Він говорить і співає українською. На відміну від багатьох українських політиків...

Переглянути відео можна тут: http://wp.me/p1fDEz-3F

          Підручники з української

          Степан Молдавчук зі закарпатського с. Лазещини, 06.10.2009

    Основні свята в Україні:
1 cічня — Новорічне свято (Новиј рік);
1 cічня — Народини українського героя Cтепана Бандери (у 1909 р.);
7 cічня — Різдво Христове (друге велике свято Різдвяно-новорічного циклу у греко-католицьких та православних християн);
13 січня — Свято Маланки (Щедриј вечір) (свято Різдвяно-новорічного циклу у греко-католицьких та православних християн);
14 січня — Новорічне свято (стариј Новиј рік);
14 січня — День Святого Василя (Василя Великого) (свято Різдвяно-новорічного циклу у греко-католицьких та православних християн);
19 січня — Свято Хрещення Господнє (Богоявлення, Водохреща, Јордана) (третє і завершальне велике свято Різдвяно-новорічного циклу у греко-католицьких та православних християн);
22 cічня — День українcької незалежності (у 1918 р. IV Універcалом Малої Ради Українcької Центральної Ради проголошено про незалежніcть УНР);
22 cічня — День українcької соборності (проголошення Акту возз'єднання УНР і ЗУНР у 1919 р.);
29 cічня — День героїв Крут (біј на залізничніј ст. Крути 300 київських студентів, що захищали підступи до Києва, з москальською армією у 1918 р.);
3 лютого — День створення ОУН (Організації українських націјоналістів у 1929 р.);
9 березня — День народження Т. Шевченка (у 1814 р.);
5 квітня — День створення ВМС (у 1992 р. Указом Українcького Президента Л. Кравчука), (цього дня у 1596 р. відбулаcя перша перемога козацького флоту на Чорному морі);
26 квітня — День Чорнобильської трагедії (у 1986 р.);
28 квітня — Акція «Віcла», акт етноциду (примуcове виcелення українців з їхніх етнічних земель на північ і захід Польщі щонајменше 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3 800 осіб, убито 655 осіб, заарештовано 1 466 членів українського руху Опору від 28 квітня до 12 cерпня 1947 р.);
~1 травня — Великдень (перша неділя піcля веcняного повного міcяця) (свято у греко-католицьких та православних християн);
1 травня — День батяра;
8 травня — День пам'яті та примирення, присвячениј пам'яті жертв Другої cвітової віјни (за поcтановою ООН), (капітуляція Німеччини у II cвітовіј віјні, — ця віјна в Україні закінчилаcя 1956 р.);
9 травня — День Европи;
~16 травня — День матері (Міжнарідниј жіночиј день у другу неділю травня, а 13 травня јого відзначають в багатьох країнах cвіту);
~21 травня — День вшанування пам'яті жертв cовітcького режиму (комуніcтичних репреcіј, політрепреcіј, голодоморів (1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр.) в передоcтанню неділю травня);
22 травня — День Святителя Миколи Чудотворця (Свято було започатковане в XI ст. папою Урбаном II. Це католицьке свято, що відзначається 22 травня, — день перенесення мощів Святого Миколи Чудотворця з міста Лікія до міста Бар (Італія) у 1087 р.);
23 травня — День героїв, які полягли за Україну;
~19 червня — День Святої Тріјці (на 50 день по Великодню) (свято у греко-католицьких та православних християн);
28 червня — День Конcтитуції (у 1996 р.);
30 червня — Акт відновлення незалежності Українcької Держави (Прем'єр мініcтром був обраниј Яроcлав Cтецько у 1941 році);
7 липня — Свято Іванка Купајла (Різдво Cвятого Јоана Хреcтителя) (свято у греко-католицьких та православних християн);
8 липня — День Святих княжих Петра і Хевронії (День закоханих) (свято у греко-католицьких та православних християн);
16 липня — Декларація про державниј суверенітет України (у 1990 р.);
24 липня — День Рівноапостольної Ольги, великої княгині Київської (свято у греко-католицьких та православних християн);
24 липня — День прапора (українcькиј cтяг було піднято біля Київcької міcькради у 1990 р.), (але українcького прапора було піднято над ратушею Львова ще 03.04.1990);
28 липня — День хрещения Руси (у 988 р.);
5 cерпня — День початку сталінських репресіј (протягом 15 міcяців у 1937-1938 рр.);
24 cерпня — День проголошення відновлення українcької незалежності (у 1991 р. проголошено Верховною Радаю УРCР);
9 вереcня — День початку висилення українців (з їхніх етнічних земель Підляшшя, Холмщини, Любачівщини, Надсяння, частини Бојківщини та Лемківщини, що на терені сучасної Польщі до Cовітcького Cоюзу 482 880 осіб від жовтня 1944 р. до серпня 1946 р.);
22 вереcня — День вшанування пам'яті у Бабиному яру (початок масових розcтрілів євреїв, циганів тощо німцями у 1941-1943 рр.);
14 жовтня — День створення УПА (Української повстанчої армії в 1942 р.);
9 лиcтопада — День української писемності та мови;
22 лиcтопада — День Свободи (першиј день Помаранчевої революції у 2004 р.);
25 лиcтопада — День вшанування пам'яті жертв геноциду українського народу (голодомор 1932-1933 рр. в оcтанню cуботу лиcтопада);
6 грудня — День козака (День Збројних сил України);
14 грудня — День ліквідаторів аварії на ЧАЕC;
19 грудня — День Святителя Миколи Чудотворця (Святого Миколи) (перше велике свято Різдвяно-новорічного циклу у греко-католицьких та православних християн).

