Diamonds and Rust
           Діаманти і попіл

Well I'll be damned
          Отже, я знов приречена.
Here comes your ghost again
          Вкотре твій привид завітав до мене!
But that's not unusual
           Хоча нічого особливого,
It's just that the moon is full
           адже Місяць повний...
And you happened to call
           І тут зненацька дзвониш ти.
 
And here I sit
           І ось я сиджу,
Hand on the telephone
           рука на телефоні,
Hearing a voice I'd known
           чую знайомий голос,
A couple of light years ago
           який узнала і зодва роки тому,
Heading straight for a fall
           прямуючи до осені...

As I remember your eyes
           Наскільки пам'ятаю, синь твоїх очей
Were bluer than robin's eggs
           була соковитішою, ніж у волошок*,
My poetry was lousy you said,
           а ще ти казав, моя поезія була нікчемною.
Where are you calling from?
           Звідки ти телефонуєш?
A booth in the midwest
            Якийсь телефон-автомат на Середньому Заході...

Ten years ago
            10 років тому
I bought you some cufflinks
            я купила тобі якісь запонки,
You brought me something
            і ти приніс мені щось,
We both know what memories can bring
            і ми обоє знаємо, що можуть викликати спогади,
They bring diamonds and rust
            вони приносять діаманти і попіл.

Well you burst on the scene
            Тож, ти спалахнув на сцені,
Already a legend
            вже раніше ставши легендою.
The unwashed phenomenon
            Невмитий феномен,
The original vagabond
            дивакуватий мандрівник,
You strayed into my arms
            ти приблукав у мої обійми.

And there you stayed
            І там ти залишився,
Temporarily lost at sea
            хоча тимчасово зник з виду.
The Madonna was yours for free
            Ця мадонна була твоєю безкоштовно.
Yes the girl on the half-shell
            Так, ця дівчина на пів-дорозі
Would keep you unharmed
            вирішила не травмувати тебе.

Now I see you standing
             Я уявляю тебе тепер
With brown leaves falling around
             серед облітаючого бурого листя,
And snow in your hair
             і зі снігом у твоєму волоссі.
Now you're smiling out the window
             Всміхаючись, ти виглядаєш з вікна
Of that crummy hotel
             того дешевого готелю.

Over Washington Square
             Над Вашингтон-Сквер
Our breath comes out white clouds
             наші подихи, спускаючись з білих хмар
Mingles and hangs in the air
             і змішуючись, висять у повітрі,
Speaking strictly for me
             що переконливо свідчить,
We both could have died then and there
             що ми обоє не вмерли там і тоді.

Now you're telling me
             Зараз ти кажеш,
You're not nostalgic
              що не тужиш за минулим,
Then give me another word for it
              і витримуєш паузу,
You who are so good with words
              ти, хто так легко підбирає слова
And at keeping things vague
              і лишається до кінця нерозгаданим.
Because I need some of that vagueness now
              Бо зараз мені потрібно трохи тої непевності,
It's all come back too clearly
              бо все постало так ясно,
Yes I loved you dearly
              справді, я любила тебе так ніжно,
And if you're offering me diamonds and rust
              і якщо ти пропонуєш мені діаманти і попіл,
I've already paid
              я давно вже за все заплатила.


*...ну не прийнято у нас в ліричному контексті порівнювати людські очі з яйцями малинівки чи дрозда ))

                                                                    18.11.2015

Слухати

Spotlight Kid
            Людинка у світлому колі

You don't know what's happening
            Не знаю, що сталося -
you want to go home
            тягне втекти додому.
but there's nowhere to hide
            Але тут ніде не сховаєшся,
you walk out on stage,
            мусиш вийти на сцену,
you first time alone
            вперше сам на сам
the crowd's going wild
            з розшалілим натовпом,
and you feel so alive
            відчуваючи такий живий внутрішній щем.
you could stand up and this all night
            Ти зміг встояти, і всю цю ніч
they love you
             вони люблять тебе.
but you're in love with the spotlight
             Але ти "закоханий" в той прожектор,
You're the spotlight kid
             дитя в освітленому колі.
                                                                      
Jokers and women they hang 'round your door
             Двері твоєї роздягалки в облозі піжонів і жінок -
they're all part of the scene
             то невід'ємна частина сцени.
just like a junkie you've got to have more
             Немов наркомани, ви отримали своє,
             щоб назавтра вимагати більше.
it's a pleasure machine
             Просто конвеєр насолод...                                    
and you fly every night
             І так шквариш в розпалі кожну ніч.                                     
but the dressing-room mirror don't lie
             Але ж і не бреше дзеркало в роздягалці...
they love you
             Вони закохані у тебе,                                                  
but you're in love with the spotlight
             а ти закоханий у той промінь,
You're the spotlight kid
             людинка у світлому колі.

Your audience died, faded away
             Публіка вгамувалася і розсіялася,
leaving you on the stage
             лишивши тебе на сцені...
it's been so many years since that first matinee
             Як багато літ спливло від того першого концерту!
it seems like an age
              Здається, ціле життя.
encore one more time
              І знов викликаєш на біс
for the ghosts of the past in your mind
              привидів минулого в своїй пам'яті.
they love you
              І знов вони люблять тебе,
but you're in love with the spotlight
              та ти любиш прожектор,
You're the spotlight kid
              дитя посеред світлової плями,
you're living in a dream
              летиш на крилах мрії,
you're the spotlight kid
              ти, людинка в освітленому колі,
you're in love with the spotlight.
              закохана в той прожектор...

                                                    21.09.2015

Слухати

Осінь… Так чудово і романтично на вулиці… Дерева все ніяк не розпрощаються зі своїм листям, мабуть, дуже сумно впадати їм у зимову сплячку… Але що зробити?.. Такі закони природи, сурові закони нашого життя… Хтось закінчує своє життя, хтось тільки починає… У природи на рахунок цього є свої переваги, адже вона поринає в сон, щоб на весні знову відновитися, народитися знову, а потім знову і знову… А люди?.. Якщо людина поринає в сон, вічний сон???... що далі? Що там за тією межею, яку всі так бояться переступити? Вічність? Що вона значить для людини? На жаль, на це питання ніхто відповісти не може. Коли людина переходить цю межу, переходить по-справжньому, то вже ніколи, ніколи не повернеться в наш реальний вимір. Тяжко втрачати людей дорогих для тебе, людей яких понад за все ти хотів би повернути назад, яких тобі так бракує кожний день, кожну хвилину, секунду. Але з часом ти пристосовуєшся, звикаєш, біль притупляється. Але інколи тобі все-одно хочеться кричати, плакати… Чому? Чому помирають молоді, добрі… люди…? Чому в нашому житті існує смерть, чому вона так підступно підбирається до людського життя? До життя, яке надано людині вищою силою… Силою не відомою нам, загадковою, містичною.

З падінням кожного листочка з дерева замирає ніби часточка серця… Чи відновиться вона з приходом весни?...

16 жовтня 2005р  22:40

Хіба сьогодні цей вечір, знов для мене буде довгий і безсонний,не люблю підступної тиші, тому і напишу пару слів невідомо куди,можливо хто і посумує зімною за компанію,як не як разом завжди краще чим в самоті.Сьогоднішній день в мене почався з головної болі,яка на диво швидко кудись пропала ,коли їдучи на роботу мені довеелось спостерігати за прокидающимся сонечком.Небо в цей ранок було як завжди особливо красиве,все в відтінках червоного, від чого на мить здавалось що це сон,чи якась неймовірна казка, де все можливе і водночас таке рідне,таке знайоме.Інколи в такі миті забуваєш про всі негаразди,проблеми, чи ще щось, що доволі сильно напружує тіло,від чого зовсім не хочеться спускатися на землю відчуваючи всю вагу нелегкого життя, яке ми самі собі ускладнюєм, марними бажаннями,думками,мріями.Посміхаюсь,так як незважаючи на все люблю своє життя,з всіми його контрастами і неочікуваними поворотами долі,які здається випробовують на витривалість наші душі та серця,даруючи нам щасливі миті і звичайно самі теплі почуття,які і відкривають в нас людину,а може щось і більше.

Воля.

Це було прекрасно. Мабуть, саме тоді ти відчув, що це значить – літати. І хоч насправді ні на мить не відірвався від землі - сірої, теплої, рідної – але відчув. Пізнав весь смак свободи, зміг вдихнути її на повні груди. Зміг відірватися від щоденних обов’язків, перешкод, заборон. І втекти. Втекти так далеко, що навіть раніше ніхто і уявити не міг, що це можливо, ніхто і не знав, де саме ти зараз, тільки степовий вітер свистів у вухах і бігав з тобою наввипередки. І крутилися навколо золотоголові соняшники у божевільному танці, шелестіли, перехилялись, співали високі степові трави, ще розкішні, зелені, незаймані людиною. Ти зробив те, на що не кожен здатен – почув, як співають трави, почув їхню нетлінну божественну музику, яку не може повторити жоден інструмент. І на одну мить тобі навіть здалося, що за спиною змахнули, затріпотіли маленькі крила. І ще не раз тікав туди, слухати спів трав, боротися з силою вітру, аби тільки ніхто не знайшов тебе.

Коли все скінчилося? Ти, мабуть, і сам не помітив. Певно, це не сталося так враз – в якийсь один день, чи навіть годину. Воно напрошувалось з часом. Воно лякало, ввижалося, попереджало. І нарешті настало.

