На прошлых выходных отдыхал с друзьями за городом, на базе отдыха. И когда мы уже к вечеру возвращались домой, моего друга остановили сотрудники «ДАІ МВС України». Остановка была не долгой, друг дал сотрудникам взятку и мы поехали дальше. Причём все произошло непринуждённо и совершенно открыто. Хотя, чему тут удивляться?

Дорогой домой, я своим друзьям рассказал как не так давно прочитал в одной английской газете о том, как чиновники из Филадельфии были поражены и очень удивлены, когда они получили письмо от человека из Англии, в котором была квитанция, выписанная в 1954 году, на оплату штрафа и чек на сумму 15 $. Письмо прислал некий John Cedge. Когда John Cedge туристом проезжал «Город братской любви», ему полицейские выписали штраф, за превышения скорости, на сумму 15$. Но он забыл об этом штрафе. И спустя 52 года он нашёл эту квитанцию у себя дома в Англии. Он сразу же подумал: "Я должен оплатить этот штраф". После чего, он выписал чек на пятнадцать долларов и отправил его вместе с квитанцией, на Департамент транспорта США в Филадельфии. John Cedge в возрасте 84 года сейчас живёт в доме престарелых в Восточном Суссексе, Англия. В письме он ещё приписал: "Англичане платят по своим долгам. Моя совесть теперь чиста".

Недавно закончилось Евро 2012. Все иностранные болельщики разъехались по домам. И можно с большой уверенностью сказать, что такого случая как с John Cedge не повторится в Украине. По той одной причине, что украинские гаишники больше любят моментальные платежи и наличные.

1368 року великокнязь Альґірдас , користуючись межусобицею у Алтай-Орді ,
повів литовсько-українські війська відвойовувати Владимирщину .Військо
зайняло Москву (кремль не штурмовали) .Яким було його здивування , що
населення розмовляє сумішшю руської (української) та тюрської мов ,
залоги в містах та у Москві - тюрська рать-орда. Він вагався чи
приєднувати Улус Москва - Орда з таким тюрським населенням. З
награбованим повернувся до Литви. 1370 року , великокнязь Альґірдас ще
раз повів військо на Улус Москва - Орда . Взяв Москву ,вибив на брамі
кремля кирилецею "А Л" (Альґірдас Литовський) ,гостював у князя
-хана Дмитрія Донського. Ще раз пересвідчився , що населення улусу не
русичі (українці) , а метиси-ординці. І цього разу не приєднав Москву -
Орду до Литви. Його брат-співправитель  великокнязь Кестутас 1372 року
особисто повів військо ,взяв Москву , спустошив її ,крім кремля.
Переконався , що справді населення улусу ординці-тюрки , не приєднав їх
до Литви , бо небезпечно мати у державі ординців як "п'яту колону"


* З праць Миколи Галичанця ,автора книги Москвино-великороссо-русська тюркська кипчацька ординська нація. – Тернопіль: Астон, 2002

Путин - хайль геть!




12 липня В.В. Путин їде упокорювати бунтівну провінцію Російської імперії - Україну.

Маємо дружно висловити своє - НІ !!!

Путин, хайль геть!

Путин, пошёл вон с Украины в свою рабскую Россию!

Путин, мы не продаёмся ни за газ, ни за пряник после кнута!


Закликаємо всіх людей честі, як патріотів своєї держави, провести акції протесту 12 липня проти візиту президента Росії В.В. Путина до України хто як зможе, якщо схоче.

А хто не схоче - має на те повне право, гарантоване Конституцією Кучми-Януковича: право бути бидлом, імперським рабом. Бути з тими ПРидурками, які плазуючи перед московським паном-хазяїном, в якості подарунка-підношення,  прийняли ганебний протекційний закон стосовно панування російської мови в Україні.

Виходьте 12 липня з акціями протесту до місцевих державних установ, посольства та консульств Росії або інших російських представницьких закладів з транспарантами протесту стосовно мовної та економічної агресії Росії щодо України. Проявляйте ініціативу в протестах через Інтернет або іншим чином, але будьте пильними від провокацій: зокрема знищення прапора і державних символів будь-якої держави несе кримінальну відповідальність. Тоді як тиражування портретів Путіна і їх розмальовка з відповідними підписами-гаслами не є правопорушенням.

Також рекомендуємо не паплюжити суто в цій акції Януковича, тому що він най і поганенький президент, але репрезентує Україну в міжнародному світі.

САУ «Таємна сила»  




Розсилайте цей заклик, множте його і пишіть свої протести!

"Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" 

Без мови немає народу, як сонця нема без тепла.

Згадаймо слова В. Сосюри: Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О, мово, ночі колискова! Прийми наш радісний привіт. Навік пройшла пора безславна. Цвіти і сяй, моя державна.  ( О.Олесь) 

Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування”.  Отже, мова — це наш всенародний скарб і найважливіший засіб спілкування , її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам. В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу. ‘’ Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення. Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б"ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювача Ти стомлених духом, давала силу, здоров"я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Словo’’. Так писала у ‘’Молитві до мови’’ Катерина Мотрич. Рiдна мова . Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi. Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її. Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою. Вiдомий поет i композитор Юрiй Рибчинський iз захопленням говорить про мову: Мова наша, мова - Мова кольорова.  В нiй гроза травнева,  Й тиша вечорова .  Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову. Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць. Калиновою, солов’їною називають українськi поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синiвською любов’ю звеличує рiдну мову. Ось як В.Сосюра захоплюється мовою: О мово рiдна! Їй гаряче серце  Вiддав я недарма,  Без мови рiдної, юначе,  Й народу нашого нема.  Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше вона має володiти, звичайно, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова - це невiдємна частка Батькiвщини...

НІКОЛИ В ЖИТТІ НЕ ПОДУМАВ Б, ЩО ДОВЕДЕТЬСЯ В УКРАЇНІ, СЕРЕД УКРАЇНЦІВ УКРАЇНСЬКУ МОВУ ВІДСТОЮВАТИ

(про утіскі расіського в Україні й не пишіть, краще факти наведіть, а ще краще факти щоденної пропаганди могольської в ЗМІ за кошти держави УКРАЇНА, моголам краще не писати тут, вони моголи питань нема).

Не скажу, що прийняття закону про деукраїнізацію України більшістю Верховної Зради України 3 липня 2012 р. було для мене нечеканим.
Інакше б я не писав подібних заміток до блогу, як
http://blog.i.ua/community/1925/855765/
ДАУ - Добровільна Армія України
http://blog.i.ua/community/662/1003312/
безуМовна катастрофа

Підлим було все: і сам закон, і метод його прийняття, і ті, хто його приймали.
Комуніст-галичанин Адам Мартинюк постав у всій своїй огидній красі комуністичного блюзнірства, підступності та лицемірства, як і всі інші гниди-депутати, які своїми діями дали початок процесу громадянської війни в Україні.
Хто знається на глобальних соціопроцесах, той знає, що будь-яка війна не виникає з нічого ось так миттєво - це завжди той фактор, який завершує довготривалий процес підготовки до кровопролиття різними засобами соціального впливу на людей.
Маємо готуватись до значних проблем в нашому бутті, якщо власне сама діюча влада провокує людей на збурення. Можу наперед вказати як все буде, тому що бачив аналогічну ситуацію у місті Львові 9 травня 2010 року, коли сюди поперли червонопрапорники святкувати свою трагічну перемогу... Що з того було - відомо.
Тільки тоді це було місто, а тепер - ціла держава. Як і озлобленість в людей куди більша за цей час фіктивного щоденного покращення життя з постійним його реальним погіршенням. Не маю бажання зараз багато розписувати, а рекомендую прочитати ось це:

Моя особиста програма дій у разі ухвалення закону «Ка-Ка»
19.06.2012 г. в 21:27
Іван Андрусяк

1. Я не розмовляю російською мовою з громадянами України.

