хочу сюда!
 

Alena

38 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 30-50 лет

Заметки с меткой «опозиція»

Студентам четвертого дня майдану - єврожидаям ! (реалістично)

Абсурдність вимог студентів:
Одразу зазначу, що горджусь земляками студентами, які вийшли на майдан та кумедно й весело відстоюють необхідність надання Європою кредиту в 160 мільярдів євро на підтримку корупції та тотального розкрадання ригоанального України, на підтримку тоталітарної політики вельмишановному тричі не засудженому пану гаранту конституції світочу всіх земель українських по звірячому побитому яйцем за народ український. Пропоную студентам не займатись ганебною політикою та політичною агітацією з різною символікою й краще стояти на колінах мовчки не порушуючи закону про рівність всіх національностей та про регіональні мови, й висунути категоричну обіцянку шановному лідеру нації даунецької Януковічу поклонитись всім майданом у випадку повернення надії на можливу перемогу в наперстки над Європою й успішному освоєнні 160 мільярдів євриків.

Реальність:
Я чудово розумію що зек даунецький не підпише Євроінтеграції України, бо йому бабло потрібне й байдуже кого розводити. Звичайно після цього студенти позбудуться рожевих мрій й зрозуміють що без опозиції та політики вони просто пластилін в руках ригоаналів. Шкода тільки що студенти ніби думаючі люди не зробили висновків з минулорічних безпартійних протестів Афганців, Підприємців, Мовних протестів ... які ПРасти використали як презервативи нагинаючи народ України й показуючи що ніякий опір немає сенсу й буде тільки гірше. Студентами зараз добряче маніпулюють заслані козачки ригоанальні з метою витіснили з майдану й погасити ланцюгову негатив до ригоаналів інших шарів населення, з акції студентів ЗМІ потужно формується думка, що це молодь (іншим нема місця) бореться проти (політики) опозиції та підтримує тричі зека на шляху до Євроінтеграції. 
Більшості людей глибоко байдуже до Євросоюзу якби були гарантії, що буде зміна влади й прийдуть люди що зможуть розвинути Україну краще Європи, просто думаючі люди розуміють що зараз без Європи нам не вибратись з дна.

45%, 14 голосов

23%, 7 голосов

26%, 8 голосов

6%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Перший - пішов!..

Квітневе сонце світило, але не гріло. Колишній «польовий командир Майдану», екс-міністр МВС, а тепер вже колишній ув`язнений (останнє звання, гадаю, йому найбільш до вподоби, зважаючи на обставини) несподівано для широкого загалу, а можливо навіть для себе, був милостиво випущений на волю. Втомлений чолов`яга зі змарнілим обличчям, але палаючим поглядом вийшов за залізну браму та потрапив в обійми рідних…

Невже сталося диво і Система, нарешті, хоча б на мить стала людянішою та справедливою?..

Знаєте, що б там не казали, але подібні події все ж варті уваги. Чому? Бо, як ідеться у відомій приказці, зарікатися не треба. Кладучи руку на серце скажу: наші реалії тісно пов`язані з ситуаціями, коли вступаєш  в суперечку із власним сумлінням і переступаєш межу законності. Не важливі масштаби, важливий прецедент.

Можна по-різному ставитися до звільнення цієї людини. Хтось каже: «Заробив! Вони всі там такі!», інші – щиро порадіють: мовляв – маленька, але – перемога; багато хто взагалі байдуже поставиться до цього.

Насправді, дива не сталося. Просто Сам відпустив картавого на довгий ланцюг. Ніби й на свободі, а смикнув дужче – вже й біля тебе, жде вказівок. Настає гаряча пора - час готуватися до великих перегонів, на яких неодмінно треба взяти гору. І не просто перемогти, а зробити це так, щоби цивілізований світ принаймні вдав, що повірив у чесність та прозорість.

Що не кажіть, а велика політика – це великі гроші. І людські долі чи навіть життя – ніщо, у порівнянні з необмеженою владою та вседозволеністю. Захотів – посадовив, і не має значення, що висунули звинувачення за одним епізодом, а засудили за іншим. Можна й уваги не звертати на дотримання правових норм, правничих засад чи права на елементарний захист.

Звісно, не можна сказати, що Юрко зовсім янголятко. Цей чолов`яга – елемент Системи. Він виходець з компартійної номенклатури Рівненщини, людина з комсомольським та чиновницьким минулим (що, власне, й стало у пригоді під час Помаранчевої революції – організаційні навички та ораторські здібності відіграли ключову роль у становленні «героя Майдану»), що взяв, та й пішов усупереч неписаним правилам.  А таке не пробачають. Результат – усім відомий…

Але що я Вам скажу, шановні: шепелявий, як на мене, не заслужив такої кари. Що, невже тільки він користався службовим становищем на своє благо, не забуваючи про ближніх своїх? Невже тільки Юрко використовував своє високе становище задля примноження статків? Зовсім ні. Та він на фоні теперішніх взагалі виглядає доволі скромно, я б сказав – пересічно. Якщо на те пішло, то поруч із ним повинні були б присісти інші, з куди серйознішими статтями, ніж Юркова…

Тоді, під час революційних подій, а особливо після них Луцик мені не дуже сподобався. Особливо своїми діями, зрештою, як і всі «Революціонери». Не справляє потужного вигляду він і зараз. Але! Я почав його поважати, як мужика, коли спостерігав за його поведінкою у СІЗО, на судових засіданнях, слухаючи коментарі. Чому? А ви просто порівняйте його поведінку з жалюгідним виразом обличчя «організатора ЄВРО-чемпіонату», коли той перебував у тому ж СІЗО. Різниця – колосальна. Та й терміни різняться. І стан здоров`я також.

Варто було Юркові переступити поріг колонії, як він уже знову в центрі українського політикуму, будує плани, відвідав телебачення. Молодець! Це треба мати залізну витримку й міцну «хватку», та що там! – потрібно бути справжнім бійцем аби відразу в бій.

Гадаю там, нагорі, не обійшлося без домовленостей й «закритих торгів» і все не так просто, як може видатися на перший погляд. Варто, лишень, згадати, що був випущений на свободу ще один колишній високопосадовець недавніх часів. Щоправда, це було зроблено тихцем аби не привертати непотрібної уваги. Але прецедент створено і владі слід добряче замислитися над власним майбутнім. Бо тепер, вірогідно, всі зацікавлені докладуть максимум зусиль аби в найближчому майбутньому Леді Ю теж вдихнула повітря свободи.

Для нинішніх «керманичів» це буде вкрай небезпечно, оскільки ця жінка володіє просто фантастичною харизмою і ще в змозі повести за собою маси, щоб там про неї не казали злі язики.

А Луцик все ж таки – молодець, не склав руки! Боровся, кепкував, виживав. Бо що б не казали, а краще бути простим смертним на свободі, ніж королем за гратами. На свободі й можливостей більше простір для пересування необмежений та й узагалі – завжди є шанс для маневру…

Крига скресла! Театр одного актора має шанс перетворитися на аншлаг широкого загалу. Може й в України з`явиться можливість змінитися на краще?

Опозиція закликає киян 2 квітня вийти на мітинг біля ВР !

Майбутнім виборам мера столиці присвячується

Представники опозиційних фракцій закликають мешканців Києва 2 квітня вийти до будівлі Верховної Ради.

"Якщо йдеться про те, позачергові або чергові вибори, то я впевнений, що потрібно було проголосувати за постанову, призначити вибори, а потім змінити їхній статус", - заявив в ефірі 5 каналу представник Батьківщини Юрій Одарченко.

http://ua.korrespondent.net/kyiv/1529492-kiyan-zaklikayut-2-kvitnya-vijti-na-miting-bilya-budivli-verhovnoyi-radi

Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!
паразити

"Пахани" і "Мужики"






 

 

Виталий Портников

Виталий Портников

С украинским парламентаризмом покончено – по крайней мере, пока.

Блокирующие украинский парламент депутаты намерены сегодня продолжить консультации с председателем Верховной Рады Владимиром Рыбаком. Однако надежды на то, что стороны придут к взаимопониманию, не так уж много – прежде всего потому, что они исходят сегодня из различных мировоззренческих позиций. Для оппозиции важно добиться учета своего собственного мнения при принятии парламентских решений – собственно, ради этого и баллотировались в Раду представители УДАРа или "Свободы".

Но для "регионалов" сама идея диалога, консенсуса, нахождения общей позиции неприемлема с точки зрения их политической культуры – не просто советской, но к тому же еще и криминализированной – то есть уважение к вышестоящему помножено в их сознании на страх перед ним и уверенность, что тот, в чьих руках сила, не должен ни с кем считаться.

