хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «кгб»

Словарь агитатора - Идеологическое воздействие

Идеологическое воздействие - совокупность проводимых партийными, советскими и государственными организациями мероприятий с целью формирования у отдельных групп населения или конкретных лиц из числа советских граждан коммунистического мировоззрения, а у иностранных граждан - правильного и объективного представления о советской действительности.
Применительно к деятельности органов госбезопасности под идеологическим воздействием понимают влияние, оказываемое оперативными работниками, агентами, доверенными лицами на лиц, представляющих оперативный интерес, в целях их идейно-политического перевоспитания.
Идеологическое воздействие широко применяется при вербовке иностранцев на идейно-политической основе, в профилактической работе органов КГБ, в процессе воспитания агентов, в борьбе с идеологическими диверсиями противника и т. д.
(По материалам Высшей краснознаменной школы Комитета Государственной Безопасности при Совете Министров СССР им.Ф.Э.Дзержинского 1972г.)

СБУ - підрозділ КДБ СРСР? Про акцію, що відбулася.

Отже, акція відбулася.

Музика, яку я додав до цієї замітки, повинна нагадати те, про що багато хто з нас уже забули, а багато хто й не знав у своєму житті.

Акцію було розпочато 15 вересня близько 13-00 і завершено за пару годин.

Присутніх було, я б сказав, більше 100 точно. Різні ЗМІ називають кількість 100-200 осіб. Деякі учасники акції стверджують, що, рахуючи методом "по головах", визначили, що присутніх було приблизно втроє більш, ніж 100. Тобто, біля 300. 100 нараховано безпосередньо "по головах", потім співставлено розміри порахованої сукупності з розмірами скупчення присутніх загалом. Повідомлення таких джерел, як РІАНОВОСТІ, котрі кажуть про 50 осіб, слід вважати брехливими. Так само, як і неповні й тенденційні переліки організацій-учасниць, де зі зрозумілою метою акцент робиться на "нацыаналистических арганизацыях".

Насправді ж у підготовці та проведенні акції брали участь доволі різноманітні спільноти, від ліберально-демократичного "Нового громадянина" в особі Рибачука до "Свободи" Тягнибока. Сміливими та не без гумору витівками знову відзначилися активісти Громадянського руху "Відсіч", що з весни 2010 року перебуває у процесі самостворення і потроху доводить до свідомості розчарованих та збайдужілих співгромадян гасло: "Час дати відсіч!".

На особливу згадку заслуговують пристарілі люди з Київського товариства політв'язнів та жертв репресій, котрі на собі пізнали, що таке "порядок" по-чекістському та "дружба народів" по-імперському. Це багатолітні політв'язні Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Василь Овсієнко, Євген Сверстюк та інші. Антидемократичні зміни в державі та чекістського штибду дії працівників СБУ проти дослідників історії України змусили їх, людей, що пам'ятають жахіття НКВД-КДБ, попри старість і неміч, знову встати і вийти до стін осоружної колись будівлі КДБ УРСР де останні роки містилася ніби СБУ. В останньому тепер важко бути впевненим. Бо слова та вчинки її нового керівника Хорошковського більше схожі на слова та вчинки слухняного підлеглого шефа похмурої та кривавої слави Луб'янки. Присутня демократична молодь тримала в руках  диски з записами розсекреченої "секретної інформації", за яку розпочато тиск на істориків. У той самий час колишні політв'язні говорили, що носіями "державної таємниці" про злочини НКВД-КДБ є вони самі.

Гасла акції прошу дивитися також на фото в моєму альбомі.

http://photo.i.ua/user/1429445/210034/

Загалом, хоч акція і спричинена сумними та зловісними подіями, в процесі її  проведення довелося чути й бачити не тільки знаки обурення громадян, а й чимало гумористичного, сатиричнного. Адже дурість, навіть коли це дурість владноможних і є небезпечною, не може не вилкикати сміху у нормальної людини.

