[Приєднана картинка]Кожен з нас має хоч 2-3 друзів (дійсно друзів, а не народ в різних соц.мережах).Але вони ж не одразу ними стали...десь ми мали з ними познайомитись, чомусь саме вони стали нашими друзями) От сьогодні я хочу дізнатись чи пам'ятаєте ви першу зустріч зі своїми вже друзями? Яке перше враження було і які якості повинні бути в людини, щоб стати вашим другом?)))

"Спо-о-г-ади... Як без вас я жив?" (із пісні)Пригадалися давні шкільні роки. На уроці музики, в молодших класах, вивчали пісню. Записували з голосу, тому що почулося, те й записав. А пісеньку вивчали з навою "Дівка Явдошка". Я такого імені не знав. От якби було б "Дівчина Євдокія", то здогадався , що це таке старовинне ім'я. А "Явдошка" — ну що це таке? Почулося: "Дівка, як дошка". А хіба таке можливо? Ну, може це дієта така, що схудла і стала...

Читати далі...

Стрімко і невпинно плине ріка часу, невблаганно змінюючи нас і все навколо на, залишаючи нам лише спогади. Мобільний видав порцію вібро, запрошуючи до спілкування. - Ало? - Привіт- почувся в трубці голос однокласниці. Ти не забув, що ми зустрічаємось? Приїдеш? - Обов'язково буду. - Тоді до зустрічі! Бувай. І ось, долаючи снігові замети на дорозі, ПАЗік везе мене назустріч з однокласниками,повільно наближаючи в минулі роки. в роки юності. Потрібно...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Бархатные туфли Жанна Борисова Бархатные туфли, на носочках пряжки. Где же вы гуляли ночью, замарашки? Каблучок изящный весь измазан тиной; Это значит – берег у речной плотины; Это значит – всплески на воде от рыбы, Хоровод кувшинок, плачущие ивы… …Как плясали звонко эти туфли в клубе! Как увлёк их ловко парень белокурый. Поначалу в танце, а потом – на речку, Поцелуи жарки, как уголья в печке. Каблучки стучали! Каблучки кричали! Как же вы, бедняжки, силу...

Читати далі...

Знаючи різні підводні камені життя, можна вже й ні чому не дивуватись. Але, як на мене, життя тоді стає менш цікавим, навіть якщо те явище, що стало причиною вашого здивування можна було передбачити, або якщо воно засмучує. Моє останнє літо в студентському гуртожитку було не надто визначним на яскраві або ключові події, однак уривок з нього варто розповісти. Замість того, щоб поїхати до батьків по закінченню передостанньої сесії, як це робила більшість, я лишився в своїй кімнаті....

Читати далі...

[Приєднана картинка]Вони йшли поруч узбережжям Дніпра наймальовничішої місцини України лишаючи позаду себе зелені пагорби лісу та славетну гору героїчної козацької фортеці. Лілове, та золотисте персикове сяйво заходу сонця майоріло на всьому навколо і з одного боку кожного обличчя, а подекуди наповнювало низовини кров’ю тих солдатиків, з розповідей старожилів, що неможливо викорінити з пам’яті і не думати. Вони щойно мали дуже хвилюючу розмову там на височині тієї славної гори...

Читати далі...

Зник дворовий кіт, який приходив до нас у гості щодня. Але після повномасштабного російського вторгнення Мурзік став рідше приходити до нас. Можливо, йому не сподобалось, що у перші дні активних бойових дій ми його заносили у підвал, або те, що під час рідкісних повернень ми йому давали таблетки від глистів (а коти цього дуже не люблять). Бувало, що не приходив декілька тижнів. Потім виявилось, що ходить до іншого будинку і там його підгодовують. Однак після загулу він все одно до нас...

Читати далі...

Не планував сьогодні нічого писати, але найшло натхнення і захотілося поділится спогадами і думками про перервану традицію, що пов'язана із сьогоднішнім днем. Хоча, здається, про це вже писав? Ну, значить, напишу ще раз.Щороку, в наступну неділю після Великодня, їздили на кладовище поминати померлих родичів. Часто це не обмежувалось однією поїздкою, і напередодні "гробків" або Поминального дня, приїздили, щоб прибрати біля могил: згребти і винести опале листя, старі вінки, штучні...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Сьогодні Галині Гордасевич виповнилося б 85-ть років, проте її вже немає з нами 19-ть років. І, на жаль, з кожним роком пам'ять про письменницю стає все меншою і меншою, бо такі часи настали. І це все, що я можу сказати сьогодні. Запрошую до сайту з творами Галини Гордасевич http://fondhg.io.ua/* * *І все вернеться на круги своя,І вийде правда, і промовить слово.Дороги, що ходила ними я,Постеляться мені під ноги знову.І я знайду ті молоді сліди,Почую пісню, що тоді ...

Читати далі...

Дякую тобі, Боже, що я не москаль! Москаль — екзонім росіян, уживаний серед українців, білорусів та поляків. Також цей термін застосовують до військовиків або москвичів. Часто вживається як образлива та іронічна назва громадян Росії незалежно від їхнього етнічного походження чи місця проживання.У часи Тараса Шевченка москалями називали не стільки уродженців Російської імперії, як військових.Згадала своє щасливе...

Читати далі...