хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «діти»

Чтобы наступило завтра

Автор: Яна Сасина Мною продублировано с http://deti.zp.ua Дарина Бигус, 2003 г. р.

В этом году Даринка закончила первый класс. Ещё в мае мама начала замечать синячки на теле дочери, но не придала им особого значения,так как девочка очень подвижна, как и все дети, любит побегать вместе с подружками. Поэтому со спокойной душой отправила её в детский лагерь. Забил тревогу доктор оздоровительного учреждения – помимо синяков, Дарина жаловалась на слабость и отсутствие аппетита. Поэтому 18 июня мама отвезла её на осмотр в детскую областную больницу, а уже через три дня услышала от медиков страшный диагноз… миелобластный лейкоз.

25 июня состояние девочки резко усугубилось, она попала в реанимацию, где пробыла в течение пяти дней. Там ей начали капать первый курс химии.

После двух блоков стандартной химиотерапии стало понятно, что организм Дарины не отвечает на это лечение, болезнь не поддаётся (первичная резистентность к стандартной химиотерапии). В связи с этим главный детский гематолог Украины С.Б.Донская даёт заключение о необходимости проведения аллогенной трансплантации костного мозга от неродственного донора за пределами Украины.

Никто из близких родственников Дарины в качестве донора не подходит. Теперь для операции нужно выезжать в другую страну. Сейчас ведутся переговоры и документооборот по отправке Даринки на ТКМ в Италию. Операция в данном случае будет оплачена в рамках украино-итальянской программы Lifeline, но все расходы, связанные с проездом, оформлением документов для посольства, проживанием в Италии во время лечения ложатся на плечи семьи больного ребенка. И это - 20 тысяч евро. А "взрослых" плечей в семье Бигус только два, так как мама одна растит Дарину и её сестру, и весь её доход сейчас - это небольшие алименты и пособие на больного ребенка.

Сейчас Даша находится в ремиссии после второго блока химиотерапии "FLAG". Времени очень мало, мама занимается подготовкой к выезду за границу. Благодаря нескольким жертвователям для поездки уже собрано 7 тысяч евро, но нужно еще 13 тысяч евро, и эта сумма для нас очень велика. Мы обращаемся ко всему миру: пожалуйста, помогите нам собрать эти деньги для того, чтобы Даринка смогла выехать на лечение в итальянскую клинику!

19 октября

Сегодня у Дарины Бигус день рождения. Несмотря на диагноз и на то, что чувствует девочка себя очень слабой, она все равно ждет поздравлений и хоть ма-а-аленького, но праздничка. Дашина мама старается сделать этот пасмурный денек хоть капельку светлее для дочери, но все мысли ее заняты сейчас только одним: как бы поскорее собрать все документы для открытия визы и ехать на пересадку костного мозга в Италию.

Координатор программы Lifeline говорит, что итальянская клиника готова принять девочку уже через 2-3 недели, а сейчас оформляет все документы со своей стороны для итальянского посольства в Украине.

Пока оформляются документы, в запорожской гематологии Даринке проведут еще одну поддерживающую химиотерапию, а уже в Италии девочке будут вводить препарат нового поколения «Клофарабин» и затем Дашу ждет непосредственно сама пересадка.Так как в Даринкином случае нет времени и возможности ждать, пока будет найден неродственный донор, итальянскими докторами по результатам исследования крови всех родственников девочки было принято решение делать пересадку от родной сестры.

Но по-прежнему остро стоит вопрос с деньгами: из необходимых 20 тысяч евро собрано только около 9 тысяч евро. Этого не достаточно для открытия визы в Италию для троих человек! Специфика миелобластного лейкоза такова, что пациент не может ждать бесконечно – если назначена пересадка костного мозга, то ее нужно выполнить как можно скорее! У Дарины осталось совсем немного времени, ей очень нужна ваша поддержка и помощь в сборе денег! Пожалуйста, распространите информацию о ребенке и о необходимости сбора пожертвований, чтобы в следующем году Даринка смогла снова отпраздновать свой день рождения – но уже совсем по-новому! Помогите девчушке сегодня ради того, чтобы у нее было завтра! Даша с мамой обращаются ко всем, кто может помочь! Собрать такую сумму можно только общими усилиями!

