Не всі полюбляють дивитись фільми жахів, що не заважає в більшості мати уявлення про їх зміст та героїв, зокрема про відомих зомбі, тобто мерців, що умовно ожили, а за тим рухаються, полюють та поїдають живих людей. Малоприємне видовище навіть у кінофільмах, а що вже казати про реальне життя.
Кому як, а мені особисто всі попередні та сучасні події в Україні досить багато в чому нагадують ці фільми жахів про зомбі. І зараз дуже навіть огидно-дивовижно дивитись, як в Україні вся наявна влада імітує в стилі зомбі продуктивну роботу і свою, і державного апарату: міліції, прокуратури, судів, парламенту, уряду тощо, як і всієї держави в цілому. Імітує, наче все живе і нормально функціонує. Хоча після грудневих подій 2013 р. і особливо січневих 2014 р. в Києві і по всій Україні для всіх стало чітко і однозначно ясно, що теперішня влада мертва! Мертва повністю! Навіть уявити важко, як ця влада може і надалі керувати країною і народом. Про другий термін Віктора Януковича на посаді Президента України взагалі можна говорити лише в стилі, як про "жах на вулиці в'язів" або "зомбі атакують" - не інакше.
Державний апарат помер. Єдиний шанс хоч якось реанімувати державне управління через швидку зміну українського Уряду було втрачено безповоротно, бо що нагально мали зробити ще в грудні 2013-го, те занадто пізно для кінця січня 2014-го. Всім вже ясно, що держава Україна на сучасному етапі впала у стан глибокої коми щодо керованості як в політичному, як в економічному, як в соціальному вимірах, так і в загальнодержавному форматі. Так само ясно, що тільки кардинальна заміна як всієї влади, так і основних підвалин державного управління, зможе вивести Україну з цього стану управлінської коми. Інакше наступить смерть-руйнація і держава Україна самоліквідується, як СРСР чи Югославія, що було вже за нашої пам'яті. Тобто у нас одне з двох: з коми або виживають, або помирають.
Розвал держави є цілком ймовірною реальністю, якщо нею і надалі будуть керувати мерці. Молоде покоління вже не пригадає, дякувати Богу, але багато хто ще може нагадати часи правління Леоніда Брежнєва, коли майже 5 років це була не жива людина, а чисто зразок живого трупа, зомбі, який ще рухається і живе по законам аномального трансу, але при цьому керує величезною країною. Тоді багато хто з розумних людей у тому числі з правлючої верхівки комуністичної партії, як Громико, Андропов, Щербицький, Яковлєв, Алієв, Шеварнадзе і ще багатьом ставало ясно, що з трупом на чолі великої держави вона летить у прірву, але всі вони надто боялися за себе і не наважились піти на якість радикальні зміни включно до силового варіанту заміни влади - державного перевороту. В результаті зовні могутня світова держава СРСР одномоментно розвалилась і зникла.
Аналогічний сценарій очікує Україну, якщо при владі і далі буде знаходитись команда з мерцем-зомбі на чолі - з Віктором Януковичем. Ще одного мерця Миколу Азарова ледве-ледве спромоглися відправити на незаслужений упокій і то хто зна чи без простромленого в грудях осикового кілка ця потвора знову не повстане... Страшно самому думати про живу реальність в такому стилі жахів, але ж так є! І чим довше ця влада буде при владі - тим жахливішими стануть наслідки, тим більшим відбудеться омертвіння і руйнація економіки і самого суспільного буття України. Трупна зараза одна з найотруйніших!
