хочу сюда!
 

Ириска

31 год, овен, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «закон»

День Українського Добровольця

Дякуємо тим, з ким опліч-о-пліч захищаємо країну від ворога!

Смерті на дорогах: в чому винна держава

Україна впевнено посідає одне з перших місць в Європі за кількістю жертв ДТП. За п'ять років на дорогах нашої країни загинули приблизно стільки ж людей, скільки – за час війни на Сході України. Смертельних ДТП в Україні в п'ять разів більше, ніж в країнах Євросоюзу. Щороку в Україні в дорожньо-транспортних пригодах гинуть понад 3 тисячі осіб і понад 30 тисяч отримують травми. Щорічно через ДТП країна втрачає 5 млрд доларів або 2,5% ВВП. Ключових чинників, які формують таку жахливу картину, три: погані дорогі, безпечність водіїв і відсутність належного технічного контролю транспортних засобів. Причому навіть відремонтовані траси і повне дотримання правил не може служити гарантією безпеки на дорозі.



Чому так відбувається?
Напевно, кожен з нас хоча б раз у житті хапався за голову, перш ніж сісти в старенький маршрутний автобус. Або, опинившись в таксі, відчував шокову терапію, оцінивши, що твориться в салоні авто.
Але чи багато хто з нас ставив собі питання, як такі транспортні засоби могли опинитися на дорозі? Хто "зробив" ці машини повноправними учасниками дорожнього руху? І як взагалі цей автомобіль або автобус змогли пройти сертифікацію або технічний огляд? Колеса, які відвалюються на ходу, і "дивовижні" двері "маршруток", які самостійно відкриваються, і, як наслідок, маса ДТП, причиною яких вказана "технічна несправність" або "втрата управління" транспортним засобом.
Чому такі цифри?
За офіційною статистикою кількість ДТП і постраждалих в них за минулий рік збільшилася майже на 20%. При цьому, якщо вірити цифрам, кількість відремонтованих доріг збільшилася приблизно на таку ж цифру. Парадокс? Насправді, причина в монополізації сфери обов'язкового технічного контролю та сертифікації транспортних засобів, яка практично зупинила роботу цієї галузі, перетворила її на фікцію.
Обов'язковий технічний контроль в Україні здійснюють підприємства, які акредитовані і внесені до Реєстру суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю.
На один автомобіль при технологічно правильному огляді в середньому йде близько 20 – 30 хвилин, – каже експерт Ігор Черненко. – При повному завантаженні у 8-годинний робочий день одне підприємство може обслужити близько 24 машин. На 20 робочих днів – виходить близько 480 автомобілів. Зараз же ми знаємо, що є підприємства, які видають 2600 протоколів обов'язкового технічного контролю в місяць. Це просто нереально.
Що стосується сертифікації, то ситуація тут критична.
Раніше в Україні було 57 підприємств, які здійснювали сертифікацію і були "уповноважені" Міністерством інфраструктури України. Зараз таких залишилося 10. Але при цьому кількість виданих сертифікатів, а всі транспортні засоби (як нові, так і старі) зобов'язані пройти сертифікацію, неухильно зростає. При цьому експерти галузі запевняють, що, з огляду на завантаження підприємств, при кваліфікованому технічному огляді автомобіля, це просто неможливо фізично.
"Доходить до того, що деякі центри пропонують клієнту вислати фотографії та дані автомобіля, а самі своєю чергою зобов'язуються також поштою надіслати документи пройденої сертифікації", – каже Ігор Черненко.
Страждають люди та репутація
В результаті страждають не тільки учасники дорожнього руху, а й міжнародна репутація України. Ситуація, що склалася у сфері техоглядів і сертифікації автомобілів, всерйоз стурбувала європейських партнерів. Представники провідних європейських компаній, що постачають обладнання для техоглядів і сертифікації транспортних засобів, ознайомившись з ситуацією в Україні (під їх маркою продовжують завозити або непрацююче, або обладнання, яке вже відпрацювало своє), звернулися з листом до Кабінету міністрів з проханням вплинути на поточне положення справ. Наступний крок – подача позовних заяв до суду.
Чимало критики викликав і проєкт Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, з іншого боку". На думку експертів, прийняття цього Закону призведе до монополізації ринку, а його норми не відповідають вимогам Європейського Союзу.
"Як це часто буває, благими намірами вимощена дорога в пекло, – каже Черненко. – За красивою вивіскою ховається велика монополізація ринку, яка відбувається вже зараз. Якої просто потрібно надати законну форму. У підсумку ми отримаємо те, що вже маємо, але в набагато більших масштабах – фіктивні фірми, липові техогляди і сертифікації. І, як наслідок, збільшення кількості ДТП та смертей".