2. Я не розумію російської мови, якщо нею до мене звертається політик, державний службовець, правоохоронець, рекламник чи працівник сфери послуг. В усіх інших випадках я знаю і розумію російську мову.

3. Я не купую російськомовних газет і журналів.

4. Я не читаю російськомовних версій українських сайтів. Якщо такий сайт не має україномовної версії – я взагалі його не читаю.

5. Я не ходжу в кіно на російськомовні сеанси.

6. Я не дивлюся телевізор. (російськомовний - !)

7. Я ігнорую російськомовні розваги (ЗМІ, програми, книжки, диски, сайти, вистави, концерти, вечірки тощо). Мистецтва це не стосується – мистецтво не шкодить.

8. Я не купую українські товари, які мають російськомовні назви, або їх нав’язує мені російськомовна реклама.

9. Мої діти розмовляють українською мовою.

10. Я не маю людину за ворога, якщо ця людина розмовляє російською.

http://glavcom.ua/articles/7394.html

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/07/3/6967941/
всі, хто проголосував 3 липня 2012 за антиукраїнський мовний закон

Звичайно, повторюсь ще і ще раз: це все огидно включно з подібною боротьбою на негативі, але вибору не лишається, як тільки вчиняти супротив всіма можливими засобами. Або мовчки терпіти наругу -  теж варіант для когось.

Богдан Гордасевич

перечислю держави де націоналізм (осучаснений , а салогнилошароварний вой по минулому)-
Головна Ідея громадян. Подано по впливу Національної самосвідомості)
Англія
Сша
Росія
німечина
румунія
.....

 

І тільки  коли  мова  заходить  про  Україну - починаєтся  гризня  "борцов з фашизмом".

І саме  більше Лая - з Колонізаторів -загорбників.

                     Ось скажіть мені шановні, Ви дивитесь навколо? А якщо дивитеся, то бачите?
                     Ну, те що не тільки на сході та півдні України одні лохі живуть, а і в центрі, і на заході, і на півночі, це вже мабуть всі зрозуміли. Ті просто лохі, а ці, проукраїнські лохі. Просто лохів, бандити на чолі з Януковичем, використали під час виборів, одноразово, за посиленною програмою, а потім там все повернулося до звичного життя гетто рабів. А проукраїнських лохів, якіх не вдалося використати під час виборів, використовують після. У цих, проукраїнських лохів, сталася якась суспільно-громадянська, садо-мазохістка хвороба. Всі вони, і я також, перед виборами казали, що всім буде дуже погано, якщо урка Янукович захопить владу. Попідстрибують ціни на харчи, на комуналку, почнуться невиплати заробітної плати, та решта різних побутових негараздів. Настане тотальне розкрадання держави. Ну, а те, що Україна стане колонією Кремля, що буде знищуватися все українське, в цьому і сумніву не було.
                      І що ми бачимо? Все так і сталося. А що майбутні проукраїнські лохі? А вони кажуть: а ми і казали, що так буде. Ну і...? Ну і нічого. Мовчки платять за харчи, за комуналку, за послуги та решта, всі ці необґрунтовані ціни. Тим, кому не платять заробітну плату, пенсії, трішки пошебуршаться, а після копієчної подачки розходяться по домівках.
                     Ця, наша, яка-неяка, але опозиція, закликає до об'єднання, до супротиву, до відстоювання своїх прав. Але проукраїнські лохі у відповідь кажуть: ні, ні, ніяких партійних прапорів, у нас економічні вимоги.  Про захист лідерів опозиції і мови нема. Наслухавшись шизофренічної маячні старпера Азарова та йому подібних, проукраїнські лохі, перебираючи довжелезну локшину на вухах, бубонять, що "всі однакові", що всі крали. Коли запитуєш, а що ж Юля вкрали, у відповідь чуєш ідіотське зустрічне запитання - "а ти що, віриш, що вона не крала?". Нормальна людина, яка звикла спілкуватися з нормальними людьми, після такого психічно-філософського реверсу, одразу  впадає в ступор.
                     Ну, а ті, з радісно-недолугим виразом на обличчі,  продовжують сидіти у лайні. То хіба це не лохі? То дайте інше, більш влучне визначення.
                     Але, я зараз не про це. Те, що, у народа України кастровані гідність, честь, самоповага, це вже підтверджений факт. Зафіксований та використаний бандюками по повній програмі. Тут все. Тема закрита.

---

                     Багато було шуму, що ось-ось, і Європа прижучить межигірського уркагана. Цей шум і досі шумить. Але наслідків, чомусь ніяких нема. То в чому ж справа? Давайте спробуємо, аналітичними лопатами(привіт Кровосісі), відкопати факти, а відкопавши, так само, аналітичними граблями, для більш глибокого та різнобічного розуміння,  розрівняти їх.
                     На мій погляд тут дві причини.


1.Лохі. Так, ті самі, про яких я тут, вище, розпинався. 
            Справа в тому, що вони, європейці, звикли до простих, зрозумілих дій. З боку народу. Коли їхні уряди щось відчебучать, то народ, не гаючи часу, величезним натовпом починає сунути на вулиці, і бити владу кулаком в писок. Або, куди прийдеться. І влада одразу починає міркувати: ага, щось ми не те наворотили, треба задню вмикати. І вмикають. Без зайвих розмов. Хоча розмови бувають, але не на довгий період часу. Тим більше, не на роки. І ще тим більше, не брешуть. Тому що знають, які будуть наслідки. Погані...
            Те саме стосується і їхніх лідерів. Але я зараз не зможу і прикладів навести, щоб з опозицією в Європі поводилися так, як у нас. Якби таке сталося, то важко навіть уявити, яким чином, народ почав би доносити до влади свою лють. І європейська влада це знає. І на рожон не лізе. Навіть негласне правіло там працює, - "Ви не стріляєте, ми не саджаємо". Бо розуміють, що народ може почати і стріляти. А якщо почнуть стріляти, то і посадки не допоможуть.
            А що Європа бачить у нас?
            А бачить вона цих самих лохів. Яких дурять, яких обкрадають, яким брешуть, над якими знущаються, їхніх лідерів вбивають, а вони тільки пальцем в носі колупають. Ну ще витягнуть козу з носа, і довго її роздивляються, нюхають, та на смак пробують.
            Ну, ця Європа сама собі і думає: а на хрена воно нам потрібно? Якщо ці лохі здатні тільки з козою в носі воювати, похерявши свою гідність, то нам, європейцям, тим більше западло, за них, робити їхню роботу. Ну і пускають все на самотек, на самоплив, на "як буде, так і буде". До них вже на 100% підходить наша приказка, - "їхня хата з краю". І претензій, ніяких бути не може. Лохі то ми, не вони....

                    Це перший факт, який вдалося відкопати. Копаємо глибше, і натрапляємо на ще один факт. Він частково пов'язаний з першим.

2.Капуста. Ніхто не знає, скільки вантажних потягів, під дах забитих баксами та іншими, такими що вільно перетворюються в будь-що, в будь-якій частині світу, папірцями, переправила ця банда жуліків та крадіїв, в різні країни Європи? Мабуть, не один мільярд, і не десять, та думаю, і не 100. Більше...

  Довідка: ці гроши були вкрадені у нас, з нашої кішені.Це так, між іншим. 

           Вони їх туди, на всяк випадок, від гріха подалі, заховали. Може ж бути таке, що народ очухається, полізе в кішеню, а там...йок...нічого нема. А повинно бути. А куди поділося...? Довго шукати не треба. Заводи, пароплави, межигір'я. Супружниці, обвішані золотом, сріблом, діамантами, мов ялинки. Дебільні нащадки в поршах, феррарях та ламборджинах. 

