хочу сюда!
 

Елена

51 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 48-58 лет

Заметки с меткой «книги»

Українська книга увійшла в список найкращих книг Європи

Книга "Тореадори з Васюківки" Всеволода Нестайка опинилась на одному щаблі з найкращими книжками Європи.

Про це повідомляють представники навчальної програми Європейської комісії eTwinning, за сприяння якої склали літературний рейтинг.

Європейські вчителі вирішували, які дитячі книги є найкращими в кожній країні Європи. Відомо, що в складі журі були педагоги з Болгарії, Польщі, Португалії, Іспанії, Чехії, Греції та Литви. Результати оцінювання стали базою для створення мапи Європи з найкращою дитячою літературою.



http://24tv.ua/ukrayinska_kniga_vviyshla_v_reyting_naykrashhih_knig_yevropi_n923342



Слідами героїв повісті Віктора Суворова "Зміїїд"

Фотодокументи з архівів 1930-х років

http://ledokol-ru.livejournal.com/427312.html



група нквдістів на будівництві каналу Москва - Волга (1935 рік).








https://primamedia.gcdn.co/f/big/987/986139.jpg

Віктор Суворов ЗМІЇЇД


Читати

Перед началом Великой чистки в высшем руководстве НКВД был 41 комиссар Государственной безопасности.

Звание Генерального комиссара ГБ равнялось званию Маршала Советского Союза. Это звание тогда носил только один человек. Он был арестован и расстрелян.

Из семи комиссаров ГБ 1-го ранга были арестованы и расстреляны семеро.

Из 13 комиссаров ГБ 2-го ранга — арестованы и расстреляны 11, один отравлен в кабинете нового заместителя главы НКВД, который, в свою очередь, через год был арестован и расстрелян уже во второй волне очищения.

Из 20 комиссаров ГБ 3-го ранга трое покончили жизнь самоубийством.

15 арестованы и расстреляны, один бежал в Маньчжурию, где позднее был убит японцами.

Из 41 комиссара Государственной безопасности, которые накануне Великой чистки руководили тайной полицией Советского Союза, 1937 и 1938 годы пережили двое. После смерти Сталина один из них был арестован и расстрелян, второй арестован, во время следствия сошел с ума и умер в психиатрической клинике тюремного типа.

Перед началом Великой чистки в высшем руководстве НКВД был 41 комиссар Государственной безопасности.

Звание Генерального комиссара ГБ равнялось званию Маршала Советского Союза. Это звание тогда носил только один человек. Он был арестован и расстрелян.

Из семи комиссаров ГБ 1-го ранга были арестованы и расстреляны семеро.

Из 13 комиссаров ГБ 2-го ранга — арестованы и расстреляны 11, один отравлен в кабинете нового заместителя главы НКВД, который, в свою очередь, через год был арестован и расстрелян уже во второй волне очищения.

Из 20 комиссаров ГБ 3-го ранга трое покончили жизнь самоубийством.

15 арестованы и расстреляны, один бежал в Маньчжурию, где позднее был убит японцами.

Из 41 комиссара Государственной безопасности, которые накануне Великой чистки руководили тайной полицией Советского Союза, 1937 и 1938 годы пережили двое. После смерти Сталина один из них был арестован и расстрелян, второй арестован, во время следствия сошел с ума и умер в психиатрической клинике тюремного типа.


http://deduhova.ru/statesman/wp-content/uploads/2017/09/Bezymyannyj-24.jpg

https://cont.ws/uploads/pic/2017/3/IMG_1549.PNG

Генрих Ягода (Енох Иегуда)

https://chudesamag.ru/wp-content/uploads/2017/05/3.jpg

Україна. Історія з грифом «Секретно»

Кривава правда з архівів КҐБ!

Автор книжки відкриває документи, які було засекречено!
Ви дізнаєтесь жахливу правду про історію України ХХ століття!
  • Нові та старі міфи про Степана Бандеру.
  • Радянський «бліцкриг» 1939 року.
  • КҐБ і останній командир УПА.
  • Приховування правди про Голодомор.
  • Як писали історію УПА.
  • ГУЛАГ. Кінець імперії терору.
  • Вибух на ЧАЕС: трагедія, якої можна було уникнути.



В. Вятрович. (Не)історичні миті



" Це розповіді не про знайомі з підручників події минулого. Тут ідеться про ті, які можна назвати митями фокусування історії, коли в одній хвилині відбивається життя всього покоління.(Не)історичні миті, які лягли в основу цієї книжки, вихоплено з останнього століття української історії: потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; хлопчик в українському селі, який вмирає від голоду 1933-го; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гине поет, але лишаються жити його вірші…

Автор доводить свої оповіді до сьогодення — Майдану 2014-го й російсько-української війни. 38 нарисів-миттєвостей — маленьких уламків мозаїки, що вкупі творять велике полотно історії з яскравими й похмурими кольорами, тонами та напівтонам

Москва Ординська



За свідченням відомого історика М. М. Карамзіна, російська історична наука, як і багато інших, перевантажена міфами, так званими «доважками брехні». Прибравши з описового каркаса російської історії очевидні вигадки, автор подає її такою, якою вона була насправді.
Написане на основі російських документальних матеріалів, історичне дослідження адресується широкому колу читачів: науковцям, викладачам ВНЗ, шкільним учителям, студентам, учням старших класів і всім, хто бажає знати правду про минуле.
У перших частинах книги «Москва Ординська (XIII—XVI століття)» цитати подані українською мовою, бо так вони вже були цитовані раніше. У наступних частинах книги цитати наведені мовою оригіналу.