    Шановні українці, ви зараз станете свідками історичного менту. Я маю намір обговорити одну чудову подію з вами. Хчу звіритися вам в ніј, щоб дізнатися про вашу думку. Цю подію «Розмовляю Українською» приурочено до Дня української писемності та мови. За православним календарем — це День вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Нумо оригінально відзначати те свято, розмовляючи виключно українською, як розмовляли наші предки. Тут доречно сказати, що земля і мова — најкращі багатства будь-якого народу.
    Через що я приділив цьому таку увагу? Через те, що јде шалениј наступ на українську культуру. В моєму реґіјоні (Золотоніськиј повіт, Черкаської землі) мешка 98,5% етнічних русинів (українців). Тут українці балакають суржиком, але українська молодь краще розмовля по-українськи. Євреї та корејці розмовляють виключно москальською, цигани — ромською та українською, росіянці — москальською та суржиком. Проте мене дивує ставлення русинів до своєї рідної руської мови (української мови). Бува коли стою в черзі до приватбанківського банкомата то бачу, нарід неначе зїхав з глузду, користується чужою москальською мовою. Чому так відбувається? Бо яничари (тут їх сила-силенна) спеціяльно установили такиј перелік вибору мов інтерфејсу: на першому місці стоїть москальська, далі англіјська і нарешті руська. Це зроблено навмисне з метою підвищення рејтинґу іноземної москальської, позаяк клієнти аби було швидше не перемикають мову і залишають на дисплеї москальську як усталено. А нещодавно справи погіршали і стало так добре як голому в кропиві: підхожу до банкомата, нај би јого правцем виправило, і не бачу вже ніякого вибору, сама москальська. Було та загуло. Мовляв, так простіше — панство використовує лише москальську, то для чого тој вибір потрібен взагалі. Власне, я тихо розмовляю, не матюкаюся, ніколи не поводжуся задирливо, нікого не зачіпаю, не з ким не ворогую, але мені стало вкрај гірко аж до плачу, я удався в розпач, хотілося тріснути по екрану, щоб пам'ятали до нових віників, та не було чим. А будь моя власна рука хоч на унцію важче, я, певна річ, дав би їм такого пам'ятного…, що јој. То не можливо діло! Понаставили пам'ятники окупантам. Не можна пројти до середмістя, не минуючи їх. З ними мав клопіт, бо јдучи повз тих «ідолів», треба вітатися з ними. А зараз, бачите, ще додолася одна морока. Скажіть, якиј був для мене сенс переїздити од Росії до України на вдесятеро меншоплатну роботу? Для того щоби знов-таки користуватися тут москальською? Грець би її побив. Бодај була зникла, холеро! Гидота яка, а скільки клопоту завдала, скільки лиха Україні принесла. Відтепер сушу голову над тим як вернути українську мову в банкоматівськиј інтерфејс. Все јде на те, що доведеться скоритися з огляду на обставини. Ні, повірте, не відступлюсь! Дзвонитиму на сполох і або свого доможусь або отримаю прочухана сам.
    Українці бережіть свою рідну мову, щоб не втратити своєї України. Тој, хто зневажа рідну мову — зневажа себе. І, мабуть, кращого рецепту для збереження і пошанування рідної мови нема, як просто нею щоденно розмовляти. Якщо ви вважаєте, що Україні не потрібна загалом українська культура, зокрема мова, то якиј сенс тримати віјсько. Відтепер воно не потрібно, бо більше нема чого захищати.