           А коли роззлючений народ  все це знайде, то діяти він буде за законами трибуналу. Без суду та слідства. Ну і піде зворотній процес. Депограбування. Можливі і ексцеси. Червоного півня можуть запустити, або взагалі, шляхом стискання пальцями шиї, припинити доступ повітря до легень, наслідком чого буде відділення души від тіла. А це не дуже комфортно, тіло окремо, душа окремо...

           Так, щось я відхилився від задалегідь прокладеного маршруту. Здається, що доля цих джентельменів удачи мало кого цікавить. Тому, повертаємося до наших баранів, тобто, до нас.
                    Да, ну і коли всі ці потяги з грошима(вкраденними у нас, як ми бачимо з довідки), дістаються до кінцевої станції призначення, вони там розташовуються, роздивляються, що та як, асимілюються, та починають працювати на економіку Євросоюзу. Цей процес для більшості знаходиться в тумані, та погано сприймається в сенсі процедури. Якщо стисло, то на ці гроши купується нерухомість, виробництва, створюються фірми. З усього цього платяться податки. В бюджети країн Євросоюзу звісно. Окрім того, банки, в яких ці гроші знаходять затишне пристанище, видають кредити. Від цих кредитів, відсотки отримують як банки, так і крадії, що вкрали в нас ці гроші. І тут також платяться податки в бюджети країни Євросоюзу. З цих бюджетів відбуваються виплати пенсій, заробітні плати громадянам Євросоюзу. Які потім наймають собі робітників з тієї ж України, і платять їм, їхні ж, вкрадені в них гроши. Це я так, грубим пензлем намалював весь процес цього загадкового, грошового поля чудес, та на яких деревах, вирощується цей, досить бажаний врожай. Хоча, там ще багато різних ньансів.

                    І тут ми бачимо, як на місяці, світлу та темну сторони цього прозоронепрозорого питання. На світлій стороні, Європа, насупивши брови, з блискавками в очах, не переводячи  дихання, погрожує з миті на мить ввести санкції, заблокувати рахунки, відмовити у видачи віз, щодо наших владних нувориш. Тому що Европа демократична, тому що там цінують свої цінності, тому що там дотримуються прав людини.
                    А на темному боці, до тих політиків, які щойно щиро виголошували постулати Європи, та кроки щодо їх дотримання, підходять власники банків, керівники профсоюзів, власники різних фірм, крупних та не дуже, і кажуть, - "ви що, політики, охренелі?" Що ви збираєтеся блокувати? Які ще санкції? Ви знаєте, скільки ешелонів капусти вам прийдеться заблокувати? І з чого ми тоді будемо платити податки? Заробітну плату? З чого ви будете платити пенсії? І це враховуючи, що в Євросоюзі зараз неймовірна грошова криза. Що все, ось-ось лусне до бісової бабусі.

                    Окрім темного боку, існує ще чорний бік. Де нічого не видно. Але там дуже чудово почувають себе наші бандюки. Корупція. Так, в Європі вона невеличка. Але є. І наші гопникі, з валізами грошової маси наполегливо обробляють цей напрямок. Де напряму виходять, де через родичів, через знайомих, і коєфіціент корисної дії, хоч і малий, але досить прийнятний. Навіть до Европейського суду з прав людини вже починають виникати подібні підозри. Стосовно оголошення рішення щодо Луценка. Яке вже давно повинно було з'явитися на світ Божий. А його нема. Причини незрозумілі. Або навпаки, зрозумілі.
              
                    Щодо зв'язку з першим фактом, то тут все просто. Як doors. У всіх фігурантів в Європі, банкірів, політиків, лобістів, корупціонерів, виникає одна думка: якщо українськім лохам по барабану, що їх грабують, що їхні кишені чистять за допомогою пилососа, то чому ми повинні відмовлятися від їхніх, але вже наших грошей? Ну, і як ми бачимо, не відмовляються. І вірно роблять. На їх місці, я би також не відмовився. Я маю на увазі не корупцію, а надходження в бюджет.

