В США в штате Нью-Гемпшир
Епископом является гомосексуалист!

Самое интересное что когда его назначали
О его ориентации было известно духовенству.

Что ожидать следующим?

Со Службы я решил поехать отсыпаться  к родителям, ибо на новой хате суровая случка дяди Перфоратора и тети Болгарки спать не будет давать по утрам в будние дни минимум год.

В рюкзаке у меня польские грибы, проходя мимо «нашей рябы», я решил купить набор для бульона к грибному супчику. Решил пошутить: «Будьте добры, котячьей радости». Так как продавщица с утра была явно без утреннего оргазма, то увидев ее взгляд, я таки исправился и попросил бульонного набора, потом всунул в ухи музон и попер до хаты.

         Проходя мимо «гостинки», в тени разлапистых кленов, я ощутил нешуточный удар по шее, потом что-то потянуло вниз мой капюшон  реглана. Вытащив наушники, я услышал дикий вой, и еле вытащил из-за спины мохнатое ЗЛО..

ЗЛО на дерево скорей всего загнало собака, оно там пробыло так долго, что обессилено оттуда свалилось почти мне на голову. Оно было малое, худое и изможденное. Пришлось  по дороге купить молока, отдать его матери, а потом выловить суповой набор с бульона , остудить и отдать ЗЛУ, пока хавчик для него не купили.

Вот так надо мной пошутил БОГ за то, что я пошутил над неудовлетворенной сексуально продавщицей  и впустил ЗЛО в родительский дом… (((((

Мить. Спалах Часу. Й вже…

Моя скороминущість…

Я – епізод, сюжет,

Експеримент, сполучність

 

Скінченна.

                                                        Суєта

Тримає нас в лабетах -

Прискорює міста -

Розбещує планету…

 

Світ дріб'язкових справ,

 І метушні щодень – 

Як твань! Загруз - пропав…

Мовчи – анітелень!

 

******

Сердечний щем!... З-під вій

Вода…

                                                        Сузір'їв сонм

Згортається в сувій –

Чумацький Шлях… Це сон! -

 

Про вільнокрилий злет

У Всесвіт, до зірок,

Ширяння між планет

У Вічності…

                                                        Мій рок!

 

Сузір'їв хор вгорі

Бентежить… Щем!..

                                                        З-під вій

Сльоза… Вогнем горить!

Дрібні лелітки мрій

 

У вічність відліта;

Чумацький Шлях сувій

Свій розгорта… Літа -

Піщинками…

                                                        Подій

 

Потік стрімкіше… Й вже!

Час вичерпано.  Мить –

Скінченність -  я - сюжет

У Всесвіті…

                                                         Щемить!..

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109280098

ЭТУ ВЕЩЬ

Два Младенца

В животе беременной женщины разговаривают двое младенцев. Один из них - верующий, другой - неверующий. Неверующий младенец: - Ты веришь в жизнь после родов? Верующий младенец: - Да, конечно. Всем понятно, что жизнь после родов существует. Мы здесь для того, чтобы стать достаточно сильными и готовыми к тому, что нас ждет потом. Неверующий младенец: - Это глупость! Никакойжизни после родов быть не может! Ты можешь себе представить, как такая жизнь могла бы выглядеть?

Верующий младенец: - Я не знаю все детали, но я верю, что там будет больше света, и что мы, может быть, будем сами ходить и есть своим ртом.

Неверующий младенец: - Какая ерунда! Невозможно же самим ходить и есть ртом! Это вообще смешно! У нас есть пуповина, которая нас питает. Знаешь, я хочу сказать тебе: невозможно, чтобы существовала жизнь после родов, потому что наша жизнь - пуповина - и так уже слишком коротка.

Верующий младенец: - Я уверен, что это возможно. Все будет просто немного по-другому. Это можно себе представить.

Неверующий младенец: - Но ведь оттуда еще никто никогда не возвращался! Жизнь просто заканчивается родами. И вообще, жизнь - это одно большое страдание в темноте.

Верующий младенец: - Нет, нет! Я точно не знаю, как будет выглядеть наша жизнь после родов, но в любом случае мы увидим маму, и она позаботится о нас.

Неверующий младенец: - Маму??? Ты веришь в маму?? И где же она находится?

Верующий младенец: - Она везде вокруг нас, мы в ней пребываем и благодаря ей движемся и живем, без нее мы просто не можем существовать.

Неверующий младенец: - Полная ерунда! Я не видел никакой мамы, и поэтому очевидно, что ее просто нет.

