хочу сюди!
-
-
44 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років
Замітки з міткою «діти»
[ Мамо, давай заведемо сестричку.
- 17.12.15, 13:11
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
- Мамо, давай заведемо сестричку. - Я не проти, але тато не дозволяє. - А ось тато поїде у відрядження, ми потихеньку і заведемо.
6
Наполегливість,
- 16.12.15, 19:52
Наше суспільство поклоняється талантам, і багато людей вважають, що, володіти чудовим інтелектом чи здібностями і впевненістю у своїх здібностях - це і є рецепт для досягнення успіху в школі і в житті.
Нове 35-річне дослідження показує, що більшість цих «самородків» в майбутньому чекає провал, а успішність дітей більше пов'язана із зусиллям і завзятістю, а не талантом.
У статті, опублікованій в Scientific American дослідник Керол С. Dweck, професор психології Стенфордського університету, США, розкриває секрети високої успішності дітей у школі і в житті.
Упродовж трьох десятиліть команда дослідників відстежувала роботу батьків і вчителів, які несуть відповідальність за когнітивний розвиток дітей, заохочуючи їх бути стійкими до вирішення проблемних питань замість того, щоб підкреслювати їх інтелект. Вони розповідали дітям історії, акцентуючи їх увагу на значущості праці та наполегливості, отриманні радості від навчання. Навчали їх, що розум повинен постійно оновлюватися, щоб добре працювати.
Мотивом Керола привчати дітей боротися з невдачами став експеримент з гризунами в 1960 році, коли вони відмовлялися виконувати певний маршрут для отримання їжі і швидко здавалися.
Він вирішив вивчити причину появи стану «безпорадності» і «безнадійності» і з'ясував, що вони пов'язані з вірою людей в причини, які призводять до помилок. Дослідження було перенесено в область освіти, і проводилось зі школярами загальноосвітньої програми.
Було відзначено, що відсутність шкільних зусиль, які не мають нічого спільного з інвалідністю змушують дітей скоїти більше помилок при спробі вирішити математичні завдання.
У дослідженні, яке розділило дітей на дві групи, в одній дітей хвалили «які вони розумні», а в іншій хвалили «як вони стараються.» Перша група не змогла вирішити більш складні завдання, в той час як другій вдалося розгадати труднощі і рухатися вперед .
Пояснення цього результату є те, що найзатятіші школярі не думають про свою невдачу, але зосереджені на роботі з пошуку помилок, допущених у процесі, щоб спробувати виправити їх. Така здатність називається наполегливість.
Наше суспільство вірить у талант і припускає, що деякі люди вміють щось краще за інших. За даними опитування, проведеного в 1990-х роках, 85% батьків вважають, що хвалити здатність і інтелект своїх дітей, коли вони мали гарну продуктивність, означає, що вони будуть почувати себе більш мотивованим. Тим не менш, дослідження показали, що такі діти відчувають себе більш крихкими і уразливими.
Як подолати труднощі
Наполегливість - це навичка, яка виробляється в ранньому віці і її слід заохочувати як вдома, так і в школі. У дітей, яких хвалять за їх вроджений талант, наприклад, може розвинутися неявне переконання, що вони народилися розумними, і що зусилля, щоб дізнатися щось нове менш важливо, ніж бути розумним. Проблема в цій вірі в те, що це заважає їм побачити проблеми або помилки. Необхідність докладати зусилля, вони часто розглядають, як загрозу своєму его, а не як шлях для розвитку. Це призводить до втрати довіри і мотивації, коли робота дається важко для них.
Нове 35-річне дослідження показує, що більшість цих «самородків» в майбутньому чекає провал, а успішність дітей більше пов'язана із зусиллям і завзятістю, а не талантом.
У статті, опублікованій в Scientific American дослідник Керол С. Dweck, професор психології Стенфордського університету, США, розкриває секрети високої успішності дітей у школі і в житті.
Упродовж трьох десятиліть команда дослідників відстежувала роботу батьків і вчителів, які несуть відповідальність за когнітивний розвиток дітей, заохочуючи їх бути стійкими до вирішення проблемних питань замість того, щоб підкреслювати їх інтелект. Вони розповідали дітям історії, акцентуючи їх увагу на значущості праці та наполегливості, отриманні радості від навчання. Навчали їх, що розум повинен постійно оновлюватися, щоб добре працювати.
Мотивом Керола привчати дітей боротися з невдачами став експеримент з гризунами в 1960 році, коли вони відмовлялися виконувати певний маршрут для отримання їжі і швидко здавалися.
Він вирішив вивчити причину появи стану «безпорадності» і «безнадійності» і з'ясував, що вони пов'язані з вірою людей в причини, які призводять до помилок. Дослідження було перенесено в область освіти, і проводилось зі школярами загальноосвітньої програми.
Було відзначено, що відсутність шкільних зусиль, які не мають нічого спільного з інвалідністю змушують дітей скоїти більше помилок при спробі вирішити математичні завдання.
У дослідженні, яке розділило дітей на дві групи, в одній дітей хвалили «які вони розумні», а в іншій хвалили «як вони стараються.» Перша група не змогла вирішити більш складні завдання, в той час як другій вдалося розгадати труднощі і рухатися вперед .
Пояснення цього результату є те, що найзатятіші школярі не думають про свою невдачу, але зосереджені на роботі з пошуку помилок, допущених у процесі, щоб спробувати виправити їх. Така здатність називається наполегливість.
Наше суспільство вірить у талант і припускає, що деякі люди вміють щось краще за інших. За даними опитування, проведеного в 1990-х роках, 85% батьків вважають, що хвалити здатність і інтелект своїх дітей, коли вони мали гарну продуктивність, означає, що вони будуть почувати себе більш мотивованим. Тим не менш, дослідження показали, що такі діти відчувають себе більш крихкими і уразливими.
Як подолати труднощі
Наполегливість - це навичка, яка виробляється в ранньому віці і її слід заохочувати як вдома, так і в школі. У дітей, яких хвалять за їх вроджений талант, наприклад, може розвинутися неявне переконання, що вони народилися розумними, і що зусилля, щоб дізнатися щось нове менш важливо, ніж бути розумним. Проблема в цій вірі в те, що це заважає їм побачити проблеми або помилки. Необхідність докладати зусилля, вони часто розглядають, як загрозу своєму его, а не як шлях для розвитку. Це призводить до втрати довіри і мотивації, коли робота дається важко для них.
0
[ 