Семья Дарины Бигус проживает в Запорожье.

Телефон мамы Ольги: +38 066 442 72 24

За дополнительной информацией Вы также можете обратиться к сотрудникам Фонда "Счастливый ребенок"
Способы перечисления пожертвований для оплаты лечения Дарины Бигус: (большая просьба уведомлять о пожертвованиях сотрудников фонда) Реквизиты для оказания помощи в гривнах: Получатель: Приватбанк Наименование банка: Приватбанк Номер счета: 29244825509100 МФО: 305299 ОКПО: 14360570 Назначение платежа: пополнение карты: 4405 8858 1639 7159 на имя Бигус Ольги Николаевны, ИНН 2630013220 Счёт для перечисления пожертвований в Евро: Beneficiary: Bigus Olga Card: 6762 4620 5462 8570 Bank of beneficiary: Privatbank Dnepropetrovsk, Ukraine Swift code: PBANUA2X Intermediary bank JP Morgan AG Frankfurt/Main, Germany Swift code: CHASDEFX Correspondent account: 6231605145 Банковские реквизиты для перечисления пожертвований в долларах США: Beneficiary: Bigus Olga Card: 4405 8850 1924 4125 Bank of beneficiary: Privatbank, Dnepropetrovsk, Ukraine Swift code:PBANUA2X Intermediary bank: JP Morgan Chase Bank, New York, 11245 USA Swift code: CHAS.US.33 Correspondent account: 0011000080 Correspondent account: 6231605145 Другие способы перечисления пожертвований (Интернет кошельки, PayPal, переводы из России и т.д.) Отчёты о собранных пожертвованиях: Июль-сентябрь 2011г.: собрано 46 458 гривен
Отчеты о расходах: Сентябрь 2011г.: 7 129 гривен на химиотерапевтический препарат "Флударабин"; Новости о лечении Дарины Бигус

Также вы можете помочь, кликнув на значок внизу этой заметки - разослать друзьям или поделиться в социальных сетях.

Фотозвіт.

"ОХМАТДИТ"  07.03.2012 р.

Лікарня - мінімістечко майже в центрі Києва. Щорічно в стаціонарі на 620 лікарняних ліжках проходять лікування до 18 тисяч дітей. Щорічно в лікарні виконується близько 7 тисяч операцій.

З 2004 року у структурі Лікарні працює Центр дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку, де проводиться діагностика та лікування на сучасному рівні онкогематологічних захворювань, а також виконуються трансплантації кісткового мозку хворим дітям.

Корпус № 10, що знаходиться за адресою вул. Шолуденка, 10

(тел. центру онкогематології  044- 236-26-99).

Саме тут я зустрілась з мамою Надією онкохворого хлопчика Сашка.

Так виглядає РЕЄСТРАТУРА:

На другому поверсі знаходиться відділення трансплантації кісткового мозку. Саме тут зараз перебуває на лікуванні Сашко. За цими дверима ми спілкувалися з Надією... 

У понеділок, 12.03.2012 р. Сашкові робитимуть операцію з трансплантації кісткового мозку.  Хай йому Бог допомагає...

На відео буде видно конверт. Вміст конверту - 2500 грн., з них 2000 грн. - це приз, який передав переможець двох номінацій  конкурсу "2012-рік віри та надії" --- Рус С Кія + 500 грн.  додатковий кошт призового фонду,  який передбачався для заохочувальних призів  від організаторів вищезазначеного конкурсу, громадського об"єднання - співтовариства "Біла стріла". 

Громадське об"єднання - інтернет товариство "Біла стріла" одноголосно вирішило підтримати "ЗВЕРНЕННЯ" переможця двох номінацій РусСКія і підтримати благодійний грошовий внесок для можливості прооперувати Сашка. Таким чином, 500 грн., які планувалося вручити у якості ЗАОХОЧУВАЛЬНОГО призу, було долучено до суми допомоги.

Мама Сашка, Надія.

