хочу сюди!
-
-
49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років
Замітки з міткою «україна»
Якою була б цивілізація, якби не Сандармох...
- 10.02.12, 13:05
Інтерв'ю газети "День" з Оксаною Забужко читайте
на оригіналі:
або тут:
Основна тема розмови - цьогорічна річниця Великого Терору, яку газета "День" вирішила назвати роком списку Сандармох (Сандармох - урочище в Карелії, де розстрілювали і закопували в'язнів Соловецького лагера, трудпоселенців Белбатлагу (будівничих Біломорканалу) та спецпоселенців з півночі).
Наведу кілька цитат з інтерв'ю.
1937-й був роком, коли «революція почала пожирати своїх дітей», — точніше, коли одна мафія витіснила іншу. Відповідно до спущених згори планових цифр під ніж ішла й українська партійна, господарська еліта. Тут варто згадати Наума Коржавіна (до речі, він родом з України), який першим озвучив тезу, що в Україні «37 рік» почався насправді раніше — в 1934-му, відразу ж після закінчення сталінської колективізації. Загалом початок 1930-х в Україні ознаменувався геноцидом («стратоцидом») не тільки селян, а й інтелігенції. Її знищення відбувалося в кілька етапів. Перший етап — 1930 рік, так званий процес СВУ, по якому пішла «стара» дворянська, «петлюрівська», інтелігенція, ще дореволюційна — умовно кажучи, «середовище Лесі Українки». Процес СВУ — це 30 тисяч в’язнів 1930 року (таку цифру подає Гелій Снєгірьов) — уважайте, увесь прошарок «старої» еліти. Це були носії якраз тієї культурної пам’яті, яку ми звідтоді все ніяк не можемо зібрати докупи, як отой порубаний козак у казці, якому, щоб стягнути всі свої члени докупи, належалося спочатку мертвої води дати напитись, а тоді вже — щоб підвестися — живої... Другий етап — це був «покіс» 1933—1934 років, починаючи від самогубств Хвильового та Скрипника: тоді спочатку в підвали Жовтневого палацу, де містився НКВС, а потім прямо під кулю пішла вже «нова інтелігенція», післяреволюційна, — так зване Розстріляне Відродження. Це покоління було всередині дуже неоднорідним, бурхливі дискусії й дебати 1920-х років тому доказ. Там були «ліві» й «праві», були ті, хто щиро вірив у «світову революцію», в те, що невдовзі весь світ стане «союзом вільних республік», — зрештою, українська соціал-демократія мала давні традиції (прекрасний переклад «Інтернаціоналу» Миколи Вороного — це, перепрошую, не «заказуха», а продукт щирого натхнення!). Об’єднувало їх те, що вони вважали УРСР хоч і комуністичною, але незалежною республікою, «своєю державою», для якої й працювали. Сталін показав цьому першому поколінню УРСР-івської еліти, хто насправді «хазяїн у домі».
Щодо 1937-го, то можна нічого не розповідати про радянську владу, достатньо буде лише сказати, що аби відсвяткувати (так!) 20-ту річницю «Великої Жовтневої соціалістичної революції», за п’ять днів (чотири - Дитина) було вбито 1111 людей. Просто масове людське жертвопринесення «на честь свята», як у культах інків чи майя. Такий собі капітан Матвєєв власноруч із пістолета за чотири дні розстріляв в потилицю 1111 душ. І коли знати, ЩО то були за люди, й наскільки кращим було б людство, якби їхні голови не лягли в урочищі Сандармох, а продовжили мислити й творити... Розумієте, цього ніколи не можна забувати: що один якийсь «капітан матвєєв» здатен водномить заблокувати розвиток людства, — завдати йому такого «внутрішнього перелому», на лікування якого потрібні будуть навіть не десятиліття, а століття.
Це десь так само, як спалення Александрійської бібліотеки. Ця історія не відпускає мене вже багато років. Від одної пожежі назавжди в небуття пішла колективна пам’ять людства про зниклі культури й народи, якої вже ніколи не відновити. Якою була б наша цивілізація, якби Александрійська бібліотека не згоріла, або якби розстріли в Сандармосі не відбулися, — такі питання вже хіба що для фентезі, для любителів жанру альтернативної історії. Але мене з суто творчої точки зору цікавить інше. Вже після публікації «Музею покинутих секретів» Леонід Плющ (ще одна прикметна постать для ілюстрації, як Україна не хоче знати своїх героїв!) підказав мені формулу, яку він знайшов у Мандельштама: «закон сохранения энергии сожженных черновиков». Куди ця енергія дівається? На що вона перетворюється? А що, як вона нам мстить? І що сталося з «енергією» тих 1111, життя яких було насильницьки перервано? Сталін говорив: «Нет человека, нет проблемы». Е ні, якраз тут вони, проблеми, й починаються! Для нащадків. «Батьки кислиці їли, а в синів оскома на зубах»...
Є ще один важливий момент у «Списку Сандармоху». Українців там було понад 200, з більш-менш пропорційним представництвом галичан і східняків, тобто список був — соборний. До нього потрапила найбільш пасіонарна частина інтелігенції Західної України — ті, хто їхав на Велику Україну, приваблений «державницьким» масштабом культурного будівництва 1920-х, якого їм бракувало в провінційній («містечковій») Галичині. Саме тому, між іншим, у Харкові опинився Курбас. Усякі сьогоднішні балачки про «розділ України» — це спроби переступити через їхню пролиту кров. Якби Сандармох сидів у свідомості українців так само міцно, як, наприклад, Катинь у свідомості поляків, нікому б просто язик не повернувся до якихось сепаратистських закликів.
Капітан Матвєєв — це, мабуть, найрепрезентативніший символ убивства духу. Зрозуміло, що в «капітана матвєєва» можуть бути тисячі імен — німецькі, російські, українські, китайські... «Капітан матвєєв» — це людина зі зброєю, наділена владою стріляти. Таких земля родила й родитиме. Питання в іншому: як не проґавити ту поворотну точку історії, після якої під дулом пістолета «капітана матвєєва» опиняться голови геніїв?
