Українська діаспора Франції теж вирішила підтримати боротьбу за демократію. Колектив "Євромайдан Париж" організував перший "Арт-Майдан" - маніфестацію, що супроводжувалась виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників.
  Маніфестація почалась процесією зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройшла бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершилася перед Пантеоном.

Одна з натхненників акції, секретар асоціації Українських студентів у Франції Ірина Когутяк, що вчиться у у школі мистецтва і графіки при Сорбонні, шукала якусь творчу родзинку заходу. Проглядала Фейсбук, знайшла сторінку Музею плакату України, серед ночі списалася з редактором журналу "Музеї України", фундатором музею Віктором Тригубом. Виникла ідея відібрати кілька робіт з Конкурсу народного плакату протесту, роздрукувати і попросити маніфестантів тримати їх у руках, йдучи Парижем.
-Чесно кажучи, я не повірив, що Ірина впорається! - щиро зізнався Віктор Тригуб, - До акції залишалося два дні. Щось з плакатів ми порекомендували, щось парижани вибрали самі. Ми опублікували анонс заходу, який дружно підхопила вся основна преса України, закордонні сайти... Ірина впоралася! Плакати додали якогось шарму, приємно всіх здивували!

-Люди з великим захопленням розглядали роботи українських авторів з віртуальної колекції Музею плакату, - написала Ірина Когутяк, - Ми їх роздрукували, роздали людям, які тримали роботи у руках. Парижани дуже уважно їх розглядали, фотографували, цікавилися авторами! Спасибі за таку креативну ідею! Майдан вийшов дуже творчим і яскравим! Ми продовжимо презентації українських плакатистів у Франції! Можливо, спільно придумаємо ще щось оригінальне!
Прийшло досить багато симпатиків Майдану. Акція мало певний резонанс, її помітила французька преса.
Можливо, плакати стануть основою якоїсь міні-виставки, якщо вдасться вирішити оргпитання. У Києві, прийнаймні, на це сподіваються.
Приємно вражені і автори робіт. Погодьтеся, не часто випадає нагода виставитися в центрі Парижу, та ще й у такий екстравагантний спосіб!
Стронг, Ю.Журавель, А.Колос, Н.Шуст-Цибалюк, О.Недождій, А.Єрмоленко та інші мають копії своїх творінь у Парижі.
-Взагалі, на адресу Музею плакату нині надходить чимало листів з різних країн з проханням допомогти в організації подібних арт-Майданів, - розповів Віктор Тригуб, - Навіть є ідеї провести виставки плакатистів Майдану, які не побоялися виступити під власним прізвищем. Дехто навіть отримував погрози... Можливо зберемо авторів, сформуємо пересувну виставку, яку можна провезти як Україною, так і Європою...
Прикметно, що відкрити виставку в Києві, Музею плакату не вдається. Нема приміщення. Державні музеї навіть чути про таке бояться, а приватники-галеристи розповідають про менто-тітушок, які елементарно зірвуть захід. Революція ще триває, і чим події закінчаться, ніхто не знає.
Радує те, що сформована розкішна електронна колекція плакатів протесту, яка назавжди увічнила бурхливі події.
Ось і Париж побачив...
Наталка Іванченко, куратор Музею плакату, шеф-редактор журналу "Музеї України"


Музей плакату при журналі "Музеї України" висловлює подяку всім організаторам акції у Парижі! Шана нашим талановитим художникам!
Авторка цього плакату - Irina Kogutyak, секретар асоціації Українських студентів у Франції



Ірина Когутяк - красуня і розумниця!