Попри це, хочеться звернутися до тих громадян, що ще не зрозуміли, які часи настали в нашій країні. Це не та влада, яку можна було ігнорувати та спокійно жити, покладаючись на власні сили. Це не та політика, котрою можна не ціаквитися. Ця влада зі своєю політикою, зі своїми вимогами, прийде в кожен дім, до кожного підприємства. Вона претендує і на плоди нашої праці, і на те, щоб визначати, що ми маємо право знати про життя в країні, а що ні. Ця влада дала обіцянки керівництву сусідньої країни, і тепер нас і наших дітей будуть "інформувати" так, щоб ми за правду мали будь-яку брехню, вигідну Кремлю, та за благо вважали будь-яку забаганку Кремля навіть тоді, коли вона небезпечна для України і її громадян. На все, що не вигідно Кремлю, буде накладатися табу. В самій Росії є, як виявляється, чимало людей, не задоволених тим, що керівництво їхньої країни грається за їх рахунок у великодержавну геополітику. Але вони вже нічого не спроможні проти цього вдіяти! Ми ж не все ще втратили.

Хто ще спить, але кого не приваблює животіння бидла та прислуговування беззаконню - готуйтеся до активного громадянського спротиву! Небезпечно чекати, доки в нас буде віднято можливості чинити опір. Про те, як воно колись було, мала нагадати пісня.

Тепер не час на відсторонене споглядання подій. Час на активні дії. Час дати відсіч!






Про події, що спричинили цю акцію, написано тут.

Герой Украины Богдан Сташинский. Непризнанный и презираемый.

                                                                                           

Богдан Николаевич Сташинский (род. 4 ноября 1931, Борщовичи, Пустомытовский район Львовской области)
  — галичанин.
Осуществил ликвидацию лидеров и других деятелей украинского националистического движения Льва Ребета
 (1957) и Степана Бандеры (1959). В 1959 году за участие в этих операциях был награждён орденом Красного 
Знамени.
«Знакомство» 19-летнего Богдана Сташинского с КГБ началось после поездки «зайцем» на поезде во Львов,
 где он учился в пединституте. Парня за безбилетный проезд задержали и... завербовали. 
. В 40-е годы ему грозило за это исключение из университета, и он согласился сначала «стучать», а потом 
и «устранять».
Свою карьеру в советской разведслужбе Сташинский начал с предательства собственной семьи. 
Сташинские жили в небольшом западно-украинском селе Борщевица и много лет были связаны с 
националистическим движением. Задержанный милицией за мелочь - Богдан быстро попал в тенета КГБ. 
Услышав на допросе скрытые угрозы в адрес своей семьи, Сташинский тут же рассказал все, что знал, об
 их подпольной деятельности. Через несколько месяцев он уже работал на КГБ под агентурной кличкой и 
принимал участие в уничтожении остатков украинского национально-освободительного движения.

   Ребет

...На третье утро после прибытия в Мюнхен Сташинский выследил свою жертву. Лев Ребет выходил из 
трамвая поблизости от места работы. Сташинский с завернутым в газету цилиндром, предохранитель 
которого был спущен, быстро опередил Ребета. 
(Этот алюминиевый цилиндр имел два сантиметра в диаметре и пятнадцать в длину и весил меньше двухсот 
граммов. Начинкой служил жидкий яд, герметично запаянный в пластмассовой ампуле. Яд не имел ни цвета, 
ни запаха. При нажатии цилиндр выстреливал тонкую струю жидкости. Перезарядить его было нельзя, после 
использования оружие следовало выбросить.)
Он стал подниматься по винтовой лестнице. На втором этаже Богдан услышал шаги внизу. Он повернулся и 
начал спускаться, держась правой стороны, чтобы Ребет прошел слева. Когда Ребет был на пару ступенек
 ниже, Сташинский выбросил вперед правую руку и нажал спуск, выпустив струю прямо в лицо писателю.
 Не замедляя шаг, он продолжал спускаться. Он услышал, как Ребет упал, но не обернулся. Выйдя на улицу,
он зашагал в сторону Кёгльмюльбах-канала и выбросил пустой цилиндр в воду.
Возвращаясь в отель, Сташинский снова очутился на Карлсплац. На этот раз он бросил взгляд на место 
событий. У дверей эмигрантской газеты уже стояли машины скорой помощи и полиции - немое подтверждение
 его успеха. Зайдя в отель, Зигфрид Дрегер немедленно выписался. Он направился на мюнхенский вокзал и сел 
в экспресс до Франкфурта-на-Майне. Во Франкфурте он переночевал в отеле "Интернациональ", после чего 
утренним рейсом "Бритиш Юропиэн Эйруэйз" вылетел в Берлин. В Карлхорсте он представил подробный 
письменный отчет. Ему сказали, что украинская эмигрантская пресса сообщила о смерти Льва Ребета 
"от сердечного приступа". Но Ребет еще успел подняться на два пролета и умер на руках коллег.

                      Бандера

В начале 1959 года Сташинскому было приказано ускорить операцию по устранению Бандеры.
Сташинский под именем Ганса-Иоахима Будайта четыре раза ездил в Мюнхен, выслеживая Бандеру. 
Орудием убийства был выбран такой же цилиндр, каким он уничтожил Ре-бета, но двуствольный, 
причем стрелять можно было из одного ствола или из обоих сразу.


Сташинский под именем Ганса-Иоахима Будайта четыре раза ездил в Мюнхен, выслеживая Бандеру. Сначала у 
него ничего не получалось, пока он не сообразил поискать псевдоним Бандеры, Поппель
(Poppel -нем., дурак, тупица), в телефонном справочнике. Там значился его адрес - жилой дом на 
Крейтмайрштрассе, 7. 
До самого октября Сташинский провел время в поисках подходов к дому( или гаражу), подбором отмычек и т.д.
На второй неделе октября 1959 года Сташинский в последний раз отправился в Мюнхен. С ним были новое 
орудие убийства, защитные таблетки и ингалятор, фальшивые документы. В час дня Сташинский увидел, 
как Бандера заезжает в гараж. Использовав свой ключ, Сташинский вошел в подъезд раньше Бандеры. Он
 поднялся по лестнице, рассчитывая, что атлетически сложенный Бандера тоже воспользуется ей, а не сядет
 в лифт. Однако, услышав на верхнем этаже женские голоса, он понял, что не может задерживаться на лестнице,
 и начал спускаться. На площадке второго этажа он остановился и нажал кнопку лифта. Он не был уверен, где
 находится Бандера. В этот момент женщина сверху миновала его, подошел лифт, а Бандера распахнул входную 
дверь подъезда. Сташинскому ничего не оставалось, как начать спускаться к выходу. Бандера нес в правой руке
 тяжелую сумку с продуктами. Левой он пытался вытащить ключ из кармана. Сташинский прошел несколько 
шагов по вестибюлю, а Бандера, успевший вытащить ключ, придерживал для него дверь ногой. Сташинский 
взялся одной рукой за дверь, повернулся к Бандере и спросил по-немецки:
- Что, не работает?
Бандера посмотрел на него и ответил:
- Нет, все в порядке.
Сташинский поднял свое оружие, завернутое в газету, и выстрелил из обоих стволов прямо в лицо жертве. 
Проходя в дверь, он успел заметить, как Бандера осел набок.
В который уже раз Богдан направился к каналу. Ключ он выбросил в канализационный люк по дороге, а оружие 
швырнул в воду. Затем он поспешно отбыл поездом во Франкфурт-на-Майне. Утром самолетом "Пан-Америкэн" 
он вылетел в Берлин.
Бандеру нашли не в вестибюле, где Сташинский напал на него, а на площадке между третьим и четвертым
 этажом. Продукты, которые были у него в сумке, не рассыпались. Следствие установило, что Бандера издал 
громкий крик. Лицо у него было в синяках и пошло черными и синими пятнами. Он умер по дороге в больницу. 
Вскрытие показало, что он был отравлен цианистым калием. Мощное оружие не привело к мгновенной смерти 
Бандеры.
За выполнение особо важного правительственного задания Верховный Совет СССР наградил Сташинского 
орденом Боевого Красного Знамени. В качестве «бонуса» Сташинский просит руководство разрешить брак
 с Инге Поль. Москва дает добро при условии, что немка переедет в СССР и начнет сотрудничать с 
комитетом. Инге соглашается, но, вскоре узнав, что их квартира на «прослушке», начинает уговаривать
 мужа сбежать с ней на Запад. В 1961 году она забеременела и сама вернулась в Германию. Их новорожденный 
ребенок неожиданно умирает, и Сташинскому разрешают съездить на похороны. Воспользовавшись 
последней возможностью сбежать, агент КГБ с женой рванули в Западный Берлин и сдались американским 
разведчикам.
Впоследствии был осуждён на 8 лет лишения свободы. Отсидел половину срока благодаря сотрудничеству с ЦРУ.
 В книге «Сколько стоит предать Родину» россиянин Дмитрий Прохоров утверждает, что после освобождения
 Сташинскому выдали новые документы и отправили в США.Дальнейшая судьба неизвестна.

