ГригОрій Нестеренко

ГригОрій Нестеренко

Когорта витязів України-Русі проголошує програму наведення ладу в суспільстві та розбудову Держави згідно з Вселенськими Законами та велінням Нової Епохи

---

Святість Святість для Людини – це безумовність, обов’язковість виконання Законів Бога в усіх своїх думках, намірах і діях. Святі визначення для кожного народу – його історія, культура, мова, традиції. Будь-яке посягання на національні святині караються миттєво і жорстоко. Життя кожної Людини – найвища святість. Посягання на Життя, вбивство Людини – караються вищою мірою. За злодіяння проти святих Людей – дітей наших – найжорстокіші покарання. Справедливе судочинство в своїй діяльності має керуватися визначеннями Святості. Вершити правий суд можуть тільки Люди, які керуються в своєму житті принципами Святості, які в собі таку Святість мають. Тоді це дійсно буде право-суддя. [ Читать дальше ]

Ви ніколи не замислювались над тим, скільки треба заплатити сучасним пересічним українцям, аби вони змогли повторити подвиг 21-річної давнини – живий ланцюг від Львова до Києва? А якби до Донецька чи Криму?

Україна є єдиною і незалежною уже майже 20 років, з 1999 офіційно відзначає такий собі День соборності, але насправді, як не прикро це визнавати, це скоріше формальна єдність.

Великою помилкою було б вважати, що схід і захід живуть у ненависті одне з одним, більшості, схоже, це взагалі байдуже. Проте вони зовсім різні… Це настільки різні у своїх поглядах світи, що іноді стає страшно – як вони взагалі уживаються поміж собою уже скільки років. Я зі своїм криворізьким суржиком на сході і півдні України не раз чув, що я бандерівець, а то і взагалі фашист. А на заході з цим же суржиком цілком би згодився за клятого москаля. Одне добре, таке мало хто каже в очі. Більшість злобних безхребетних істот в силу свого боягузтва відважуються хіба що на срач в інтернатах. Хоча і клінічні випадки також бувають.

Власне, відрізняють нас тільки 2 питання – мовне і історичне. Але цього більш ніж достатньо. Люди, які є безумовними героями для одних, для інших протягом багатьох років виставлялись підлими злочинцями. Питання дуже спірне і болюче – такі не вирішуються одним махом. Не буде так, що сьогодні Бандера – герой всієї України, а завтра – ні. Насправді – це не більше, ніж маніпуляція недосконалими законами. Адже офіційно таке звання мають і інші люди, померлі до 24 серпня 1991 року, але в них його ніхто не відбирає. Просто діюча влада ще більше розпалює обстановку.

Так само і з мовою – для людей, які з дитинства росли в російськомовному середовищі, насправді не так просто себе переламати. Головне, що вони не розуміють, навіщо це потрібно. Відверте нав’язування викликає ще більший опір. Українські переклади в кінотеатрах, пресі, на телебаченні мають нести певний ефект, але це у будь-якому разі розтягнеться у часі, і незрозуміло, чи взагалі щось дасть. Звісно, бидло ниє і далі нитиме з приводу тих же кінотеатрів – бо їхні тупі і обмежені мізки не здатні осилити ще одну мову. Ба, вони власне і рідну російську частіше за все осилити не можуть – пишуть і говорять з помилками та матюками. Зате скільки самовпевненості… Що там говорити про простих смертних, коли один з очільників держави подає приклад – це ж яким треба бути, вибачте, тупим, щоб після скількох років життя в Україні максимум читати з папірця з таким жахливим акцентом.

Здається, цю державу злегка зачепи – і вона розвалиться як карточний будиночок. Особливо сумно, що нам не потрібні ніякі зовнішні вороги, вистачає внутрішніх. Самі ж західні українці вважають єдино правильною українською свої діалекти. Самі ж східні і південні етнічні українці, але ніяк не росіяни, так сильно ненавидять єдину поки що державну мову і топчуть її при першій-ліпшій можливості. Але і сама Росія не забуває підливати масла у вогонь, то обшуками у українській бібліотеці, то відвертою маніпуляцією нашими першими особами.

І тому у підсумку ми маємо, що сьогоднішнє свято, якщо розібратись, зовсім не виправдовує свого звання. Більшість про нього б і не згадала, якби не дивилась новин, а згадавши, все одно проігнорувала б його значення. Втім, у країні, яка 70 років поклонялась кривавій і дегенеративній Жовтневій революції, це і не дивно.

Відсутність єдності – наша головна біда з хтозна яких часів. І радикальність. Моя думка правильна, а усі інші або дурні, або куплені. А ще хибне відчуття, що ми комусь потрібні - Європі чи Росії. Нікому не потрібні, хіба що у якості дармової сили або гарматного м'яса.

Ніби ж пройшло не так багато часу з 1990 року, але як усе змінилось. Сучасні українці і близько не здатні повторити щось подібне до того дійства, та й думок напевно таких не мають. Відмазки типу дайте нам достойне життя, а тоді в же поговоримо, не приймаються. Навряд учасники першого живого ланцюга були аж занадто багатими і забезпеченими… То ж давайте собі визнаємо – напевно ми все-таки гірші за них. Більш ледачі, пасивні і морально спустошені. Як і вся Україна. І напевно ті, хто хотів бачити її єдиною протягом багатьох століть, дуже б розчарувалися від такого видовища.

