Настав вечірній присмерковий сум,
Натхнення десь грайливо заблукало,
Не можу і не хочу дивних дум
Запобігти, щоб там зі мною стало.
Сьогодні мрії лоскотаво залегкі,
Літають в навколишньому просторі,
І я милуюсь ними залюбки,
І бачу світло в довжелезнім коридорі.
Та вже як є, то так я і залишу
І дихаючи збудженим повітрям,
Ці вірші дивні на папері запишу
І прочитаю, ще колись, у квітні.

Знову яблучна оскома, танець ватрою в ногах,
На душі і просто вдома сонце сходить на стогах.
Гори пишні від утіхи з Черемоша п’ють води,
Над потоком поміж вільхи загубилися сліди.

Давай зустрінемось в Карпатах, тут казка ще живе повір,
Тут ріки стрімко витікають і ніжно туляться до гір.
Давай зустрінемось в Карпатах, хай здійсниться жаданий сон,
У піднебесних дивних шатах серця заб’ються в унісон.


Одягли село і місто всі багряні кольори,
У калинове намисто нарядилися двори.
Чути музику знайому, осінь горам до лиця,
Завітай же у Карпати, хай здійсниться мрія ця.

Забрала ти мої сни.
Забрала аж до весни.
Не змогла перенести.
Що знала...
Не варто було іти.
Не варто було, прости.
Занадто стало химерних історій...

...Я знаю, але мовчу.
Глибоко у собі кричу.
Про те, як все могло бути інакше.
Та тільки як бачу тебе.
Твій погляд лікує мене.
Твій дотик пришвидшує мій пульс...

СКАЙ, альбом Нове життя, 2016  

 

Засніжене поле

Нема ні стежини

Ну що, моя доле?

На серці хмарини.

 

Зимове вбрання

Розкішне, сліпуче

Його подання

Морозом пекучим

 

Є листя зів’яле

Незібране вітром

Кохання спізніле

Немов у молитві

Буденність, мряка та зім’яті кучугури

Грудневий настрій, він такий понурий

Не вистачає cвітла, Сонця відчуття

У мовчазній пустелі не бува життя

Якого кольору небо,
А зорі що сяють в ночі
І сонце яскраве і ніжне,
В теплі весняні дні??
А ж кольори особливі,
Що змінюють наше життя,
Що поряд і разом із нами,
Залишаться на довге життя.
Це ніч випускного -
Теплого літнього дня,
Коли життя просте безтурботне,
А позаду відрізок життя.
Це сонця промінчик,
Що з за горизонne проб’ється,
В літньому лагері,
Після ночі без сну...
Чи просто кольори під настрій,
Ти х самих вікон в ночі,
Чи трави на світанку,
Чи водиці грози....
А є колір кохання,
Радості, суму і сліз,
Чи колір бажання,
Чи насолоди утіх.
Не знаю, не памятаю,
Можливо нема,
Та є, я точно знаю,
Без кольорів яскраве життя!!!!


Просто задумався, помріяв, згадав.... мене чомусь ностальгія хапає і тягне до себе, хочу рік назад!!! ))))

Осінь-Крез щедро сипле оздобами

Із бурштинів, топазів та золота,

Прикрашає калину рубінамі,

Горобину - намистом кораловим.

 

Вітер листя в обійми підхоплює -

Вихор пристрасний танго вогненного.

Раз-два-три... Дощова меланхолія...

Раз-два-три - ноти вальсу осіннього...

 

О, ці флейти та скрипки небеснії!

Саксофони надривно-пронизливі!

Розкіш скороминуща бентежная!

Світ святково-сумний - чари осені....

 

19.10.2009

 

Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved