хочу сюда!
 

Anna

37 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 34-47 лет

Заметки с меткой «українська музика»

Кращі хіти Майдану.

Звісно, на мою думку. Вирішив нагадати у зв'язку з річницею

Горіла шина - народна



Злата Огневич - Prey For Ukraine (тобто молитва за Україну)




КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЬ, А ЇХ АВТОРИ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН!

Радіо «Афродита»

          Радіо «Афродита» — новий інді-партизанський проект «Мертвого півня». Це спроба реконструкції того, що було знищене. Спроба уявити, що радіостанцію з такими позивними не розгромили у 1945 році і вона працює досьогодні. Це збірка осучаснених переспівів майже забутих українських хітів ХХ століття («Ой Марічко, чичері», «А ми удвох», «Гуцулка Ксеня», «Ми хлопці з Бандерштадту», «Минає день, минає ніч», «Над морем», «Панно Інно», «Машинґвери», «Я помру від застуди (Вальс)», «Шахтарочка»).

          Пам’ятати, пригадувати, не забувати, фіксувати, документувати, переказувати, переспівувати, нагадувати,  зберігати, — саме цю мету переслідували Півні, працюючи над цим проектом, бо уряди, президенти та імперії зникають, а музика та правда залишаються.

[ Читати далі ]

Надобраніч :) Військовий!



Солодких, мирних снів, друзі-патріоти!

Тарас Житинський

Тарас Житинський – іванофранківець, батьки якого були в УПА. Більше десяти років живе в Лондоні і створив там гурт "Земляки". Лауреат фестивалю "Червона Рута-91" у Запоріжжі, лауреат Конкурсу молодих виконавців популярної пісні Міжнародного фестивалю "Слов'янський базар-92". Отримав Гран-прі на фестивалі української патріотичної пісні "Повстанським плаєм-2007" в Івано-Франківську. Тарас розповідає: "Колись давно, в Стародавньому Римі, імператор Троян казав, що народ можна знищити, не обов'зково воюючи з армією чи руйнуючи храми, можна просто знищити його історію. Ми зараз знову підіймаємо цю історію, яку для нас зберіг наш народ. Він цю свічку проніс крізь століття, і ми так само її несемо, ця свічка ніколи не загасне. Піснями ми повертаємо українську історію"

  Біографія Що не говоріть, гени — велика річ. Народжений у родині репресованих вояків УПА в Карагандинській області, Тарас Житинський лише у 1981–му зміг повернутися на Батьківщину — місто Івано–Франківськ. Там він закінчив Івано–Франківський інститут мистецтв і здобув три дуже важливих для себе перемоги: третю премію у категорії "поп–музика"на фестивалі "Червона Рута" у 1991–му, а у 92–му — гран–прі фестивалю "Кришталевий лев" та спеціальну відзнаку на "Слов'янському базарі". В його творчому активі тих часів також надзвичайно вдалі, сказати б — ефектні, виступи на вже легендарних нині форумах "Оберіг" і "Мелодія". Справді потужно свій концертний сет Тарас відіграв на імпрезі, присвяченій 50–річчю створення УПА у 1992–му. Саме там розкрилися дивовижна харизма, сильний голос і вкрай експресивна манера виконання співака — три складові, що скрізь, де б не виступав, приносили йому успіх. Протягом 90–х Тарас Житинський записав і видав два цікавих альбоми — "Чорний лебідь" і "Ва–банк", а в 1996–му для нього починається нове життя: він несподівано перебирається до Лондона, де швидко налагоджує стосунки з нашою тамтешньою діаспорою, але ні на день не розлучається з улюбленою гітарою. Головними "кониками" репертуару Житинського були козацькі пісні, історичні думи та пісні УПА. Завівши собі на голові справжнього оселедця, він став схожим на вільного козака в екзилі. Це був хитромудрий план! План навернення несвідомих чи напівсвідомих українців на своїй Батьківщині до рідного коріння, до рідного слова і пісні, власне — до української культури. Тарасові хотілося довести (спочатку собі, а потім і співвітчизникам), що, живучи в іншій країні і в англомовному середовищі, можна повноцінно розвивати власну культуру і бути цікавим для місцевої публіки як представник слов'янської культури. Тому й не дивно, що Тарас в Англії має прихильників серед англосаксів.

Щороку Житинський разом із дружиною Марією і дочкою Іриною навідується в Україну — до родичів. Окрім того, Тарас намагається "захопити" по максимуму різноманітні літні імпрези, презентуючи щоразу нові композиції. Зокрема у 2008–му на фестивалі "УНІЖ", який влаштувала столична агенція "Наш формат", він представив свій альбом "Пісні козаків", виданий тією ж агенцією. "Ми заприятелювали з шефом "Нашого формату" Владом Кириченком, унаслідок чого було видано мій свіжий матеріал, записаний у Лондоні, — розповідає Тарас. — "Пісні козаків" — це гайдамацькі, стрілецькі й козацькі пісні різних часів і з різних теренів країни. Пісні "Ой у 1791 році" та "Любо, братці, любо" були записані етнографом Олександром Грибом років десять тому на півдні України. Насправді "Любо, братці, любо" в оригіналі завжди звучала українською, адже у війську Нестора Махна 98 відсотків бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну і нині є фольклором для анархістів усього світу. Альбом "Пісні козаків" виявився одним із найбільш затребуваних у 2008–му серед новинок компанії — напевно, це було пов'язано з тим, що у 2007–му Тарас отримав ґран–прі на фестивалі "Повстанським плаєм", а також органічно влився у програму фестивалю "УНІЖ". Наступним кроком було видання у 2009–му одразу двох позицій — альбомів "Козацькі балади" та "Їхали батяри". Перший і за стилістикою, і за настроями ніби продовжує диск "Пісні козаків", але вже під кутом мужньої чоловічої баладності, елегійності. Тут Тарас виконав відому пісню О. Веремчука "Курінний" та одну власну — "Там на ставі". Диск "Їхали батяри" має підзаголовок "Галицький шансон", представляє музику закарпатського композитора Ігоря Іванціва і справді дає певний зріз сучасної батярської пісні, іншими словами — дає уявлення про міський фольклор довоєнної Галичини, який у 20—30–ті роки становив надзвичайно строкате й колоритне полотно із цілим спектром суто галицьких характерів.

Уже кілька років у Великобританії функціонує створена Житинським група "Земляки", складена з наших "колишніх", яка грає і народну пісню, і авторський репертуар. "Земляки"мають непоганий концертний ангажемент по всій Англії, але поки що, за певних причин, не можуть відвідати Батьківщину, а точніше — покинути Великобританію. Сьогодні Житинський виношує доволі амбіційний проект — запис авторської пісенної програми із залученням справжнього симфонічного оркестру і за участі дочки Ірини. "Відтоді як Ірина отримала ангажемент на сцені Оперного театру в польському Вроцлаві, — каже Тарас, — я весь час обмірковую нашу спільну програму, яка б схрестила мою манеру співу, де, окрім народної музики, присутні впливи блюзу і класичного року, з оперним вокалом моєї дочки. Поки що заважає лише те, що запис живого симфонічного оркестру в Англії є надто дорогим задоволенням, а імітувати звучання оркестру за допомогою електроніки — не хочеться...

"Стовідсотковий пілігрим" — так визначив свою долю і спосіб життя сам Тарас Житинський. "Завжди відчуваю себе у дорозі, — пояснює він. — Зупинки бувають довшими чи коротшими, але головне — наповнити їх сенсом, тобто — творчістю. І рухатися далі..." Автор: Олександр ЄВТУШЕНКО, "Україна молода"

Більше послухати Тараса Житинського можна тут:

http://music.i.ua/user/2768355/7011/

ЛЕНТА ЗА ЛЕНТОЮ

Українська земля завжди славилась відважними воїнами, які не раз рятували її від поневолення. Хоч і багато героїв полягло у нерівній боротьбі з окупантами, слава про їхні звитяги буде вічно жити в нашій пам’яті. Українські січові стрільці та воїни Української Повстанської Армії віддали життя за щастя та волю свого народу, окропивши жертовною кров’ю нестримний поступ майбутніх поколінь до незалежності. І в полум’ї тих надій, буремних років та нестямного болю за рідний край загартувалась пісня, вільна, хвилююча та непереможна.

Альбом пісень під назвою «Лента за лентою» у виконанні вокального ансамблю «Орфей» пропонує знайомство з піснями Українських Січових Стрільців та воїнів УПА, що становлять унікальний пласт пісенної лірики часів Першої Світової Війни та 40-50-х років XX століття. Пропоновані пісні в сучасних аранжуваннях є переплетенням мотивів патріотизму, відданості рідній землі та любові до матері, товариша, коханої. Тож бажаю вам відчути жар тих сердець та зігріти їхнім теплом свої.

P.S. Увесь альбом можна послухати та скачати

«КОМУ ВНИЗ» — МУЗИКА ВИСОКОГО ДУХУ

 Гурт «КОМУ ВНИЗ» і Андрій Середа є культовими, бо витримали перевірку часом, важкі часи нерозуміння,   гоніння, славу. 

Гурт пройшов через усе це і залишився собою.

«КОМУ ВНИЗ» підіймають тебе з колін лютою силою козацтва, м’якою струною бандури, голосом, що дасть наснагу в час, коли вже нема кого слухати і не видно куди йти, а суспільство стрімко падає в брудну прірву комерції і попсовості, продажності та чорної неправди. 

Пісні «КОМУ ВНИЗ» проймають тебе до самих темних, далеких закутків твоєї, ще не запроданої і не спаленої у вогні сьогодення, душі.

Якби мене спитали, чи є в Україні гурт, який може претендувати на статус культового, я відразу б назвала батьків української готики «КОМУ ВНИЗ». А найкультовішою постаттю на українській, як готичній, так і взагалі музичній сцені, я б назвала Андрія Середу.

[ Читати далі ]

Всім гарного настрою! Посміхайтесь, бо ми того варті!!!




                                         

Володимир Івасюк: 4 березня 2010 р. йому б виповнилось 61 рік

«І повертається до нас великий син...»

[ далі ]

39%, 12 голосов

61%, 19 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Темно...

Цю пісню гурт Танок на майдані Конго присвятив пам'яті Ігоря Пелиха... А в грудні вони випустили новий альбом "С.П.А.М". На їхньому форумі я запитав, чи не думають вони продавати свій альбом в мережі. Все ж мені зручніше завантажити його з інету, а не шукати в магазинах. А в цьому випадку "халяви" я не шукаю. Не хочу альбом гурту, який поважаю, мати на дурняк...  Не знаю, чи це пов'язано саме з моїм проханням, але через два дні з'явилася можливість завантажити альбом з інтернету, з сайту http://www.ex.ua. Прочитати про це можна в новинах на сайті ТНМК. Причому для оплати цього альбому вони не встановлюють конкретної суми - пропонують з нею визначитися користувачеві, який завантажить альбом. Все залежатиме  від сумління, не побоюся цього слова, від свідомості слухача. (От вже це слово примудрилися знецінити, дивні справи відбуваються на нашій землі!). Це, на мій погляд, дуже шляхетно, дуже порядно. Сьогодні в мене не вийде оплатити цей альбом, бо WebMoney я не маю, але в робочі дні, коли я зможу дістатися банку - я обов'язково заплачу за цей альбом. А гурту дякую як за альбом, так і за шляхетний вчинок, який вони зробили. Як то зараз кажуть - респект.

Все, що кажуть часто-густо не має сенсу Дурниці у ротації, така тенденція Така пора, що часто стає страшно Дивишся, чекаєш — коли наступна лажа?

Що сьогодні, що ще кому ми винні? Вихід лише один — просто бути сильним Просто бути, нічого не забути Вийти та сказати: добрий вечір, люди

(Р&P)

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
48
предыдущая
следующая