У ніч з 4 на 5 листопада окружна виборча комісія №95 ухвалила підсумковий протокол, у якому вкрала у Всеукраїнського об'єднання "Свобода" понад 2000 голосів на користь Партії регіонів.

Так, станом на 3 листопада на сайті ЦВК у виборчому окрузі №95 "Свобода" мала 14 044 голоси, а Партія регіонів – 16363. Станом на 5 листопада результат "Свободи" зменшився на 2024 голоси. Тепер на сайті ЦВК у націоналістичного об'єднання у зазначеному окрузі – 12 020 голосів, у Партії регіонів – 19 783.

Зокрема відомі дані щодо таких дільниць:

№559:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 160 голосів, 5 листопада – 126;

у Партії регіонів 3 листопада – 113 голосів, 5 листопада – 214.

№560:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 156 голосів, 5 листопада – 116;

у Партії регіонів 3 листопада – 129 голосів, 5 листопада – 238.

№565:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 100 голосів, 5 листопада – 59;

у Партії регіонів 3 листопада – 94 голосів, 5 листопада – 181.

№566:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 105 голосів, 5 листопада – 59;

у Партії регіонів 3 листопада – 106 голосів, 5 листопада – 214.

№568:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 158 голосів, 5 листопада – 47;

у Партії регіонів 3 листопада – 115 голосів, 5 листопада – 252.

№570:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 248 голосів, 5 листопада – 134;

у Партії регіонів 3 листопада – 169 голосів, 5 листопада – 363.

№571:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 289 голосів, 5 листопада – 142;

у Партії регіонів 3 листопада – 147 голосів, 5 листопада – 371.

№572:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 221 голосів, 5 листопада – 102;

у Партії регіонів 3 листопада – 148 голосів, 5 листопада – 347.

№574:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 221 голосів, 5 листопада – 111;

у Партії регіонів 3 листопада – 126 голосів, 5 листопада – 297.

№575:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 246 голосів, 5 листопада – 146;

у Партії регіонів 3 листопада – 196 голосів, 5 листопада – 377.

№576:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 201 голосів, 5 листопада – 118;

у Партії регіонів 3 листопада – 142 голосів, 5 листопада – 308.

№577:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 217 голосів, 5 листопада – 106;

у Партії регіонів 3 листопада – 166 голосів, 5 листопада – 359.

№588:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 230 голосів, 5 листопада – 123;

у Партії регіонів 3 листопада – 141 голосів, 5 листопада – 314.

№590:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 193 голосів, 5 листопада – 103;

у Партії регіонів 3 листопада – 202 голосів, 5 листопада – 317.

№591:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 139 голосів, 5 листопада – 72;

у Партії регіонів 3 листопада – 404 голосів, 5 листопада – 305.

№592:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 193 голосів, 5 листопада – 98;

у Партії регіонів 3 листопада – 202 голосів, 5 листопада – 368.

№600:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 50 голосів, 5 листопада – 26;

у Партії регіонів 3 листопада – 57 голосів, 5 листопада – 102.

№602:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 164 голосів, 5 листопада – 82;

у Партії регіонів 3 листопада – 149 голосів, 5 листопада – 197.

№605:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 142 голосів, 5 листопада – 73;

у Партії регіонів 3 листопада – 109 голосів, 5 листопада – 244.

№611:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 161 голосів, 5 листопада –69;

у Партії регіонів 3 листопада – 115 голосів, 5 листопада – 257.

№620:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 182 голосів, 5 листопада – 96;

у Партії регіонів 3 листопада – 51 голосів, 5 листопада – 289.

№623:

у ВО "Свобода" 3 листопада було 151 голосів, 5 листопада – 77;

у Партії регіонів 3 листопада –30 голосів, 5 листопада – 232.

На цих дільницях Партії регіонів разом приплюсували 3234 голоси, 1848 із яких вкрали у ВО "Свобода". Загалом же в усьому 95-му окрузі "регіонам" додали 3420 голосів, а у "Свободи" зокрема забрали 2024 голоси.

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" звертається до Центрвиборчкому із вимогою звірити дані підсумкового протоколу із протоколами з мокрими печатками, а також вимагає від правоохоронних органів покарати винних у фальсифікації виборів.

Ось http://video.i.ua/user/2594223/65093/387613/ відео підрахунку голосів на дільниці 588

Первая попытка.   Придя к власти, Партия регионов заболела весьма специфическим недугом – осенней предвыборной языковой шизофренией. Напомним, что ровно год назад, накануне местных выборов, регионалы вместе со своими коллегами по коалиции написали удивительнейший документ – проект закона «О языках в Украине». Авторы – Александр Ефремов, Петр Симоненко и Сергей Гриневецкий, прикрываясь Европейской Хартией региональных языков и меньшинств, предложили выполнить многострадальное обещание Януковича о придании русскому статуса официального.

