хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «депутати»

Новий закон про вибори наближає новий Майдан

Говорять про злочинну змову лідерів опозиції, Партії регіонів та її сателітів. Я сказав би, це більше, ніж злочин — це злочинна помилка, — розмірковує про новий виборчий закон нардеп-"нунсівець" 59-річний Іван Заєць. Він та п'ятеро депутатів проголосували проти нього. — Опозиція виступила в якості фігового листка, яким прикрили політичний срам правлячого режиму.

Що поганого в підвищенні прохідного бар'єра з 3 до 5 відсотків? — Його можуть подолати тільки чотири-п'ять партій, які зараз у парламенті. Таким чином відрізається поява альтернативи. Збільшуємо кількість виборців, які не матимуть свого представництва у Раді. Змішана система при високому бар'єрі — політична технологія консервації влади. А нам потрібен приплив нових людей та політичних сил.

— Із влади втекла політика, а з політики — ідеологія. Партійне будівництво перетворилося в оболонку для фінансово-промислових груп. Цей законопроект створює систему, яка дозволяє кланам поперемінно перебувати у владі. У цьому зацікавлені й окремі люди від опозиції.

— Усі політики погоджувалися, що треба відкриті списки. Чотири роки тільки про це й говорили. Здавалося, повний консенсус. А тепер слова "відкриті списки" зникли, ніби їх і не було. — Незадоволення людей виборами додасться до масового незадоволення своїм соціальним становищем. Тобто цей закон наближає новий Майдан. Але його очолять не теперішні політичні сили, а якась нова. На тлі загальної кризи не можна гратися із волею виборця, зневажати його права на свободу висування та пряму участь у формуванні складу органів влади. Помаранчева революція відбулася, бо люди були ображені тим, що забрали їх голос. Так само й зараз — українці сподівалися на політичне оновлення, а їм сказали: ні, хлопці, обиратимемо між тих, хто є.

РЕЗУЛЬТАТИ ГОЛОСУВАННЯ (ТИСНИ)

Мій МІНІАНАЛІЗ закону: 1) підняття прохідного  бар'єру зумовлює консервацію існуючої влади і опозиції, не проходять малі партії; 2) заборона БЛОКІВ --- це ПРИМУС окремих політиків позбутися власної партії (КИНУТИ партійців, виборців, партійну ідеологію (якщо така була)) і вступити ЧЛЕНОМ до прохідної партії (корупція); 3) можливість балотуватися одночасно за ПАРТІЙНИМ СПИСКОМ і за мажоритарною системою --- пряме порушення конституційних норм! Якщо "ХАРАНТ" Конституції підпише цей закон, він ПОРУШИТЬ КОНСТИТУЦІЮ, за що ОБОВЯЗКОВО НЕСТИМЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!


74%, 17 голосів

9%, 2 голоси

0%, 0 голосів

17%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Нардепи насилу розщедрилися по 5 грн на "добрі справи"

У кулуарах Верховної Ради ТСН вирішила дізнатися, чи є в жадібності щось хороше, і чи притаманна ця риса характеру заможним українцям.

У звичайний робочий день Верховної ради ТСН просила гроші в народних депутатів. Однак собливою щедрістю обранці не відзначилися, і п'ять гривень на доброчинність дали не всі.

Звичайний день, звичайне засідання Верховної ради. Питання до депутатів незвичайне - прохання дати 5 гривень. Перевірка, чи треба бути щедрим, щоби сюди пробитися.

До першої категорії депутатів - суперщедрих - потрапив один Євген Суслов. Він увесь у батька, який утримує дитячий будинок і офіційно всиновив двадцять одну дитину."5 гривень – можна. Якщо на добрі справи - з задоволенням. Якщо на добрі справи - тримайте всі", - сказав Суслов.

Наступна категорія - довірливі й раді допомогти, навіть не цікавлячись, на що підуть гроші. Третя - за раціональні вкладення - гроші дають, але хочуть знати, на які добрі справи вони підуть.

Четверту категорію мама ділитися не навчила. Водночас хтось упевнений у своїй щедрості, утім грошей не дає.

Остання категорія - жінки, які розвіяли всі міфи, що від природи скупіші сильної статі. Вони, зокрема, пишуть законопроекти, які б змусили багатих ділитися хочаб двома відсотками доходів. Щоправда, колеги не підтримали.

Відтак, за годину часу у Верховній раді назбирали шістсот дев’яносто чотири гривні, які відійшли школі для дітей із вадами мовлення. У школі нещодавно якраз вкрали коробку, де вчителі збирали пожертви на нові іграшки дітям.

Від блогера    Зате наші політики значно більше витрачають на власні забаганки.

http://blog.i.ua/community/3252/802500/

Рай для Януковича

Як Вишгородські «парламентарі»
за копійки віддали гарантові «Межигір’я»
З 20 так званих «опозиціонерів» в районній раді лише четверо депутатів, зокрема двоє свободівців (фракція ВО “Свобода” у повному складі) голосували проти.

2 вересня на сесії Вишгородської районної ради, що на Київщині, депутати вирішували
«справу державної ваги»  – оцінювали землі чинного президента-латифундиста Януковича – земельну ділянку під Києвом площею 105 га,  на якій розташована сумно відома резиденція «Межигір’я».  Ця оцінка землі необхідна для того, аби опісля, виходячи з неї, фірма «Танталіт», якій офіційно належить «Межигір’я», сплачувала  кошти в місцевий бюджет. Врешті, практично всі вишгородські «слуги народу», окрім двох свободівців та двох із семи ударівців, проголосували за те, аби оцінити президентську земельку в 7 мільйонів 136 тисяч гривень – по 6 грн. 82 коп. за
квадратний метр. Насправді  105 гектарів землі під Києвом коштують у кілька разів
більше. Ми поспілкувалися з депутатом Вишгородської районної ради від ВО «Свобода» - економістом, випускником Лондонської школи економіки і політичних наук та Магдебурзького університету, керівником Аналітичної служби ВО «Свобода» Юрієм ЛЕВЧЕНКОМ, який намагався зупинити невимовно щедрих для Януковича
«слуг народу». Юрій розповідає,  що  «благодійну» ціну для «Межигір’я» на сесії Вишгородської районної ради запропонували начальник управління Держкомзему у Вишгородському районі Олексій Рачинський та голова постійної комісії районної ради з питань земельних відносин та агропромислового розвитку Юрій Туркеня. 
Туркеня, до слова, регіонал, зять колишнього б’ютівця – відомого  “курячого магната” Євгена Сігала, власника фірми «Гаврилівські курчата».
-  Я звернувся до депутатського корпусу, – каже Юрій, із закликом не ухвалювати
ганебне рішення.  Роз’яснив, що коли у Вишгородському районі,  в 20  хвилинах їзди
від Києва,  землі продають за тисячі доларів за сотку, то оцінювати 100 гектарів прекрасної заповідної зони на берегах Київського моря за 7  млн. грн.  є глумливою насмішкою з людей. При цьому звернув увагу, що першим питанням у порядку денному сесії був звіт голови РДА Олександра Приходька за перше півріччя,  в
якому Приходько неодноразово побивався і бідкався про те, з якими проблемами влада знаходить гроші на ремонт лікарень,  шкіл,  на зарплати бюджетникам і т. ін. Водночас після такої заниженої «оцінки» Межигір’я місцевий бюджет недоотримає щонайменше 9  млн.  гривень річної орендної плати.  Навіть більше,  цю оцінку, цілком ймовірно, використають як аргумент в недалекому майбутньому,  коли за копійки остаточно передаватимуть Межигір’я Януковичу.
-  Цікаво,  як чиновники мотивували свою  «благочинність» при оцінці землі
«Межигір’я»? 
-  Єдине пояснення,  яке вони змогли дати, –  сміховинне твердження про те, що
цільове призначення землі, яку орендує фірма  «Танталіт»,  нібито рекреаційне –  і
тому законодавство дозволяє оцінювати її значно дешевше. Яка ж там може бути рекреація? Хіба для його величності Януковича. Як економіст можу стверджувати, що землю оцінили неправильно. Цю землю треба оцінювати не як рекреаційну, а як таку, що призначена для бізнесових цілей,  і коштувати вона повинна у 20  разів більше, а не 6,82 гривні за квадратний метр.  Щоби якось  «узаконити»  хабарне
рішення,  у документах згадують про міфічний комплекс відпочинку  “Пуща-Водиця”,  у
якому ніхто ніколи не був і не відпочивав.  Тобто фіктивно «підганяють»  документи для оцінки землі. Коли ж я наполіг на поіменному голосуванні,  себто на такому, у ході якого кожен підписується під своїм рішенням, –  одразу почався скандал, депутати геть перелякалися і окремим голосуванням не ухвалили пропозиції. До речі, одна з депутатів,  почувши про поіменне голосування, з жахом запитала – «Ви що, хочете аби ми підписувалися кров’ю?»  Звісно,  депутати все прекрасно розуміють і бояться,  що за ці злочинні рішення рано чи пізно доведеться відповідати. 
Врешті-решт,  після тривалих дебатів,  районна рада здала Януковичу  «Межигір’я» 
за копійки.  Відтак орендна плата за величезну ділянку під Києвом становитиме не
більше 700-800 тисяч гривень на рік. І це при тому, що сотка землі у цьому колись заповідному місці коштує щонайменше дві тисячі доларів. Якщо порахувати втрати від цієї оренди, місцевий бюджет недоотримає щонайменше дев’ять мільйонів гривень щорічно.  Хоча,  все залежить від того, як рахувати, - збиток може сягати й більше ніж 20 млн. гривень
-  Як конкретно голосували і які депутати? 
-  З 44  присутніх у залі 38 голосували «за». 
Із 20  опозиційних депутатів, обраних до районної ради, тільки четверо проголосувало
проти –  двоє свободівців і двоє із семи ударівців. Решта – або «за», або «утрималися».
                                                                                                        http://www.svoboda.org.ua/