Верующий младенец: - Не могу с тобой согласиться. Ведь иногда, когда все вокруг затихает, можно услышать, как она поет, и почувствовать, как она гладит наш мир. Я твердо верю, что наша настоящая жизнь начнется только после родов. А ты?

Неверующий младенец: - А что я, мне и здесь неплохо, вот поблагоустроить бы еще свое местечко, а там будь что будет, доживем - увидим, а то, что гладится, и поется, то это закон внутриутробного мира.

Верующий младенец: - Но мир сам по себе не может петь, так красиво, ты послушай какие Слова у этой песни, послушай, как Мама зовет нас с Любовью.

Неверующий младенец: - А что такое Любовь? Живем мы с тобой здесь и ладим, вот и хорошо.

Верующий младенец: - Жить-то можно, ползая в темноте, но я тебе говорю о свете, о том, что придет время, когда, увидев свет, мы с первым криком попадем к Маме и заплачем перед ней за то, что мы причиняли ей боль, и потом с благодарностью вольемся в новый мир.

Неверующий младенец: - Вот видишь, что уготовила нам мама - крик и плач, и я должен еще благодарить за это.

Верующий младенец: - Но это даст нам силы выжить при таком свете.

Неверующий младенец: - А зачем мне такой свет, чтобы я еще выживал.

Верующий младенец: - Чтобы затем жить вечно, не умирая, ведь не может быть так, что Мама нас выхаживает для смерти, не правда ли? (!!!) (с)

P.S. Всех христиан (не только католиков, а и протестантов и других, отмечающих Рождество сегодня) поздравляю с Рождеством Христовым!

 

Читать  хорошо...А вы вот видео посмотрите по ссылке!!!
ОСОБЕННО....ПЕРВОЕ
http://www.urantia.ru/interview/
Я В ШОКЕ!!!!!КАК КРАСИВО И ПРАВДИВО!!!
ХОРОШЕГО ВАМ ВСЕМ НАСТРОЕНИЯ, УДАЧИ И РАДОСТИ!!!
Интервью с Богом"
Однажды мне приснилось, что беру интервью у Бога.
«Так
ты хочешь взять у меня интервью?» - Бог спросил меня. «Если у тебя есть
время»,- сказал я. Бог улыбнулся: «Мое Время это Вечность. Какие
вопросы ты хотел мне задать?»
«Что больше всего удивляет тебя в человеке?»
И Бог ответил…
«Им наскучивает детство, они спешат повзрослеть, а потом мечтаю стать детьми опять…»
«Они теряют здоровье, зарабатывая деньги… а потом теряют деньги, восстанавливая здоровье».
«Они так много думают о будущем, что забывают настоящее настолько, что не живут ни в настоящем, ни в будущем».
«Они живут так, как будто никогда не умрут, а умирают так, как будто никогда не жили».

Его рука взяла мою, и мы помолчали некоторое время… И тогда я спросил…
«Как родитель, какие уроки жизни ты бы хотел, чтобы твои дети выучили?»

«Пусть знают, что невозможно заставить кого-то любить их. Все, что они могут сделать, это позволить себе быть любимыми».
«Пусть знают, что это нехорошо сравнивать себя с другими».
«Пусть учатся прощать, практикуя прощение».
«Пусть помнят, что ранить любимого человека занимает всего лишь несколько секунд, но залечить эти раны может занять долгие годы»
«Пусть поймут, что Богат не тот, у кого больше, но тот, кто нуждается В меньшем».
«Пусть знают, что есть люди, которые их очень любят. Просто они еще не научились выражать свои чувства».
«Пусть осознают, что два человека могут смотреть на одно и тоже, а видеть это по-разному».
«Пусть знают, что простить друг друга недостаточно, надо также простить самих себя».

«Благодарю за твое время», - сказал я робко, -
«Есть еще что-то, что ты хотел бы передать своим детям?»

Бог улыбнулся и сказал: «Пусть знают, что я здесь для них… всегда.»

Мне самой не верится - сегодня я посетила западную Украину и вернулась домой к обеду.Мы как-то очень быстро проехали 1000км. Или Бог нас хранил, или я задремала в дороге и время пролетело.... Не знаю.Впечатлений - много. Жаль что собрались туда когда беда в двери постучалась -нужно было раньше поехать, а у нас....."як тривога так до Бога".
Я не знаю - легенды или правда про это целительное место.Я не знаю поможет или нет. Но когда девочка которая плохо реагирует на окружающую действительность, с трудом ходит  и почти не разговаривает перекрестилась и сказала - "мне тут хорошо" - и уснула спокойно на моем плече (500км переезда для нее были очень тяжелыми) - меня впечатлило.