Делать это они предложили через механизм «региональных языков». Подобный статус могли получить полтора десятка языков, и, прежде всего, русский. Механизм легализации предлагался простой, – если на некой территории – от села до области, 10% населения считает своим родным не украинский, то местный совет объявляет его региональным. Со всеми вытекающими последствиями – использованием его в образовании, науке, культуре, госуправлении, делопроизводстве и официальной документации с вышестоящими властными инстанциями. В документе было немало всяческих сюрпризов, о которых тогда подробно писал «Главком». Многие положения, конечно же, соответствовали европейской практике и принципам. Но некоторые откровенно прописаны только под русский. К примеру, отмена обязательного украинского языка рекламы, дубляжа фильмов и вещания на ТВ. Эти сферы как раз и были теми гаванями, где украинский хоть как-то использовали.

Как раз из-за откровенной антиукраинской направленности законопроекта его в пух и прах разнесла оппозиция, различные общественные организации и даже Национальная академия наук Украины. Дошло до того, что и Литвин призвал повременить с языковым законом. Спикер схитрил – отправил документ на экспертизу в Венецианскую комиссию. Та, как и ожидалось, дала ему максимально негативную оценку, и документ успешно «слили».

Второй заход.   Но, очевидно, новые выборы требуют новых языковых решений. Чем же пудрить мозги русскоязычным избирателям, если с реформами, экономикой и борьбой с коррупцией не получается? Конечно же, старым и проверенным языковым вопросом.  Возможно, мы не правы, и авторы нового законопроекта «Об основах государственной языковой политики» Сергей Кивалов и Вадим Колесниченко просто и бескорыстно защищают права русскоязычного населения и представителей других национальностей Украины. Может, они лишь пытаются имплементировать взятые Украиной перед Советом Европы обязательства, а избирательный фактор – это так, совпадение.

Честно говоря, за некоторыми исключениями, проект Кивалова-Колесниченко не слишком и отличается от предыдущей версии. Так, местами подмарафетили, уточнили дефиниции и определения, сделав возможным запустить процесс «регионализации» языков еще до следующей переписи населения.

 Итак, первая новела документа – статус регионального будут предоставлять тому языку из перечня, который во время переписи 2001 года 10% жителей региона назвали родным. Или же просто самые инициативные соберут подписи 10% жителей региона «за». Официально дело проворачивается через решение местного совета. Кстати, совет может внедрить региональный язык даже без 10% барьера, просто по своему усмотрению. Напомним, в предыдущей версии надо плясать от ответа на вопрос переписи о «языке преимущественного общения». Такого вопроса в 2001 во время переписчики не задавали, а потому выходило, что ждать с регионализацией надо было до декабря 2012 года и новой переписи населения. А это, как понимаете, уже после выборов 2012 года. Кому это тогда вообще будет надо?

Украинский – вон с экранов!

Из проекта-предшественника взяли и самые одиозные нормы о рекламе, кино и телевидении. Господа Кивалов и Колесниченко считают, что обязательный дубляж на украинском надо отменить, позволив дистрибьюторам самим решать языковой вопрос. Реклама на государственном языке также станет необязательной, а телеканалы сами решат, нужен ли им украинский. При чем, авторы документа даже поленились сравнительную таблицу написать к законопроекту, в которой каждый сразу же мог бы «просечь» изменения в законы о рекламе, телекоммуникациях и кинематографии. Их скромненько указали лишь в конце документа, гамузом вместе с другими поправками в переходных положениях.

 К тому же, авторы явно «запутались» в дефинициях. Итак, региональную языковую группу определили «как группу людей, что проживает в определенном регионе (населенном пункте) и имеет общий родной язык». Родной язык, по мнению депутатов, это – «первый язык, которым человек овладел в раннем детстве». Хотя тут же пишут, «что каждый имеет право свободно определять язык, который он считает родным». Какое то дышло, а не определение получается: родной язык - это тот, на котором ты начал общаться с пеленок. Но его ты можешь по собственному усмотрению изменить. Полная графомания без смысла, чтобы подогнать законопроект под имеющийся в переписи вопрос.

 Формально статус регионального смогут получить русский, белорусский, болгарский, армянский, гагаузский, идиш, крымскотатарский, молдавский, немецкий, новогреческий, польский, ромский, румынский, словацкий, венгерский, русинский, караимский и кримчацкий языки. Но не надо быть семь пядей во лбу, чтобы предугадать, что на областном уровне 10% барьер в основном дотянет лишь русский.