Новий закон «Про Службу безпеки України»

Голова Служби безпеки України Іван Баканов сподівається, що Верховна Рада вже найближчим часом розгляне проект Закону «Про Службу безпеки України», поданий Президентом 10 березня. Документ містить системні нововведення, які дозволять українській спецслужбі перейти на якісно інший формат у своєї діяльності.

«Глава держави визначив цей законопроект, як невідкладний. І я маю надію, що Верховна Рада розгляне його досить швидко. Адже у нинішніх умовах, коли Україна протистоїть багатьом загрозам, як зовнішнім, так і внутрішнім, реформа СБУ з кожним днем набуває нової актуальності. Це не просто законодавче питання, а можливості для більш ефективної роботи Служби і, як наслідок, покращення безпеки всієї держави», заявив Іван Баканов.

Він додав, що вважає законопроект збалансованим, адже той враховує кращі світові тенденції побудови ефективних спецслужб та власний досвід СБУ із протидії гібридним загрозам.

Сам законопроект № 3196 був зареєстрований 10 березня. Ініціатором подання виступив Президент України Володимир Зеленський. Проект закону було підготовлено на базі документа, що розробили фахівці СБУ і подали до Офісу Президента у жовтні 2019 року, де він доопрацьовувався в форматі засідань робочої групи. У його фінальній редакції також враховані ключові пропозиції міжнародних партнерів.

Серед основних новацій законопроекту: розмежовує компетенції СБУ з іншими структурами сектору безпеки, визначає нові пріоритети в її роботі. Також Служба відмовиться від невластивих їй функцій. Відбудеться демілітаризація СБУ з впровадженням її гнучкої структури.

Служба зосередить свою увагу на контррозвідувальній протидії загрозам державній безпеці, кібербезпеці, боротьбі з тероризмом, захисті державної таємниці тощо. Також передбачається істотне посилення інформаційно-аналітичної складової у діяльності СБУ, перехід від реактивного підходу в роботі до проактивного та ризик-орієнтованого.

СБУ не займатиметься боротьбою з економічною злочинністю, проте зосередить увагу на захисті об’єктів критичної інфраструктури.

Відбудеться поступове скорочення чисельності СБУ: з 27 тис до 15 тис осіб. При цьому покращиться рівень соціального забезпечення співробітників, їх грошове забезпечення, яке наразі є найнижчим серед силових структур, та буде підвищене після реформи до рівня НАБУ, ДБР та інших новостворених антикорупційних органів.

Планується посилення парламентського та громадського контролю над діяльністю Служби безпеки України. Окрема увага буде зосереджена на мінімізації ризиків політичного втручання у діяльність СБУ.

Вісім мільярдів дядечок Лю

Коротше, ми тут нерозважливо пішли в наступ, уяви не маючи, прото кого поперли, і через це скоро нам жаба цицьки дасть. Та й хто нас підзудив іти у той наступ дурний? Чи не варт було б замиритися та й ходити по-сусідськи один до одного по чарці перекинути? Так ні...

Добре, все ж таки краще емоції кудись у шухляду засунути, та й викласти цю халепу трохи докладніше. Щоб і самим стало зрозуміло, що до чого і чому.

Так от, з ким ми маємо справу на цій землі? Я маю на увазі - на Землі, з великої літери. Ясно з ким, з природою. Чому з «ким», а не з «чим»? Та «з чим» сказати вже й язик не повертається, бо ж занадто вона премудра.

Ну от наприклад. Я радий був би позбутися всіх і жити собі десь робінзоном, щоб оці писки не бачити навколо. Обридло, чесне слово. Постійно відчуття, що ти від когось залежиш. Для мужчини таке відчуття іноді так в кишки впивається, що мужчина від цього йде та й напивається, пробачте за риму. А живи собі на тихій луці під деревами, та в хижці, та рибки собі влови, моквочку ото висмикни, земельку струси та з’їж... Так ні. Ця премудра природа змушує нас жити вкупі. І залежати від чортової уйми інших двоногих істот.

І з жалем констатувати, що той славнозвісний Робінзон таке собі життя більш-менш стерпне налагодив тільки завдяки всякому знаряддю та інструментам, які встиг з корабля розбитого на берег перевезти. Вже не кажучи про всі його знання, якими він користувався аби якось прожити. Теж не на пальмі вони виросли і на голову впали. Також інші двоногі його всьому навчили і до всього привчили. Тобто був начебто незалежним, залежачи від них усіх.

Коротше, висновок – сумніший за сумнішого: без людей ти не людина. Оце такий закон природа нам прирекла, і спробуй його порушити... Кара Божа, чесне слово.

І от, живеш вкупі з усіма і тільки й дивишся, як та природа з нас глумиться. Ну, те, що змушує нас все отримувати від цієї купи, то ще так-сяк можна з цим примиритись. Але ж мусиш і на них працювати. «На благо суспільства». Отакого ярма на шию бідного трударя накинути... Ну, не посперечаєшся...

А загалом, підсумувавши, бачимо, що два закони ми маємо від природи, двома ланцюгами вона нас прикувала один до одного: мусимо отримувати і мусимо давати. А якщо ні, – то на себе й нарікай. Коли навіть встигнеш вмерти, не діставши тим ланцюгом по чому попало, - так діти тебе колись згадають, «незлим, тихим словом».

Ну, щодо отримання, то особисто я згоден. Хай дають, я ще й комору до хати прибудую, щоб було куди складати. Та й усі ми, власне, згодні. Відразу як засвітить щось собі отримати, – ось воно вже мені й моїм здається, а коли не попало мені, то так, неначебто твоє прямо тобі з рук забрали. А от якщо з боку закону природи на це отримання подивитись, то тут вже не жарт: взяв не по мірі своїй, - то вже кому суд людський, кому совість, а кому й нащадки суддями будуть. Не минеться. Без терміну давності.

А от давати... тому ж суспільству... Тут вже як у відомому жарті про гроші в борг: береш чужі і на якийсь час, а віддаєш – свої і назавжди. І хто судитиме, – дав ти все, що повинен дати, цьому збіговиську, що суспільством зветься, чи так, аби очі замилити? Тільки сам собі й суддя чоловік.

А що я? Я б і радий іноді попрацювати на громаду, і зробити все як годиться, але ж я не сам. У мене ж внутрішній голос є, який, куди не повернись, а він: «Ти що – каже, - здурів? Ти ще мало зробив для них? Тобі що, більше всіх треба? А здоров’я – ти про нього подумав?» Та крім цього причепи ще й жінка ж є: «Ти де це лазив? На «общєє благо» час прохвинькав? А я? А діти? А ти вже місяць як обіцяв...», ну і так далі.

Тобто, що не кажи, а другий ланцюг у нас занадто гумовий. Розтягується безсовісно і робить з усіх нас юрму егоїстів, яким жорсткий закон природи: «як не вкладатимеш в суспільство – всім капець», - ні шию нам ярмом не натирає і ні в руки кайданами, ні в печінку совістю не в’їдається.

Проте хай би вона, та природа, мене самого за це їла, бодай подавилася б, - а то ж кругову поруку влаштувала. Ти чогось не доробив, гвинтку не догвинтив, - а та гвинтка не тобі гикнеться, а десь на краю землі комусь у це саме угвититься і прокляттями та злістю по всьому світові відлунням піде. А потім син твій колись, полаявшись з усіма, править додому та й думає, - і чого це люди такі всі злі поставали?..

От і смажить нас усіх, без олії, на цій землі, як на пательні, через ті гвинтки. Ну, ясно що не гвинтки винуваті, а закон тієї премудрої природи, щоб жити усім вкупі. І як це не гидко, – залежати від усіх. Ми ж так вже обсіли землю павутинням наших зв’язків, що ніяким віхтем її не зметеш.

І що далі, то гірше. Якщо раніше я залежав лише від того дядечка Лю, який в своєму занюханому Дзиндзяні якомусь склепав щось на третій зміні, щоб це «щось» мені на голову впало, то тепер цих дядечок Лю вісім мільярдів на мою голову.

Смажимося, одним словом. А далі що буде, то краще вже й не загадувати. І при цьому, що дивно, і не відчуваємо як нас загнуздало. А навпаки, наче віжки насправді в нас у руках, і ми собі «цоб» та «цабе», - і один на одного, і на землю, і на природу. І в захваті бойовому від того, що наступаємо і наша бере... На кого «наступаємо»? На Природу? Тю...

 

 

Польские СМИ озаботились инициативой об отмене пенсий...

Польские СМИ озаботились инициативой об отмене пенсий и соцвыплат для украинцев с двойным гражданством

Недавнее предложение Минсоцполитики Украины лишить украинцев, получивших паспорт другого государства, пенсии, а также ряда субсидий и социальных выплат, попало в заголовки польских новостных изданий и интернет-ресурсов (https://jagiellonia.org/rzad-zelenskiego-chce-odebrac-swiadczenia-emerytom-posiadajacym-paszporty-obcych-panstw-i-karte-polaka/).



Польская сторона обращает внимание на подчеркнуто дискриминационный характер инициативы. Так, согласно списку рекомендаций по оптимизации процедуры державных выплат, предложенных начальником Управления государственной социальной помощи Минсоцполитики Альона Харченко в дополнение к закону "О верификации и мониторинге государственных выплат", поводом для лишения пенсии и соцвыплат является также наличие у некоторых украинцев Карты поляка. Данный документ упрощает процедуру оформления долгосрочной визы и даёт право на получение социальной помощи и льгот от польского государства. Однако при этом Карта поляка не предполагает польского гражданства в этой связи не является основанием для выплаты ее обладателям пенсий из польского бюджета. Таким образом, отказывая украинцам с Картой поляка в пенсии и социальных выплатах, украинская сторона фактически бросает собственных граждан на произвол судьбы, лишая их средств к существованию.

Еще одним камнем преткновения стало предложение ограничить начисление пенсий и субсидий украинским гражданам, которые являются членами политических и общественных организаций, "угрожают национальным интересам Украины" и, выступают против не менее резонансного закона о языке, а также подвергают сомнению территориальную целостность Украины". Теперь уже всколыхнулась украинская общественность, задавшись вопросом: какие цели на самом деле преследуют авторы законопроекта и против кого он направлен? Не нужно быть экспертом, чтобы оценить заложенный в этом пункте потенциал для борьбы с оппозицией и оказания давления на общественные институты и организации, чья позиция противоречит официальной, а само существование неудобно нынешней украинской власти.

Таким образом, разработанные Харченко и ее ведомством рекомендации значительно искажают первоначальную суть закона "О верификации и мониторинге государственных выплат" и в корне меняют его функционал, превращая прогрессивную инициативу в инструмент карательной и дискриминационной политики. Кроме того, новая трактовка закона подрывает внешнеполитические успехи Украины, обостряя противоречия в отношениях с Европой и настраивая соседние страны, такие как Польша или Венгрия, против Украины. Пока что волна возмущений затронула лишь медийное пространство Польши, однако не за горами и реакция польского правительства, очевидно отложенная на потом в связи с празднованием 75-летия освобождения Аушвица.

Украинским авто могут запретить пересекать границу

Вскоре украинцы потеряют возможность путешествовать по Европе на собственном автомобиле, избавившись от всех преимуществ уже такого привычного безвиза. По крайней мере, таких последствий, по словам экспертов, можно ожидать, если Верховная Рада примет изменения к Закону Украины "О дорожном движении", инициированным МВД и поддержанным Кабинетом министров.




Дело в том, что согласно предложенным изменениям, государство снимает с себя обязанность выдавать номерные знаки для транспортных средств и контроль их производства, оставляя за собой только учет таких субъектов, которые будут заниматься их покупкой и изготовлением. Но даже и по желанию МВД Украины не сможет повлиять на недобросовестного производителя номерных знаков, ведь функционально не имеет права проверять качество хозяйственной продукции. Изготовление номерных знаков для транспортных средств не является видом деятельности, подлежащей лицензированию. Таким образом, контроль со стороны государства в данной сфере производства останется отсутствующим.
Другими словами, Украину заполонят фальшивые номера или номерные знаки, которые не соответствуют требованиям ГОСТ и стандарту Евросоюза. И требования к номерным знакам значительно строже, чем кажется на первый взгляд. Они должны соответствовать семи главным критериям. Далеко не факт, что все производители смогут обеспечить такое соответствие.
В первую очередь пострадают те водители, которые любят путешествовать по Европе на собственном автомобиле, поскольку на пунктах пересечения границы, отличить качественный номер от сделанного абы как, специалистам не составит лишних затруднений.
"Стандарты номерных знаков, которые изготавливаются в Украине в настоящее время, разрабатывались в том числе и по требованиям ЕС, – рассказывает эксперт в области автомобильного права Игорь Рогнянский. – Это касается и требований, относительно их внешнего вида, материала из которого они изготовлены и их свойств. Например, способности отражать световые лучи. Не говоря уже о расстоянии между голограммами, государственном символе Украины, который не должен выводиться из номера любым способом, размерах собственно цифр и букв. Вся эта продукция сертифицируется и лицензируется".
Рогнянский утверждает, что за предложенными изменениями изготавливать номерные знаки получит возможность любой субъект предпринимательской деятельности. А значит, и материалы для номерных знаков он может закупать на свое усмотрение, а набивать номера – не придерживаясь существующих стандартов. Вряд ли кто из потребителей обратит на это внимание, особенно, когда твоя задача – быстрее зарегистрировать автомобиль. А вот на границе это может стать для владельца авто очень неприятной неожиданностью. И вместо запланированного отпуска или деловой встречи, придется проводить время в судах, требуя компенсации.

Хіба може Глава Сім`ї бути її Главою ?

Коли Глава Сім`ї не приносить ЗарПлату Додому, то

 хіба він має право бути її Главою !  

https://public.nazk.gov.ua/declaration/98a80581-f9af-40ec-95c7-9283b69f9b4e?fbclid=IwAR1mfbyyPH_2HBLP9qsvASBdTTSf6zwz-h3ueel1-w91HOR8Tq0-wSW5Z-c



"Слуги народа" собираются изымать земли у жителей Востока Украин

13 ноября страна узнала, что Верховную Раду оккупировали предатели: 240 депутатов, наплевав на опросы общественного мнения и акции протеста, проголосовали "ЗА" закон о рынке земли. Эти господа, разумеется, объяснили свое решение невероятной выгодой: суммы, которые удастся выручить от снятия моратория на продажу сельскохозяйственных земель, и инвесторы, ринувшиеся в Украину с мешками денег наперевес, поднимут своими капиталовложениями экономику страны. Бурные овации?! А в ответ тишина. Так как все понимают, что движет народными избранниками не любовь к родине, забота о ее благе и процветании, а постоянно ускользающий из загребущих рук трехлетний кредит от МВФ на сумму около 5-6 млрд. долларов.

14 ноября представители валютного фонда, прибывшие в Киев на переговоры, показали своим украинским коллегам европейскую дулю, заявив, что неполноценная земельная реформа затрудняет вынесение положительного решения по выделению очередной финансовой помощи Украине.