Ще і ще раз наголошую: немає жодного сумніву, що чим довше теперішня влада буде при владі - тим більшою буде стагнація в державі, тим важче буде потім все відновлювати. Власне тому не смішить чи дивує, а пригнічує і обурює антидержавна тупість всієї влади, як і парламентської провладної більшості, що сповна повторює поводження в часи "застою", коли всі вочевидь споглядали розвал і обвал в економіці країни, але замість кардинальних рішень, зрушень і реформ просто тягнули час, з надією, що воно само якось минеться. При цьому заявляючи на загал, що все гарно і буде ще краще. Та не буде! Не буде! Можна обманювати народ, можна обманювати навіть себе, але економіку не обманути! Тут або вчасні зміни, або катастрофа! Іншого не дано!
Є тільки одна тема, яка мене щиро дивує: втрата почуття самозбереження у всіх дотичних до влади нуворишів-багачів, як і у всіх, хто є в структурах сучасної влади. Той же Колян Азаров-Пахло, як перед ним Льоня Черновецький, хвостиком тільки круть-верть і вже десь живе собі в Ізраїлі приспівуючи і насміхаючись з дурних гоїв, а вам же тут далі жити! Всім втекти з грошима і добром не вийде ніколи! Водночас зрозуміло чітко, що чим більше і довше влада буде чинити насилля над людьми, тим сильнішим буде їх озлоблення, тим більшою і жорстокішою буде їх відплата-репресія. У 2004 р. виключно поблажливість Віктора Ющенка вберегла Леоніда Кучму від покарання за глобальну корупцію і розкрадання державного майна. Також народ був у ейфорії від перемоги і милостиво прощав переможених "прихватизаторів" державного майна. Цього разу все буде зовсім інакше! Зовсім інакше! Ніхто прощати злочинів не збирається, бо настрій в народу є однозначно: "І буде суд, і буде кара!" Повна жорстка люстрація!
І це все буде! Так, буде. Вже буде. Тільки швидкоплинні "двірцеві перевороти" проходять без глобальних наслідків і то не завжди, але чим довше йде поборювання злочинної влади - тим революційнішим стає весь народ, тим глобальнішими стають переміни, тим більших репресій і переслідувань зазнає вся (підкреслюю: вся!) провладна група людей. Не тільки персонально, а з родиною включно. Чи вам це потрібно, панове-нувориші?
Поведінка Інни Богословської досить гарно демонструє розумну жіночу інтуїцію і що саме потрібно робити в подібні буремні часи, щоб вберегти себе і надбане-нагарбане добро. Тоді як ватажок мерців-зомбі Віктор Медведчук даремно сподівається відсидітись в темряві закулісся у своїх палацах, бо навіть 6-ти метровий паркан його не захистить і не порятує - ой, не порятує! Як не врятує і Межигір'я судова "мертва зона" навколо нього, бо скоро вже саме Межигір'я разом з його квартирантами стане мертвою зоною. І то не пусті погрози, бо саме так не раз було і ще буде, тому що іронія цих повторень закладена в парадоксі: "Історія вчить, що нічому вона не вчить"
На завершення варто вказати на розпочате: на Майдані вже затверджено список з майже сотні прізвищ осіб, які підлягають першочерговій люстрації і народному гніву-обструкції. Без особливої приємності наводжу його нижче, де переважають судді, прокурори, які приймали неправомірні рішення, а також "міліціонери"-кати. Переглядаєш цей список і думаєш: хіба це люди? Де видно і по чому? Якийсь перелік людожерів-зомбі! І не інакше! А якщо когось дивує, чому тут відсутні прізвища Януковича, Азарова, Пшонки чи найвищого керівництва "Беркуту", то всім ясно, що ці персони отримають своє "атоматом", як кажуть у студентів, за свої злочинні "заслуги", а якщо це станеться дійсно з автомату - то це буде виключно з вини тих, хто позбавив народ іншого вибору - мирного вибору! Коли кажуть на словах: "Йдіть геть!",- то йдіть, поки ще є можливість, бо винесуть вперед ногами. Обов'язково винесуть! І закопають, бо власне так має бути для мерців.
І най за тим щезне вся облуда і нечисть з нашої держави України! В ім'я Отця, Сина і Святого Духа! Амінь!

