Скакодуб Андрій Васильович | 12.01.2011 00:12

Пропонується до уваги інтернеткористувачів інтерв'ю з одним із координаторів Українського Віртуального Опору (http://uvo.cv.ua/), неформального об'єднання українців в Інтернеті.

Про Український віртуальний опір в запитаннях та відповідях.
Які цілі має УВО?

Революція, українська революція в мережі Інтернет! Це наш ренесанс і час настав. Нашими головними цілями є пропаганда всього українського в мережі Інтернет та захист нашого інформаційного простору від посягань, одним
словом – забезпечення інтернет-захисту України. Як бачимо події навколо поширення секретних документів в Інтернеті реально впливає на житті в цілому світі, тому майбутнє саме за Інтернетом.

Які ваші методи боротьби?

Ми створюємо патріотичні відео чи відео презентації на youtube.com, створюємо банери, картинки, статі про нашу культуру, ми поширюємо Інтернетом інформацію про акції в реальному житті, страйки, про спротив, гуртуємо українців... Методи обмежуються лише результативністю і нашою фантазією. Загалом ми постійно перебуваємо в русі, а тому
методи комунікації та об'єднання учасників нашої ініціативи постійно вдосконалюються.

Олександре, як ви потрапили до УВО?

Вирішив коли проводжу час в Інтернеті, треба проводити його з користю.

Хто у вас головний?

Як це не дивно, але головного у нас немає, є координаційна рада, яка лише координує діяльність, але всі відносини намагаємось будувати без чіткої централізації на партнерських засадах.

Ходять чутки, що УВО фінансує ФСБ?

А я думав Моссад.

Перефразую, ви чийсь проект?

Так. Ми проект українського народу, сподіваюсь, що ми Божий проект також, так як маємо на меті відродження духовності та віри в українців, на цей напрямок в майбутньому ми покладаємо особливі надії.

Як ви фінансуєтесь? Чи пропонували УВО гроші, можливо якісь меценати?

Як такого фінансування не маємо, все ґрунтується на добровільній ідейній основі, де треба збираємо кошти власними силами, але верхівці УВО пропонували гроші. Ми відмовились, так як з самого початку усі вирішили, що відносини в УВО повинні ґрунтуватися на принципах партнерства без існування господаря, як такого. Перехід на дотаційну голку за рахунок централізованого фінансування просто знищить саму ініціативу.

Хто то були?

Точно не знаю, молодіжне крило якоїсь з парламентських "опозиційних" партій.

Кого приймаєте в УВО?

Усіх, хто вважає, що дія важливіша за дискусії.

Вам пропонували зареєструватись офіційно?

Так, нам пропонували навіть стати партією. Мене від того бере сміх. Доводиться постійно пояснювати, що ми народне об'єднання українців всього світу в Інтернеті. УВО – це механізм об'єднання та засіб комунікації якомога більшої частини українського інтернет-простору. Хоча не виключаю, що УВО в майбутньому буде спонукати до створення організацій та спільних проектів в реальному житті. Передумови для цього вже є, тому все може бути.

Як декларують себе учасники УВО?

З тих, що себе задекларували, це представники багатьох політичних партій та громадських організацій. Крім того, існує багато ініціатив в мережі Інтернет, які також долучаються до наших проектів. У нас немає обов'язкової вимоги відкривати своє реальне обличчя. Ми не ставимо питання про ідеологію в роботі УВО. Чим менше обмежень, тим більше свободи, але безперечно в межах загальноприйнятої мети нашої ініціативи.

Може тому УВО є неформальною організацією?

В часи, коли арештовують за розмови в чаті та записи в блозі, багато хто бажає бути неформалом. Хай шукають вітер в полі... Для багатьох, хто в реальному житті працює в бюджетній сфері це є виходом, можливістю висловити свій протест. Але останнім часом у нас намітилась позитивна тенденція, коли багато учасників декларують себе як реальних осіб. Це
вибір кожного.