И работа забурлила! "Слуги народа", как в знаменитой поговорке про дурака, которого заставили Богу молиться, начали предлагать свои варианты усовершенствования земельного законодательства, благо время внести поправки до второго чтения, пока есть.

Особо отличившим в части "разбивания лба" стал Александр Мережко - поклонник Шарля де Голля и предатель "своих избирателей". В собственном варианте законопроекта нардеп не ограничился корректировкой 130 статьи Земельного кодекса, а подверг редакции и другие статьи, а также предложил сформировать "Государственный фонд изъятых земель". По задумке автора, основные функции данного учреждения должны состоять в следующем:

1. Решение споров о границах земельных участков.

2. Соблюдение правил допустимой площади земельных участков, находящихся в пользовании граждан и юридических лиц.

Примечательно, в интерпретации Мережко, для Луганской, Донецкой, Одесской, Харьковской, Днепропетровской областей изменяются размеры участков находящихся в собственности у граждан: "в селах - не более 0,15 гектара, в поселках - не более 0,10 гектара, в городах, не более - 0,06 гектара". Что будет с излишками, и распространяются ли эти правила на тех, кто получил участки до внесения поправок - не уточняется.

3. Изменение целевого назначения земель.

Надо полагать, что статус всех "излишек" будет изменен на "земли сельскохозяйственного назначения".

Удивительная инициатива! Она не только направлена на легализацию отъема земли у граждан Восточных областей и увеличение площади того, что можно будет продать иностранцам, но, и является своеобразным жестом дружбы, адресованным тем, кого власть боится больше всего - националистам. Теперь правому электорату не придется беспокоиться о том, что земли патриотов достанутся иностранцам, а что на Востоке творится - их мало интересует, ведь тут сплошь - сепаратисты.

Да, только не стоит забывать, что, во-первых, через какое-то время аналогичные поправки могут быть приняты и для остальной части страны, а, во-вторых, Зеленский, как он сам заявлял, президент одного срока: увеличить своей капитал - его основная задача на посту.

"Земля это мать, а разве можно торговать матерью" - пожалуй, самая верная позиция в земельном вопросе.

Риск о возможных изменений в закон Украины «О дорожном движении»

Широкое поле для коррупционных злоупотреблений, отсутствие лицензионного контроля и учета - такие возможные последствия введения в действие изменений в закон.


Недавно правительство поддержало законопроект о внесении изменений в Закон Украины «О дорожном движении», одним из пунктов которого является передача изготовления номерных знаков на автомобили частным компаниям, оставляя за МВД только учет и контроль таких предприятий. Государство таким образом снимает с себя обязанность выдавать номерные знаки для транспортных средств, возлагая ответственность за покупку номеров и их изготовление на потребителя и субъектов хозяйствования - производителей.

Хорошая инициатива, цель которой улучшить "жизнь" автомобилистов, несет в себе и ряд сомнительных перспектив. По мнению экспертов, главная - коррупционные риски и серые "схемы". А законодательные нововведения не упрощают ситуацию для потребителя, а лишь усложняют и порождают коррупционную составляющую.

«В течение десятилетий потребитель привык к тому, что, получив регистрационные документы, он получает и номерной знак - быстро и удобно, - рассказывает эксперт по автомобильному праву Николай Рундик. - С введением в действие новой редакции Закона производитель будет заинтересован предлагать свои услуг вблизи сервисных центров или  в самых сервисных центрах. Именно руководители этих центров будут решать, кому быть рядом, а кто должен искать место для производства в отдаленных районах. Учитывая наши реалии, право быть рядом с сервисным центром станет «объектом аукциона». Учитывая, что автомобильный рынок в стране с населением в 40 миллионов жителей активный и насыщенный, а количество операций с перерегистрацией транспортных средств большая, суммы «ставок» за право работать рядом или в самих сервисных центрах могут достигать десятков тысяч долларов. Вот только деньги за этот «аукцион» получит не государство».