Читати

энергия пополнение .«Радион Маркес – Extazium»

Aquascape – Sunrise из Tunguska Chillout Grooves Vol.

слушать  нью эйдж https://www.jamendo.com/track/761836/aquascape-sunrise/similar

«Радион Маркес – Extazium"  читать http://7books.ru/radion-markes-extazium/
Extazium 2  http://www.ozon.ru/context/detail/id/140880325/

Мужчины с Марса, женщины с Венеры. Джон Грей https://mybook.ru/author/tom-batler-boudon/muzhchiny-s-marsa-zhenshiny-s-venery-dzhon-grej-ob/

Исповедь бывшей любовницы. От неправильной любви – к настоящей  https://mybook.ru/author/nika-nabokova/ispoved-byvshej-lyubovnicy-ot-nepravilnoj-lyubvi-k/

Нам нужно сделать так, чтобы не мощные эмоции (неважно - позитивные или негативные), которые мы испытываем, интересовали сущностей, а чтобы их интересовала та энергия, к которой они еще не готовы, но пора уже к ней приходить. Это внутреннее состояние “спокойно-хорошо”, в котором есть весь спектр энергий. В этом состоянии мы взаимодействуем с окружающим миром, пропускаем его через себя и не циклимся относительно законов, которыми пользуемся. Божественная энергия выглядит как “спокойно-хорошо”. Основа завоевания - интерес к тому, что может легко, комфортно, гармонично и эффективно сделать нас лучше, но не через подавление или уничтожение. Для этого вам - нельзя находиться в прошлом - важно перестать зависеть от мнения других людей - нельзя ассоциировать себя с деньгами, бояться их потерять, гордиться ими, стремиться их быстро потратить или уничтожать всех тех, кто может их отобрать. Александр Палиенко Вебинар “Творчество”
пополнение  энергии  форум  ttp://adonay-forum.com/masterskaya_sudbyi_adonai_zaschita_ot_poteri_zhiznennoy_energii_energovampirizma/energeticheskaya_gigiena_vosstanovlenie_energii_posle_napadeniya_vampira/10/?wap2

осн интинкт секреты инт жизни книга  http://www.classs.ru/library/node/3545

!!!!!!!!!!  Читать 
Вирус волшебства:
Невидимая броня и способы защиты. Пополнение жизненной энергией.  http://adonay-forum.com/masterskaya_sudbyi_adonai_zaschita_ot_poteri_zhiznennoy_energii_energovampirizma/energeticheskaya_gigiena_vosstanovlenie_energii_posle_napadeniya_vampira/10/?wap2



Орисон Суэт Марден


Величайший секрет. Невероятная сила мысли  скачать  https://www.e-reading.club/bookreader.php/147796/Marden_-_Velichaiishiii_sekret._Neveroyatnaya_sila_mysli.html


Бристол Клод — «Сила внутри нас» (скачать)  http://klex.ru/50c

5 авторів, яких радить читати Юрій Андрухович

5 авторів, яких радить читати Юрій Андрухович

Мій загальний читацький стаж (віднявши раннє дитинство, коли мені читали вголос) наближається до півстолітнього.

50 років читання книжок – це, погодьтеся, не так вже й мало.

Обмежитися при цьому всього лише пятьма улюбленими авторами означає таки справді обмежитися, рішуче й безжально.

Як вийти з цієї халепи?

Розподілити їх рівномірно в часі – по одному улюбленцеві на десятиріччя?

Розглядати лише українських і дати собі спокій з усіма т. зв. вершинами світового письменства?

Зосередитися винятково на ХІХ столітті з його високою класикою?

Чи, може, винятково на ХХ-му з його революціями й переворотами, зокрема і в літературі?

Або ось так, довго не думаючи: Шекспір, Данте, Рабле, Сервантес, Ґете?

Може, махнути рукою на поетів і навіть не дивитися в їхній бік?

Чи навпаки: враховувати самих лише поетів і не озиратися на прозаїків?

Брати до уваги лише тих, кого сам перекладав?

Вибирати лише серед живих? (У сенсі не вічно живих, а нині живих наших сучасників)?

Кожен із цих підходів по-своєму непоганий. Але я не скористаюся жодним із них.

Я просто згадуватиму імена, аж поки їх не назбирається пять. Оце й буде моя перша пятірка. Хто не встигне згадатися, той не потрапить. Хоч, можливо, Він/Вона й максимально на це заслуговує.

Проте за великим рахунком їх таких десь близько тисячі. Тому нехай уже вибачають.

 

Томас Вулф (1900 – 1938)

Я неодноразово згадував, що його роман "Look Homeward, Angel" (у російському перекладі – "Взгляни на дом свой, ангел") став для мене першим у житті абсолютним читацьким потрясінням.

Уперше я прочитав його приблизно в 16-річному віці, тож він дуже потужно вплинув на мої уявлення про те, що таке справді великий роман.

Я не просто читав його і перечитував – я його переживав. І я його переживаю досі, коли просто беру з полиці й починаю гортати, а відтак і знову перечитувати з першого-ліпшого довільного місця.

Якщо мене запитують про таку сумнівну річ, як "головна книга всього мого життя", то я без тіні сумніву називаю саме цей роман Томаса Вулфа.

 

Бруно Шульц (1892 – 1942)

Він є автором передусім двох відносно невеликих за обсягом збірок малої прози – "Цинамонові крамниці" та "Санаторій під клепсидрою". Обидві явили собою цілком феноменальне поетико-стилістичне плетиво.

Щоб остаточно в цьому впевнитися, я мусив їх повністю, від першого й до останнього речення, перекласти. Й от коли по-справжньому сходиш углиб цієї прози, від її макро- до мікроструктур і рівнів, щоби згодом повернутися до макро, коли починаєш переписувати це словами і реченнями рідної мови, то зненацька ловиш себе на відчутті, що десь отак і виглядає сама що не є геніальність.

 

Джеймс Джойс (1882 – 1941)

Насправді в цьому шорт-листі він мав би височіти під номером один. Але я на це не зважився через те, що досі так і не прочитав (та й навряд чи найближчим часом прочитаю) його центральний твір – роман "Поминки за Фіннеґаном".

Зате я чудово пригадую, з яким трепетом і захватом я продирався через його "Улісса" (знову ж таки в російському перекладі) десь у 1990-х. Тому для мене Джойс – письменник-дев’ядесятник.

Щодо улюбленого для мене його твору, то це "Джакомо Джойс" – лірична мініатюра із часів його перебування у Трієсті. Саме з неї походить мій улюблений вислів "Любиш мене – люби й мою парасольку". В оригіналі з дещо іншим акцентом: "Love me. Love my umbrella".

Ну от і маємо першу трійцю: Вулф, Шульц, Джойс. І тут уже вимальовується тенденція: не досить, що всі вони між собою сучасники, за життя дуже недооцінені й по-справжньому не визнані, то ще і називаються всі односкладово.

До такої компанії напрошується так само односкладовий (й так само їхній сучасник) Пруст. Але ні, його тут не буде.

А якщо Франц? Тобто Кафка?

Дуже хотілося б, але ні. І хоча Рот (Йозеф, а не Філіп) також десь тут, поблизу, час ламати і змінювати тенденцію.

Й тому:

 

Ґреґорі Корсо (1930 – 2001)

В його особі у цій п’ятірці нарешті з’являється "чистий" поет (цей вислів я запозичую з футбольної термінології, де бувають т. зв. чисті форварди).

Корсо – найсвіжіший, найзухваліший і водночас найзворушливіший зі знаних мені поетичних голосів цього світу. Серед інших бітників він, на мій погляд, вирізняється тим, що не вдавав, не прикидався, не імітував, не намагався бути, а був таким, як був, тобто він був бітником від природи.

Ґінзберґ і Керуак вигадали Beat без нього, але так, наче саме для нього і під нього. В його особі я так само вшановую двох великих поетів англійського романтизму, що відійшли у кращі світи дуже молодими (як і наш Антонич, зрештою) – П. Б. Шеллі та Дж. Кітса.

Корсо примудрився жити, писати й померти так, щоби бути похованим поруч із ними – і не де-небудь, а на римському кладовищі.

Його та інших улюблених авторів, а також свої власні твори, я читатиму під джазовий супровід гурту "Сон Сови" на сцені київського Будинку Художника.

І нарешті – Вона, письменниця.

 

Астрід Ліндґрен (1907 – 2002)

Вона потрапила до цієї п’ятірки, звісно ж, не лише з тієї причини, що в будь-якому товаристві обов’язково мусить бути хоча б одна дама.

Ні, не тільки тому. А тому передусім, що вона велика в найголовнішому сенсі письменницької професії: вигадувати й оповідати історії.

Вона робила це бездоганно чисто і переконливо, не приголомшуючи нас ні нарочитістю, ні обсягом (як наша чудова сучасниця Дж. Р.), зате всім своїм талантом і сумлінням ніби виконуючи знану настанову про те, що для дітей слід писати так само, як і для дорослих, але краще.

І вона писала для них не просто краще, а найкраще, бо це завжди було і дуже весело, і дуже всерйоз.

Ось таке гроно пятірне моїх літературних улюбленців окреслилось у мене на сьогодні, а далі побачимо. 

Юрій Андрухович, спеціально для УП.Життя