хочу сюда!
 

Таня

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «діти»

От засранець...))))))))



Бос ніяк не міг зрозуміти, чому один з його найцінніших співробітників не прийшов на роботу і навіть не подзвонив, щоб попередити про відсутність. Але виникли серйозні проблеми з головним комп’ютером, тому він набрав номер домашнього телефону співробітника. Відповіла дитина. Вона прошепотіла:

[ Читати далі ]

Святий вечір, колядуемо разом !!!!!

 
                                                             .
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!!! СЛАВІМО ЙОГО!!!!


    

[ Читать дальше ]
 

це просто аут. НЕ ображайте своїх дітей!

Останнім часом, приблизно з пів-року, почала помічати дивні речі і виникло питання –звідки в молодих мам стільки злості до свої власних дітей? Стаю свідком таких сцен, що холод по спині: ось мама іде через стадіон з сином віком років зо 2, дитя захотіло затриматись біля лави, мама хапає і тягне його, погрожуючи (!) виваляти в какашках… /так і сказала/ і обзивала.    Вчора  в парку сиділи на лаві дві мамашки з дівчатками теж віку з 1,5 чи 2,5 роки, з виду адекватні, спочатку

одна сварилась і  тоном прокурора і казарменого офіцера разом взятих щось там сварила малу, та плакала. Йду назад- бачу що вже перша дитина заспокоїлась, а другу годує з баночки інша мамашка: «открыла рот, я тебе сказала!»- здогадайтесь який тон. Я навіть не дивлюсь, проходячи це чую, і тут дитя рукою торкає кришечку від баночки і кришечка падає  на асфальт… «Что, уже вываляла??!!» - мамашка репетує. Я підняла ту злощасну кришечку і поклала їм на лавку. Мамашка подякувала і подивилась як адекватна людина, навіть не скажеш що в неї проблеми з нервами, а я пішла собі.

Іду і думаю, люди з виду нормальні, не дно суспільства точно,  якщо так з дітьми поводяться на людях, то що вже робиться за зачиненими дверима, хто знає? якими ж вони виростуть і чому їх так не цінують, не кажучи вже про те, як вони віддячать цим мамам коли виростуть, ну чому до них таке відношення і як можна так не любити і калічити морально власну дитину? Саме в молодшому віці діти насичуються тим що чують, воно западає у підсвідомість…Може не хотіли народжувати,  хотілося отримати допомогу при народженні, а діти і не потрібні? Може від недосипу нерви не в порядку?Може озлоблені від такого важкого життя в країні, але ж діти хіба в цьому винні? Може … та хрен його зна що там може Може почитають такі мами і задумаються  чи це для них нормальним вважається /невже у них немає відчуття провини?/

Двох сердець биття

Обійми… Близькість

Двох сердець, биття

Споріднене, співзвучне;

Не дует – вже соло!

Твій вдих –мій видих,

Вдих мій – видих твій;

Перетікання…

Груди до грудей – злиття…

Енергії потік потужний,

Квінтесенція життя.

 

13.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

"Надія є!" акція, щоб нагадати про проблеми дитячої онкології.

На 15 лютого призначена акція "Надія є!" всеукраїнської волонтерської асоціації, що працює з онкохворими дітьми. Мета акції привернути увагу до цієї проблеми - проблеми дитячої онкології. Сам я дізнався про цю акцію від Кіровоградського представника. З її слів проходити ця акція буде по багатьох великих містах України.

Планується, що технічно це буде виглядати так: свічками-таблетками буде викладено слова "Надія є" у людному місці. Там же волонтери будуть працювати з прохожими - роздавати листівки, наприклад, тощо. Взяти участь у акції, або допомогти з придбанням свічок, паперу може кожен бажаючий. В Кіровограді, наприклад, можна запропонувати свою допомогу, звернувшись в будь-який четвер з 17.00 до 19.00 за адресою: вулиця Гоголя, 44 (товариство "Православна просвіта", молодіжний православний клуб "Путь отцов"). Спитати Маргариту.

Вважаю своїм моральним обов’язком розповісти про плани стосовно цієї акції й тут. Але щодо коментарів - прошу людей з загостреним почуттям гумору утриматись від того, щоб глузувати з даної теми. Залишаю за собою право видаляти ті коменти, які буду вважати некоректними та не гідними людини...

У Полтаві рейдери вдруге захопили приміщення дитячої бібліотеки

До уваги журналістів, громадських діячів, блогерів!

15 липня 2008 року у Полтаві трьома приватними особами було силою захоплене приміщення обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного.

Результати трирічної боротьби за спірне приміщення за мовчазної реакції з боку виконавчої влади і правоохоронних органів майже знищені. Приміщення бібліотеки не тільки захоплене, а вже й наполовину зруйноване.

Також відсутня реакція на події у Полтаві з боку Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та інших столичних політиків. Тільки ми – журналісти, громадські діячі, блогери – почали громадянський спротив варварству, яке відбувається цими днями у Полтаві.

Закликаємо всіх небайдужих громадян стати єдиним фронтом у боротьбі з рейдерством, яке вже охопило дитячі заклади культури. Приєднуйтеся до нас!

Окремо звертаємося до журналістів центральних телевізійних каналів та столичних інтернет-видань. Ми вдячні за інформаційну підтримку УНІАН, 5 каналу, «Главред» та іншим за розміщення новин про подію, які були розміщені на ваших ресурсах. Ми закликаємо керівництво телеканалів УТ-1, 1+1, Інтер, НТН, ICTV, СТБ, Новий направити до Полтави своїх журналістів. Тільки за вашої допомоги ми зможемо повернути приміщення дитячій бібліотеці, яка знаходилася там 35 років.

Контакти:
бібліотеки - 8 050 3044783 – Чобітько Леонід Григорович (директор);
сайту «Майдан» - news@maidan.org.ua та poltava@maidan.org.ua

Власників інтернет-ресурсів та блогерів просимо розмістити цю інформацію на своїх сторінках разом з фото. Дякуємо завчасно!


Дітям потрібні тварини...

 

Тварини не лише можуть бути добрими і дбайливими друзями, але і показати, що означають справжня любов і відданість. Вони навчать відповідальності, довіри і співчуття і зроблять радіснішим життя кожної сім’ї.

Дивіться, скільки щастя!


[ Читати далі ]


Сказка про то, как аист ошибся адресом (C)

усыновлённым малышам посвящается
Автор: Мама Оксана, Газета "Ау! Родители!" Взято с сайта www.deti.zp.ua

Всем мамам и папам их деток приносят аисты. Настоящие мамы и папы очень радуются, когда видят в окошко, как к ним летит аист и несёт в длинном клюве их долгожданного малыша. Но иногда бывает, что аисты сбиваются  с пути, ошибаются адресом или приносят детей не тем, кому надо. И тогда эти птицы относят малышей в специальные домики, где их обязательно должны найти их настоящие мамы и папы.

Одним чудесным осенним утром самый большой и красивый аист подхватил самого лучшего Малыша на свете и понес к Маме и Папе. Но тут поднялся сильный ветер, и аист выронил листочек с правильным адресом родителей Малыша. А Папа и Мама уже почувствовали, что их сынок где-то заблудился. Каждый день они вглядывались в небо - не покажется ли аист, который несет их Малыша. А аист, не найдя правильный адрес папы и мамы, отнес Малыша в специальный домик, где живут дети, у которых пока нет мам и пап. Каждое утро все детки с надеждой смотрели на дверь - вдруг она откроется, и придут их родители? Малыш тоже ждал своих Маму и Папу. Конечно, в этом домике были тёти, которые заботились о детках. Но разве они могли заменить Маму? Тёти кормили ребят вкусной кашей. Но разве может быть вкусной каша, которую сварила не Мама? Тёти играли с детками в разные игры. Но разве может быть интересной игра без Мамы и Папы? В спальне у ребят стояли красивые кроватки. Но разве уютно спать даже на самых красивых кроватках, если не Мама укроет одеяльцем, и не Папа поцелует в носик? И Малыш очень ждал, когда же Мама и Папа найдут его.

Как-то под Новый год все ребята просили Деда Мороза исполнить их желания. Один мальчик хотел получить в подарок большую машину, одна девочка - красивую куклу. А Малыш попросил Деда Мороза, чтобы он, наконец, помог Маме и Папе найти его. Все знают, что Дедушка Мороз очень добрый и всегда старается выполнить просьбы детей. И он написал письмо родителям Малыша о том, что их ждет маленький сынок и что ему очень грустно жить без Мамы и Папы. Как только родители Малыша получили конверт от Деда Мороза, они тут же поехали в этот домик. Они вошли в комнату, где было много детей, но они тут же узнали своего сыночка. А сердечко Малыша почувствовало, что это пришли за ним его настоящие Мама и Папа. И они все вместе поехали домой. И с этого дня они никогда не расставались. Ведь только теперь они стали настоящей семьей.

Эту сказку сочинила для своего двухлетнего тогда сына Мишеньки мама Оксана. Теперь Мише пять лет, а эту сказку рассказывают для своих малышей много-много мам и пап. Для малышей, у которых аист тоже был не совсем точен и не сразу нашел дорожку в настоящий родительский дом. И так повелось, что появилась новая хорошая традиция-праздник День аиста. Это как второй день рождения. День, когда малыш обрел свою настоящую семью.