 И именно этот язык во всем юго-востоке страны, да и в центре, будет провозглашен региональным. В общей сложности, под «русский региональный» уже сейчас попадет 13 областей и регионов Украины: Крым, Донецкая, Харьковская, Луганская, Запорожская, Херсонская, Днепропетровская, Николаевская, Одесская, Сумская и Черниговская области. А еще и Киев с Севастополем. В Закарпатье с его 13% венгерского населения региональным станет венгерский, а в Черновицкой области – румынский (около 11% - родной румынский). В Крыму с 13% крымских татар крымскотатарский также получит статус регионального.

    А что, собственно, дает региону официальный статус «местного» языка? Даже невооруженным взглядом видно: достаточно. Фактически, на половине территории страны региональные языки будут иметь те же права, что и украинский. Язык в садике, школе, институте, суде, госучреждениях – региональный. Местные органы власти смогут работать на региональном, а также вести всю документацию и переписку с центром.

 Очевидно, что украинский с такими формулировками сразу же вытеснят на юго-востоке страны даже из тех сфер, где он до сих пор хоть как-то существовал. Добьет ситуацию уже упомянутые новации в сфере кино, телевидения и рекламы. На это авторы документа, скорее всего и надеются, ведь никто не удосужился привести хотя бы приблизительную смету всех этих новаций.

Миллионы на ветер.

Во многих областях, если даже не во всех, а, возможно, и большинстве райцентров, сразу же надо будет набирать армию всевозможных переводчиков. В некоторых регионах даже в рамках одного района может быть сразу несколько региональных языков, и на всех одновременно надо вести переписку. То же в судах. Конечно, с русским все проще, а как с остальными? А представьте, насколько должны вырасти штаты в центральных органах власти в Киеве, в каждом министерстве и ведомстве, ведь им документы тоже будут слать на региональных. Только представьте, как разбухнут суды, прокуратура и милиция. В какую копеечку все это влетит?

 Да и Верховной Раде надо будет бюджетец добавить. Там ведь разрешат выступать на региональных языках, а для перевода на государственный штат переводчиков тоже понадобится. И ЦИК может смело просить себе прибавку – избирательную документацию и бюллетени надо будет переводить на региональные.

 Европа себе может позволить подобную роскошь, а можем ли мы? Неужели в Украине все другие социальные вопросы решены, и единственный оставшийся – региональных языков?

 Авторы документа в объяснительной записке указали, что дополнительных средств из бюджета на все это не надо, мол, и так на Европейскую хартию выделяют. Но конкретных подсчетов никто не приводит. А в бюджете на 2011 год под Хартию значится всего 1,1 млн гривен. Даже по предварительным прикидкам для дублирования чуть ли не половины документов страны надо в десятки раз больше. Не говоря о зарплате переводчикам.

 Напоследок депутаты-регионалы таки умудрились подсунуть свинью и своему партийному лидеру. За искажение государственного языка они предлагают наказывать согласно 161 статье Уголовного кодекса. Так что, друзья, если закон примут, после первой же речи Николая Яновича уверенно подавайте на него в суд за неуважение к украинскому.

Це прецедент для всієї України. «Стаханов перший населений пункт України, де виборці вирішили відкликати обраних депутатів міської ради. Відкликають депутатів, які представляють Партію регіонів», - заявив депутат від БЮТ Мар'їн.

«На даний момент вже зібрано більше тисячі підписів. Відбулося засідання у місцевому виборчкомі. Вже прийнято рішення призначити перевибори на березень 2012 року», - повідомив він.

Нагадаємо, влітку 2011 року у Вищий адміністративний суд України надійшов позов проти президента Віктора Януковича у зв'язку з бездіяльністю глави держави при виконанні своїх передвиборних обіцянок, у тому числі обіцянок про податкові канікули для бізнесу і зниження ПДВ.

Для ефективної роботи будь-якому міністру потрібний щтат радників – спеціалістів, які фахово підкажуть, як вплине те чи інше рішення на розвиток усієї галузі. До їх думки дослухаються і нею ж часто керуються. Якщо міністрів українці знають хоча б в обличчя, то про радників навіть не задумуються. Хто ж такі радники: професійні консультанти чи сірі кардинали? Міжфракційне депутатське об'єднання Верховної Ради України  «Депутатський контроль» взявся це перевірити і надіслало до міністерств запити із проханням надати інформацію про тих, хто консультує їх очільників.

Абсолютним рекордсменом за кількістю радників є Міністерство інфраструктури – там виявилося 50 позаштатних радників. На другому місті Міненерговугілля – 38. Найскромнішим у своїх потребах виявився Мінкульт – всього один радник, та й той у штаті.  Загалом 14 міністрам «підказує» близько 220 радників.