Я кажу «генії» — без перебільшення. В українському «Списку Сандармоху» їх принаймні чотири. Це Курбас — один із найзнаковіших реформаторів європейського театру. Режисерів такого класу в новітній історії — одиниці. Друга геніальна постать — Микола Куліш, досі недооцінений та недопрочитаний. Це Микола Зеров — геній перекладу, трансмісії, посередництва між культурами. Й, нарешті, прозаїк, якого особисто я радянській владі не пробачу й якого вона винна особисто мені — це Валер’ян Підмогильний. Його забрали в 34 роки. Для прозаїка це «вік дебютанта». Романи молодого Підмогильного можна назвати предтечею екзистенціалізму — на два десятиліття раніше за Камю, й мене особисто, як прозаїка, було обкрадено на всі ті романи, які мав би написати зрілий Підмогильний — у свої 40—50—60: в юні роки я вчилася техніки психологічної прози не в нього — а таки у французів...
Взагалі, коли поглянути на літературу України 1920-х, цієї нашої, метафорично кажучи, «Веймарської республіки», то я б сказала, що там дуже явний протоекзистенціалізм. А Куліш — предтеча театру абсурду: ті жорстокі істини про людину, які Західна Європа відкрила тільки з Другою світовою війною, Україні відкрилися на ціле покоління раніше, після кривавої лазні 1918—1920 рр., і культура Розстріляного Відродження, в усіх видах і жанрах, обіцяла такий внесок у скарбницю людства, втрата якого не відшкодовна. Повірте, я це говорю не з патріотичної схильності перебільшувати українські досягнення, я людина дуже, так би мовити, національно критична... Але тут якраз є всі підстави для національної гордості — й для пекучого болю за те, що все це було перервано, а то й просто фізично знищено, як, наприклад, роботи бойчукістів. Один із провідних британських мистецтвознавців мало не зі сльозами на очах мені розповідав, як після виставки в Метрополітен-музеї робіт бойчукістів, точніше, того, що по них лишилося, вони з дружиною місяць не могли спати, мусили лікуватися від нервового потрясіння. Можна уявити, яке це для нього було шокуюче відкриття: побачити, що в 30-х роках минулого століття було знищено якимись «капітанами матвєєвими» цілий напрямок у світовому монументальному мистецтві. А він же як фахівець відразу проектує на пізніших монументалістів, на Сікейроса, на Ріверу, а тут під кожним ескізом — «знищено», «знищено», «знищено». Для жителя Британії, де від віку нічого не пропадало, ніколи не було ніяких воєн та пожеж, історія знищення українського авангарду — майже те саме, що історія спалення Александрійської бібліотеки. Це ми з вами живемо в звичному для нас режимі постійної Руїни...
У підсумку, те, що відбувалося в урочищі Сандармох — це геноцид еліти. Сандармох є символом кінця української інтелектуальної еліти як окремого історичного феномену. І з того часу вона все ніяк не може відродитися.
***
І про сучасне:
...не тільки вибори є механізмом оновлення політичного життя в країні: громадські рухи, об’єднання, всі форми громадянської активності (що їх більше, то краще) — це теж, між іншим, сигнал політикам — «посуньтесь, бо не справляєтесь», і я якраз найбільше надій покладаю на таку політичну творчість «знизу». Адже очевидно вже, що справа не в персоналіях, а в системі — в тому, що Україною керує певний автаркічний, закритий клуб, інтереси якого дедалі менше перетинаються з життєвими інтересами нації, і доки нація цього сповна не усвідомить і не «зламає консенсусу», ми так і хляпатимемося в тому самому болоті.
-
-
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
6
Козаки у Франції
- 09.02.12, 18:59
Цікава , але й досі не задокументована історія про участь зопорожців у 30 літній війні на боці Франції
5
Cтепан Бандера.Лекція
- 08.02.12, 19:04
25 травня 1958 року ,за півтора року до власної смерті,С.Бандера
виголосив промову над могилою вбитого Є.Коновальця,окремі слова з якою
змушують замерти:"Розділені кордоном смерті,але з'єднані зв'язком
віри,ідеї і любові живі та померлі,можуть собі взаємно помагати перед
людьми і перед Богом"
Майбутнє завжди виростає з фундаменту минулого.Будьмо сильними як Він.
1
Юля. Мій погляд. Частина третя.
- 07.02.12, 22:35
- Група підтримки ЮВТ
Давно хотів написати це продовження, але з огляду на те, що відбувається в наший країні, чомусь не думалось та не писалося. Ось і зараз сів, і не знаю, чи зможу зібрати до купи свої думки, та викласти їх. Але буду намагатися.
Спочатку дам посилання на перші дві частини. Для тих, хто їх не читав, і в кого з'явиться бажання їх почитати.
Ось тут перша - Юля. Мій погляд., а тут друга - Юля. Мій погляд.Частина друга.
Мабуть, всі знають, та і чують, як вся ця ригівська шобла і досі, навіть не можна сказати, звинувачує, а просто тупо поливає Тимошенко брудом. Запускають в інтернет тролів та провокаторів, які намагаються розповсюдити всю цю богословсько-азарівську маячню.
Але ці, їхні холуї, ще тупіші, ніж самі азарови, германи, олійники та решта. В кого зовсім нема шариків, ті просто талдичать, що Юля "варофка".Я навіть зустрів одного перця, який ненавидить Юлю за те, що під час ії врядування м'ясо подорожчало на 2 чи 3 гривні.
Навіть деякі "журналісти", перетворюються у клоунів, фальсифікуючи "викривальні" статті, в яких викладають свої псевдорозслідування щодо начебто плагіата Ю.Тимошенко. Хоча знають, що у Юлі, і державницьке мислення присутне, і розуміння економічної ситуації, і викласти свою думку вона може краще, ніж ці горе-пісаки.
Треба віддати належне цій тупій пропаганді. Вона таки довела суспільство до стану близькому до фрустрації, та ідіосинкразії до політики. Але, це не означає, що все вже пішло прахом. Якщо журналісти забули свій громадянській обов'язок, та продалися за 30 срібників, то є ще звичайні юзери, у яких є гідність та совість, і які, хоч і не фахово, з точки зору стилістики, але намагаються протиставити аргументи на противагу цьому потоку брехні, маніпуляцій, та фальсифікацій. Маю надію, що і мій струмочок додасться до решта, і всі разом, вони перетворяться на могутню річку, яка змиє весь цей непотріб.
І найбільш, з першого погляду, монументальними та непохитними, виглядають два закиди на адресу Юлії Тимошенко, це газовий договір та намагання створити ПРіБЮТ. Ось про них, я і спробую зараз пару слів сказати. Ну, і на завершення там трішки.
1.Газовий договір.
Багато про нього вже сказано та написано. Різне було. Звісно, більше всього було цькування, все ж таки гроши роблять свою справу. Були і матеріали, що малювали справжню картину, але здебільшого в цифрах, які зрозумілі фахівцям, і мало що пояснювали звичайним людям, для яких ця газова свистопляска викликає тільки роздратування, та нерозуміння всіх тих апеляцій до них, з боку політиків різного штибу.
Тому, цифр в мене не буде. Для загальної картини вони не потрібні, та, в мене і нема доступу до всіх цих дебетів, кредитів, графиків, руху коштів, цін та решта. Тому, я висловлю думку, як громадянин України, який оцінює роботу найнятих ним робітників, не за ціною на м'ясо, а за тим, як вони відстоюють інтереси держави, та захищають права громадян цієї держави. І статус Громадянина , я вважаю, найбільш поважним статусом в будь-якій державі.
2.ПРіБЮТ
Ну, це та подія, яка не відбулася. Тому, довго не буду на ній зупинятися. Спробую згадати, яка тоді була політична ситуація в країні. На дворі криза. Завдяки самому мудаковському мудаку з усіх мудаків світу, бахнутому об вулик Дрищу, у Юлі нема більшості в парламенті. Кинути уряд в такий момент, це проявити слабкість. А слабкість та Юля, це слова антоніми. В наступному році вибори Президента. Передчуваючи, завдякі вуликобахнутому брату Ананаса, які будуть результати виборів, Юля йде на неординарний, небезпечний для ії репутації крок, спробу змінити Конституцію за допомогою ПР.
Головна фішка в цій Конституції, це вибори Президента в парламенті. З повноваженнями весільного генерала. То біш, наша країна повністю ставала парламентською республікою. До речи, таку новацію, я повністю підтримую. Але для того, щоб змінити Конституцію, треба мати політичну смелость, забруднитися об ПР, піти з нею на співпрацю.
І якби це вдалося, то Янукович був би обраний Президентом в парламенті, з ніякими повноваженнями, а вся виконавча влада була би у Прем'єр-міністра, то біш, у Юлії Тимошенко. І я впевнений, що Президентом Янукович був би недовго. Вже на той час в нього було достатньо "подвигів", щоб оформити йому третій термін, та відправити його до тих самих, вже знайомих йому з юності, місць. Або, як мінімум, втратити посаду Президента.
І картина в країні виглядала би приблизно так -
Спочатку дам посилання на перші дві частини. Для тих, хто їх не читав, і в кого з'явиться бажання їх почитати.
Ось тут перша - Юля. Мій погляд., а тут друга - Юля. Мій погляд.Частина друга.
Мабуть, всі знають, та і чують, як вся ця ригівська шобла і досі, навіть не можна сказати, звинувачує, а просто тупо поливає Тимошенко брудом. Запускають в інтернет тролів та провокаторів, які намагаються розповсюдити всю цю богословсько-азарівську маячню.
Але ці, їхні холуї, ще тупіші, ніж самі азарови, германи, олійники та решта. В кого зовсім нема шариків, ті просто талдичать, що Юля "варофка".Я навіть зустрів одного перця, який ненавидить Юлю за те, що під час ії врядування м'ясо подорожчало на 2 чи 3 гривні.
Навіть деякі "журналісти", перетворюються у клоунів, фальсифікуючи "викривальні" статті, в яких викладають свої псевдорозслідування щодо начебто плагіата Ю.Тимошенко. Хоча знають, що у Юлі, і державницьке мислення присутне, і розуміння економічної ситуації, і викласти свою думку вона може краще, ніж ці горе-пісаки.
Треба віддати належне цій тупій пропаганді. Вона таки довела суспільство до стану близькому до фрустрації, та ідіосинкразії до політики. Але, це не означає, що все вже пішло прахом. Якщо журналісти забули свій громадянській обов'язок, та продалися за 30 срібників, то є ще звичайні юзери, у яких є гідність та совість, і які, хоч і не фахово, з точки зору стилістики, але намагаються протиставити аргументи на противагу цьому потоку брехні, маніпуляцій, та фальсифікацій. Маю надію, що і мій струмочок додасться до решта, і всі разом, вони перетворяться на могутню річку, яка змиє весь цей непотріб.
І найбільш, з першого погляду, монументальними та непохитними, виглядають два закиди на адресу Юлії Тимошенко, це газовий договір та намагання створити ПРіБЮТ. Ось про них, я і спробую зараз пару слів сказати. Ну, і на завершення там трішки.
1.Газовий договір.
Багато про нього вже сказано та написано. Різне було. Звісно, більше всього було цькування, все ж таки гроши роблять свою справу. Були і матеріали, що малювали справжню картину, але здебільшого в цифрах, які зрозумілі фахівцям, і мало що пояснювали звичайним людям, для яких ця газова свистопляска викликає тільки роздратування, та нерозуміння всіх тих апеляцій до них, з боку політиків різного штибу.
