Решила перешерстить пакеты с тетрадями... Половину уже пора в печку дедушке отправлять... Кошмар))) А ведь это - целый период!!!! 5 лет учебы в университете!!! ха)) Так интересно... Тетради на первом курсе... Без единого пропущенного листочка... Со всеми лекциями... А потом...)))))))))))))

Да, не об этом я... Наткнулась на тетрадочку... Страааашненькая уже такая... И как она туда, в общую-то кучу, затесалась?Мой первый дневник... Стала читать... и... смех сквозь слёзы)))) Боже, мне бы сейчас проблемы той тринадцатилетней девочки с огромными наивными карими глазами (они и сейчас карие, но не такие уже наивные) и доверчивой улыбкой..... Ах, я влюбилась... Ох, он предложил научить меня целоваться... Ой, он меня не любит... Ну и всё в таком же банальном духе...

Плакала, пока читала... От того, что сейчас всё намного сложнее... От того, что детство не вернуть... Не вернуть больше девочку с косичками... (я косички теперь редко заплетаю )

А улыбалась... От того, что научилась решать проблемы... От того, что жизнь продолжает продолжаться... От того, что из девочки с косичками превратилась в довольно-таки симпатичную девушку (скромности хоть отбавляй... ) От того, что всё круто изменилось... И я сама изменилась.

Но это уже совсем другая история.......

В далеком 1989 году я жил в городе Иркутске. Время в стране Советов было тяжелое: в безумных конвульсиях билась антиалкогольная кампания, инстинктивно чувствуя свой конец, неизбежный, как дембель и крах империализма, вместе взятые. Люди в новой одежде вызывали желание подойти поближе и убедиться, что она просто хорошо выстирана. Жвачки «Дональд» являлись неоспоримым доказательством превосходства капитализма над развитым социализмом. Девочки носили прически в стиле героини фильма «Деловая женщина» или, проще говоря, в стиле а-ля Куклачев... Замечу, что вино и водку покупали, естественно, как тогда, так и сейчас, не только почитатели Бахуса, а также простые граждане, не до конца проникнувшиеся великими идеями Всесоюзного добровольного общества трезвости. Разница между «как тогда, так и сейчас» заключалась в наличие искренней заботы о здоровье рабочего люду, которая материализовалась в талонах на «огненную воду». Талоны в виде напечатанных на специальных(?) листках бумаги прямоугольничков выдавались по месту работы. Понятно, что некоторая часть почитателей Бахуса (я бы даже сказал вакханок и вакханов-адептов) не могла себе позволить такую роскошь, как работа, – питие горячительных нектаров требует некоторое наличие свободного времени. Однако, даже такие персонажи иногда хотели видеть в своей карте вин не только Кельнскую воду (eau de Kolone), но и «Московскую», «Столичную» аква виту или тот же «Агдам», называемый в народе «Как дам». Я не говорю уже о воспетом многими замечательными авторами и безвестными любителями портвейне «777».

[ Читать дальше ]

Разбирать синтезатор для отключения динамиков (как сгоряча обещал вчера) стало вдруг лениво. Во-первых, я и так знаю его устройство. Со времен моей молодости ничего не изменилось. Та же самая микросхема, чуть меньше копейки, с торчащими из нее проводами и некачественной пайкой в обрез. Самая дорогая часть - клавиатура. Ведь в нужном порядке черные и белые клавиши собирают вручную. Во-вторых, не до того как-то было. Приводил в порядок организм, мучая эспандеры и гантели. Особого порядка не навел, но двухчасовой воскресный ритуал, тем не менее, выполнил. Вроде облегчил душу, отягощая тело.

Да и не вернуться на тридцать лет назад. Это, в-третьих. Выброшу я этот синтезатор, пожалуй. Растревожил он мне душу до слез.

Эх...Где мои семнадцать лет?... Хотя нет, даже раньше. Это еще школа была. Класс восьмой где-то. Тогда в журнале "Радио" схемку синтезатора нашел, спаял и главной проблемой была клавиатура. Даже корпус был не важен. А выпиливал клавиши лобзиком из школьных линеек. Насколько помню, хватило линеек и терпения всего на две неполных октавы. А если бы мне тогдашнему эту китайскую клаву предложить?... Не знаю даже... Может, это и к лучшему, ведь мог бы и душу продать за такую херню.

И очень правильно, что не приходит все по первому желанию, когда попало. Есть какая-то глубинная мудрость в том, что каждому овощу свое время. Как ни крути, все вовремя происходит. Не позже и не раньше. 

Работа привалила...эти сертификаты сведут  меня с ума...Но как говорится "Партия сказала:надо,комсомол ответил-есть!"Сижу..тружусь.Звонит подруга и говорит, что забежит  в обеденный перерыв.Пришла.Дочь у неё в этом году выпускница.Так вот,это я к тому,что начала она причитать какая нынче молодежь ...ничего святого,разврат,алкоголь и т.д.И хоть бы её чадо ничего не натворило вместе с одноклассниками.Мол мы не такими были.А я вспомнила,как мы( а это почти половина класса) ,по- тихому, отлучались со всеобщего торжества....У одноклассника Ромки отец плавал в загранку и он притащил две литровых бутылки рома.Мы пили это жгучее пойло  и запивали водой с колонки.Лично мне хватило нескольких глотков,чтоб "окосеть"(кто выпил нормально-орали песни).На этом всё и закончилось..были танцы,веселье и встреча рассвета.В фонтанах мы не купались... вели себя прилично. Своему сыну я никогда не говорю,что мы были совсем другими..мол наше поколение лучше...нравственнее и т.д.Хотя когда я вижу выходки нынешних подростков ,то просто впадаю в ступор.

Р.S.генеральный вызвал на ковёр...ухожу...

" Я считаю, что мафиози среди нас номер 4. Да-да, именно Вы!"- сказал , показывая на меня пальцем молодой человек в шляпе.
Я судорожно проверяю номер, пытаясь заглянуть сначала на номера соседей... поднять свой не могу - пальцы  сцепились и почему-то не хотят слушаться.
"Аргументируйте!" -ответил ведущий, почему-то в черной рубашке, а к ней белые подтяжки.
"Странно... а красиво...никогда бы не подумала..."- вдруг мелькнуло в голове.
"Ведет себя чрезвычайно подозрительно, нервничает, врет, оправдывается вяло и нелогично, короче, явный мафиозо, Ее нужно убить! Я голосую !"
" Да, что он ко мне пристал!" - думаю возмущенно и в ожидании поддержки оглядываюсь. На меня смотрят 8 пар глаз и даже совсем не сочувственно, а очень даже плотоядно. Начинает бешено колотиться сердце, челюсть чувствую дрожит...."И как я вообще дожила еще до 3 дня? Боже, куда я попала? Одни хищники вокруг! Сожрут ведь с милым выражением на лице  и не подавятся!"
" Да чего ты молчишь! Скажи что-нибудь в свое оправдание! Ты что не понимаешь, что убьют прямо сейчас!"- толкает меня в бок Оля, затащившая меня чуть ли не хитростью и обманом "на эту очаровательную тусовку".
Я немного очухалась, в голове, что-то щелкнуло, "нет, я не хочу умирать"! И собравшись с духом, как мне показалось дерзко взглянув на обвинителя, пискнула " Я -не мафия! Я - честный человек!"
И тут голос ведущего объявляет о начале голосования... С трудом разжимая пальцы , на каждого, кто голосовал против, понимаю, что одна рука уже закончилась, придется разжимать пальцы на второй...
Голос очаровательного ведущего, прозвучал как из преисподней : " Большинством голосов Вы убиты! Ваше последнее слово! А Вас всех я поздравляю - вы убили мирного гражданина!"
 Я пробормотала, что-то "умерла" , встала из-за игрового стола и пошла курить и заказывать себе чего-то выпить "на помин моей души".
Сижу...курю... Смотрю подходит ко мне эта вражина в шляпе. Улыбается...
" Ты чего? В первый раз? А меня тоже  кокнули! Вычислили все-таки!"
"Кого вычислили?"-спрашиваю. А он так гордо " Ну я же Доном был!"
"Знаешь, почему мне нравится играть в “Мафию”? — рассуждает подошедший элегантный мужчина. — Она — маленький макет нашего общества, заставляет задуматься о людях и об отношениях с ними. Я, например, понял, что не люблю играть “черным”. Мне трудно врать людям и при этом сохранять каменное лицо, не выражающее эмоций. А вот “красным” быть нравится — по-моему, интереснее включать мозговой форсаж и пытаться путем логических умозаключений вычислить “мафию”, чем, будучи “черным”, изворачиваться и ждать, когда тебя прибьют."
Тут подплывает моя подруга и заявляет:"А я обожаю играть “по-черному”! Это намного веселее, чем когда ты просто
“гражданин”. Главное — убедительно и с умным выражением лица нести всякую чушь, и тебе поверят!"
Посмеялись, выпили... И я почему-то совсем не чувствовала уже антипатии ни к молодому человеку в шляпе, ни к ведущему, стало легко и свободно.
И были еще туры и еще игры...
“Мафия” засасывает в свои ряды. Войдя в нее один раз, выйти практически невозможно. Вся соль в том, что “Мафия” дает шанс совершенно безнаказанно почувствовать себя отъявленным аферистом, эдаким героем голливудской авантюрной комедии или испытать себя в роли комиссара Мегрэ. Все по-настоящему: люди, отношения, страсти и разочарования. Но
при этом “Мафия” — всего лишь игра, в которой у всех свои роли, и от того, как кто сыграл, зависит качество действа. Однако законы в этом шоу — те же, что и в жизни.
А теперь мы с подругой даже организовали свой клуб по игре!
 

