Стрілися двоє, що долею схожі, Може десь тут, або може десь там. Дивляться в очі чи вірити можна Теплій руці і привітним словам?Берег любові в далекім тумані, А допливеш коли тільки удвох. А допливеш коли спільне бажання, Берег любові та хвилі тривог. Стрілися двоє, як човники в морі, Може сьогодні, а може колись. Серце питається іти далі поруч, Чи постоявши навік розійтись?Стрілися двоє так просто і звично, Хочеться радісне слово сказать...

Читати далі...

[Приєднана картинка]З щирими усмішкамиТупотіли ніжкамиЛітніми дібровамиЗ росами медовими,Травами духмянимиРанками рум'яними...Затишками житнімиЗ стежками привітними...Стрункими берізками,Голосами різними...Ніжними, далекимиБілими лелеками...Соснами ледачими,Ягодами смачними,Польовими квітамиЗустрічало літо! * * *Все дитинство у минулеЗа хвилину промайнуло...

[Приєднана картинка]Хай буде легко. Дотиком пера.Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.Цей білий світ — березова кора,по чорних днях побілена десь звідтам.Сьогодні сніг іти вже поривавсь.Сьогодні осінь похлинулась димом.Хай буде гірко. Спогадом про Вас.Хай буде світло, спогадом предивним.Хай не розбудить смутку телефон.Нехай печаль не зрушиться листами.Хай буде легко. Це був тільки сон,що ледь торкнувся пам'яті вустами.Ліна Костенко[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]

малююсінький шматочок :)

Знову день, цей осінній день з дощем... Знову спогади прокрадаються в мою душу і я не знаю як їх зупинити, так само як зупинити опадання листя чи стукіт дощу. Який вже рік поспіль я ненавиджу оці осінні дощові дні.Ти чуєш? Ненавиджу!!! Ні, ти мене не чуєш. Мені хочеться кричати: Чому? Чому саме так повинно статись?! Та у відповідь чую лише шелет вітру і стукіт дощу, що віддаеться від моєї парасольки...Все нагадує про тебе: ці відчуття самотності, цей дощ, це жовте листя, цей холод......

Читати далі...

Осінь… Так чудово і романтично на вулиці… Дерева все ніяк не розпрощаються зі своїм листям, мабуть, дуже сумно впадати їм у зимову сплячку… Але що зробити?.. Такі закони природи, сурові закони нашого життя… Хтось закінчує своє життя, хтось тільки починає… У природи на рахунок цього є свої переваги, адже вона поринає в сон, щоб на весні знову відновитися, народитися знову, а потім знову і знову… А люди?.. Якщо людина поринає в сон, вічний сон???... що далі? Що там за тією межею, яку всі так...

Читати далі...

Давно то було... Я їхала на побачення. Була зима. Того вечора падав лапатий сніг. Розфарбований гірляндами в різні кольори, він був схожий на конфетті. На вулицях міста, кутаючись у кожухи і хустки, шустрі бабуськи продавали підсніжники. Кілька тижнів перед тим було потепління і квіточки потяглись до сонця. Букетики, акуратно складені в кошички і притрушені снігом, дуже нагадували ілюстрацію до казки "12 місяців". Дорогою зустріла приятеля, любителя розіграшв і всіляких жартів...

Читати далі...

Шукав в інтернеті деяку інформацію, і заодно пригадав, що десь там лежить в архівах давно забутий мій старий щоденник.. З тих часів, коли я був ще Жьівотньім (-;За рік там набралось з сотню записів.... цікаво було перечитати (-;Тім, хто зайде почитати, попереджаю - тоді я ще спілкувався виключно російською мовою, а блог писав жорстко, без цензури, тому читання та сприймання - на ваш особистий страх і ризик (-: