встаєш з ранку на роботу... точніше сползаєш з ліжка. швиденько - яєчня, ще швидше чай - так щоб аж губи пухирями. але тобі все одно на ці дрібнички - ти встав але ще не прокинувся. далі на автоматі заліз в джинси та куртку (та іншу атрибутику), і найголовніше - впихнув в вуха улюблену музику, яка захистить тебе від сірості та метушні ранкового часу пік. особисто мені подобається з ранку minimal. їдеш собі в транспорті який в цей час  нагадує ні то шпротницю, ні то братерську могилу... і ось воно - стається така халепа яка тебе вириває з твого маленького та рожевого світу в цю жорстку сірість. в цей момент хочеться накласти на себе руки, але потім починаєш шукати винних та з`являється бажання розірвати всіх оточуючих... і нарешті приходить розуміння що сам лохонувся... чому вчора не зарядив плеєр?

22.10.2011

Байдужий осінній ранок огортав мої плечі сірою мрякою. Не звертав на мене уваги. Готував собі чергову порцію нудного холодного дощу. Тепло бабиного літа вщент рознесли безнадійні північні вітри. Разом з дурними надіями. На щось таке, що всміхне всіх, розправить зламані крила. Залишилась тільки спрага. Важка похмільна спрага...

А попереду? Що попереду? Де хороші твої сини, моя занедбана країно. Мабуть, давно вже влили свою неспокійну кров в чужих краях. Залишились тільки ті, що власної крові не мають,.. як і серця. П*ють чужу. З тих ягнят, що мовчать. Стиха споглядають розруху... Залишився тільки час. Невтомний час-трудівник. Йому все одно. Він зруйнував Рим та Вавілон. Що йому до неньки Вкраїни?

А ще - Той, Що Збирає Все. І добре і зле. Він чекає на всіх. Для нього час - ніщо. Ми давно вже в черзі до нього. Усім - по ділам. Назавжди.

In nomine Patris et Filii et Spiritus sancti.

Вкус горячий душистого кофе Греет горло глоток за глотком... Сколько сладостных нот в этом слове Согревает волшебным теплом... И волнующий, срощенный с кровью, Гордый, свежий таинственный дух, Наполняет огнем и любовью, Избавляет от скуки и мук... И в коричневых жареных зернах - Солнца плещет бразильская страсть, Жаркой ночью в волнующих стонах  Воплощает кофейную власть.. (с)

Байдужий осінній ранок огортав мої плечі сірою мрякою. Не звертав на мене уваги. Готував собі чергову порцію нудного холодного дощу. Тепло бабиного літа вщент рознесли безнадійні північні вітри. Разом з дурними надіями. На щось таке, що всміхне всіх, розправить зламані крила. Залишилась тільки спрага. Важка похмільна спрага...

А попереду? Що попереду? Де хороші твої сини, моя занедбана країно. Мабуть, давно вже влили свою неспокійну кров в чужих краях. Залишились тільки ті, що власної крові не мають,.. як і серця. П*ють чужу. З тих ягнят, що мовчать. Стиха споглядають розруху...

Залишився тільки час. Невтомний час-трудівник. Йому все одно. Він зруйнував Рим та Вавілон. Що йому до неньки Вкраїни?

А ще - Той, Що Збирає Все. І добре і зле. Він чекає на всіх. Для нього час - ніщо. Ми давно вже в черзі до нього. Усім - по ділам. Назавжди.

In nomine Patris et Filii et Spiritus sancti.

Це коли прокидаєшся о 6:02... 

6:03 ... вимикаєш будильник, увімкаєш комп'ютер 

6:04 ... ідеш на кухню, ставиш чайник  

6:06 ... доки перший завантажується, а другий закипає - робиш легку ранкову розминку, вмиваєшся, займаєшся ранковим туалетом 

6:22 ... заварюєш собі чашку зеленого чаю 

6:24... доки чай заварюється та трішки охолоджується - вдягаєш спортивний костюм, перевіряєш пошту, читаєш новини 

6:36 ... допиваєш чай, виходиш на ранкову пробіжку 

7:15-7:25 ... повертаєшся з пробіжки, перевдягаєшся, приймаєш душ 

7:50 ... бадьорий, з гарним настроєм і готовий до будь-яких справ! 

Ось саме так у мене починається практично кожен ранок вже декілька днів (крім тих, коли ночую не вдома)  

Пробіжу по полю. Зазирну в віконце.

Принесу з собою теплу ніжність сонця.

Щиро заспіваю. Тихо, солоденько.

Прокидайся мила! Щастячко маленьке.

Посміхайся хмаркам, що по небу плинуть.

Відчуй запах квітів, що до сонця лине.

Двох пташок послухай, що зі мною рано

Привітають радісно, мою кохану.

2 березня 2011

Я давно помітив, що найкращим проведенням вільного часу є поїздки у державному транспорті.

Якщо зранку вам вдалося потрапити у тролейбус, то знайте, що ви вже щасливчик. У наших тролейбусах вас ніколи не образять. Тут усі як одна щаслива родина.

 Якщо хтось штовхнув вас, або наступив на ногу, то він обов’язково перепросить.  А якщо ви помітили, що у вас зникли гаманець або телефон, не поспішайте панікувати, просто хтось з ваших нових друзів позичив їх на якийсь час.

 Зачасту стосунки у цій родині настільки тісні, що можна з заплющеними очима вгадати хто треться біля вас, чоловік чи жінка.

 Взимку будьте вдячні сусідові, що дихав усю дорогу вам у вухо. Знайте, він робив усе щоб ви їх не відморозили у нашому суворому кліматі.

 Найбільше задоволення і користі ви отримаєте,  у наших тролейбусах якщо постоїте годинки 1.5 в заторі.

Забудьте про вашу роботу ,чи інші нагальні справи, ви тут надовго. Але це не погано. Поїздивши так певний час, ви зможете отримати непогану освіту, і навіть згодом написати докторську роботу з тем: "Життя в СРСР", "Пенсійні проблеми сучасності з поглядом у минуле" і "Гречка по 18, а колись була по 6".

А якщо ви випадково сіли на вільне місце то з вірогідністю у 99.9% ви почуєте лекцію з культури сучасної молоді з припущенням вашої майбутньої долі у канаві.

 Будьте обережні з кондукторами! Це люди зовсім інші за поглядами та звичаями. Намагайтеся вести розмову з ними спокійно, не підвищуйте голосу. Якщо у вас немає квиточка, то запевніть кондуктора, що ви користуєтеся проїзним, і спробуйте  перевести розмову на іншу тему. Є безпрограшні варіанти, наприклад: почніть сильно критикувати владу і згадайте про низьку заробітню платню. Цим ви виграєте трохи часу.

Але якщо вас все ж  випхали з "траліка" , то не засмучуйтесь. Завтра буде те саме, нічого ви не втратили. Вдихніть по глибше чистого повітря автостради та вирушайте на роботу пішки, скоріше буде!

 

Знаєш, коли шкода. Коли встаєш о четвертій ранку, тому що прокинувся. Ти

знаєш, якщо не зараз то назначений час через дві години, можеш проспати. Ти займаєш себе якимось ділом до тієї години , а точніше, хвилини. Ти робиш , в тебе виходить, захопившись ти не помічаєш , що твій запланований момент втрачено, ти просто,його пропустив . Ті декілька секунд. Їх не повернути.

Шкода...

Я налила собі чаю, стала у  вікна: автобуси різних маршрутів мчали по нічній мокрій дорозі. В них не було тебе. Я знов ,як тоді, прогавила «секунди з тобою». Хоча,хто зна, може й ні. Допиваючи другу чашку чаю, підраховую усі можливі варіанти,подумала, що може й встигла побачити той самий, в якому пронісся ти. Мабуть, ти й не глянув на моє запалене в густій темряві вікно, як знак того,що я з тобою.Так само не озирнувся на нього, як не озираєшся на мене, коли ми розходимось. Все це не є важливим, поки є невідомим. Але надія на те, що я встигла є! Навіть не надія, а видумка.

От я і подумала, що  не дарма у четвертій ,  не дарма у вікна одна.  Я думками про тебе ще жива! Гіркота шкоди змінилась на солодкий присмак надії. Який чудовий в мене вийшов ранок. Який смачний цей зелений чай.

Я така щаслива!