    P. S. [ Читати далі ]

Приєднатися до події

    Чи приєднується панство до акції «Розмовляю Щоденно Українською»?

Я був у неділю 6 листопада о 10 год. коло пам'ятника Маркіяну Шашкевичу на урочистому заході покладання квітів і доклав свій оберемок домашніх хризантем, що дуже різнились від офіційних кошиків з трояндами і букетів з тюльпанів у прозорих обгортках.
Враження посередні: добре що хоч так вшанували пам'ять щодо  ювілею цієї видатної людини. Люду зібралося не густо, а на промови взагалі було пусто - жодної за програмою! І думаю, що тут тільки мовчки і варто бути всім від сорому схиливши голови постояти, хіба що Роман Лубківський не з таких і вискочив сказав кілька слів від себе особисто - і то не зле.
Взагалі що тут казати: найкраща пам'ятка для Маркіяна Шашкевича те, що у цю святу неділю люди йшли по цілій Україні до храмів на службу, яку їм правили українською мовою - те, що першим започаткував своєю промовою українською ще будучи семінаристом Маркіян Шашкевич і за що боровся все своє подальше життя будучи священиком. Ось його перемога! Все інше - речі банальні й тривіальні. Тому і кажу постійно: "Добре так, як є. А краще колись та буде."
Зауважу, що був вражений, коли дізнався про відсутність прижиттєвого портрету Маркіяна Шашкевича, бо що є тепер - пізніша посмертна реконструкція зображення подвижника українства. З іншого боку як вчить церковний канон: ікона не є зображенням святих, а є тільки формальною площиною концентрації уваги прочанина при зверненні-молитві до конкретного святого чи Бога.
Також хочу внести трошки іронії: у суботу 5 листопада о 22 год. у Львові відбувся гучний салют з гармат навіть не знаю з якої причини, а я всміхнувся, дивлячись на нього, і сказав вголос: "Гарно ювілей Шашкевича відзначають - з салютом!"
А кожен нехай сам вирішує, що в тому гано - що не гарно: які ми - такі і святкування.

Богдан Гордасевич


Влада Львівщини сьогодні відзначила 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича

6 листопада, у день народження Маркіяна Шашкевича, керівники Львівської області та Львова поклали квіти до пам’ятника Маркіянові Шашкевичу.

Про це повідомили у прес-службі ЛОДА.

В урочистій церемонії взяли участь голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк, міський голова Львова Андрій Садовий, заступник голови Львівської облради Валерій П’ятак, заступники голови Львівської облдержадміністрації, керівники управлінь та відділів Львівської облдержадміністрації, представники громадськості Львівщини та Львова.
Академічна хорова капела України «Трембіта» виконала музичний твір «Квітка земная» на слова Маркіяна Шашкевича та духовний гімн України «Боже великий, єдиний».
«Сьогодні влада продемонструвала, що вона має перспективу – і національну, і політичну, і моральну,», – наголосив на урочистій церемонії лауреат Шевченківської премії України, член організаційного комітету з відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича, відомий громадський діяч, поет Роман Лубківський.
Голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк ознайомився з діяльністю музею «Русалка Дністровая». Він оглянув музей після проведених тут реставраційно-будівельних робіт. Основну увагу було зосереджено на питаннях, що потребують вирішення, зокрема відновлення Церкви Святого Духа, видання творчої спадщини Маркіяна Шашкевича.
Як відзначила завідувач музею Галина Корнєєва, проблемним залишається зберігання фонду Маркіяна Шашкевича, що містить понад тисячу експонатів та перебуває зараз у підвальному приміщенні палацу Потоцьких.
Схвалення викликає громадська ініціатива спонсорів, що доклалися до фінансування реставраційно-будівельних робіт.
Під час ознайомлення з експозицією музею «Русалка Дністрова» Михайло Костюк відзначив велику роботу, проведену музейними працівниками, будівельниками, спонсорами і меценатами. «Ми будемо продовжувати розпочате, будемо й надалі працювати на культурне зростання Львівщини», – наголосив голова Львівської облдержадміністрації.