Партійці "сантехніка" Ющенка підтримують мовні ініціативи ПР.

В *Едином Центре* поддерживают принятие законопроекта регионалов Колесниченка и Кивалова о языках.      Глава Народного совета русинов Закарпатья и депутат областного совета от «Единого центра» Евгений Жупан надеется, что русинский язык будет региональным на Закарпатье.

Об этом он сказал в интервью «Главкому»,комментируя новый законопроект регионалов Сергея Кивалова и Вадима Колесниченко о принципах государственной языковой политики.

Жупан «очень положительно» оценил такую инициативу регионалов. «Во всех соседних государствах, где проживают русины, они признаны отдельной национальностью. Только у нас нет», - сказал он.

«Русинский язык будет региональным на Закарпатье, я на это очень надеюсь. Мы не будем забывать о государственном украинском языке, его все у нас знают. Но родной язык нужно лелеять», - сказал Жупан.

Поего мнению, для объявления русинского языка региональным главное - хорошо провести будущую перепись населения. «Предыдущая была недемократической относительно отношения к русинам, если перепись 2012 года проведут демократически, то у нас есть шанс добиться статуса регионального языка для русинского», - считает Жупан.

Электоральный вес регионов.

Андрей Самброс.

Популярность парламентских выборов с годами в Украине изменилась – с заоблачных 75% активности в первом туре выборов народных депутатов в 1994 году до 58% на выборах 2007 года.

Главная причина – это абсолютно непонятный механизм голосования, когда украинцу приходится выбирать лишь название партии и несколько ее первых лиц, за которых, собственно, он и должен был голосовать. Если учесть при этом, что на выборах президента Украины 2010 года явка составила 70%, вс становиться на свои места. Люди голосуют за личностей, им не свойственно поддерживать безликие брэнды.

Но парламентские выборы 2012 года, по моему глубокому убеждению, будут пользоваться спросом среди электората. Во-первых, потому, что сейчас начинается радикализация украинского электората. Попросту говоря «руки чешутся», а почесать их можно с толком только об один предмет – избирательный бюллетень. Во-вторых, смешанные парламентские выборы должны возродить избирательную активность 1988/2002 года, а именно – 67-70%. Основываясь на этом примерном показателе, который мы берем из прошлого, мы можем строить дальнейшие выводы.

Украина поделена на 225 избирательных округов по принципу численности населения (с примерно равными демографическими показателями). Каждый из этих округов должен поставить в здание находящееся в Киеве на улице Грушевского ровно по одному народному депутату. Вторая половина депутатов будет избираться по закрытым, пока что, партийным спискам во всеукраинском избирательном округе, с чем мы их сердечно поздравляем. Каждый регион может дать разное количество баллов в избирательную копилку, наша задача понять: «who is who?» на этом диком поле электоральных сражений.

Метод таков: берем общую численность населения, возраст которого превышает 18 лет по региону, умножаем на средний, за несколько предыдущих выборов, показатель активности. После этого делим количество потенциальных избирателей в регионе на количество всех потенциальных избирателей в Украине, а полученное процентное соотношение переводим в «человеко-депутатов» (1% электората = 2.25 «человеко-депутата»).

Начнем, для примера, с юга Украины. Крым никогда большой политической активностью, по сравнению с другими регионами Украины, не страдал. Явка избирателей, оглядываясь в прошлое, будет приблизительно 62-65%. Учитывая показатели количества населения, можно сказать, что в Крыму (вместе с Севастополем) наберется приблизительно 1 млн. 200 тыс. избирателей. Таким образом, электоральная мощь Крыма приблизительно составляет: 5.02% (т.е. одиннадцать целых и неделимых народных избранников).

Вот данные по каждому региону:

Если всё перенести на карту Украины, то получится следующее:

Зеленым цветом условно обозначена западная часть Украины. Она представлена десятью областями, которым по силам определить судьбу 72-х народных избранников.

Центр и север Украины окрашен в бежевый цвет. Этот регион, составленный из 6-ти областей, благодаря столице Украины, сможет избрать 52 депутатов.

Юг Украины – оранжевый, и ему по силам целый 41 народный депутат, это при том, что в его состав входят всего 5 областей.

Но самый интересный – восточный регион, закрашенный синим цветом. В его состав входят всего 4 области – рекордсмены электоральных вливания. Не смотря на то, что политическая активность на востоке Украины традиционно меньше, чем на западе, индустриальный центр Украины обеспечит вхождение 60-ти депутатов в парламент.

Таким образом, если говорить о политической регионализации электората, следует заметить, что ни один из регионов, не смотря на свою мощь, при современных правилах игры не сможет определить более чем 72-х народных депутата по пропорциональной схеме. Конечно политические регионы (деление на 4-ре сектора) были избранны выборочно, не сколько для засвидетельствования электоральной силы одних и слабости других регионов, а сколько для наглядной демонстрации соотношения сил:

Советы партиям:   Для чего нужны эти показатели? Для расчета бюджетов, которые будут распределяться в партиях. Они необходимы для того, чтобы понимать насколько необходимо тратить ресурсы и время на территории с которых невозможно получить никаких политических дивидендов. Насколько необходимо было, скажем, «Сильной Украине» (до начала слияния этой партии с более крупной корпорацией – Партией регионов) тратить ресурсы на развитие ячеек в Западной Украине (содержание штабов в каждой области с кучей бюрократических должностей), когда они могли сосредоточить свои ресурсы в Днепропетровской, Запорожской, Николаевской, Херсонской и, возможно, Харьковской области чтобы получить максимальный результат?

Эти показатели важны для партий, которые не находятся на первой или второй позиции в опросах общественного мнения. Они бессмысленны для Партии регионов, которая сейчас может позволить себе вбрасывать огромные ресурсы на развитие компаний по всей Украине, эти показатели бессмысленны для БЮТ, которая сейчас будет выстраивать свою работу, как и всегда, на основе нарративов о её лидере.

Эти показатели нужны для новых «оппозиционеров», да и просто для новых политических движений. Какая стратегия деятельности «Фронта перемен» на будущих выборах? Собирать деньги с мажоритаршиков и бизнесменов, которым потом предлагать место в проходной части закрытого списка – это прошлый век… Необходима концентрация ресурсов там, где они могут что-то сделать и на что-то повлиять, необходима постоянная активная деятельность штабов только в тех регионах, которые пока что не имеют своих всесильных политических покровителей.

Здесь, как ни странно, смекалку проявила ВО «Свобода»: концентрируя все свои ресурсы в западных областях Украины (и оставляя, скажем, восточные ячейки своей организации на самофинансировании без значительных вливаний из партийного бюджета), они смогли добиться позитивного результата, который, при совпадении целого ряда факторов от ВО «Свобода» не зависящих, может конвертироваться в преодоление нового 4% избирательного барьера.

НРУ, «Народная самооборона», «Наша Украина», «Единый центр» и многие другие партии, которые потеряли былую мощь или ещё не успели её обрести, должны руководствоваться подходом региональной концентрации ресурсов. Только так сейчас возможно оторвать лакомый кусочек электорального пирога. Ведь для того, чтобы сражаться с тяжеловесами, с самого начала нужно стать тяжеловесом. Это сделать очень сложно, особенно на политическом поле, где финансово-экономические ресурсы уже давно захвачены и распределены.

Одна Донецкая область стоит 4-ре Херсонских (в электоральном смысле). Но где новой политической силе будет легче отхватить кусок избирательного пирога: в Херсоне или Донецке, в Кировограде или во Львове, в Черновцах или Киеве? Думаю, ответ очевиден. А для того, чтобы обеспечить себе электоральные вливания в маленьких областях и в украинской глубинке, перебив тем самым вялый PR от ПР и нарративы о Юлии Тимошенко, необходимо лишь поднимать эти регионы, инвестировать в них. Только так можно заполучит большой кусок электората, и войти независимой фракцией в парламент. Дай Бог, это произойдет на парламентских выборах в 2016/17 году.

Таким образом, баланс идеологической составляющей, правильное региональное распределения ресурсов и концентрация на «незанятых территориях» – являются единственными способами конструктивного развития новых политических движений в Украине.

Советы избирателям   Вы должны знать сколько народных депутатов по закрытым партийным спискам избрала Ваша область и Ваш регион. После выборов только от избирателей зависит выполнят ли избранные власти свои предвыборные обещания или нет. Знакомство с мажоритарщиками и контроль над ними (если таковой вообще возможен в нашей стране) – это хорошо, но каждая область Украины и каждый гражданин Украины в действительности имеют все основания выдвигать претензии тем партиям, за которых они голосовали по пропорциональной схеме.

Спам письмами, регламентированный законом Украины «Про звернення громадян» – это первый шаг в борьбе за свои права. Все они должны начинаться словами: «Мы жители … области, на последних выборах определили судьбу … депутатов, а это значит, что Вы должны нам…». Самое  важное то, что действительно они, эти «человеко - депутаты» ДОЛЖНЫ И ОБЯЗАНЫ нам.  В случае, когда политики не выполняют своих обещаний, граждане Украины имею человеческое право на акции протеста и неповиновение воле власть имущих и органов, которые они контролируют.

Только посредством такой игры в письма и акциям протеста можно добиться своего. Современные «демократические» общества Запада построены на крови революций и акциях неповиновения властям. Только тот, кто борется за лучшую жизнь, может надеяться на то, что рано или поздно он её получит. Электоральный вес регионов, их сила и осознание этой силы может стать основой для построения действительного гражданского общества в Украине: общества патриотов, которые, невзирая на место жительства, имеют собственное гражданское достоинство.

Звернення УВО до Дня Перемоги

   Дорогі брати і сестри!  Сьогодні, коли Україна  буде святкувати двадцятий рік незалежності України, а з часу завершення   другої світової війни пройшло майже  66 років,  в нашій державі панує розбрат і ворожнеча,  страх і зневіра.
    Наша українська бидлоеліта розтягуючи кожний день нашу країну, набиваючи свої кишені,  їздить по Куршавелям та  дивує цілий світ  своїми статками та показною ганебною розкішшю в той час, коли  половина українського народу знаходиться за межею бідності та ледь животіє.   Нова більшість у Верховній раді України  фактично є  матеріалізацією  та основою  нової української дійсності, де немає місця Закону,  нормам моралі,  честі і гідності, опікуванню національними інтересами, а панує   грабіжницька  ідеологія, що  продукує тотальну корупцію  в усіх гілках влади, зневагу до простого люду, нищення духовності та  української культури, історичної пам’яті та національної ідеї.
    Обрання Президентом України Віктора Януковича тільки прискорило процес  перетворення українського суспільства на кланово-олігархічне, де народу відведено місце укріпаченого злидарювання.  Прикриваючись   гарними гаслами  сьогодні
провладна система,  маніпулючи національною свідомістю, продукує масовий психоз,  розкручує вкрай розкольницькі для суспільства теми, щоб на тлі загальноукраїнського громадянського протистояння  спокійно дерибанити бюджетну систему України та  розтягувати національні багатства.
     Десятки років, коли   Україна перебувала в радянській окупації,  призвели до неоднозначного сприйняття  минулого та
історичних подій, внаслідок чого  суспільство роз’єднане, а примирення так і не відбулось. Сьогодні, як ніколи, всім нам потрібен цивілізований діалог, який дозволить знайти одне правильне рішення та всім разом почати розбудовувати країну.      
     Але на жаль,   нашими долями кермує 260 народних  манкуртів, які не врахувавши складності сьогоднішньої ситуації примусили всю Україну  стати на коліна, зобов’язавши  всіх вішати червоні прапори.  
    Проживши 20 років в незалежній Україні, втративши десятки мільйонів наших братів та сестер під час радянської окупації, ми так і не змогли засудити злочини радянської влади та комуністичної партії, а тому  радянська символіка до цього часу не заборонена в Україні, тому  вирішення таких питань, як вивішування червоних прапорів, перебуває в  компетенції тільки
територіальних громад, але ж ніяк не кількох десятків людей.   
     Спроба провладної більшості примусово нав’язати  свою волю всій Україні та відновити  хоча б частково легітимність радянських символів на кшталт червоного прапору  є ознакою  зародження культу  в Україні та  скочення в диктатуру.
     Український віртуальний опір за сьогоднішнього громадського протистояння, коли  день Перемоги  занапастила і спаплюжила  провладна більшість, а святкування перетворюється на відпрацювання нових технологій маніпулювання свідомістю,  закликає до однозначного засудження  рішення Верховної ради України  щодо узаконення червоного прапору.   Дійте за власними переконаннями і примусьте владу поважати вас, адже реалізація  прийнятого рішення залежить від влади на місцях.
   Разом з тим, ми схиляємось у доземному поклоні перед нині живими ветеранами, як Червоної Армії, так і Української повстанської армії, які через любов до своєї  Батьківщини, до своєї рідної землі не шкодували життя. Сьогодні  одні ветерани отримують копійки та  намагаються відновити свої права в судах всіх рівнів, а інші взагалі не визнані своєю державою.  Вічна вам Слава!
Ганьба цій владі! 

