Не полінувався і подивився другий півфінал відбору на «Євробачення-2018». На оголошення результатів глядацького госолування не став чекати — переглянув на Ютубі. Так от: щось такого, щоб супер-пупер не було. Дивився лише заради жартів Притули і Данилка.
Одним словом, велика ймовірність повторення «успіху» на «Євробаченні-2017». Alekseev, вважаю, має непогані шанси потрапити у фінал «Євробачення-2018». Але від Білорусі. А Україні потрібна або друга Джамала, або фріки. Як не талантом, то хоча б здивували б.

Ну а стосовно відбіркових конкурсів, думаю є шанси стати представником від України у Меловіна.

Пригадався гумористичний монолог Єфіма Шифріна про оголошення зі знайомства: «Шукаю жінку жіночої статі». Думав: як це? А після того, як на телебаченні підняли тему трансгендерів замислився. Виявляється, людей зі зміною статі багато. Так що такі оголошення з уточненням скоро стануть реальністю.

Хоча як в Таїланді поки нема. Але хто знає.

Анкета від дівчини. Пише: «Вирішила, що краще народити дитину, поки молода. А вже потім шукати чоловіка. Бо народити в 20 простіше, ніж в 50». На перший погляд, здоровий глузд в цьому є. Але те, що пише далі позабавило: «Народила для себе. Думала, що сама можу виховати. Але зрозуміла, що для сина потрібен батько. Щоб розказував про машини, про чоловічі справи». В результаті народила від першого ліпшого — але все одно змушена шукати чоловіка. Де тут логіка?
І навіщо виходити заміж, якщо можна найняти няньку?

Якщо є день закоханих, то чому нема дня самотніх? Несправедливо виходить.

Місяць на смарку. Хоча, може прибідняюся? На заводі був. По заброшці лазив. А потім хворів — тож, навіть якби кудись і захотів, все одно б не поїхав. Однак раніше був якийсь сміливіший. Міг просто так зібратись і поїхати... або у Білу Церкву, або в Бровари. Або полазити по закинутим об'єктам. Зараз продумуєш різні варанти, відшуковуєш причини і відмовки. Раніше був принцип: якщо дуже, хочеться — роби. А тепер: хочеться — перехочеться.

Добре, що хоч за інших можна порадіти. Хоча тут теж не однозначно, бо й самому хочеться кудись дременути.

Перефразую цитату з відомого фільму: ""Хто візьме білетів пачку... Той відвідає концерт задешево."

"Збери 51 бажаючих — і зекономиш на квитках!" А так, 250 гривень для концерту з зірками вітчизняної музики — це ще недорого. Навіть для ніщеброда.

Розповідали, що краще працювати закордоном. Навіть якщо робота буде непрестижна, зарплатня набагато вища, ніж в Україні. Один хлопець виїхав в Ізраїль — без професії, без великого досвіду. А тепер і своїм родичам допомагає, і на себе вистачає. Можна й на машину назбирати.

Хоча, може брешуть? Не про переїзд закордон. Про заробітки.

З зацікавленням слухаю програми про історію Києва. Часто натрапляю на такі передачі випадково, коли по радіо нічого цікавого, або коли не знаєш, чм себе зайняти.
І, здається, нічого нового не почуєш — а все одно цікаво.

От, на днях, по «Голосу Столиці» розповідали про історію Дарниці. Так виявляється, до 1920х років вона була окремим містом. І більше того — відносилась до Чернігівської губернії!

Як колишній шанувальник серії музичних збірок «Союз» цікавить: 61 випуск збірки вже вийшов? Якщо так, які там пісні?

Я перед сном ні про що не думаю. Лягаю і сплю. Нічого не заважає, ага. А так то як Сало написав: щоб далбайопи виздихли і платтячко хочу новеньке.
Всім добра! ;)