Я не знаю что будет завтра, но уверена что мы поехали не зря. И очень хочу еще туда поехать. Может на следующие выходные, если все будет хорошо.

P.S. Фотоаппарат не брала - посчитала кощунством в этом случае думать о кадре, когда нужно думать о другом. Много очень-очень красивого видела по дороге. Рассвет...красное яблоко поднимающееся из-за горы было совершенно необычного цвета. Туман в низинах... он был настолько локальный и густой что вспомнилось из сказки - "молочные реки, кисельные берега...". Мир так прекрасен!
Фотографии с сайта какого-то спионерила.. Когда все закончится - обещаю что поеду и сфотографирую сама как я это место вижу.

<}>  <{>

За гарний малюнок висловлюю подяку шановному "Prophet"...

Можливо, Ви сподівалися прочитати щось інше, але мені видалася доволі дотепною ця історія... Хотілося б аби Вам сподобався дещо... Незвичний підхід до теми, яка тут зачіпається... ))) Розумію що неоднозначно, а проте, як на мене, змушує замислитись. Приємного (таки сподіваюся) читання !!!

          Вона споглядала усе, що відбувалося довкола й міркувала собі: "І хто сказав, що тут буде коридор зі світлом в кінці? Може цей хтось, в метро давненько не катався? Такі тунелі лише там бувають. Ой, мамо, дурять же ж нас! Опаньки! Що я бачу! Еге-гей! Ха-ха. Я тут вгорі! Ось тут у вас над головами! Бовдури… Ото умора! Агов! Не треба до мого тіла підводити електрику… Ти, красунечка не надумайся цей шприц в мене вганяти!.. Дурепа. Все одно я вже тут, і назад не повернуся. Якщо б з ким поговорити, а то лікарі підуть вже скоро, зовсім нудно стане… Ой, дядечку, не треба кричати матом, що "ми її втрачаємо". Ви вже втратили. Ось вона я. І ось вона я лежу там перед вами. А нічого було п'яного анестезіолога в операційну пускати. Ой! А ти хто?"

         Красивий молодий чоловік виник нізвідки й завис поруч з нею в повітрі, закинувши ногу на ногу. Довге чорне волосся перехоплене чорною стрічкою,  трохи спадає на ліву щоку, прикриваючи одне око.  «А очі красиві… Чорні… Лише якісь нелюдські. І блідуватий чогось він, і в ганчірки якісь замотаний. Хіппі мабуть", - тривали міркування далі ... Вона відзначила деяку його привабливість, проте подумки нагадала сама собі: "Я рудих і зеленооких люблю".

         «Що, на всю лікарню знайшовся ще один п'яний анестезіолог?» – треба ж якось розмову зав'язати. Чоловік простягнув їй руку, почувши натомість: «Ні, шановний, я не танцюю. Лише співаю. До того ж, лише в туалеті і у ванні, коли нікого вдома немає. А ще погано готую, страшенно ледача, і не особливо красива. Але тепер це залишилося там. Внизу. Та скільки можна чіпляти на мене електроди! Все одно не оживе ця ваша кардіограма»!

- Підемо!

- Це ще куди?

- Підемо зі мною.

- Я запитала не "з ким мені йти", а куди! Різницю вловив? Ти взагалі хто такий?

         Він назвався. Вона переварила інформацію і дико розреготалася, страшенно образивши хлопчину.

-  А ти, сподіваюся, не від передозування помер, хлопчику? Придумав теж! Ой не можу! Сатана! Чого тоді не Господь Бог? Або хто там у вас?

          Натомість вона почула: «Не богохуль, молода діва»!  Поруч з нею виник ще один молодий чоловік .

- Та що ж таке! Поки жива була - так ніхто і увагу не звертав, а як померла, так оно вже другий клеїтся…

          Цей другий був дуже схожий на першого... Лишень увесь в білому з срібним волоссям і блакитними очима. Але вона сказала сама собі: «І все одно я люблю рудих і зеленооких»!

- Дай здогадаюся! Янгол!

- Пішли!

- Знову те ж саме. Підемо! Куди підемо, навіщо підемо? Мене і тут непогано годують!

- До Пекла. 

- До Раю.

- Хор хлопчиків. Який чудовий вибір, шановні. У вас там сьогодні день відкритих дверей, або ви рекламними агентами працюєте?

- Вибирай.

-  А ти мені, любий Сатана, не наказуй. Мені подумати треба. Ось, що я робитиму, якщо з вами піду!? Хоч з одним з вас? І як мені вибрати, що краще? У вас рекламнне оголошення або буклетик який не завалявся?

- Потрапивши до раю, ти очистишся. Тобі пробачено буде всі гріхи твої і возвиситься душа твоя…

- Так. З тобою все зрозуміло. Твої варіанти, Сатана?

- Суцільні насолоди і втіхи. Все, що прагнутимеш, чого душі твоїй тільки буде завгодно. А за хорошу службу, і тіло тимчасове дати можуть.

- Ніа. Тіло тимчасове мені не треба, он моє власне валяється.

- Не спокушай невинне дитя! Чорний біс! Чиста душа її і непорочна! Не слухай його…

- Я перший поруч опинився, Янголе! Моєю душа її буде!

      Сатана аж підвівся і показав Янголу кулак. Янгол відсахнувся, зробив дивовижний жест рукою і знову затягнув своєї.

- Зі мною підеш, спокій і умиротворення здобудеш. Інакше ходити тобі неприкаяною світом білим…

- Як до нас підеш, - нудьги знати не будеш! Радість і бенкет повсякчас! Не дивися, що Пекло - темне містечко! Там і своєї краси вистачає.

- Зможеш лікувати людей, силою, даною тобі від Бога у винагороду за віру…

- Отримаєш все, що побажаєш, за відмінну службу і пошану…

- Твоя душа житиме вечно…

- Зможеш вселитися в чиєсь тіло і жити на Землі…

- Спокій і мир.

- П'янка і гулянка.

- Радість і щастя.

- Веселість і бенкет.

- Віра.

- Вшанування.

- Постійність.

- Вічність.

- Доброта.

- Вигода.

- Знання.

- Сила.

- Розуміння.

- Влада.

- Якщо ти підеш до Пекла, - матимеш все це…

- Якщо підеш до Раю, -  матимеш все це…

- Знаєте що, хлопці? Набридло вас слухати. Як там добре, як тут добре. Напружуєте ви мене цим базіканням. Усе одно ви мені не до смаку. І цікавого, що у владі і славі, що у вірі і спокої мало. Так що, адью. Я пішла назад. Навчуся готувати, танцювати і співати. А щодо зовнішності я переборщила. Не така я вже і страшна. До того ж, у вас тут всі чорно-білі, а я люблю рудих і зеленооких…

<<<  >>>

       Зненацька кардіограма на моніторі почала танцювати, призвівши до "легкого шоку" в пристуніх лікарів. Після перебування протягом 10 хвилин у стані клінічної смерті дівчина почала оклигувати.

<<< >>>

- Знаєш що, - сказав Янгол.

- Га? – буркнув Сатана.

- Ми пролетіли.

- Ага. Знову нічия. Даремно лише горлянки надривали.

- Гаразд, пішли. Там по сусідству хлопчака якогось оперують. П'ять душ, що моїм буде.

- Гаразд, Янгол, парі прийнято.

{{{   }}}

За оригінальний текст (який і прислужився при створенні того, що Ви мали можливість прочитати), висловлюю подяку сайту "http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=654".

P.S. Прошу вибачення, якщо Ви сподівалися на продовження... Мого творчого пориву. Але на цей раз мені хотілося ознайомити Вас з чимось актуальним у контексті подій, з якими останнім часом довелося зіткнутися. Тож, мені видалися також цікавими наступні матеріали:

- Ніф, Наф, Нуф або як ними не стати ? < Раджу на це звернути увагу...

- Практичний МАХ на всі грипи,чи хай їм ГРЕЦЬ- Н1N1!!!

 Ще дещо...

Дружня порада: на хвилі цієї "інформаційної кампанії" не надумайте вигадати собі якусь хворобу (й така "капость" трапляється)...

... Бережіть себе і будьте здорові !!! )))...

Я крещеный. Был набожным, но не сильно верующим. Плохо мне стало чуть больше года назад. Чуть коньки не откинул. Врачи даже не смогли поставить точный диагноз. Колапс, сказали. Мать, после этого, своей рукой переписала мне несколько молитв (а точнее - 10). Каждое утро встаю и читаю молитвы. Начинаю с этой:

О, Пресвятая Владычица Богородица, небесная царица!

Спаси и помилуй нас грешных рабов твоих (перечисляю свое имя и имена близких) от напрасные клеветы и от всякие беды, напасти и внезапные смерти. Помилуй в дневных часах, утренних и вечерних, и во все время сохрани нас - стоящих, сидящих, на всяком пути ходящих, в ночных часах спящих. Снабди, заступи, покрой и защити, Владычица Богородица от всех врагов - видимых и невидимых, от всякого злого обстояния, на всяком месте и во всякое время - будь нам Мати Преблагая, необоримая стена и крепкая заступница. Всегда ныне, присно и во веки веков! Аминь!

