хочу сюда!
 

Anna

36 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 32-43 лет

Заметки с меткой «россия»

Русский Ваня, медведи (образы России в иностранной прессе)

Интересную подборку нашел, решил поделиться с вами. Карты эти относятся к началу 20 века. Русско-японская война, первая мировая, войны на Балканах.




























Россия определит цену на газ, когда Украина определится с НАТО

Руководитель Центра энергетических исследований Константин Бородин прогнозирует, что договор о поставках в Украину природного газа в 2009 году, скорее всего, будет подписан с Россией в декабре, после саммита НАТО. 

«Договор с Россией на 2009 год будет подписываться в декабре после саммита НАТО, и цена будет зависеть от итогов этого саммита (присоединится ли Украина к Плану действий по членству в НАТО или нет – Ред.), - сказал Бородин.

Также эксперт прогнозирует, что цена на газ для Украины в 2009 году может вырасти со 179,5 долл. за тысячу кубометров до 450 долл.

По словам Бородина, средняя цена экспортных контрактов «Газпрома» во втором квартале составляла 408-409 долл. за тысячу кубометров, а прогнозная цена к концу 2008 года колеблется в пределах 500-600 долл.

При этом он добавил, что цена на газ высчитывается по формуле, и она привязана к ценам на нефть. «Цена барреля нефти множится на коэффициент 4,4», - добавил эксперт. Т.е., если сегодня цена нефти составляет около 140 долл./барр., то цена на газ в Европе будет в пределах 600 долл. за тысячу кубометров, а если подсчитать цену для Украины, то необходимо отнять затраты на транспортировку (примерно 50 долл. за тысячу кубометров), сказал Бородин.

Какой будет цена на газ


0%, 0 голосов

6%, 1 голос

24%, 4 голоса

18%, 3 голоса

53%, 9 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Россия фукает свой Стабфонд

Судьба пятой части российских золотовалютных
резервов под угрозой. Деньги вложены в бумаги двух крупнейших ипотечных агентств США Fannie Mae и Freddie Mac, которым сейчас грозит
банкротство. Правительство США уже объявило, что может взять агентства
под управление, чтобы спасти их. Однако после этого заявления их бумаги
упали еще вдвое.

У БЮТ кажуть, що вже порозумілися з Росією

Представники фракції Блоку Юлії Тимошенко, які є членами депутатської групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Російською Федерацією, закликають припинити конфронтацію і шукати позитивне підґрунтя у відносинах зі східним сусідом.

Про це заявили народні депутати Наталія КОРОЛЕВСЬКА, Сергій ТЕРЬОХІН та Сергій ШЕВЧУК сьогодні на прес-конференції в УНІАН.

Захід був присвячений підбиттю підсумків першої зустрічі українських і російських парламентаріїв, які є членами групи міжпарламентських зв’язків Верховної Ради України і Державної думи Росії, а також актуальним питанням подальшого співробітництва і побудови відносин між обома державами.

“У нас відбулася непроста дискусія з російськими колегами. Але, що найголовніше, ми знайшли порозуміння і спільні точки дотику у відносинах. Українським і російським політикам необхідно утримуватися від жорстких, провокаційних заяв і взаємних звинувачень, а будувати відносини у добрій економічній і політичній площині”, - зазначила співголова парламентської групи дружби з РФ Н.КОРОЛЕВСЬКА.

У свою чергу С.ТЕРЬОХІН, наголосив, що “практика взаємного запровадження “чорних списків" нев’їздних осіб є порушенням прав і свобод людини”. “Обом державам слід утримуватися від неї, і це знайшло підтримку з боку українських і російських парламентаріїв”, - зазначив С.ТЕРЬОХІН.

Він також повідомив, що українські учасники групи міжпарламентських зв’язків з РФ планують підписати підготовлені під час зустрічі два звернення до Президентів і урядів двох держав у середу, 9 липня.

Як повідомляв УНІАН, 5-6 липня в Одесі відбулася зустріч парламентаріїв України і Росії. Головним результатом заходу стала підготовка проектів звернень представників вищих законодавчих органів до Президентів і урядів обох держав про остаточну і беззастережну відміну будь-яких «чорних списків» нев`їзних осіб до Росії і України, а також щодо пролонгації Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ і Україною від 31 травня 1997 (закінчується 1 жовтня 2008 року – УНІАН).

Разом з цим співкоординатор депутатської групи з міжпарламентських зв`язків РФ і України Костянтин ЗАТУЛІН висловив незадоволення тим, що українські депутати перенесли підписання двох спільних звернень парламентаріїв РФ і України на пізніший термін.

УНІАН.

Украина как зеркало России

Забавная статья русского автора

Все, кто много путешествовали по "ближнему зарубежью", могут ощутимо прочувствовать своеобразные отличия каждой из республик от России и даже определённую экзотику, которая существует в каждой них с точки зрения туриста.

Тем, кто хочет насладиться ностальгией по "добрым старым" брежневским временам, могу порекомендовать побыть в Узбекистане.

Белоруссия, какими бы взаимными колкостями время от времени не обменивались Лукашенко и Европейский Союз, сегодня производит впечатление западноевропейской страны и в определенной степени напоминает процветающие и скучноватые скандинавские государства.

Резко отличаются от России и стремящийся развиваться красный Таджикистан, и махрово националистическая расхлябанная Грузия, и дисциплинированный полицейский  Азербайджан.

Но на Украине туристы из России меньше всего ощущают эту экзотику и специфику. И дело отнюдь не в том, что население по-прежнему разговаривает, вопреки всем запретам, на русском языке. Украину сближает с Россией, в первую очередь, бестолковая и коррумпированная структура общественной жизни, что очень хорошо заметно даже рассеянному взгляду праздного российского туриста.

Тимошенко снится газ

– Газ, газ и еще раз газ! – ответила Тимошенко на вопрос, что ей снилось перед поездкой к Путину. Премьер стояла в проходе журналистского салона самолета, который уже подлетал к Внуково–2, и пыталась излучать оптимизм.

Спустя шесть часов она делала то же самое, но было это уже после встречи с Путиным. Рассказав о результатах, Тимошенко попросила журналистов ничего не публиковать, однако сама же первая не удержалась и заявила в эфире 1+1: переговоры касались постепенного перехода к европейским ценам на газ, чтобы уложиться в три–четыре года. Таким образом Тимошенко сможет войти в избирательную кампанию как человек, умеривший газовые аппетиты Москвы.


Хорошо Юлия Владимировна съездила, принесла Украине благую весть. Только надолго ли

Образ врага или «Будет ли война с Россией»?

Отличная статья Кулика


Атмосфера информационной войны во взаимоотношениях Москвы и Киева создает ощущение почти физической угрозы. В последнее время наблюдается рост числа материалов антиукраинской направленности в российских СМИ, выдержанных в жесткой наступательной риторике обвинений и угроз. В некоторых из них встречаются высказывания определенных российских политиков и должностных лиц, которые граничат с территориальными претензиями к Украине. Отечественные политики и медиасообщество также подливают масла в огонь, формируя образ России в качестве «наиболее вероятного противника». Складывается впечатление, что мы движемся к некой «точке невозвращения», когда понятие «братские отношения» навсегда исчезнет из лексикона наших стран.

Давайте "пустим по миру" Россию и США?

Они издеваются не только над Украиной, но и над всеми странами. Там где присутствуют Россия и США - там экономика становится зависимой от них, они раскалывают эти государства, ведут религиозные войны. Сколько так будет продолжаться? Нужно начать организованное сопротивление. Но как? Давайте подумаем вместе. Без шуток - это все серьёзно!

Царь Николай (поет Жанна Бичевская)

У нашего Царя был верноподданный поэт Сергей Бехтеев. А теперь, уже в наше время явились нам по Божьей милости, чтобы также послужить Царю верноподданные Его Императорского Величества - композитор Геннадий Пономарев и певица Жанна Бичевская.

/батюшка Ефрем/

(картинки можно увеличить)

1 Царь Николай

2 Царица Александра

3 Царским орлам

4 Двуглавый орел

5 Мертвые сраму не имут

6 Конец Русской былины

7 Боже отдай нам Царя

8 Святая ночь

9 Молитва

10 Звонарь

11 Миром Господу помолимся

12 Всем святым в Земле Российской просиявшим

13 Святая Русь

14 Державная Царица

*******************

Несколько лет назад, в начале 2-го тысячелетия я купил в магазине Православной Церкви альбом Жанны Бичевской под названием «Царь Николай». К тому времени я уже прочел не одну книгу о Царственных мучениках, и составил для себя вполне определенное мнение о Царской семье. На мой взгляд, содержание купленного мной компакт диска с записью альбома «Царь Николай» не вполне соответствовало образу Царя Николая. У меня уже было несколько альбомов Жанны Бичевской на Царскую тему, и я захотел сделать альбом под названием «Царь Николай» в своем видении. В этом альбоме все песни подобраны мной. Обложка альбома, также, полностью разработана мной.

И, все же одна песня, которая так нужна в этом альбоме, отсутствует. Во время создания этого альбома я просто не нашел ее. Песня эта «Екатеринбургская Голгофа»

«Екатеринбургская Голгофа» Послушать, перезаписать (скачать)

Поет Жанна Бичевская Стихи Сергея Бехтеева Музыка Геннадия Пономарева

Если Вы захотите больше узнать о Царе Николае II и его венценосной семье, то посетите, пожалуйста, странички моего сайте "Русь Святая"

В РАЗДЕЛе II Святые царственные мученики.

http://rusich1.ru/publ/7-1-0-54

Вы сможете найти некоторые материалы о жизни и деятельности Царской семьи.

*******************

Героями для Москви можуть бути лише українські холуї



З Міністерства закордонних справ Росії надійшов потік "фе" з приводу того, що українці вирішують, хто у них в історії герой, і хто ні.

У коментарі Департаменту інформації й преси МЗС Росії засуджено намір України відсвяткувати 350-ту річницю перемоги українського війська під проводом гетьмана Івана Виговського над московським військом у Конотопській битві.

У коментарі, зокрема, сказано,що "російський загінОлексія Трубецького змушений був, понісши відчутні втрати, але аж ніяк не розгромлений, відійти до Путивля. Сам же похід загону Трубецького був викликаний необхідністю протидії планам гетьмана Виговського, який порушив власну клятву у вірності Москві, включити частину українських земель за назвою Велике князівство Руське до складу Речі Посполитої".

За даними МЗС Росії, "Гетьман Іван Виговський завершив свій життєвий шлях аж ніяк не героїчно – у жовтні 1659 року козаки його скинули й змусили бігти в Польщу, де через п'ять років уже поляки обвинуватили його в зраді й стратили".

Згідно з заявою департаменту російського МЗС, в Україні "піднімаються на щит імена й діяння, яких в інших умовах можна було б і посоромитися. Кривава битва через чергове зрадництво чергового гетьмана – з їхнього числа”.

Таке трактуванням історії традиційно не дружить ані з фактами, ані з мінімальною логікою.

Якщо перемога під Конотопом була не розгромом, то звідки ж тоді взявся загальновідомий в російській історіографії факт підготовки евакуації царя з Москви після Конотопської битви?

І що означає в інтерпретації російського МЗС "відчутні втрати, але аж ніяк не розгром?"

Як відомо, під час облоги Конотопу московські війська втратили 10 тисяч військ і ще 30 тисяч під час самої битви. Це учетверо більше, ніж втрати шведи у Полтавській битві. Невже й там не було розгрому?

Закиди про те, що гетьман Виговський "закінчив своє життя аж ніяк не героїчно", виглядають з явною натяжкою. Негероїчно втікав з України Олексій Трубецькой, залишивши на полі битви воєводу Семена Пожарського та недобитки своїх військ.

Та й сам Іван Виговський боровся проти Польщі так само, як і проти Москви, за що й був страчений поляками. Чим не героїзм, з точки зору України? Якщо ж героями можуть бути лише ті, хто сам є росіянином, або зраджує свій народ заради інтересів Росії, тоді в інтерпретації російського МЗС усе гаразд.

Між тим, говорити, що український гетьман міг когось зрадити – дурний тон. Український гетьман не винен нічого жодній іншій країні. Тож про зраду не може йти мова.

Він відповідає лише перед своєю країною і своїм народом. А інакше можна дійти до того, що й Дмитро Донський – зрадник Золотої Орди, або Андрій Боголюбський – зрадник Київської Русі.

Взагалі, з цієї збоченої точки зору, усі українські гетьмани – зрадники, бо вони чомусь вперто думали про інтереси України, а не Росії.

Але справжнім апофеозом стала заява вже російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який зробив заяву щодо відзначення 1020-ліття Хрещення Русі, на святкування якого президент Ющенко запросив у Київ патріарха Олексія Другого.

"У Російської православної церкви існує серйозна заклопотаність у зв'язку з тим, що на ці ж торжества запрошений і Константинопольський патріарх... Територія України – це канонічна територія РПЦ".

Хоча, насправді, більше логіки в тому, що Росія є канонічною територією Київського патріархату, адже навіть російський МЗС потребуватиме значних зусиль, щоб довести, що християнство прийшло в Росію з Києва, а не навпаки.

Для Москви чомусь виявилося проблемою й те, що до Києва приїде патріарх Константинополя, звідки в Київ прийшло християнство.

Між тим, Ющенко формально міг би й не запрошувати Московського патріарха на святкування. Адже добре відомо, що на території Росії ніякого утвердження християнства в 988 році не було.

Цей процес розтягнувся на століття. І не факт, що закінчився.

Ще через століття після хрещення киян, воєвода Київського князя Ян Вишатич, при зборі данини на території сучасного Нечорнозем’я, десятками виловлював місцевих шаманів.

Через століття після хрещення Русі навіть у Новгороді, який міцно контролювався Києвом, син Великого Київського князя Святослава Ярославича Гліб змушений був вдаватися до суворих заходів проти язичників.

Як пише вітчизняний літопис: "І розділилися люди надвоє: князь же Гліб і дружина його стали коло єпископа, а люди всі ішли за волхвом, і стався заколот великий вельми.

Гліб тоді, взявши топірець під полу, прийшов до волхва і мовив йому: "То чи знаєш ти, що має бути завтра, а що до вечора?" І він сказав: "Я все знаю". І спитав Гліб: "А чи знаєш ти, що тобі сьогодні має бути?" І він сказав: "Я чудеса великі сотворю". Гліб тоді, вийнявши топірець, розтяв його. І упав він мертвим, а люди розійшлися".

Можливо, лише з чисто педагогічної точки зору, присутність на святкуванні у Києві Московського патріарха може мати якийсь сенс.

На всі ескапади російського МЗС можна було б і не реагувати – якби вони поширювалися, приміром, російською школою. Зрештою, це їхня внутрішня справа: вигадувати казки і вирити їм.

Однак, російське зовнішньополітчине відомство невідомо з якої радості безпардонно присвоїло собі право вказувати Україні, як їй ставитися до самої себе.

Колись візантійський імператор спробував вказати князеві Святославу, що тому корисно і що ні, але був піднятий київським князем на глум. Схоже, це єдино правильне ставлення до такого нахабства.

Олександр Палій, історик, політолог, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, для УП