Слава Україні! Слава перемозі!

Люстрація і репресія - час настає

Мені довелось перечитати масу різнородної літератури стосовно революції і громадянської війни 1917 - 1991 років ( я не помилився з датою: саме так - до 1991 року, до розвалу СРСР). Так от я давно переконався, що масовий терор ленінізму-сталізнізму мав цілком обгрунтованні причини, тому я ніколи не погоджусь з примітивним посиланням всього на вину одної особи: Сталіна або Леніна, як і Гітлера тощо.
Громадянська війна відбулась в царській Росії тому, що дворянство і їх владу народ ненавидів масово! І народ виловлював дворян-панів і нищив без особливих цькувань з боку більшовиків, а з власної ненависті. І репресії були соціально підтримані значною масою населення. Як влучно сказав слідчий  на допиті у НКВД майбутньому відомому дисиденту Зиновьеву ( не плутати з жидом з псевдо Зиновьев!): "Мы будем репрессировать до тех пор, пока не будет кого репрессировать!" (твір "Зияющие высоты")
І вони свого досягли: станом на час смерті Сталіна 1953 р. в Росії дворянство було знищено абсолютно, як і всі інші опозиційні сили. Не буду описувати деталі, а зосереджу увагу на методології репресій, яку частково розкрив пан Солженіцин у своєму творі "Архипелаг ГУЛаг": репресії проводити не за виною, а за приналежністю до певного прошарку. Так з 20 по 30 роки органи ЧК-ГПУ-НКВД методично відстежували і знищували всіх офіцерів, жандармів, юнкерів, кадетів тощо просто за списками навчальних закладів,  або за списками дворян з відповідних реєстрів, за партійними архівами - тобто все, що було захоплено більшовиками серед архівів у тому числі царської охранки. І те, що потім багато хто з цих людей вірою і правдою воював на боці більшовиків - не мало жодного значення! Репресували всіх однаково! І правильно: хто зрадив раз - зрадить і вдруге! Особливо якщо він вже не потрібний!
Я тривалий час не міг повністю усвідомити цей процес, але до його розуміння мене наштовхнула сучасна дискусія в українському інтернетпросторі щодо необхідності люстрації владного прошарку. Я постійно казав, що неможливо проводити люстрацію, спираючись переважно на суб*єктивні фактори: як і головне - хто має право на те, щоб визначати хто є "праведним", а хто "неправедним", хто є "хорошим", а хто є "поганим" тощо.
А тепер я знаю принципи люстрації і репресій в Україні! Так!
Якщо наш народ піднімиться вдруге, то всі вже знають, що це не буде ремікс Помаранчової революції з її абсолютно мирною стихїєю, коли не було зафіксовано жодного значного  акту вандалізму чи бійок, а однозначно все буде до навпаки: нова хвиля повстання в Україні буде явно на знищення владного прошарку за всю його деструктивну діяльність впродовж останніх 20 років.
А репресія народу буде відбуватись за СПИСКАМИ ДЕПУТАТІВ! І то всіх рівнів! Всіх! І головне, що є чітка відповідь на питання "хто?" - народ буде репресувати "кого?" - депутатів! І тільки за те, що є чи був депутатом!
Мені почнуть заперечувати, що серед депутатів чимало правдивих людей,  на що я відповім наступним: хороший був депутат, чи був злодієм - не рахується, бо маємо оснований результат - повну руйнацію України і абсолютне зубожіння основних мас народу. Якщо народ вибухнув на повстання - всі депутати винуваті! Всі до одного! Всіх скликань за всі 20 років!
І всі міністри! Всі вищщі чини та урядовці! Всі ті, хто мав владні повноваження, але не використав їх належно для благополуччя народу - ВСІ!
Я вже не кажу про таку "дірібничку", що практично всі сучасні  українські мільйонери і мільярдери підпадають під цей процес репресій - а на здоров*я, панове! А чи не час вам відчути драйв від українського сафарі під назвою "Коліївщина 2012"?

Не знаю, наскільки я правий, але моя думка відтепер така!
  

Богдан Гордасевич

86%, 49 голосів

9%, 5 голосів

5%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Це розпочалося ранньою весною...

Низка дивних і для багатьох трагічних подій у Києві цього разу розпочалася ранньою весною. Все почалося з того, що у вівторок на черговому пленарному засіданні ВР Михайла Васильовича Чечетова заклинило. 