З’ясувалося, що серед величезної когорти консультантів, що заповнили Міністерство інфраструктури, можна виявити багато дійсно цікавих персоналій. Одні активно просувають власні бізнес-інтереси, другі приховують свої прибутки, треті очікують «жирних» посад, а четверті — недолюстровані чиновники часів Януковича.

Кадрові працівники міністерство розповідають, що значна частина радників взялася з інвесткомпанії Dragon Capital, в якій колись працював міністр Андрій Пивоварский. Нібито перед ними поставлено завдання оцінити активи галузі і надати пропозиції щодо їх приватизації.

В Мінінфраструктури існує незаконна система додаткового матеріального заохочення керівної ланки та провідних аналітиків.  Також доплачують і радникам, що працюють на громадських засадах. Зокрема, ЗМІ неодноразово повідомляли, що радники міністерства, які раніше обіймали посади в компанії Dragon Capital – Олександр Мягкий, Андрій Мотовиловець, Олексій Соболєв, Іван Макушенко додатково отримують цілком конкретні суми – від 3 до 5 тисяч доларів США щомісячно. Ці факти ніяк не наважаться перевірити правоохоронці, хоча їх закликав розібратися з тіньовими зарплатами в міністерстві навіть міністр юстиції Павло Петренко.

Серед радників міністра інфраструктури числиться Геннадій Фукс – в минулому – депутат Запорізької облради від Партії регіонів,  у 2006-2010 роках – заступник голови ОДА з питань ЖКГ. Місцеві видання стверджують: власник групи компаній «Віннер Форд Запоріжжя – Інтрейд-Груп» активно оперував значними бюджетними коштами для підтримки бізнес-структур.  До прикладу, в 2009 році, зазначає одне із запорізьких ЗМІ, використав на це 6 млн. гривень. Як наголошував раніше сам пан Фукс, метою його діяльності, як позаштатного радника, є «перезавантаження системи співпраці влади і бізнесу».

Виявилося, що інфраструктура – це також сфера компетенції і Андрія Мухатаєва – колишнього керівника управління СБУ в Харківській області, який ще в 2006-2008 роках встиг «засвітитися» в низці корупційних скандалів та був звільнений з посади під тиском громадськості.

З Андрієм Пивоварським співпрацює і росіянин Євген Ромащин, який донедавна очолював компанію Ріната Ахметова «Сorum Group» . В міністерстві людина Ахметова курирує залізничний транспорт. Минулої зими Ромащин ледь не став новим керівником «Укрзалізниці». Він увійшов до трійки фіналістів конкурсу з відбору на посаду генерального директора "Укрзалізниці", втім суд визнав цей конкурс незаконним.

Колишній директор Іллічівського порту Юрій Крук, який не потрапив на останній етап конкурсу на посаду нового керівника підприємства, отримав посаду радника міністра інфраструктури Андрія Пивоварського у вигляді «втішного призу». Однак, він все одно намагається впливати на роботу порту, маніпулюючи трудовим колективом через свого партнера - голову портової профспілки Сергія Бризгалова. Нещодавно він навіть намагався стати почесним президентом порту. При цьому в інтерв'ю газеті підприємства «Іллічівець», Крук заявив, що «переконаний, що колектив не допустить, щоб в порт прийшли якісь варяги, люди абсолютно некомпетентні». З цього можна лише уявити, які поради отримує від нього міністр…

Найбільш одіозним радником Андрія Пивоварського є Артемій Єршов – найближчий друг та бізнес-партнер Сергія Льовочкіна. Артемій Єршов працював на багатьох посадах в фінансовій сфері – і майже скрізь його діяльність пов’язують із гучними скандалами та фінансовими махінаціями. Наприклад, він «засвітився» у  численних шахрайствах, що відбувалися у банку «Банкірський дім», який у міліцейських звітах фігурував як найбільший конвертаційний центр в Україні, оборудках із кредитами і використанням адмінресурсу  у банку "Кліринговий дім", афері з рефінансуванням банку «Надра», махінаціях із майном і грошима «Укртелекому» тощо.  Останнім його місцем роботи був "Сбербанк России". Зараз Пивоварський просуває свого радника Єршова на посаду гендиректора «Укрпошти».

Отже, інститут радників в Міністерстві інфраструктури перетворився на такий собі кадровий відстійник, де вирішують власні питання чимало людей із сумнівною репутацією. Здається, міністр інфраструктури не звертає на це уваги. Втім, зважаючи на постійні кадрові скандали, які стрясають міністерство через непрозорі призначення керівників найбільших держпідприємств транспортної галузі, питання радників дійсно здається дрібницею.

За матеріалами прес-служби «Депутатський контроль»
Надруковано в SKELET-info

На цю ж тему:
Артемий Ершов: участник финансовых махинаций и ставленник Левочкина