Перелік сайтів, які відслідковують сьогоднішні події і оперативно дають їх у свої стрічки новин:
http://www.facebook.com/UkraineUA
http://maidan.org.ua/
http://www.pravda.com.ua/
http://bilozerska.livejournal.com/
http://unian.net/

История повторяется. Сегодня, как и в начале ХХ века, украинцы вынуждены искать свое место в мире, переосмысливать ценности. Почти сто лет назад люди точно так же жили по разные стороны Днепра, чтили разные традиции, поддерживали разные идеи. Но, не смотря на свои различия, они вышли на Софийскую площадь в Киеве и сказали: мы – единый народ.

Единство – огромная ценность. И сегодня она приобретает новый смысл для нашего общества. Скажу больше, единство – это главное условие для развития Украины. В то время, когда политики разделяют страну, сталкивают друг с другом Восток и Запад, только наше единство даст Украине шанс на будущее. Без него перспективы Украины очень туманны.

Понятно, что нынешним политикам выгодна раздробленность. Их принцип – "разделяй и властвуй". Вот они и разделяют Украину. Ведь гораздо проще управлять народом, который ищет различия в соседе, считает, что в другом конце страны живут враги. Поэтому и создаются всякие мифы про Донбасс, Западную Украину, Крым... Но такая политика ведет лишь к разрушению государства. И люди, которые стоят у руля страны, делают все, чтобы вбить клин между нами.

Да, разделение Украины есть. Но она разделена не по географическому или культурному принципу. У нас огромная пропасть между большинством граждан, которые влачат существование и кучкой людей, рассматривающих Украину, как инструмент для получения собственной выгоды. Для них Украина – это, как сказала Оксана Забужко, не страна, а территория, где можно сделать карьеру и увеличить свой счет в банке.

Эти люди не заинтересованы в реальном объединении общества. Да, они могут говорить высокие слова о единстве, но что они сделали для того, чтобы это единство было в реальности? Все, на что они способны, это – рассказы о том, что они "любят Украину" больше, чем их оппоненты. Любовь, правда, получается какая-то странная – садистская и извращенная...

Им не нужна ни соборная, ни сильная Украина. Но это нужно нам с вами. Конечно, многое зависит от экономики, но по-настоящему успешной Украина станет тогда, когда все ее граждане – от Луганска до Чопа, от Чернигова до Севастополя – поймут, что мы – одна страна. Разная, многоликая, но единая. В таком разнообразии наша сила и преимущество.

И сегодня нам нужно показать свою солидарность. Если вы согласны со мной, начните с малого – просто повесьте в этот день у себя на балконе или на окне наш украинский двухцветный флаг. Скажите этим, что вы верите в Украину, верите в себя.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/klitchko/4d3abb3e9dba2/

Прочитав нещодавно книжку (триптих)  "МОСКАЛІ – НЕ «рускіє» і НЕ слов’яни" і все що сам збирав та приходив подумки то все зібрано тут, рекомендую усім, може у когось і очі відкриються. Є в електронному вигляді в інтернеті.

З книжки: Для чого Росія привласнила історію Київської Русі Створюючи велику Російську імперію, московська еліта розуміла, що без великого минулого неможливо створити велику націю. Потрібно було прикрасити минуле, можливо навіть привласнити чуже. Для цього московськими царями, починаючи з Івана ІV Грозного (1533-1584), було поставлено завдання присвоїти історію Київської Русі і створити офіційну міфологію Російської імперії. Найбільше в цьому напрямі зроблено царицею Катериною ІІ (1762-1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Указом від 4 грудня 1783 року Катерина ІІ створила комісію в складі 10 видних істориків для «складання записок про стародавню історію, переважно Росії» під керівництвом самої Катерини ІІ і графа Шувалова. Комісія працювала 10 років. В 1792 році «материнська історія» побачила світ. В процесі роботи комісії були зібрані і переписані всі давні літописи, а оригінали – знищені. В результаті була повністю переписана в інтересах імперії історія держави Російської, не зберігши жодного оригіналу цих давніх літописів. Так, історія Київської Русі безсоромно стала основою історії Російської імперії. Протягом століть, особливо з початком XVI ст., в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського. Без сумніву, що це вигадка і фальсифікація на догоду Російській імперії. Адже відомо, що:

1. В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. 2. Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом до ХІ ст. і пізніше Московського князівства з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося Хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані. Для того, щоб зберегти крадене і присвоїти т.зв. «великоросам» історію Київської Русі було потрібно в першу чергу задусити український народ, загнати його в жорстке рабство, відібрати від нього мову, культуру, власне ім’я або просто знищити. За найменше відхилення від офіціозу людей переслідували, садили в тюрми і табори, засилали в Сибір або просто фізично знищували. Радянський період був найбільш жорстоким. За цей період Україна втратила більше 25 млн. своїх синів та дочок, що загинули в голодоморах – планомірному нищенні українців в ГУЛАГах, висилках і тюрмах. Так «старший брат» в жорстоких «обіймах любові» тримав «молодшого брата». Хто він є в історичному аспекті цей «старший брат»? До кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата – великороса і російського народу, а була тільки суздальська земля – земля Моксель, пізніше – Московське князівство і населена та земля була людьми, яких з кінця ХІІІ до початку XVIII століть називали московитами.

Прочитав сам і пропоную прочитати іншим:

http://kievljanin.livejournal.com/651.html
або
те ж саме в іншому місці

така прозора...