлюся до всіх людей з амбіціями, якщо вони є обгрунтовані, тобто наявні певні особисті досягнення. Зокрема Арсеній Яценюк дуже гарно показав себе під час перебування на чолі Національного Банку України в досить непростий період, а ось з посадою голови ВРУ у нього явно не заладилось. Тому варто зазначити, що амбіції гарні тоді, коли людина керує ними, а не навпаки. Звичайно, що і Арсеній Яценюк, як і Олег Тягнибок не проти позмагатись за посаду Президента України, але так само зрозуміло, що наразі їх амбіції в цьому плані необгрунтовані, вони по-суті є авантюристичні, що ніколи не давало позитивного результату навіть у випадку перемоги. Так! Обвал так званої «помаранчевої влади» тому свідчення, оскільки переважна більшість учасників передвиборчої команди Віктора Ющенка ще до початку розуміли – це є авантюра. Сподіваюсь, що цього досвіду вистачає українцям, щоб більше не займатись авантюрами в політиці та державному управлінні. Потрібно обдумувати реалістичні варіанти дій і пропонувати осмислені плани та прогнози.
Посада прем'єр-міністра України для Арсенія Яценюка цілком би задовольняла і його амбіції, як і його потенційну підготовленість для такої роботи. Аналогічно для амбіцій Олега Тягнибока посада голови ВРУ є цілком достатньою, як і корисною для держави. Далі час покаже хто і чого вартий більшого, але на даному етапі нашого суспільного розвитку і державотворення цей розклад є найоптимальнішим. Доречно зупинитись на особливостях характеру обох і зазначити, що Арсеній Яценюк абсолютно позбавлений рис авторитаризму, чого ніяк не скажеш про Олега Тягнибока. Власне це й потрібно нам використати відповідно до запропонованих посад.
Для продуктивної роботи Кабінету Міністрів потрібно, щоб на чолі його був прем'єр-ліберал, який надає міністрам та економіці країни в цілому значної свободи при фаховому контролі всіх процесів. В якості прикладів варто звернутись до історичний прецедентів з нашого минулого, коли найвдалішою була діяльність Кабміну на чолі з прем'єр-міністром Віктором Ющенком, який завжди був лібералом, але не безвільним слабаком – міг настояти на своєму, отож і вивів економіку України з глибокої кризи і від тоді розпочалась тенденція зростання нашого ВВП. Навпаки найпровальнішим була діяльність Кабміну на чолі з надавторитарною Юлією Тимошенко, яка фактично підміняла власною волею весь склад міністрів, що особливо показово було у чи не найбільшій кількості вакансій, коли майже третини міністрів не було на посадах, але це абсолютно не хвилювало ту, яка безуспішно корчила з себе «українську залізну леді». З тогочасної кризи українська економіка і дотепер не може оговтатись. Принагідно зазначу, що «грізний авторитаризм» Віктора Януковича досить специфічний, тому що для нього головним є суто виконання його розпоряджень і там він дійсно грізний та авторитарний, а ось щодо іншого в роботі своїх підлеглих він є лібералом, тоді як Юлія Тимошенко вимагала, щоб всі робили те і тільки те, що вона особисто дозволила і наказала. Як каже давня мудрість: «Коли двоє роблять одне і теж, то це далеко не одне і теж».
Посада голови Верховної Ради України взагалі вважається другою по значенню після президента, тому для Олега Тягнибока це буде дуже високий злет, але далеко не авантюрний, бо досвід перебування і роботи в стінах ВРУ у нього чималий, отже розуміння справи є. Також ні в кого не має сумніву, що голова ВРУ мусить мати авторитарність в характері, щоб зуміти керувати належно дуже вередливим середовищем, яким є зібрання депутатів ВРУ. Образно кажучи, якщо Кабмін є виробником суспільного пирога, то у Верховній Раді йде його поділ, отже коли в першому випадку головне дотримання технології виробництва з долученням фантазії творців, то в другому випадку розподілу важить суворий контроль за справедливістю, щоб хтось не забрав чужий шматок пирога.
Ну а про те, щоб у Верховній Раді України зазвучала виключно державна українська мова, – тут і сумнівів нема, що Олег Тягнибок в тому проявить наполегливість. Як і в захисті всіх правових підвалин Української Державності та її Суверенітету кращого за Олега Тягнибока важко знайти кандидатуру. За тим вважаю цю тему викінченою і відтепер все має вирішувати громада, а за тим і оголошені мною Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок.

Богдан Гордасевич
серпень 2013 р. (6-ть років тому написав)

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Портрет сучасної молодої укрожінки

Їй лише 22.
Все мало бути добре. Вона виросла в час, де кожного вечора не відключали електроенергію, за графіком. Вона не допомагала батькам-інженерам сплавляти на базарі турецькі шмотки (батьки робили це до її народження). Але вона була вже достатньо дорослою, щоб відчути на собі економічне зростання за президентства Ющенка, адже їй тоді купили комп`ютер, а потім навіть телефон. Який скоро перестав бути рідкістю в її класі. Її країна ще була слабкою, але давно подолала межу виживання. Але то був лише етап. Країна потребувала нової крові - аби дотиснути стару систему, або наповнити жили новою кров`ю. 
Все мало бути добре.
Але дівчинка підросла і стала членкинею. Активісткою. Прогресивною феміністкою. Вона, вважаючи себе розумною, стала активісткою громадської організації, активно боролась за права ЛГБТ. Адже так роблять у Європі. Адже рівність для всіх. Хоча нас давно не 52 мільйони. Народжуваність падає. Населення старіє. Але підвищувати населення ніколи - завтра новий марш.
Хоча вона кохалась. Стандартно перший хлопець на випускному, потім одногрупник, а потім їй це набридло. Вона занадто молода, щоб сидіти на місці, треба спробувати все. Перший несміливий секс з подружкою. Після пляшки вина. Далі ще одна, і ще, і ще. Вино лилось рікою, а кожного місяця була нова подружка. Це ж круто. Тим більше, брудні думки постійно підживлює порно - воно завжди під рукою, його ніхто не забороняє і, мабуть, не збирається.
Молодість у самому розквіті. На Сході не вщухає війна. Дівчина гуляє містом у безрозмірному чоловічому пальто і відчуває повне спустошення: болить голова після вчорашнього, вона не пам`ятає те вчорашнє - хто, з ким і як, а сьогодні аж чотири пари. 
І вона думає, що вона за справедливість (особисто для себе)
І вона вважає, що робить правильно (адже вона так вважає).
Все інше не колише. Нудно. Бридко. Немодно.
Роздуми про особисте щастя скоро наводять на чітку думку - валити! Подалі, аби не сидіти в цій країні. Поїхати в Європу, де все вже готове і нічого робити не треба. Адже так роблять всі розумні люди. Вона пакувала валізи під гучно ввімкнений телевізор сусіда, де говорилось, що суддя випустив підполковника поліції, котрий збив дитину, і уявляла, як буде фотографуватись на мальовничих вуличках Бухареста...