Ти завжди був дивною людиною. Любив передивлятися старі фотографії, але швидко-швидко, тільки встигали шелестіти шорсткі сторінки фотоальбомів. Ти дивився їх так, аби тільки на одну мить побачити. Не вглядатися в щасливі обличчя зображених на них людей, щоб не згадувати, які вони зараз – нещасні, стомлені, змарнілі. Аби тільки відчути душею той стан, який мав колись давно, впевнитись ще раз, що щось цінне таки було в цьому сірому, жорстокому, невдячному житті, що прожите воно не зовсім даремно, ні, були в ньому і хвилини щастя, які напевно й означають, що життя людини все ж було наповнене хоч якимось змістом.

А серце не хотіло миритися з напастю, визнавати свою поразку і приреченість. Воно все ще пробувало не раз тікати туди – і уві сні вело тебе знов і знов слухати спів розлогих трав. І ти тікав, біг, але все якісь перепони ставали на твоєму шляху – довгі дороги, злі люди, залізні двері з втраченими ключами. А потім прикидався, розуміючи, що все марно, що немає ані дверей, ані ключів від них, ні взагалі куди тікати.

І ти скорився, зламався перед силою обставин. Тепер перед тобою тільки сіре величне місто. Воно засмоктує, втягує, охоплює. І не має жодних сил опиратися його безжальній могутності. Ти вже не опираєшся. І відчуваєш, як дроти, ланцюги, кайдани стягують за спиною руки, все дужче і дужче, аж до синяви, аж згинається спина, не в змозі їм протистояти. Адже немає не тільки сил, а й виходу з цієї боротьби немає. Ланцюги міцно скручують руки, присипляють серце, схиляють голову. І ти вже й не пам’ятаєш, де там за спиною колись могли б вирости крила.

Неволя...

(2007)

Windy town
    Вітряне містечко

Driving home from the highland line
    Прямуючи додому з шотландського напряму,
We done some gigs on the Clyde and the Tyne
    ми дали кілька шоу на Клайді і Тайні...
They flew us in from a Hamburg strip
    Літак переніс нас з Гамбурзького летовища,
The taste of Dusseldorf still on our lips
    і повітря Дюссельдорфа ще не вивітрилося з нашого одягу.
And on the bus there is a friend of mine
    Трапився мені мій друг тут, на борту літака...
We go way back to the scene of the crime
    В думках нестримно линемо в давнє минуле, немов на місце злочину,  
We sit up front and share a cigarette
    сидимо, ділимо одну на двох цигарку,
And try to remember what we tried to forget
    і пробуємо згадати те, що намагались забути.

He say "Do you remember?"
    Він каже "Пам'ятаєш?.."
He say "Do you recall?"
    питає "Ти не забув?.."
I say yeah I remember, oh, I remember it all
    Так, кажу, пам'ятаю, о, я пам'ятаю те все:
Every time that cold wind blows
    вічно дме той холодний вітер,
Every time I hear that sound
    повсякчас чути той звук -
Late night trains shunting down by the river
    десь біля річки маневрують нічні потяги...
I remember windy town
    пам'ятаю вітряне місто.

We come so far and we move so fast
     Ми досягли неабияких успіхів, пересуваємось так швидко.
Making hay see it all go past
     Куємо залізо, поки гаряче, і стежимо, як все це лине в небуття.
Round the world and round again
     Знову і знову навколо світу
Up and down on that gravy train
     носить нас туди-сюди лайнер "Ласий шмат".  
but every time that cold wind blows
     А там все віє той холодний вітер,
Every time I hear that sound
     постійно чутється той звук -
The east coast cross winds on the cold wet stone
     східне узбережжя розпанахує вітри холодними мокрими скелями...
I remember windy town
     Я пам'ятаю те вітряне містечко:

The freezing corners and the empty streets
    ті промерзлі задвірки та безлюдні вулиці,
The burning passion and the cold wet feet
    ту палаючу пристрасть і холодні мокрі ноги,
Three tricky miles home every night
    три важкі милі додому щоночі,
Dodging from the shadows underneath those amber light
    переховуючись від мороку в янтарному світлі ліхтарів.

No car for kissing and nowhere to go
    Не було авто, де можна цілуватися, і нікуди йти,
Except inside each other and I loved you so
    хіба що в душу одне до одного. Ось так я і любив тебе.
I held your face as you shivered in the rain
    Твоє лице ніжилось у моїх долонях,
     в той час як ти тремтіла під дощем.
Girl I'll always love you and I'll love you again
     Мила, я кохатиму тебе повік, кохатиму знов і знов,
Oh everytime, everytime
     щохвилини, щомиті...

Every time that cold wind blows
   ... щомиті дме той холодний вітер,
Every time I hear that sound
       щомиті чується той звук -
Late night trains shunting down by the river
       нічні потяги маневрирують десь біля річки...
I remember oh windy town
       пам'ятаю те вітряне місто.

Every time that cold wind blows
     вічно дме той холодний вітер,
Every time I hear that sound
     постійно вчувається той звук -
The east coast cross winds on the cold wet stone
     вітри шмагають холодне мокре каміння...
I remember, I remember windy town
     пам'ятаю, пам'ятаю вітряне місто!

                                     15.10.14

СЛУХАТИ