1.    Ходи на уроки танців. Будь-де і за будь-яких умов знайди викладання. Ходи на уроки танців, роби все, що викладають, розтягуйся та формуй себе. Це можливо тільки з дитинства, потім - буде надто пізно. А ще це позбавить тебе хлопчакуватості у майбутньому.

2.   Не довіряй мамі. Ні в якому разі не слухайся. Краще, взагалі не роби нічого з того, що вона вимагає. Тримайся де завгодно, аби подалі.

3.   Здорова їжа – це білок та овочі з невеликою кількістю рослинних і тваринних жирів. Білок – це головне. Виймай білок з яєць і споживай мінімум 7 шт на день. А також за кожної можливості знімай шкіру з сала і також споживай – це колаген, він корисний для твоїх суставів.

4.    Клізма – це така гумова груша, в яку набирають воду, і вводять у задній прохід. Знайди можливість дістати грушу, і користуйся кожного разу, як тебе нагодують якоюсь гидотою до зупинки кишківника. В інакшому разі – тобі буде важко рухатись, і почнуть набрякати ноги. Люди ходять по великому кожного дня, а не раз на тиждень.

5.   Відмовлятися їсти жирну гидоту – це є добре, і не ведись на докори. Завчи здорові продукти, що описані тут в пункті 3. Небезпечні продукти для тебе – вершкове масло, хліб та мучне, жирне та смажене, молоко (бо в тебе природньо недостатня кількість ферментів, що перетравлюють молочні продукти). Прислухайся до себе, коли тобі бридке молоко, і не ведись на докори, не пий його через силу.

6.   Отримувати найвищі оцінки – не принизливо. Не вір всім дітям у школі, що створюють такий стереотип. Після школи подивишся, хто принижений непотріб, а хто куди поступив і ким по професії став.

7.   Не відмовляй тренеру з бойових мистецтв, який хотів, щоб ти навчалася. Навіть сама знайди таку секцію якомога раніше, і займайся.

8.   Не роби вибір на користь музичної школи заради мами, коли тебе змусять обирати щось одне між художньою і музичною школами, через відсутність можливості встигнути все. Думай в першу чергу про себе, і те, що любиш ти. На маму забий – вона в своєму житті розбереться.

9.   Не ведись на докори мами, що ти думаєш тільки про себе  - думати та піклуватись про себе це добре, а не погано. Повір, вона про себе піклуватиметься в першу чергу, а не про тебе.

10.         Не віддаляйся від найрозумніших хлопців, що намагаються спілкуватися з тобою. Ні, це не збочення. Вони просто відчувають розумну людину. Бо в тебе майже чоловіча логіка. (Але будь обережна про всяк випадок).

11.         Те, що з тобою спілкуються здебільшого хлопці – це не збочення, а тому, що ти мислиш майже по-чоловічому. Але не дозволяй їм нічого зайвого.

12.         Ні, - коли хлопець хапає між ніг, або за груди – це не дружній жест. Так – треба розізлитися і образитися . Так – це не варто ігнорувати і вважати, що це по-дружньому, це не по-дружньому, і від таких слід триматися подалі. Або розважатися, якщо хочеш, але ні в якому разі не дозволяй себе переконати, що то є нормою. Такі ніколи не поважатимуть тебе, і за твоєю спиною казатимуть про тебе погано, якщо будеш ігнорувати і дозволяти таку їхню поведінку.