Вона поза камерою більш красномовно висловила ВЕЛИКУ подяку автору-переможцю РусСКія, та нашому товариству "Біла стріла". (камера напружує нормальних людей, тому, вибачайте,є  те що є....ні совість, ні здоровий глузд не дозволили мені знімати довше, чи вимагати повторних дублів!!!)

Післямова: Сашка мені побачити не вдалося. Він зараз проходить підготовку до операції. 

Під час розмови з Надією, до неї звернулася якась мама у пошуках "порятунку" для своєї дитини:  розпитувала, чи є можливість у когось "відкупити", позичити, перекупити..."ДОНОРА"...

У фойє лікарні з вулиці на візочку завозили хлопця років чотирнадцяти у марлевій пов'язці, блідого і худенького.

Загальна атмосфера Центру  дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку зовсім не для людей із слабкими нервами. Але ці БАТЬКИ вірять у майбутнє своїх ДІТЕЙ. Просто вірять, що  майбутнє ---  БУДЕ!!!

КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА ЖИТТЯ! 

Даєш бан!!! Und поворот.


Як я зол! angry

Ух, як я зол!! angryangry

Слів нема, як я зол!!! angry angry angry

Справедливість є, чи нема? question

Зараз буду добиватися!!! beat

Я вже три доби хожу півнем (прошу не плутати з петухом). nini

Мені адмін дав два ордена. bravo

Ну, а за що дає адмін ордена, не буду розповідати, всі знають. bazar

І тому я страшенно гордий з цього. applause

Ну, і звісно, з нетерпінням очикував третього. privet

Щоб потрапити на відпочинок, на Гаваї. В бан по нашому. moneycar

І ось вчора, нарешті, сталося! prey

В мене видалили матеріал. podzatylnik

Сторічний, давній, засмальцований.look

Відео. Назва "Танці урки Януковича".dance

Ось воно -
http://video.i.ua/user/2800596/43139/278162/. Це тільки для друзів. druzhba

Можете уявити мою радість? ura

Це вже був відпрацьований матеріал. В мене вже ніякої надії на нього не було. unsmile

І тут така перемога!!! sila

Я вже був зібрав чумадан, сів на нього і чекаю. blind

І тут стався облом. tears

Нічого не відбулося. popa

Не надіслав мене адмін, квиток на Гаваї. В бан по нашому. draznilka

Не можу зрозуміти, чому? umnik

Але я вважаю, що чесно заробив цю нагороду. nevizhu

І тому вимагаю негайно видати мені її. mmmm

Свою категоричну вимогу я оформив у вигляді безкінечного фільму. zombobox



Чуєте, як я гупаю кулачищем? letsrock

Він аж посинів весь, та шкіра лізе з нього.  help

Червоні плями, це кров, яку я пролив на терені боротьби з синіми упирями та вурдалаками. omg

Ну, з цим все. Маю надію, що моя сувора вимога буде почута. angry




Так...подуркував, ну, а тепер, робимо



Це я роблю для найкращого сприйняття.
Свого роду, кілок стресу. Або, цеглина шоку.

Скажить, будь ласка, Ви знаєте, хто такі - ДІТИ?
Так, вірно, це той прошарок нашого суспільства, який малює малюнки.
І роблять це вони без огляду на тих, хто і що їх оточує, що навколо відбувається.
Ні в кого не запитують, можна, чи ні, це малювати.
Ні в кого не беруть ніяких замовлень

Вони малюють, те що бачать.
Майже, як той чукча - "співаю те, що бачу".

І вони завжди виявляються праві.

Ось такий малюнок діти намалювали -




Цікаво, за що вони їх попідвішували?

Той, що на "Я", він тільки жінок роздягає, та поета Чехова читає.

Стосовно того, що на "К", як же вони дізналися, що він в свій час
обіцяв підвісити суддів за яйця?

Той, що на "А", так він тільки капусту шаткує на салат.

Той, що на "Т",  дуже сильно турбується за пенсіонерів.

А в того, що на"Л", у його батьків одні окуляри на двох.

На перший погляд, начебто, ангели.
А з іншого боку, виходить, діти знають за що їх вішати, а ми, ні.
Чи, це ми, дурня вмикаємо?

А що там, на задньому плані? Межигір'я палає, чи що?