С этой точки зрения парламент – не более чем отдел в администрации президента, задача которого – проштамповать написанный безвестными и никем не избранными клерками закон или подвести базу под любое самодурство, которое возникнет в фантазиях президента. Никаких других функций парламенту не отводится, и каким образом будут голосовать при этом депутаты – совершенно неважно; как говорит Елена Бондаренко, это "процедурный вопрос".

Когда Партия Регионов соглашалась на персональное голосование, ее лидеры были уверены в таком результате на выборах, который позволит иметь в сессионном зале достаточное количество нажимающих на кнопки – за себя исключительно, разумеется – "мужиков". Но когда подсчитали – прослезились: оказалось, что для достижения нужного результата уже не только "мужики", но и даже самые что ни на есть паханские "паханы" должны будут ходить в Раду как на работу. А это уж, извините, не по понятиям. Так быть не может.

Владимир Рыбак этого оппозиционерам никогда не объяснит, ну так я объясню: "западло" "паханам", достойным пацанам, ходить каждый день на работу вместе с "мужиками" и "опущенными" оппозиционерами (в этой системе ценностей, чтоб вы не сомневались, любой, кто не допущен к "дерибану" финансовых потоков – уже "опущенный"). Не для того "паханы" содействовали победе Виктора Януковича на президентских выборах и помогали "регионалам" удержать власть на выборах в Раду, чтобы теперь скучно сидеть в не самом комфортабельном в мире городе в не самой лучшей с климатической точки зрения стране и нажимать на какие-то там кнопки! И какой-то там Рыбак "паханам" не указ. Его в кресло посадили, ублажили на старости лет нужный результат обеспечивать. Ну так обеспечивай, мил человек, твоя ж забота!

Именно поэтому даже если допустить, что оппозиция со спикером о чем-то там договорится, разблокирует трибуну и парламент начнет, наконец-то, работать – это ненадолго. Даже если "регионалы" придут к мысли, что им придется обеспечить персональное голосование – у руководства фракции просто нет возможности повлиять на многих депутатов, не желающих замечать существования Рыбака и Ефремова, существующих в иной клановой логике и просто занимающихся своими делами – куда, между прочим, более важными для самого существования режима и его заработков, чем какое-то там кнопконажимание.

Поэтому давайте просто смиримся с мыслью, что с украинским парламентаризмом покончено – по крайней мере, на данном этапе. Либо оппозиция смирится с тем, что "регионалы" нажимают на кнопки в режиме пианино – и тогда Рада просто штампует законы по мере получения указаний с Банковой, либо парламент работать не будет. И в том, и в другом случае законодательной власти нет.

 


http://rus.newsru.ua/columnists/11feb2013/pahani.html?page=2#comments

Рейтинг опозиційних міст

Рейтинг опозиційних міст і райцентрів Мордору південного сходу (відсотки за опозицію Батьківщина+Свобода+Удар):

1. Херсонська Білозерка - 65,5%
2. Миколаївська Баштанка - 59,1%
3. Одеський Овідіополь - 56,3%
4. Херсонський Цюрупинськ - 55,9%
5. Миколаївське Криве Озеро - 54,7%
6. Миколаївський Южноукраїнськ - 54,4%
7. Дніпропетровський Нікополь - 53,2%
8. Дніпропетровські Кринички - 52,9%
9. Харківські Валки - 51,8%
10. Одеська Іванівка - 51,5%
11. Одеська Кілія - 51,3%
12. Харківська Нова Водолага - 51,2%
13. Херсон - 51,1%
14. Херсонська Гола Пристань - 51%
15. Запорізькі Пологи - 50,6%
16. Миколаївська Нова Одеса - 50%
17. Херсонська Нововоронцовка - 50%
18. Миколаївське Братське - 49,8%
20. Одеський Теплодар - 48,7%
21. Одеські Татарбунари - 48,6%
22. Дніпропетровське Солоне - 48,5%
23. Миколаївська Врадіївка - 48,1%
24. Дніпропетровська Петриківка - 48,1%
25. Одеська Саврань - 47,7%
26. Одеське Комінтернівське - 47,7%
27. Миколаївський Первомайськ - 47%
28. Херсонська Іванівка - 46,1%
29. Дніпродзержинськ - 46,8%
30. Дніпропетровський Верхньодніпровськ - 46,4%
31. Дніпропетровськ - 46,3%
32. Херсонська Горностаївка - 46,2%
33. Харківські Дергачі - 45,7%
34. Дніпрпетровська Томаківка - 45,6%
35. Херсонська Велика Олександрівка - 45,1%
36. Дніпропетровське Покровське - 45%
37. Херсонська Велика Лепетиха - 44,5%
38. Запорізьке Гуляйполе - 44,2%
39. Одеське Ширяєве - 44%
40. Запорізький Вільнянськ - 43,1%
41. Дніпропетровська Юр'ївка - 43,2%
42. Запорізька Новомиколаївка - 43,7%
43. Запорізьке Куйбишеве - 42,7%
44. Миколаївський Новий Буг - 42,7%
45. Харківська Зачепилівка - 42,5%
46. Запоріжжя - 42,1%
47. Одеса - 41,9%
48. Кривий Ріг - 40,8%
49. Харківський Богодухів - 40,8%
50. Харків - 40,3%