13.         Добрих чужих дядь не буває.

14.         Коли чужий мужчина на вулиці щось хоче запитати – не ведись. Він не щось запитати хоче, а зробити тобі зле. Нормальний – запитає все у дорослої людини. І вже точно не серед парку або безлюдної вулиці. Найкраща поведінка для дівчинки в такій ситуації – проігнорувати, а якщо починає наближатися  - втекти чим скоріш. Якщо ж вирішила заговорити – тримай відстань від цього мужчини у кілька метрів, говори здалеку і відходь або тікай, навіть якщо він робить вигляд, що йому не чутно. Небезпечними можуть бути і не тільки чоловіки, а й жінки, і молоді люди теж. Не переживай – як виростеш, ще наспілкуєшся з незнайомцями.

15.         Коли від тебе силою вимагають якоїсь інформації – не вигадуй якісь фантазії тільки тому, що втомилася віднєкуватись. Краще продовжуй казати «ні» та «не знаю». Втома краще  за те, до яких наслідків можуть призвести вигадки.

16.         Не вір у те, що чорні цяточки на зубах дитини – то нормально. Змушуй себе переборювати страх і лікувати в стоматолога зрання будь-які потемніння на зубах. Молочні зуби – то не пусте. Якщо не лікувати молочні зуби – вони заражатимуть нові корінні, що поруч, і взагалі всю ротову порожнину. Тоді – все життя лікуватимешся, і вилікуєшся тільки якщо пощастить.

17.         Ніколи не зустрічайся з хлопцями тільки тому, що інші вже зустрічаються.

18.         Ніколи не бійся тих хлопців, що насправді подобаються, бо втратиш їх назавжди, і зустрічатимешся тільки з тими, хто не подобається заради того, щоб подружки не сміялися з тебе, що ти ні з ким не зустрічаєшся.

19.         Ніколи не говори хлопцю, що він тобі подобається, якщо сам не запитує про це. Найкращий вихід – робити  знаки уваги (посміхатися, дружити, кокетувати), але без зайвих слів. Поки він сам не зацікавиться. Якщо ж не зацікавиться – змирись, і знай, що зайві слова – не  вирішують нічого, а тільки гірше тобі ж.

20.         Запам’ятай – краса це абсолютно відносне поняття, і не комплексуй ні за якого приводу. Коли ти виростеш, і подивишся фотографії, то будеш сміятися над тим, кого в школі вважали супер-красотками. І зрозумієш, що люди до якогось віку (кожен по-різному) здатні бачити тільки обгортку – красивий одяг, прикраси, або фарби на волоссі – і не здатні бачити зовнішність за тим всим, а тим більше – людини. Ось чому більшість красунь у дитинстві не були примітними. Краса дитини та підлітка – це кропітка праця над його стилем і зовнішнім виглядом батьків (або тих, хто  піклується). І твоя мама не винувата, що їй не вистачає часу й коштів на ці «дрібниці».

21.         Пий чисту воду. Постійно пий воду, багато води. Не звертай уваги на дорікання «водохльоб». Ті, хто критикує чи висміює «водохльобство» – дурні.

22.         Слідкуй за своїми бажаннями, аналізуй, і роби те, до чого тягне. Нарікання «та ти робиш те, що хочеться» також тільки дурні кажуть. Можеш відповісти «так, я роблю те, що хочу я, а не те, що хочеш ти». Але слідкуй, щоб твої бажання були корисними тобі. Бажання проспати школу – тобі ж нашкодить. Краще наступного разу, коли мамі захочеться вночі з тобою гуляти – відмовся і ляж раніше спати.

23.         Завжди відмовляйся від всього, що тобі шкодить. Мама хоче всю ніч тобі розповідати про життя – не шкодуй її, відмовляйся, хай подружок шукає, їй же краще буде. Мама на тебе зпихує якусь провину, бо їй соромно від того, що то вона зробила -  не бери на себе ніяких чужих провин, бо потім тобі не довірятимуть, а не їй. Відмовляйся від всіх авантюр у які тебе втягують, навіть дуже близькі люди. Відчуваєш, що тобі це не подобається – прислухайся до себе, і не ведись.  Повір – це буде правильно, як би тебе не пресували чи не намагалися висміювати за це. Думай тільки про себе.