Тому, цифр в мене не буде. Для загальної картини вони не потрібні, та, в мене і нема доступу до всіх цих дебетів, кредитів, графиків, руху коштів, цін та решта. Тому, я висловлю думку, як громадянин України, який оцінює роботу найнятих ним робітників, не за ціною на м'ясо, а за тим, як вони відстоюють інтереси держави, та захищають права громадян цієї держави. І статус Громадянина , я вважаю, найбільш поважним статусом в будь-якій державі.
Стосовно появи цього договору, скажу, що він був вкрай потрібний. Потрібний для держави. Стосовно умов договору, вони жорстки, але в наший ситуації, цілком прийнятні, і навіть необхідні. Моя би воля, я зробив би їх ще більш жорсткими. Тому, я кажу -
БРАВО, ЮЛЯ!!! А якщо порівняти, те, як гідно поводила себе Тимошенко під час перемовин з Кремлем (і це, при протидії п'ятої колони, тандему Ющенко-Янукович), з тим підлабузницьким, постійним облизуванням Медведупов (я вже не кажу про здачу національних інтересів), Януковичем, Азаровим та рештою цього кубла слизняків, то цією людиною, жінкою, треба пишатися, на відміну від того сорому, який викликають, ці, так звані перемовини, нашої сьогоднішньої влади узурпаторів.
Ну, а більш конкретно...Ось скажіть мені, Україна зараз залежна, чи незалежна держава? Так, залежна. І не від якоїсь глобалізації, а від конкретного суб'єкта. Від долбаного ординського брата зі сходу. Він, ось вже скільки років тримає нас на газовій голці. Треба з неї сплигувати? Треба. Що для цього потрібно зробити? Дві речи. Позбутися цих п'явок, у вигляді різних росукренергів, які відмивали крадені на газі гроши, та підписати прямий договір з Газпромом.
І тут співпали інтереси Путіна та України. Йому вже був непотрібен Росукренерго для відмивання грошей. Він вже крав і відмивав гроши прямо через Газпром. Це вже його особиста хфірма. Та, як і все Моськовське царство. Да, тому він особливо і не упирався, коли Юля розмазала цю фірташивську богадельню по підлозі. Хоч у Фірташа і був в Україні, неабиякій захисник, сам Дрищ. Але вона впоралася з цим. Перше завдання виконане.
З другим, підписанням договору, тут вже складніше. В цьому питанні, Путін вже не був союзником. Розмова вже йшла про його, особисту кишеню. На додачу до цього, в тилу у Юлі, сиділи у засідцізакляті друзі, - ющенкі, фірташи, хорошковскіе, януковичи, бойкі та решта. У яких, також, їхні кишені починали поступово порожніти. А вони ж давно вже були підрахували, скільки вони повинні були вкрасти. І тут Юля, забирає в них, їхні гроши! Хто небуть, хоче потрапити в такі лещата? Ґа? Це Вам не на базарі лаятися за відро картоплі.
А саме головне. Ви в курсі, як переважна більшість держав, окупованих, колонізованих, здобувають собі незалежність? Вони здобувають ії через кров. Повстання, визвольні війни, партизанські дії. Деякім, вдається і мирним шляхом. Як нам. Через договір. І щоб кремляді більше не гавкали з-під свого паркану стосовно крадіжок, несплати, та іншої маячні, погоджуватися на всі їхні умови (звісно, намагаючись їх максимально пом'якшити), та неухильно виконувати. Але, складати договір таким чином, щоб в ньому не було і натяку на посягання на суверенітет України, та здачу національних інтересів.
Що Юля і робила. Домовившись про базову ціну, здається, в 250 доларів США. Але, як всі знають, тоді Фірташ спустив з ланцю Дрища, який відкликавши Дубину з перемовин, привів Путіна в стан люті та неймовірного роздратування. В результаті чого, базова ціна піднялася до 450 доларів США. Не маю жодного сумніву, що Юля намагалася домовитися про її зменшення, але тут вже "коса (не Юліна), потрапила на камінь". Довелося підписувати договір з цією ціною.
Але, якби Путін загнув би ціну в мільйон доларів, то, будь я на місці Тимошенко, то підписав би і таку. Тут ще одна стратегічна складова. Справа в тому, що цей газ Україні не потрібен. Для потреб держави, нам вистачає і свого газу. А цей, газпромівській газ, йшов на потреби хімічної та металургійної промисловості. Іншими словами, на вкрадені в нас , заводи фірташив та ахметових. Скажете, що там працюють люди, якім треба годувати свої родини? А це вже проблема цих крадіїв-власників. Треба їм було модернізувати виробництво, зменшувати собівартість продукції, одночасно збільшуючи в ній відсоток заробітної плати людям. А вони цього не робили, і не збиралися робити. Їх влаштовували ті мегаприбуткі, які вони отримували, не модернізуючи виробництво, та виплачуючи мізерну зарплатню робітникам. Тут, до речи питання і до цих людей. Їх що, влаштовує, що з них зробили люмпенів та штрехбрекерів? Чому вони не вимагають від роботодавців, дотримання свої прав? Чому не створюють справжні профсоюзи, замість цих бутафорних та провладних? Хто їм тут лікарь? Що, Юля повинна була за них, створювати для них же профсоюзи?
Хтось може ще скаже, що, в той час, як Юля підписала договір, за якім ціна в 2009 році стала 232 долари, і внаслідок цього ці заводи почали зупинятися. Добре, давайте і цей момент більш прискіпливо роздивимося. А з 2010 року ціна вже була за 300 доларів, і далі тільки зростала. Але, заводи працюють. Більше того, ціолігофрени, пардон, олігархі, збільшили за цей час свої статки на сотні відсотків! Що? Кажете тоді, в 2009 році був світовий кризіс, і попит на цю продукцію в світі впав, тому і заводи зупинялися? Дик, так і кажить, шановні Хтосі! Ціна на газ тут ні до чого, і не треба нею спекулювати, звалюючи всю провину на Юлію Тимошенко.
