Беседовала Елена Шевченко

Шлях до дому займає набагато менше часу ніж шлях у будь яке інше місце. Ми можемо знати, або хоча б здогадуватись, що чекає нас вдома чи в іншому добре знайомому нам місці. Але як спрогнозувати, що буде з нами там де ми ще ніколи не бували? Годі вже казати про майбутнє, яке за прогнозами аналітиків та астрологів, аж занадто примарне…

Ось пройшли вибори, які мало що змінили на існуючому політичному небосхилі: партія Регіонів досі при владі та має більшість у парламенті, опозиція так і не здобула заявленої нею у передвиборчих гаслах повної перемоги, а тому сподіватись на будь-які кардинальні зміни годі сподіватись. Та чи потрібні країні ті кардинальні зміни? До чого вони призведуть окрім чергового перерозподілу владних повноважень та нового кола політичної та економічної нестабільності?

До речі про опозицію… Інформація, яка поступає з Об’єднаного опозиційного табору свідчить про те що з кандидатурою свого кандидата на президентські вибори вони вже визначились та готуються будь якою ціною визволити свого лідера з пазурів біло-блакитного хижака. Та чи потрібний, бодай комусь з діючого політикуму, вихід біло-сердешної лідерки на волю?

Влада її мабуть дійсно побоюється, бо інакше вже давно, під тиском світової спільноти, припинила переслідування та чомусь не припиняє. Мабуть дійсно винна «Леді з косою»…

Опозиційним лідерам звичайно Юлія Володимирівна потрібна та чи бажають вони її волі? Пан Арсеній тримається біля керма опозиції лише доки «Вона» сидить… Харизма шановного лідера СВОБОДИ в променях ЇЇ вогню навряд чи буде на стільки яскравою, якщо запалає поза межами місць позбавлення волі… Можливо Юліна воля потрібна її найближчим соратникам по Батьківщині? Також мало ймовірно… Якщо Яценюком можна керувати, або принаймні домовитись, то накази Юлі мали виконуватись однопартійцями безапеляційно! Мало хто з чоловіків, до речі не простих чоловіків, зможуть витримати такий тиск збоку навіть такої гарної жіночки…

Можливо Юля потрібна нам – простому люду? Навіщо? У владі Вона вже була, народу аж по тисячі гривень повернула, за що сам народ збільшенням податку і розплачувався, реприватизацію рейдерську починала… Чим іще запам’яталась Вона громадянам нашої країни? Співробітництвом з найбільшим казнокрадом країни Лазоренком, чи може ще махінаціями з російським газом? Так – люди знають і люблять її як незмінного лідера опозиції, як жінку,яка змусила боятись або щонайменше побоюватись себе весь український політикум,а це на 90 відсотків сильні, впевнені в собі чоловіки…

Тож що ми маємо сьогоднішній день? Юля потрібна країні, потрібна її народу, потрібна опозиції і навіть владі без неї аж ніяк з одним АЛЕ… Юля потрібна як надія на кращі часи для народу, як прапор для опозиційних сил, як привід впливу на владні кола для закордонних світових лідерів та як винуватиця усіх бід та негод для діючої влади! АЛЕ потрібна Юлія Володимирівна саме у в’язниці.

Від її появи на волі - країні та її мешканцям годі сподіватись будь яких покращень. Чому - запитаєте Ви? А тому, що відродження країни це кропітка, важка спільна праця! Це шлях, яким би важким він не був, все одно доведеться пройти! Можна змінювати лідера на кожному проблемному етапі і з кожним новим починати шлях з початку, можна всі свої негаразди з приводу такого важкого життя покласти на плечі однієї людини! Але одна людина, навіть з підтримкою певної кількості наближених, навіть якщо це дуже сильна команда, все одно не зможуть вивести країну з краю прірви, якщо цього не захоче принаймні більшість. Тож досить нам тягнути ковдру на себе,годі плакатись на бандитську владу та неспроможні побори…

Юля сидить і буде сидіти, бо підстав її відпускати у нашої системи правосуддя немає! У влади занадто багато проблем, як внутрішніх, так і зовнішніх, щоб додавати ще й правові колізії пов’язані з визнанням «незаконних» або навіть «злочинних» переслідувань своїх політичних опонентів. Тому нехай Владні кола разом з новим парламентом вирішують нагальні проблеми, як то повернення боргів зовнішнім кредиторам та виведення економіки держави з глибокої кризи. Опозиція зі своїм незмінним сидячим «прапором» нехай контролюють дані процеси, та головне, щоб не заважали. Нам же Шановне панство,любі мої співвітчизники час братися до діла… Годі жалітись на злочинну владу та плакати від неспроможності жити краще… Роботи вдосталь для кожного та ми ж паниі за такі гроші працювати не бажаємо. Для нас та робота гарна, де працювати не треба, а гроші платять великі. Та доки ми в своїй оселі ладу не наведемо, то не буде нам в ній тепло та затишно… Спочатку сам щось зроби, а лише потім питай інших, що вони зробили.

Ось і скінчився мій шлях додому! Проте ШЛЯХ країни в майбутнє, маю надію, що світле, лише починається… А чи буде взагалі це майбутнє залежить від кожного з нас, і від мене також… Розуміючи це,вірю, що може зрозуміти і ще хтось з співвітчизників… Зарано думати зараз про майбутні президентські вибори. Так, вони будуть ще не завтра, а до них треба ще дожити! З нашим відношенням до країни, існують всі шанси її втратити…Схаменіться люди!!!

Директор Агентства моделювання ситуацій  Віталій Бала :    Поява нових обличч, які покажуть інший шлях  для країни - єдиний вихід із ситуації, що склалася.

- Пане Віталіє, експерти обіцяють, що наступний політичний сезон буде дуже гарячим. Тим більше, що попереду ухвалення нового виборчого законодавства ... Враховуючи це, можна очікувати якихось помітних зрушень з вересня?

- Хотів би розчарувати всіх, хто покладається на якісь прогнози. Так, склалося, що в українській політиці, а особливо з 2004 року, політична доцільність і особисті відносини превалюють над усім іншим. Всі рішення, які у нас приймаються останнім часом - неважливо які, по Юлії Тимошенко, Ющенку, колись по Морозу, Литвину - це все особисті відносини.

І те, що зараз відбувається з опозицією - це теж елемент особистої помсти. Тобто, емоційний чинник в українській політиці, на жаль, переважає, а це означає, що говорити про якісь прогнози не варто. Так само не варто говорити про вибори, зміни. Адже очікувати, як бачимо, можна чого завгодно??

- Давайте докладніше про виборче законодавство. Наскільки можуть бути кардинальними зміни в ньому?

- Десять років були вибори за мажоритарною системою, зараз нібито повинна бути мішана. Але я порадив би владі цього не робити.

- Чому?

- Що це означає? Це 225 округів, де провладна партія висуне 2-3 кандидатів, які між собою повоюють, а «вершки» зніме той, кого визначить влада ... Тобто, мета цієї катавасії не в тому, щоб поліпшити виборчу систему, а в тому, щоб утриматися при владі якомога довше. Втім, влада не розуміє, що це тупиковий шлях. І якщо будуть намагатися серйозно фальсифікувати вибори, то тривалого результату це не дасть. Згадайте, всі кардинальні зміни відбувалися якраз після того, як посилено фальсифікували вибори.

- А як же опозиція, що про неї як про перспективу ми вже не говоримо?

- Не дуже люблю використовувати термін опозиція. Я завжди кажу, що опозиція, щоб бути опозицією, повинна мати, якусь позицію. Позиція, що вони «такі-сякі» і вони «крадуть», вибачте, це не позиція ... Опозиція повинна дати альтернативний проект того, як допомогти країні, повинна давати речі, які б приносили результат. Якщо повернутися до ситуації з Юлією Тимошенко, то влада робить одну помилку - усуває конкурентів. Після того, як зникає політична конкуренція, зникає економічна, як результат ми замикаємо коло, де 5-10 осіб не можуть бути розумнішим за 46 мільйонів.

- Ви говорите, що прогнозувати в політичному сенсі не варто, а як щодо реформ, які почалися в країні? Можемо сподіватися, що певні непопулярні рішення і кроки, які зараз всі критикують, через якийсь час все ж принесуть позитивний результат, як це було, скажімо, у Польщі на початку 90-х?

- Тут теж немає гарантій, що буде добре чи погано. Я знаю, що без серйозної боротьби з корупцією, жодна з реформ нинішньої влади не буде діяти. Якщо чиновник буде мати хоч найменшу можливість для корупції, він завжди буде величезним гальмом для руху реформ.

На мою думку, реформування необхідно починати системно, без ривків. Тобто, якщо ви почали податкові зміни, то робіть вже і податкову адміністрацію, міліцію і.тд. Звичайно, зараз всі критикують реформи, забуваючи одну річ - реформування конче необхідне країні. Так, Податковий кодекс викликав хвилю протестів, але чомусь ніхто не говорив про те, що 2 мільйони громадян обманювали державу і не платили до бюджету? Чому ніхто не протестував проти «фуршетів», хабарів для «своєї справи»? Це ж не нормально! Тому, позитив від цих реформ є - вони почалися ... І хоче влада цього чи ні, а їй доведеться їх доводити до кінця, адже саме вони й почали зміни. Тому не варто називати ці реформи непопулярними, вони чутливі, болючі, але вони почалися. Інша справа, що зміни повинні бути для всіх і виконувати їх також повинні всі.

- Але чи може влада боротися сама з собою, якщо говорити про корупцію? Адже всі чудово знають, що у владі далеко не «святі» люди перебувають ...

- Будемо говорити тут про політиків і чиновників взагалі, тому що і влада, і опозиція - це птахи одного гнізда ... Питання в іншому. Насправді, все залежить від політичної волі, від невеликої групи людей, яка захоче це зробити. Так, це буде болісно, тому що торкнеться всіх - від звичайних громадян до правоохоронних органів, а тому можуть бути протистояння, протестні настрої. Але якщо буде політична воля, зміни будуть кардинальні, ніхто - ні опозиція, ні зовнішні фактори не стануть перешкодою.

- Але українська влада в усі часи не мала такої волі...

- Проблема в тому, що політики в Україні перебувають у постійній боротьбі, на межі війни за владу. Ось, тут ми повертаємося до того, про що говорили спочатку, а саме про політичну доцільність. Зараз всі зайняті виборами: діти підуть до школи, а дорослі - у виборчі округи ... Усунувши особистісний фактор, влада усуне своє бажання політичної доцільності.

- Результат цих виборів також неможливо спрогнозувати?

- Звичайно ... Зараз ми не знаємо, який буде закон, яким буде соціально-економічне становище, скільки ще зробить помилок владу ... І ми не знаємо, чи з'явиться на цих виборах політик-прорив, тобто абсолютно нова людина.

- А це можливо?

- Такі люди завжди так з'являються ... Ось прийшов новий політик - і 40% за нього проголосували. Це ж крах для влади: міняй закон, суди опозицію, нічого не допоможе ... І тут навіть не говоримо про те, чи дадуть йому пройти, адже всі, як я вже говорив, зайняті війною.

- На президентських виборах було кілька таких «других» ... І нічого!

- Ні, були «треті», а зараз попит саме на «інших», нових, абсолютно не пов'язаних з політичною системою. Політик, який дасть людям впевненість, що вони будуть залучені у вирішення питань, може стати переможцем.

Найкращий зараз варіант - це входження в політику нових людей та нових проектів. Це факт. Але треба, щоб ці люди чітко собі уявляли, якою має бути Україна. Вони повинні бути з чіткою позицією, говорити, що Україна повинна бути з такою-то формою управління, форма власності така-то, соціальний захист така-то ... Повинна бути чітка лінія.

- А ви не думаєте, що влада може штучно створити такого політика чи політичний проект?

- Це не штучний процес ... І щоб це сталося, це має бути природно. Для того, щоб це сталося, потрібна присутність конкуренції в самих політичних силах. Це в першу чергу. Тому що в нинішніх партіях вождів оточення настільки сильно «оточує» першу особу, що інших пропозицій, позицій вже немає, їх ніхто не чує. Інакодумці не потрібні ... Ось у чому проблема. Тобто, не маючи конкуренції всередині своїх політичних сил, не маючи «нової крові», іншої думки вони ж самі й гинуть від цього. Тому поява нових облич, які почнуть переконувати людей, які покажуть інший шлях для країни - це єдиний вихід з ситуації в країні.

- З кожним днем все більше людей розчаровується в діях нинішньої влади. У чому проблема?

- Проблема сьогоднішньої влади в тому, що вона йде за принципом добору кадрів не з професійної точки зору, а кумівства і сватівства. Але так робили всі і до них ... А от якби вони дійсно набирали професіоналів, тоді у них було б більше шансів для якісних змін. Треба було набрати спеціалістів і дати їм можливість самореалізуватися. Адже коли людина бачить, що він може самореалізуватися, вона реально буде щось робити і пропонувати нові шляхи.