Использованы материалы:
 1.Джон Стил - Убийца, разоруженный любовью
2.Александра Харченко - Жителей родины убийцы Бандеры до сих пор ненавидят соседи
3.Википедия
4.Google

В Естонії судять НКВДиста

Без строку давності. В Естонії судять 86-річного НКВДиста.
Прокуратура направила в Пярнуський повітовий суд справу 86-річного Яна Пяхна (Jan Pahn), якого звинувачують в причетності до депортації естонців до Сибіру наприкінці 1940-х років. Про це повідомляє газета Postimees.

Влада вважає, що Пяхна, що працював оперуповноваженим Хийумааського відділення міністерства держбезпеки Естонської ССР, навесні 1949 року брав участь у впізнанні 14 сімей, які підлягали висилці з острова Хийумаа. Це кваліфікується як геноцид і напад на цивільне населення.

Двох людей Пяхн заарештував особисто, а ще шістьох доставив в порт Лехтма, звідки їх наступного дня відправили до Татарського району Новосибірської області. Всього, за даними звинувачення, на підставі його свідчень до Сибіру було вислано 41 людину, зокрема вагітну жінку і двох дітей до 12 років. Вісім осіб померли на засланні.

Відповідно до естонського законодавства, участь в депортаціях вважається злочином, що не має терміну давності.

Можна тільки уявити скільки таких от пяхнів, котрі сотнями тисяч відправляли українців у Сибір та Казахстан, живе на нашій землі... (Як відомо в НКВД-КГБ "бувших" співробітників не буває.)

Фальшиві ветерани, або:де вони купили бойові ордени?

..

ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІЗ САЙТУ:http://www.mankurty.com "....фильм. Немецкий. “Безымянная. Одна женщина в Берлине”. Не уверен, что “Anonyma - Eine Frau in Berlin” переводится именно так. Может, просто женщина в Берлине. Режиссер: Макс Фарбербок В ролях: Нина Хосс, Евгений Сидихин, Ирм Херманн, Рюдигер Фоглер, Ульрике Крумбигель, Рольф Канис, Йёрдис Триебел, Роман Грибков, Юлиане Кёлер, Самвел Мужикян. Опять же, режиссера, кажись, именуют Фербербек. Не цеплялся бы к тонкостям произношения его фамилии - это у меня от уважения к его личности. Боже, сколько я видел уже фильмов о войне! Сколько я об этом уже читал! А тут лента о том, как в мае 1945 красноармейцы насиловали немок. Снятая немцем. Понятно, грязные дикие варвары, обезумевшая от безнаказанности и вседозволенности пьяная солдатня, несчастные немки. И, вы понимаете, все это в фильме есть и в достаточном количестве. И снято покрупнее. Отличный фильм! Нормального человека правда не раздражает. Раздражает вранье и бездарность, свойственные 99% попыток снять фильм про своих женщин и чужих солдат. Это он молодец, что пригласил русских актеров. Это он просто замечательно снял художественную правду. Потому что нехудожественную правду нам рассказывают лживые историки. Да и нелживые тоже. А попытаться осмыслить страшную правду дано не каждому. Этому удалось, как по мне. Фильм не дублирован титры в нем не наши под русскии фразами. Немецкого я не знаю и смотрел, вроде не понимая диалогов. Но все понимал. Чудо."(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІЗ САЙТУ:http://www.mankurty.com)

...............1945. У берлінську м*ясорубку кидають нові і нові совітські дивізії. У бійців вермахта закінчуються патрони , а сталінське м*ясо все пре і пре по власних трупах вперед....Не дивно - наступальний порив совітських солдатів підбадьорюють кулеметні черги у потилицю -  "заградотряди" НКВД підганяють піхоту, яка іде вперед по трупах "штрафників", що  своїми тілами мостили дорогу для танків та самоходок бездарного м*ясника Жукова...На вулицях Берліна гинули 16-річні...а ті., хто залишився в живих , потім грабували та гвалтували німецьких дівчат....і деяких навіть не пристрелювали ....- як писав сталінський поет Кольцов - "будєм ламать гордость немецкого народа!" І вони ламали...Якщо ветерану у 1945-му було ...ну, 15 - нехай. Сьогодні на дворі - 2010.Минуло 65 років...15 + 65 = 80...Подивіться на цих бадьорих дєдульок та бабульок! 