Тому, я вважаю, що чим більша була би ціна на кремлівській газ, тим скоріше, Україна відмовилася би від нього взагалі. Тим самим, зміцнивши свій суверенітет.До речи, тут ми могли би вже спостерігати зворотній процес. Хто найбільший споживач газу у Газпрома в Європі? Так, Україна. Тому, не продавати Україні газ, це для Моськви смерті подібно. І тоді би вже не ми в Моськву, а вони в Київ моталися би чартерними рейсами, вмовляючи нас купити газ. І наша черга була би ставити умови. Як в усьому світі. Продавець повинен шукати покупця, а не навпаки.
І можливість перегляду обсягів закупівлі газу, прописана в договорі. І уряд Тимошенко ці закупівлі зменьшував. Більше того, цей договір, змушує це робити і цей, нелегітимний уряд! Виявилося, що стратегія, яка була закладена в договорі, працює і після Тимошенко. І працює на користь України.
Так, ну я виклав свою думку стосовно ціни, головного пункту договору, з якого зробили жупел для Юлії Тимошенко. Решта, "качай, або плати", і ще якісь жорстки пункти, треба просто виконувати, нічого страшного в них нема.
Ну, а більш конкретно...Ось скажіть мені, Україна зараз залежна, чи незалежна держава? Так, залежна. І не від якоїсь глобалізації, а від конкретного суб'єкта. Від долбаного ординського брата зі сходу. Він, ось вже скільки років тримає нас на газовій голці. Треба з неї сплигувати? Треба. Що для цього потрібно зробити? Дві речи. Позбутися цих п'явок, у вигляді різних росукренергів, які відмивали крадені на газі гроши, та підписати прямий договір з Газпромом.
І тут співпали інтереси Путіна та України. Йому вже був непотрібен Росукренерго для відмивання грошей. Він вже крав і відмивав гроши прямо через Газпром. Це вже його особиста хфірма. Та, як і все Моськовське царство. Да, тому він особливо і не упирався, коли Юля розмазала цю фірташивську богадельню по підлозі. Хоч у Фірташа і був в Україні, неабиякій захисник, сам Дрищ. Але вона впоралася з цим. Перше завдання виконане.
З другим, підписанням договору, тут вже складніше. В цьому питанні, Путін вже не був союзником. Розмова вже йшла про його, особисту кишеню. На додачу до цього, в тилу у Юлі, сиділи у засідці
А саме головне. Ви в курсі, як переважна більшість держав, окупованих, колонізованих, здобувають собі незалежність? Вони здобувають ії через кров. Повстання, визвольні війни, партизанські дії. Деякім, вдається і мирним шляхом. Як нам. Через договір. І щоб кремляді більше не гавкали з-під свого паркану стосовно крадіжок, несплати, та іншої маячні, погоджуватися на всі їхні умови (звісно, намагаючись їх максимально пом'якшити), та неухильно виконувати. Але, складати договір таким чином, щоб в ньому не було і натяку на посягання на суверенітет України, та здачу національних інтересів.
Що Юля і робила. Домовившись про базову ціну, здається, в 250 доларів США. Але, як всі знають, тоді Фірташ спустив з ланцю Дрища, який відкликавши Дубину з перемовин, привів Путіна в стан люті та неймовірного роздратування. В результаті чого, базова ціна піднялася до 450 доларів США. Не маю жодного сумніву, що Юля намагалася домовитися про її зменшення, але тут вже "коса (не Юліна), потрапила на камінь". Довелося підписувати договір з цією ціною.
Але, якби Путін загнув би ціну в мільйон доларів, то, будь я на місці Тимошенко, то підписав би і таку. Тут ще одна стратегічна складова. Справа в тому, що цей газ Україні не потрібен. Для потреб держави, нам вистачає і свого газу. А цей, газпромівській газ, йшов на потреби хімічної та металургійної промисловості. Іншими словами, на вкрадені в нас , заводи фірташив та ахметових. Скажете, що там працюють люди, якім треба годувати свої родини? А це вже проблема цих крадіїв-власників. Треба їм було модернізувати виробництво, зменшувати собівартість продукції, одночасно збільшуючи в ній відсоток заробітної плати людям. А вони цього не робили, і не збиралися робити. Їх влаштовували ті мегаприбуткі, які вони отримували, не модернізуючи виробництво, та виплачуючи мізерну зарплатню робітникам. Тут, до речи питання і до цих людей. Їх що, влаштовує, що з них зробили люмпенів та штрехбрекерів? Чому вони не вимагають від роботодавців, дотримання свої прав? Чому не створюють справжні профсоюзи, замість цих бутафорних та провладних? Хто їм тут лікарь? Що, Юля повинна була за них, створювати для них же профсоюзи?
Хтось може ще скаже, що, в той час, як Юля підписала договір, за якім ціна в 2009 році стала 232 долари, і внаслідок цього ці заводи почали зупинятися. Добре, давайте і цей момент більш прискіпливо роздивимося. А з 2010 року ціна вже була за 300 доларів, і далі тільки зростала. Але, заводи працюють. Більше того, ці
Тому, я вважаю, що чим більша була би ціна на кремлівській газ, тим скоріше, Україна відмовилася би від нього взагалі. Тим самим, зміцнивши свій суверенітет.До речи, тут ми могли би вже спостерігати зворотній процес. Хто найбільший споживач газу у Газпрома в Європі? Так, Україна. Тому, не продавати Україні газ, це для Моськви смерті подібно. І тоді би вже не ми в Моськву, а вони в Київ моталися би чартерними рейсами, вмовляючи нас купити газ. І наша черга була би ставити умови. Як в усьому світі. Продавець повинен шукати покупця, а не навпаки.
І можливість перегляду обсягів закупівлі газу, прописана в договорі. І уряд Тимошенко ці закупівлі зменьшував. Більше того, цей договір, змушує це робити і цей, нелегітимний уряд! Виявилося, що стратегія, яка була закладена в договорі, працює і після Тимошенко. І працює на користь України.
