Хто затятий блогер, той зрозуміє що таке блогерські сумніви. Коли щось напишеш і будеш сумніватися, чи треба було публікувати. Або навпаки, не напишеш про щось - і теж сумніваєшся чи правильно зробив. Цього разу перший варіант. Ось вчора запостив в основному блозі про аварію маршруток з відео (тут про це також писав). Ну, що тут такого?! Але закралися сумніви. По-перше, такий допис - неформат. Це тут я можу писати про все: щоденник, думки, музику (хоча це не означає, що блог на i.ua засмічую - просто в основному блозі інший формат), а основний блог у форматі фоторепортажів. По-друге, вже зарікався не публікувати в блозі відео (особливо чужі), тому що або відео заблокують чи видалять, або в блогах змінять код вставки (що і трапилося з відео на i.ua - відео тепер не вставляються на livejournal).

Щоб не мучили сумніви треба було проаналізувати. І от, на конкретному прикладі, як вирішив.
1) Подія неординарна для міста (навіть потрапила до всеукраїнських новин) і, на щастя, відбувається рідко (хоча пів року тому теж було зіткнення двох маршруток). До того ж, стосується й мене (бо теж користуюсь маршрутками). Так що написати треба було.
2) Сам наряд чи б дістав матеріал (нафоткав). Та й на фотозвіт все одно б не вистачило. Тому без репосту відео не обійтись.
3) Постів із відео в блозі не дуже багато, і всі відеоролики активні (хоча з i.ua чомусь перестали працювати плеєри).
4) Якщо ж раптом що, то є текстовий опис.
5) До цього вже є 18 звітів підряд, так що засилля "литдибру" не буде.
6) Все одно нових фотозвітів поки не планую:( А писати про щось треба.

"Шо його казать, якщо воно канєшно..?"(с)

Чого після інавгурації президента Гройсман та міністр масово заявили відставку? Схоже на те, як щури тікають з човна, який тоне. Можливо, передчувають кораблетрощу? Так капітан поки ще не збирається пускати корабель на рифи. Хоча, може злякалися заяв про коригування курсу? Напевно образились через намір розпустити парламент? Або не хочуть працювати чесно (в це більше віриться). Інакше чим можна пояснити? Нашим можновладцям не притаманно подавати у відставку навіть за звинуваченнями у кримінальних справах та корупції. Зазвичай, міцно тримаються за крісла. А тут ні з того, ні з сього...

З острахом дивлюсь на свою кицьку. Особливо, коли згадую, що їй вже майже 4 роки. А свого попереднього кота, Рижика, майже забув. Дивуюсь, як люди довго пам'ятають своїх улюбленців? Пам'ять влаштована так, щоб замилювати гострі кути і спогади, які викликають сум або ностальгію. За 4 роки речі, які з ним асоціювались, тепер використовує кицька. Майже всі його фотографії залишились на старому компі. Важко в цьому зізнаватись. А що ж казати про інших улюбленців, яких вже більше 10 років нема. Ось, декілька днів тому батьки переглядали фотоальбом з фотками коте. А у мене ніяких емоцій. Не знаю, чому так.

Чергова річниця аварії на ЧАЕС. Черговий привід поговорити про Чорнобильську зону відчудження. Давно мріяв про нелегальний сталк, але мабуть доведеться відмовитись від затїї. По-перше, до багатоденних походів не готовий. Та й дорого це. По-друге, в одноденні або дводенні поїздки ніхто не ходить (а даремно!). І по-третє, охоронюваність з роками все краще і краще, а будівлі все більше руйнуються.  Ну а як же екскурсії? Вони дорогі і нецікаві. Там постановочні кадри, пам'ятники і популярні оглядові майданчики, без відвідування будинків. Та й в ту частину ЧЗВ, куди мріяв потрапити, не водять екскурсій. Тому так, мрію доведеться викреслити.