Не можу сказати про себе, що дуже захоплююсь спортом, а так іноді запалююсь, як щось дуже виняткове: чемпіонати світу, чи там "Карпати" з "Шахтарем", чи Клички б’ються з кимсь тощо. Тобто я епізодичний вболівальник в спорті, як думаю і значна частина людей, чим вони чітко відрізняються від правдивих спортивних фанатів певних видів спорту.
Але на все моє життя запам’яталось враження від перших хокейних зустрічей збірної СРСР з командою "Канадських професіоналів". Хто цю подію пригадує - мене зрозуміє. Мальцев, Харламов, Петров і звичайно що Третьяк  - це були наші герої цих справді "ледових побоїщ", де перемагали то одні, то другі. Вболівали всі! Враження були неймовірні! В підсумку всіх зустрічей  перевага в перемогах була за хокеїстами збірної СРСР. З того часу радянський хокей  зайняв провідні місця в світовому спорті.
Ще пригадую, що одним з найбільш запеклих і незручних суперників збірної СРСР по хокею була збірна тодішньої Чехо-Словаччини, яка досить часто вигравала поєдинки цих збірних. І вже з тих часів мені запам’ятались чехословацькі хокеїсти якоюсь внутрішньою затятістю і злагодженістю команди. Певно далось в знаки слов’янський менталітет  у поєднанні з набутою німецькою організованістю за часи перебування в Австрійській імперії.
Цьогорічний чемпіонат світу по хокею в мене особливого інтересу не викликав, але дивився при нагоді матчі, бо окрім спорту зараз по телевізору і нема що дивитись для нормальної людини: в основному продукція в стилі "піпел все схаває" і безкінечні "рекламні паузи".
Звичайно, що найяскравішою подією цього чемпіонату була гра, коли збірна Чехії обіграла збірну Швеції у півфіналі - супергра та інтрига! Хоча були і ще доволі інтригуючи матчі, перемога у фіналі збірної Чехії над збірною Росії викликала буквально шок в усіх вболівальників, настільки це було неймовірно. Чому? Як чому!
Збірна Росії по класу була значно сильніша, значно! Там було зібрано весь цвіт російського хокею, у тому числі всі провідні гравці з НХЛ, тоді як у збірній Чехії все було до навпаки: чеські легіонери відмовились підтримати національну команду. Тому гра збірної Чехії була побудована переважно на вольових якостях всіх гравців команди і на тренерському таланті обрати правильну тактику гри.
В чомусь фінал світу між збірною Чехії і збірної Росії нагадувало бій між Давидом та Голіафом. І в неймовірному протистоянні збірна Чехії перемогла! Вітаю і щиро тішусь з того!
А тепер мушу дещо політизувати тему, Бо не я це почав. Ще в зустрічах радянських любителів хокею з канадськими професіоналами явно простежувалось політичне підгрунтя події, як колись Мюнхенська олімпіада для німців. Не обійшлось і цього разу без політиканства: на всі ігри збірної Росії на цьому чемпіонаті тренер команди Биков демонстративно носив причеплену георгіївську стрічку, тобто показував світу, як він шанує 65-ту річницю перемоги.
За канонами нагород, ознака нагороди дорівнює самій нагороді. Тобто стрічки з оформлення і орденську планку мають право носити тільки дійсно нагородженні. Масове ношення цьогоріч георгіївських стрічок в Росії не дивує - як би нащадки переможців мають на те право. Дещо дивним виглядало ношення георгіївських стрічок депутатами Верховної ради України і їм подібним, але най вже вислужуються...
Я про інше: право на нагороду потрібно підтверджувати! По заслузі - честь. А якщо заслуг нема - тоді і честі нема. Тоді це блюзнірство над нагородою.
Тому коли коментатор після завершення фінального матчу з хокею на чемпіонаті світу 2010 говорить, що цього року збірна Росії по хокею програла все, що тільки можна програти, у тому числі Олімпіаду та цей чемпіонат, то...
Ось якби збірна Росії виграла і на церемонію нагородження тренер Биков вийшов з тільки щойно причепленою георгіївською стрічкою, щоб на ній засвітило золото перемоги - ото був би жест! Гідний честі і слави кавалерів Ордена Святого Георгія.
До чого то я? А до того, що перш ніж чіпляти собі якусь відзнаку - задумайся, чи гідний ти її носити. І це всіх стосується, а не тільки тренера-невдахи Бикова - він тільки наочно продемонстрував, як не треба робити.
Бо нагорода походить від поняття "гордитись", це ознака, що люди тобою гордяться і шанують. Нагорода підтверджує право на особисту гордість, а гордість, як і честь, треба довести ділом, що вона насправді в людини є ЗАСЛУЖЕНО.