Так, ну я виклав свою думку стосовно ціни, головного пункту договору, з якого зробили жупел для Юлії Тимошенко. Решта, "качай, або плати", і ще якісь жорстки пункти, треба просто виконувати, нічого страшного в них нема.
2.ПРіБЮТ
Ну, це та подія, яка не відбулася. Тому, довго не буду на ній зупинятися. Спробую згадати, яка тоді була політична ситуація в країні. На дворі криза. Завдяки самому мудаковському мудаку з усіх мудаків світу, бахнутому об вулик Дрищу, у Юлі нема більшості в парламенті. Кинути уряд в такий момент, це проявити слабкість. А слабкість та Юля, це слова антоніми. В наступному році вибори Президента. Передчуваючи, завдякі вуликобахнутому брату Ананаса, які будуть результати виборів, Юля йде на неординарний, небезпечний для ії репутації крок, спробу змінити Конституцію за допомогою ПР.
Головна фішка в цій Конституції, це вибори Президента в парламенті. З повноваженнями весільного генерала. То біш, наша країна повністю ставала парламентською республікою. До речи, таку новацію, я повністю підтримую. Але для того, щоб змінити Конституцію, треба мати політичну смелость, забруднитися об ПР, піти з нею на співпрацю.
І якби це вдалося, то Янукович був би обраний Президентом в парламенті, з ніякими повноваженнями, а вся виконавча влада була би у Прем'єр-міністра, то біш, у Юлії Тимошенко. І я впевнений, що Президентом Янукович був би недовго. Вже на той час в нього було достатньо "подвигів", щоб оформити йому третій термін, та відправити його до тих самих, вже знайомих йому з юності, місць. Або, як мінімум, втратити посаду Президента.
І картина в країні виглядала би приблизно так -
Так, ці дві сині літери, викликають огиду.Не знаю, що було би з Партією Рецидивістів, але хто-хто, а Юля змогла би довести, що відданість державі та народу України, для неї важливіша, ніж тимчасова співпраця з ПРдунами. І головне, не було би цього жаху, який ми зараз спостерігаємо. В будь-якому випадку Янукович ставав би Президентом. Але різниця, виборів Президента в парламенті, і те, що ми зараз маємо, наочна. І це вміння Юлії Тимошенко, передбачати хід подій, просто вражає. Такий політик, це подарунок для будь-якої держави.
Знов такі, якійсь Хтось, скаже, що Україні було необхідно пройти цей катарсіс від Януковича. Я хочу запитати у Хтося, а Ви, шановний, впевені, що це катарсіс? Можливо, це апокаліпсис для України?
Навіть, якщо і вдасться здихатися від цього мегакрадія та розумового каліки, то скільки років Україна буде відхаркувати наслідки його правління? Скільки грошей потрібно буде витягти нам з власних кишень, щоб погасити ті кредити, які ця зграя пацюків розікрала? А Харківська зрада? Та що казати...
Але, знов таки, це та подія, яка не відбулася. І нема сенсу зараз посипати голову попілом. Нема далі про що говорити.
3.Колода
А зараз маємо, - Юлю за гратами, а ми на волі. Хоча тут треба акценти по-іншому розставити. Юля вільна, а ми в глибокій задниці. І більшості в ній комфортно. Хоча, меншості, ні. Але, і ті, і другі, розуміють, що їх грабують, що Україну знищують. Розуміють, що треба щось робити. Але ніхто, нічого не робить. І тут може статися парадокс. Те, що не можуть, та бояться зробити 45, ні, хай мінус діти, та старі, це буде десь 35 млн., може зробити одна людина, жінка, яка перебуває за гратами. Звільнити Україну від цієї синюшної погані. Звільнити, перебуваючи за гратами.
Хоча їй самій, це скоріше всього, не допоможе. Тут, в самій Україні, всім по барабану. Зусиль Власенка, Турчинова, та решти невеличкої купки людей, недостатньо. Народ, як ми вже з'ясували, перебуває у глибокій задниці та прострації.
Реально, хто може звільнити Юлю, це Григорій Немиря. Всі ці попередження, резолюції, з боку заходу, все це відбувається завдяки йому. Не дарма почала з'являтися джинса, яка спрямована на його дискредитацію. Але, мабуть, і він сам розуміє, що Юля не вийде живою.
Так, десь 99%, що цей мотлох в засцяних штанях, це дебілувате уркаганське ракло, вб'є Юлю. Я спокійно про це кажу, тому що всі вже звикли до того, що банда "Янукович енд вилупки" нас вбивають. Вбивають наших дітей. Ніхто не заперечує проти цього. Судів нема, це дійсно. Але, це не виправдання. В такому разі починають працювати суди Лінча. Хтось чув, щоб таке десь сталося? Я, ні.
Один відсоток, я все ж такі залишаю за чудом. І тут я хочу сказати ось що.
Сьогодні я дивився, коли це смердюче чмо виповзло на трибуну, і стояло, кліпаючи своїми зенками, частина депутатів скандували "Юлі-волю!". Це, я так зрозумів, були бютівці. А нашеукраїнці сиділи на своїх місцях, як води в рота набрали.
Пам'ятаєте фото, чи то був малюнок, Леніна, який несе колоду? І скільки потім з'явилося помічників-колодоносців, які "документально" підтверджували, що вони також були поряд з Леніним. Підставляли своє плече. Не шкодуючи живота свого, бились насмерть за світло комуняцке майбутне.
І цьому ПРдунському царю щурів, як виглідає, недовго вже залишилося. Від прізвища Тимошенко, його вже починає тіпати. І тут вже невідомо, що станеться скоріше, чи то його піднімуть на вила, чи схопить кодрашка при черговому згадуванні прізвища Тимошенко. Тому, зміна влади не за горами.
А Юля, це вже символ, символ мужності, гідності. Символ боротьби за Україну. Скажіть будь-де в світі, "Юлія Тимошенко", одразу скажуть, це Україна. Скажіть "Україна", одразу згадають Юлію Тимошенко. Тому, багато різного штибу коньюктурщиків, будуть намагатися притулитися до ії образу.