А справа була ось так: куратор парламентської більшості, після доповіді свого однопартійця з приводу чергових змін у Закон про вибори членів ПР у депутати всіх рівнів і по-ранковому бадьорої команди спікера "Голосуємо", як зазвичай, хотів дати відмашку "За" для своїх нечисленних напівсонних колег, що приперлися за разнарядкою в цей день до сесійної зали. Але сталося непередбачене - рука, піднята високо вгору, і в ту ж секунду готова розсікти повітря, стрімко опускаючись вниз, несподівано намертво застигла у своєму апогеї.  Система "Рада" монотонно відрахувала 10 секунд і байдуже видала несподіваний результат - трохи менше сотні голосів комуністів, литвинівців і всякої позафракційної шушвалі. Партія регіонів - 0. Литвин здивовано подивився в галасливий зал і зупинив свій погляд на Чечетові, який якось дивно тягнув вгору руку, начебто намагаючись дістати напруженими, в струну витягнутими пальцями, до самої вершини заскленого купола.  - Михайло Васильович, ви з мотівiв Голосування? Ввiмкнiть мiкрофон.  - Д-дак, н-нек, тобто дак, заїкаючись, пробелькотів Чечетов, намагаючись лівою слухняною рукою впоратися з неслухняною правою. У-в-Ладимир Мих-хайловіч, у нас не зрозуміли за що голосуємо, не встигли, треба поставити на повторне голосування! - Голос Михайла Васильовича більше звичайного зривався на жіночий фальцет, губки складалися в трубочку і дрібно тремтіли.  - Хто за повторне Голосування? - Буденно, ще не розуміючи масштабів того, що сталося, і не звертаючи уваги на протести з правого боку залу буркнув Литвин. Прошу голосувати. Система знову почала свій відлік, на схемі зеленими крапками відзначаючи проголосувавших у різних частинах залу. У всіх, окрім тієї частини залу, де розташовується найбільша фракція нашого парламенту. Там творилося незрозуміле! Чечетов з абсолютно божевільним виразом обличчя, не маючи можливості дати відмашку піднятою правою рукою, намагався це зробити, нахиляючись всім корпусом і одночасно роблячи якісь ударно-обертальні рухи лівої. Кілька депутатів з пачками карток в руках з подивом дивилися на його кульбіти і не могли зрозуміти, що їм робити - чи голосувати, чи то бігти, когось бити, якщо бити, то кого і чим? Час голосування минув, про що депутатів сповістила "Рада" фінальним тривалим писком і знову на табло висвітився негативний результат. Чечетов застиг з піднятою рукою, як бронзовий Ілліч. Його яскраво-червоне обличчя виражало суміш подиву, страху і якоїсь дитячої безпорадності.  - Рiшення НЕ прийнято, - здивовано округляючи очі, вимовив спікер. І знову, побачивши підняту руку Чечетова, дав вказівку включити йому мікрофон. Ох, навряд чи варто було Володимиру Михайловичу це робити. Саме в цей момент ватажок фракції ПР Олександр Єфремов, підскочишив секундою раніше до заціпенілого Михайла Васильовича, висловлював йому все, що він про нього сьогодні думає, згадуючи його нещасну матір, і той розважальний заклад, де, як було зрозуміло з контексту, Чечетов провів попередній вечір і ніч. На жаль, але цю тираду, яка аж ніяк не в'яжеться з мудрим і стриманим іміджем пана Єфремова, почула вся країна.  У той же день нещасного Михайла Васильовича госпіталізували до Феофанії. Для економії вашого часу, шановні читачі, не буду описувати те, як наш герой, супроводжуваний спалахами фотоапаратів, дістався до гардеробу, про те, як намагався одягнути пальто і влізти в свій Мерседес (так і їхав з рукою висунутою у вікно), скажу лише кілька слів про проведене лікування та його результати.  Після ретельного обстеження з застосуванням найсучаснішої апаратури всі версії про механічний характер патології травматологами та хірургами були рішуче відкинуті. Відомий інфекціоніст на консиліумі висловив обережне припущення про можливий атиповий сказ і зібрав самий ретельний анамнез щодо того - чи не кусали пацієнта в останні три місяці бездомні собаки або будь-які інші дикі тварини. На превеликий жаль співробітників інфекційного відділення, проведене цитологічне дослідження пункції головного мозку пацієнта відкинуло і цю, гідну уваги версію.  Вичерпавши всі можливості, офіційна медицина дозволила зайнятися даною незвичайною патологією великому психіатрові, фахівцеві з нетрадиційної медицини та психоаналізу Гольдберг Ісааку Пантелеймоновичу. Але, на жаль..! На першому ж сеансі лікування, проведеному під гіпнозом, пацієнт розповів щось таке, від чого лікарю замість гонорару запропонували дати підписку про нерозголошення, а на наступний день і про невиїзд за межі Києва. Але й це не врятувало медика, через три дні він зник. Як в подальшому з'ясувалося, його дружина проговорилася сусідці, що Ісаак часто розмовляє уві сні і в останні ночі говорить Таке ... Що ж це Таке так і не вдалося з'ясувати, тим більше, що і дружина Ісаака Пантелеймоновича і сусідка так само незабаром кудись щезли .  У підсумку, через 4 місяці безперервного лікарняного листа, на наше загальне горе, Михайло Васильович Чечетов, кандидат економічних наук, доктор наук з державного управління, професор, заслужений економіст України, був відправлений на пенсію по інвалідності. А й справді, як же може працювати депутат з постійно піднятою рукою?  О Боже мій, якби на цьому все закінчилося...