24.         Не слухай матір, коли вона перешкоджає тобі у спілкуванні з батьком і родичами, розповідаючи, що то дуже погані люди. В них свої відносини – в тебе мають вибудовуватись свої власні. Не відомо що між ними сталося і хто винний. Поки в тебе хороші відносини з людьми – концентруйся на саме на цьому, а не на розповідях того, чого ти не бачила на власні очі, і не знаєш правди. Якщо ж ти бачиш, що люди справді неприємні – тоді вже приймай рішення.

25.         Не слухайся ніколи і не за яких умов, коли тобі матір (чи родичі) перешкоджають у спілкуванні з іншими людьми. Слухняність тут зовсім недоречна. Тікай з дому – це правильно. Слухатися і перетворюватися на одинака – не правильно. Деякі батьки хворобливо самотні, і намагаються зробити такими самими своїх дітей, щоб ті стали для них компанією. Не ведися – це прірва, крах. Ти все правильно робиш, коли тікаєш і гуляєш у компаніях. Тільки не дорікай собі за це, і не відчувай себе паскудно через це. Ти все правильно робиш, коли не слухаєшся.

26.         Ніколи не знайом друзів з батьками, якщо сумніваєшся в їх адекватності. Це може перетворитися на неприємність для тебе. А можеш навіть втратити цих людей. Більшості з дітей незрозумілі  неадекватні відносини у сім’ї. І коли мама починає наговорювати на тебе – вони більше схильні їй повірити, аніж у те, що у вас погані відносини, і можуть припинити спілкування. Запам’ятай – сумніваєшся в адекватності батьків – зроби так, щоб вони ніколи не могли дістатися твоїх друзів, і особливо – бачитися з ними. Кажи всім, що вони надто зайняті, і не мають часу.

27.         Якщо стикаєшся з протизаконною поведінкою дорослих або дітей у школі – найгірше рішення ігнорувати. Правильно – письмове звернення до керівництва з викладенням всього у заяві. Керівництво – це класні керівники, завучі, директор.  Якщо звернення усне – вони можуть це ігнорувати. Письмове (ще собі сфотографуй копію) змусить їх щось вирішувати. Якщо і письмове ігнорують – є вищі інстанції, у навчальних закладах це Міністерство освіти. Тощо. Ти все правильно робиш, що не вдаєшся до сварок. Сварки – не вирішення. Можна спокійно все вирішувати, просто робити правильно. Присікай будь-які намагання батьків, друзів чи родичів йти бити морди.  Бо твоя мама не боксер і не мужик, і все це буде тільки смішно, і тобі ж мінус в репутації. Навіть якщо знайдеться мужик, що піде всіх переламає – все одно це тільки тобі ж піде на гірше, бо то неадекватний варіант.

28.         Ніколи не слухай чиїхось сварок в свою сторону. Відгавкуватися – погана ідея. Ігнор – правильно. Людина, що свариться - для тебе не співрозмовник. Покидай такі розмови одразу ж. І припиняй спілкування з такими. «та ти не можеш відповісти» - не повинно бути для тебе приводом продовження розмови. Такі люди намагаються витягти з тебе енергію. Не піддавайся і просто покидай.

29.          Не дозволяй мамі жити з тобою в одній кімнаті. Якщо у квартирі є вільні кімнати – просто переходь туди жити, і не дозволяй їй жити із  тобою в одній кімнаті. Вона хворобливо самотня і має навчитися сама вирішити це. Якби ти так зробила – можливо, вона би образилася, психанула і на зло всім почала би жити нормальним життям і знайомитися та товаришувати з людьми.  Або й з родичами миритися.

30.         Не дозволяй нікому бити свого домашнього улюбленця. Перешкоджай насиллю. Якщо треба – хапай улюбленця і тікай з дому з ним, комусь про це розкажи, та знайди йому інших власників. Так ти збережеш життя тваринці, що ні в чому не винна, і тоді тобі не доведеться про це згадувати і шкодувати.

31.         Не погоджуйся, коли мама приводить додому цуцика. Вона все-рівно не буде за ним нормально дбати. Попроси її не робити цього, не брати цуценя.

