хочу сюди!
 

Татьяна

56 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «пейзажна лірика»

Напнулися вітрила

 

 

Задощило, закалюжило, 

Вмило місто запилюжене.

 Захмарило, завітріло, 

Напнулися враз вітрила – 

Залюблені в небо бані. 

Пливи, Києве! В чеканні…

  

 

09.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 10533

Зимові тюльпани

Мороз. На снігу 

Жовті тюльпани-панни 

Мерзнуть, тендітні. 

Пломінь в пелюстках згаса. 

Заметіль їх колише... 

 

 

31.03.2012 

Свидетельство о публикации № 10262

Троянда

~~~~~ танка ~~~~~

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

 

В калюжі чорній 

Троянда червоніє. 

Пливе пелюстка 

Відірваним вітрилом. 

За обрієм зника… 

 

 

30.03.2012  

Свидетельство о публикации № 10234

Весна

 

Галасує вороння… В калюжу

Скиба неба, впавши, розляглась.

Лютий-місяць раптом занедужав,

Річка враз сміливо роздяглась -

 

Шубу знявши з берегів, водою

Голо блиска в дірки крижані.

Йде Весна нестримною ходою.

Зиму й не шукай – на чужині…

 

В первісній красі, нага й цнотлива,

Ніжиться земля… Передчуття –

Стане породіллям… Ой, вродлива! -

Мати, що несе в собі життя!..

 

 

13-14.03.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 9749

На узбережжі

Торкнутись ніби випадково,

Тебе вдихнути наче бриз

Той свіжий, сонячно-ранковий. Скупатись в сяйві оксамитнім, Хапати жадібно смак бризок. По вінця напоїти свої очі тим золотаво-млистим жаром, Зімліло простягнутись горілиць Під неосяжним небом літнім; В прибій вслухатись, що лоскоче, Відчути лоном його міць. Всім тілом всотувати хвилі Та борсатись з веселим шалом; Нуртуючій твоїй віддатись силі

І розчинитися в тобі самітнім....

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112010433

Море… Літо… Хвилі... Танець…

 

Згадки про узбережжя

 

Звучить Dance of Angels  & Horizon by Oystein Sevag

 



Море… Білопінні хвилі

Берег пристрасно цілують…

Та ж не хвилі!!! – Білокрилі

Янголи морів танцюють.

 

Всі в туніках серпанкових,

В бризках, променях ранкових

Довгокосі, ніжнотілі,

Ясночолі, легкокрилі

 

Янголи священнодіють,

Бога славлячи, радіють.

Це - натхненне, поетичне

Диво-Дійство екстатичне!

 

*****

Аж до forte від piano

Хвиль симфонія велична.

Бас, контральто та сопрано -

Моря спів чарівний, вічний.

 

 

серпень- листопад 2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111180088

Море… Літо… Хвилі... Танець…

 

Згадки про узбережжя

 

Звучить Dance of Angels  & Horizon by Oystein Sevag

 



Море… Білопінні хвилі

Берег пристрасно цілують…

Та ж не хвилі!!! – Білокрилі

Янголи морів танцюють.

 

Всі в туніках серпанкових,

В бризках, променях ранкових

Довгокосі, ніжнотілі,

Ясночолі, легкокрилі

 

Янголи священнодіють,

Бога славлячи, радіють.

Це - натхненне, поетичне

Диво-Дійство екстатичне!

 

*****

Аж до forte від piano

Хвиль симфонія велична.

Бас, контральто та сопрано -

Моря спів чарівний, вічний.

 

 

серпень- листопад 2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111180088

ОСІННЯ ЗАМАЛЬОВКА

Божий день, ясний, черлений -
Світлий образ чистоти....
Поглинає лист із клена
Павутина самоти.

Равлик заховавсь у вітах,
Ящірка шугає у траві.
І повіки стулюють на квітах
В'ялі та важкі джмелі.

Журавлі збираються у вирій.
Трави посивіли на полях.
Вітром упокорена, щаслива,
Осінню вагітна, спить земля.

Осіннє

Спокійний джаз примхливої погоди
оспівує , пробуджуючи щем,
осінню мить небаченої вроди
із ароматом пізніх хризантем.

Кленове листя шарудить тихенько,
снуючи килими серед доріг,
а он каштан – розтулить нишком жменьки
і каштанята падають до ніг.

Таке високе синє-синє небо
і сонце вигляда з-за чорних хмар…
А вітер знов нашіптує про тебе –
який же невиправний вінпліткар!

Останні нитки бабиного літа
зачепляться за вечір ще хиткий
і світла мрія осінню сповита
ледь чутним сном торкнеться до руки…

Чи знаєш ти, про що шумлять ліси,




Чи знаєш ти, про що шумлять ліси,
коли над ними вітер гонить хмари
і свище, наче рве струну гітари,
а потім тихне в купелі роси?
І скрізь мов чари…


Чи знаєш ти, про що ліси мовчать,
коли ранкові зорі догоряють
й ромашки ясноокі заглядають
у душу снів, де горде лелеча
у синь злітає?


Чи знаєш ти, які в лісів думки,
коли листок тремтить у павутинні,
волошка позіхає синя-синя,
а пшениці співають їй казки
немов дитині?


Чи знаєш ти, про що шумлять ліси?
Про що співають, чим живуть, сміються?
Як в неба далеч душі їхні рвуться,
а потім тихнуть… й в купелі роси
серця їх б’ються…