Одеса з червоними прапорами.

Депутатська більшість Одеської міськради 6-го скликання, основу якої складають члени фракції Партії регіонів, визнали помилкою рішення сесії міськради попереднього, 5-го скликання від 10 липня 2008 року «Про узгодження місця розташування пам`ятника кошовому отаманові Петру Калнишевському».

Як передає кореспондент УНІАН, за відміну рішення про виділення земельної ділянки на розі проспектів Шевченка і Гагаріна під монумент останньому кошовому Запорізької Січі, відомому перемогами над турецькими військами і канонізованому Українською православною церквою Київського патріархату, проголосували 90 депутатів, утрималися – 6, не брали участь у голосуванні – 12.

Доповідач по цьому питанню «регіонал» Олексій КОСЬМІН мотивував скасування рішення тим, що схвалений проект зведення монумента не був реалізований протягом 2008-2010 років: досі не зібрані кошти на його спорудження.

Депутати не прислухалися до заклику депутата Геннадія ЧЕКІТИ не голосувати за скасування попереднього рішення, оскільки образ П.Калнишевського - це образ полководця, який об`єднує країну. Не справила враження на більшість міськради і наведена депутатом історична довідка про те, що за особливі заслуги у боях проти турецьких військ на південних рубежах України П.Калнишевський був нагороджений золотою медаллю на андріївській стрічці, а також отримав звання генерал-лейтенанта.

Натомість, «регіонали» проголосували за проект рішення глави фракції Геннадія ТРУХАНОВА «Про використання копій «Прапора Перемоги» під час заходів щодо увічнення пам`яті про Перемогу у Великій Вітчизняній війні і звільнення міста-героя Одеси від німецько-фашистських загарбників».

При цьому Г.ТРУХАНОВ заявив, що шанувати пам`ять творців героїчних сторінок історії особливо важливо зараз, «коли фашистська ідеологія намагається реанімуватися під націоналістичною личиною».

«Ми вважаємо, що вже 10 квітня, в день звільнення Одеси, наше рідне місто повинне виглядати так, як виглядало 10 квітня 44-го року: обвішане червоними прапорами, прапорами перемоги».

У відповідь на зауваження, що пролунали з залу, стосовно того, що на виготовлення великої кількості копій прапорів перемоги потрібні значні кошти, Г.ТРУХАНОВ сказав: «Ми за позабюджетні кошти їх виготовимо і передамо в районні адміністрації».

А це, пропоную Вашій увазі склад Одеської міськради «VI созыва»

ДЕПУТАТЫ ОДЕССКОГО ГОРОДСКОГО СОВЕТА VI СОЗЫВА
ДЕПУТАТСКИЕ ФРАКЦИИ


[ Читати далі ]

Довбодзьоби (читати всім)



Вся ця стаття тут >>>

Невеличка тільки витримка з тексту :

"....Шановні депутати та міністри! Ми розуміємо, що ви – люди неписьменні, але ж є у ваших лавах видатний історик. То зберіться якось і запитайте його, як воно було раніше.

Що робила Москва зі своїми союзниками – тими, хто забезпечував захоплення влади в Україні. Хай пан Табачник вам розповість про долю Полуботка, котрий очолив анти-мазепінський табір і, таким чином, забезпечив поразку України.

Тоді ви зможете навіть уявити, що саме думав Полуботок, сидячи в камері Петропавлівської фортеці. І до якого емоційного стану дійшов, коли прокляв Петра І – настільки успішно, що той помер за кілька місяців.

Ви хочете спробувати це на собі, і проклясти, скажімо, Путіна?

Чи то Полуботок теж був лохом, а Саламатін – ні? Бо ж він цілий директор "Укроборонпрому"? Так треба сказати, що Полуботка теж призначили не кимось там, а – гетьманом! І все одне запроторили до буцегарні. Не маючи, до речі, жодних підстав крім його бажання організувати в Україні вибори гетьмана й позбавитися прикметника "наказний".

Ну гаразд, історія – не панська наука..."
Брати Капранови