Ось і ще одна зима промайнула... пролетіла... пронеслась... Зима життя нашого... Та й чорт з ними, зі зморшками! Зрозуміло, що від них нікуди не дітись. І від зайвого жирку, і від пігментних плям, ні від сивини, ні від лисини... Але очі! Ці очі - я вдивляюсь в дзеркало - вони не повинні змінитись ні в якому разі. Що робити, якщо одного чудового ранку я подивлюсь в них і побачу, що там пустка, втома і ні краплини того колишнього вогнику? Як тоді бути? Куди бігти?????? [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]На мій блог підписані 284 читачі.. Свою замітку про участь у конкурсі я розіслав 319 друзям... А досі маю лише 17 голосів у конкурсі... Яка цікава статистика... Ось так, мабуть, і виміряється справжність "дружби в Інтернеті".Зуби - то фігня. І конкурс цей - для мене нічого не значить. А сумно через те, що люди ось так залишаються в стороні від доброї справи, для якої потрібно приділити лише пів хвилини, щоб допомогти "другу".

Марнославство – спосіб жити, Що вдягнути, з ким дружити, Змарнувати час престижно… Марнотратство – «Після мене Хоч потоп!..» Тим часом – нене!!!- Вже й життя минуло грішне. 02.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Як швидко проминає життя... Начебто ще й не починав жити по-справжньому, а вже шостий десяток промайнув. Закінчилася трудова діяльність, виросли і порозлітались по світу діточки, підросли онуки. Все більш відчувається твоя непотрібність. Діти вже дорослі і живуть своїм життям, у онуків теж починається своє життя, таке відмінне від твого дитинства, що навіть не завжди його встигаєш зрозуміти, що воно таке і до чого. На колишній твоїй роботі, на колишньому твоєму місці вже інша ...

Читати далі...

Сходив сьогодні на постанову, про яку дізнався завдяки друзям, що надіслали мені посилання на подію...Ще не встиг зайти, а мене вже вітають, запрошують... так приємно - всі посміхаються мені... по-справжньому, а не підкупно... Наші люди, українці всюди... Незвично бачити наших людей з такими посмішками... навіть християн...А.. ну да... постановка відбувалась від христианської церкви. Спектакль розповідає про місце суду вмерших, по христианській религії. І логічно, що всі, хто приймав участь у...

Читати далі...

Щойно по радіо почув байку: Якось один мудрець поклав великий аркуш білого паперу, розклав його на столі, і в куточку зробив маленьку плямку. Кожного, хто заходив, він запитував - що ви бачите на столі? Кожен відповідав одне й те саме - я бачу там пляму... Під вечір старий просто плакав. Коли його запитали - чому? Він відповів: - Жоден з вас не помітив білого паперу!І відчув, що я іноді так само готовий плакати, коли розумію, що практично ніхто не вміє бачити в житті щось світле, тепле, ...

Читати далі...

В якості епіграфа анекдот: Магазин, черга, розмова продавця з покупцем ... - Прошу, ось ваше замовлення. - Спасибо - "Спасибо" - жителям Донбаса, а мені - дякую. Нещодавно випадково попав на дивний сайт http://bezyanukovicha.org.ua/ - суто російськомовний і чітко проти Януковича, і то є прикольно, особливо що атрибутика націоналістично-державна, а українців мало що задіяно. В котре переконуюсь: Україна парадоксальна країна, де росіяни виступають в якості супер...

Читати далі...

Я сам из Санкт-Петербурга, т.е. как ты называешь «из Рашки». Вчера случайно наткнулся на твои посты. Я почти никогда не пишу «комменты», но сейчас почему-то не удержался. Зацепило. Грустно, очень грустно, когда бездумная толпа управляет обществом. Такая же эйфория о Крыме и у нас. «Он всегда был русским. Там русских обижают. Там наш флот. Уйдет флот – там будет НАТО. Теперь мы сможем ездить в Крым – он наш». Мать вашу, а кто мешал вам ездить туда раньше? Хочешь на машине, хочешь...

Читати далі...

---Іти крізь безліччя доріг,Не дивлячись в пітьму,Півшляху поки зміг...А далі... чи піду?---Шляхи щораз ростутьУ напрямі розтічч...Канати натягнувУ світі протиріч---Снаги витрата силІ лише слід від крил...Лиш юності здогАдІ шир стіни стократ...---Пробити чи пройти,Угору чи назад..?Безкрилість висотиЗдолаю я навряд...---І ось перед межіСтою чи тільки марю?Долоні враз пусті,Хоч і вогнем палають---Простий наразі знак,Таке в житті буває...Я хочу цього? - ТАК!І знаю і не знаю...

згадка про вересневий вечір на Володимирській гірці Пригадую... Вечірній древній Київ Князь Володимир у задумі споглядав. Зітхав Дніпро... Про що він мріяв? Неголосно що князеві розповідав? ПраЮний, Вічний, Дід Старезний - Час Над містом сиві крила розпростав. Дніпро, і гірку Володимирську, і нас Двох м'яко присмерк вересневий огортав. Незламний, в бронзі князь на постаменті, Як хоронитель Києва, з хрестом стояв. Світ поза часом, простором, в моменті Завмер...

Читати далі...