Нагадаємо, що у рамках програми відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича також відбудуться такі заходи:
8 листопада
Відкриття музею М.Шашкевича в с.Нестаничі Радехівського району
13 листопада
Відкриття пам’ятника М.Шашкевичу та музею-садиби М.Шашкевича в с.Новосілки Буського району
Нагадаємо, що з нагоди 200-річчя від дня народження видатного громадсько-культурного та релігійного діяча, письменника, фундатора «Руської трійці», речника і символа українського національного відродження Маркіяна Шашкевича видано розпорядження голови Львівської облдержадміністрації №381/0/5-11 від 5 травня 2001 р. «Про відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича», яким затверджено низку важливих заходів з нагоди 200-літнього ювілею Маркіяна Шашкевича.

Довідка.
Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811р. в с. Підліссі, Золочівського повіту в Галичині в сім’ї священика.
Учився спочатку в гімназії у м. Бережанах, а з 1829р. – у Львівській семінарії. Під час перебування в семінарії Шашкевич розпочав свою творчу діяльність; тоді ж він організував літературний гурток молоді. Перші твори Шашкевича з’явилися в збірнику «Русалка Дністровая» (1837).
Перу М. Шашкевича, крім низки поезій, належить кілька прозових творів. Найвизначніший з них – казка «Олена», високо оцінена Іваном Франком.
Маркіян Шашкевич був одним з поетів «Руської трійці», організатором цього гуртка і невтомним культурним діячем. Крім поезій і прозових творів, йому належать переклади на українську мову сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів.
Помер Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року.
Музей «Русалки Дністрової» присвячений першому західноукраїнському альманаху «Русалка Дністровая» та його творцям: Маркіянові Шашкевичу, Іванові Вагилевичу і Якову Головацькому.
Експозиція музею розміщена у дзвіниці Свято-Духівської церкви – семінарської церкви при Греко-католицькій духовній семінарії, в якій навчалися творці «Русалки Дністрової»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький.
Свято-Духівська церква була зруйнована 15 вересня 1939 року. Тоді авіабомба з німецького літака, що атакував будівлю Головної пошти, поцілила у Богословську Академію. Були зруйновані будівлі церкви, бібліотеки. Залишилося лише дзвіниця з бароковим завершенням, яка є пам’яткою архітектури національного значення.
Експозиція музею розповідає про історію створення і подальшу долю альманаху, про тогочасні соціально-політичні умови, а також про історію «Руської трійці», і особисто її членів: Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького.


Маркіян Шашкевич - світоч Галицької України

6 листопада 2011 року виповнюється 200 років з дня народження невтомного проповідника української національної ідеї, Великого Будителя і Просвітителя галицької України, поета і священика Маркіяна Шашкевича. Українціпатріоти вже давно на рівні генної пам'яті усвідомили, що доля посилає нації таких світочів тільки раз на століття. Хотілося б, щоб двохсотрічний ювілей людини, діяльність якої наближала незалежність рідного народу, згуртованою родиною відзначила вся Україна. Однак тішимося, що принаймні на Львівщині 2011й проголошений роком Маркіяна Шашкевича.

Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?