Оце такий малюнок.


Ну, і щоб закрити питання, або, навпаки, відкрити, давайте спробуємо зробити прогноз.

Як Ви думаєте, скількі ще часу, той танцор, якого в мене видалив адмін,
зі своєю гоп-бандою ПРУ, буде викідувати колінця на тілі України?







счетчик посещений

.

9%, 4 голоси

22%, 10 голосів

49%, 22 голоси

20%, 9 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Із особистої переписки кримчан...............(жахливо!)

Необхідно, щоб це переповіли всім мешканцям південно-східних регіонів, щоб кожна комуно-бабуся знала, що може трапитись з її онуками, якщо їх захищатимуть садюги із Чечні! Люди, не маємо права схибити!!!

Із особистої переписки кримчан...............

"Девчонка пишет, у нее шурин под Евпаторией служит. Знаешь, как русские сегодня взяли базу? Без единого выстрела, хотя главный в штабе - патриот Украины до мозга костей, а родился и вырос в Крыму... Они готовы были умереть, защищая флаг своей страныРусские окружили школу и детский садик. А у военной части сказали - не сложите оружие - войдем к детям...Наташа билась в истерике, она никогда НИКОГДА никому не желала зла. Сегодня она пожелала.. пережить то, что пережила она. И отцы этих детей... которые верны присяге...но которые превыше всего ценят жизнь своих детей...У меня сейчас катятся слезы по щекам...Она ненавидит русских. Всех, кто с такой радостью потирая ладошками стремится отобрать Крым... ...А папы...папы молча положили автоматы на землю...А русские на ТВ расскажут ,что без капли крови... " 



не моё но очень трогательно..



  • – Алло, это бюро находок? – спросил детский  голосок.
    – Да, малыш. Ты что-то потерял?
    – Я маму потерял. Она не у вас?
    – А какая она твоя мама?
    – Она красивая и добрая. И еще она очень любит кошек.
    – Да, как раз вчера мы нашли одну маму, может быть это твоя. Ты откуда звонишь?
    – Из детского дома №3.
    – Хорошо, мы отправим твою маму к тебе в детский дом. Жди.
    Она вошла в его комнату, самая красивая и добрая, а в руках у нее была настоящая живая кошка.
    – Мама! – закричал малыш и бросился к ней. Он обнял ее с такой силой, что его пальчики побелели. – Мамочка моя!!!

    ….Артем
    проснулся от своего собственного крика. Такие сны снились ему
    практически каждую ночь. Он засунул руку под подушку и достал оттуда
    фотографию девушки. Эту фотографию он нашел год назад на улице во время
    прогулки. Теперь он всегда хранил ее у себя под подушкой и верил, что
    это его мама. В темноте Артем долго вглядывался в ее красивое лицо и
    незаметно для себя уснул….
    Утром заведующая детским домом, Ангелина
    Ивановна, как обычно обходила комнаты с воспитанниками, чтобы пожелать
    всем доброго утра и погладить каждого малыша по голове. На полу около
    Артемкиной кроватки она увидела фотографию, которая ночью выпала из его
    рук. Подняв ее, Ангелина Ивановна спросила мальчика:
    – Артемушка, откуда у тебя эта фотография?
    – Нашел на улице.
    – А кто это?
    – Моя мама, – улыбнулся малыш и добавил, – она очень красивая, добрая и любит кошек.
    Заведующая
    сразу узнала эту девушку. Первый раз она приходила в детский дом в
    прошлом году с группой волонтеров. Наверно тогда и потеряла здесь свою
    фотографию. С тех пор эта девушка часто обивала пороги различных
    учреждений в надежде добиться разрешения на усыновление ребенка. Но, по
    мнению местных бюрократов, у нее был один существенный недостаток: она
    была не замужем.
    – Ну что же, – произнесла Ангелина Ивановна, – раз она твоя мама, то это полностью меняет дело.
    Войдя к себе в кабинет, она села за стол и стала ждать. Через полчаса раздался робкий стук в дверь:
    – Можно к Вам, Ангелина Ивановна? – И в дверях показалась та самая девушка с фотографии.
    – Да, заходите, Алиночка.
    Девушка зашла в кабинет и положила перед заведующей толстенную папку с документами.
    – Вот, – сказала она, – Я все собрала.
    – Хорошо, Алиночка. Я должна задать еще несколько вопросов, так
    положено, понимаешь… Ты осознаешь, какую ответственность на себя берешь?
    Ведь, ребенок – это не на два часа поиграть, это на всю жизнь.
    – Я все осознаю,- выдохнула Алина, – просто я не могу спокойно жить, зная, что кому-то очень нужна.
    – Хорошо, – согласилась заведующая, – когда ты хочешь посмотреть детей?
    – Я не буду на них смотреть, я возьму любого ребенка, какого предложите, – сказала Алина, глядя заведующей прямо в глаза.
    Ангелина Ивановна удивленно подняла брови.
    – Понимаете, – сбивчиво начала объяснять Алина, – ведь настоящие
    родители не выбирают себе ребенка… они не знают заранее каким он
    родится…. красивым или некрасивым, здоровым или больным… Они любят его
    таким какой он есть. Я тоже хочу быть настоящей мамой.
    – Впервые
    встречаю такого усыновителя, – улыбнулась Ангелина Ивановна, – впрочем, я
    уже знаю, чьей мамой вы станете. Его зовут Артем, ему 5 лет, родная
    мать отказалась от него еще в роддоме. Сейчас приведу его, если вы
    готовы.