Арт-Майдан у Парижі з плакатами протесту - фото з стор акції у ФБ

Музей плакату спробував змінити графічний символ Конкурсу народного плакату протесту. Голлівудську акторку замінила українська журналістка. Однак, це не всім сподобалося...
Взагалі, ця історія трохи затяглася і постійно балансує на межі міжнародного скандалу.
Після звірячого розгону студентського Євромайдану, в мережі виник плакат Олександра Лісовського - юна дівчина з сльозинкою, в крові і з жовто-блакитними полосками на щоках. Саме з тієї роботи і почався Конкурс народного плакату протесту Музею плакату України при журналі "Музеї України". Плакат розійшовся гігантською аудиторією, став неформальним символом. Правда, відразу виникли застереження. Сашко опрацював рекламний постер американського фільму! Щось змінити вже було неможливо. Плакат жив власним життям, отримавши, у тому числі поліграфічні втілення...
Юристи, з якими ми говорили, дещо розгублені. З одного боку є колосальна міжнародна реклама юній акторці Хлої Морец, фільму Керрі (Телекінез), з іншого - порушення авторських прав таких гігантів кіноіндустрії як MGM і Screen Gems, самого Стівена Кінга...
Виник такий собі революційний казус.
Розуміючи можливі проблеми, журнал "Музеї України" звернувся до Посла США у Києві з поясненням і проханням неформально вплинути на правовласників фільму. Якщо б втрутилися голлівудські юристи, Сашко Лісовський та чимало інших гарних патріотичних людей отримали б великі клопоти...
Офіційної відповіді ми не отримали, хоча надійшли певні позитивні сигнали.
Керівники опозиції так і не спромоглися створити та зареєструвати офіційну символіку Євромайдану. Тож чимало людей продовжували користуватися образом, створеним О.Лісовським. Було зображення Хлої і на сторінці Музею плакату у Фейсбуціі. Ми постійно придивлялися до графічних робіт, намагаючись замінити Хлою кимось своїм.
Нарешті нам це вдалося. У Фейсбуці опубліковано яскраву світлину Валерії Бурлакової авторства Ірини Рибакової. Саме її ми і вирішили помістити на обкладинку, визнавши певним символом.
Реальна людина, журналіст "Українського тижня", у бойовій ситуації, відомий фотограф. Героїня має чітку внутрішню позицію, зрілі думки про життя, публікації... http://www.telekritika.ua/profesija/2013-09-08/84777
Відразу отримали перший відгук - Це ж тупа реклама цигарок на підсвідомість молодим! Ганьба!

Передайте Ей пусть бросает курить!

Воно, звичайно, так, але не хочеться, щоб символом Євромайдану була дівчина з цигаркою...

Дівчина з цигаркою -антисимвол...
Загальний фон - ана же куріт!
Чомусь згадався вуйківський анекдот про москаля і синичку. Суть - а синичку за що?
Треба зауважити, що у героїні в руці... А не у роті...
Ми розуміємо, що знімок дещо постановочний, але, знаковий. Має чимало прихованих підтекстів, вимагає осмислення. І тату у Валерії оригінальні... Взагалі, харизматична особа, як для київської журналістської тусовки...
Зрозуміло, фото шістнадцятилітньої красуні з голлівудського фільму жахів, підтримане кращими стилістами та дизайнерами, більше запам`ятовується. Знімок з прокопченої вулиці Грушевського просто вражає і примушує замислитися.
Перед тим там вбивали і калічили людей, які свідомо йшли у бій...
Реальна війна, затяжні масові протести найменше сприяють тонкому естетичному вихованню, розвитку прекрасного. Патріотизму - так...
Отримавши шквал критики, щодо сигарети запаленої від коктейлю Грушевського, ми були змушені зняти фото Ірини Рибакової з основної обкладинки. Революціонерки, виявляється, повинні бути екологічно чистими...
Місце символа знову вакантне...
Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Все почалося вночі. Десь під ранок. До мене, як директора Музею плакату України,  несподівано, через Фейсбук, звернулися українські студентки Сорбонни. Попросили підтримати захід у Парижі і порекомендувати кілька плакатів... До арт-маніфестації залишилося два дні. Нормальне завдання. І тихе музейне життя.
Вирішили, що дівчата щось відберуть на нашому сайті і з сторінки в ФБ. Щось порекомендували. Надіслали анонс, який я максимально поширив, аби достукатися до української діаспори у Франції. Ось він:

"Мистецтво як символ мирного опору українців завітає на цих вихідних до Парижу. В цю неділю колектив "Євромайдан Париж" організовує перший "Артмайдан" - маніфестацію, що буде супроводжуватись виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників
Колектив "Євромадан" запрошує і вас підтримати тих, хто бореться за свободу та суверенність України цієї неділі, 16 лютого, о 13.00. Маніфестація почнеться процесією, яка відправиться зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройде бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершиться виступами артистів перед Пантеоном".
Справа в тому, що ми збираємо творіння в рамках Конкурсу народного плакату протесту, якраз займаємося організацією виставки "Плакати Майдану". Дуже важко знайти приміщення для акції. До державних музеїв навіть звертатися не хочемо, аби не підставити директорів. А приватні галереї елементарно бояться нальоту тітушко-ментів...
З початком Майдану, Музей плакату опинився у вирі подій, фактично ведучи плакатну хроніку революції в інтернеті. Графічні зображення нині надзвичайно популярні. Яскраво засвітилися імена художників, про існування яких широка публіка навіть не підозрювала.
Ми здобули несподіваний музейний, журналістський, продюсерський досвід. Зійшлися з незнайомими до того людьми...
Підозрюю, що після Парижу, подібні прохання надійдуть ще з багатьох країн світу...



Несподівані висновки після допомоги у організації міні-виставки плакатів для Парижу.
Дякуючи дівчатам з Сорбонни, побачили свої помилки. Мало стратегічного мислення. Не думаємо, як нас сприймають за кордоном. Ми не готові миттєво, через мережу надати комплект плакатів для роздруківки на мітинг чи для виставки.
Зациклились на внутрішніх дрібницях.
 Не сформовано команду реальних художників, робота яких не викличе проблем з авторським правом на міжнародному рівні, буде зрозуміла тій аудиторії...
Так, каюсь, це мої промахи як директора музею.
 Події занадто стрімко розвиваються. Не встигаю.
 Ми несподівано опинилися в центрі великої уваги. Десятки тисяч віртуальних відвідувачів щодня. Нові художники, роботи, клопоти з організацією виставки... Те, що у спокійні дні готується півроку, нині робиться за день...

Можна робити дослідження - музей в епіцентрі революції.

Мабуть треба при Музеї плакату створити неформальний продюсерський центр. Відібрати групу молодих, талановитих художників-плакатистів. В першу чергу спиратися на них, одночасно їх просуваючи і рекламуючи.
 Наша унікальність як музею, наявність власного, досить потужного медіа-ресурсу. Журнал "Музеї України". Сотня сайтів. Дружні ЗМІ і телеканали. Мегапопулярна сторінка на Фейсбуку, яку щодня відвідує від 30 до 70 тисяч прихильників з десятків країн.
Тож ми самостійно можемо не лише когось "розкрутити", а й досить легко сформувати у суспільстві якусь думку, моду, окреслити проблему. Комплексне вирішення...
Взагалі, життя і діяльність маленького приватного музею, яким і є Музей плакату, разюче відрізняється від державних установ. Державні повинні демонстративно відсторонитися від революції, лише волаючи, аби їх не зачіпали. Крихітний Музей плакату став графічним літописцем подій, засвітивши десятки талановитих авторів. Стали музеєм революції...
І трохи про художників, які легко можуть представляти революційну Україну на міжнародній арені.
Перш за все, це суперталановитий митець, лідер гурту "От вінта" Юрій Журавель. Ми навіть визнали його кращим художником Майдану.
 Не потрібні рекомендації Стронгу - то кращий дизайнер Майдану.
Олексій Недождій - майстер міжнародного рівня.
 Олександр Лісовський, чия інсталяція за мотивом фільму "Керрі" стала символом революції.
Марися Рудська - молода, красива, перспективна.
 Неймовірна львів`янка Наталка Шуст-Цимбалюк.
Anna Vasunyk - майбутній дипломат і яскравий графік.
B`ячеслав Тітов, автор плакатних композицій, відомих у соціальних мережах... Інші митці, чимало яких, побоючись, не відкриваються.
На наших очах відбувається щось феноменальне. Як можна не брати у цьому участі?
Сучасний український плакат стрімко завойовує світ. Хоча, це повноцінний експорт революції. Майдан, через плакати потрапляє у мільйони сердець...