Президент підписав закон про персональне голосування депутатів

Президент підписав закон про персональне голосування депутатів

Геть Аватарів народних обранців з Ради...
От саме з такого і треба починати... Новій Раді новий регламент... Можливо тепер шановні депутати будуть менше прогулювати, в той час, як їх картки для голосування виконують роль аватарів: голосують, приймають закони, змінюють той самий регламент, дають мандати суддям та високим державним службовцям... Якби не даний законопроект, то вже час було б і зарплату платити не депутатам, а їхнім карткам... Давати їм службові апартаменти в Києві, робочі кабінети, штат співробітників і т.інше.
Вперед пане Президент... Чекаємо наступних кроків... Може вже час відмінити недоторканість депутатську... Тоді можна було б і деяких з тих недоторканих довести до зали суду, бо інакше по закінченню депутатської каденції вони знову в Італію втечуть, подалі від справедливого та незалежного правосуддя...

До президентської кампанії ще два роки, а кандидати вже є...

Шлях до дому займає набагато менше часу ніж шлях у будь яке інше місце. Ми можемо знати, або хоча б здогадуватись, що чекає нас вдома чи в іншому добре знайомому нам місці. Але як спрогнозувати, що буде з нами там де ми ще ніколи не бували? Годі вже казати про майбутнє, яке за прогнозами аналітиків та астрологів, аж занадто примарне…

Ось пройшли вибори, які мало що змінили на існуючому політичному небосхилі: партія Регіонів досі при владі та має більшість у парламенті, опозиція так і не здобула заявленої нею у передвиборчих гаслах повної перемоги, а тому сподіватись на будь-які кардинальні зміни годі сподіватись. Та чи потрібні країні ті кардинальні зміни? До чого вони призведуть окрім чергового перерозподілу владних повноважень та нового кола політичної та економічної нестабільності?

До речі про опозицію… Інформація, яка поступає з Об’єднаного опозиційного табору свідчить про те що з кандидатурою свого кандидата на президентські вибори вони вже визначились та готуються будь якою ціною визволити свого лідера з пазурів біло-блакитного хижака. Та чи потрібний, бодай комусь з діючого політикуму, вихід біло-сердешної лідерки на волю?

Влада її мабуть дійсно побоюється, бо інакше вже давно, під тиском світової спільноти, припинила переслідування та чомусь не припиняє. Мабуть дійсно винна «Леді з косою»…

Опозиційним лідерам звичайно Юлія Володимирівна потрібна та чи бажають вони її волі? Пан Арсеній тримається біля керма опозиції лише доки «Вона» сидить… Харизма шановного лідера СВОБОДИ в променях ЇЇ вогню навряд чи буде на стільки яскравою, якщо запалає поза межами місць позбавлення волі… Можливо Юліна воля потрібна її найближчим соратникам по Батьківщині? Також мало ймовірно… Якщо Яценюком можна керувати, або принаймні домовитись, то накази Юлі мали виконуватись однопартійцями безапеляційно! Мало хто з чоловіків, до речі не простих чоловіків, зможуть витримати такий тиск збоку навіть такої гарної жіночки…

Можливо Юля потрібна нам – простому люду? Навіщо? У владі Вона вже була, народу аж по тисячі гривень повернула, за що сам народ збільшенням податку і розплачувався, реприватизацію рейдерську починала… Чим іще запам’яталась Вона громадянам нашої країни? Співробітництвом з найбільшим казнокрадом країни Лазоренком, чи може ще махінаціями з російським газом? Так – люди знають і люблять її як незмінного лідера опозиції, як жінку,яка змусила боятись або щонайменше побоюватись себе весь український політикум,а це на 90 відсотків сильні, впевнені в собі чоловіки…