Очень сильная молитва. Настолько очищает и помогает, что вы себе просто не представляете. И общение с церковью время от времени. Заучите, кому тяжело. Мне... ооочень помогло. Я сейчас настолько освободился от пут тьмы...

Солнца луч —

к творчеству путь

мне Богом был озарён.

Не могу сказать,

что мне лёгок был он —

у каждого он свой.

И нельзя сказать,

что пришёл к концу —

ведь у творчества нет конца.

Если стал на путь —

иди, не стой,

ведь если остановился — упал.

Дякую за малюнок шановному користувачу "ПИВОМАН"

 

Хоч би що сталося, не втрачай бадьорості.

Л. М. Толстой

 

        Тендітний голос скрипки розливався по кімнаті. Присутні бачили, що майстер не дуже схильний до розмови. В його мелодії вчувся сум... Ніхто не мав бажання якось порушувати плин того, що їм саме довелося слухати. Неприємний серпанок події непомітно відходив у небуття. Усе розчинялося у музиці. Погордість, прикрощі, сум. В усьому можна знайти прихований сенс...

        Гравець помер... Як йому і належало. Випадковість трапляється коли завгодно. А можливо, і не випадковість. Буття набуває своїх обрисів для кожної людини. Але об’єктивність потребує відповідного сприйняття. А це вже особиста справа. «Кожному – своє»... Чи «по заслугам». Залежить від смаку.

         Його улюбленою грою була «класична для цього часу» “DOOM”. Це заняття вимагало чимало годин, але навички знаходили належне ставлення і він призвичаївся до гри, до швидкої реакції, до того, що йому доводилося діяти відповідно до ситуації, яка складалася навколо.

         Бог дивився на душу, що “стояла” перед ним. Йому було якось не до вподоби відсилати її до Пекла, але усталений звичай, як і гріхи, що тяжіли над цією душею, вимагали підходу, в якому повною мірою було б окреслено Верховну Справедливість.

         Бог промовив:

– Ну що ж... Ти вдосталь грішив, а тому тебе не можна пускати до Раю. Але й справ добрих за життя чимало ти встиг зробити… Давай вчинемо з тобою ось що: ти можеш попросити аби Я виконав три бажання, які б викликали в тебе радість та втіху. Але опісля цього ти маєш відійти до Пекла.

– Передусім хотів би отримати IDDQD!

        Подібне викликало в Бога посмішку й він запитав:

– Добре, Я виконаю це твоє бажання. Яким же буде наступне?

– Мені хотілося б отримати також IDKFA.

– І що дозволило б тобі відчути щастя насамкінець?

– Нічого більше не потрібно. Лише дозволь вже потрапити до Пекла!!!

– Добре. Як забажаєш.

         Кімнатка для вартового була зовсім маленькою. Але це не заважало бажаючим трохи перепочити від буденних клопотів, лежачи на кількох стільчиках, зіставлених разом поруч зі стіною. Додатково для пошановувачів комфорту можна було брати з собою щось м’яке аби підстелити на час вартування (скажімо, ватяний тулуп). Але молодий чорт спостерігав за тим що діялося зовні через маленьке віконечко у дверях. Відсутність досвіду компенсувалася його наполегливістю. Партія нових душ прибула згідно з графіком. Перше чергування не повинно було принести якихось незвичайних пригод. Усе відбувалося саме так, як і повинно було бути згідно з розповідями “колег”. Інструкції щодо цього були цілком зрозумілими, а їх положення, - беззаперечними. Чорт відкрив ворота…

         Опинившись у вузьких переходах, він відчув знайому жагу та пристрасть, яка охопила усе його єство… Йому вже не вперше доводилося насолоджуватися цим виром, що дозволяв ніби опалювати самим лише поглядом усе що було навколо нього. Пекельні коридори не давали змоги місцевим “мешканцям” чинити гідного спротиву цьому непередбаченому нападу. А втім, сім кіл Пекла виявилися не готовими до подібних “маневрів”, що зумовлювалося і їхнім “технологічним призначенням”. Намагання якось забарикадувати переходи провалювалися через потужність зброї та непристосованість самих “барикад” до подібних “перевантажень”.

        Янголи були поінформованими про успіхи їх “потенційного колеги” на “пекельній ниві”. Вшанування обіцяло бути доволі урочистим. Трохи чи не усі зібралися для такої події. Сьоме коло повинно було виявитися особливо жарким, але його пристрасть була палкішою:

– Дякую тобі Господи! От і восьмий рівень!!!

Приціл модифікованої зброї спрацював відмінно.