Богдан Гордасевич
м. Львів

Бажано і в такий спосіб:
http: //blog.i.ua/community/662/1335662/
http://argumentua.com/novosti/evromaidan-opublikoval-spisok-vinovnykh-v-krovavom-izbienii-studentov-30-noyabrya-familii

Російська свідомість легко визнає право інших народів на самовизначення, на антиколоніальну війну, коли йдеться про події, що не стосуються Росії.
Росіяни охоче співчувають палестинцям, колись радо співчували південноафриканським бурам, тепер симпатизують курдам, тому що це не накладає на них жодних якихось зобов'язань щодо перегляду власної історії, а тим більше власних кордонів їх імперії та народів окупованих імперією.
Саме тому російській свідомості так важко зізнатися самій собі, та визнати, що "Бандерівщина" була звичайним національно-визвольним рухом Українців до свободи, таким же, між іншим, як і в 1918-1921., коли була Українська республіка.
Але визнання права українців на самовизначення вимагатиме і визначення місця та ролі самих росіян у цьому процесі. Процесі, який був самим кривавим у 20-му столітті.
А таке визначення навряд чи буде дуже компліментарних для росіян.

Багато росіян вважають, що Український народ, якій бажає йти до Європи, а не до Росії, - зрадник. Більшість росіян вважають, що Бандера та Шухевич, які боролися з імперією зла - радянським союзом, були нацистами.
Виникає питання: а чому українці зрадники? Бо не хочуть бути колонією та холопами?
А кого українці зрадили? Росіян? Ми що давали росіянам клятву на Біблії бути їх рабами і "унтерменшами'"? Взагалі чому росіяни вбили собі в голову, що українці їх зрадили? Чому ?
Бо українці не хочуть поклоняться їх "царю" Путіну і не хочуть входити до складу Російської імперії ?
Так, ми різні. Не тільки духовно ми різні, а й культурою, мовою, історією, національним надбанням, самоповагою та вірою.
І це не є якесь там "русофобство". Ні!. Просто ми різні. І це треба розуміти в першу чергу росіянам. В своїх "братских" обіймах вони не помічають, що можуть нас задушити.

Додаток до замітки Подай руку Україні _Podaj Reke Ukrainiе  ( тут польська оригінальна версія пісні). 

Пісня звучить  українською мовою.