Ці до щему тужливі, наповнені гарячою любов'ю до рідного слова патріотичні рядки прозвучали з уст Маркіяна Шашкевича в роки цілковитого занепаду і зубожіння галицького українства. Це був час, коли після поділу Польщі західні українські землі в 1772 році перейшли під владу Австрії у стані повної економічної і культурної руїни. Український народ Галичини в основному репрезентували селяни, що лише недавно стали вільними від панщини (цісар Йосиф ІІ зніс кріпацтво в тому самому році (1782), коли цариця Катерина затвердила його у Великій Україні). А тогочасна інтелігенція в побуті і в культурних цілях послуговувалася чужими  польською, німецькою  мовами, ще й незрозумілою їх мішаниною з народних, церковнослов'янських і польських слів.
Яскравим спалахом у цій темряві національного життя став альманах "Русалка Дністровая", виданий у 1837 році в Будапешті (Угорщина) живою народною мовою. Збірка пропагувала три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав і заклик до її відновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та прославлення народних героїв  борців за соціальне й національне визволення; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. Було очевидним, що "Русалка Дністровая" вийшла за межі культурнопросвітницької діяльності й зачепила проблеми політичні. Книга відразу ж стала забороненою, майже весь її тираж було конфісковано (вісімсот примірників із тисячі), а автори  Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич  мали великі неприємності із владою. Якось під час допиту один із чиновників Львівської поліції запитав Маркіяна: "Як ви посміли воскресити народ, якого вже давно не існує?". І саме тоді, у відповідь, Шашкевич прочитав вищеназвану поезію… Керівникові гуртка "Руська трійця" на той час сповнилося 26 років, а його літературна, наукова і громадська діяльність вже була позначена плідними подіями для національнокультурного відродження рідної Галичини…
1832 рік став роком народження славнозвісного гуртка "Руська трійця", який мужньо виступив на захист рідної української мови. Засновник гуртка  Маркіян Шашкевич разом з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким збирали фольклорні зразки галицького люду, вивчали історію України, писали літературні твори. Згодом ряди гуртківців поповнили й інші молоді патріоти. 1833 рік відзначився упорядкуванням першої рукописної збірки під промовистою назвою "Син Русі". Ця збірка була пройнята волелюбними ідеями, глибоким співчуттям до галицького люду, бажанням покращити його життя. Пристрасні слова "Ти не неволі син…" стали могутнім поштовхом хвилі відродження української національної ідеї та державності. У 1834 році був підготовлений до друку збірник "Зоря", лейтмотивом якого зазвучав заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини. 12 лютого 1835 року в день 67річчя цісаря Маркіян Шашкевич у приміщенні семінарії виголосив першу публічну промову живою українською мовою. У 1836 році вийшла брошура "Азбука і абецадло", в якій автор рішуче виступив проти спроб запровадити в українське письменство латинський алфавіт. У жовтні того ж року юнак в соборі Святого Юра виголосив проповідь чистою українською мовою. З нього взяли приклад, відкинувши застарілу старослов'янську мову з богослужіння, й інші патріотично налаштовані священики. У 1836 році Шашкевич упорядкував "Читанку для діточок", по сторінках якої, за його власними словами, "веде дітей за ручку від сучасності до майбутнього, від їхньої хати у широкий світ". До речі, навіть слово "читанка", сьогодні таке милозвучне і таке звичне для нас, створив саме він, Будитель духовності Галичини. Усі ці події доказують, що Маркіян Шашкевич перший у Західній Україні зрозумів велику місію українцяпатріота в умовах Австрійської монархії і показав придатність української мови для культури, науки та освіти.
Такий рішучий виступ Поета, Священика, Громадянина вражає і нині. Звідки ця мужність, ця безмежна сила духу, зрештою, ця самовіддана любов до свого знедоленого люду? Дещо можна збагнути, якщо пройтися слідами Маркіянового життя... Народився він 6 листопада 1811 року в мальовничому селі Підлисся Золочівського повіту в родині священика. Після закінчення початкової школи навчався у Львівській і Бережанській гімназіях. З 1829 року юнак слухав філософський курс у Львівському університеті, а водночас як майбутній слухач теології був прийнятий до Львівської духовної семінарії. У 1830  1837 роках Маркіян розгорнув у Львові активну культурнопросвітницьку й громадськополітичну діяльність. Коли одружився й висвятився на священика, отримав бідні парафії  у Гумниськах, Нестаничах. Знесилював туберкульоз, гнітили матеріальні нестатки. Відрадою була підтримка дружини Юлії. Турботи про сина Володимира, який народився в 1839 році, і письменницька діяльність скрашували останні роки письменника. Помер 7 червня 1843 року у тридцятидвохрічному віці. Спершу був похований у селі Новосілки, а у 1893 році з ініціативи "Просвіти"  перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові. На могильному пам'ятнику  напис "Маркіян Шашкевич", однак поряд з Маркіяном тут знайшли вічний спочинок і його дружина Юлія, і син Володимир, який, взявши приклад з батька, теж став письменником і присвятив свою творчість служінню народові.
Сьогодні нам, українцям початку ХХІ століття, треба навчитися у Маркіяна Шашкевича глибокої духовності, розуміння народної мудрості, національної твердості духу, благородства і самовідданості, навчитися жити і діяти так, щоб ніхто із наших ворогів не забирав у нас держави, мови, історії, літератури, щоб ніхто не смів живцем шматувати нашу українську душу.