     
  • – Да, я готова, – твердым голосом сказала Алина, – покажите мне моего сына.
    Заведующая ушла и через 5 минут вернулась, ведя за руку маленького мальчика.
    – Артемочка, – начала Ангелина Ивановна, – познакомься это …
    – Мама! – закричал Артем. Он бросился к Алине и вцепился в нее так, что его пальчики побелели. – Мамочка моя!
    Алина гладила его по крошечной спинке и шептала:
    – Сынок, сыночек… я с тобой..
    Она подняла глаза на заведующую и спросила:
    – Когда я смогу забрать сына?
    – Обычно родители и дети постепенно привыкают друг к другу, сначала
    здесь общаются, потом на выходные забирают, а потом насовсем, если все в
    порядке.
    – Я сразу заберу Артема, – твердо сказала Алина.

    Ладно, – махнула рукой заведующая, – завтра все равно выходные, можете
    взять, а в понедельник придете, и оформим все документы как положено.
    Артем
    был просто счастлив. Он держал свою маму за руку и боялся отпустить ее
    даже на секунду. Вокруг суетились воспитатели, нянечки… одни собирали
    его вещи, другие просто стояли в сторонке и вытирали глаза платочками.
    – Артемушка, до свиданья. Приходи к нам в гости, – попрощалась с ним Ангелина Ивановна.
    – До свидания, приду, – ответил Артем.
    Когда они со всеми попрощались и вышли на улицу, он, наконец-то, решился задать своей новой маме самый главный вопрос:
    – Мама…. а ты кошек любишь?
    – Обожаю, у меня их дома целых две, – засмеялась Алина, нежно сжимая в своей руке крошечную ладошку.
    Артем счастливо улыбнулся и зашагал к себе домой.

    Ангелина Ивановна посмотрела в окно вслед уходящим Алине с Артемкой. Затем села за свой стол и начала куда-то звонить.
    – Алло, Небесная Канцелярия? Примите, пожалуйста, заявку. Имя клиентки:
    Алина Смирнова. Категория заслуги: наивысшая, подарила счастье ребенку…
    присылайте все, что положено в таких случаях: безграничное счастье,
    взаимную любовь, удачу во всем и т.д.…. Ну и само собой, идеального
    мужчину, она не замужем…. Да, я понимаю, что их мало осталось, дефицит,
    но здесь исключительный случай. Да, и бесконечный денежный поток не
    забудьте, он ей очень пригодится…. малыш должен хорошо питаться… Уже все
    отправили? Спасибо.
    Двор детского дома был заполнен мягким солнечным
    светом и радостными детскими криками. Заведующая положила трубку и
    подошла к окну. Она любила подолгу стоять и смотреть на своих малышей,
    расправив за спиной огромные белоснежные крылья…
    P.s. Вы можете не верить в ангелов, но ангелы верят в вас.