І якщо все ж такі цей один відсоток спрацює, і Юля вийде живою, то вона і сама розбереться, хто був з нею поряд, хто не наклав в штани, хто не зрадив Батьківщину. В разі її смерті, нам самім доведеться відслідковувати колодоносців, які будуть намагатися спекулювати ім'ям Юлії Тимошенко. Це зараз, навіть більші вороги, ніж майбутній вбивця, Янукович.
Знов такі, якійсь Хтось, скаже, що Україні було необхідно пройти цей катарсіс від Януковича. Я хочу запитати у Хтося, а Ви, шановний, впевені, що це катарсіс? Можливо, це апокаліпсис для України?
Навіть, якщо і вдасться здихатися від цього мегакрадія та розумового каліки, то скільки років Україна буде відхаркувати наслідки його правління? Скільки грошей потрібно буде витягти нам з власних кишень, щоб погасити ті кредити, які ця зграя пацюків розікрала? А Харківська зрада? Та що казати...
Але, знов таки, це та подія, яка не відбулася. І нема сенсу зараз посипати голову попілом. Нема далі про що говорити.
3.Колода
А зараз маємо, - Юлю за гратами, а ми на волі. Хоча тут треба акценти по-іншому розставити. Юля вільна, а ми в глибокій задниці. І більшості в ній комфортно. Хоча, меншості, ні. Але, і ті, і другі, розуміють, що їх грабують, що Україну знищують. Розуміють, що треба щось робити. Але ніхто, нічого не робить. І тут може статися парадокс. Те, що не можуть, та бояться зробити 45, ні, хай мінус діти, та старі, це буде десь 35 млн., може зробити одна людина, жінка, яка перебуває за гратами. Звільнити Україну від цієї синюшної погані. Звільнити, перебуваючи за гратами.
Хоча їй самій, це скоріше всього, не допоможе. Тут, в самій Україні, всім по барабану. Зусиль Власенка, Турчинова, та решти невеличкої купки людей, недостатньо. Народ, як ми вже з'ясували, перебуває у глибокій задниці та прострації.
Реально, хто може звільнити Юлю, це Григорій Немиря. Всі ці попередження, резолюції, з боку заходу, все це відбувається завдяки йому. Не дарма почала з'являтися джинса, яка спрямована на його дискредитацію. Але, мабуть, і він сам розуміє, що Юля не вийде живою.
Так, десь 99%, що цей мотлох в засцяних штанях, це дебілувате уркаганське ракло, вб'є Юлю. Я спокійно про це кажу, тому що всі вже звикли до того, що банда "Янукович енд вилупки" нас вбивають. Вбивають наших дітей. Ніхто не заперечує проти цього. Судів нема, це дійсно. Але, це не виправдання. В такому разі починають працювати суди Лінча. Хтось чув, щоб таке десь сталося? Я, ні.
Один відсоток, я все ж такі залишаю за чудом. І тут я хочу сказати ось що.
Сьогодні я дивився, коли це смердюче чмо виповзло на трибуну, і стояло, кліпаючи своїми зенками, частина депутатів скандували "Юлі-волю!". Це, я так зрозумів, були бютівці. А нашеукраїнці сиділи на своїх місцях, як води в рота набрали.
Пам'ятаєте фото, чи то був малюнок, Леніна, який несе колоду? І скільки потім з'явилося помічників-колодоносців, які "документально" підтверджували, що вони також були поряд з Леніним. Підставляли своє плече. Не шкодуючи живота свого, бились насмерть за світло комуняцке майбутне.
І цьому ПРдунському царю щурів, як виглідає, недовго вже залишилося. Від прізвища Тимошенко, його вже починає тіпати. І тут вже невідомо, що станеться скоріше, чи то його піднімуть на вила, чи схопить кодрашка при черговому згадуванні прізвища Тимошенко. Тому, зміна влади не за горами.
А Юля, це вже символ, символ мужності, гідності. Символ боротьби за Україну. Скажіть будь-де в світі, "Юлія Тимошенко", одразу скажуть, це Україна. Скажіть "Україна", одразу згадають Юлію Тимошенко. Тому, багато різного штибу коньюктурщиків, будуть намагатися притулитися до ії образу.
І якщо все ж такі цей один відсоток спрацює, і Юля вийде живою, то вона і сама розбереться, хто був з нею поряд, хто не наклав в штани, хто не зрадив Батьківщину. В разі її смерті, нам самім доведеться відслідковувати колодоносців, які будуть намагатися спекулювати ім'ям Юлії Тимошенко. Це зараз, навіть більші вороги, ніж майбутній вбивця, Янукович.
31
Практика применения единого налога в Украине.
- 07.02.12, 16:10
- Рождённый в СССР))
Права человека в Украине. Практика применения единого налога в Украине.
Human rights in Ukraine. The practice of the single tax applying in Ukraine.
Методы борьбы с добросовестными плательщиками единого налога в Украине - реальная история.
Запись о якобы налоговой задолженности при её фактическом отсутствии просто вносится в личную карточку плательщика налогов, которую ведут в районной ГНИ. А далее окружной административный суд и апелляционный административный суд игнорируют фактическое отсутствие оснований не выдавать Свидетельство плательщика единого налога добросовестному и законопослушному налогоплательщику, чем фактически лишают его конституционного права на труд. Что тут непонятного? Обычная преступная круговая порука. Вот Вам и правосудие, и правовое государство Украина...
Рассказываю как борются с добросовестными плательщиками единого налога в Украине - по крайней мере в одной из районных налоговых инспекций и в нескольких судах.
Налогоплательщик не имеет задолженности по оплате налогов, в установленные сроки платит установленные суммы налогов и в установленные сроки сдаёт отчётность.
Вы думаете, что налоговая инспекция не найдёт к чему прицепиться? И ошибётесь.
