Днями лідер Лівії Муаммар Каддафі отримав принципову дипломатичну перемогу. У той момент, коли вірні йому війська брали під свій контроль декілька стратегічно важливих населених пунктів на півночі країни, зі США прийшла воістину сенсаційна звістка: офіційний Вашингтон категорично відмовився озброювати лівійських повстанців. Більше того, американські сенатори виступили за припинення повномасштабних контактів з так званим Перехідною національною радою Лівії. Таким чином, перший етап операції з «примусу Муаммара до миру» зазнав остаточної поразки. Каддафі вистояв.

Ці кадри, зняті журналістами французького телебачення, обійшли, напевно, весь світ. Група озброєних до зубів лівійських опозиціонерів чи то з жахом, чи то з відчаєм спостерігає за грандіозною пожежею на найбільшому бензосховищі Лівії в районі міста Рас-Лануф. Величезні клуби чорного диму застеляють небо в цілому і сонце, зокрема, від чого виникає враження, що опівдні над пустелею нависла ніч. «Ми пропали!» - заламує руки обвитий патронташем бойовик, а його приятель, не знайшовши підходящих арабських слів, по-англійськи лається матом.

І є від чого. На території, контрольованій повстанцями, це була єдина паливна база, яка забезпечувала бензином і соляркою практично всю техніку, що є в розпорядженні «бунтарів». Причому, за гіркою іронією долі, горезвісні бунтарі стали заручниками, якщо так можна висловитися, власної дурості. Залишаючи Рас-Лануф, вони самі підірвали сховище в надії на те, що Євросоюз пришле танкери з пальним в контрольовані ними порти. Але ЄС обіцянки не дотримався - нині в об'єднаній Європі виникли набагато більш насущні проблеми й тому реалізацію програми допомоги Перехідній національній раді Лівії довелося призупинити.

Важко сказати, як довго протримаються повстанці на резервному пальному, і вже тим більше неможливо передбачити, як довго протримається авторитет їхніх командирів, враховуючи, що початковий революційний дух у більшості «бунтарів» потроху сходить нанівець. На підконтрольних повстанцям територіях Лівії панує анархія, в багатьох регіонах, крім, природно, портових, відчувається брак продовольства і медикаментів, а окремі бойові загони відкрито ворогують між собою.

«Головна проблема ПНР полягає у відсутності будь-якого досвіду керівництва державою, - сказав в інтерв'ю агентству «GolosUA" емісар ЄС Ханс ван Реє. - У його представників поки не виходить відновити зруйновану інфраструктуру і навести хоча б щось подібне до порядку. Без іноземної підтримки в даному разі їм не обійтися».

Але от саме надія на західну підтримку «в даному разі» тане буквально на очах. У минулий понеділок влада Франції заявили, що Париж готовий піти на контакти з полковником Каддафі і «обговорити з ним подальшу долю Лівії». Фактично це означає, що уряд Ніколя Саркозі, як один з головних союзників ПНР, робить крок назад. І саме в цій непослідовності - вся суть того, що відбувається: Євросоюзу просто набридло мати справу з революціонерами-дилетантами, витрачати шалені за нинішніми кризовими часами кошти на забезпечення їхнього приходу до влади і гарантувати створення химерної демократичної лівійської держави. Своєрідною ілюстрацією до цієї картини можуть стати слова президента Росії Дмитра Медведєва, який в одному з телевізійних коментарів щодо лівійської дійсності сказав в контексті діяльності лівійських повстанців: «А з ким там говорити?».

І справді, серед керівників «бунтарів» навряд чи можна знайти людину, яка так чи інакше представляє собою якщо не творця нової держави, то вже, щонайменше, харизматичного лідера. Якийсь Мансур аль-Мансур, який мітив ні багато ні мало, в президенти нової Лівії, не може написати без помилок по-арабськи навіть своє прізвище, а «демократичний міністр оборони» Бадрі Азії здригається при кожній автоматній черзі.

Моральну перемогу законного лівійського уряду над псевдореволюціонерами закріпила Великобританія. Британське зовнішньополітичне відомство оголосило про свою ініціативу частково розморозити рахунки сім'ї Каддафі та надати лідеру Джамахірії право вибору подальшої кар'єри. У заяві керівника МЗС Великобританії Вільяма Хейга говориться буквально таке: «Що станеться з Каддафі - це, зрештою, справа самих лівійців». Мовляв, стійкий лівійський полковник уже заслужив повагу Заходу. Все інше - справа його народу.

А «стійкий лівійський полковник» дійсно підніс своїм супротивникам - де б вони не були - хороший урок. Образно висловлюючись, перший урок виживання. Виступаючи по центральному телебаченню Лівії 26 липня, Каддафі заявив, що ніколи не піде на переговори з «бунтарями» («А з ким там говорити?». - Авт.), А всім тим, хто їх підтримує, побажав удачі. І як би між іншим додав, що всі переговори з ворогами Джамагирії буде вести винятково на Страшному суді.

Слід особливо відзначити, що ворогів Джамагирії дійсно стає все менше. Нещодавно в аналітичній статті одній з німецьких газет прозвучала фраза про те, що до антиурядової коаліції в Лівії приєдналися старшини бедуїнських племен, нібито незадоволені політикою Каддафі. Спростування послідувало негайно. Рада старійшин лівійських бедуїнів, одне з племен яких і представляє Муаммар Каддафі, висловила полковнику свою повну підтримку.

Перший урок був піднесений. Все інше - справа часу.