 Однажды я шел по местным магазинам, делая покупки, и вдруг я заметил, как Кассирша разговаривает с мальчиком не больше 5 или 6 лет. Кассирша говорит: Мне жаль, но у тебя не достаточно денег, чтобы купить эту куклу. Тогда маленький мальчик повернулся ко мне и спрашивает: Дядя, а вы уверены, что у меня не достаточно денег? Я пересчитал деньги и ответил: Дорогой мой, у тебя не достаточно денег чтобы купить эту куклу. Маленький мальчик все еще держал куклу в своей руке. После оплаты своих покупок я вновь подошел к нему и спросил, кому он собирается дать эту куклу…? Эту куклу моя сестра очень любила и хотела ее купить. Я хотел бы подарить ей на ее день рожденье! Я хотел бы дать куклу моей маме, чтобы она смогла передать это моей сестренке, когда она уйдет к ней! …Его глаза были грустными, когда он это рассказывал. Моя сестра ушла к Богу. Так мне отец сказал, и сказал, что вскоре мама тоже уйдет к Богу, поэтому я подумал, что она может взять куклу с собой и передать ее моей сестренке!? …. Мое сердце внезапно остановилось.Маленький мальчик посмотрел на меня и сказал: Я сказал отцу, чтобы мама пока не уходила, пока я не приду с прогулки. Затем он мне показал свою фотку, где он счастлив и улыбается. Я хочу чтобы мама взяла мою фотку с собой, чтобы моя сестренка не забыла меня. И он добавил: Я люблю свою маму и не хочу чтобы она меня покидала, но отец говорит, что она должна идти к моей маленькой сестре. Затем он посмотрел снова на куклу своим печальным взглядом… Я быстро взял свой портмоне и сказал мальчику: Может мы еще пересчитаем твои деньги, если ты считаешь, что их достаточно чтобы купить куклу??… Да, я думаю, что у меня хватит денег чтобы купить куклу! Не показывая ему я добавил из своих денег и мы заново начали считать. Было достаточно, чтобы купить куклу и еще даже осталось немного денег. Маленький мальчик сказал: Спасибо Господи за то, что ты мне дал денег! Затем он посмотрел на меня и добавил: Вчера перед сном я просил у Бога дать мне деньги, чтобы купить куклу для моей сестренки, чтобы передать ее через мою маму! Он услышал меня! Я так же хотел бы иметь немного денег, чтобы купить белую розу для моей мамы, но я не спрашивал об этом у Бога. Но он мне дал достаточно денег, чтобы купить куклу и розу. Моя мама любит белые розы!… Я закончил свой шопинг в задумчивом и странном состоянии. У меня из головы не выходил этот мальчик. Затем я вспомнил -в местной газете была статья два дня тому назад о пьяном мужике в грузовике, который сбил женщину и маленькую девочку. Маленькая девочка погибла сразу же на месте, а женщина была в критическом состоянии.Семейство должна решить отключить аппарат, который поддерживает в ней жизнь, так как молодая женщина не способна поправиться от комы. Неужели это семья того мальчика, который хотел купить куклу для своей сестренки? После двух дней в газете была опубликована статья, где говорилось, что та молодая женщина скончалась… Я не сдержал слезы… Я купил белые розы и пошел на похороны… Молодая девушка лежала в белом, в одной руке была кукла и фото, а на одной стороне была белая роза. Я ушел весь в слезах, и чувствовал, что жизнь моя теперь изменится… Я никогда не забуду любовь этого мальчика к своей матери и сестренке!!! Пожалуйста, НЕ САДИТЕСЬ ЗА РУЛЬ В АЛКОГОЛЬНОМ СОСТОЯНИИ!!! Вы можете разбить жизнь не только свою… У тебя есть два выбора: 1. Нажать рассказать друзьям … или… 2. игнорировать, будто эта история не коснулась твоего сердца Может кто-то удалит, но есть и люди, которые отправят это письмо…

Моя барикада з краю — я перший ворога стрічаю!

  

Про не байдужість Українців говорить такий факт. Ці тупі ФСБешники(у стилі Задорного) не розуміють звідки гроші у майдана, а все дуже просто, ці гроші дає сам Путін, 3 млрд.$ він дав нашому гаранту, а той дав госпідару, а госпідар закрив ними диру у соцвиплатах: зарплати бюджетникам, виплати соц. незахищеним верствам населення, пенсії,стипендії..., а оскільки свідомість Українців змінилася, завдяки Майдану, і вони стали не байдужими до долі своєї країни, то вони діляться цими грошами з Майданом, як найкращим виразником і захисником інтересів прогресивної частини Українців! 

 

Слава — Україні!  Героям — слава!

Слава — нації!     Смерть — ворогам!

 

http://provse.te.ua/2014/01/prorotstvo-hreko-katolytskoho-svyaschennyka-hermana-budzinskoho-pro-majdan-i-yanukovycha/

Пусть каждый это прочтет. Имя не скрывайте. КАК СТАНОВЯТСЯ ПАТРИОТАМИ. До событий 22 января я наблюдал за всем происходящим не столь пристально и без сердца. Как любому нормальному молодому человеку мне были близки идеи Евроинтеграции, я много где был и много видел. Я там не жил, не могу сказать про быт и всё остальное, но люди намного более открытые и дружелюбные, вежливые, добрые. Я вырос и всю жизнь прожил в одном из самых украинофобных регионов Украины — в Крыму. Я люблю свой край, я в детстве всегда говорил, что за Перекопом земли нет и я никогда отсюда не уеду. Но шли годы и я понимал, что красивые пейзажи и ласковое море — это ещё не все. Леса можно вырубить, море загадить, людей запугать и превратить в зомби. И так оно и происходило до последнего времени. Мне стало неприятно выходить на улицу лишний раз, я брезговал общественным транспортом и старался больше ходить пешком по загазованным улицам Симферополя. Украинский я учил и в школе, и благодаря украинскому телевидению, так что на данный момент я владею им свободно. Естественно, некоторые слова в нужный момент бывает сложно подобрать, но это всё дело практики. Я всегда честно ходил на выборы, и всегда голосовал за БЮТ. Меня не терзали сомнения, что из двух зол меньшее, ибо урка поганая при власти — это апофеоз цинизма. Как сказал Черчиль: «Плохую власть выбирают хорошие люди, которые не ходят на выборы». И так оно часто и происходило. Все, кто утратил веру в гражданские права «слили» страну ПР. Некоторые свято им верили. Вот она — пропаганда. Живя в русскоговоряшем окружении и среди пророссийских взглядов я никогда не питал трепета к Украине, к украинской культуре. Я не считаю Шевченко самым гениальным поэтом, но я в восторге от Лины Костенко. У меня не наворачивались слезы от гимна, от вида поднятого флага. Я никогда не понимал, что за дурацкая статья за надругательство над символами государственности. Но 22 января всё изменилось. Забрало упало. Когда я увидел кадры с Грушевского, когда я увидел кровь на улицах, когда увидел зверства и издевательства милиции, которая призвана охранять порядок над гражданами — что-то умерло во мне. И что-то родилось. Умер тот человек, о котором я писал выше. Умерло мое неверие в Великий Украинский Народ. С того дня я ночами сидел у компьютера держа руку на самом пульсе, смотрел онлайн трансляции и замиранием сердца ждал, что хоть один коктейль Молотова или фейерверк попадет в одну из тварей. Уже почти неделю я нормально не сплю, боюсь оторваться от новостей, чтоб не проснуться в Северной Корее. Для меня приветствие «Слава Україні» перестало быть просто данью традиции, теперь каждый раз муршки бегут по телу, когда я слышу это. Теперь я набью морду каждому, кто посмеет при мне надругаться над украинским флагом. Буквально за пару часов я спаковал коробку с теплыми свитерами и лекарствами, и пытаюсь отправить их на "Правый Сектор". Не плясунам и богобоязненным миротворцам, а воинам-националистом. Так что если кто может забрать посылку с "Новой Почты" и отнести в Дом Профсоюзов - пишите в личку. Умер законопослушный гражданин — и родился ПАТРИОТ-НАЦИОНАЛИСТ. Поздравляю, Януческу, ты сделал то, что не смогли сделать учителя, лекции, музеи голодомора и прочее. Ты заставил меня полюбить Украину и украинский народ. И если раньше я в него не верил, то теперь у меня нет ни тени сомнения, что вместе мы победим. Может, меня не будет на передовой, но партизанскую борьбу, и не только информационную, я гарантирую. И если продажный суд не получит по заслугам — Фемида сама за ним придет. В черной маске и со стилетом. Хотели получить рабов — а получили ярых националистов. Не тот патриот, кто носит символику — а тот, кто при виде её что-то чувствует. Не тот патриот, кто знает слова гимна — а кто знает, о чем он. Не тот патриот, кто наблюдает — а тот, кого это реально цепляет. Не тот патриот, кто в вышиванке — а тот, кто готов убивать, чтоб другие могли ходить в вышиванке. Svobodny Grazhdanin

Амністія-юридичний термін - повне, часткове, пом'якшувальне звільнення від кримінальної відповідальності і покарання осіб, винних у вчиненні злочині, які визнали свою вину і були осуджені.