На жаль, ім’я автора робіт - все, що знаю про неї. Випадково побачила цей муркотливий світ в арт-галереї в неті. Ділюся позитивом!

Це вам не «Слон і Моська» - тут все по-серйозному. Ніхто ні на кого не гавкає, ніхто не сперечається, ніяких сварок і роздратування. Тільки дружба, світлі почуття і море позитиву. Дивно, але факт: чорний пес і величезний слон стали кращими друзями. Вони разом гуляють, разом грають, разом купаються, разом обсихають, і взагалі не розлий вода. Ось така незвичайна, але щира дружба!

Між іншим слон - дуже корисний друг, на ньому можна покататись.

А ще він може зробити масаж

Друг може влаштувати екскурсію по річці

Песик може побути вартовим

А можна використати його в якості особистого трампліну

І розмір не мішає цій дружбі

Можна сісти в обнімку і подивитись телевізор

Кращі друзі

І нехай всі просто заздрять!

 http://klikabol.mirtesen.ru

Дніпропетровський зоопарк на Монастирському острові (здається, така нова назва Комсомольського) позбувся державного фінансування.

Тварин не стало чим годувати, і навіть доглядання за ними перейшло на рівень волонтерства, а на цьому далеко не поїдеш.

Цікаво, чи думав мер нашого міста про наслідки такого вчинку (чи йому вже байдуже, і може робити що завгодно перед тим, як втратити своє місце?). А, може, наступний мер поверне фінансування, тим самим виграє собі декілька очок рейтингу?

Ох вже мені ці рейтинги, репутації, політика та піар... ТВАРИНИ ВМИРАЮТЬ!!!

Добрі люди просять допомогти тваринкам хто чим зможе - хоч недоїдки принести, чи якісь зайві овочі, у кого є. Звісно, це не вихід з положення. Потрібно налагодити просто повноцінне фінансування та нагляд за зоопарком, адже це особливе місце, від якого всі ми звикли отримувати радість та задоволення. Якщо зараз ми не збережемо його, то в майбутньому наші діти вже не матимуть такої можливості!

тел. Зоопарка 47-18-68

Дошка обговорення проблем зоопарка

Вже тиждень як в моєму дворі живе птах. Мабуть це галка, бо ворони чорніше, а мій з сірим черевцем.

                     Друзяка.

Помітив я його випадково, коли біля мене гепнулась перезріла слива. Задравши голову я і побачив того, хто мене бомбардує. Відстань між нами була десь з півтора метра, проте злодій мене не лякався, а знай собі плигав по гілках та ласував сливами. Потім я помітив, що він кульгає на одну лапу - мабуть десь забив чи кішки допомогли, не знаю. Пройшов день, потім другий, а птах кожного дня сидів на абрикосині, що поруч зі сливою та з цікавістю спостерігав за життям у дворі. Поруч на землі постійно лежить моя стара кішка. Це йому на руку, бо вона така стара, що вже немає жодного ікла - повипадали. Якось вона випадково піймала маленького горобчика (скоріше сам звалився) і так мучилася щоб його проковтнути,що аж плакала, я не жартую. Насилу з'їла. А такого велетня їй вже не здолати. Щоправда є молода кішка, проте вона постійно десь на гульках та вагітна - це заважає ганятися за жертвами. Тому моєму новому сусіду затишно. 

                           Стара кішка (років 20).

Ще через кілька днів він насмілився на стільки, що почав відпочивати у дворі на огорожі. Навіть поруч з кішкою. На жаль фотографував здалеку, щоб не злякати обох, тому збільшення вкрай погане.

                       Тихенько підкрався .

Сьогодні він теж на старому місці - сидить, дзьоба роззявив, жарко таки. Поставив поруч кухоль води. Той дивиться, голову на бік схиляє, очима кліпає але не йде. Мабуть літає до колонки, там батько йому і хліба дає. 

                      Жарко...

Отакі в мене справи. Птахи наші друзі. Ну й таке інше.    

Пробиотик 2012 ©.

================================================================================================