хочу сюди!
 

Ксюша

44 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «філософія»

Eu

Eu

доза щастя!

сидить всевишній на горі і роздає людям порції щастя...і Тобі дам, і йому дам, і їй дам...

здавалося б, усім мають бути однакові порції - та чи Він комуніст?!

отак я сиджу і шукаю свою баночку...і думаю чи на довго мені вистачить і чи ту банку я відкрив...
?!
?!?!?!?!?!?!?!?!?

Китайська притча...

Відносність усіх відмінностей, життя і смерті, сну і неспання, реальності та віртуальності - все в такій короткій притчі.

Притча про філософа Чжуан Чжоу і метелика.

Якось Чжуан Чжоу приснилося, ніби сам він метелик, який радіє, що досяг здійснення всіх своїх мрій, і не знає, що метелик сам Чжуан Чжоу. Раптом прокинувся і з переляком побачив, що він є Чжуан Чжоу. Невідомо, Чжуан Чжоу снилося, що він метелик, чи метелику снилося, що він Чжуан Чжоу.

Пространные философствования о свободе

Если свобода что-то и значит, то только одно. По крайней мере, для меня. И это вовсе не полная свобода делать то, что я хочу. Что я хочу, я и так сделаю, пусть даже и нельзя. Нет, разумеется, я не буду бросаться на людей и пить кровь из молоденьких девушек. Потому что просто не хочу. Я вообще хочу очень немного.

Для меня свобода значит иметь возможность НЕ делать то, что я не хочу. Например, я совсем не хочу идти в армию. Абсолютно. Во-первых, толку от меня там не будет никакого — ну не смогу я поднять руку на ближнего. Даже если он и вонючий чеченец. Во-вторых — не хочу. И все тут. Разумеется, можно просто рвать повестки из военкомата. Прятаться и не жить по месту прописки. Но в нашем дурацком государстве единственная вещь, которая хорошо работает — это институт военного принуждения. И не надо мне говорить, что наша армия разваливается. Вербовочная сеть военкоматов работает, как часы.

Да, разумеется, есть долг перед отечеством «…и все такое». © Бивис. Но что-то как-то не ощущаю я этого долга. И этого отечества. «Мы живем, под собою не чуя страны».

Есть у меня вредная привычка — мерить людей по себе. Почему-то по своей наивности я порой наделяю людей некими своими качествами. Здравым смыслом, например. Мне, например, никогда не придет в голову взять в руки оружие… но, увы, это не значит, что то же самое не придет в голову другим. Настоящий шок для меня был, когда на третьем курсе в институте началась военная кафедра. Больше всего меня поразило даже не то, что американосы — это наш «потенциальный противник», а то, что на полном серьезе рассматривается возможность применения ядерного оружия. Причем говориться это все простым, будничным голосом… «В случае ядерного взрыва, следует укрыться белыми простынями и медленно идти в сторону кладбища, держа автомат на вытянутых руках, чтобы расплавленным металл не капал на казенные сапоги. Почему медленно? Чтобы не создавать панику».

Почему-то я до сих пор такой наивный, до сих пор прихожу в легкий шок, когда в очередной раз замечаю, что на свете есть редкостные идиоты и сволочи. Удивительно, правда? А недавно сделал вообще замечательное открытие — это мир неправильно устроен… Аброз Бирс как-то сказал: «Молиться — домогаться, чтобы законы Вселенной были отменены ради одного, и притом явно недостойного просителя.». Так вот, этот мир «неправильно устроен» совсем не в том смысле. Я не имею в виду, что он устроен как-то не так только по той причине, что все сделано не как хочется мне, любимому.

Мир устроен неправильно вообще. И вовсе не потому, что кто-то богатый, а кто-то бедный, кто-то мужчина, а кто-то — женщина :) Помню, как однажды по телевизору шло «Что, где, когда?». Вопрос был — что такое, по мнению Бернарда Шоу, истина, уставшая от частного употребления? «Знатоки», кстати, так и не ответили. Я же сказал сразу — банальность. Шоу, кстати, я не читал. Верней, читал, но другого — Ирвина. Просто я довольно часто говорю банальности. Причем наступает такой момент, когда вдруг понимаешь — ведь истину твои уста глаголют!..

Поэтому я сейчас не буду говорить, что этот мир устроен не так, потому что люди не живут дружно, воюют, не любят друг друга (вот ведь сволочи-то!) — это будет банальностью. Я даже не буду говорить «это будет банальностью, но это так», потому что эта фраза, в свою очередь, тоже будет банальностью… Это мир устроен не так не потому, что от вас ушла жена или ваш сосед, а не вы выиграл в лотерею. Нет. Вы рано или поздно поймете, почему именно этот мир «не такой». Будь моя воля, я бы изменил этот мир. Совсем чуть-чуть, может быть даже незаметно… Но я не Господь Бог и не сэр Макс, чтобы творить миры. Поэтому пусть все остается, как есть. А я даже не могу объяснить, как оно «есть», и как должно быть…