Другая скрытая проблема - отсутствие четкого контроля за качеством и соответствием номерных знаков. «Государство самоустраняется от этих процессов, - считает Рундик. - Даже если продукция одного из потенциальных производителей не будет соответствовать стандартам, он все равно может получит право производить и продавать номерные знаки сомнительного качества. Вряд ли владельцу транспортного средства понравится раз в несколько лет менять номерные знаки только потому, что они пришли в негодность. В итоге, вместо четкого и прозрачного механизма производства и закупки государственных номерных знаков по стандартным ценам нам предлагают новый механизм с непонятным ценообразованием и отсутствием контроля за учетом номерных знаков».

Спроби загальмувати новий мовний закон України

30 Серпень 2019, Київ 21:30

Тарас Марусик: «Спроби загальмувати новий мовний закон України є історично безперспективними»



У день набуття чинності закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» Конституційний суд України ухвалив два знакові рішення – про декомунізацію і про мову освіти. Останнє рішення щодо мовної статті закону «Про освіту», довкола якої поламали чимало списів, зокрема, деякі народні депутати, громадсько-політичні діячі Закарпаття та офіційний Будапешт, пройшло повз увагу більшості, на відміну від ухвали про декомунізаційні закони.

Важливість цього рішення полягає в тому, що КСУ, підтвердивши конституційність освітнього закону, не лише вибив ґрунт з-під ніг популістів і прихованих сепаратистів, але й фактично поширив цю ухвалу на новий мовний закон, в якому стаття про мову освіти майже ідентична до відповідної статті закону «Про освіту». КСУ аргументує так: «У Законі не лише відтворюється зміст і обсяг конституційного права на освіту мовою відповідної національної меншини.., а й передбачається його реалізація у двох формах: навчання рідною мовою (дошкільна і початкова) та вивчення рідної мови (на всіх рівнях загальної середньої освіти)».

Тому не дивно, що саме в липні, а дехто у той самий день 16 липня взялися гальмувати новий мовний закон усіма «підручними засобами».

Перший «підручний засіб» – Верховна Рада. Вже 16 липня, через кілька годин чинності закону, троє товаришів-депутатів Вадим Новинський, Олександр Вілкул та Євгеній Мураєв на парламентському сайті зареєстрували законопроект, яким пропонують скасувати його. Через три дні інший їхній соратник Валерій Писаренко запропонував відтермінувати введення в дію закону.

І це не всі законопроекти ветеранів опозиції до статусу української мови як державної. Раніше, у травні, були зареєстровані ще два законопроекти – «Про мови в Україні» та «Про порядок застосування мов в Україні».

Другий «підручний засіб» – Кремль, який ініціював розгляд нового закону на засіданні Ради безпеки ООН. «Випадково» обговорення відбувалося 16 липня. Незважаючи на гнівні тиради представника Росії про «насильницьку українізацію країни» та на його обурення «тим, що представники інших країн не скористалися цим засіданням для обговорення закону про функціонування української мови», Кремль зазнав фіаско.

До речі, в травні Росія вже добилася розгляду цього закону на засіданні Радбезу ООН, і також безуспішно. Повз увагу експертів не пройшло те, що й у цьому випадку Росія синхронізувала свою вимогу зі згаданими вище двома травневими законопроектами: Василя Німченка й Нестора Шуфрича та Олександра Вілкула й Вадима Новинського.

На цьому тлі команда нового президента України не стала повноцінним третім «підручним засобом» гальмування мовного закону, бо діє гібридно, продовжує в мовному питанні і далі петляти та пробувати суспільство «на зуб», на реакцію.

Перший приклад – голова нової Верховної Ради Дмитро Разумков. Упродовж останнього місяця він неодноразово висловлювався на цю тему. Зокрема, він солідаризувався з керівником Офісу президента Андрієм Богданом, який виступив за дозвіл Донецьку і Луганську користуватися регіональною російською мовою. Разумков не вважає, що Богдан не мав рації, а також переконаний, що друковані видання українською мовою на Сході нерентабельні.

Трохи пізніше він заявив, що в парламенті використовуватиме винятково українську, бо це вимога закону, але повністю на мову не перейде. Це підтвердилося і на засіданні Підготовчої депутатської групи, яке він вів українською мовою і підтримав Ірину Геращенко, що намагалася завадити Вадимові Рабиновичу виступати російською, а також на першому засіданні нового парламенту. Коли «медведчуківець» Олег Волошин спробував виступати російською, йому вимкнули мікрофон.