Оксана ТРОШИНА,
вчитель української мови і літератури
Сокальської гімназії імені Олега Романіва.

Георгий Жуков -- маршал Перемоги, головний герой Великої Вітчизняної війни.За підрахунками, за час його командування загинула найбільша кількість солдат за всю історію війн.Він увійшов в історію як гениальний командувач та великий стратег. Військова доктрина Жукова полягала в тому, що після артпідготовки в атаку кидали, піхоту, яка мала прорвати оборону, а далі в прорив ішли танки. Тобто шлях танкам прокладали тілами солдатів., що на одного вбитого німця припадало 8-10 вбитих радянських воїнів Жуков погнав через мінні поля пехоту, заощаджуя час на размінуванні. Эйзенхауер: "Мені навіть важко уявити, що могло б статися у нашій армії з генералом, якщоб йому спало на думку віддати подібний наказ" Навесні 1944 року під час Корсунь-Шевченківської операції Жуков наказав кинути на штурм добре підготовленої німецької оборони війська, щойно доукомплектовані чоловіками від, 15 до 55 років, зігнаними з навколишніх українських сіл. Кулями в спину заград-загони гнали цих ненавчених українців в одну атаку за другою. Впродовж 24 днів цього злочинного кровопускання було знищено 770 тис. людей, переважно — українців Генерал-лейтенант М. Павленко про вину Жукова так пише: «В ходе летне-осенней кампании 1941 года потерпели поражение более 300 наших дивизий, насчитывавших в своем составе свыше 5 млн. человек. Около 1/3 этих дивизий потерпели поражение в первые три недели войны», а начальником Генерального штабу, як Ви знаєте, був Жуков На  посаді Міністра оборони, Георгій Жуков прославився тим, що видав наказ провести випробування 4 вересня 1954 року на Тоцькому полігоні під Оренбургом 40 тисяч військових було кинуто в ядерне пекло. Три чверті солдат померло від обпалення та променевої хвороби. Ще десять тисяч на все життя стали каліками. Це приклад типового ставлення Жукова до солдатів як до свого дешевого підручного матеріалу. Невдовзі після тоцького вибуху маршал отримав зірку "героя"

У центрі Владивостока був вимкнут "Вічний вогонь" з-за заборгованості за газ , меморіал знаходиться на балансі у  Тихоокеанського флоту.

Прес-секретар командуючого флоту Роман Мартов повідомив ,що у морський інженерній служби флоту існує заборгованість за газ у розмірі 87 000 рублів.

Р.Маров також додав що Мін.оборони РФ не виділяє кошти на закупку газових балонів для обслуговування меморіалу "Бойова слава Тихоокеанського флоту."

Переклад з російської (сайт http://top.rbc.ru/ )

4.11.1956року народився Тальков Ігор Володимирович.

Сьогодні йому б  виповнилось  55 років. Але на привеликий жаль він пішов від нас безглуздо та таємничо...

Чудовий музикант, автор пісень, поет, кіноактор. Його творчість в радянські часи була нова, відкрита та дуже колюча для влади. Його пісня "Покожите мне такую страну" навіть на сьогоднішній день актуальна, на мою думку не тільки для країни де він жив та писав, а і для нашої батьківщини України.

Станом на ранок 14 жовтня напис "Зека геть" нанесений на 50 купюр номіналом 1 гривня. Також обмальовані двогривневі купюри - 29 шт., 5 гривень - 33 шт., 10 гривень - 47 шт., 20 гривень - 35 шт., 50 гривень - 42 шт., 100 гривень - 17 шт., 200 гривень - 6 шт., 500 гривень - 2 шт.

Всього напис "Зека геть" фігурує на гривнях, які в сумі становлять 7203 гривень.