Богдан Гордасевич

Она взлетела к Олимпу французского кино с космической быстротой. Мировая известность пришла к Одри Тату с картиной режиссера Жана-Пьера Жене, известного по обе стороны Атлантики, «Сказочная судьба Амели Пулен» - в российском прокате: просто «Амели». Этот фильм не только удостоился всевозможных призов и номинировался в Америке на 5 «Оскаров», но и был признан лучшей европейской картиной 2001 года. Четыре «Цезаря» (!) - высших наград французской Академии кино - были присуждены «Амели» в Париже. И в значительной степени картина обязана этим поистине вселенским успехом юной Одри Тату, исполнительнице главной роли, провозглашенной «самым многообещающим молодым талантом». Кто же эта девушка, покорившая самого «Цезаря»?

(Задовбали мене всі тим Табачником! Кого піарим? Стільки уваги г.. на палочці!
Ось що треба обговорювати! Читайте!)
 
«Вертеп» – поема Григорія Чубая

Nihil semper suo statu manet.
Ніщо не лишається постійним у своєму становищі.
(латинська мудрість)
[ далі ]

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Джерело: fakty.ictv.ua

Гарна стаття у фактах, але трішки з вихилясом не в той бік. Передбачити війну з Росією міг будь хто, не лінивий, який би хоч трошки поцікавився українською історією. Дві дати випали на 2014 рік:

-        200-та річниця Великого Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка;

-        360-та річниця Березневих статей Богдана Хмельницького.

Нагнітання напруги в суспільстві, аби залякати народ і забути саму можливість щось святкувати простежувалося увесь 2013 рік і з наближенням цих дат щоразу зростала.

Двома сторонами у конфлікти РФ виразно намагається зобразити українців Сходу і Заходу. Тобто саме РФ „підігріває протистояння” і є „третьою” стороною у конфлікті. Щоб розвести дурнів до цього приплітають німців, або американців, або міфічного „когось”.

Заяви Крембля про „збереження територіальної цілісності України” на офіційному рівні з одночасним розповсюдженням через агентів чуток, що війна припиниться, як тільки рашисти відіб’ють 8 областей, є звичайною брехливою політикою московітів.

Треба вітати заяви Президента України про федералізацію, чи децентралізацію. Ця дія дійсно припинить конфлікт, як тільки 24 адміністративні одиниці РФ перейдуть до юрисдикції України.

У РФ, - правда, це те, що друкують.

В Україні, правду цінують, хоч вона і в кожного своя. В нас кажуть, що істина у Бога. Але саме життя, вже десятки років іменем бога стверджує: „Україна є!!!”

Завдання українцям – не відмовлятися від свого власного, від земель политих кров’ю і потом наших предків. Захищати власну правду, гуртом стояти за істину і не сидіти Солохою. Не прогавити власну долю. Діяти, діяти, діяти.

Для перемоги, треба знати душу українця. Її, як ніхто інший знав знаменитий на увесь білий Світ мольфар, Михайло Нечай. Характеризуючи немаленьку частину українського етносу, а саме, гуцулів, Михайло Михайлович каже:

"Гуцул – це часточка України... 

Гуцул завжди за правду був готовий вбити будь-кого 

або знищити себе. 

За правду він готовий іти у вогонь і воду"

 

Як тільки, українці урядовці перестануть брехати, а на чисту воду виведуть лідера сусідньої держави, злапуючи його на брехні 33 рази, перед Світом, осібно перед Світом українців України і Кацапстану, московській владі гаплик. Справа лише в часі, який прогавити не можна, та в бажанні кожного громадянина Світлого Світу!

Як справедливо зауважив Михайло Саакашвілі, Пукін готується до стрибка, в якому зламає собі шию.

За Михайлом, головним завданням українців, це не наробити шкоди собі самим. http://intvua.com/news/115824-saakashvili-putin-gotovitsya-k-pryzhku-v-kotorom-slomaet.html   

І врешті решт час вже людям почути молитву Великого Тараса:

„Роботящим умам,
  Роботящим рукам
  Перелоги орать,
  Думать, сiять, не ждать
  I посiяне жать
  Роботящим рукам”.

Тоді і нові Хмелі-генералісимуси знайдуться, і зірка України засяє з небаченою силою!

Слава Україні!!!

Решил протестировать поиск блогов на Гугле, ну и естественно ввел название своей последней заметки и в ссылках вдруг вижу свою заметку, слегка измененную, но под другим авторством. Вот и думаю, огорчаться, что мое творчество украли, или радоваться - раз воруют, значит не плохо...

Я просто залишу це тут

Спустя месяц наткнулся на работе на сей текст, коим мои коллеги так сказать увековечили меня при жизни

 

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Треба взяти чоловікам України на озброєння улюблене кредо, підло вкраденої кремлівськими терористами і брехливо засудженої, навіть без дотримання протиправних законів РФ, Надії Савченко: „Бачу ціль – не бачу перешкод!” https://www.youtube.com/watch?v=6GWePLY1T-M

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}