Заступники Андрія Богдана теж не відмовчуються. Кирило Тимошенко своєю заявою про запуск «українського російськомовного каналу, яким ми зможемо покривати російськомовне населення у всьому світі», викликав різку реакцію в соцмережах. Навіть російськомовні виступили з критикою цих планів, а відомий російський блогер Аркадій Бабченко звернувся до «слуг народу» такими словами: «Ви знову хочете русифікувати Україну, друзі мої».

Керівник передвиборчого штабу політичної партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко підтримав пропозицію Кирила Тимошенка створити «свій інформаційний продукт російською мовою, який буде транслюватися на окупованих територіях і весь світ».

Ще один заступник Андрія Богдана Юрій Костюк також вважає, що в рамках інформаційної війни повинен бути створений «російськомовний український контент» і що треба бути готовими до зменшення мовних квот для радіостанцій і виробництва фільмів.

Всі ці приклади, як і виступ Володимира Зеленського на заходах до Дня Незалежності, де він не забув згадати про «україномовних і русскоязичних», свідчать про те, що Зеленський та його збірна повторюють мовну риторику Петра Порошенка початку його президентської каденції, наступаючи на ті самі граблі.

Казус правопису

Гібридні дії нової політичної команди проявилися, наприклад, у позові 12-річної школярки та її мами з Херсона до улюбленого суду Ігоря Коломойського про оскарження нової редакції українського правопису. Бо хіба хтось повірить, що херсонська школярка Юлія Пиргас випадково вибрала Окружний адміністративний суд міста Києва?

Але чомусь анонсоване на 15 серпня судове засідання не відбулося, а на сайті суду незмінно висить застаріла інформація і не оновлюється. Припускаю, що однією з причин стало те, що були якісь інші очікування. Адвокат Дмитро Ільченко, який виступив на стороні позивачів і який безапеляційно заявив, що ніхто «не говорить «проєкт» та не літає в Атени на индиках», також про позов забув. До речі, дописи в його фейсбуці – всуціль російськомовні. Цей виглядає, як потьомкінська українськомовна декорація.

«Правописний» позов зроблений за російськими лекалами 15-річної давності. Тоді Конституційний суд Російської Федерації заборонив суб’єктові федерації – Татарстанові – перейти з кирилиці на латиницю на підставі позову про порушення права російськомовний дітей у Татарстані, який подав батько школяра, юрист із Казані.

Про позитив

Попри такі гібридні виверти президента України та його соратників у мовній сфері маємо гарні офіційні новини. Верховний Суд визнав законним мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на Львівщині. А Кабінет міністрів, виконуючи мовний закон, затвердив персональний склад Національної комісії із стандартів державної мови.

Навіть міський голова Харкова Геннадій Кернес намагався говорити державною мовою на позачерговій сесії міськради.

Крім того, Давид Арахамія, який 29 серпня 2019 року обраний керівником парламентської фракції партії «Слуга народу», заявив, що в разі спроб перегляду нового мовного закону з боку президента Зеленського він голосуватиме проти.

А молодий дрогобичанин Василь Яворський створив ютуб-канал, щоб витіснити російськомовне наповнення на цій популярній відеоплатформі. «Я зневажаю блогерів, – сказав він, – рідна мова яких українська, але заради популярності вони переходять на російську…»

Отож спроби підважити новий мовний закон, особливо з боку «Українського вибору» та «Опоблоку», ще гальмуватимуть запровадження норм у повсякденну практику, але в перспективі «заслужені» ветерани опозиції до статусу української мови як державної опиняться там, де й повинні, – на смітнику історії. Головне, щоб лукаві «слуги народу» нас не приспали і, перефразовуючи пророка, не розбудили в огні окраденими.

Тарас Марусик – журналіст, публіцист, експерт з питань мовної політики

Тарас Марусик
Заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України