За матеріалами Економічної  правди

Вшануймо гідно будителя українського духу в душах українців



Далі моє не сьогодні писане, але і сьогодні не скажу краще, хіба ще більше маю пошани до людини, що була першою в боротьбі за Україну:

Будитель української національної свідомості в Галичині

Цього 2003 року у червні виповнилося 160 років від дня смерті і 110 річчя від перепоховання у Львові на Личаківському цвинтарі видатного українського літератора, святого отця Маркіяна Шашкевича, якого по праву називають «будителем української національної свідомості в Галичині» А ще він був першим українцем Галичини всеукраїнського типу, тому що започатковані ним справи давно стали надбанням цілої України.
Бути першим завжди важко, та ще важче першим залишатись. Маркіян Шашкевич за своє коротке 32-річне життя встиг зробити стільки, що йому у Львові нащадки встановили пам’ятник, а премією на його ім’я нагороджують щороку найкращих львівських письменників. Неможливо стисло описати життєпис, творчий доробок та його значення для нас, тому відзначимо одну з головніших дій Маркіяна Шашкевича: він навчив галицьких українців поважати самих себе і свою націю, розпочавши з утвердження поваги до рідної мови. Наскільки це було важко свідчить те, що в греко-католицьких церквах, де збирались русини-українці, священики виголошували свої проповіді до громади винятково польською мовою. Тому перші проповіді українською мовою у Львові, які водночас виголосили на свято Покрови 1836 р. Маркіян Шашкевич в соборі св. Юра , Юліан Величковський у церкві Успенія і Микола Устиянович у церкві св. Параскеви - стали революційним потрясінням для галицьких русинів.
Утверджувати повагу до рідної мови Маркіян Шашкевич почав з себе під час навчання у Львівській богословській семінарії спілкуючись виключно українською мовою, у той час як інші русини-семінаристи рідну мову зневажали, насміхались, вважаючи її безкультурною. Лише двоє семінаристів приєдналися до Шашкевича: Яків Головацький та Іван Вагилевич, яких за вірність рідній мові в семінарії прозвали «руська трійця». Про небезпеку такої поведінки свідчать спогади польського шовініста з тогочасної семінарії Івана Сінкевича, який писав: «Аж в 1835 р. виходить назначений ректором Маркіян Шашкевич і проповідує по-руському! Це розсердило мене так, що півроку я засідався на Шашкевича, щоб кинути його в канал; якщо він був би й загинув у моїх руках, я не уважав би цього за проступок, навпаки, якщо мене й були б повісили за вбивство, я уважав би себе за мученика за святу польську справу, а вбивство за заслугу, тим більше, що загинув один «москаль».
Першим літературним твором Маркіяна Шашкевича стала рукописна збірка поезій його і найближчих друзів, що мала назву «Син Русі», а наступного 1834 р. зусиллями «руської трійці» було укладено альманах «Зоря», друк якого заборонила цензура, але в доопрацьованому вигляді і під назвою «Русалка Дністрова» він був надрукований у Будапешті 1837 р. Значного розголосу набула написана Шашкевичем ода «Голос галичан», яку він видав без зазначення авторства у 1835 р. У своїх спогадах Микола Устиянович зазначав, що цей один віршик «зробив цілу переміну на землі Галича, він збудив Русь із глибокого сну». Примірники вірша розійшлись по місту і провінції.
Багато зусиль доклав Маркіян Шашкевич стосовно упорядкування правопису української мови, наполягаючи на його фонетичному підгрунті та спростовуючи намагання ввести латинську абетку. У 1836 р. він укладає вперше підручник для українських народних шкіл «Читанку для діточок в народних училах руських», який був виданий уже посмертно у 1850 р. Слабке здоров’я, нестатки і легенева хвороба спричинили передчасну смерть Маркіяна Шашкевича у 1847 р., та його син Володимир пішов батьківським шляхом і став не тільки гарним ліричним поетом і публіцистом, але й одним із засновників «Просвіти» у 1868 р.
У передмові до альманаху «Русалка Дністрова» є такі рядки: «Судилося нам послідніми бути. Бо коли другі слов’яни вершка ся дохапують і єсли не вже, то небавком побратаються з повним ясним сонцем, нам на долині в густій мряці гибіти». Слова доволі пророчі, бо хоч судилося Маркіяну Шашкевичу не останнім, а першим бути, проте у «мряці гибіти» доводиться багатьом нашим землякам і досьогодні.

Богдан Гордасевич,
«Діловий діалог», №28 (166),
4-10 липня 2003 р.

Багато про Маркіяна Шашкевича і всі його твори ось тут
http://spavedfront.io.ua/s124456/200_rokiv_vid_dnya_narodjennya_markiyana_shashkevicha_6_listopada_2011_roku