32.         Якщо бачиш, що хтось у сім’ї хворіє, а дорослі це заперечують – не зупиняйся, навіть коли тобі кажуть, що без згоди дорослого нічого не поробиш. Шукай тих, хто може щось зробити, не покладаючи рук! Бо ігнорування хвороб може призвести до непоправимих наслідків. В майбутньому ти можеш опинитися під тягарем догляду за інвалідом. А може бути все інакше, і замість того, щоб стати інвалідом – людина могла би жити повноцінним життям бути твоїм повноцінним родичем.

33.  Ні за яких умов не вдавайся до поринення з головою в захоплення, які виконуються наодинці (читання, малювання, готування їжі, в'язання тощо) - хибна думка, що вміння готувати забезпечить щасливе сімейне майбутнє. Навпаки. Найшвидше вискокують заміж і нарождують ті, хто відзначився як місцева шалава, дівка легкої поведінки, або безповоротня гуляка. Таке життя - всі відомі мені хазяйновиті дівчата самотні й бездітні, всі шльондри - заміжні здебільшого за хорошим мужчиною і виховують красивих діточок.
Можливо, якщо приховувати свої хазяйновиті схильності - можна уникнути самотності.
А ще помітила - ті, хто разом з хазяйновитістю, ще й релігійні традиції підтримують, чи ходять до церкви - також лишаються самотніми й бездітними. А ще ті, хто зберігав цноту для одного єдиного.
Уникай всього, що лишає тебе наодинці - тримайся всього того, що забезпечує присутність у компанії одноліток. Обирай хоббі, що з'єднують з однолітками - групові види спорту , ансамблі, тощо.
А ще - хибна думка, що  потрібно розвивати розум. Світу не потрібні надто розумні люди. Головне - щоб не відставати від оточення. Просиджування за книжками зробить тебе настільки розумною людиною, що світ просто не здатен буде тебе осягнути, і лишишся на самоті. Або ще гірше - тебе намагатимуться знищити, як дещо неконтрольоване і підозріле.

Рассказ Светланы Малышевой-Пушкарь

Бывает так, что воспоминания связаны не только с праздниками, далекими и захватывающими путешествиями и новым компьютером с видеокартой для Асасин Крид. Иногда воспоминания связаны с чем то иным, например у меня наиболее позитивные воспоминания о моей юности связаны с эндокринологическим отделением  детской больницы "Охматдет", г. Киев. Мало людей могут связать хорошие моменты своей жизни с больницей, но поверьте, я знаю таких людей. Среди этих людей я нашел множество новых интересных знакомств, несколько близких друзей, которые стали мне дороги за это небольшое время. В общей сложности в вышеупомянутой эндокринологии я провел так сказать по две недели каждые пол года начиная лет так с 10 и до 18. Если подсчитать, это месяц в год, и того 8, возможно немного меньше, месяцев за 8 лет жизни. Много это или мало-судите сами. И даже после того, как мне исполнилось 18 я часто ездил туда чтобы просто повидаться с друзьями со всей Украины, без приувеличения, со всей Украины, с Севера, Запада, Юга, Востока, с центра, с больших городов и с маленьких сел. Буквально вчера, мой друг, с которым кстати мы там и познакомились, позвонил мне, пригласил приехать в столицу, побродить по старым и дорогим душе местам. Я позвонил еще одному другу, с которым мы познакомились там же, лет так 4-5 назад. В итоге нас получилось трое, и на троих мы сообразили сходить в то место, где все мы познакомились) Ех, Охматдет, сколько же всего с тобой связано...
А теперь настала очередь заголовку оправдать свое название. На месте, где находилось эндокринологическое отделение (в котором недавно провели евро ремонт) мы увидели огромный по площади котлован (пятикратное число квадратных метров), а на железном заборе прочитали про строительство там нового центра для онкобольных детей. Меня очень обрадовало, что наша страна таки продвигается в сторону спасения жизней детей, страдающих страшным недугом, но неужели город Киев больше не нашел места, и решил демонтировать эндокринологию, в которую приезжали дети даже из-за границы (на моей памяти были и такие).
Что тут еще сказать (написать)? Думаю, я оставлю выводы на Ваше усмотрение, но сегодняшний день для меня стал немного омрачен тем, что я больше никогда не вернусь туда, от куда все начиналось.
Дай Бог, онкоцентр для деток таки достроят (как там написано до конца 2013 года) и он будет доступен (финансово, наличием мест, квалифицированными докторами, и т.д.) для всех детей, которые нуждаются в помощи и спасет не одну тысячу маленьких жызней, как когдато спасала не одну тысячу жизней разрушенная эндокринология.