                     І що на виході? А нічого. Спостерігаємо німу сцену. З обалдевшим виглядом, один навпроти одного, стоять закляклі Янукович та Євросоюз. Янукович сам собі думає: як це я, дебіл та уркаган, прибив цілий Євросоюз...? я ж не по цих справах. І поступово в нього їде дах. В свою чергу і Євросоюз думає: як же цей дебіл та уркаган прибив нас...? він же не по цих справах. І в нього їде дах. Але ж нам важливо свою користь з усього цього розгледіти. Дивимося, і своєї користі не бачимо. Тоді виходить, що це не Європа Януковича, а Янукович Європу. Як не крути.
                     А в нас вже давно дах з'їхав. Мабуть не дарма, що лохі. Тепер ні даха, ні парасольки, нічого. Сиджу, куру.

---

                     З усього вищесказаного треба зробити висновок, що цю проблему, з узурпацією влади бандитами, вирішувати тільки нам. І більше нікому. Ніякім європам це не пече. Ну, і хоч це не байка, але мораль з неї можна вичавити. Навіть потрібно. Приблизно ось таку -

• Зайнятися фізкультурою. Бігати, плавати, їздити на велосипеді, або щось на Ваше бажання. Будь-які фізичні вправи. Користь не забариться на протязі першого тижня. Це відбудеться внаслідок того, що кров почне більш швидко та в більших об'ємах потрапляти до мізку. Вона змиє пилюку, павутиння та інші елементи застою та загнивання у звивинах. Внаслідок цього поліпшиться настрій, з'явиться інтерес до життя, та природне відчуття справедливості.
• Потім треба витягнути з широких штанин дублікат безцінного вантажу. І прочитати, на заздрість всім, я - громадянин України. Усвідомивши це, гордо підняти голову, розправити плечі, ноги поставити на їх, плеч, ширину. Одразу же зникне відчуття, що ти лох.
• Далі потрібно окинути вже ясним оком, що відбувається навколо. Роздивившись де бандюки, а де опозиція бандюкам, приєднатися до опозиції. Якщо всі це зроблять, то це вже буде не просто опозиція, а народна опозиція.
• Усвідомити, що все треба робити з початку. Якщо Ви стаєте на бік опозиції, а її лідери кинуті бандюками за грати, то почати вирішувати першу та головну справу - визволити лідерів опозиції з буцигарні. Спочатку робити це без зброї. Давити кількісткою масою. А далі буде видно, який механізм треба буде додатково використати. Після звільнення лідерів опозиції, так само звільнити і решту політв'язнів.
• Потім зайнятися бандюганами. Поки без радикальних дій. Забезпечити чесні вибори. Бажано, щоб опозиція набрала більше 300 голосів. Якщо це вдасться, ні в якому разі не заспокоюватися. Підтримка опозиції(так, я не обмовився, навіть якщо опозиція здобуде більшість голосів, вона все рівно поки залишиться опозицією), в Раді, буде потрібна з боку вулиці і надалі.
• У опозиції в парламенті будуть дві головні задачі. Це оголосити імпічмент Януковичу, та повернути законний, Конституційний лад в державі. Звісно, бандитська камарилья буде чинити цьому шалений опір. Тому треба завжди бути поряд з парламентом.
• Після формування Вашого, народного уряду, привітати його. 
• Забезпечити неможливість втечі всіх бандюків, які привели країну до краю прірви. 
• І останнє. Насолоджуватися гарно виконаною роботою. В повній мірі відчути приплив адрениліну. Радіти життю, але продовжувати контролювати владу. Будувати будинки, народжувати дітей, працювати на улюбленій роботі, і ніколи більше не доводити свій дім, Україну, до такого стану, який ми маємо зараз.

                    Ну все. Мета є. Задачі поставлені. Рішучості, та впевненості всім!

Сутичка з ментами після вироку Запорожцю 27.06.2012