История о малышах, отдавших свои сбережения украинским солдатам

История, которая растрогала весь Днепропетровск. Несколько дней назад в один из волонтерских штабов города пришла целая семья – бабушка, мама и три ее сына. Принесли помощь для солдат в зоне АТО.  Дети один меньше другого, Миша, Саша и Ваня принесли свои копилки, куда каждый отдельно собирал деньги. Хотели скинуться и купить один планшет на троих. Но малыши решили пожертвовать все свои сбережения ради мира в родной стране.

- Мама нас учила, что если ты делаешь добро, то получаешь добро взамен. – Так объяснили свои действия ребята.

Новость о малышах-патриотах быстро распространилась по социальным сетям. Люди оказались настолько тронуты их поступком, что решили скинуться на покупку хорошего планшета детям. Деньги присылали со всей Украины и даже из Москвы.  На сбор денег понадобилось всего четыре дня. 12 августа малышей позвали в волонтерский штаб и вручили им iPad. Добро, действительно, вернулось сторицей добрым людям.

sicheslavets

Як шалені білочки

Шашлики сьогодні знову накрилися, але  чи нам бути в печалі?
За пів-години зібралися з малою та її подружкою в бучанський міський парк. Люблю це місце і це місто, завжди чисто, дороги відремонтовані, люди усміхнені та доброзичливі.


Французький дворік в самому центрі:


Хто захоплюється рунологією, мабуть, чув про Одіна. А ось таким його побачив скульптор прямо під величезним дубом:


Арка закоханих. Кажуть, під нею треба цілуватися. Для чого, не в курсі.


Не знаю, хто така, може, навіть Фрея. Однозначно показана мудра (бо з совиним лицем) жінка.


Розкриваєм вічну тему:
 
Як сказала моя мала, добре, що русалка на острівку, бо біля неї би зараз були всі бучанські дядьки.

А це яісь коні, не знаю, хто такі. Вершниці мої, рідні :)


В канаві золоті рибки


А тепер: головна мета нашої подорожі - екстрім-парк "Шалена білка"


Як же ж моя принцеса нила на тій трасі! Але я пишаюся тим, що, ниючи, воно ішло вперед, і навіть на думці не мало повернутися і піти геть. Я морально підтримувала знизу.


Знімати здогадалася вже запізно, ось тут хвилинка фіналу:

Інтерв'ю одразу після приземлення можна глянути на моїй сторінці в мордокнизі, там 15 секунд емоцій )))))))). Вже години три красується.


Прейскурант парку: 


І ще знайшла чудове місце для пікніків. Як завжди в Бучі: чисто та позитивно. Судячи з пари головешок, там хтось вже сезон відкрив. І пісенька класна з правильною самооцінкою))
 
І частинка мене наостанок. Щоб не казали, що не викладаю :)


Знаходьте час для сімейного відпочинку, це так приємно і корисно!

Серія 2. Середній.

Продовжую писати про своїх дітей.

