[Приєднана картинка] В душі моїй – несказані слова, Вона під ними часто знемагає, І тільки ніч безмовна правду знає, Яка то сила, вперта і жива. Вона в мені – як дивовижний світ, Що бавиться небесними вогнями, Змагається з холодними вітрами І тихим болем опадає з віт. [Приєднана картинка] Вертаюсь сто разів у світ п’янкої тиші, Бо інші всі світи до гіркоти чужі. Тут істина життя, тут пам’ять пише вірші, Тут грають почуття на клавішах душі. Вертаюсь сто разів в...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ...

Читати далі...

[Приєднане відео]

Всім - настрою, здоров'я та віри в себе !!! Усі негаразди минуться, проблеми вирішаться!!! Літо Літо! Нарешті! Воно настало! Довгоочікуване, тепле, золотаве, насичене дивовижними запахами стиглих суниць, малини, скошеної трави, дзижчанням бджіл над багатоцвіттям полів… Цілісінький рік ми готувались до поїздки на морське узбережжя. Доня збирала металеві гривні та монети по 50 копійок до скарбнички і мрійливо промовляла: - Це мені на море! Доня рахувала кожний день, що відділяв ...

Читати далі...

Це - о-с-с-сінь… Вітер копирсається в листі, підкидає його, граючись. І сміється, споглядаючи ті химерні танці, які жовтогаряче, золотаве і багряне листя витанцьовує, покірне його, вітру, примхам. Сміх вітру чудернацький, отакий: Ш-ш-шш!!!! С-с-ссс!!!! Х-х-х-хи-хи!!!!! Ха-ха-х-х-х-ш-ш-шшшша!!!!..... Ніби старенький беззубо щось промовити намагався, та закахикався. І це кахикання переходить в таке собі сміхошипіння. Раптом: Цок! – легенько по гілці… І знову: - Цок! Тук!.. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] ******* Листопадовий дощ - Монотонний мінорний мотив. Мжичить… Листя дощем опадає… ******* Коло… Кола на воді, По калюжах – дощ осінній. Колисає листопад природу. ******* Чоло похмуре в листопада, Мов купа брил –на небі хмари. Опале...

Читати далі...

Всім хто не відпочив на морі.... прошу насолоджуватись красою.А хто мав таку можливість, то може пригадати приємні, незабутні, чудові хвилини щастя [Приєднане відео]

[Приєднана картинка]

Особисто я завжди, скільки я себе пам'ятаю, віддавав перевагу сутінкам. От і сьогдні вранці прокинувшись я побачив за вікном одну з моїх улюбленних погод - низьке небо повністю затягнуте сірими хмарами.  І нехай таку погоду називають похмурою та депресивною - для мене вона приємна, тиха,  мякенька, сіра та пухнаста. :) В таку погоду на мене завжди сходить такий дивний приємний  спокій і умиротворення з ледь відчутним мінормин присмаком та почуття гармонії з оточуючою  природою...