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України, редактор журналу "Музеї України"

Никто не ожидал такого духовного прорыва от миролюбивых украинцев. На глазах изумленной публики десятков стран, в Киеве создается что-то небывало новое. Как в политике, так и искусстве.
За несколько недель Украина превратилась в реального законодателя мод.
Многие заметили, что кроме всего прочего, Киев стал плакатной столицей мира - такого количества карикатур, демотиваторов, рисунков, плакатов, фотожаб никто не предвидел!
Больше всего удивлены в единственном официально зарегистрированном и действующем в Европе, Музее плакатов Украины. Малоизвестный музей на общественных началах, развернувший выставку-парадокс сталинских агиток и плакатов   "Мемориала" в неотапливаемом помещении в Пирогово, был просто вынужден начать отслеживать массовое плакатное творчество.


Начали Конкурс народного плаката протеста, отбирая работы, опубликованные в интернете, создавая тематические подборки.
Сайт музея и страницу в Фейсбуке посещают тысячи людей. На их базе начали проводится социологические, маркетинговые, психологические замеры и исследования... Более того, народное плакатное творчество уже рассматривают как эффективный элемент психологической войны.
 Высокообразованная, творческая нация способна на высокий интеллектуальный потенциал в самоорганизации всестороннего протеста, юмор, сарказм, буквально уничтожающий противника морально. А это почти гарантированная победа!
При этом, полностью отсутствует руководящий штаб! Нет плана. Лидеров. Вся координация стихийна, через социальные сети.
Основатель и директор Музея плаката Украины Виктор Тригуб, являющийся и редактором журнала "Музеи Украины", попросил прокомментировать ситуацию одного из плакатоведов мирового уровня из России. (Учитывая отношение к Майдану у соседей, эксперт попросил не называть его имени...) Вот какое эмоциональное письмо получили: 
Виктор, я вижу в ФБ совершенно уникальный материал. Он, конечно, грубоват, но передает всю гамму мыслей, идей, переживаний, эмоций.
 Свобода.
 Ничего подобного не знал Париж в 1968, ни Москва в конце 1980-х–начале 1990-х.
 Бесспорно, компьютерная эра отразилась в форме образов. Интернет позволил сохранить анонимность...
Протестные и критические нетиражные плакаты наших художников 90-х и начала 2000-х годов были по сути авторской графикой с элементами карикатуры, так как отражали личное отношение к реальности, а не позицию определенной группы.
 Социальный заказ отсутствовал.
 Я был на нескольких выставках московских художников, которые в начале 2000-х уже цензурировались. К таким работам я относился и отношусь достаточно критично.
 У вас в Украине, получилось иначе, потому я и напомнил Париж, Варшаву (Солидарность), отчасти Чили...
 Все определяет социальный заказ.
Собирайте. Сохраняйте.
 Если найдется хранилище в Европе — дай бог.
Это не должно пропасть. История нас рассудит.
А.




Плакатная революция в Киеве продолжается.

Сомнительно, что эта творческая волна исчезнет по завершению массовых протестов...

Нас ожидают удивительные открытия!

Н.Иванченко, музеевед

Использованы работы, отобранные на Конкурс народного плаката протеста

Індійський дизайнер Капіл Бхагат з Мумбая у своєму блозі проілюстрував дослідження вчених, обігравши їх прізвища. Плакати дуже прості, але від того не менш цікаві. Читати далі »