Ті , хто понюхав пороху та впіймав своїм тілом залізо  - давно вже в землі..Царство Небесне.      

А ці? У медальках ,орденах та опереточних погонах?.ХТО ВОНИ ТАКІ ???

До речі, СПРАВЖНІ фронтовики ніколи не чіпляли на себе "ювілейні медалі" - інакше вони б прирівняли себе до заградотрядників та карателів НКВД.

Ветеран, молодший за 85 - або примазався - або каратель.

Якщо людина принципово не говорить мовою держави, у якій перебуває - 

це або турист - або окупант. Вони борються за право поливати лайном нашу Батьківщину. Геть українофобів-недоумків з Ай - Юей! Що ,ми мусимо терпіти цих недоукраїнців? http://blog.i.ua/user/1213622/ http://blog.i.ua/user/3807/ http://narod.i.ua/user/2450557/ пише "Молодца 5 баллов!!! Давить бандеровщину!!!" Натискайте червоний хрест та пишіть усе ,що Ви про ЦЕ думаєте. Нащадки окупантів, НКВДшників , партєйців та заградотрядників.... Завезений люмпен - елемент...Ненавидять.

Вішають аватарки Сталіна та Сере-сере...

.

Українці, забанимо манкуртів!

Слава Україні!

http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1796

Гітлєр і Лєнін - блізнєці-брат*я!!! Обидва- кровожерні, схиблені на світовому пануванні. Один - "всємірной пралєтарськай рівалюції", інший- арійської раси. Обидва завалили власні країни трупами та залили кров*ю...Хоча за Гітлера(Шикльгрубера) у Німеччині люди людей неїли, а за Лєніна(Бланка) та Джугашвілі люди втрачали людську подобу під владою большєвіків... На жаль,як сказано у Писанні - мають очі та вуха - та не бажають бачити та чути.Тим гіршим буде зіткнення із дійсністю.

СБУ допитує колишніх спіробітників КДБ

Служба безпеки України допитує колишніх співробітників Комітету державної безпеки СРСР щодо обставин знищення головнокомандуючого Української повстанської армії у 1942–1950 роках Романа Шухевича.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив т.в.о. голови СБУ Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО сьогодні на брифінгу в Києві, відповідаючи на запитання журналістів.

«Вони допитуються з метою з’ясування обставин, в яких під час проведення військової операції 5 березня 1950 року у Львівській області загинув Р.Шухевич, і обставин таємного поховання його тіла», - сказав він.

При цьому В.НАЛИВАЙЧЕНКО зауважив, що колишні співробітники КДБ допитуються як свідки в рамках кримінальної справи, яку було порушено наприкінці осені 2008 року щодо знищення документів, які стосуються долі Р.Шухевича.

"Майдан".

Опять цветные события

Проснулся, покашлял, сижу пью чай, тут стучится  в асю приятель из Грузии (живет в Тбилиси) и пишет: "У нас революция". Я естественно сразу нырнул почитать, что происходит. Да митинг, да народ собрался флагами помахать, но сами оппозиционеры заявляют, что хотят максимум перевыборов парламента и уступок со стороны Саакашвили, и не хотят революции. Пишу об этом приятелю, а он мне в ответ: "Ты менталитета местного не знаешь, у нас важно не что говорят, а как говорят".

Почесал я репу и задумался, с менталитетом я действительно не знаком, но публичные заявления через СМИ лидеров оппозиции что-то да значат?

Провожу параллели с другим знакомым блоггером из Беларуси. Чувак был агентом КГБ, каким-то образом вылез из этой помойной ямы, но политические взгляды достаточно интересные и противоречивые. С одной стороны счетчик "До конца царства Путина осталось столько-то дней", с другой стороны твердая убежденнось в одном из постов, что альтернативы Путину нет.

P.S. Не знаю как Вас но меня политика интересуют все меньше, так как свиньи, толкающиеся у кормушки, никогда не были моим приоритетным интересом.

Рейтинг блогов
Сторінки:
1
3
4
5
попередня
наступна