Недавно видел по ящику… наглядный пример, как устроен этот мир. Маленький ребенок заперся один в квартире. Мать попасть к нему не может. Вызвали спасателей. Те решили используя альпинистское снаряжение спуститься с крыши на балкон и открыть дверь изнутри. Тут и начались проблемы. Какой-то урод на 12ом этаже стал орать, чтобы они не спускались. Он кричал, что никакие они не спасатели, и что его уже три раза так обворовывали. Это придурок заперся в своей квартирке и оттуда орал на всех. Его успокаивали, показывали в глазок удостоверения… он вызвал милицию, которая, приехав, доходчиво ему объяснила, что люди работают, а ему лучше им не мешать. И снова уехала. Когда молодой паренек стал спускаться с крыши, этот мужик перерезал веревку кухонным ножом… Парень разбился насмерть, а ребенок, напуганный шумом, сам открыл дверь… … … И это мир устроен не так не потому, что есть на свете такие уроды, а потому, что часть этого (или другого, благо, что их много) урода есть в каждом…

(с)перто http://spectator.ru/life/freedom

Інтелектуали та інтелектофоби-2

Суперова стаття Сергія Дацюка на УП.  Варта уваги!!
"Всякое ослабление умственной жизни в обществе неизбежно влечет за собой усиление материальных наклонностей и гнусно-эгоистических инстинктов."

Про один Цезарів вислів

Щойно ми пізнаємо щось і дістаємо його у власність, ми відчуваємо, що воно нас не вдовольняє, і жадібно рвемося до прийдешнього, до незвіданого, бо теперішнє не може нас наситити; не тим, що в ньому немає нічого, здатного нас наситити, а тим, що сам спосіб насититися у нас нездоровий і легковажний.
Мішель Монтень, «Проби», Розділ LIII, «Про один Цезарів вислів».

P.S.: насправді, це в нього лише тільки передмова до Цезаревого висловлення. Сам вислів аж в самому кінці цього ессе.

Про давні звичаї

Смаки змінюються так нагло і швидко, що найумілішим кравцям годі угнатися за ними і вигадати стільки новинок.  От і виходить, що зацурані форми часто знову з'являються в обігу, аби незабаром знову зазнати цілковитого зацурання.
Мішель Монтень, «Проби», Розділ XLIX, «Про Давні Звичаї».

У судженнях про ... треба бути дуже оглядним

Найвдячніншим полем і предметом дурисвітства є незнані для нас речі. ... З цієї причини, зазначає Платон, куди легше переконувати, говорячи про природу богів, ніж про природу людей; невігластво слухаючих відкриває якнайширший простір і запевняє необмежену свободу для трактування таємничих матерій.

Ось чому ні в що люди не вірять так непохитно, як у те, про що знають найменше, і ніхто не просторікує так самовпевнено, як вигадники баєчок — скажімо, алхеміки, планетники, звіздарі, хіроманти, лікарі, словом, вуличний люд галасливий.
Мішель Монтень, «Проби», розділ XXXII, «У судженнях про путі господні треба бути дуже оглядним.»

Таке життя

Як ти бачиш, ТУТ, аби втриматись на місці, треба бігти так швидко, як ТИ тільки можеш. Якщо ти бажаєш потрапити кудись ще, ти мусиш бігти щонайменше вдвічи швидше!

Червона Королева, «Аліса в задзеркаллі»

Життя - як армія.

Чи замислювалися ви колись, чому саме ми маємо поважати старість? Чому ми маємо надавати пільги тим, хто і так має неабиякі перваги? Адже життя складається таким чином, що у виграші здебільшого не той, хто краще, а той, хто раніше. Все дорожчає... Інфляція, в супереч загальній думці процес не лише еконмічний, але й соціальний. Молода людина ніколи не отримає доступ до того, що заграбастали собі старі, доти, доки сама не перейде в ранг "пєнсіонєров".

Життя, як армія - переваги завжди отримують "дєди". Адже зростання цін, а відповідно й обсягів стартового капіталу, гарантує старим переваги, адже по всьому світові вартість купівлі середнього "робочого м*яса" є недостатньою для купівлі цим м*ясом середнього рівня життя. Це піраміда. піраміда старих суспільств. Піраміда, що безроздільно пов*язана із мораллю, котра береже непотріб.

Якщо ж ви таки хочете жити - викиньте це лайно з голови! Не можна поважати старість, адже бездіяльність не заслуговує поваги! Поваги варті лише ті, хто не зупинився на досягнутому, але й це не дає їм права вимагати поступитися місцем в тролейбусі. Повага до минулого - дишевий розвод! Поважай Windows95 - XP є зрадою предків та історії? За цією логікою можна нічого не створювати, а свалити на "заслужєнний отдих" і жити за рахунок молоді, що забеспечує регулярні щомісячні надходження.

Жити мріями про майбутній відпочинок, що оплачується - ідіотизм. Адже у будь-якої пираміди є вершина. Старі відмовляються працювати - молодь не спроможна їх прогодувати. Піраміда рушиться, уламками вдарить по кожному...

Не турбуватися про те, щоб вмирати з комфортом... Жити! Згоріти на роботі - ось шо варте поваги. І нехай мертві ховають своїх небіщиків!
Сторінки:
1
12
13
14
15
16
17
18
19
попередня
наступна