Налогоплательщик подаёт заявление о переходе на упрощённую систему налогообложения в установленные сроки (по существующему законодательству Украины налогоплательщик минимум раз в год должен подавать такое заявление) и тут оказывается, что районная ГНИ самостоятельно "приписала" налогоплательщику налоговую задолженность и внесла информацию об этом в свой компьютер. Налогоплательщик получает ответ от районной ГНИ, что в переходе на упрощённую систему налогообложения на текущий год ему отказано и дальше следует шедевр самоуправства и цинизма "в связи с наличием в личной карточке налогоплательщика информации о задолженности по оплате налогов". Обратите внимание - отказ не в связи с наличием налоговой задолженности, а в связи с наличием информации в личной карточке налогоплательщика, в которую такую информацию сама же налоговая инспекция и вносит - сумма фиктивной налоговой задолженности ограничивается только фантазией и наглостью соответствующего налогового инспектора, в результате же такой деятельности налоговой инспекции предприниматель не имеет возможности работать на едином налоге.
Естественно, что действующее законодательство Украины не предусматривает такого основания для отказа в выдаче Свидетельства плательщика единого налога как "наличие записи", но Вы ошибаетесь, если думаете, что эта безобидная "глупость" сотрудников одной из районных налоговых инспекций Украины не имеет неблагоприятных последствий для украинского плательщика налогов - он не может вести хозяйственную деятельность без Свидетельства плательщика единого налога. Вот так просто в Украине можно лишить человека конституционного права на труд.
Налогоплательщик подаёт иск в украинский окружной административный суд и суды двух уровней (окружной административный и апелляционный административный суд) принимают решение не в пользу законопослушного украинского налогоплательщика, руководствуясь принципом преступной круговой поруки сотрудников государственных органов и старательно игнорируя вообще вопрос о том, что у налогоплательщика нет задолженности по оплате налогов и ссылаясь в качестве единственного основания для такого решения на наличие записи о налоговой задолженности в личной карточке налогоплательщика, которую внесли сами же сотрудники налогового органа просто так, без фактических оснований. Все доказательства отсутствия налогового долга на основании первичных документов - квитанций об оплате в установленной сумме и в установленные законодательством сроки - государственными служащими старательно игнорируются.
Над реанимированием практики приписок, известной ещё в советские времена, можно было бы посмеяться и не обращать внимания на идиотизм некоторых государственных чиновников, но попавшийся таким чиновникам на глаза добросовестный налогоплательщик не получает Свидетельство плательщика единого налога и не может заключить хозяйственный договор ни с одним субъектом хозяйственной деятельности, так как для предпринимательской деятельности по действующему законодательству Украины необходимо наличие Свидетельства плательщика единого налога, номер которого необходимо указывать в договорах.
История - реальная. Вполне понятно, что после общения с подобными государственными служащими из судов и налоговой инспекции законопослушный налогоплательщик начинает понимать, что как минимум в некоторых государственных органах просто не умеют и не хотят жить по закону. Вот Вам и "правовое государство", и " вхождение в Европу". Прочитавший этот комментарий читатель может продолжать и дальше слушать выступления официальных лиц Украины в СМИ о том как продвигаются "реформы" в Украине и верить в наличие реального "правосудия" в Украине, в "соблюдение" прав человека в Украине.
Поисковые слова:
Human rights,single tax,единый налог,Украина,права человека в Украине,ФОП,Налоговый Кодекс Украины,ГНАУ,ГНИ,налоговая инспекция,єдиний податок,Україна,права людини в Україні,
Податковий Кодекс України,ДПАУ,ДПІ,податкова інспекція,физическое
лицо-предприниматель,фізична особа-підприємець.
3
Кацапи - геть з України !
- 06.02.12, 07:36
Ми нікому в Україні жити не заважаємо , але якщо кацапи хочуть
перетворити нашу чисту світлицю на брудну хату , то ми їм скажемо "Геть з
України "
Володимир Вінниченко
2
Скількі коштує нейтралітет ?
- 05.02.12, 21:34
Швеція є бозаблоковою державою , її обороний кошторис складає чотирі
міл'ярда Євро , при цьому весь бюджет України на 2007 рік складав 22
міл'ярда Євро , тоб то гроші які витрачає Швеція на оборону складає 1/5
від бюджета України.
5
Австрія розвінчує брехню Газпрома
- 04.02.12, 02:30
Згідно попередніх заяв Газпрому, у недоотриманні європейськими країнами російського газу винною (як завжди у *сусідській версії*) стала Україна. Мовляв, *знову тирять транзитний газ*. Але тут раптом австрійці викрили несусвітню брехню.
Ось що вже пішло в різних інформаційних джерелах :
ОАО "Газпром" из-за морозов в России на 30% сократил поставку газа в Австрию, о чем заранее сообщил. Об этом говорится в сообщении крупнейшей нефтегазовой австрийской компании OMV Group.
"Суровая зима в России с температурами до - 35 градусов привела к ограничению газовых поставок из РФ. Это имело последствия для поставок газа в Европу. Сейчас поставки газа через станцию Baumgarten на юге Австрии снизились на 30%", - сообщила OMV Group.
Компания отметила, что "Газпром-Экспорт" предупредил OMV Group и EconGas, входящих в нее, о планируемых сокращениях поставок газа. Но при этом не уточнил, когда именно это наступит, и как долго будут действовать ограничения. Австрийская компания компенсирует недостачу газа за счет большего отбора из хранилищ, в которых накоплено 2,4 млрд. кубометров газа, сообщает ТСН.
8
Увага! Архіви під загрозою!
- 01.02.12, 23:30
Ця комуністка заявляє, що у нас "репресії засіли в душі". То цікаво мені знати: що мене як неісторика, а звичайну людину, якій небайдуже її коріння, має цікавити: доля моїх чотирнадцяти безневинно суджених (в тому числі розстріляних, засланих і спалених живцем) предків чи доля чотирьох військовозобов'язаних (в тому числі двох загиблих у боях і одного померлого в полоні)?
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
11