Фактично це той соціальний діалог, який повинен був бути з суспільством завжди. Але влада закрилася у вузькому колі. І в цьому головна проблема чинної влади ...

Нам потрібно створити українську політичну еліту. Тому що у нас її немає. Не в сенсі етносу, а в сенсі української державності. Без цього нам нічого не світить. А створити еліту сучасного штибу можна тоді, коли будуть однакові правила, за якими будуть грати все.

А у нас зараз при владі політичний клас. І його найбільша проблема в тому, що коли з”являються нові люди, вони і далі борються за те, щоб залишитися при владі. А я завжди в таких випадках кажу політикам: «Якби ви хоч 50% з того, що обіцяли людям, виконували, ви були б завжди при владі». А то приходять тільки для наживи ...

Переговори між владою і опозицію, протікають в дуже складному діалогу, оскільки тепер потрібно звітуватися, як одним(для олігархів), так і іншим перед майданом.

Кожні зі сторін намагається для себе отримати кращі умови, але для опозиції, це отримання позицій влади, для влади це утримання своїх позицій.

Тепер про шанси сторін, пам’ятаю, як я був присутній на тренінгу від Андрія Шевченка(депутат ВРУ від БЮТ) по дебатах, і там він групі запропонував цікаву гру, суть, якої, аудиторія мала переконати Шевченка(який був у образі журналіста), аудиторія виступала від ролі президента. В результаті аудиторія, погодилася що Шевченко правий, настільки він вміло наводив аргументи. Суть в тому, що під час розмови він не боявся грати «по-крупному» як часто виражаються в фільмах.

Так само і грає опозиція, бо ситуація цього вимагає. Але робити все що від неї залежить вона не хоче. Одними переговорами Янукович не піде у відставку, і тим більше йому не дозволять зробити це олігархи, які його спонсорують.

У ПР цілі прямі, втримати все що мають, оскільки ймовірність отримання фінансових санкцій не велика, тому почувають вони себе поки, що нормально, хоча в їх лавах вже є серйозний розбрат, і розпач.

Якщо буде введений НС, то від цього виграє опозиція, бо тепер вони стануть «мучениками», і ЄС їх швидко підтримає.

Від ПР зараз можна очікувати тільки відтягування всіх переговорів, і намагатися привернути на свою сторону РФ, з ще одним траншем грошей.

Тобто, для опозиції не вигідно вести переговори, бо вони ні до чого не приведуть, їй вигідно те, щоб ПР щось робила, і ПР не вигідно вести переговори, бо здаватися вони ще не збираються, але і плану дій, як вгамувати людей вони ще не мають… Виходить ситуація, коли багато говорять обидві сторони, але на практиці майже ні до чого не можуть, і не хочуть домовитися, і як наслідок від таких переговорів страдають лідери, як одних так і інших сторін.

Ідеальний варіант це поступка від однієї з сторін, бо тоді люди отримають якийсь результат. Зараз же, навіть опозиція підтримує затягування процесів переговорів. А що було в ВРУ, коли закон про амністію обговорювали 2 дні, і все одно прийняли, той який пропонували регіони…

Думаю, що розглядати всерйоз заяву Кравчука ніхто не буде, оскільки в цьому ніхто не зацікавлений. Опозицію, і ПР влаштовує, що за закритими дверима, вони можуть говорити, про все що завгодно, і це тримається в секреті.

Також варто відмітити той момент, що жодного разу, опозиція не давала коментарів журналістам, а їхала на майдан годину, і там розповідала про переговори. З однієї сторони це відповідальність перед людьми, з іншої це відтягування часу, для того щоб обдумати, що сказати людям. Саме другий варіант, я б сказав вони використовують, оскільки дуже часто видно, що лідери підбирають слова, і говорять майже однаково…

Тому висновок який я можу зробити, ми зараз перебуваємо в центрі великої гри, але в цій грі ми нічого не вирішуємо, щоб там нам не розповідали, що разом ми сила і т.д., є різні політ. технології, і як нас використовують стане ясно трохи згодом… Зараз же люди тішать себе розпачем ПР, і тим що весь світ знає про нас. До слова про Єгипет також всі знали, але навіть коли танки душили людей ніхто цим людям не допоміг і фінансових санкцій не ввів…