Ви боїтесь арештів?

Ні, але маємо здоровий глузд. У нас є можливість належним чином захистити своїх учасників. Ми не радили б нас чіпати.

Повернемось до нинішньої ситуації в Україні. Чи працюють українські спецслужби задля української Інтернет безпеки?

Може й працюють, але вони так глибоко законспірувались, що їхні дії можуть бути відчутні хіба що на рівні якогось села, а не країни. Взагалі в мене на наші спецслужби надії нема, позаяк її використовують для цькування українців, а не для захисту її громадян.

Яку ви б дали пораду? Чи важко захищати український Інтернет простір?

Взагалі умовно є три рівні на яких можна працювати: "рівень з низів" – це об'єднувати людей, формувати спільноти, робити відео, фото, словом усе, що потрібно для пропаганди і створення матеріалу. Наступний рівень це створення проектів задля збирання аудиторії, чи дестабілізації ворога, моніторинг Інтернету та здобутку інформації через мережу Інтернет. Уже
цих двох рівнів достатньо задля того, щоб іноді бити по морді ворога з їхньою потужною інформаційною машиною та інформувати власних громадян.

Третій рівень це "масовий рівень", фінансований суспільством, тут потрібні кадри і люди, що будуть цим займатися постійно, а не лише у свій вільний час. Якщо ж говоримо про Інтернет, то достатньо мати невеликий річний бюджет, веб-сервера, кілька десятків людей: журналісти, програмісти, дизайнери і просто креативні люди. Безперечно, що саме
держава повинна подбати, щоб захистити наші інтереси в інтернет-просторі, але для цього повинно прийти розуміння та... багато часу. Поки що це неможливо, а тому ми сподіваємось тільки на простих людей.

Але чи існує хоча б гіпотетична можливість поставити питання безпеки України в мережі Інтернет на державному рівні?

Так. Це тема іншої розмови, я б не хотів розкривати усі цікаві ідеї. Скажу лише, що в УВО є напрацювання в цьому напрямку і ми будемо намагатись державу, а це відповідні органи державної влади та посадові особи, зробити своїм партнером. Якщо цього не станеться, якщо держава буде нас сприймати за опозицію та ворогів, то наші дії будуть адекватні.

В учасниках якої спеціалізації більш зацікавлено УВО?

Ми відчуваємо брак таких фахівців, як програмісти та журналісти, тих, хто власне і творить інтернет-простір.

Що скажете про піар-технологів?

Практично від них немає користі для дій в Інтернеті, вони лише займаються викачуванням грошей у наших "Вождів" під час виборів. Рівень довіри до фахівців цього профілю зараз практично нульовий.

Хто є об'єктом вашої боротьби?

Усі, хто намагаються розповідати нам українцям хто ми є і як нам жити.

Скільки членів налічує ваша організація?

Якщо рахувати разом з тим хто нам ситуативно допомагає, приєднується до акцій то близько 2-х з половиною тисяч. Але активних учасників, як і в житті набагато менше.

Вас намагались знищити чи саботувати?

Так, нажаль, більшість диверсантів були "українцями".

Поясніть будь ласка.

Нас хотіли розколоти "юлєботи", саботували нашу діяльність переважно ті, хто називав нас радикалами. Ще на нас здійснювали хакерські атаки під час виборів, підозрюються наймані хакери з Партії Регіонів.

Ви радикали?

Не бачу нічого радикального в захисті нашої Батьківщини.

Також хочу підкреслити, що віртуальний або інформаційний опір в Інтернеті створювався і діє саме для підтримки діючого реального вуличного опору. Наприклад, організація флеш-мобів та політ-мобів.

Які ваші подальші плани?

Ми створюємо українське радіо в Інтернеті та інші проекти, маємо безліч ідей. І створюємо свою соціальну мережу, так як нинішні "українські" соц мережі є лише формально українськими та є залежними. Останнім часом наш ресурс або працював з перебоями або взагалі не працював, тому виникли всіляки чутки, які ми не будемо спростовувати. Зараз запрацює наш оновлений ресурс, українське радіо та буде можливість попрацювати над іншими проектами. Про відкриття нашого оновленого ресурсу ми безперечно повідомимо, але залишилось вже зовсім небагато.

Взагалі то УВО не обмежується тільки віртуальною роботою. В реальному житті у нас також є ідеї та проекти. Не хотілося б видавати всі ідеї зараз на гора, будемо інформувати інтернет-простір поступово по мірі реалізації. Серед найближчих, це друковане видання "Минуле і майбутнє України мовою Інтернету. Сто варіантів подолати руїну". Набір матеріалів в дане
видання вже почався. Є також ідея провести перший Конгрес УВО в цьому році на території України. Є пропозиції від української діаспори провести його за кордоном, щоб уникнути переслідувань, адже завжди є спокуса взяти на список всіх учасників інтернет-баталій, якщо вони зберуться в одному місці. Але ми ніколи на це не підемо, а тому такий захід пройде неодмінно в Україні. Більше про ці та інші проекти читайте на нашому новому ресурсі.

Які проблеми існують з українськими соцмережами?

Наприклад:, на i.ua до приїзду патріарха Кирила видаляли масово облікові записи українських патріотів.

Протягом останніх кількох років в мережі відбуваються начеб то випадкові конфлікти, віртуальні війни та в основному україно-російські розборки. Кожного разу все відбувається по заданому алгоритму. Група провокаторів реєструється на ресурсі, потім починається зливання всілякого бруду на Україну та українців, після чого спільнота ресурсу ділиться на частини, відбувається штучний розкол за політичними поглядами і все, – робота ресурсу паралізована. В результаті такої війни страждають всі, крім цих провокаторів. Більшість авторів іде з ресурсу, сам ресурс втрачає популярність, але саме цікаве, що після конфлікту з ресурсу ідуть і самі провокатори, які таким чином відпрацьовують свої гроші. Багатьох з
цих осіб ми знаємо особисто. Ганебним є те, що такими підробітками займаються не тільки студенти українських вузів, а і викладачі. Що це? Що можуть посіяти вони в своїх студентах, крім ненависті до своєї держави?

В свій час такі конфлікти пройшло багато мереж, в тому числі і Народна правда. Сьогодні така локальна війна відбувається на сайті Политико, власники якого не надто опікуються моральним аспектом та любою ціною намагаються зробити ресурс прибутковим. Нас не дуже хвилює те, що даний ресурс має відношення до нової політичної сили,
назву якої ми не будемо називати з етичних мотивів, але вважаємо, що межа повинна бути і забезпечити, принаймні, рівність всіх, є першочерговим. Тим більше, надання переваг за політичною ознакою залежно від ситуацію не може вітатися з нашої сторони. Вони повинні розуміти, що проти нас українців іде цілеспрямована війна, на жаль зі сторони нашого сусіда, а тому провадження ринкової політики, заробляння копійок на продажі України є самогубством, в тому числі і для цих ресурсів.

Подібних прикладів повно на ресурсах з українським доменним ім'ям...

Ну що ж бажаю вам успіху, гадаю, що Інтернет дізнається набагато більше про УВО.

Обов'язково!
Користуючись наданою мені нагодою запрошую людей дії до нас. Брати і
сестри, якщо проводите якийсь вільний час в Інтернеті, проводьте його з
користю! УВО – це пошук однодумців і спілкування. Змінимо
інтернет-простір разом з вами.

Інтерв'ю записав за допомогою скайпу Андрій Скакодуб

ДРУЗІ! Український Віртуальний Опір та мільйони українців світу ОТРИМАЛИ БЕЗПРЕЦЕНДЕНТНУ ПЕРЕМОГУ! ЮТУБ УКРАЇНІЗУВАЛИ!!! Разом ПЕРЕМОЖЕМО! Слава Україні!ПЕРЕСИЛАЄМО ДАЛІ - УКРАЇНЦІ МАЮТЬ ЗНАТИ, ЩО ОБ'ЄДНАВШИСЬ МИ ЗРОБИМО ВСЕ ЩО ЗАВГОДНО - НАВІТЬ НЕМОЖЛИВЕ! П.С. Три місяці тому представник Гугл в Україні казав про те, що компанія ніколи не зробить Ютуб українською...

УВО-Новини спільно з РадіоВоля  ( http://radio.volya.cv.ua/    ) розпочинають   проект   «Актуальне інтерв’ю» з відомими  людьми в якому питання будете задавати ви особисто. 
 Першим учасником проекту став   відомий громадський діяч, координатор громадянського руху «Спільна справа»,  Олександр Данилюк.
 Перший ефір  відбудеться завтра на  Радіо Воля  о 20.00, а тому вмикайте наше радіо та слухайте  Олександра Данилюка. Потвори ефірів відбудуться  в понеділок  28 листопада та середу 30 листопада  о 21.00 також на нашому радіо.
Крім того,  трохи згодом ми   поширимо розмову з Олександром Данилюком в друкованому вигляді, тому слідкуйте за анонсами.
 А тепер анонсуємо інтерв’ю з паном Данилюком   мовою цитат:
 Ющенко не хотів помаранчевої революції!.
На фоні того, що дискредитовані політичні партії, режим намагається  дискредитувати  взагалі будь-які форми громадянської активності.
 Унікальність помаранчевої революції в тому, що такі люди ( пасіонарії) були сконцентровані в єдину мережу.
Власники 200-от печаток з’їжджаються в одне місце ( про  акції третього сектору).
 Були обшуки…були кримінальні справи…  відбувається зовнішнє спостереження… можна вийти з під’їзду і отримати… ( про переслідування зі сторони влади)
 Ситуація з громадянським суспільством в Росії гірша, ніж в Україні.
 Спільна справа двічі зверталась по допомогу  до БЮТу, але не отримала її ( про  відношення Спільної справи до БЮту).
Єдині, хто допоміг так  чи інакше Спільній справі -  народній депутати А. Парубій, М. Катеринчук, С. Пашинський.
Найбільша проблема Спільної справи –відсутність фінансування.
 Спільна справа живе на волонтерських засадах.
Для того, щоб створити революційний момент в Україні, потрібно 2-3 місяці та 2-3 мільйони доларів.
Україна – окупована, тому еволюційний шлях  зміни влади неможливий.
Вкидування в скриньки  в Криму на останніх виборах було на рівні 40%.
  Спільна справа ні за яких умов не планує перетворитись на партію.
 Крім громадян  ніхто не хоче революцій.
 Вони на роботі, а ми на війні.

 Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте  завтра 27 листопада   наше радіо  (http://radio.volya.cv.ua/   )  або  в понеділок чи вівторок на наступному тижні.
  Ефіри будуть проходити кожної неділі,  ви можете попередньо  задати своє питання нашим гостям.
Якщо у вас є ідея радіопередачі і ми можете взятись за її реалізацію, то  Український Віртуальний опір розгляне будь-які пропозиції та надасть вам радіоефір.

Дорогі друзі! На честь "чорної" нагоди для українського народу - Дня пам'яті жертв Голодомору РадіоВоля припиняє трансляцію розважальних музичних передач. Натомість транслюватиме передачі, присвячені Голодомору. Вічна пам'ять безвинно замордованим мільйонам наших братів та сестер.... http://volya.cv.ua/

Одне з останніх прижиттєвих фото Євгена Коновальця, зроблене у Відні навесні 1938 р. Фото з архіву Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР)

День Героїв спочатку в діаспорі, а тепер і в Україні відзначають 23 травня. У день загибелі першого провідника ОУН, полковника Коновальця. Чин цієї людини належно не пошанований державою, за яку він боровся і загинув.
23 травня минає 75 років, як у Роттердамі було вчинено смертельний напад на першого Голову ОУН полковника Євгена Коновальця.
Довший час не було однозначної відповіді на питання, хто ж власне здійснив зухвале убивство. І тільки через багато років, коли світ побачили спогади Павла Судоплатова, стало зрозумілим, що лідер українських націоналістів загинув у результаті добре спланованої спецоперації НКВД, якою безпосередньо керував очільник Радянського союзу Йосип Сталін.
Здавалося б, крапки над "і" розставлено: замовник і вбивця відомі. Ще одну трагічну сторінку історії можна перегорнути?

Але, схоже, це робити зарано.
Могила Коновальця і досі залишається у далекому Роттердамі. Вже у незалежній Україні, за яку Коновалець боровся у лавах січових стрільців, армії УНР, а згодом УВО і ОУН, йому, фактично, не має місця, зокрема у столиці.
Зрештою, суспільству намагаються нав’язати думку, що смерть Коновальця – результат виключно терористичного акту, така собі відплатна акція НКВД за бойові дії ОУН на Західній Україні у передвоєнний час. А отже одному з лідерів національно-визвольного руху мимоволі, надається статус "галицького діяча", а ОУН зображується як локальне, західноукраїнське явище.

Герой не тільки України. Євген Коновалець і Литва
Однак саме смерть Коновальця дає багато приводів для того, щоб вважати його одним з найвизначніших українців минулого сторіччя.
Як відомо, Євген Коновалець був вбитий 23 травня 1938 року в нідерландському Роттердамі, на вулиці Колсінгел, поблизу готелю "Атланта". Його смерть стала завершенням цілого етапу детально спланованої спецоперації НКВС. Проте її кінцева ціль аж ніяк не полягала у нейтралізації лише голови ОУН. Кінцева мета була значно більшою.
В Архіві ОУН зберігається листування тодішніх членів Проводу Українських Націоналістів (ПУН) з полковником Євгеном Коновальцем з приводу різних людей, які запідозрювалися у зв’язках з ворожими агентурами. Частина цих листів опублікована у книжці Євгена Онацького "Шлях на Роттердам". Передусім вражає, те, що таких людей була багато, і під прицілом був не тільки  Коновалець.
Так, у січні 1934 року провідний діяч ОУН, один із її ідеологів Микола Сціборський у листі до Коновальця розповів про такого собі "Івана Івановича", який зустрівся з ним у Парижі, назвався посланцем сестри та передав йому її та його дружини "листи". В цих "листах", зокрема містилися розповіді про щасливе життя в радянській Україні, а відповідно благання більше не займатися націоналістичною діяльністю й повернутися до дому.
Крім того, сам "Іван Іванович" дуже колоритно розповідав про успіхи радянської влади та всіляко схиляв Сціборського до заради ОУН, обіцяв достойне життя в Україні. Можна лише уявити, що б з ним сталося, якби він повівся на цю провокацію. У кращому випадку – концтабір; у гіршому – смерть.
Але Сціборський був не одинокий, кого обробляли спецслужби. Практично всі активні члени ПУН і найближчі співробітники Євгена Коновальця в той чи інший спосіб були під опікою НКВД. До їх честі, ніхто не став на шлях зради. Правда, при цьому вони не вберегли провідника…

Євген Коновалець і наша доба. До 120-річчя з дня народження
З метою здобути довіру Коновальця, проникнути у керівне ядро ОУН застосовувалася різноманітна тактика. Окремі її елементи цікаві і повчальні, а, можливо, не втратили й сьогодні своєї актуальності.
З листування членів ПУН з Коновальцем видно, що один із улюблених прийомів полягав у тому, що голові ОУН намагалися донести інформацію, яка апріорі йому мала сподобатися. Наприклад, йому, іншим членам ПУН розповідали, що радянська Україна фактично "дихає" повстанням. Мовляв, ось-ось люди піднімуться на боротьбу з більшовиками. Щоб це виглядало правдоподібно, розповідали про "українського націоналіста" Миколу Скрипника - голову першого українського радянського Уряду, активного провідника більшовицької політики українізації України.
Також повідомлялося про існування в Україні "потужних" підпільних націоналістичних організацій з яким неодмінно ОУН мала б налагодити контакти. Зокрема інформувалося про так звану "Організацію Українських Революціонерів", яка начебто налічувала десятки тисяч членів, з-поміж яких чимало студенів та вчених з Академії Наук України.
До речі, Коновалець, який внаслідок суворого емігрантського життя був відірваний від України, схвально сприймав таку інформацію, вважав, що, можливо, частково, але вона віддзеркалює реальну ситуацію.
Інший тактичний хід був пов'язаний із намаганнями нацьковувати одних членів ОУН на інших, поглибити протиріччя, які на той час існували в ОУН. У даному випадку перед Коновальцем малювалися "страхи", які на нього і ОУН очікували у разі бунту в середині організації. Тут треба наголосити, що, саме цей тактичний хід дав результат.
Уміло спекулюючи на проблемі "старших і молодших", "крайовиків і емігрантів" ситуація була розхитана до того, що вже після смерті Коновальця, а саме від 1940 року ОУН існувала в двох іпостасях: під проводом Андрія Мельника і керівництвом Степана Бандери.

До питання про ідеологію Організації Українських Націоналістів
Врешті, в снуванні інтриг важливе місце займала робота на зразок тої, що її проводив згадуваний "Іван Іванович". Якщо не вдавалося заманити котрогось з членів ПУН до України, тоді сам факт існування родинних стосунків між членом ПУН і ріднею подавався як його зв’язок із спецслужбами більшовицької Росії.
Згадуваний член ПУН Микола Сціборський ледь не постраждав саме від такої "технології". Щоб не бути запідозреним у зв’язках з НКВД він навіть змушений був ініціювати над собою організаційний суд, який відбувся і повністю його виправдав.
У багатьох публікаціях про Євгена Коновальця можна прочитати закиди у бік ПУН, що так і не було знайдено дієвих форм і методів протидії більшовицькій агентурі. Це відповідає правді, але не пояснює ситуації. Члени ПУН за часів Коновальця ніколи не жили в одному місці. Розкидані по різних європейських столицях вони навіть не мали змоги супроводжувати свого вождя під час його подорожей і зустрічей, в тому числі із сумнівними людьми.
Член ПУН Дмитро Андріївський з цього приводу із сумом констатував: "Незалежно від нашої волі, обставини не раз ставили нас перед доконаними фактами, або випадок уневажнював наші плани та розрахунки. Не раз особа, яка мала заступити Полковника (Є. Коновальця) в тій чи іншій справі, або супроводити його в подорожі, не могла рушити з місця. Саме так сталося, коли Полковник мав їхати 1938 р. до Роттердаму і Барановський (член ПУН) не міг вспіти вчасно".
Цікаво, що дієвий засіб перевірки пропонував Олег Ольжич. Зокрема він наполягав, щоб люди, які претендували на роль наближених до Коновальця організовували якісь протестні акції в Україні, наприклад розкидали в одному з великих театрів листівки націоналістичного змісту. Проте, Коновалець не погоджувався, оскільки, на його думку, це був невиправданий ризик.
У будь-якому випадку, спецслужби Радянського союзу ставили за мету не стільки усунення Коновальця як ліквідацію організованого націоналістичного руху, зокрема ОУН, яка на той час набирала сили і становила реальну загрозу інтересам більшовицької імперії.
Для цього був вибраний відповідний момент. На той час в еміграції і Україні не було більш авторитетного лідера як Євген Коновалець, а очолювана ним ОУН вживала радикальні дії, спрямовані проти Москви. Так, у 1933 році член ОУН Микола Лемик застрелив радянського консула у Львові. Це була чи не єдина адекватна відповідь за Голодомор, що його розпочала Москва з метою винищення українського населення.
Водночас у Європі формувалася коаліція країн, які підтримували Німеччину в її загарбницьких планах щодо Радянського союзу. Можливість доручення до цієї коаліції ОУН з її підпільною мережею, яка покривала значну територію України, спонукала Москву до відповідних дій. Їх мета була очевидною: паралізувати український національно-визвольний рух, а відтак знищити його.
Чи була вона досягнута? Лише частково: загинув голова ОУН полковник Євген Коновалець, а сама Організація Українських Націоналістів була ослаблена через розкол, який після того наступив. Проте, зовсім скоро фракції ОУН вирушили в Україну, а згодом на ідеях українського націоналізму постала Українська Повстанська Армія, яка вела збройну боротьбу за відновлення незалежності Української держави.

Мандрівка до Полковника. Де похований Коновалець
У чужому Роттердамі й досі покоїться прах Євгена Коновальця. Характерна деталь, на похоронах Вождя, саме так називали свого провідника члени ОУН, наголошувалося, що його могила тут є тимчасовою і як тільки постане незалежна Україна Коновалець одразу ж повернеться на Батьківщину.
Чи готова незалежна Україна гідно вшанувати пам'ять одного з найвірніших її синів?

Богдан Червак
http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/23/124562/add_ok/#comments

http://www.youtube.com/watch?v=hy1wQxZO2hg
Виступ Юрія Михальчишина пам'яти Євгена Коновальця

Анкета опитування.

1. З якого часу ви перебуваєте в УВО ( вказати місяць та рік)?
2. Чи зареєстровані на основному форумі УВО (http://forum.uvo.cv.ua/index.php ) ?
3. Якщо ні, то по якій причині не зареєструвались?
4. Чи були зареєстровані на першому сайті УВО ?
5. З якою метою ви вступали в УВО?
6. Чи справдились ваші очікування?
7. Які недоліки має УВО на сьогодні?
8. Що потрібно зробити, щоб виправити ці недоліки?
9. Які недоліки мають ті групи УВО в яких ви перебуваєте, що вас не влаштовує в цих групах?
10. Які напрямки діяльності УВО ви б хотіли розширити та розвивати тощо?
11. Який фах ви маєте?
12. Яку допомогу, функцію в УВО ви можете виконувати?
13. Що б ви хотіли змінити в новому сайті УВО (http://www.uvo.cv.ua/ )?
14. Будь-які побажання, пропозиції, критика в цьому пункті.


Анкетування проводиться анонімно. Відповіді очікуються до 10 липня 2011 року на скриньку: [email protected] 
Проведене опитування допоможе нам активізувати роботу УВО, суттєво покращити нашу спільноту, а тому не будьте байдужими. Приділіть хвилин 10 свого часу. Ваша думка нам не байдужа. Опитування допоможе також координаційній раді УВО при прийнятті рішень.

Відповідальна особа від УВО за проведене опитування: Архип (http://forum.uvo.cv.ua/index.php?action=profile;u=32 )
Результати проведеного опитування будуть оприлюднені після 10 липня.

 Український  Віртуальний Опір оголошує відкритий конкурс на кращий
логотип для УВО.  Кожний бажаючий може прийняти участь в конкурсі  та
запропонувати свої роботи, одна з яких буде  символом УВО в майбутньому.


  Роботи повинні відповідати наступним критеріям:унікальність,
сучасність, виразність, лаконічність, асоціативність, універсальність,
доступність, оригінальність, "українськість", "інтернетність",
 радикальність,  войовничість,
Строк проведення  конкурсу , - до 15 серпня 2011 року.

Свої роботи  надсилайте  на електронну адресу: [email protected]    або безпосередньо на форумі УВО за посиланням: http://forum.uvo.cv.ua/index.php/topic,514.0.html