Найтяжче серед трьох дітей бути середнім. Тільки ти перестав бути для старшого брата тим, хто вештається під ногами і у вас з ним нарешті з'явилися спільні теми і інтереси, як батьки вирішують зробити тобі подарунок у вигляді малого засранця. І ти ще маєш цьому радіти. В один момент з молодшого в родині, якому пробачається все, ти перетворюєшся на того, кому ще не дозволено те, що дозволено старшому і одночасно тобі вже не пробачається те, що пробачають молодшому.
Мій середній Тимофій натура тонка, ранима і в свої 12 нагадує їжачка. Він милий, тихий, але краще не давати привід випускати голки. В дитинстві ми всі називали його булочка, він не ображався, а завжди казав: "Я булочка, бо люблю булочки". До того всього він був м'ягенький і пухкенький. Але цим літом він різко схуд і попер рости.
Вужі, жаби, павуки, хробаки - це все його. Він знає назви всіх клопів, гусені і т.п. Якщо у дворі з'явиться, за його словами, дуже цінний для людства жук, то він не злізе з тебе до тих пір, поки ти не даси банку для транспортування його в безпечне місце. Так недавно ми везли в трилітровій банці богомола з Броварів за 56 км в село, там випустили його в малині. Перед тим я вислухала лекцію про потепління і чому це зелене лупоглазе створіння треба рятувати. Байки, що у богомола могли бути дітки і ми забрали годувальника з родини, вже не діють. Операція врятувати богомола Раяна відбудеться незалежно від бажань самого Раяна.
Тепер у нас нова турбота - равлики. Але я попередила, як тільки хтось буде намагатися піднести цю слюняву гидоту близько до мене, то я цих равликів згодую свому лисому коту. Не переношу всього, що повзає. Равликів у нас чотири. Два з білим тілом і два з коричневим. Нащо нам чотири? А для того, щоб спостерігати, чи будуть вони спарюватись і яке буде потомство. 
Коли старший брат бере Тимофія до себе на роботу, то це просто щастя для другого. Пару років тому, коли Тімі було років 10, вони мені прислали фотку з операційної, де моя булочка тримала зажимом вже видалене котяче яйце. В той вечір за столом ми всі мали вислухати, яке то яйце на дотик і якщо би не він, то операції би і не було взагалі. У ті дні, коли Максимова асистентка десь пропадає, то молодший брат сідає на велік і мчить подавати старшому зажими і пінцети. А отже тема розмови за вечерею вже приблизно вимальовується
 

Серія 3. Молодший.

Ти народився у батьків пізно? Ти молодший з дітей? Вітаю! Ти щасливчик.
Всі вже розслабились і почали планувати свої тихі вечори і відпустки раз на рік...а тут тидищ! Дві полоски. 
Всі свої амбіції, експерименти у вихованні і нерви батьки витратили на старших дітей. Тебе не дуже і чекали, якщо чесно. Але тобі були раді.
Отже, в чому плюси... Ти не хочеш їсти - не їж, ти хочеш їсти котячий корм - їж, ти не хочеш спати - не спи, ти захотів спати на підлозі - спи, ти захворів і потекли шмарклі - ніхто не потягне тебе до лікаря, ти знайшов мамину косметичку - не біда, ти знайшов у тата шурупи і змішав їх з пластиліном - біда, але вигребе мама. Навіть коти розуміють, що ти в сім'ї головний і коли ти одночасно обох тягнеш за їхні хвости, то вони, зціпивши зуби і загнавши в палас кігті, тихо приймають свою долю.
Тобі і з садочком пощастило. Коли прийшов час туди йти, то на Землю звалився коронавірус і твій садочок відклався на пів року. Зараз ти вже майже пішов у садочок, але поки на пів дня, бо не вистачає ліжечок і шафок, а це означає, що спати в обід тобі знову не треба.
Всі твої проблеми вирішуються легко. Поламав іграшку середнього брата - біжиш рятуватися до старшого, зламав вудку у старшого - біжиш рятуватися до тата, помалював татові папери з роботи - мчиш до мами. До мами можна бігати взагалі з усім. Навіть коли ти впав і розбив коліно, то просто швидко прибіжи до мами і скажи:"Дуй!" Мама подує і стане легше.
Але це зовсім не означає, що ти малий розбалуваний засранець і тобі дозволено все. Ні, просто з віком до твоїх батьків прийшло розуміння того, що деякі, на перший погляд, важливі речі зовсім не варті уваги. Не треба прискорювати твоє дорослішання ходінням на англійську та зайняття по системі Монтессорі. 
Твоє дитинство дуже швидко закінчиться, але ти про це поки не знаєш.





Маленький клубочок великого щастя

Маленький клубочок великого щастя,

ясні оченята, мов радості цвіт.

Як гарно блищали сніжинки сріблясті,

коли появився на Божий ти світ.

 

Спокійно на серці і затишно в домі,

коли у колисочці в снах ти летиш,

коли ноженята "біжать" без утоми,

коли до сестрички всміхаєшся ти.

 

Моя ти потіха! Хвилиночку кожну

любов я душею і серденьком п'ю.

Спасибі за діток, святий милий Боже,

даруй їм здоров'я і ласку Свою!


Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
122
попередня
наступна