Тож що ми маємо сьогоднішній день? Юля потрібна країні, потрібна її народу, потрібна опозиції і навіть владі без неї аж ніяк з одним АЛЕ… Юля потрібна як надія на кращі часи для народу, як прапор для опозиційних сил, як привід впливу на владні кола для закордонних світових лідерів та як винуватиця усіх бід та негод для діючої влади! АЛЕ потрібна Юлія Володимирівна саме у в’язниці.

Від її появи на волі - країні та її мешканцям годі сподіватись будь яких покращень. Чому - запитаєте Ви? А тому, що відродження країни це кропітка, важка спільна праця! Це шлях, яким би важким він не був, все одно доведеться пройти! Можна змінювати лідера на кожному проблемному етапі і з кожним новим починати шлях з початку, можна всі свої негаразди з приводу такого важкого життя покласти на плечі однієї людини! Але одна людина, навіть з підтримкою певної кількості наближених, навіть якщо це дуже сильна команда, все одно не зможуть вивести країну з краю прірви, якщо цього не захоче принаймні більшість. Тож досить нам тягнути ковдру на себе,годі плакатись на бандитську владу та неспроможні побори…

Юля сидить і буде сидіти, бо підстав її відпускати у нашої системи правосуддя немає! У влади занадто багато проблем, як внутрішніх, так і зовнішніх, щоб додавати ще й правові колізії пов’язані з визнанням «незаконних» або навіть «злочинних» переслідувань своїх політичних опонентів. Тому нехай Владні кола разом з новим парламентом вирішують нагальні проблеми, як то повернення боргів зовнішнім кредиторам та виведення економіки держави з глибокої кризи. Опозиція зі своїм незмінним сидячим «прапором» нехай контролюють дані процеси, та головне, щоб не заважали. Нам же Шановне панство,любі мої співвітчизники час братися до діла… Годі жалітись на злочинну владу та плакати від неспроможності жити краще… Роботи вдосталь для кожного та ми ж паниі за такі гроші працювати не бажаємо. Для нас та робота гарна, де працювати не треба, а гроші платять великі. Та доки ми в своїй оселі ладу не наведемо, то не буде нам в ній тепло та затишно… Спочатку сам щось зроби, а лише потім питай інших, що вони зробили.

Ось і скінчився мій шлях додому! Проте ШЛЯХ країни в майбутнє, маю надію, що світле, лише починається… А чи буде взагалі це майбутнє залежить від кожного з нас, і від мене також… Розуміючи це,вірю, що може зрозуміти і ще хтось з співвітчизників… Зарано думати зараз про майбутні президентські вибори. Так, вони будуть ще не завтра, а до них треба ще дожити! З нашим відношенням до країни, існують всі шанси її втратити…Схаменіться люди!!!

Мусимо бути мужніми

Леся Оробець _ Середа, 14 листопада 2012, 18:08

Зважаючи на події, які трапилися вчора, а також трактування цих подій Державною податковою службою я хочу дати кілька коментарів з приводу справи, порушеної проти мого чоловіка Олександра Омельчука.

Дуже хочеться вірити нашим доблесним податківцям, які запевняють, що у їх діях не було жодної політичної мотивації, але тоді б хотілося почути пояснення кількох фактів.

По-перше, чому постанова про проведення обшуку в офісному приміщенні, датована 29 жовтня, на наступний робочий день після виборів до Верховної Ради України?

По-друге, чому сам обшук проводився аж на 15 день після підписання постанови і дивним чином співпав не лише з остаточним оголошенням результатів виборів, а й з моїм запланованим візитом до Одеси?

Про дзвінок з приватного номера (я не беру дзвінки з невідомих номерів, ще мій батько навчив цього не робити, особливо у статусі опозиційного політика, але кілька моїх знайомих користуються такою функцією, і я дивом підняла слухавку) і пропозицію "вирішити питання шляхом політичних переговорів" у податківців питатися немає змісту – вони напевно про це нічого не чули, бо "рішали" сидять у куди вищих кабінетах. При цьому, я впевнена, що цілями таких "рішал" є не тільки я, а й інші, як діючі, так і лише майбутні опозиційні народні депутати.

Не буду характеризувати дії "правоохоронців", бо їх брутальну поведінку не лише відносно співробітників "Фенікс-Капітал", а й щодо журналістів зафіксовано камерами. Хочу лише ще раз подякувати як журналістам, так і всім, хто висловив підтримку, а особливо Андрію Парубію, завдяки діям якого нам таки вдалося отримати копію постанови на 4(!) годину проведення "слідчих дій". Перед тим її не показали ні співробітникам, у яких виривали телефони і яких клали обличчям на підлогу, ні журналістам, ні міліціонерам, яких викликала охорона офісного центру і які не наважилися зайти в офіс, заблокований невідомими, хоч ті обіцяли "заходи сюда, я все тебе покажу".

Звісно, Андрій прекрасно розумів, які саме "слідчі дії" відбуваються стосовно мого чоловіка, бо й сам перебував під подібним тиском у травні 2010 року - саме тоді за фальшивими звинуваченнями було заарештовано сестру Андрія, на якого намагалися чинити тиск, зважаючи на його позицію щодо Харківських угод і його активну діяльність у залі Верховної Ради.

Тепер дещо про підстави відкриття кримінальної справи щодо мого чоловіка. Не вдаючись у специфічні економічні терміни, спробую пояснити, що йому інкримінують.

Він займається інвестиціями, а саме: отримує гроші від клієнтів і вкладає їх у цінні папери, прогнозуючи, що ці папери подорожчають і кінцевий власник - той, в чиїх інтересах він діяв, заробить на цьому гроші, а він отримує відсоток за вміння прогнозувати ринок.

Аналогічно кожен з нас може вкласти гроші у банк на депозит і спробувати заробити відсотки не лише на сумі вкладу, а й на тому, що валюта, у якій він зробив вклад, стане дорожчою.

А тепер уявіть, що ваш банк змушений сплатити податок на прибуток з вашого депозиту, тобто з грошей, які він залучив на зберігання. Так от, зараз податківці намагаються довести, що платити податки треба не з суми прибутку, а з тих грошей, які моєму чоловікові було надано клієнтами для розміщення. При цьому така вимога незаконна. Інакше у нас банки мали б сплачувати з кожного депозиту, залученого від населення, податок на прибуток. Уявляєте, який відсоток ви б отримували по такому депозиту? Ви б ще були винні банку та державі за те, що надали свої кошти на зберігання. Нонсенс? Як виявилося ні – гірка реальність.

Хотілося б ще розповісти вам багато чого цікавого про те, що відбувалося не лише вчора, а й у відносно недалекому минулому. Але зараз проти мого чоловіка і його співробітників провадяться слідчі дії.

На даний момент головним завданням для мене є те, щоб працівники "Фенікс-Капіталу" не постраждали лише через те, що працюють з чоловіком опозиціонерки. Бо за що переслідують Олександра, зрозуміти ще можна, але щоб прес влади, мета якого чітка і зрозуміла – 300 багнетів для Януковича у новому парламенті – роздушив їх, ні я, ні мої колеги допустити не можемо.

Тому найближчим часом не чекайте від мене нових коментарів, я їх обов’язково надам одразу ж, коли мені дозволять адвокати співробітників мого чоловіка.          

А тепер кілька порад для опозиційних депутатів, як діючих, так і майбутніх:

1. Не сподівайтеся, що з цією владою можна домовлятися. Для них ви - лише власник картки, яка, на їх думку, має голосувати за помахом руки Чечетова. Все решта вони у розрахунок не беруть. Тому при найменшому тиску повідомляйте вільну пресу - на щастя, ми ще можемо користуватися цим чи не єдиним залишком громадянських свобод у режимі Януковича. 

2. Всім родичам, рідним, знайомим мають бути відомі не лише ваші номери, а й номери інших ваших колег, які за вашої відсутності могли б допомогти. Як показує практика, на родичів тиснуть за фізичної відсутності народних обранців чи їх географічній віддаленості.

3. Завжди майте у телефоні кілька номерів опозиційних журналістів. Не бійтеся давати їм максимально правдиву інформацію, бо лише це відрізняє нас від представників влади.

4. Будьте мужніми. Бо люди, які обирали нас з вами, потребують нашого захисту більше, ніж ми самі. А механізмів у них суттєво менше, ніж у нас.

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/14/6977473/